andrey

Путь к Файлу: /Cоциальная работа / Теория социальной работы / Для очников / L-9.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   1
Пользователь:   andrey
Добавлен:   15.11.2014
Размер:   107.5 КБ
СКАЧАТЬ

Лекція № 9

Тема: управління соціальною роботою в україні

 

Питання:

1. Поняття соціальної політики, стадії її формування.

2. Проблеми управління соціальною роботою в Україні на сучасному етапі її розвитку.

3. Принципи та методи управління соціальною роботою.

4. Інструментарій соціальної політики (за Тереном Ганслі, Оленою Івановою):

а) інструментарій соціальної роботи:

– фінансова допомога;

– безготівкова допомога;

– оподаткування;

– послуги;

б) інструментарій профілактичних заходів:

– консультування з різних питань;

– інформування про шкідливий вплив на організм наркотиків, алкоголю тощо;

– заборона та обмеження певних дій: реклами тютюну тощо.

5. Менеджмент соціальної роботи.

 

Теми рефератів:

1. Спільне та особливе в діяльності менеджера та спеціаліста з соціальної роботи.

2. Інноваційний менеджмент в роботі соціальних служб.

3. Державні та приватні соціальні служби: протистояння чи співіснування.

4. Характеристика менеджерських методів в соціальній роботі.

5. Менеджмент соціальної роботи: перспективи та реалії сьогодення.

 

Література: [1, 11, 12, 13, 16, 18-а, 24-а, 26-а, 27, 28, 28-а, 28-в, 31, 32, 34, 35, 35-а, 39, 40, 49]

 

1. Поняття соціальної політики, стадії її формування

Соціальна робота та соціальна політика це взаємозумовлені поняття.

Соціальна політика – складова внутрішньої політики держави, що реалізовується у соціальних програмах і в практиці регулювання відносин у суспільстві в інтересах основних соціальних груп населення. Інакше можна визначити соціальну політику як дії держави, спрямовані на розв’язання проблем, що існують в суспільстві, та встановлення рівноваги між становищем різних соціальних груп.

Головною метою соціальної політики є гармонізація суспільних відносин, забезпечення політичної стабільності та громадянської згоди шляхом реалізації організаційно-економічних, науково-технічних та морально-правових заходів.

Реалізація соціальної політики відбувається за допомогою певних механізмів:

1) створення нормативно-правової бази, що забезпечує соціальний захист населення;

2) перерозподілу матеріальних ресурсів;

3) координації організаційних зусиль, що спрямовано на підвищення життєвого рівня населення впровадженням податків та їх розподілом;

4) розвиток підприємництва, державного контролю;

5) розвиток благодійництва.

Соціальну політику можна розглядати у широкому та вузькому розумінні:

– у широкому – вона охоплює усі рішення та заходи, які стосуються усіх сторін життя суспільства;

– у вузькому – представлена різноманітними напрямами у сфері соціального захисту населення: сімейна соціальна політика; молодіжна соціальна політика; соціальна політика щодо людей з обмеженими функціональними можливостями; політика соціального захисту людей похилого віку.

Отже, соціальна політика – це змістовна та організаційна основа соціальної роботи, а соціальна робота – спосіб реалізації та реформування соціальної політики.

У випадку, коли держава не приділяє достатньо уваги соціальній політиці, а через неї – соціальній роботі, темпи її розвитку починають суттєво зменшуватись, а саму державу розривають соціальні негаразди. Саме тому у наш час проблема управління соціальною роботою виходить в Україні на перший план. Формування соціальної політики в Україні відбувається на рівні законодавчої та виконавчої влади.

Законодавчу ініціативу мають: Президент України, Кабінет Міністрів, народні депутати України. Законодавчі акти ухвалює Верховна Рада України, де існує кілька комітетів з соціальних питань (наприклад, Комітет із соціальної політики та праці).

Виконавчі органи: Кабінет Міністрів, держадміністрації.

Виділяють п’ять стадій формування соціальної політики:

1) формування проблеми – визначення щодо прийому чи відхилення тієї чи іншої програми;

2) фаза намірів – з’ясування ідей щодо певної соціальної програми;

3) фаза рішення – схвалення запропонованих рішень повноважним органом;

4) фаза планування – визначення механізму виконання;

5) фаза попередніх оцінок – контроль за фактичним перебігом соціальної програми, експертиза та оцінка.

 


2. Проблеми управління соціальною роботою в Україні на сучасному етапі її розвитку

Головна проблема на початку ХХІ ст. полягає в тому, що управління соціальною роботою в Україні є фрагментарним. Недорозвиненими є властивості суб’єкта управління, не зовсім виразними є контури об’єкта соціальної роботи; не розроблена досконало нормативна база та технологічний процес управління.

Однією з глобальних проблем є переорієнтація кадрів державного управління на визнання самоцінності галузі як основи для розвитку держави.

Позитивним моментом, що спостерігається за перші десять років незалежності України, є залучення до участі добровільного (недержавного) сектора, який бере на себе (за зразком Західної Європи) частину функцій, що виконували державні служби. Так, у 1991 році було 319 з діючих сьогодні громадських організацій, у 1992 р. – 1356, у 1993 р. –3257, у 2000 р. в країні приблизно 20 тисяч недержавних організацій (серед них близько 900 – опікуються проблемами інвалідів, 1200 – працюють з людьми похилого віку). Тільки у Києві діє 1850 соціальних недержавних організацій.

Водночас в Україні зберігається ієрархічна адміністративно-командна система управління та ототожнення політичних сил з державними інструментами влади. Лише у вересні 1997 року було ухвалено першу урядову програму із соціальної політики в Україні на 1997–2000 роки.

Проблемою залишається активізація існуючої системи управління різних передумов соціальної роботи (демографічних, ментальних, психологічних, економічних, політичних, культурологічних, аксіологічних тощо).

Нажаль, система державного управління принципово ще не визначилась з ідеологічним аспектом свого функціонування на найближчу перспективу. На думку дослідників (Лукашевич, Мигович, Пінчук) в Україні може реалізуватися три ідеологічні концепції (ІІ, с. 282):

1) ліберальна – відповідальність за соціальний розвиток покладено на плечі сім’ї, особи, трудового колективу;

2) партеналістська – коли держава бере на себе участь у соціальному захисті з перерозподілом накопиченого;

3) змішана – працездатне населення самостійно вирішує свої проблеми, держава – проблеми для специфічних груп інвалідів, дітей-сиріт.

 

3. Принципи та методи управління соціальною роботою

Діяльність системи управління соціальною роботою підкріплюється певними законами, які враховують специфіку об’єктів соціальної роботи, їх природу та формування управлінського впливу. Основними серед них є:

1) відповідність інтересів суб’єкта управління інтересам об’єкта соціальної роботи;

2) цілісний вплив суб’єкта на об’єкт соціальної роботи;

3) досягнення загальних інтересів агентів соціального процесу;

4) відповідність між рівнями розвитку об’єкта та суб’єкта соціальної роботи.

Закони управління соціальною роботою реалізуються через принципи управлінської діяльності, які детермінують основні правила розбудови системи соціальної роботи та дії суб’єкта та об’єкта соціальної взаємодії, а також забезпечують інтеграцію окремих видів управлінської діяльності у різних підрозділах системи управління.

Серед основних принципів виділяють: об’єктивність, централізм і самостійність, соціальногруповий підхід, системність, комплексність, загальність, несуперечливість управлінських рішень.

Ефективне управління соціальною роботою неможливо організувати без оволодіння кадрами управління відповідними методами: економічними, соціальними, організаційними, політичними, психологічними, педагогічними, ідеологічними.

 

4. Інструментарій соціальної політики

За матеріалами теоретичного аналізу, зробленого Теренсом Ганслі (Канада) та Оленою Івановою (Україна), класифікація інструментарію соціальної роботи в Україні така:

1) фінансова допомога – найбільш визнаний в Україні інструмент соціальної допомоги; може бути грошовою чи безготівковою (пільги, субсидії);

2) оподаткування – введення податкових пільг для малозабезпечених сімей, де є інваліди, прийомні діти, люди похилого віку, безробітні, або ті, хто започатковує власний бізнес;

3) послуги – перекваліфікація, послуги по догляду вдома.

Інструменти профілактичних заходів соціальної політики:

1) консультування, рекомендації або заохочення до бажаної діяльності;

2) інформування;

3) заборона та обмеження певних дій;

4) спеціальні стягнення за персонально чи соціально небезпечну поведінку у формі штрафів, податків.

Інші інструменти соціальної політики – правові статуси: ветеран війни, ліквідатор аварії на ЧАЕС, безробітний біженець, народний депутат.

 

5. Менеджмент соціальної роботи

Менеджмент соціальної роботи – це свідомий системний вплив на процес і результати організації соціальної служби: розвиток соціальної допомоги, обслуговування, профілактика, патронаж, інспектування, консультування, а також прийняття конкретного рішення.

Головною метою менеджменту соціальної роботи є забезпечення реалізації основних принципів державного підходу до організації соціальної роботи в умовах соціальної служби.

У 1985–1990 роках у розвинених країнах управління соціальною роботою та менеджмент соціальних служб стають центральними методами соціальної роботи:

– формування політичної лінії та презентація її у вигляді оперативних цілей;

– розробка програм соціальної роботи та керівництво щодо їх реалізації;

– організація фінансування та забезпечення ресурсами соціальної роботи у країні (Франція);

– діяльність соціальної служби (Велика Британія);

– соціальна робота з клієнтом (США, Німеччина);

– керівництво та контроль за персоналом соціальних служб (супервізія);

– виконання представницьких функцій та зв’язків з громадськістю;

– здійснення соціального просвітництва (Німеччина – соціальний педагог у дитсадках навчає дитину щодо організації життя у громаді);

– оцінка та впровадження інновацій.

Отже, головний результат менеджменту соціальної роботи є оптимізація функціонування соціальної служби.

Об’єктами менеджменту соціальної роботи є ресурси соціальної служби, ресурси соціальної роботи, клієнти соціальних служб, спеціалісти з соціальної роботи.

Суб’єктами менеджменту в соціальній роботі є керівний склад соціальних служб та органів управління соціальними службами.

Функції менеджменту соціальної роботи – це види діяльності керівних осіб соціальної служби, управління соціальної служби, за допомогою яких вони впливають на об’єкт менеджменту соціальної роботи.

Виділяють три групи менеджерських функцій соціальної служби:

1) функції управління проблемами соціальних служб:

– передбачення та виявлення проблем;

– аналіз та дослідження проблем;

– ієрархія проблем;

– пошук і планування ресурсів;

– контроль та аналіз шляхів розв’язання проблем;

2) функції розвитку соціальної служби:

– правове регулювання;

– структурне регулювання;

– управління інноваціями;

– управління організаційною культурою соціальної служби;

– регулювання між організаційних відносин на території;

3) функції управління соціальною службою:

– планування;

– організація;

– керівництво;

– організація;

– контроль.

Ефективне вирішення соціальними службами певних завдань потребує того, щоб їх діяльність здійснювалась згідно з певною моделлю. Дослідники (Звєрєва, – 35, с. 95) за структурою та змістом виділяють такі моделі взаємозв’язку об’єктів і суб’єктів менеджменту:

1) ієрархічна модель – характерна для багатьох соціальних систем в Україні (лікарні); вирізняється тим, що повноваження щодо рішення та контролю зосереджені у керівника соціальної служби; характерне “розпорядження зверху”; невеликий потенціал зміни структури організації;

2) колективна модель – для якої ієрархія майже відсутня; серед спеціалістів – солідарність, рішення приймаються в процесі дискусій; керівник – довірений представник у групах;

3) розвивальна модель – на чолі з менеджером; всі підлеглі мають власного керівника, що сприяє чіткому управління.

Менеджерська сітка – модель, що є технологією менеджменту соціальної роботи та містить чотири складових:

1) ставлення до соціальної роботи – сукупність підходів: рольовий, функціональний, проблемно-орієнтований підхід, ситуативно-орієнтований підхід, суб’єктивно-орієнтований підхід;

2) ставлення до соціальної служби:

– традиційне, інноваційне, експериментальне;

– за клієнтом (будь-який або окремий);

– державна, приватна, громадська;

– рівень соціальної допомоги (базовий, робочий, системний);

3) ставлення до соціальних послуг (запит, потреба, інтерес, процес та результат);

4) ставлення для людей (клієнт, індивід, група);

Одним із основних видів соціальної діяльності в службі є проектування (яке розглядають як переважно індивідуалізовану творчість соціального працівника, його особистісний стиль) та ідеологія.

Обов’язкові складові соціального проекту див. табл. 6 на стор. 101 Зверєва.

Отже, менеджмент соціальної роботи – це творчий пошук управлінського рішення щодо ефективного оптимального розв’язання соціальної проблеми.

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика