andrey

Путь к Файлу: /Budgetnii menedgment / Budjet Systems / 10-Литература / Василик / 08-Мисцеви_бюджети.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   23.10.2014
Размер:   257.5 КБ
СКАЧАТЬ

08-Мисцеви_бюджетиРозділ   8. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ

8.1. Місцеві бюджети, їх призначення і роль у бюджетній системі

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їхній території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величиною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. У 1992 році через видатки місцевих бюджетів перерозподілилося 14,5 відсотка ВВП, у 1993 році — 15,2 відсотка, у 1994 році — 15,9 відсотка, у 1995 році — 17,5 відсотка, у 1996 році — 14,4 відсотка, у 1997 році — 14,8 відсотка, у 1998 році — 14,0 відсотків, у 1999 році — 9,9 відсотка, у 2000 році — 10 відсотків, у 2001 році — 10,5 відсотка, у 2002 році — 11,2 відсотка.

У місцевих бюджетах зосереджувалося у 1992 році 37,8 відсотка обсягу витрат зведеного бюджету, у 1993 році — 39,4 відсотка, у 1994 році — 35,4 відсотка, у 1995 році — 47,3 відсотка, у 1996 році — 43,6 відсотка, у 1997 році — 39,1 відсотка, у 1998 році — 47,7 відсотка, у 1999 році — 28,9 відсотка, у 2000 році — 35,3 відсотка, у 2001 році — 40,5 відсотка, у 2002 році — 41,8 відсотка (див. табл. 13).

Таблиця  13. Частка місцевих бюджетів у доходах і видатках зведеного бюджету України (без урахування надходжень і видатків Пенсійного фонду)

 

Роки

Частка у доходах, %

Частка у видатках, %

1992

47,4

37,8

1994

42,0

35,4

1996

47,6

43,6

1998

45,9

47,7

1999

32,3

28,9

2000

29,1

35,3

2001

32,6

40,5

2002

31,8

41,8

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внутрішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з економічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

— місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

— обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;

— місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;

— частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;

— розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;

— порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;

— захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться  за допомогою  процедур  усунення  фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);

— перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад ЗО країн, у 1996 році — Україна.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кроком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Без перебільшення фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади є визначальним. Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним фінансово.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого самоврядування характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності органам місцевого самоврядування.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

— кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

— кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

 

— запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

— субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

— погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

— капітальні вкладення;

— внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Економічне обґрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх у цілому на відповідній території, незалежно від форм власності та рівня підпорядкованості суб'єктів господарювання. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи із складання, розгляду і затвердження бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.

Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних від носин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має відповідати положенням та принципам схваленої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики.        "

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин мають передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази. Необхідно підвищити фактичну частку місцевих бюджетів у зведеному бюджеті з урахуванням субвенцій на соціальний захист населення з 41,8 відсотка у 2002 році до 45 відсотків — у 2004 році.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Треба стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 року, у складі державного бюджету мають окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст. Києва та Севастополя, міст республіканського й обласного значення і бюджетів районів.

Для деталізації законодавчих норм щодо чіткого і конкретного розмежування повноважень, компетенції та відповідальності між центральними й місцевими органами державної влади і місцевого самоврядування усіх рівнів необхідно внести відповідні зміни до законів "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації".

8.2. Доходи місцевих бюджетів

Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети — це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі.

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових суспільних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількість фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

— прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

— державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

— плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

— плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

— плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів — автозаправними  станціями,   заправними  пунктами),   що  справляється виконавчими органами відповідних рад;

— надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

— єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) створюють кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

— 25 відсотків прибуткового податку з громадян,  що справляється на відповідній території;

— 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим і відповідної області;

— плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

    Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

— 50 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

— 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

— плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються районними державними адміністраціями;

— плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

— надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Надходження бюджету Автономної Республіки Крим і бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом, із урахуванням законів України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", "Про столицю України — місто-герой Київ" і закону, що визначає особливий статус міста Севастополя.

Склад доходів бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

—        місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

—        100 відсотків плати за землю — для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю — для бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

— податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

— надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

— податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

— плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

— кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

— фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

— плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

— надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

— плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;

— гранти та дарунки у вартісному обчисленні;

— власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

— податок на прибуток підприємств комунальної власності;

— платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

— інші надходження, передбачені законом.

8.3. Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.

За умов високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до якості робочої сили. Виробництво не може розвиватися без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки фахівців. Система освіти значно впливає на рівень продуктивності праці, й з огляду на це видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер.

Піднесення культурного рівня населення потребує спрямування видатків місцевих бюджетів на проведення культурно-освітньої роботи — утримання масових бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв, надання фінансової підтримки театрально-видовищним закладам.

Важливе соціальне значення мають видатки місцевих бюджетів на фінансування заходів з охорони здоров'я. Найбільшу частку у загальній сумі видатків місцевих бюджетів становить фінансування лікувально-профілактичних заходів. Крім того, за рахунок цих бюджетів утримується велика кількість інших лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

Перша група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів.

Друга група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України.

Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Із бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

— освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи—дитячі садки);

— первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

— сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— державне управління: органи місцевого самоврядування міст   республіканського   значення  Автономної   Республіки Крим і міст обласного значення; органи місцевого самоврядування районного значення;

— освіту:

а)         дошкільну освіту (у містах республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення);

б)         загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи—дитячі садки (для міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного   значення),   спеціалізовані   школи,   ліцеї,   гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в)         заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та  реабілітації:  загальноосвітні  школи-інтернати,

08-Мисцеви_бюджетизагальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

     г) інші державні освітні програми;

—           охорону здоров'я:

а)            первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б)            програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я й заходи щодо санітарної освіти);

—           соціальний захист і соціальне забезпечення:

а)            державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б)            державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних   послуг,   компенсаційні   виплати   за   пільговий   проїзд окремих категорій громадян;

— державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

— районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

—           державні   культурно-освітні   й   театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

        —   державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи щодо фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення.

До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— державне управління;

— представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

— обласні ради;

— освіту:

а)            загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні  школи-інтернати,  загальноосвітні  школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б)            заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують держав не замовлення;

в)            вищу освіту (вищі заклади освіти І, II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і спільній власності територіальних громад);

г)             післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів і центри й заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення   кваліфікації   працівників   соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що перебувають у комунальній власності);

д)            інші державні освітні програми;

—           охорону здоров'я:

а)            первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського значення Автономної Республіки Крим та обласного значення);

поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в)         санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г)          інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

—        соціальний захист і соціальне забезпечення:

а)         державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи  внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання й трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для старих та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування пенсій; притулки для неповнолітніх;

б)         республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми й заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

в)         інші державні соціальні програми;

—        культуру і мистецтво:

а)         державні культурно-освітні програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б)         державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи та ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в)         інші державні культурно-мистецькі програми;

—        фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні

Крим та обласні центри з інвалідного спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів і спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— місцеву пожежну охорону;

— позашкільну освіту;

— соціальний захист і соціальне забезпечення:

а)         програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

б)         місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

— місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

— культурно-мистецькі програми місцевого значення;

— програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

— місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

— типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

— транспорт, дорожнє господарство:

а)         регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б)         експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в)         будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

— заходи щодо організації рятування на водах;

— обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

— програми природоохоронних заходів місцевого значення;

— управління комунальним майном;

— регулювання земельних відносин;

— інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.

  Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради й районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад на договірних засадах. Усі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.

Якщо на території міста (республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

8.4. Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, й бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

— видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим кодексом видатки, які не можуть  бути   передані   на  виконання  Автономній   Республіці Крим і місцевому самоврядуванню;

— видатки, які визначаються функціями держави та можуть  бути  передані  на  виконання  Автономній   Республіці Крим  і  місцевому самоврядуванню  з  метою забезпечення найефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

— видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування, які мають місцевий характер й визначені законами України.

Видатки на забезпечення конституційного ладу держави здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Інші видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів із Державного бюджету України.

Відповідальність за здійснення видатків за рахунок коштів державного бюджету покладається на відповідні органи державної влади.

Відповідальність за здійснення видатків за рахунок місцевих бюджетів і трансфертів покладається на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських, селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Держава може передати Раді Міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів із Державного бюджету України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські, селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених із відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом. Забороняється планувати та здійснювати видатки не віднесені до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом, а також здійснювати упродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів.

У міжбюджетних відносинах важливу роль відіграють міжбюджетні трансферти. Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики держави.

При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими недоцільне.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

—        кількості населення та споживачів соціальних послуг;

—        соціально-економічних,  демографічних,   кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

— дотацію вирівнювання;

— субвенцію;

— кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

— інші дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

— дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

— субвенція на здійснення програм соціального захисту;

— субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

— субвенція на виконання інвестиційних проектів;

— інші субвенції.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації08-Мисцеви_бюджети вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено Бюджетним кодексом і який обчислено із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:

— над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування — для бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

— над доходами, визначеними відповідною статтею Бюджетного кодексу, — для районних бюджетів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між бюджетами міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами визначається на основі формули.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати такі параметри:

— фінансові нормативи бюджетної забезпеченості й коригуючі коефіцієнти до них;

— кількість мешканців і кількість споживачів соціальних послуг;

— індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

— прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та прогноз доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів,       

— для районних бюджетів;

— коефіцієнт вирівнювання.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останніх бюджетних періоди.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, визначених відповідними статтями Бюджетного кодексу.

При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних рад. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до одиниці. При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування коефіцієнта вирівнювання.

Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів визначається як перевищення обсягу видатків цих бюджетів, перелік яких визначено Бюджетним кодексом і який обчислено із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над прогнозними показниками доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, що зараховуються до них.

Обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів обчислюється на основі прогнозних показників доходів, що зараховуються до цих бюджетів із застосуванням індексу відносної податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених відповідними статтями Бюджетного кодексу.

Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обчислений із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

Міські (міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

— субвенції на утримання об'єктів спільного користування  чи ліквідацію  негативних  наслідків діяльності  об'єктів спільного користування;

— субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

— субвенції на виконання інвестиційних проектів;

— інші субвенції.

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спіль ного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих видатків. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя з їхнім подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останніх бюджетних періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів. Основні засади надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України.

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може виконати цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою сторін.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем субвенції та її отримувачем.

Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджеті міст Києва й Севастополя, міст республіканського Автонімної Республіки Крим і міст обласного значення та районним бюджетам. Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки <Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, районних та обласних бюджетів, забезпечуєте» відповідними органами Державного казначейства України

Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що передаються д Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість і повноту перерахування трансфертів.

 

 

8.5. Розподіл міжбюджетних трансфертів

Міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання та кошти, що передаються д державного бюджету) розподіляються між державним бюджетом та місцевими бюджетами на основі формульних розрахунків.

Така формула розроблена відповідно до статей 97 і 98 Бюджетного кодексу України для розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим обласними бюджетами, бюджетами міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами районів.

У цій формул застосовуються такі умовні позначення:

—        місцевий бюджет   (бюджет   Автономної   Республіки Крим, обласний бюджет, бюджет міст Києва і Севастополя, бюджет міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджет району) — "і";

— обласний бюджет — "оb";

— бюджет Автономної Республіки Крим — "агk";

— бюджет міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення — "m";

— бюджет району — "г";

— бюджет м. Києва — "куіу";

— бюджет м. Севастополя — "sey";

— загальні показники щодо місцевих бюджетів — "u".

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджет}, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному, бюджету міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, (Ті) визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків (Vі), прогнозним показником обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на її території (Dі), із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (άi) та розрахункового обсягу коригування доходів коефіцієнта уповільнення відносної швидкості динаміки (∆Diδi) за такою формулою:

Ті = άi (Vі - (Dі +∆Diδi )).

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів) загального фонду місцевого бюджету, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Прогнозний показник обсягу доходів (кошика доходів) бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя, бюджету міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району формується з надходжень загальнодержавних податків та зборів, закріплених за місцевими бюджетами згідно зі статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за бюджетами місцевого самоврядування та бюджетом Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, передбачених статтею 66 Бюджетного кодексу України, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останніх бюджетних періоди (базовий період), що передують рокові, у якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді відповідних місцевих бюджетів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад.

Розрахунок обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами, проводиться в межах прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, за такою формулою:

 

Dizak = Ki ∙ (Ni1 + Ni2 + Ni3) ∙ Du4 / (Nui + Nu2 + Nu3),

         де    Ki = [((Di1 + Li1) / (Du1 + Lu1)) ∙ Nu1 + ((Di2 + Li2) / (Du2 + Lu2)) ∙ Nu2 + +((Di3 + Li3) / (Du3 + Lu3)) ∙ Nu3 ] / (Ni1 + Ni2 + Ni3)

      Dizak -  прогнозний показник обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевим бюджетом, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

       Ki - індекс відносної податкоспроможної адміністративно-територіальної одиниці (визначається з чотирма знаками після коми);

Du1, Du2, Du3, Di1, Di2, Di3 - обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці за звітними даними про їх фактичні надходження за відповідні роки базового періоду;

 

 

Lu1, Lu2, Lu3, Li1, Li2, Li3 - сума пільг, наданих місцевими органами влади з податків та зборів, що включені до обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці за відповідні роки базового періоду;

 

Nu1, Nu2, Nu3, Ni1, Ni2, Ni3 - чисельність наявного населення України та адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня відповідного року базового періоду;  

Du4— прогнозний обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами на планований бюджетний період.

         З метою врахування депресивності окремих адміністративно-територіальних одиниць прогнозний показник кошика доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (Di), розрахований за вищевказаною формулою, змінюється на розрахунковий обсяг коригування доходів який розраховується за такою формулою:

 

∆Di = Di ∙ ((Ki ∙ Kdin – Ki) / Ki)) ∙ Kstd

 

Kdin -  коефіцієнт динаміки індексу відносної податкоспроможності за 1998—2001 роки, який обчислюється за формулою:

 

Kdin = ( K i99 / K i98 + K i00 /  Ki99 + K i01 / K i00 ) / 3

     Kstd коригувальний коефіцієнт зниження динаміки індексу відносної податкоспроможності, що має 4 значення залежно від значення коефіцієнта Kdin .

      Розмір коригувального коефіцієнта зниження динаміки індексу відносної податкоспроможності:

 

Значення коефіцієнта Kdin

Коригувальний коефіцієнт Kstd

до 0,9

1,0

від 0,9 до 0,95

0,5

від 0,95 до 1,0

0,25

від 1,0 і більше

0

Для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету, застосовується коефіцієнт вирівнювання άі, який має індивідуальні значення в межах від 0,9 до 1,0, залежно від середньорічного темпу приросту показника обсягу закріплених доходів (кошика доходів) бюджету і-тої адміністративно-територіальної одиниці за роки, які є базовими у розрахунку індексу відносної податкоспроможності, і визначається за такою формулою:

 

άi = 1 – (( √ (Di3 + Li3) / (Di1 + Li1) – 1) ∙ Kp

При проведенні розрахунків обсяг міжбюджетних трансфертів на 2003 рік άі приймається рівним одиниці для усіх дотаційних бюджетів.

Додаткові кошти, залишені місцевим бюджетам у зв'язку із застосуванням коефіцієнта вирівнювання, розподіляються між галузями, видатки на які враховуються для визначення міжбюджетних трансфертів.

У разі зміни порядку зарахування податків і зборів до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, що враховуються для визначення міжбюджетних трансфертів, за окремим розрахунком здійснюється відповідне коригування фактичних надходжень цих платежів за відповідні роки базового періоду.

Розрахунок показника обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховується для визначення показників міжбюджетних трансфертів

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначаються окремо для кожної галузі виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних видатків.

Розрахунковий показник обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району визначається на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувального коефіцієнта до них у розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей), на дитину або учня — освіта, отримувача соціальних послуг — соціальний захист та соціальне забезпечення.

Розрахунковий показник обсягу видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами, визначеного у главі 14 Бюджетного кодексу України.

Розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету (V,), що враховується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, становить суму розрахункових показників за основними видами видатків цього бюджету за такою формулою:

 

Vi = Vyi +  Vzi + Voi + Vsi + Vki + Vfi + Vdi + Vmi + Vhi , де:

 

Vyi— розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;

 

Vzi — розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я

Voi —розрахунковий обсяг видатків на освіту;

Vsi — розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;

Vki— розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;

Vfi — розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт;

Vdi — розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

Vmi — розрахунковий обсяг видатків на утримання підрозділів місцевої міліції;

Vhi — розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів

       

 

 

8.6. Бюджет розвитку місцевих бюджетів

Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території є розроблення бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів.

В Україні частка інвестиційних витрат у видатках місцевих бюджетів залишається вкрай низькою, навіть скорочується. Якщо у 1992 році вона становила 5,8 відсотка, то в 2002 році — лише 4,4 відсотка.

Бюджетним кодексом визначено джерела формування бюджету розвитку місцевих бюджетів та напрями використання коптів. Що стосується бюджету розвитку у складі державного бюджету, то це питання у бюджетному кодексі не розглядається.

Відповідно до статті 71 Бюджетного кодексу України надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

— кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського значення;

— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

— кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

— запозичення, здійснені в порядку, визначеному бюджетним кодексом та іншими законами України;

— субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Надходження від перших двох джерел досить низькі, їх частка в місцевих бюджетах не перевищує 0,6—0,8%. Доходи капітального характеру, без сумніву, мають використовуватися тільки з метою розширеного відтворення, їх закріплення за бюджетами розвитку істотно не змінить ситуацію з наповненням останніх.

Субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів носять, згідно з бюджетним кодексом, цільовий характер. У такому разі самостійність місцевих органів влади щодо проведення власної політики соціально-економічного розвитку, використання місцевих бюджетів як інструменту регулювання економіки обмежена. До того ж немає будь-якої методики та правил визначення обсягів таких коштів. Ще одним джерелом наповнення бюджетів розвитку, згідно з бюджетним кодексом, є запозичення, здійснювані в установленому законодавством порядку. Однак запозичення є джерелом інвестицій у довгострокові програми розвитку, наслідком виконання яких буде економічне піднесення та зростання доходів бюджету в перспективі. За умов нерозвиненості кредитного ринку в Україні покладати велику надію на це джерело наповнення бюджетів розвитку не доводиться.

Можливість передачі доходів з поточного бюджету до бюджету розвитку — гіпотетична. Вона буде реальною лише за умови приросту поточних надходжень над нормативних потреб органів самоврядування у видатках поточного характеру.

Водночас бюджет розвитку саме і є одним із основних інструментів, за допомогою якого місцева влада може впливати на економічну активність і, як наслідок, на розширення податкової бази. Окрім того, регіони з вищим рівнем соціально-економічного розвитку і сильнішою податковою базою матимуть і більші можливості щодо нарощування власних доходів, тому застосування цього підходу може призвести лише до поглиблення диспропорцій у регіональному розвитку.

Таким чином, запропоновані у Бюджетному кодексі України джерела надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів не забезпечать їх наповнення достатнім обсягом фінансових ресурсів, обмежать самостійність місцевих органів влади щодо проведення власної бюджетної політики з метою стимулювання соціально-економічного зростання, не приведуть до згладжування територіальних дисбалансів.

На нашу думку, джерелами надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів можуть бути також:

— доходи місцевого бюджету від використання та приватизації об'єктів комунальної власності, створені в результаті фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджету розвитку;

— частина надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, встановлена рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;

— частина коштів від власних надходжень бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, що визначається рішенням відповідної ради про місцевий бюджет.

Порядок формування бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів можна відобразити на прикладі міста (району міста) таким чином. Вихідним документом для формування бюджету розвитку міста має бути довгострокова інвестиційна програма міста, що визначає як напрямки капітальних витрат міста, так і його можливості у здійсненні цих витрат. Така програма містить: розгорнутий генеральний план розвитку міста, призначенням якого є закріплення тенденцій розвитку міського простору; план розвитку окремих видів комунікацій (водозабірні й очисні споруди, мережа водопроводів і т. ін.), що повинен визначати вимоги, які висуваються до параметрів комунікацій та інфраструктури об'єкта; плани конкретних об'єктів інфраструктури, що містять загальний опис проектів розвитку і реконструкції об'єктів інфраструктури. Необхідні також розрахунки витрат за підключення до мережі інфраструктури. Заключним документом у процесі підготовки інвестиційної програми міста може бути фінансовий план капітальних витрат, який містить проекти і обсяги витрат по них і визначає джерела, за рахунок яких вони фінансуватимуться. На основі довгострокової інвестиційної програми міста розробляється інвестиційна програма, яка після схвалення міською радою стає основою для бюджету розвитку міста на відповідний фінансовий рік.

Необхідно впроваджувати практику щорічної інвентаризації основних матеріальних активів міста (будівлі, споруди, мости, дороги та ін.) і розробки плану фінансування цих об'єктів для підтримки в робочому стані. Ці розрахунки можуть використовуватися департаментами (управліннями) міської адміністрації для врахування пропозицій щодо фінансування капітальних активів. З метою зменшення капітальних витрат на спорудження чи реконструкцію об'єкта має існувати програма інженерної оцінки, в якій братимуть участь всі управління міської адміністрації, причетні до здійснення проекту, включаючи фінансове управління, а також незалежні консультанти, завдання яких — перевірка доцільності поданого управліннями міської адміністрації проекту і відповідності джерел фінансування оптимальному графіку реалізації проекту. Фінансове управління міської державної адміністрації оцінює кожний проект з точки зору фінансових можливостей його здійснення, впливу витрат на утримання майбутніх об'єктів на поточний бюджет міста.

Одним із обмежень обсягів інвестиційної програми міста може бути можливе боргове навантаження на місто. Нинішнє боргове навантаження на жителів міста порівнюється із середнім по країні і в регіоні, де знаходиться місто, аналізується його динаміка. Боргове навантаження вищезазначеного може бути прийнятне лише в місті, що динамічно розвивається, яке завдяки прогнозованому економічному зростанню може впоратися із зростаючим борговим навантаженням. Детально слід аналізувати схеми обчислення наявних боргів, щоб нове боргове навантаження не призвело до необхідності збільшення податкових надходжень, а також прогнози майбутніх доходів міста, що залежать від показників зростання економіки міста, динаміки бази оподаткування, міжбюджетних відносин та інших чинників.

Наступним етапом є визначення переліку джерел фінансування проектів, включених в інвестиційну програму. Не існує оптимального поєднання джерел фінансування, кожне місто чи інша адміністративно-територіальна одиниця виробляє власну політику. На той чи інший варіант структури джерел впливає сукупність чинників: характеристика капітальних витрат, граничне боргове навантаження, можливість одержання коштів з інших бюджетів та ін.

 

Після визначення й аналізу джерел фінансування розробляється графік реалізації проектів інвестиційної програми. Після прийняття радою інвестиційна програма стає основою для щорічного затвердження бюджету розвитку міста чи іншого адміністративно-територіального утворення.

Запитання й завдання для самостійної роботи:

1. У чому полягає економічна суть і призначення місцевих бюджетів?

2. Охарактеризуйте види місцевих бюджетів.

3. Назвіть доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування.

4. Які критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами?

5. Що таке міжбюджетні відносини і яка мета їх регулювання?

6. Яку роль відіграє бюджет розвитку в забезпеченні інвестиційної діяльності органів місцевого самоврядування?

 

Сформулюйте найважливіші поняття:

місцеві бюджети; бюджети місцевого самоврядування; бюджет розвитку місцевих бюджетів; міжбюджетні відносини; міжбюджетні трансферти; дотація; субвенція.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика