andrey

Путь к Файлу: /Cоциальная работа / Теория социальной работы / ТСР-Для заочников / L-1-1ч.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   15.11.2014
Размер:   162.5 КБ
СКАЧАТЬ

Лекція № 1 (1 частина)

Тема: СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК вид суспільної діяльності та наукова галузь. Типологізація теорій соціальної роботи

 

Питання:

1. Теорія соціальної роботи – соціономія.

2. Сутність поняття “соціальна робота”.

3. Основні категорії соціальної роботи. Об’єкти і суб’єкти соціальної роботи.

4. Функції та принципи соціальної роботи.

5. Соціальна робота як наукова галузь, її зв’язок з іншими галузями.

6. Підготовка соціальних працівників в Україна.

7. Загальна характеристика підходів до типологізації теорій соціальної роботи.

8. Теорії соціальної роботи – від позитивізму до постмодернізму:

а) типологізація за критерієм історичної послідовності;

б) типологізація за об’єктним критерієм: індивідуальні, групові та ком’юніті-теорії;

в) типологізація за критерієм методологічної опори на теорії інших наук: психолого-орієнтовані, соціолого-орієнтовані, комплексні.

9. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи.

 

Теми рефератів:

1. Теорія соціальної роботи: минуле й сучасність.

2. Волонтерський рух в Україні.

3. Волонтерський рух у Харкові.

4. Використання здобутків психоаналізу в теорії соціальної роботи.

5. Використання здобутків школи когнітивної психології в теорії соціальної роботи.

6. Використання здобутків школи гуманістичної психології в теорії соціальної роботи.

 

1. Соціономія

Однією з основних категорій соціальної роботи є соціальна проблема, яка являє собою усвідомлену суб’єктами діяльності невідповідність між метою й результатом, що виникає у разі відсутності або нестачі у суб’єкта діяльності засобів для досягнення мети та призводить до незадовільнення його соціальних потреб.

Залежно від рівня, на якому виникають соціальні проблеми, їх можна розділити на:

– глобальні (на рівні людства в цілому);

– локальні (на рівні груп особистостей);

– індивідні (на рівні окремих індивідів).

Соціальна робота має справи на двох останніх рівнях. Оскільки ці проблеми виникають у повсякденному житті людей, їх називають також людськими або повсякденними.

В.І. Курбатов наводить такі типові проблеми соціальної роботи (с. 72):

1) охорони здоров’я;

2) гуманізації суспільних відносин;

3) сучасної сім’ї;

4) захисту материнства;

5) захисту дитинства;

6) дітей-сиріт;

7) неповнолітніх;

8) молоді;

9) жінок;

10) працездатних пенсіонерів;

11) інвалідів;

12) хворих людей;

13) засуджених до позбавлення волі;

14) колишніх засуджених;

15) бродяг;

16) мігрантів;

17) біженців;

18) нормалізації міжетнічних відносин;

19) безробітних;

20) людей похилого віку;

21) поодиноких громадян;

22) людей з соціальною патологією.

Розв’язання будь-якої проблеми передбачає встановлення причин, що призвели до її виникнення, а також пошук засобів для їх подолання. Якщо людина не може самостійно розв’язати власні проблеми, то вона звертається по допомогу, яку може надати соціальний працівник.

Соціальна робота як професійна галузь з’явилась на основі благодійницької діяльності, що велася на допомогу тим, хто її потребує. Сучасна соціальна робота як професія інтегрує в собі особливості педагогічної, психологічної, медичної, юридичної діяльності, що склалася на перехресті різних дисциплін і є галуззю застосування результатів міждисциплінарних досліджень психологів, медиків, соціологів, юристів, педагогів, філософів та представників інших галузей знань, що досліджують різні аспекти допомоги тим,хто її потребує. Знання, що стосуються сутності, структури, а також цілей та засобів соціальної роботи утворюють фундамент науки – теорії соціальної роботи або соціономії. Отже, предметом соціономії є професійна допомога тим, хто її потребує; або соціономія є наукою про людські проблеми й технології їхнього розв’язання.

Масштаби соціальної роботи, наприклад, у США, красномовно розкривають такі цифри:

– з 1960 по 1982 рр. витрати на соціальні програми зросли з 23,5 до 592,5 млрд., або з 0,3 до 18,7% внутрішнього національного продукту;

– більше 400 університетів і коледжів США пропонують навчальні програми з соціальної роботи.

Зарубіжний досвід показує, що потреба у комплексній соціальній роботі особливо зростає у кризові періоди, коли погіршується доля мільйонів людей. Саме таке становище склалося у нашій країні в 90-х роках  і продовжує залишатися стабільно-негативним. Криза в Україні має, за свідченням аналітиків, системний затяжний характер (книга 2, с. 10-11). Про це свідчать цифри динаміки падіння внутрішнього валового продукту:

1990 р. – 4%;

1991 р. – 8,7%

1992 р. – 9,9%;

1993 р. – 14,2%;

1994 р. – 28%;

1995 р. – 11,8%;

1996 р. – 10%.

За висновками вчених, масштаби кризи в Україні перевищили рівень у США 30-х років або латиноамериканських країн 80-х років. За даними на 2002 р. (книга 2, с. 11) в Україні більше ніж 80% населення проживає за межею бідності, а для структурної перебудови народного господарства потрібно до 20  років і 130 млрд. дол. США. А, згідно оцінок розробника моделей економіки східноєвропейських країн Дж. Сакса, така перебудова займає 40-120 років.

Дослідники вважають, що межа реального коефіцієнта співвідношення доходів (10% найзабезпеченішого і 10% найбіднішого населення), після якого суспільство не може вважатися соціально стабільним, дорівнює 10:1. В Україні на 2002 рік він – 50:1.

За даними експертів служби “Соціс Геллан”, на які посилається інститут стратегічних досліджень НАН України, сукупний капітал 0,001% населення України дорівнює половині валового внутрішнього продукту 1995 р. (книга 2, с. 11).

Такий розрив у доходах багатих і бідних виник дуже швидко (4-5 років), тому український соціум не міг пристосуватись до такої поляризації (бо наші громадяни не мають досвіду життя серед масового криміналізму, звикли до більш рівномірного розподілу суспільного продукту, розраховують, як раніше, більше не на себе, а на соціальну підтримку держави). Тому одним із дієвих інструментів реалізації державної соціальної політики, забезпечення суспільної стабілізації і безпеки є соціальна робота. Тому українські дослідники визначають соціальну роботу (книга 2, с. 12) як “...раціональний альтруїзм культурно компетентних громадян стосовно неадаптованих членів суспільства через організацію їхньої соціальної праці”.

У наш час соціономія є зрілою галуззю знань, що має певні завдання:

1) розробка ефективних методів розпізнавання соціальних проблем;

2) розробка моделей гуманізованого соціального середовища, а також способів їх практичного здійснення;

3) розробка процедур експертних соціальних оцінок;

4) аналіз існуючих форм і методів соціальної роботи;

5) створення технології розв’язання соціальних проблем;

6) проектування організаційних структур соціальної роботи.

Соціономія є прикладною наукою, оскільки результати, що вона одержує, використовують для розв’язання практичних завдань, пов’язаних з подоланням проблем людей у суспільстві. Отже, соціономія належить до гуманітарних наук і тісно пов’язана з соціологією, психологією, медициною, педагогікою, правознавством тощо, які відіграли важливу роль у формування її понятійного апарата.

Метою соціальної роботи як галузі практичної діяльності є:

1) сприяння інтеграції суспільного цілого;

2) сприяння адаптації людей в мінливому світі.

Завдання соціальної роботи (Курбатов, с. 77):

1) максимально розвивати індивідуальні здібності й морально-вольові якості клієнтів, спонукати їх до самостійних дій та прийняття особистої відповідальності за все, що трапляється в їхньому житті;

2) сприяти досягненню взаєморозуміння між клієнтом та соціальним середовищем, в якому він існує;

3) випрацьовувати основні положення й принципи соціальної політики, домагатися їх законодавчого прийняття на усіх рівнях й виконавчого їх здійснення;

4) проводити роботу з профілактики та попередження соціально небажаних явищ;

5) організовувати наукові дослідження, конференції та семінари з проблем соціальної роботи, видавати наукову та методичну літературу для працівників та студентів;

6) сприяти розповсюдженню інформації про права та пільги окремих категорій громадян, обов’язки та можливості соціальних служб, забезпечувати консультації з юридичних, правових аспектів соціальної політики.

 

2. Сутність поняття “соціальна робота”

Як засвідчують українські дослідники, соціальна робота відрізняється від філантропії, благо чинності, меценатства та подібних видів діяльності своєю орієнтацією не лише на допомогу людині в розв’язанні її проблем, але й на розвиток у неї техніки подолання труднощів, навичок самоорганізації (книга 2, с. 9).

Прослідкуємо ґенезу ідей соціальної допомоги.

Поняття “соціальна робота” увійшло в соціально-гуманітарну літературу наприкінці ХІХ ст. як відповідь на соціальну потребу суспільства у відображенні практичної діяльності людей, які надавали допомогу бідним:

· започаткування у 90-х роках ХІХ ст. у Великобританії лекційної роботи з роз’яснення та поширення знань щодо проведення благодійної діяльності;

· відкриття у 1899 р. першого Інституту підготовки соціальних працівників у Амстердамі;

· вихід у США першого методичного керівництва з соціальної роботи – книги М. Річмонд “Дружній візит до бідняків: керівництво для тих, хто працює у благодійних організаціях”

На сучасному етапі розвитку науки, поняття “соціальна робота” розглядається у трьох аспектах:

– як практична професійна діяльність з надання допомоги та підтримки людей, які опинились у скрутній ситуації;

– як навчальна дисципліна з професійної підготовки фахівців з соціальної допомоги та підтримки населення;

– як галузь наукових знань, яка ґрунтується на сукупності концентрацій і теорій, досліджує принципи та закономірності, моделі та методи соціальної роботи, має свій об’єкт і предмет дослідження, систему наукових понять і категорій, сукупність методів дослідження.

Соціальна робота – молода наука, тому більшість проблем знаходяться у стадії опрацювання, уточнення категоріального апарату. Сказане стосується, зокрема, і розуміння базового поняття соціальної роботи як виду практичної діяльності.

Порівняльний аналіз визначень поняття “соціальна робота”, які зустрічаються у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, дозволяє виділити певні теоретичні угрупування:

1) представники цього угрупування впевнені, що метою соціальної роботи є оптимізація здійснення суб’єктивної ролі людей у всіх сферах життя суспільства (Социальная работа. Под ред. Курбатова), за допомогою організації обставин в оптимальну систему, що забезпечує суспільству необхідний виховний ефект (А.Г. Коваль, І.А. Звєрєва, С.Р. Хлєбік, Г.В. Осіпов тощо;

2) соціальна робота – це “інститут допомоги в тій чи іншій сфері” (Фірсов М.В., Кравченко А.І.), включаючи і взаємодопомогу;

3) соціальна робота – це професійна діяльність (з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відродження їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих умов для досягнення цих цілей), отже спрямована на активізацію власних зусиль у скрутних життєвих ситуаціях, на самодопомогу (Холостова Є.Г., Колков В.В.).

Отже, під соціальною роботою будемо розуміти професійну діяльність соціальних інституцій, державних і недержавних організацій, груп і окремих індивідів з надання допомоги у здійсненні успішної соціалізації особам чи групам людей у випадках, коли за відсутності належних умов у суспільстві або особистих вад їх соціалізація утруднюється, призупиняється або набуває зворотного напряму (де соціалізація).

 

3. Основні категорії соціальної роботи

Об’єкт соціальної роботи – усі ті, хто потребує допомоги, незалежно від її характеру та специфіки (не пацієнт, не потерпілий, а клієнт – суб’єкт). Категорії об’єктів соціальної роботи за особливістю надання послуг: 1) соціально незахищені групи; 2) маргінальні групи; 3) девіантні групи. За масштабністю роботи: 1) індивід; 2) група; 3) спільнота.

Суб’єкт соціальної роботи – ті, хто надає соціальну допомогу (соціальні працівники).

Соціальні послуги – ті чи інші різновиди соціальної допомоги від соціального працівника клієнту.

Соціальні інституції – різні державні та недержавні підрозділи, організації, що надають соціальні послуги населенню.

 

Характеристика соціальних інституцій в Україні

 

Критерій класифікації

Соціальні інституції

Рівень діяльності, її масштаби

1) міжнародні організації (Міжнародна організація праці, Дитячий фонд ООН);

2) загальнодержавні організації (Міністерство праці та соціальної політики, Державний центр соціальної служби для молоді);

3) регіональні організації (територіальний центр соціальної допомоги, районний відділ зайнятості населення)

Організаційний рівень діяльності соціальних інституцій

1 рівень: створення політики та планування, окреслення рамок, в яких існують служби (Верховна Рада та місцеві ради, Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів);

2 рівень: забезпечення всебічності та широкого територіального охоплення механізмів для організації та формування служб (міністерства та відомства);

3 рівень: утворення системи, управління цією системою, опрацювання кола проблем (Державний центр зайнятості населення, Державний центр соціальних служб для молоді);

4 рівень: розв’язання проблеми як окремої ситуації (професіонали працюють з клієнтами в установах і службах);

5 рівень: розв’язання проблеми як вимоги (інформаційні, консультативні служби, відділи, що визначають суть проблеми та спрямовують клієнтів до відповідних спеціалістів)

Відомча підпорядкованість соціальних служб та інституцій

1. Міністерство праці та соціальної політики:

1) Державна служба зайнятості (мережа центрів)

2) Мережа обласний і міських управлінь і районних відділів соціального захисту

3) Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян:

– відділення соціальної допомоги;

– дитячі будинки-інтернати;

– будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;

– спеціальні будинки-інтернати;

– психоневрологічні інтернати;

– пансіонати для ветеранів;

– протезно-ортопедичні заводи;

– заклади спеціальної освіти.

 

2. Міністерство охорони здоров’я:

1) Заклади охорони здоров’я (лікарні та амбулаторно-поліклінічні заклади; станції швидкої допомоги; санаторно-курортні, аптечні, санітарно-профілактичні заклади)

2) Вищі та середні спеціальні медичні заклади освіти

 

3. Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму:

Український державний центр соціальних служб для молоді (УДЦССМ), обласні, міські та районні центри соціальний служб для молоді

 

4. Міністерство освіти і науки:

1) Дошкільні заклади

2) Середні заклади освіти

3) Дитячі оздоровчі табори

4) Школи-інтернати для дітей-сиріт

5) Спеціалізовані школи-інтернати (для дітей з різними видами захворювань та дітей, які мають складності в навчанні)

6) Професійно-технічні заклади освіти

7) Вищі заклади освіти різних рівнів акредитації

 

5. Міністерство внутрішніх справ:

1) Виховно-трудові колонії

2) Спеціалізовані приймальники-розподільники для неповнолітніх

 

6. Міністерство з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

 

Теорія соціальної роботи – наука про закономірності й принципи функціонування й розвитку певних соціальних процесів, їх динаміки під впливом психолого-педагогічних, управлінських факторів з захистом громадських прав та свобод особистості в суспільстві.

Соціальний захист – система заходів, що здійснює суспільство й різні структури, з забезпечення гарантованих мінімально-достатніх умов життя, підтримки життєзабезпечення й діяльного існування людини.

Соціальна підтримка – спеціальні міри, що спрямовано на підтримку умов, достатніх для існування “слабких” соціальних груп, окремих сімей, особистостей, що зазнають потребу в процесі власної життєдіяльності й діяльного існування.

Соціальна допомога – це система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки та послуг, що надаються окремим особам чи групам населення соціальною службою для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу й повноцінної життєдіяльності, адаптації у суспільстві.

Соціальна політика – це певна орієнтація держави та система заходів з оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створенню тих або інших умов для задоволення життєвих потреб людей.

Соціальна реабілітація – процес відновлення основних соціальних функцій особистості, суспільного інституту, соціальної групи, їх соціальної ролі як суб’єкта основних сфер життя суспільства.

Соціальні гарантії – система заходів, нормативних документів та умов, що спрямовано на задовільнення певного набору благ і послуг, потреб підтримання життєзабезпечення та діяльного існування людей.

Соціальне управління – один з видів управління в суспільстві, функції якого полягають у регулюванні соціального положення усіх, хто бере участь у суспільному житті, в забезпеченні їхнього розвитку як суб’єктів суспільних відносин.

Соціальний працівник (соціоном) – 1) це спеціаліст у галузі соціальної роботи; 2) це професія, спеціальність, сукупність спеціальностей у галузі соціальної роботи.

 

4. Функції соціальної роботи

Гносеологічна (теоретико-пізнавальна) функція соціальної роботи полягає в тому, що вона дає нові знання про суспільне життя і процеси в ньому (проникнення соціальної роботи в механізми адаптації, ресоціалізації, конфліктів на різних рівнях тощо).

Організаційно-виховна функція соціальної роботи означає вплив гуманного ставлення до людини (створення умов для гідного життя людини у суспільстві через створення центрів соціальних служб, розширення послуг, зв’язки державних і недержавних організацій тощо).

Регулятивно-профілактична функція соціальної роботи пов’язана з тим, що соціальна робота передбачає і приводить у дію правові, психологічні й інші механізми попередження й подолання негативних явищ, орієнтує поведінку особи в суспільстві (розслаблює емоційну напругу у суспільстві, інтенсифікує взаємодію між людьми, сприяє самоконтролю, формує нові соціальні ролі в клієнтів).

Інформаційно-комунікативна функція соціальної роботи полягає в тому, що соціальна робота виявляє, збирає, узагальнює і доводить до суб’єктів відомості про тих, хто потребує допомоги, втручання соціальних служб, створює банки даних про сім’ї й окремих осіб, яким необхідний соціальний патронаж, крім того, в засобах масової комунікації надають рекламу соціальних послуг, пропагують ідеї соціальної допомоги і захисту населення, зміцнення підтримки сім’ї, виховання дітей, розвитку гуманних народних традицій.

Соціоінтеграційна функція соціальної роботи в тому, що вона об’єднує різні галузі знань для розв’язання комплексних проблем соціальної сфери.

Аналітико-прогностична функція соціальної роботи виявляється через вивчення нею тенденцій соціальної напруги в суспільстві, демографічної ситуації, причин неблагополуччя, стану та якості соціальної допомоги й захисту на різних рівнях, а також передбачення процесів соціального розвитку країни, регіонів, громад та участь у формування певних програм, планів, заходів.

Запропонована диференціація функцій умовна, бо всі вони тісно пов’язані і взаємодіють, доповнюють і розвивають одна одну.

 

5. Принципи соціальної роботи

Дослідники пропонують різноманіття класифікацій принципів соціальної роботи, де виділяють певні групи принципів. Так В.І. Курбатов (с. 94-95) визначає 6 груп:

1) загально філософські (детермінізу, відображення, розвитку);

2) загальні принципи соціальних (суспільних) наук (історизму соціальної обумовленості, соціальної значущості, гносеологічного підходу, єдності свідомості та діяльності);

3) соціально-політичні (єдність державного підходу у сполученні з регіональними особливостями соціальної роботи, демократизму змісту і методів соціальної роботи);

4) організаційні (контролю й перевірки виконання, єдності прав та обов’язків, повноважень та відповідальності, функціональної визначеності);

5) психолого-педагогічні (індивідуальний підхід, цілеспрямованість, адресність соціальної роботи);

6) специфічні (гуманізму, альтруїзму, універсальності, охорони соціальних прав, клієнтоцентризму, соціального реагування, опори на власні сили, максимізації соціальних ресурсів, толерантності).

 

6. Підготовка спеціалістів фаху “соціальний робітник”

Підготовка спеціалістів фаху “соціальний робітник” здійснюється в Україні на трьох рівнях:

– базовому;

– середньому;

– вищому.

У ліцеях і коледжах готують соціальних асистентів (помічників) і молодших спеціалістів; в інститутах – бакалаврів, в університетах – менеджерів і магістрів соціальної роботи та соціальної політики; у вузах педагогічного профілю переважно соціальних педагогів; у вузах юридичного профілю – правознавців і соціальних працівників.

Перепідготовка фахівців системи соціального захисту на базі Харківської філії Академії державного управління. Загалом майже у 30 ВНЗ України організовано вивчення соціальної роботи і соціальної педагогіки.

Перспектива – домогтися такої кількості соціальних працівників різних рівнів, яка відповідала б кількості педагогів і перевищувала – лікарів (с.43).

Наближає цю мету міжнародна допомога:

– Програма Євросоюзу “ТАСІС” підтримує підготовку фахівців з  соціальної роботи у КМА, Ужгородському університеті, Чернігівському юридичному коледжі;

– проект “Соціальний захист в Україні” – навчання та підвищення кваліфікації працівників соціальної роботи у Житомирській та Харківській області;

– проведення семінарів для соціальних педагогів і соціальний працівників в Києві, Донецьку, Тернополі за підтримки Християнського дитячого фонду ЮНІСЕФ, Міжнародної федерації соціальних працівників;

– випуск журналів “Соціальна політика і соціальна робота”, “Практична психологія та соціальна робота” тощо.

 

 

Зв’язок соціальної педагогіки і соціальної роботи з іншими науками

L-1-1ч

Пс – Психологія:

1)      соціальна психологія;

2)      вікова психологія;

3)      психологія спілкування;

4)      психологія девіантної поведінки;

5)      психологія сім’ї;

6)      етнопсихологія

 

Д1 – демографія;

Д2 – дефектологія

Ф – філософія

Эт – етика

С – соціологія

М – медицина

 
 

 

 



7. Сучасні теорії соціальної роботи

На минулій лекції ми визначили, що соціальна робота – це галузь молода, яка знаходиться в процесі становлення, формування власного предметного поля, тому аналіз сучасних теорій соціальної роботи має враховувати такі особливості (тенденції):

7) відбувається усталення теоретичних засад науки (наукових критеріїв, методології, загальновизнаних наукових теорій);

8) розширення та диференціація об’єкта науки, супроводжується появою як нових теорій, так і уточненням концептуального бачення усталих теорій.

В.І. Курбатов визначає 3 підходи до розв’язання соціальних проблем:

1) революційно-перетворюючий (марксистський напрям), метою якого є розв’язання соціальних проблем тільки революційним шляхом, перетворюючи саме суспільство;

2) реформістський – причини соціальних проблем в суспільстві, але вихід – у поступовому його реформування (скандинавські країни);

3) антропологічний – причини соціальних проблем людини – в ній самій (Мері Річмонд), виходячи з американської ідеології індивідуалізму розглядають бідність як хворобу, тобто нездатність індивіда самостійно організувати власне незалежне життя.

В роботах Ричарда Тітмуса та його послідовників визначено типологію моделей соціального забезпечення на Заході:

– партеналістична (США, Японія, інші держави, де сильна позиція католицької церкви);

– карпоративістська (Германія, Австрія, Бельгія, Нідерланди);

– етатицька (скандинавські країни).

Сучасні теорії соціальної роботи співіснують і взаємодіють у науковому просторі, де виділяють два основних підходи: позитивістські – з позицій позитивізму сучасні теорії соціальної роботи групуються за двома критеріями (за ознакою об’єкта соціальної роботи – індивідуальні, групові, общинні; за ознакою близькості до сумісних соціальних наук – психолого-орієнтовані, соціально-орієнтовані, комплексні); постмодерністські – з позицій постмодернізму сучасні теорії можна об’єднати у три групи: рефлективно-терапевтичні; соціалістично-колективістські; індивідуалістично-реформістські.

Характерною особливістю соціальної роботи як галузі знань є те, що вона почала бурхливо розвиватися після визначення соціальної роботи як професії, тобто за наявності нагальної потреби суспільства у науково-теоретичних дослідженнях на новому етапі розвитку суспільства. Отже, практичні дії (досвід) соціальної допомоги соціально осмислювався, узагальнювався та концентрувався навколо основних об’єктів соціальної роботи: індивіда, групи та групової спільноти (ком’юніті). Відповідно до цього виділяють (2, с. 74) такі основні теорії соціальної роботи:

1) теорія індивідуальної соціальної роботи;

2) теорія групової соціальної роботи;

3) теорія общинної соціальної роботи;

4) теорія соціального адміністрування та планування соціальної роботи.

Теорія індивідуальної роботи створювалась у відповідності до завдань, які виникали перед соціальними працівниками щодо з’ясування причин, які призвели того чи іншого індивіда до дезадаптивного стану у суспільстві.

Потрібно було створити таку теорію, яка б з єдиних позицій дозволила пояснити та інтерпретувати різні причинно-наслідкові зв’язки з зовнішнім і внутрішнім світом клієнта. Психоаналіз З.Фрейда надовго визначив один з головних напрямів в розвитку теорії індивідуальної  соціальної роботи, а також становлення науково-теоретичних шкіл соціальної роботи.

На основі використання певної частини необхідних для соціальної практики методологічних основ тієї чи іншої теорії, виробилися певні моделі присвоєння (Фірсов. Введення в теоретичні основи соціальної роботи, с. 142-166):

1) особистісна (в основі лежить та чи інша теорія особистості, що адаптується до соціально-орієнтованих завдань);

2) процесуальна (в основі – теорії процесу та індивідуальної взаємодії);

3) синтетична (об’єднані різні теорії);

4) психологічні теорії (без протиставлення особистісних та діяльнісних);

5) психологічна та соціальна теорії;

6) психологічні, соціологічні, що об’єднані теорією систем;

7) теорії систем, процесів і психологічні.

Індивідуальні теорії соціальної роботи відображають напрям в науці, згідно якому в основі соціальних проблем у суспільстві є людина, в якої власне і сконцентровані детерміновані природою основні причини людських бід і негараздів (2, с. 75).

Обмеженістю такого підходу є неможливість адекватно відобразити складні взаємовідносини в системі “людина – суспільство”, бо не враховує впливу суспільних відносин.

Методи індивідуальної соціальної роботи:

1) ведення випадку (клінічна соціальна робота, менеджмент випадку – адміністративна модель);

2) індивідуальне консультування (соціально-психологічне, телефонне);

3) представництво інтересів клієнта в соціальній роботі, адвокатування або адсвокасі процес захисту прав, реалізації інтересів клієнта тощо (індивідуальне право: юридичне представництво, професійне представництво, громадське представництво, колективне представництво: структурне право, представництво рівних); посередництво;

4) вулична соціальна робота ( робота соціальних працівників в місцях, де потрібна допомога “дітям вулиці”, споживачам ін’єкційних наркотиків, бездомним; уживаються такі терміни “мобільна соціальна робота”, “мобільна соціальна служба”); виділяють 2 напрями: а) “аутріч-робота” – спрямована на залучення представників цільової групи з вулиці до соціального закладу, де їм надають допомогу; б) “детач-робота” – покликана надавати соціальну підтримку безпосередньо на вулиці.

 

Теорія групової соціальної роботи

В основі становлення методів соціальної роботи з групою лежать теоретичні розробки Г. Лебона, І. Кулі, З.Фрейда та ін.

У 30-ті роки ХХ ст. групова соціальна робота почала розвиватися як окремий напрям. Її суть полягає в наданні клієнту допомоги шляхом передавання групового досвіду і використання терапевтичних чинників групи. При цьому в соціальній роботі група розглядається як об’єднання людей, що мають подібні проблеми, які спричиняють їх ізоляцію в суспільстві. Зараз стає дедалі популярнішою.

Тут виділяють такі групи, як (ІІ. с. 76):

1) групи зустрічей;

2) Т-групи (вдосконалення навичок міжособистісного спілкування “тут і тепер”);

3) групи подолання проблем (допомога пережити ситуацію);

4) лікувальні групи (люди з різними психічними розладами);

За способами реалізації мети виокремлюють такі групи (Мигович, 2004):

1) орієнтовані на процес;

2) психотерапевтичні (консультативні; є травматичний досвід);

3) взаємопідтримки, самодопомоги;

4) орієнтовані на дію.

Методи соціальної діяльності: тренінги.

 

Робота в громаді

Об’єднання людей у певні спільноти, громади відповідно до інтересів, настанов, способу життя, готовності до спільних дій.

Соціальна робота в громаді набула поширення у другій половині ХХ ст..

Розрізняють такі типи громад:

1) територіальну громаду (об’єднує людей однієї географічної місцевості);

2) громада за інтересами (об’єднує людей, які мають спільні запити, проблеми, зв’язки, характеристики).

Офіційно в Україні функціонує поняття «територіальна громада» – первинний суб’єкт місцевого самоврядування (мешканці адміністративно-територіальних одиниць – сіл, селищ, міст). Є в Україні й етнічні громади – татарська, єврейська, в’єтнамська, китайська тощо.

Моделі (базові) діяльності соціальних працівників в громаді описав у 70-ті роки ХХ ст. американський науковець Джей Ротман:

1) місцевий розвиток (розвиток населеного пункту);

2) соціальне планування;

3) соціальні дії.

Окрім цього можна виділити такі методи роботи у громаді, як:

4) догляд у громаді (спрямований на наданні можливості людям, які мають проблеми здоров’я, можливості жити незалежно);

5) колективне посередництво (посередництво інтересів осіб, на політичному рівні).

За ознакою близькості до сумісних наук про людину і суспільство виділяють три основних групи теорій:

1) психолого-орієнтовані теорії соціальної роботи;

2) соціолого-орієнтовані теорії соціальної роботи;

3) комплексно-орієнтовані теорії соціальної роботи.

Психолого-орієнтовані теорії об’єднують сукупність теорій, основною ідеєю яких допомага клієнту шляхом оптимізації його власних зусиль, з використання своїх особистісних і соціальних ресурсів для впливу на ситуацію.

Тут виділяють такі теорії і моделі соціальної роботи:

1) психологічна (в основі можливості психоаналізу – З. Фрейд, Е. Еріксон, Ф. Перлз, В. Франкл) – модель соціальної роботи сфокусована на внутрішньому житті індивіда і спирається на психологічний детермінізм (дії особистості передуються її мисленням, а не впливом оточення);

2) біхевіористська – ці теорії загалом ігнорують свідомість, зводячи психіку до різних форм поведінки, сформованої під впливом середовища (стимул – реакція), джерело поведінки – біологічна деривація, історія на учіння, тому соціальні працівники спрямовують власні зусилля на подолання небажаних або підсилення бажаних форм поведінки за допомогою підкріплення і соціального научіння;

3) когнітивна модель соціальної роботи (в основі – когнітивна психологія) – розглядає невротичні й поведінкові проблеми – наслідки помилкового сприйняття, порушень мислення;

4) гуманістична модель соціальної роботи – спрямована на пробудження резервів особистості людини, її сил добра, психічного здоров’я і бажання до самовдосконалення (К. Роджерс), можливості вирішення проблем через розуміння відношення до інших, пошук власного життєвого призначення;

5) екзистенціальна теорія (в основі соціальної роботи – ідея, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги, як він приймає та інтерпретує свої уявлення про оточуючий його світ, як оцінює свій соціальний статус, тобто уявлення клієнта про оточуючий світ можна скоректувати, змінивши його уявлення про власний соціальний статус);

6) теорія кризового втручання – соціальна робота спрямована на надання допомоги клієнту у кризовому стані.

Соціолого-орієнтовані теорії – концентрують увагу на соціальному контексті допомоги:

– соціальних детермінантах виникнення складних ситуацій;

– соціальних нормах та патологіях;

– соціальному контролі за поведінкою.

Приклади теорій:

а) системна (суспільство – складна соціальна система, допомога клієнту полягає у виявлення факторів оточення клієнта, фіксації впливу на нього інших людей та інших соціальних факторів, «знімаючи» негативні обставини; у 70-ті роки ХХ ст. набула поширення системна модель соціальної роботи – Горвард Голдстейн, Елієн Пінкус, Енн Мінахен):

б) екологічна (модель, зміст якої полягає у використанні активних методів адаптації і соціалізації клієнта задля досягнення ним особистісних змін, рівень яких відповідав би вимогам навколишнього середовища, а також у впливі на соціальне і фізичне середовище, для того, щоб воно більше відповідало правам, потребам і життєвим цілям особистості). Тут виділяють такі концепції: життєвого стресу, протистояння, ніші ареалу, життєвих навичок. Екологічна модель соціальної роботи передбачає дослідження сім’ї як соціальної системи (складання генограм та екограм);

в) соціально-радикальна теорія концентрує увагу на ідеї допомоги клієнтові у розвитку його соціальної свідомості (її політичної і правової складових), підвищення самоконтролю, особистісної відповідальності, само актуалізації;

Комплексно-орієнтовані теорії об’єднують концептуальні підходи декількох гуманітарних наук (соціології, психології, педагогіки).

Методи (ІІ, с. 78):

а) рольова гра;

б) соціально-педагогічна теорія;

в) когнітивна теорія соціальної роботи (регуляція соціальної поведінки шляхом навчання клієнта «відпрацьовувати» механізм своїх вчинків адекватно соціальним умовам або конкретній ситуації, в якій він  опинився).

 

ПІДСУМКИ:

 

1) Сучасні теорії соціальної роботи співіснують і взаємодіють у науковому просторі, де виділяють два основних підходи

а) позитивістські

б) постмодерністські

з позицій позитивізму сучасні теорії соціальної роботи групуються за двома критеріями

з позицій постмодернізму сучасні теорії можна об’єднати у три групи:

за ознакою об’єкта соціальної роботи (індивідуальні, групові, общинні)

за ознакою близькості до сумісних соціальних наук (психолого-орієнтовані, соціально-орієнтовані, комплексні)

рефлективно-терапевтичні

соціалістично-колективістські

індивідуалістично-реформістські

2) Кожній теорії притаманні свої методи роботи

3) Теорія соціальної роботи в Україні визрівала під впливом російської та західної теорій соціальної роботи, а також на основі власного культурного, соціального, наукового підґрунтя. Вітчизняна теорія соціальної роботи включає: архаїчну, конфесійну, державну, громадсько-державну, соцієтальну, та професійну парадигми діяльності

 

Література: [1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 16, 20, 22, 25, 33, 34, 39, 42, 43, 47, 48, 49, 50, 51, 53, 54, 57, 61, 63]

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика