Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   23.10.2014
Размер:   542.5 КБ
СКАЧАТЬ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  ОБЛІК  СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

ВСТУП

 

     Обов'язковою умовою функціонування будь-яких господарств є наявність механізмів компенсації збитків, які можуть виникнути внаслідок не передбачуваних подій в ході господарювання. Ця компенсація можлива в разі наявності відповідного фонду, за рахунок якого вона здійснюватиметься. У цьому зв'язку виникає потреба у спеціальних механізмах перерозподілу ризиків (збитків) і формування необхідних фондів. Механізми створення таких фондів передбачають резервування та перерозподіл ресурсів па випадок не передбачуваних подій і наявність відповідної системи перерозподілу ризиків.    111Такий механізм дає змогу здійснити акумулювання заощаджень багатьох людей і господарств для запобігання негативного вплину тих чи інших не передбачуваних подій. Цей механізм являє собою страхування.

 

 

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

 

1. Особливості страхової діяльності та їх вплив на організацію бухгалтерського обліку.

2. Обліково-правові аспекти страхової діяльності згідно Закону України „Про страхування” та Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

3. Облік розрахунків зі страхувальниками та страховими посередниками.

4. Облік операцій перестрахування.

5. Облік доходів, витрат та фінансових результатів страхової діяльності.

6. Спеціалізована звітність страховика.

 

Самостійна робота з викладачем

Питання:

1. Види страхових резервів, принципи їх формування та відображення в обліку.

2. Облік резервів із страхування життя.

Форма роботи: обговорення питання, складання конспекту.

Форма контролю: перевірка на заліку.

Література: (1-14), (26), (30), (31), (38), (42), (47, ст. 100-122).

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

5.1 Суспільне виробництво, як відомо, мас ризиковий характер. Довкілля та соціальне середовище, в яких здійснюється процес суспільного виробництва, постійно впливають па нього. Такий вплив може бути і позитивним, і негативним. Стихійні явища, які можуть спіткати окреме господарство, спроможні повністю зруйнувати його. Не маючи підтримки, таке господарство не в змозі покрити завдані збитки власними силами. У цьому зв'язку обов'язковою умовою функціонування будь-яких господарств стає наявність механізмів компенсації збитків, які можуть виникнути внаслідок не передбачуваних подій. Ця компенсація можлива в разі наявності відповідного фонду, за рахунок якого вона здійснюватиметься. У цьому зв'язку виникає потреба у спеціальних механізмах перерозподілу ризиків (збитків) і формування необхідних фондів. Механізми створення таких фондів передбачають резервування та перерозподіл ресурсів па випадок не передбачуваних подій і наявність відповідної системи перерозподілу ризиків. Такий механізм дає змогу здійснити акумулювання заощаджень багатьох людей і господарств для запобігання негативного вплину тих чи інших не передбачуваних подій. Цей механізм являє собою страхування.

Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб уразі настання певних подій(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Система економічних відносин, яка сприяє укладанню договорів страхування, становить страховий ринок.

В Україні формування ринкового середовища та виникнення у цьому зв'язку незалежних суб'єктів підприємницької діяльності з надання страхових послуг, розпочалося на початку 90-х років. Відсутність на цьому етапі відповідного законодавства та регулюючого впливу держави не дають змоги повною мірою класифікувати надання таких послуг, як здійснення страхової діяльності. Принципи комерційного страхування в Україні започатковано з прийняттям 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування'1, а набрання чинності 1996 року Закону України "Про страхування" уможливило здійснення такої діяльності на загальновизнаних принципах.

Порядок створення страхових організацій, як суб'єктів підприємницької діяльності регулюють закони України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства". Особливості створення і функціонування страховиків встановлено страховим законодавством. Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим законом, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхову діяльність в Україні здійснюють винятково страховики — резиденти України.

Страхові товариства створюються і діють на підставі установчих документів (установчий договір, статут). Установчі документи повинні містити дані про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад та компетенцію органі» товариства та ін. З метою наповнення страхового ринку реальними фінансовими ресурсами та запобігання монопольного становища па ринку окремих страховиків існують законодавчі обмеження щодо участі страховиків у створенні інших страхових організацій. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

Страхове товариство набирає прав юридичної особи з дня його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Реєстрація здійснюється в органах місцевої державної адміністрації.

Чинне законодавство відносить страхування до видів діяльності, які не можуть здійснюватися без спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензування страхової діяльності здійснює Уповноважений орган.

Для отримання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу відповідні документи, в тому числі:

- копії установчих документів і копію свідоцтва про реєстрацію;

-  довідки банків або висновки аудиторських фірм, що підтверджують розмір сплаченого статутного   фонду;

-  довідки про фінансовий стан засновників страховика, підтверджені аудитором, якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

- правила (умови) страхування;

-  економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

-  інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Перелік видів страхування, на право здійснення яких видаються ліцензії відповідно до поданих правил страхування, затверджує Уповноважений орган. Відповідно до страхового законодавства страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видають без зазначення в них терміну дії. Це пояснюється особливостями страхування життя, яке викопує важливу соціальну функцію, спрямовану на захист майнових інтересів громадян, а також особливостями контролю держави за такими страховиками.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, пов'язані з:

-  життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

-  володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

-  відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).

Страховики можуть здійснювати добровільне або обов'язкове страхування.

Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюють на основі угоди між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог законодавства. Конкретні умови страхування визначають під час укладення договору страхування.

Відповідно до чинного законодавства суб'єкти підприємницької діяльності можуть мати відокремлені підрозділи — філії, відділення, представництва — без створення юридичної особи з правом відкриття рахунків у банку. Діяльність відокремлених підрозділів страховика регулюється страховим законодавством.

Страховики мають право створювати на території України та за її межами на правах відокремлених підрозділів страховиків представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до законодавства України. Такий відокремлений підрозділ може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з положенням про філію, мас відокремлений баланс і здійснює страхову діяльність за видами страхування, на які страховик отримав ліцензії.

Діяльність страховика здійснюється на підставі правил страхування, затверджених Уповноваженим органом. Правила регулюють організаційні, фінансові, правові та інші стосунки між страховиком і страхувальником щодо укладання договорів конкретного виду добровільного страхування. В них повніші знайти  відображення об'єкти страхування, умови, за яких здійснюється страхування, інші дані, зокрема;

-  перелік об'єктів страхування;

-  порядок визначення розмірів страхових сум та(або) розмірів страхових виплат;

-  страхові ризики;

-  винятки зі страхових ризиків і обмеження страхування;

-  термін і місце дії договору страхування;

-  порядок укладання договору страхування;

-  права та обов'язки сторін;

-  дії страхувальника в разі настання страхового випадку;

-  перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

-  порядок та умови здійснення страхових виплат;

-  термін прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхових виплат;

-  причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

-  умови припинення договору страхування;

-  порядок вирішення спорів;

-  страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

-  особливі умови.

На підставі правил між страховиком і страхувальником укладається договір страхування.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їхньою згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Окремі умови договору встановлюються за згодою сторін. Це страхова сума, розмір тарифу, терміни сплати страхових платежів. У договорі також може бути передбачено термін набрання чинності договору страхування та закінчення терміну його дії. У разі відсутності таких відомостей початком дії договору страхування вважається момент внесення першого страхового платежу, а припинення відбувається в разі виконаним страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.

У договорі страхування містяться обов'язки осіб, які беруть у ньому участь. Так, особи, які беруть участь у договорі страхування з боку страхувальника, повинні надавати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для збереження застрахованого майна. Якщо страхувальник не згоден з визначенням розміру збитку, він має право оскаржити дії страховика в суді.

Страховик має право вимагати від страхувальника повного надання всіх відомостей, що стосуються майна, яке страхується. У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

Порядок та умови проведення обов'язкового страхування визначаються нормативними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України. У цих нормативних актах визначаються: категорія застрахованих; джерела коштів, за рахунок яких здійснюються страхові платежі, страхувальники, терміни сплати страхових платежів, порядок виплати і розміри страхових сум і страхових відшкодувань, інші відомості.

З метою посилення координації страхової діяльності та підвищення її ефективності страхове законодавство дозволяє страховикам різні форми співпраці. Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками. Така форма страхування вважається співстрахуванням. У цьому випадку в договорі повинні міститись умови, що визначають права та обов'язки кожного страховика.

За наявної відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаєминах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише в розмірі своєї частки.

Від співстрахування слід відрізняти перестрахування, яке передбачає страхування одним страховиком ризику виконання своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика.

Для координації своєї діяльності страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. Об'єднання страховиків діють на  підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний термін з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, завдану третім особам, і за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, зобов'язані утворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків. Моторне (транспортне) страхове бюро — єдине об'єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, завдану третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро є:

-  виконання страхових зобов'язань із зазначеного у цій етапі виду обов'язкового страхування за страховиків — його членів у разі їхньої неплатоспроможності;

-  виплати з централізованих страхових резервних фондів у межах, передбачених умовами здійснення зазначеного в цій статті виду обов'язкового страхування, компенсацій за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілих у дорожньо-транспорт-них подіях, що сталися з вини водіїв невстановленого транспорту; коли винуватець загинув і не мав чинного договору такого обов'язкового страхування; в інших випадках і на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України;

-  забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок коштів  централізованих страхових резервних фондів у випадках і на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

До Моторного (транспортного) страхового бюро, яке здійснило виплату компенсацій, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке потерпілий або інша особа, яка отримала таку компенсацію, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Моторне (транспортне) страхове бюро забезпечує членство України в міжнародній системі авто-страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед аналогічними уповноваженими організаціями інших країн — членів цієї системи.

Моторне (транспортне) страхове бюро є організацією-гарантом з відшкодування шкоди: па території країн — членів міжнародної системи авто-страхування "Зелена картка", спричиненої власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, якщо такі власники (користувачі) надали відповідним іноземним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків — членів Моторного (транспортного) страхового бюро; на території України, спричиненої водіями-нерезидентами, на умовах і в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн — членів міжнародної системи авто-страхування "Зелена картка"; за інших обставин па умовах, визначених чинним законодавством про цивільну відповідальність власників транспортних засобів.

У випадку, коли Моторне (транспортне) страхове бюро відповідно до правил міжнародної системи авто-страхування "Зелена картка" здійснило відшкодування шкоди за страховика — члена об'єднання або за власника (користувача) зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий  сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну подію, відповідні витрати Моторного (транспортного) страхового бюро повинні бути компенсовані такими особами в повному обсязі. Фінансування виконання гарантійних функцій і завдань Моторною (транспортного) страхового бюро здійснюють за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів, органами управління якими є це об'єднання страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро, за погодженням з Уповноваженим органом, встановлює єдиний зразок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Законодавством України Моторному (транспортному) страховому бюро можуть бути надані права щодо прийняття рішень, які є обов'язковими для страховиків — членів Моторного (транспортного) страхового бюро, в частині уніфікації порядку укладання та виконання договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, і страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які повинні бути юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл па страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, то може бути завдана внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який повинен бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Страховики можуть здійснювати свою діяльність за участю страхових посередників (страхових агентів, страхові або перестрахові брокери). Страхові посередники професійно встановлюють взаємини між страховиками  і страхувальниками. їхні функції не обмежуються тільки ": укладанням договорів страхування. Через них можуть здійснюватися страхові платежі за договорами страхування (перестрахування), страхові виплати, інші операції.

Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, отримуючи за це комісійну винагороду. Страховими агентами можуть бути громадяни — наймані працівники страхової організації або будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні, а також юридичні особи, які діють на підставі договору зі страховиком. Законодавство не встановлює обмежень щодо такої діяльності. Це можуть бути підприємства, основна діяльність яких дозволяє поєднувати свої функції з агентськими (транспортні каси з продажу квитків, туристичні фірми, готелі), а також і суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють винятково агентську діяльність на страховому ринку.

Отримуючи страхові платежі, страховий агент зобов'язаний укласти договір страхування протягом одного дня з моменту їх отримання.

Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

Страхові брокери здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені па підставі доручень страхувальника або страховика. Страхове законодавство встановлює такі обмеження щодо брокерської діяльності на страховому ринку:

- страховий брокер не може провадити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку; -  страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком па суму страхових платежів, що не перевищує 35 відсотків загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

- розмір отриманих страховим брокером — юридичною особою страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розміру його сплаченого статутного фонду;

-  страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо мін забезпечує набрання чинності договору страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім в окремих випадках договорів перестрахування

Важливість страхування для стабільного розвитку суспільного виробництва, відповідальність страховика за соціально-економічні наслідки своєї діяльності вимагає здійснення відповідного контролю (нагляду) з боку держави.

Метою такого контролю с дотримання страховиками вимог законодавства про страхування, сприяння ефективному розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захист інтересів страхувальників.

Існують різні підходи до організації нагляду за страховою діяльністю та компетенції органів нагляду, але умовно можливо виділити три системи державного нагляду:

1) система публічності, контроль якої обмежується паданням у відповідні державні органи звітних даних з подальшим їх оприлюдненням;

2)  нормативна система, яка встановлює вимоги щодо створення страхових організацій і здійснення ними страхової діяльності;

3)  система нагляду, яка передбачає повноваження наглядових органів щодо перевірки страхової діяльності і перевірки страхових організацій   як суб'єктів підприємницької діяльності загалом.

Страхове законодавство України увібрало елементи кожної системи.

Не менш важливим є питання вибору органу, на який покладається державний нагляд за страховою діяльністю. На території України державний нагляд за страховою діяльністю здійснює Уповноважений орган, який є центральним органом виконавчої влади.

Основними функціями Уповноваженого органу є:

-   ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

- видача ліцензій на проведення страхової діяльності і проведення перевірок її відповідності виданій ліцензії;

-  видача свідоцтв про включення страхових і перестрахових брокерів до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів та проведення перевірки дотримання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їхньої звітності; -  проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності; -  розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності і посередницької діяльності, що віднесена законом до компетенції Уповноваженого органу;

-  узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову та посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

-  прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової та посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

-  проведення аналізу дотримання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

 - здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

-  забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової та посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

-  встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів і показників звітності;

- проведення та координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки та перепідготовки кадрів і встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які проводять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

-  участь у міжнародній співпраці у сфері страхування та посередницької діяльності у сфері страхування та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

-  здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

 

 

5.3  Надходження страхових платежів за договорами страхування є основним джерелом доходів страхової організації. Вони повинні забезпечити виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі настання страхових випадків, компенсацію витрат на ведення страхової справи та отримання прибутку.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов 'язаний  внести страховику згідно з договором страхування. Величина страхового платежу залежить від встановленого страхового тарифу, який є ставкою страхового платежу з одиниці страхової суми.

Страховий тариф складається з двох частин: нетто-частини і навантаження. Нетто-частина призначається для формування страхових резервів, які використовуються страховиком з метою забезпечення виплат страхових сум і страхового відшкодування. Навантаження забезпечує покриття витрат страховика, пов'язаних зі здійсненням страхування. У складі навантаження також передбачаються накопичення страховика — його прибуток.

Структура страхового тарифу зображена на рис. 1

 

ГНГ т-5

 

Рис. 1 Структура страхового тарифу

 

Страхові тарифи (нетто-частина) з видів страхування, інших, ніж страхування життя при добровільній формі страхування, обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Наявність достовірних статистичних даних є важливою умовою для розрахунку економічно обгрунтованих страхових тарифів.

Розрахунок нетто-частини страхового тарифу здійснюється на підставі показника збитковості страхової суми, який визначається як відношення суми страхових відшкодувань за відповідний період до загальної суми всіх застрахованих об'єктів.

Збитковість страхової суми можна визначити іншим методом, як добуток окремих показників (частота страхових випадків, спустошливість одною страхового випадку, відношення ризиків):

-  частота страхових випадків розраховується як відношення кількості страхових випадків до числа застрахованих об'єктів;

-  спустошливість одного страхового випадку — відношення кількості пошкоджених об'єктів до числа страхових випадків;

-  відношення ризиків — відношення середнього страхового відшкодування за одним об'єктом до середньої страхової суми одного застрахованого об'єкта.

Для врахування можливого підвищення рівня збитковості страхової суми в окремі несприятливі роки нетто — частина збільшується на "ризикову надбавку", яка розраховується на підставі статистичних даних.

Визначення нетто-тарифів за договорами страхування життя (накопичу вальне страхування) здійснюється з урахуванням статистичних закономірностей страхових ризиків протягом дії договору страхування та величини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів резервів зі страхування життя.

Математичною моделлю страхових ризиків (випадкових процесів смертності, дожиття, непрацездатності та хвороби при переході застрахованих осіб з однієї вікової категорії в іншу) є регіональні таблиці дожиття та смертності і відповідні регіональні чи селективні (за статтю, станом здоров'я, тривалістю хвороби, професією, регіоном проживання тощо) статистичні таблиці, які формуються страховиками.

Враховуючи, що умови страхування життя передбачають страхові виплати в разі дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору або смерті застрахованого, повна нетто-ставка складається з нетто-ставки для виплати в разі дожиття та нетто-ставки для виплати в разі смерті.

Розрахунок тарифу для здійснення змішаного страхування життя: до повної нетто-ставки включається нетто-ставка для виплати в разі настання нещасного випадку, яка розрахована на підставі збитковості страхової суми.

Розрахунок навантаження здійснюється виходячи із запланованих витрат на ведення страхової справи та очікуваних надходжень страхових платежів. Для цього необхідно визначити фактичні витрати на проведення страхування, використовуючи бухгалтерську та статистичну звітність. Розподіл зазначених витрат за видами страхування здійснюється пропорційно сумі надходжень страхових платежів із цих видів страхування. Навантаження встановлюється у відсотках до величини нетто-платежів.

Загальний страховий тариф є брутто-ставкою. Його визначають за формулою:

В = N : (100 - D) •  100,

де  В — брутто-ставка;

N — нетто-ставка;

D — питома вага навантаження у брутто-ставці.

Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено актами чинного законодавства.

Так, наприклад, добровільне страхування майна громадян від знищення і пошкодження будівель внаслідок стихійного лиха та загибелі тварин внаслідок хвороби, нещасних випадків і стихійного лиха здійснюється за тарифами, затвердженими відповідними нормативно-правовими актами (у відсотках до страхової суми):

-  будівлі в сільській місцевості — 0,2—0,5;

-  будівлі в міській місцевості    —0,18—0,4;

-  велика рогата худоба              — 2—5;

-  коні                                        — 3—7.

Обов'язкове страхування здійснюється за страховими тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України. Нормативно-правовими актами регулюється і структура тарифу. Встановлено, що норматив витрат на ведення страхової справи у сфері обов'язкового страхування не повинен перевищувати:

-  з обов'язкового державного страхування — 6 відсотків розміру тарифу;

-  з інших видів обов'язкового страхування:

-  обов'язкового особистого страхування — 15 відсотків;

-  обов'язкового страхування майна та відповідальності — 20 відсотків.

 

Облік розрахунків зі страхувальниками та страховими посередниками

Отримані страховиками страхові платежі розподіляються в обліку на два грошові потоки — доходи та страхові резерви. Доходи є виручкою від реалізації страхових послуг.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" одним із принципів підготовки фінансової звітності є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Податкове законодавство для визначення бази оподаткування страховика також передбачає застосування методу нарахування, тобто відображення надходження страхових платежів здійснюється в момент виникнення у страховика зобов'язань перед страхувальником. Застосування методу нарахування дає змогу здійснювати контроль за своєчасною та повною сплатою страхувальниками та страховими посередниками страхових платежів.

Облік розрахунків зі страхувальниками та страховими посередниками здійснюється на активно-пасивному рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", який може доповнюватися субрахунками (рахунками другого порядку):

363  "Розрахунки із страхувальниками"

364  "Розрахунки із страховими посередниками"

З метою розмежування в обліку розрахунків вітчизняних та іноземних страхувальників і страхових посередників зазначені субрахунки можуть доповнюватися додатковими субрахунками (рахунками третього порядку), на яких обліковують відповідно розрахунки з вітчизняними та іноземними страхувальниками та страховими посередниками.

За дебетом рахунку 363 "Розрахунки із страхувальниками" відображається сума належних страховику страхових платежів за договорами страхування у кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі", за кредитом — сума отриманих страхових платежів у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

Порядок відображення в обліку страхових платежів залежить від визначених договором страхування умов їхньої сплати страхувальником і набрання чинності договору страхування.

Якщо договір страхування з видів страхування інших, ніж страхування життя, набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, на суму отриманого страхового платежу:

Дебет   ЗІ        "Рахунки в банках"

Кредит 363     "Розрахунки із страхувальниками".

На суму належних страховику за договором страхування страхових платежів:

Дебет   363      "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 76       "Страхові платежі".

Водночас на суму належних страховику страхових платежів:

Дебет   76        "Страхові платежі"

Кредит 7031    "Зароблені страхові платежі".

У випадках, коли умовами договору страхування життя передбачено періодичну сплату страхових внесків, відображення їх в обліку здійснюється в тому звітному періоді, до якого належать терміни сплати цих внесків.

Якщо договір страхування набирає чинності із зазначеної в ньому дати, нарахування страхових платежів здійснюється в тому періоді, до якого належить зазначена в договорі дата. На суму належних страховику страхових платежів (незалежно від факту оплати):

Дебет   363      "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 76        "Страхові платежі".

Водночас на суму належних страховику страхових платежів:

Дебет   76       "Страхові платежі"

Кредит 7031    "Зароблені страхові платежі".

У випадках, коли страховик отримує попередньо сплачені страхові платежі, вони обліковуються як заборгованість за розрахунками з отриманих авансів. Формування в бухгалтерському обліку інформації про таку заборгованість здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11  "Зобов'язання". На суму отриманих авансових внесків:

Дебет   31        "Рахунки в банках"

Кредит 68       "Розрахунки за авансами одержаними".

 

З набранням чинності договору страхування:

Дебет 68 "Розрахунки за авансами отриманими"

 Кредит 363     "Розрахунки із страхувальниками".

Нарахування страхових платежів:

Дебет   363      "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 76       "Страхові платежі".

Водночас нараховані платежі списуються на рахунок обліку зароблених страхових платежів:

Дебет   76        "Страхові платежі"

Кредит 7031    "Зароблені страхові платежі".

Існуюча практика укладання договорів страхування дозволяє умовно виділити чотири групи договорів залежно від умов набрання ними чинності та сплати страхових платежів.

1. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу. Внесення страхових платежів здійснюється частками протягом дії договору страхування.

2.  Договір страхування набирає чинності із зазначеної в ньому дати, незалежно від терміну сплати страхових платежів.

3. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, який сплачується одноразово.

4.  Договір страхування, страхові платежі за яким вносяться авансом.

 

Якщо умовами договору страхування передбачено утримання страхових платежів із суми належного страхувальнику страхового відшкодування, такий залік відображається:

Дебет   904      "Страхові виплати"

Кредит 363     "Розрахунки із страхувальниками".

Водночас:

Дебет   363     "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 76        "Страхові платежі".

У разі невиконання страховиком умов договору страхування щодо сплати страхових платежів і визнання у зв'язку із цим договору страхування недійсним, сума нарахованих, але не сплачених страхових платежів сторнується.

Виконуючи умови чинного законодавства щодо готівкового обігу, страховики можуть укладати договори страхування і отримувати готівку в касу. У таких випадках на суму внесення страхових платежів у встановленому порядку фізичними або юридичними особам безпосередньо в касу страховика:

Дебет   30     "Каса"

Кредит 76     "Страхові платежі".

У разі укладання договорів страхування з працівниками страхової організації страхові платежі можуть вноситися шляхом утримання із заробітної плати. При цьому:

Дебет   66     "Розрахунки з оплати праці"

Кредит 76     "Страхові платежі".

Чинне страхове законодавство дозволяє здійснення страхової діяльності через відокремлені підрозділи страховика (філії) та шляхом залучення страхових посередників. Якщо відокремлений підрозділ страховика згідно із затвердженим страховиком Положенням не здійснює страхової діяльності в повному обсягу, а тільки отримує страхові платежі, розрахунки з головною організацією (страховиком) і таким підрозділом обліковуються на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" на субрахунку 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки". Належні до сплати відокремленим підрозділом страхові платежі страховик відображає:

Дебет   683   "Внутрішньогосподарські розрахунки"

Кредит 76     "Страхові платежі".    ...

Водночас:

Дебет   76     " Страхові платежі"

Кредит 7031 "Зароблені страхові платежі".

Отримання страхових платежів:

Дебет   31     "Рахунки в банках"

Кредит 683   "Внутрішньогосподарські розрахунки".

У разі отримання страхових платежів за участю страхових посередників (страхових агентів, страхових брокерів) розрахунки з ними здійснюються на субрахунку 364 "Розрахунки із страховими посередниками". Страховий агент, який отримав страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів. У будь-якому випадку, на підставі наданого страховим посередником звіту, на суму отриманих ним страхових платежів станом на звітну дату страховик здійснює нарахування страхових платежів:

Дебет   364 "Розрахунки із страховими посередниками"

Кредит 76 "Страхові платежі".

Водночас:

Дебет   76 "Страхові платежі"

Кредит 7031 "Зароблені страхові платежі".

 

Належна страховому агенту комісійна винагорода обліковується страховиком у складі    витрат на збут. Утримана страховим  посередником належна йому комісійна винагорода відображається у страховика:

Дебет   93 "Витрати на збут"

Кредит 364 "Розрахунки із страховими посередниками".

Якщо посередницьку діяльність з отримання страхових платежів виконує страховик, він зобов'язаний забезпечити окремий облік такої діяльності. Облік страхових платежів здійснюється у порядку, встановленому для страхових посередників, і отримані таким страховиком платежі, які належать іншим страховикам, не враховуються страховиком-агентом у складі страхової діяльності.

 

 Облік страхових платежів у страхового посередника

Здійснюючи свою діяльність відповідно до укладеної із страховиком угоди, страховий посередник зобов'язаний забезпечити облік надходжень страхових платежів, розрахунків із страхувальниками і страховиками, комісійної винагороди.

Страхові платежі обліковуються у страхового посередника на субрахунках 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" і 704 "Вирахування з доходу" рахунку 70 "Доходи від реалізації".

Отримані від страхувальників-громадян кошти за укладеними договорами страхування страховий посередник відображає:

Дебет   30     "Каса"

Кредит 703   "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Належні за договорами страхування кошти від страхувальників-юридичних осіб:

Дебет   363   "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 703   "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Надходження коштів на рахунок:

Дебет   31     "Рахунки в банках"

Кредит 363   "Розрахунки із страхувальниками".

Належні до перерахування страховику кошти за договорами страхування:

Дебет   704   "Вирахування з доходу"

Кредит 685   "Розрахунки з іншими кредиторами.

Аналітичний облік ведеться за кожним страхувальником і страховиком.

Комісійна винагорода за здійснення посередницької діяльності відображається у складі доходів від реалізації послуг.

Сальдо субрахунків 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" і 704 "Вирахування з доходу" рахунку 70 "Доходи від реалізації" списуються в порядку закриття цих субрахунків відповідно в кредит і дебет рахунку 79 "Фінансові результати".

 

         Аналітичний облік страхових платежів

Враховуючи вимоги страхового законодавства щодо формування страхових резервів за видами страхування, страховик повинен здійснювати аналітичний облік страхових платежів за видами страхування. На підставі даних такого аналітичного обліку здійснюється аналіз страхової діяльності, а саме визначається один із найважливіших показників ефективності страхування — показник збитковості страхових операцій за видами страхування (визначається як відношення сплачених страхових відшкодувань і отриманих страхових премій).

Облік страхових платежів здійснюється на пасивному рахунку

76 "Страхові платежі" за видами страхування.

За кредитом рахунку 76 "Страхові платежі" відображається сума надходжень страхових платежів, за дебетом — повернення страхувальникам страхових платежів у разі дострокового припинення договору страхування.

Накопичення даних щодо надходження страхових платежів та їх повернення за видами страхування здійснюється  у відомості за формою наведеною на рис. 2.

 

ГНГ т-5

 

Рис. 2. Відомість обліку страхових платежів

 

01  - Страхування від нещасних випадків па виробництві

02  - Страхування майна громадян

04 - Страхування від вогневих ризиків

Повернення страхових платежів відбувається в разі дострокового припинення дії договору страхування в порядку, передбаченому чинним законодавством.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 28)

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує усі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше не передбачено цим договором.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що  були здійснені за цим договором страхування.

Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Уразі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахування» нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення дії договору страхування.

 

На суму страхових платежів, які повертаються страхувальникам у зв'язку із достроковим припиненням договору страхування:

Дебет   76     "Страхові платежі"

Кредит 363   "Розрахунки із страхувальниками".

Перерахування цих страхових платежів відображається за дебетом рахунку 363 у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

Враховуючи вимоги страхового законодавства щодо формування страхових резервів у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність згідно з договорами страхування, виникає необхідність відповідного аналітичного обліку страхових платежів за видами валют. Якщо договір страхування укладено із страхувальником-нерезидентом і страхові платежі сплачуються в іноземній валюті, утворені курсові різниці списуються з рахунку 3632 "Розрахунки з іноземними страхувальниками" в кореспонденції з рахунком 71 "Інший операційний дохід".

 

ОБЛІК СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ

Види страхових резервів: принципи їх формування і відображення в обліку

Однією з умов забезпечення виконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками є наявність у нього страхових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат. Важливе значення для достовірної оцінки страхових зобов'язань має порядок формування страхових резервів та їх відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

 

Формування страхових резервів — це метод розподілу грошових потоків страхової організації, який дає змогу відокремити частину коштів від доходу страховика з метою надання цій частині цільового призначення.

Шляхом формування страхових резервів втілюється основний принцип страхової діяльності: досягається еквівалентність взаємних зобов'язань страховика і страхувальників, встановлюється рівновага між майбутніми виплатами страховика та надходженнями страхових платежів від страхувальників. Враховуючи, що в основу розрахунку страхових резервів покладено оцінку майбутніх зобов'язань, їхня величина змінюється адекватно збільшенню або зменшенню відповідальності страховика. Страхові резерви є основним складником фінансових ресурсів страховика. Джерелом утворення страхових резервів є частина страхових платежів, а саме незароблена частина нетто-премій.

У більшості країн з розвинутим страховим ринком є загальноприйнятим поділ страхових резервів на технічні резерви (інші, ніж резерви із страхування житія) і резерви із страхування життя. Щодо конкретних видів   страхових резервів та методів їх розрахунку, то в різних країнах застосовують різні види страхових резервів і різні методи їх утворення. Найпоширенішими є такі види страхових резервів:

 

Резерви незароблених премій

Наявність зазначених резервів пояснюється особливостями надання страхових послуг. Такі послуги надаються протягом терміну дії договору страхування. Договори укладаються на різні терміни, найчастіше па рік. Це означає, що договір, укладений, наприклад, у липні, буде чинним і наступного року. Але ймовірність настання страхового випадку наступного року зменшиться, зменшиться і відповідальність страховика. Частину страхової премії вважають заробленою. Інша частина страхових премій, отримана у поточному році, повинна бути зарезервована з метою покриття можливих збитків наступного року. Ця частина премії станом на І січня вважається незаробленою і мусить бути врахована у складі страхових резервів. Отже, її величина залежить від терміну дії договору наступного року. Таким чином визначаються резерви незароблених премій на будь-яку звітну дату.

 

Резерви ризиків, що не минули

Ці резерви необхідні у випадках, коли внаслідок непередбачених обставин резервів незароблених премій буде недостатньо для виконання зобов'язань, які лишилися з минулого періоду.

 

Резерви неврегульованих збитків

Формуються, якщо окремі збитки, заявлені протягом звітного року, не були ліквідовані до кінця цього року. В такому випадку частина зібраних у звітному періоді премій спрямовується на формування цих резервів. Розраховуються па базі середньої суми неврегульованих збитків за останні роки.

 

Резерви збитків, що сталися, але не заявлені

Такі резерви покривають збитки, які стались, але не були заявлені до кінця року, та можливі витрати на їх врегулювання.

 

Резерви катастрофічних збитків і коливань збитковості

Утворюються з метою запобігання значних збитків в окремі несприятливі роки. Резерви катастрофічних збитків можуть формуватися з видів страхування, умови яких передбачають зобов'язання страховика здійснити страхове відшкодування у зв'язку зі збитком внаслідок великомасштабної катастрофи.

 

Резерви із страхування життя

Формуються за договорами, умови яких передбачають страхові виплати в разі:

- смерті застрахованої особи;

- дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування;

- досягнення застрахованою особою пенсійного віку (страхування додаткової пенсії) або віку, який визначено у договорі страхування;

- настання події в житті застрахованої особи, яка обумовлена в договорі страхування (укладання шлюбу, народження дитини, вступ до навчального закладу, смерть близького родича застрахованої особи — дружини, чоловіка, дітей, батьків).

 

Чинне страхове законодавство України поділяє страхові резерви на технічні резерви та резерви із страхування життя (математичні резерви) і встановлює порядок їх формування. З 2003 року страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року ширшого кола технічних резервів.

Структура страхових резервів зображена на рис. 3.

 

ГНГ т-5

 

 

Рис. 3. Страхові резерви

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 31)

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування й обов’язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог заяв страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування. 

Виходячи із сутності страхових резервів та їхнього значення для забезпечення виконання страхових зобов'язань, формування страхових резервів має здійснюватися за такими принципами:

-  страхові резерви розраховуються на кожну звітну дату;

-  величина страхових резервів залежить від величини отриманих страхових платежів;

-  резерви формуються за договорами страхування і договорами, прийнятими в перестрахування;

/за договорами, переданими в перестрахування, формується частка перестраховиків у страхових резервах.

У деяких країнах страховикам дозволяють створювати резерви для фінансування заходів щодо запобігання нещасним випадкам, втратам і пошкодженням застрахованого майна. Такі резерви утворювалися українськими страховиками відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування".

Для надійнішого забезпечення виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками страхове законодавство України передбачає можливість залучення страховиками коштів резервних фондів, нерозподіленого прибутку та створювати вільні резерви.

Вільні резерви — це частка власних коштів, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Закон передбачає можливість страховикам на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Джерелами утворення фонду є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Джерелами утворення таких фондів можуть бути відрахування від страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Узагальнення інформації про рух коштів страхових резервів здійснюється на рахунку 49 "Страхові резерви", який має такі субрахунки:

491  "Технічні резерви"

492  "Резерви із страхування життя"

493  "Частка перестраховиків у технічних резервах"

494 "Частка перестраховиків у резервах із страхування життя"

495  "Результат зміни технічних резервів"

496  "Результат зміни резервів із страхування життя".

 

Вимоги Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку

На субрахунках 491 "Технічні резерви", 493 "Частка перестраховиків у технічних резервах ", 495 "Результат зміни технічних резервів " на окремих субрахунках (рахунках третього порядку) узагальнюється інформація про стан та рух коштів, які спрямовуються на формування резервів незароблених премій та інших технічних резервів за видами цих резервів.

На субрахунках 492 "Резерви із страхування життя ", 494 "Частка перестраховиків у резервах із страхування життя ", 496 "Результат зміни резервів із страхування життя " на окремих субрахунках (рахунках третього порядку) узагальнюється інформація про стан та рух коштів, які спрямовуються на формування резервів довгострокових зобов 'язань (математичних резервів) і резервів належних виплат страхових сум.

Обчислена на звітну дату величина страхових резервів відображається за кредитом субрахунків обліку страхових резервів і дебетом субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів.

За дебетом субрахунків обліку страхових резервів відображається величина страхових резервів на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін страхових резервів.

За дебетом субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах і відповідно кредитом субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів відображається сума часток перестраховиків у страхових резервах на звітну дату.

За кредитом субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах відображається сума часток перестраховиків у страхових резервах на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін страхових резервів.

Щомісяця субрахунки обліку результатів змін страхових резервів, крім субрахунку (рахунку третього порядку) обліку результату зміни резерву незароблених премій, закриваються списанням з них сум в кореспонденції з субрахунком 719 "Інші доходи від операційної діяльності" або 949 "Інші витрати операційної діяльності" в залежності від отриманого результату, а субрахунок обліку результату змін резервів незароблених премій закривається списанням з нього суми в кореспонденції з субрахунком 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг ".

 

Особливістю економічного змісту рахунку 49 "Страхові резерви" є те, що в його складі містяться активні і пасивні субрахунки:

- субрахунки 491 "Технічні резерви" і 492 "Резерви із страхування життя" — пасивні. Вони використовуються для обліку джерел коштів, які залучені для формування страхових резервів;

- субрахунки 493 "Частка перестраховиків у технічних резервах" і 494 "Частка перестраховиків у резервах із страхування життя" є регулюючими контрпасивними і дають змогу визначати величину страхових резервів, які сформовані за  рахунок коштів, що залишаються у перестрахувальника після здійснення операцій перестрахування;

 субрахунки 495 "Результат зміни технічних резервів" і 496 "Результат зміни резервів із страхування життя" є результативними, за допомогою яких визначаються результати змін відповідних страхових резервів з урахуванням операцій перестрахування та їхній вплив на фінансові результати страховика.

 

 

Облік технічних резервів

Відповідно до чинного страхового законодавства України страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів:

- резервів незароблених премій (резерви премій), які є часткою від сум надходжень страхових платежів, що відповідає страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

- резервів збитків — зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Таким чином, в Україні обов'язковими для формування є два види технічних резервів.

У страховій практиці існують різні методи розрахунку резервів незароблених премій. Найпоширенішими є "метод восьмих", який враховує поквартальне групування отримання премій, "метод двадцяти чотирьох", який враховує помісячні надходження. Найточнішим с метод pro rata temporis, який передбачає розрахунок резервів за кожним договором страхування з урахуванням кількості днів дії договору.

Страхове законодавство України передбачає розрахунок резервів незароблених премій, виходячи з отриманих страхових платежів за дев'ять місяців, які передують звітній даті.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 31)

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів, які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'ятії місяців (далі — розрахунковий період), і обчислюється в такому порядку:

-  частка надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за перші три місяці розрахункового періоду множиться на одну четверту; -  частка надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за наступні три місяці цього періоду множиться на одну другу; -  частка надходжень сум страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за останні три місяці розрахункового періоду множиться на три четвертих;

-  одержані добутки додаються.

Останній місяць розрахункового періоду буде складатися з кількості днів на дату розрахунку.

 

Облік технічних резервів здійснюється на субрахунках (рахунках другого порядку):

491 "Технічні резерви"

493 "Частка перестраховиків у технічних резервах"

495 "Результат зміни технічних резервів".

З метою забезпечення обліку технічних резервів за їхніми видами зазначені субрахунки доповнюються відповідними рахунками третього порядку:

4911  "Резерви незароблених премій"

4912  "Резерви збитків"

4931 "Частка перестраховиків у резервах незароблених премій"

4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків"

4951  "Результат зміни резервів незароблених премій"

4952  "Результат зміни резервів збитків".

Величина резервів незароблених премій обліковується на рахунку 4911 "Резерви незароблених премій".

Результат зміни резервів незароблених премій визначається на окремому субрахунку 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій" шляхом порівняння залишків резервів незароблених премій на початок і кінець звітного періоду. При цьому здійснюються записи відповідно за кредитом та дебетом субрахунку 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій" у кореспонденції з субрахунком 4911 "Резерви незароблених премій".

Дебетове (кредитове) сальдо субрахунку 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій" списується в кореспонденції з рахунком 7031 "Зароблені страхові платежі". При цьому, відповідно, зменшуються або збільшуються зароблені страхові платежі.

 

Аналітичний облік технічних резервів здійснюють за видами страхування та за видами валют, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями незалежно від того, в якій валюті сплачуються страхові платежі.

Існуюча практика бухгалтерського обліку передбачає облік змін тих чи інших активів або пасивів з метою визначення фінансових результатів підприємства, наприклад: залишків незавершеного виробництва, готової продукції, витрат майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат і платежів. Такі зміни обліковують на тих самих рахунках, що й ці активи (пасиви). Доцільність застосування окремого рахунку з метою обліку змін страхових резервів пояснюється особливостями операцій перестрахування та їхнім впливом на формування страхових резервів і доходів від страхової діяльності.

У разі укладання договору перестрахування пере-страховик бере на себе частину ризиків та отримує від перестрахувальника частину страхових платежів. Такому розподілу зобов'язань і страхових платежів повинен відповідати розподіл страхових резервів з відповідним відображенням їх на рахунках бухгалтерського обліку та звітності.

Для цього застосовують так званий брутто-метод формування страхових резервів, який дає змогу відокремлювати в обліку частку перестраховиків у страхових резервах.

Брутто-метод формування страхових резервів — це метод, який передбачає базу розрахунку страхових резервів у вигляді усієї суми надходжень страхових платежів. При цьому частина страхових платежів, яка сплачується перестраховикам, є базою розрахунку частки перестраховиків у страхових резервах.

Суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій на звітну дату обчислюють залежно від сум часток страхових платежів, які були сплачені (нараховані) пере-страховикам в розрахунковому періоді в такому порядку: -  сума часток страхових платежів, сплачених (нарахованих) перестраховикам протягом перших  трьох місяців цього періоду, множиться на одну четверту;

-  сума часток страхових платежів, сплачених (нарахованих) перестраховикам протягом наступних трьох місяців розрахункового періоду, множиться па одну другу;

-  сума часток страхових платежів, сплачених (нарахованих) перестраховикам протягом останніх трьох місяців розрахункового періоду, множиться на три четвертих;

-  отримані добутки додаються.

Суми часток страхових платежів, які беруться для розрахунку, не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми сплачених перестраховикам часток.

На величину часток перестраховиків у резервах незароблених премій на звітну дату:

Дебет   4931 "Частка перестраховиків у резервах незароблених премій"

Кредит 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій". Величина часток перестраховиків у резервах незароблених премій на минулу звітну дату відображається:

Дебет   4951  "Результат зміни резервів незароблених премій"

Кредит 4931 "Частка перестраховиків у резервах незароблених премій".

Бухгалтерські записи за дебетом і кредитом рахунку 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій" дають змогу визначити результат зміни частки перестраховиків у резервах незароблених премій, який збільшує (зменшує) зароблені страхові платежі.

 

Субрахунки 4931 "Частка перестраховиків у резервах незароблених премій" та 4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків" є контрпасивними щодо субрахунків 4911 "Резерви незароблених премій" та 4912 "Резерви збитків".

Наявність у перестрахувальника часток перестраховиків у страхових резервах на величину страхових резервів не впливає. На суму таких часток збільшується величина доходів від страхової діяльності.

Розрахунки резервів незароблених премій та часток перестраховиків у резервах незароблених премій за видами страхування узагальнюються в табл. 1. Таке узагальнення дає змогу здійснювати розрахунок показників діяльності страховика, пов'язаних з формуванням резервів незароблених премій та часток перестраховиків у резервах незароблених премій.

Розрахунок здійснюють станом на кожну звітну дату, враховуючи відповідні місяці і звітного, і попереднього року.

Так, наприклад, розрахунок резервів незароблених премій станом на 1 лютого 2002 р. здійснюється на підставі надходжень страхових платежів:

травень — липень 2001 р.

серпень — жовтень 2001 р.

листопад, грудень 2001 р. — січень 2002 р.

(застосовуючи при цьому відповідні коефіцієнти 0,25; 0,50; 0,75).

Слід зазначити, що в деяких країнах застосовують нетто-метод формування технічних резервів, який передбачає базу розрахунку у вигляді страхових платежів, за вирахуванням частки страхових платежів, переданої перестраховикам. Зазначений метод простіший в обліку, але суттєво знижує аналітичність балансу перестрахувальника. Застосування такого методу не дає змоги відображати в балансі в повному обсязі зобов'язання страховика і зобов'язання, які виникли перед ним у перестраховика.

 

Таблиця 1. Розрахунок резервів незароблених премій та частки перестраховиків у резервах незароблених премій

 

Вид страхування: "Страхування майна громадян "

 

ГНГ т-5

 

 

Складемо два баланси і порівняємо їх.

 

Брутто-баланс станом на 01.01.2002

Актив

Пасив

Частка перестра-ховиків у РНП

1 326

Резерви незароб-лепих премій

42 741

Інші активи

574 676

Прибуток

4 809

 

 

Інші пасиви

528 452

Баланс

576 002

Баланс

576 002

 

Нетто-баланс станом на 01.01.2002

Актив

Пасив

Частка персстра-ховиків у РНП

 

Резерви незароб-лених премій

41 415

Інші активи

574 676

Прибуток

4 809

 

 

Інші пасиви

528 452

Баланс

574 676

Баланс

574 676

 

Рис. 4. Порівняння нетто та брутто-балансів страховика

 

Фінансовий результат у першому і другому випадку однаковий. Але у нетто-балансі відсутні вимоги до перестраховика, а резерви незароблених премій не в повному обсязі відображають зобов'язання перестрахувальника.

У разі наявності відомих вимог страхувальників на звітну дату, за якими ще не здійснено страхових відшкодувань, страховики зобов'язані формувати резерви збитків. На відміну від резервів незароблених премій, які є частиною страхових платежів, відрахування до резервів збитків належать до витрат страховика. Це дає можливість набагато розширити коло джерел коштів, які залучаються до формування страхових резервів, і визначати реальний запас платоспроможності страховика.

Бухгалтерський облік резервів збитків здійснюють на субрахунку 4912 "Резерви збитків". Величина резервів збитків на звітну дату відображається:  

Дебет   4952 "Результат зміни резервів збитків"

Кредит 4912 "Резерви збитків".

Величина резервів збитків на минулу звітну дату:

Дебет  4912 "Резерви збитків"

Кредит 4952 "Результат зміни резервів збитків".

Відповідне сальдо субрахунку 4912 "Резерви збитків" щомісячно списується в кореспонденції з рахунком 949 "Інші витрати операційної діяльності" або 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Якщо ризики виконання зобов'язань перед страхувальниками були перестраховані, у перестрахувальника виникає право вимоги до перестраховиків у обсягах, визначених договорами перестрахування. Величина такої вимоги відображається в обліку як частка перестраховиків у резервах збитків.

Зазначена частка обліковується на рахунку 4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків".

Частка перестраховиків у резервах збитків на звітну дату відображається:

Дебет   4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків" Кредит 4952 "Результат зміни резервів збитків".

(Така частка зменшує суму витрат страховика, яка спрямовується на формування резервів збитків.)

Частка перестраховиків у резервах збитків на минулу звітну дату відображається зворотним бухгалтерським записом:

Дебет  4952 "Результат зміни резервів збитків"

Кредит 4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків".

Зазначені записи дають можливість визначити результат зміни резервів збитків з урахуванням зміни частки перестраховиків у резервах збитків і вилив таких змін на фінансові результати страховика.

 

Дані для визначення резервів збитків на звітну дату містяться у спеціальному журналі (табл.2).

 

Таблиця 2. Журнал обліку заявлених збитків

 

ГНГ т-5

 

- Величина резервів збитків = величина заявлених збитків (8) — сума страхового відшкодування (10) - сума претензій, відмовлених від виплати (12)

-  Частка перестраховиків у резервах збитків = сума частки перестраховиків у резервах збитків (14) — сума частки страхових відшкодувань. сплачених перестраховиками (16)

 

Журнал ведеться в хронологічному порядку з початку звітного року. Шляхом вирахування з графи 8 "Величина заявлених збитків", графи 10 "Виплата страхового відшкодування" та графи 12 "Відмова у виплаті" отримують величину резервів збитків на звітну дату.

Частка перестраховиків у резервах збитків на звітну дату визначається вирахуванням графи 16 "Частка страхових відшкодувань, сплачених перестраховиками" з графи 14 "Частка перестраховиків у резервах збитків".

Відповідно до Закону України "Про страхування" страховики можуть ухвалити рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:

резерв незароблених премій;

резерв заявлених, але не виплачених збитків;

резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

резерв катастроф;

резерв коливань збитковості.

У цьому разі субрахунок 491 "Технічні резерви" доповнюється відповідними рахунками третього порядку.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку таких технічних резервів не пізніше, ніж за 45 днів до початку календарного року.

 

Облік резервів із страхування життя

З метою забезпечення страхових зобов'язань за договорами із страхування життя страховики зобов'язані формувати окремі резерви.

Джерелом утворення резервів із страхування життя є надходження страхових платежів і доходи від інвестування коштів цих резервів.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 31)

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік. Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим страховим зобов’язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

 

Відокремлення резервів із страхування життя передбачає наявність окремого банківського рахунку і застосування рахунку бухгалтерського обліку, на якому повинні здійснюватися внутрішньогосподарські розрахунки, тобто розрахунки між балансом основної діяльності і балансом страхових резервів.

Відповідно до вимог пункту 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наявність окремого балансу відокремленого підрозділу передбачає наступне включення його показників до фінансової звітності підприємства. Тобто баланс страхових резервів дає можливість здійснювати аналіз діяльності страховика щодо виконання ним вимог страхового законодавства, а складання фінансової звітності здійснюється відповідно до чинних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Для обліку резервів із страхування життя використовують субрахунок (рахунок другого порядку) 492 "Резерви із страхування життя", який доповнюється субрахунками (рахунками третього порядку):

4921  "Резерви довгострокових зобов'язань"

4922 "Резерви належних виплат".

 

Узагальнення результатів змін резервів із страхування життя здійснюють на рахунках третього порядку субрахунку 496 "Результат зміни резервів із страхування життя", а саме:

4961 "Результат зміни резервів довгострокових зобов'язань"

4962  "Результат зміни резервів належних виплат". Розрахунок резервів довгострокових зобов'язань

здійснюють згідно з методикою, встановленою Уповноваженим органом за кожним договором страхування з урахуванням отриманих нетто-премій та норми дохідності активів, яка використовувався для розрахунку страхових тарифів.

Узагальнення даних щодо резервів довгострокових зобов'язань доцільно здійснювати в таблиці за видами страхування (табл. 3.).

 

Таблиця 3. Резерви довгострокових зобов’язань

 

ГНГ т-5

 

- Розрахунок резервів здійснюється за формулою, яка міститься в методиці

Розраховані таким чином резерви довгострокових зобов'язань на звітну дату відображаються:

Дебет   4961 "Результат зміни резервів довгострокових зобов'язань"

Кредит 4921 "Резерви довгострокових зобов'язань".

На суму резервів довгострокових зобов'язань на минулу звітну дату:

 

Дебет   4921  "Резерви довгострокових зобов'язань"

Кредит 4961 "Результат зміни резервів довгострокових зобов'язань".

 

У разі здійснення страховиком операцій перестрахування частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань відображається на рахунку 4941 "Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань". Величина цієї частки визначається відповідно до умов договору перестрахування.

Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань на звітну дату:

Дебет 4941 "Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань"

Кредит 4961 "Результат зміни резерпін довгострокових зобов'язань".

Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань на минулу звітну дату:

Дебет   4961  "Результат зміни резервів довгострокових зобов'язань"

Кредит 4941 "Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань''.

Дебетове або кредитове сальдо рахунку 4961 "Результат зміни резервів довгострокових зобов'язань" списується на рахунок 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки".

На балансі основної діяльності результат зміни резервів довгострокових зобов'язані) відображається відповідно на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" або 719 "Інші доходи операційної діяльності" в кореспонденції з рахунком 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки".

У разі настання страхового випадку відповідно до договору страхування життя страховики формують резерви належних виплат. їхній облік здійснюється на балансі страхових резервів із застосуванням рахунку 4922 "Резерви належних виплат".

На величину резервів належних виплат на звітну дату:

Дебет   4962 "Результат зміни резервів належних виплат"

Кредит 4922 "Резерви належних виплат".

Величина резервів належних виплат на минулу звітну дату відображається:

Дебет   4922 "Резерви належних виплат"

Кредит 4962 "Результат зміни резервів належних виплат".

Якщо ризики виконання зобов'язань за договорами страхування життя були перестраховані, в результаті настання страхового випадку у перестрахувальника виникає право вимоги до перестраховика. Величина такої вимоги обліковується на рахунку 4942 "Частка перестраховиків у резервах належних виплат" і відображається па балансі страхових резервів як частка перестраховиків у резервах належних виплат. На величину цієї частки на звітну дату:

Дебет   4942 "Частка перестраховиків у резервах належних виплат"

Кредит 4962 "Результат зміни резервів належних виплат".

На величину частки перестраховиків на минулу звітну дату:

Дебет   4962 "Результат зміни резервів належних виплат"

Кредит 4962 "Частка перестраховиків у резервах належних виплат".

Дебетове або кредитове сальдо рахунку 4962 "Результат зміни резервів належних виплат" списується на рахунок 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки".

Усі інші операції, в тому числі й операції, пов'язані із страховою діяльністю, доцільно здійснювати на балансі основної діяльності.

 

 

5.4 Форми перестрахування, порядок та умови здійснення перестрахування. Здійснюючи свою діяльність, страхова організація повинна мати стійкий, збалансований страховий портфель. Тобто мати такий стан, який дозволить їй здійснювати виплати страхових відшкодувань у межах утворених фондів і страхових резервів.

У підписаних угодах страхування можуть бути ризики з доволі високою відповідальністю. Настання навіть одного повного збитку може стати для страхової організації, яка не має відповідних коштів, катастрофічним. У таких випадках страховик укладає договір перестрахування з іншим страховиком, сплачуючи йому частину страхових платежів.

Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) — резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У договорах перестрахування визначаються частки відповідальності сторін, участь перестраховика у відшкодуванні збитків, порядок розрахунків. Згода страхувальника на укладання такого договору не потрібна, бо перший страховик залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Умови, за яких укладення договорів перестрахування є обов'язковим, містяться в страховому законодавстві  практично кожної країни з розвинутим страховим ринком.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 30)

Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 відсотків сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов 'язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов 'язан-ня в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов 'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

 

Аналіз міри відповідальності здійснюється страховиком за кожним взятим ризиком. Укладаючи договір страхування, страховик повинен визначити максимальну суму, яку він у змозі виплатити в разі настання страхового випадку. Ця сума є власним утриманням страхової організації. Різниця між реально взятими на себе страховими зобов'язаннями і власним утриманням за кожним ризиком або групою ризиків повинна покриватися перестрахуванням.

Перестрахування здійснюється за плату. За передачу ризиків у перестрахування перестрахувальник має право отримати від перестраховика комісійну винагороду (або утримати зі страхового платежу, якій сплачується перестраховику). Утримання комісійної винагороди перестрахувальником не означає зменшення відповідальності перестраховика за взятими в перестрахування ризиками, але збільшує його витрати. У перестрахувальника отримана комісійна винагорода належить до доходів від страхової діяльності.

Таким чином, під час перестрахування відбувається перерозподіл ризиків, страхових платежів і доходів страховиків. Спосіб перерозподілу залежить від форм і видів перестрахування, від того, чи беруть у ньому участь страхові посередники.

Взаємини між перестраховиком і перестрахувальником можуть відбуватися на факультативній (добровільне перестрахування) або облігаторній (обов'язкове перестрахування) основі.

Розподіл ризиків і страхових платежів може бути пропорційним (пропорційне перестрахування), згідно з яким встановлюється фіксоване процентне співвідношення розподілу збитків і страхових платежів, та непропорційним (непропорційне перестрахування), який передбачає визначення суми виплат величиною збитків.

У межах пропорційного перестрахування можливе укладання квотних та ексцедентних договорів.

За умовами квотного перестрахування страховик передає перестраховику всі взяті на страхування ризики з певних видів страхування відповідно до домовленого процентного співвідношення (квоти). Страхове відшкодування здійснюється у таких самих пропорціях. Страхова сума за окремим договором страхування до уваги не береться.

Ексцедентне перестрахування відбувається тоді, коли перестраховик бере відповідальність за договорами, в яких страхова сума перевищує власне утримання. Страховик повністю бере на себе відповідальність за відшкодування збитків у межах усієї страхової суми із застрахованого об'єкта, але ексцедент (перевищення страхової суми над власним утриманням) передає перестраховику, тобто ексцедент розраховується виходячи з величини страхової суми

На відміну від пропорційного перестрахування в межах непропорційного, розрахунок ексцеденту здійснюється виходячи з розміру збитку.

Так, перестрахування па основі ексцеденту збитку передбачає участь перестраховика у страховому відшкодуванні тільки тоді, коли збиток перевищуватиме обумовлену договором перестрахування суму.

Під час перестрахування на основі ексцеденту збитковості перестраховик покриває не окремі збитки страховика, а збитковість за окремими видами страхування або всім страховим портфелем. Збитковість визначається за відповідними договорами страхування.

У складі часток страхових платежів, переданих перестраховикам, передається також частина витрат на ведення справи — навантаження. Фактичні витрати у прямого страховика у зв'язку з перестрахуванням не зменшуються. Перестраховик зазвичай повертає цю частину у складі комісійної винагороди.

У пропорційних договорах перестрахування застосовується фіксований процент комісійної винагороди. У непропорційному перестрахуванні розраховується диференційована комісійна винагорода, яка залежить від збитковості певного виду страхування і застосовується для корегування ціни.

Якщо перестрахування здійснюється за допомогою брокера — виплачується брокерська комісія. Договір перестрахування може містити умови, за яких частина перестрахувальної премії залишається (депонується) у перестрахувальника. Депонована премія гарантує перестрахувальнику частину виплати страхувальнику в разі настання страхового випадку. На залишок депонованої премії на користь перестраховика нараховуються проценти. Відповідно до страхового законодавства страховикам дозволяється здійснювати операції перестрахування тільки з тих видів страхування, на проведення яких вони мають ліцензію. Договори перестрахування (договори типу ексцеденту збитковості), в яких об'єктом страхування є фінансові результати страхової діяльності страховика (цедента), можуть укладатися страховиками, які отримали ліцензію на страхування виданих гарантій  (порук) і прийнятих гарантій.

Суттєві особливості мають операції перестрахування, здійснювані страховиками, які спеціалізуються на страхуванні життя.

Причини, що змушують страховиків, які проводять страхування життя, здійснювати перестрахування:

-  очікування відхилення від розрахункових статистичних показників смертності населення;

-  необхідність зменшення ефекту початкових витрат.

Щодо першої причини, то завжди існує ймовірність відхилення розрахункових статистичних показників смертності населення від фактичних показників. Така ймовірність збільшується у зв'язку з територіальним розширенням страхування.

Друга причина, що спонукає здійснювати перестрахування, — суттєві витрати, які здійснюються страховиками під час укладання договорів (комісійна винагорода, витрати на медичний андерайтинг тощо). Для довгострокових угод з періодичною сплатою внесків такі витрати можуть набагато перевищувати перші внески. Перестрахування зменшує негативний вплив таких договорів на фінансовий стан страховика.

У перестрахуванні життя використовується принцип фінансування, який передбачає використання майбутніх прибутків з метою запобігання збитковості на початку страхування. Для цього перестрахувальник відмовляється від частини майбутніх прибутків на користь перестраховика і отримує за це аванс у вигляді комісійної винагороди за перестрахування. У деяких країнах існує практика, коли аванс перестрахувальнику надається у вигляді позики, повернення якої здійснюється з майбутніх прибутків. У разі, коли сума отриманого прибутку виявиться недостатньою для повернення позики, перестрахових отримає збитки. Така форма відрізняється від звичайної позики, яка повинна повертатися в будь-якому випадку.

Порядок укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами встановлюється законодавством.

 

Вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій перестрахування"

Страховики (цеденти, перестрахувальники) мають укладати договори перестрахування з перестраховиками, які зареєстровані відповідно до законодавства України. Укладання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки у разі коли: -  законодавством країни, в якій зареєстрований пере-страховик-нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою діяльністю; -  перестраховик-нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні не менше ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування, що може бути підтверджене страховиком (цедентом) відповідними бухгалтерськими звітами; -  перестраховик-нерезидент не порушував страхове законодавство країни його місцезнаходження і до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.

Під час укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами за участю страхових посередників-брокерів Ллойду (спеціальна страхова організація, створена згідно із законодавством Великобританії) страховики повинні вимагати у зазначених брокерів копії відповідних свідоцтв про їх повноваження.

Страховики зобов 'язані в установленому порядку та в межах встановленої звітності повідомляти Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів та подавати пояснення щодо звітних даних про укладені договори перестрахування, якщо:

- укладаються (продовжуються) договори перестрахування з перестрахувальниками-нерезидентами, згідно з якими перестраховикам сплачується частка страхових платежів, що перевищує 50 відсотків суми надходжень зазначених страхових платежів за цими договорами;

-  частка страхових платежів, сплачених перестраховикам-нерезидентам, перевищує у попередньому звітному періоді 50 відсотків частки страхових сум та страхових відшкодувань, сплачених перестраховикам-нерезидентам за цей же період (крім страхування життя). Договори перестрахування повинні передбачати зобов 'я-зання перестраховика здійснити за заявою страховика (цедента) сплату частки страхових сум та страхових відшкодувань, передбаченої цими договорами, безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (цедента).

 

Облік операцій з передачі ризиків у перестрахування.

Здійснюючи операції перестрахування, перестрахувальник повинен забезпечити відображення в обліку:

- узагальнення інформації щодо часток страхових платежів, які були сплачені перестраховикам за договорами перестрахування;

- -  формування часток перестраховиків у страхових резервах;

-  визначення фінансового результату від страхової діяльності з урахуванням операцій перестрахування; /розрахунків з перестраховиками (здійснювати аналітичний облік).

У світовій практиці існують різні підходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій перестрахування. Записи можуть здійснюватися на підставі укладених договорів перестрахування, відповідно до яких відбувається перерозподіл страхових зобов'язань і страхових премій незалежно від факту перерахування таких премій. Тобто в бухгалтерському обліку застосовується   метод нарахування.

Існує практика застосування в перестрахуванні касового методу, який передбачає здійснення бухгалтерських записів тільки па підставі фактичного перерахування коштів.

Застосування методу нарахування суттєво розширює коло бухгалтерських записів. З'являється можливість відображення в бухгалтерському обліку зобов'язань щодо депонованої цедентом частини страхової премії, утриманої за договорами перестрахування, та нарахованих на цю частину інвестиційних процентів. Але метод нарахування зменшує обсяги фактичного перерозподілу коштів. Кінцевий розрахунок зазвичай відбувається після закінчення терміну дії договору перестрахування.

Враховуючи вимоги чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо відображення доходів і витрат у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей, операції з передачі ризиків у перестрахування відображаються методом нарахування.

З огляду на те, що здійснення перестрахування передбачає придбання перестрахувальником страхових послуг, розрахунки за їх отримання відображаються на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на субрахунку 633 "Розрахунки з перестра-ховиками". У разі необхідності субрахунок 633 "Розрахунки з перестраховиками" може доповнюватися рахунками третього порядку:

6331  "Розрахунки з вітчизняними перестраховиками"

6332  "Розрахунки з іноземними перестраховиками".

За дебетом рахунку 633 "Розрахунки з перестраховиками" відображаються:

-  належна цеденту сума комісійної винагороди за передану в перестрахування частку страхових платежів;

-  сума депонованої цедентом частини страхової премії, яка належить до ризиків, переданих у перестрахування;

-  належна цеденту сума страхового відшкодування з ризиків, переданих у перестрахування.

За кредитом рахунку 633 "Розрахунки з перестраховиками" відображаються:

-  належні перестраховику частки страхових платежів з ризиків переданих у перестрахування;

-  сума нарахованих інвестиційних процентів на депоновану частину страхових премій.

Відповідне сальдо, отримане за наслідками операцій перестрахування, списується в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

Накопичення сум часток страхових платежів, які сплачуються перестраховикам, здійснюється на рахунку 70 "Доходи від реалізації" на субрахунку 705 "Перестрахування".

Субрахунок 705 "Перестрахування" активний, регулюючий. За дебетом субрахунку 705 "Перестрахування" відображаються суми часток страхових платежів, які сплачуються перестраховикам, за кредитом — частки страхових платежів, повернуті перестраховиками в разі дострокового припинення договору перестрахування. Щомісяця сальдо субрахунку 705 "Перестрахування" списується у кореспонденції з рахунком 7031 "Зароблені страхові платежі". Таке списання корегує (зменшує) дохід від страхової діяльності.

На суму повернутих часток страхових платежів здійснюється відповідне корегування (збільшення) величини зароблених страхових платежів і зменшення величини часток перестраховиків у резервах незароблених премій.

З набранням чинності договору перестрахування на суму часток страхових платежів, які належать перестраховику:

Дебет   705    "Перестрахування"

Кредит 633   "Розрахунки з перестраховиками".

На суму належної перестрахувальнику комісійної винагороди:

Дебет   633    "Розрахунки з перестраховиками"

Кредит 719   "Інші доходи від операційної діяльності".

 

Якщо за умовами договору перестрахування частина страхової премії, яка належить перестраховику, залишається (депонується) у перестрахувальника - на суму депонованої премії:

Дебет   633    "Розрахунки з перестраховиками"

Кредит 686   "Розрахунки з перестраховиками за депонованими преміями".

Кредитове сальдо рахунку 633 "Розрахунки з пере-страховиками" перераховується на користь перестраховика.

У разі закінчення терміну дії договору перестрахування, за яким страховий випадок не відбувався, депонована частина страхової премії перераховується пере-страховику або спрямовується на зменшення його заборгованості:

Дебет   686   "Розрахунки з перестраховиками за депонованими преміями"

Кредит 633   "Розрахунки з перестраховиками".

Нараховані на суму депонованої премії проценти:

Дебет   93      "Витрати на збут"

Кредит 633   "Розрахунки з перестраховиками".

 

Враховуючи порядок формування страхових резервів (брутто-метод), перестрахувальник повинен визначати і відображати в обліку частку перестраховиків у страхових резервах (порядок визначення зазначеної частки та відображення її в бухгалтерському обліку викладено в розділі 2.2).

Сальдо субрахунків 4931 "Частка перестраховиків у резервах незароблених премій" та 4941 "Частка перестраховиків у резервах довгострокових зобов'язань" (сальдо може бути тільки дебетовим) означає наявність права вимоги до перестраховиків, яке виникло у зв'язку з укладанням договорів перестрахування.

Сальдо субрахунків 4932 "Частка перестраховиків у резервах збитків" та 4942 "Частка перестраховиків у резервах належних виплат" означає виникнення права вимоги до перестраховиків у зв'язку з настанням страхових випадків.

У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування (за особистим страхуванням виплату страхової суми) в повному обсязі відповідно до умов страхування незалежно від наявності договорів перестрахування. Пере-страховик зобов'язаний сплатити перестрахувальнику суму, визначену договором перестрахування (у договорі перестрахування може бути передбачено здійснення виплат безпосередньо страхувальнику). Частка страхового відшкодування, належна перестрахувальнику, враховується ним у складі доходів від страхової (операційної) діяльності:

Дебет   633   "Розрахунки з перестраховиками"

Кредит 719   "Інші доходи від операційної діяльності".

 

У разі здійснення перестрахування через страхового посередника розрахунки з таким посередником ведуться на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" субрахунок 687 "Розрахунки з страховими посередниками за договорами перестрахування".

На суму сплачених страховому посереднику часток страхових платежів з метою укладання договору перестрахування:

Дебет   687    "Розрахунки з страховими посередниками за договорами перестрахування"

Кредит 31      "Рахунки в банках".

Після отримання від страхового посередника інформації щодо набрання чинності договору перестрахування:

Дебет   705    "Перестрахування"

Кредит 687    "Розрахунки з страховими посередниками за договорами перестрахування".

Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним страховим посередником.

 

Облік операцій з отримання ризиків у перестрахування

Надходження від перестрахувальників часток страхових платежів за договорами перестрахування враховуються перестраховиком у складі отриманих (нарахованих) страхових платежів на окремих субрахунках за видами страхування. Облік розрахунків із перестрахувальниками здійснюється на субрахунку 365 "Розрахунки з перестрахувальниками" рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". За дебетом субрахунку 365 відображаються належні перестраховику суми часток страхових платежів за договорами перестрахування в кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі", за кредитом — сума надходжень цих часток на рахунок перестраховика.

У разі необхідності субрахунок 365 "Розрахунки з перестрахувальниками" може доповнюватися рахунками третього порядку:

3651  "Розрахунки з вітчизняними перестрахувальниками"

3652  "Розрахунки з іноземними перестрахувальниками". Сума належних перестраховику страхових платежів враховується ним для розрахунку зароблених   страхових платежів і резервів незароблених премій у загальному порядку.

Належна перестрахувальнику комісійна винагорода за перестрахування відображається:

Дебет   93     "Витрати па збут"

Кредит 365   "Розрахунки з перестрахувальниками".

На величину сальдо, яке склалося за розрахунками з перестрахувальниками:

Дебет   31      "Рахунки в банках"

Кредит 365    "Розрахунки з перестрахувальниками".

У разі, коли сума страхового платежу депонується в перестрахувальника, дебіторська заборгованість за розрахунками із цим перестрахувальником зменшується, але в балансі перестраховика з'являється окрема стаття "депонована страхова премія", яка відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" і має обліковуватися в складі активів страховика. Відповідно до цього стандарту "Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю". У цьому разі вся сума належних перестраховику часток страхових платежів обліковується як надходження (з подальшим визначенням доходу — зароблених страхових платежів).

На суму депонованої страхової премії:

Дебет   378    "Розрахунки з перестрахувальниками за депонованими преміями"

Кредит 365    "Розрахунки з перестрахувальниками"

Проценти на депоновану частину страхової премії відображаються в складі фінансових доходів:

Дебет   365    "Розрахунки з перестрахувальниками"

Кредит 732   "Відсотки одержані".

 

У разі настання страхового випадку перестраховик зобов'язаний здійснити страхові виплати перестрахувальнику в частині, обумовленій договором. На суму сплаченого перестрахувальнику страхового відшкодування:

Дебет   904   "Страхові виплати"

Кредит 31      "Рахунки и банках".

Якщо відповідно до договору перестрахування розрахунки здійснюються після закінчення його терміну, суму страхового відшкодування доцільно враховувати в кінцевому розрахунку за договором.

Дебет   904    "Страхові виплати"

Кредит 365    "Розрахунки з перестрахувальниками".

Сума до перерахування перестрахувальнику зменшується на суму депонованої страхової премії і па суму нарахованих на депоновану премію відсотків.

На суму депонованої страхової премії:

Дебет   365    "Розрахунки з перестрахувальниками"

Кредит 378   "Розрахунки з перестрахувальниками за депонованими преміями".

На суму нарахованих процентів:

Дебет   365    "Розрахунки з перестрахувальниками"

Кредит 732   "Відсотки одержані".

Враховуючи суттєвий вплив перестрахування на платоспроможність страховика, страховим законодавством запроваджено звітність щодо здійснених перестрахування.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 12)

У разі якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, установленою Кабінетом Міністрів України.

 

Форма такої декларації затверджена постановою Кабінету Міністрів України від ІЗ червня 2002 р. № 821 (додаток А). Відповідно до цієї постанови наказом Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 р. № 582 затверджено Порядок складання та подання декларації страховика про операції з перестрахування (додаток Б).

 

        

5.5 Облік доходів від страхової діяльності. Основним джерелом грошових надходжень страхової організації є страхові платежі, які сплачуються страхувальниками відповідно до договорів страхування (перестрахування). Існують різні підходи щодо визначення доходів страховика. У деяких країнах страхові платежі класифікують як доходи від страхової діяльності і фінансовий результат розраховують шляхом зіставлення отриманих страхових платежів і витрат.

Згідно з теорією страхування страхові платежі не належать до доходів від страхової діяльності в момент їх надходження, а підлягають попередньому розподілу на зароблені і незароблені страхові платежі. Отримані страхові платежі визнаються доходами, тобто заробленими страховими платежами, протягом терміну чинності договору страхування методом рівномірного нарахування, оскільки з перебігом часу ймовірність настання страхового випадку і відповідно ймовірність страхових виплат поступово знижуються.

Зароблені страхові платежі — це частка від сум надходжень страхових платежів, що відповідає страховим ризикам, які минули повністю або частково на звітну дату.

Методика розрахунку зароблених страхових платежів безпосередньо пов'язана з порядком формування резервів незароблених премій (незароблених платежів). Зароблені страхові платежі з видів страхування, інших, ніж страхування життя, визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів протягом звітного періоду на суму незароблених страхових   платежів на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

У разі здійснення страховиком операцій перестрахування виконуються додаткові розрахунки:

-  із суми надходжень страхових платежів вираховуються частки страхових платежів, сплачені перестраховикам у звітному періоді відповідно до договорів перестрахування;

-  зароблені страхові платежі корегуються на суму зміни частки перестраховиків у резервах незароблених премій протягом звітного періоду. Корегування здійснюється шляхом збільшення зароблених страхових платежів на величину частки перестраховиків у резервах незароблених премій на кінець звітного періоду і зменшення на величину частки перестраховиків у резервах незароблених премій на початок звітного періоду.

 

 

ЗСП = СП + РНПп - РНПк - П - РНППп + РНППк

 

де   ЗСП   — зароблені страхові платежі;

СП            — сума надходжень страхових платежів у звітному періоді;

РНПп       — резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНПк       — резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;

П              — частки страхових платежів сплачені перестраховикам;

РНППп  —частка перестраховиків у резервах незароблених премій на початок звітного періоду;

РНППк  —частка перестраховиків у резервах незароблених премій на кінець звітного періоду.

У процесі здійснення страхової діяльності відбувається перерозподіл і трансформація страхових платежів: виконуються операції перестрахування, формуються страхові резерви і централізовані страхові резервні фонди. Такий перерозподіл коштів передбачає в подальшому повернення частини коштів страховику, які визнаються доходами.

Доходи від страхової діяльності:

-  зароблені страхові платежі;                                

-  комісійні винагороди за перестрахування;

-  частки від страхових сум і страхових відшкодувань, і      сплачені перестраховиками;

-   повернені суми з централізованих страхових резервних фондів;

-  повернені суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій.

З огляду на значення терміну "операційна діяльність" як основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності підприємства, які не с інвестиційною та фінансовою діяльністю (Положення (стандарт) з бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"), доходи від страхової діяльності відображаються в обліку та звітності у складі доходів від операційної діяльності.

Бухгалтерський облік зароблених страхових платежів здійснюється на рахунку 70 "Доходи від реалізації" субрахунок (рахунок третього порядку) 7031 "Зароблені страхові платежі". Щомісячно на зазначений рахунок списуються:

-  отримані (нараховані) відповідно до договорів страхування (перестрахування) страхові платежі в кореспонденції з рахунком 76 "Страхові платежі";

-  суми часток страхових платежів, сплачених (нарахованих) перестраховикам, у кореспонденції з рахунком  705 "Перестрахування";

-  результат зміни резервів незароблених премій з урахуванням операцій перестрахування в кореспонденції із субрахунком 4951 "Результат зміни резервів незароблених премій".

Отримане внаслідок цих операцій сальдо субрахунку 7031 "Зароблені страхові платежі" становить основний складник доходів від страхової діяльності —   зароблені страхові платежі. Таке сальдо щомісяця списується в кореспонденції з рахунком 79 "Фінансові результати".

 

Узагальнення інформації про інші доходи від страхової діяльності здійснюється на рахунку 71 "Інший операційний дохід" субрахунок 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Отримання (нарахування) комісійної винагороди за перестрахування:

Дебет   633    "Розрахунки з перестраховиками"

Кредит 719   "Інші доходи від операційної діяльності".

Отримані (нараховані) частки від страхових сум і страхових відшкодувань за договорами перестрахування:

Дебет   633    "Розрахунки з перестраховиками"

Кредит 719   "Інші доходи під операційної діяльності".

Страховики, які відповідно до чинного законодавства утворюють централізовані страхові резервні фонди — на суму отриманого (нарахованого) повернення коштів з цих фондів:

Дебет   682    "Внутрішні розрахунки"

Кредит 719   "Інші доходи від операційної діяльності".

Якщо внаслідок настання страхового випадку страховиком сформовано резерви збитків — на суму зменшення таких резервів протягом звітного періоду:

Дебет   4952 "Результат зміни резервів збитків"

Кредит 719   "Інші доходи від операційної діяльності".

Доходи, отримані від інвестування коштів страхових резервів і власних коштів страховика у вигляді банківських процентів, від володіння корпоративними правами, облігаціями та іншими цінними паперами обліковуються на рахунку 73 "Інші фінансові доходи" в складі інших фінансових доходів.

Доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи відображаються в складі інших доходів від звичайної діяльності.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 27)

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

 

У разі виконання страховиком агентської діяльності щодо укладання договорів страхування та отримання страхових платежів сума отриманої комісійної винагороди за таку діяльність відображається в складі інших доходів від звичайної діяльності.

Нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку не містять будь-яких особливостей визначення доходів страхових агентів, але Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку враховують особливості надання таких послуг. Відповідно до МСБО 18 комісійні страхових агентів, які були отримані або підлягають отриманню і не передбачають надання подальших послуг агентом, визнаються агентом як дохід на дату початку або відновлення відповідних страхових полісів. Коли існує ймовірність того, що агенту буде необхідно надалі надавати подальші послуги протягом терміну дії полісу, комісійні, або їх частина, відстрочуються і визнаються як дохід протягом періоду чинності полісу.

 

Облік витрат страховика

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", норми якого застосовуються страховиками з урахуванням особливостей страхової діяльності.

Діяльність страховика передбачає здійснення витрат, пов'язаних з виконанням страхових зобов'язань і веденням справи.

Витрати страховика:

-  виплати страхових сум і страхових відшкодували, які здійснюються страховиком відповідно до умов договору страхування;

-  відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

-  відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

-  витрати на проведення страхування;

-  інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Основним видом витрат страховика є страхові виплати, які сплачуються в разі настання страхового випадку.

 

Вимоги Закону України "Про страхування"

(стаття 9)

Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування в разі настання  страхового випадку.

Страхова виплата за договором страхування життя здійснюється в розмірі страхової суми (її частини) та (або) -  вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Страхові виплати за договорами особистого страхування не можуть змінюватись в залежності від сум, які має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що мас бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.

Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонусы), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутку страховика)-

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов 'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

Уразі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації  (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У випадку, якщо страхова сума (грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку) складає певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Договір страхування може містити умови (франшизу), відповідно до яких частина збитків не відшкодовується страховиком.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта. При настанні страхового випадку кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

 

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з умовами договору страхування або законодавства на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійний комісар — особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку, визначає розмір збитків і діє на підставі договору із страховиком.

У разі потреби аварійний комісар може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, та отримувати пояснення у письмовій формі про причини і розмір заподіяної шкоди від фізичних осіб, причетних до цього страхового випадку. На підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат — це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Інформація щодо виплачених страхових сум і страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування узагальнюється на рахунку 904 "Страхові виплати". За дебетом цього рахунку відображаються визнані страхові виплати, за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати". Аналітичний облік здійснюється за видами страхування.

Страхові виплати страхувальникам — фізичним особам можуть здійснюватися безпосередньо з каси страхової організації. В цьому випадку:

Дебет   904    "Страхові виплати"

Кредит 30     "Каса".

Якщо відповідно до договору страхування страхові платежі сплачуються частками протягом дії цього договору або страхові виплати зараховуються в рахунок чергових страхових платежів,  на суму страхового відшкодування за такими договорами:

Дебет   904 "Страхові виплати"

Кредит 363 "Розрахунки із страхувальниками".

 

Страхові виплати за договорами страхування життя можуть здійснюватися одноразово в розмірі страхової суми (її частини) та/або у вигляді послідовних виплат страхової суми (додаткове забезпечення доходу застрахованої особи в разі її хвороби, досягнення нею віку, який визначено в договорі страхування, настання певних подій в її житті).

Страховики, які здійснюють страхування життя, на рахунку 904 "Страхові виплати" обліковують також повернення страхувальнику викупної суми.

Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування  життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Страхові організації, які відповідно до договору перестрахування є перестраховиками, на окремому субрахунку 9042 "Страхові виплати за договорами перестрахування" відображають страхові виплати, які сплачуються перестрахувальникам. Розрахунки з перестрахувальниками за такими виплатами можуть здійснюватися з урахуванням страхових платежів, належних за договорами перестрахування після закінчення терміну їхньої дії.

У цьому випадку на суму належного перестрахувальнику страхового відшкодування:

Дебет   9042 "Страхові виплати за договорами перестрахування"

Кредит 365  "Розрахунки із перестрахувальниками".

Виплата страхового відшкодування може здійснюватися за участю страхового посередника. Страховий посередник веде розрахунки із страхувальниками та страховиками і відображає їх такими бухгалтерськими записами.

Отримані від страховика страхові відшкодування:

Дебет   31     "Рахунки и банках"

Кредит 703  "Доходи від реалізації робіт і послуг".

Нарахування суми належного страхувальнику страхового відшкодування:

Дебет   704    "Вирахування з доходу"

Кредит 363    "Розрахунки із страхувальниками".

Перераховані страхувальнику суми

Дебет   363    "Розрахунки із страхувальниками"

Кредит 31      "Рахунки в банках".

Сальдо субрахунків 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" і 704 "Вирахування з доходу" рахунку 70 "Доходи від реалізації" списуються в порядку закриття цих субрахунків відповідно в кредит і дебет рахунку 79 "Фінансові результати".

Страховики, які відповідно до страхового законодавства здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і є членами Моторною (транспортного) страхового бюро, повинні брати участь у створенні централізованих страхових резервних фондів:

Фонд страхових гарантій призначений для забезпечення платоспроможності Моторного (транспортного) страхового бюро під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування і взаємне врегулювання питань з відшкодування шкоди. Джерелами формування цього фонду є щомісячні відрахування від страхових платежів за додатковими договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, отриманих протягом попереднього місяця, в розмірах, визначених законодавством.

Фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд потерпілих) призначений для здійснення розрахунків з третіми особами у випадках, передбачених Положенням про порядок і умови проведення

обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Перерахування коштів до  цього фонду здійснюється щомісячно членами Моторного (транспортного) страхового бюро у розмірі, визначеному законодавством, страхових платежів за звичайними договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, отриманих протягом попереднього місяця, а також за рахунок інших надходжень, не заборонених законодавством.

 

Розрахунки з Моторним (транспортним) страховим бюро здійснюють на рахунку 682 "Внутрішні розрахунки".

На суму належних бюро страхових платежів:

Дебет   949    "Інші витрати операційної діяльності"

Кредит 682   "Внутрішні розрахунки".

На суму перерахованих у централізовані страхові резервні фонди коштів:

Дебет   682    "Внутрішні розрахунки"

Кредит 31      "Рахунки в банках".

 

Страховики, які сформували резерви збитків за відомими вимогами страхувальників, їхнє збільшення протягом звітного періоду відображають:

Дебет   949    "Інші витрати операційної діяльності"

Кредит 4952 "Результат зміни резервів збитків".

 

Здійснюючи страхову діяльність, страховики зазнають відповідних витрат, що становлять собівартість страхових послуг. Такі витрати страховика прийнято поділяти на адміністративні, аквізиційні, інвестиційні, ліквідаційні.

 

Адміністративні витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Це утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їхні службові відрядження, амортизаційні відрахування, витрати на підготовку кадрів, утримання приміщень та обладнання, канцелярські витрати, охорона, юридичні, аудиторські послуги.

Адміністративні витрати відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати" в порядку, встановленому Планом рахунків.

 

Аквізиційні витрати пов'язані з укладанням договорів страхування. До них належать: комісійна винагорода страховим посередникам, витрати на відрядження, рекламу, інші витрати, пов'язані з реалізацією страхових послуг.

Такі витрати обліковуються на рахунку 93 "Витрати на збут". Найвагомішими в складі аквізиційних витрат є комісійна винагорода страховим агентам.

 

Комісійна винагорода страховим агентам — штатним працівникам нараховується у вигляді заробітної плати згідно з прийнятими підприємством системами заробітної плати. Позаштатні страхові агенти отримують комісійну винагороду у відсотках суми надходжень страхових платежів. На суму нарахованої таким страховим агентам комісійної винагороди:

Дебет   93      "Витрати на збут"

Кредит 66     "Розрахунки з оплати праці".

Комісійна винагорода, належна до сплати страховим агентам — суб'єктам підприємницької діяльності:

Дебет   93      "Витрати на збут"

Кредит 364   "Розрахунки з страховими посередниками".

 

Інвестиційні витрати містять видатки, пов'язані з управлінням фінансовими вкладеннями, серед яких: заробітна плата відповідних фахівців, збитки від реалізації вкладень, інші витрати.

 

Ліквідаційні витрати здійснюються у зв'язку з урегулюванням страхового випадку. Це витрати на експертизу, відрядження, судові витрати.

Узагальнення інформації про собівартість наданих страхових послуг здійснюється на рахунку 90 "Собівартість реалізації", субрахунок 903 "Собівартість страхових послуг".

Щомісяця сума цих витрат списується:     

Дебет   79     "Фінансові результати"   

Кредит 903   "Собівартість страхових послуг".

 

Чинні нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку страхових операцій не передбачають будь-якого розподілу витрат страховика між звітними періодами, але в деяких країнах така практика існує. Можливою базою розподілу в такому випадку можуть бути зароблені і незароблені страхові платежі.

У такому разі в дебет рахунку 79 "Фінансові результати" списуються суми витрат, крім тих витрат, які належать до залишку резервів незароблених премій.

 

Сума витрат, яка належить до залишку резервів незароблених премій, розраховується пропорційно середній частці витрат у страхових платежах (за середнім процентом) і обчислюється в такому порядку:

-  сума витрат, яка належить до залишку резервів незароблених премій на початок звітного місяця, додається до суми витрат звітного місяця;

-  до зароблених страхових платежів звітного місяця додасться сума резервів незароблених премій на кінець звітного місяця;

-  діленням першої отриманої величини на другу визначається середній процент;

-  сума витрат страховика, яка належить до залишку резервів незароблених премій на кінець місяця, визначається як добуток величини залишку резервів незароблених премій і середнього процента.

 

Страховики, які здійснюють посередницьку діяльність на користь інших страховиків, ведуть окремий облік витрат, пов'язаних з такою діяльністю. Зазначені витрати щомісячно списуються з окремого субрахунку в кореспонденції з рахунком 79 "Фінансові результати" субрахунок 793 "Результат від іншої звичайної діяльності".

 

Облік фінансових результатів діяльності страховика

 

Формування фінансового результату здійснюється в порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результат". Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

 

Валовий фінансовий результат від страхової діяльності обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг.

 

Узагальнення інформації про фінансові результати здійснюється на рахунку 79 "Фінансові результати".

 

Визначення фінансового результату від страхової діяльності здійснюється па рахунку третього порядку 7911 "Результат страхової діяльності", який відкривається до субрахунку 791 "Результат основної діяльності".

 

За кредитом рахунку 7911 "Результат страхової діяльності" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від страхової діяльності:

 

7031 "Зароблені страхові платежі"

719    "Інші доходи від операційної діяльності".

 

За дебетом рахунку 7911 "Результат страхової діяльності" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку витрат страховика:

 

903   "Собівартість страхових послуг"

93  "Витрати на збут"

904   "Страхові виплати"

949  "Інші виграти операційної діяльності".

 

Кінцевий фінансовий результат від страхової діяльності визначається з урахуванням податку на прибуток.

 

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові доходи від страхової  діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою три відсотки суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

 

ГНГ т-5

 

Вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

(стаття 7.2)

 

Для цілей оподаткування страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій (далі — сума валових внесків), за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.

 

Сальдо рахунку 79 "Фінансові результати" в порядку його закриття списується на рахунок 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Відповідно до страхового законодавства нерозподілений прибуток може враховуватися в складі гарантійного фонду. За рахунок нерозподіленого прибутку страховики можуть створювати вільні резерви.

 

 

 

 

 

 

ГНГ т-5Висновки

 

Важливість страхування для стабільного розвитку суспільного виробництва, відповідальність страховика за соціально-економічні наслідки своєї діяльності вимагає здійснення відповідного контролю (нагляду) з боку держави. Метою такого контролю є дотримання страховиками вимог законодавства про страхування, сприяння ефективному розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захист інтересів страхувальників.

Існують різні підходи до організації нагляду за страховою діяльністю та компетенції органів нагляду, але умовно можливо виділити три системи державного нагляду:

1) система публічності, контроль якої обмежується паданням у відповідні державні органи звітних даних з подальшим їх оприлюдненням;

2)  нормативна система, яка встановлює вимоги щодо створення страхових організацій і здійснення ними страхової діяльності;

3)  система нагляду, яка передбачає повноваження наглядових органів щодо перевірки страхової діяльності і перевірки страхових організацій   як суб'єктів підприємницької діяльності загалом.

 

 

ГНГ т-5Питання для самоперевірки та контролю знань:

 

1. Перерахуйте основні функції Моторного бюро?

2. Хто такі страхові брокери?

3. Назвіть системи державного нагляду за страховою діяльністю?

4. Назвіть основні функції Уповноваженого органу?

5. Розкрийте сутність методів формування страхових резервів?

6. В чому суть обліку операцій перестрахування?

7. Назвіть основні особливості обліку витрат страховика?

 

Відпрацювання лекційного матеріалу

Дайте відповіді на наступні питання :

 

1. Які документи страховик подає для отримання ліцензії і до якого органу?

2. Перерахуйте об’єкти страхування?

3. Що таке обов’язкове страхування?

4. Що таке добровільне страхування?

5. Хто такі страхові посередники?

6. Назвіть основні страхові резерви? В чому їх сутність?

7. Розкрийте сутність страхування життя?

8. Розкрийте сутність обліку фінансових результатів діяльності страховика?

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика