andrey

Путь к Файлу: /Екологія / РОЗДІЛ 2экология чистовик.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   15.11.2014
Размер:   296.0 КБ
СКАЧАТЬ

Розділ ІІ.

Експериментальна перевірка особливостей формування екологічної культури особистості у дошкільному закладі

2.1. Загальні питання підготовки та проведення експерименту

Формування в дошкільників екологічної культури – це складний та багатогранний процес, який передбачає забезпечення оптимального взаємозв'язку сприймання, мислення, запам'ятовування екологічних відомостей, поступове накопичення перетворення у знання, оволодіння основами їх застосування, поступове формування певного ставлення до природних об’єктів та явищ. Провідна роль при цьому належить застосуванню набутих знань у варіативних ситуаціях, на практиці. Саме цей етап процесу засвоєння свідчить про дієве й міцне засвоєння дошкільниками різних видів знань (фактів, уявлень, понять, закономірностей, оцінних знань тощо), що створює базу для формування певного ставлення. Вивчення й аналіз практики роботи дитячих дошкільних закладів свідчить, що вчителі приділяють увагу переважно відтворенню та закріпленню екологічних знань дітьми, цілеспрямована робота з формування у дошкільнят вміння застосовувати знання, зокрема в нових життєвих ситуаціях здебільшого відсутня. Це призводить до того, що накопичення таких знань поєднується з недостатньо сформованим вмінням оперувати ними, і, саме тому, не призводить здебільшого до формування дбайливого ставлення до природи, розвитку необхідних для формування екологічної культури якостей особистості.

Саме формування у дошкільників екологічних знань, що підкріплені відповідним практичним досвідом, призводить до виникнення в них певного особистого ставлення до екологічних проблем та природних явищ і з часом до формування екологічної культури особистості. Основи організації процесу формування екологічної культури дошкільників, методи та способи цілеспрямованого керівництва цим процесом можуть бути визначеними лише за умови розкриття природи екологічних знань у їх взаємозв’язку з відповідними вміннями, навичками, як основи формування певного ставлення до екологічних проблем, розвитку якостей особистості.

У дослідженні ми будемо використовувати термін «знання» як результат засвоєння сукупності відомостей про світ; вмінь та навичок раціональних способів виконання стереотипних дій; досвіду творчої діяльності; норм ставлення до навколишнього світу.

Розглядаючи види знань, що відрізняються своїми функціями, вчені виділяють такі види знань: факти, уявлення, поняття, закони й закономірності, ідеї, теорії, методологічні знання, оцінні знання. Всі названі види знань взаємозалежні та засвоюються комплексно.

На нашу думку, за період знаходження у дошкільному навчально-виховному закладі у дітей у тому чи іншому ступені можливо сформувати такі види екологічних знань:

- факти, уявлення й поняття – первинні знання про тіла та явища природи;

- закони й закономірності – знання про основні взаємозв’язки та залежності в природі;

- методологічні знання – знання про способи цілеспрямованого маніпулювання з тілами природи або їх макетами; знання про деякі методи та етапи пізнання тіл і явищ природи (дослід, практична робота, спостереження), послідовність їх виконання;

- оцінні знання – це знання про норми етичного, естетичного й морального ставлення до природи, до інших людей і до самого себе в природі.

Проте, все ж таки, уявлення є основним видом знань, властивим дошкільному віку. Для того, щоб у дошкільників сформувалось знання у формі уявлення, їм необхідно здійснити розумову діяльність за таким алгоритмом: сприйняти і проаналізувати об’єкт, визначити його істотні ознаки й властивості, для усвідомлення змісту уявлення, зробити узагальнення і словесно позначити уявлення, запам’ятати і відтворити його зміст, застосовувати уявлення для розв’язання завдань. Поетапність формування у дошкільників уявлення покажемо за допомогою рисунка 2.1.1.

 

Чуттєве сприйман-ня і аналіз природних об’єктів, явищ, їх значення у житті людини

 

 

 

Усвідом-лення змісту уявлення, на основі визначен-ня істотних ознак, власти-востей природних об’єктів

 

 

Узагаль-нення і словесне позначен-ня уявлення про природні об’єкти, явища

 

 

 

Запам'я-товуван-ня змісту уявлення про природні об’єкти, явища, їх значення у житті людини

 

 

 

Відтворен-ня змісту уявлення про природні об’єкти, явища

 

 

Застосу-вання уявлення на практиці для розв'язання екологіч-них завдань

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1.1. Алгоритм діяльності при формуванні у дошкільників екологічних уявлень

Розуміння особистістю понять, фактів, законів, закономірностей також здійснюється за допомогою певних алгоритмів [35], отже має складний характер та підлягає певному керуванню з боку особи яка володіє значною еколого-виховною базою знань. Тобто, важливим засобом, за допомогою якого діти оволодівають пізнавальним досвідом, накопиченим людством, за допомогою якого у них формуються екологічні знання, є активний процес передачі знань. Діти не відкривають нових знань, а опановують під керівництвом вихователя знання й методи пізнання, які вже здобуті людством і узагальнені в системі наук.

Виходячи з того, що в основу процесу засвоєння покладено операції аналізу й синтезу, а також утворення асоціацій і узагальнень, у психології термін «засвоєння» означає пізнавальну діяльність, до якої входить багато психічних процесів: сприймання, пам'ять, мислення, увага, мовлення, емоційна сфера, вольова сфера. Ця діяльність, зазначають Д.М. Богоявленський і Н.О. Менчинська [36], пов'язана з індивідуальними особливостями особистості – її почуттями, волею, із сформованим у кожного учня ставленням до навколишньої дійсності, із наявними здібностями та інтересами, з інтелектуальними якостями особистості.

Проте для того, щоб у дошкільників сформувались знання, недостатньо лише зрозуміти та запам'ятати їх, тобто засвоїти, необхідно ще й оперувати засвоєними знаннями, застосовувати ці знання на практиці, для розв'язання пізнавальних, виховних та життєвих завдань. Тому поряд із діяльністю, спрямованою на засвоєння екологічних знань, у процес формування екологічної культури особистості потрібно включати діяльність, спрямовану на застосування знань. На нашу думку, у роботі з дітьми дошкільного віку ці два види діяльності повинні мати невід’ємний характер.

Сутність процесу застосування полягає в розв'язанні різних пізнавальних і виховних завдань, що можуть бути штучно модульованими вихователем або виникати природно під час застосування різноманітних форм роботи з дошкільниками (екскурсій у природу, міні-походів, прогулянок, роботи у садочку, створення куточку природи у дитячому дошкільному закладі тощо). Слід зазначити, що під час застосування екологічних знань у різних ситуаціях у дошкільників відбувається формування певного ставлення до природних явищ та екологічних проблем, формуються моральні, етичні, естетичні та інші якості особистості.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури можна зробити висновок про те, що в основі формування в учнів екологічної культури лежить процес переносу екологічних знань, що проявляється в вмінні особистості доцільно та свідомо застосовувати такі знання в нових життєвих або навчальних ситуаціях. Отже, щоб об'єктивно оцінити рівень сформованості екологічної культури дошкільників необхідно встановити наявність в них дієвих екологічних знань, виходячи з певних показників. Вони показані в таблиці 2.1.1.

Оволодіння знаннями й вміннями відбувається лише внаслідок стимулювання власної активної діяльності дитини, яка має бути певним чином організована. Необхідно крок за кроком привчати кожну дитину до такого застосування набутих знань, вмінь та навичок на практиці, яке вимагає виявлення більшої самостійності, ініціативи, наполегливості, більших зусиль для подолання труднощів.

Таблиця 2.1.1

Характеристика рівнів сформованості елементів екологічної культури дошкільників

 

Рівень сформованості

Характер застосування екологічних знань

Показники

Репродуктивний

Копіювально-відтворювальний

Уміння застосовувати екологічні знання за поданим зразком на основі безпосередньої допомоги вихователя.

Конструктивний

Комбінаторний

Уміння застосовувати екологічні знання у частково змінених незнайомих ситуаціях на основі опосередкованої допомоги вихователя.

Творчий

Творчий

Уміння самостійно застосовувати екологічні знання у нових нестандартних ситуаціях під час розв'язання проблемних та творчих екологічних завдань.

Для того, щоб забезпечити функціонування системи еколого-виховних ситуацій та пізнавальних завдань необхідно розробити методи та ефективний спосіб керівництва процесом формування в дошкільників екологічної культури.

У нашому дослідженні керівництво діяльністю дітей дошкільного віку мало вигляд здійснення сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі інформації про процес формування екологічної культури дошкільників та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння природничих знань у вигляді певних уявлень, відпрацювання вмінь, розвитку якостей особистості, відповідно до спеціально розробленої програми. Тобто процес формування екологічної культури дошкільників був технологічно керованою взаємопов'язаною діяльністю вихователя та дітей.

Такий підхід відображений у розробленій нами Програмі формування екологічної культури дошкільників (Додаток А). Концепція Програми побудована на основі положень діючих в Україні державних програм "Малятко", "Дитина", "Освіта", а також авторській програмі Т.М. Лазаревої "Первоцвіт", авторській програмі "Дивосвіт", матеріалів науково-методичного бюлетеня "Джерело педагогічної майстерності" та інших матеріалів Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді та Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти.

Розробка та апробація вказаної програми відбувалася в процесі експериментального дослідження, що відбувалося протягом 2003-2005 рр. на базі дошкільного закладу № 266 Комінтернівського РВО м.Харкова. Експериментальне дослідження складалося з трьох частин: констатувального, формувального, контрольного експериментів.

У констатувальному експерименті, який проходив з вересня 2003 року до вересня 2004 року, брали участь 4 вихователя та 50 дітей старшого дошкільного віку від 5 до 7 років (переважно 84 % – 6 років) розподілені нами на групи контрольну (К) (25 дітей) та експериментальну (Е) (25 дітей). Метою дослідження було виявлення стану організації процесу формування екологічної культури дітей у дошкільному закладі, оцінка рівня сформованості в них елементів такої культури (у вигляді наявності екологічних знань) та на цій основі обґрунтування етапів формування екологічної культури викладених у програмі. Під час дослідження було використано такі методи: спостереження за діяльністю вихователів та дітей, вивчення документації дошкільного закладу, що відображає особливості його еколого-виховної роботи, бесіди з учнями на екологічні теми, вивчення продуктів життєдіяльності учнів (малюнків, результатів інших видів творчості), пізнавальні завдання з метою виявлення рівня екологічних знань дітей.

Діяльність дошкільного закладу, де проводилося дослідження, спрямовано, згідно закону "Про освіту"[37], на забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення вмінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Ця мета мала реалізується через такі специфічні виховні завдання, визначені "Концепцією виховання у національній системі освіти" [38]: забезпечення фізичного, психічного та духовного здоров'я дітей, своєчасне виявлення дітей, що потребують корекції здоров'я; розумове виховання, своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей, розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень і нахилів; психологічна підготовка дітей до навчання в школі: практичне оволодіння української мовою, формування творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах діяльності; започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, моральної орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, набуття життєвого досвіду, виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, ознайомлення з національною символікою; створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка мас відображати ставлення дитини до себе самої як об'єкта гуманних доброзичливих взаємин з оточуючимиРОЗДІЛ 2экология чистовик; організація спілкування як особливого виду діяльності, що надає вихованцям можливість пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і самого себе не лише вербально, а й шляхом обміну емоціями і почуттями; гармонізація родинного та суспільного дошкільного виховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду.

Затвердження у жовтні 1998 р. "Базового компоненту дошкільної освіти" [39] визначило зміст дошкільного педагогічного процесу у досліджуваному закладі. "Базовий компонент дошкільної освіти - це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченості і вихованості дитини дошкільного віку. Він визначає сумарний кінцевий показник компетентності дитини на час її виходу з дошкільного віку і вступу до школи і забезпечує єдність освітньо-виховного простору, є основою для створення варіативних програм. Базовий компонент відображає демократичні процеси в державі через вироблення нових суспільних вимог до освіти, зокрема, її дошкільної ланки як основи соціокультурного становлення особистості. У відповідності до Базового компонента [1] основними засадами дошкільного виховання у досліджуваному закладі є: визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні особистості, врахування сенситивності даного періоду для становлення первинного схематичного світогляду; субпідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості; забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості; інтегрований підхід до потреб сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки; особистісно-орієнтована модель дошкільної освіти; забезпечення багатокомпопентності, наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою. Базовий компонент орієнтовано на створення таких соціально-педагогічних умов організації життєдіяльності дітей, які допомагають їм реалізуватися і самоутвердитися.

Метою дошкільної освіти, згідно документу, є формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупності чотирьох сфер життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", " Я сам". Основним завданням стає озброєння дитини наукою життя. Пріоритетним є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості з перших років її життя.

Нашу увагу привернув перший блок "Природа", аналіз якого дозволяє оцінити місце екологічної культури у педагогічному процесі дошкільного закладу (Додаток Б). Засвоєння учнями знань та вмінь у межах цієї сфери життєдіяльності формує в них елементарний природодоцільний світогляд, несе ціннісно-змістовну направленість за екологічним та природничим напрямами, сприяє усвідомленню дитиною себе як частки природи, формує відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі. Змістові лінії, що опановує дитина в межах цього блоку такі: природа планети Земля та природа Космосу.

Аналіз основних робочих документів (планів виховної роботи, звітів) показав, що досліджуваний заклад є прикладом вітчизняного досвіду реалізації Базового компоненту дошкільної освіти. Проте, відзначимо, що формуванню екологічної культури дітей у закладі не приділялася особлива увага. Так нами було нараховані лише два масових заходи еколого-виховної спрямованості (свята «Проводи осені» та «Вісна-красна до нас прийшла»), заплановані протягом року; методом спостереження та бесіди виявлено, що вихователі дуже рідко торкаються у бесідах з дітьми питань охорони природи, жоден з них не ставив собі завдання сформувати у вихованців систематичні знання щодо природних явищ.

Все це негативно позначилося на рівні екологічних знань дошкільників. Це було виявлено в ході обстеження дітей за рівнем знань з розділу "Жива природа". Дітям були запропоновані не складні питання, спрямовані на виявлення їх знань про рослини та тварин. Перші розподілялися на чотири групи: питання на виявлення знань про будову рослини; на виявлення знань щодо умов, необхідних для життя рослин; на встановлення вміння класифікувати рослини; на знання впливу антропологічного фактору на рослинний світ. Аналіз результатів дослідження показав, що знання про будову рослин виявили 32 % дітей групи Е та 28 % – групи К, про умови для життя рослин – 20 % (Е) і 24 % (К), вміння класифікувати рослини виявили 20 % (Е) і 24 % (К), знання щодо негативного впливу людини на світ рослин показали усього 8 % (Е) і стільки ж (К) обстежених дітей (Додаток В). Питання щодо знань про тваринний світ розподілялися на дві групи: питання на вміння класифікувати тварин та питання щодо впливу антропологічного фактору на тваринний світ. На питання першої групи змогли відповісти 2о % (Е) і 24 % (К) дітей, другої – усього 12 % (Е) і 8 % (К) опитаних. (Додаток Г). Отже рівень знань дітей не дуже високий. Добрі знання з усіх питань виявили лише Маша Лісіна (Е), Саша Масаликін (Е), Женя Горошко (Е), Лера Шапігіна (К), Даня Трушко (К). Інші діти потребували серйозної систематичної роботи з формування в них екологічних знань. Порівнюючи групи К та Е, ми визначили, що знання дітей, що входять до їх складу, знаходяться на однаковому рівні, діти займаються у дошкільному закладі у однакових умовах. Отже, зазначені групи можуть бути порівняними і результати такого порівняння до і після реалізації Програми формування екологічної культури дошкільників можуть вважатися достовірними.

У цілому результати проведеного констатувального експерименту проказали, що застосування у педагогічному процесі досліджуваного дошкільного закладу розробленої нами Програми формування екологічної культури дошкільників є доцільним та забезпечить збагачення змісту дошкільної освіти екологічним компонентом.

 

2.2. Експериментальна перевірка ефективності застосування Програми формування екологічної культури дошкільників

 

Формувальний експеримент, що полягав в апробації розробленої нами Програми формування екологічної культури дошкільників, відбувся у 2004-2005 рр. Обґрунтовані у програмі заходи проводилися в експериментальній групі у повному обсязі, у контрольній групі було у доступній дітям формі прочитано низку лекцій та проведено бесіди на екологічні теми.

Реалізована за програмою робота мала на меті формування у дітей дошкільного віку основ екологічної культури. Мета розкривалася через такі завдання: стимулювати пізнавальний інтерес учнів щодо об’єктів та явищ природи, створити стійку мотивацію до їх пізнання; навчити дітей милуватися природою, отримувати від цього естетичне задоволення; розуміти значення об’єктів та явищ природи, зокрема у житті людини і в особистому житті дитини; сформувати первинні уявлення щодо функціонування природних об’єктів, навчити проводити досліди за природними явищами; навчити розумно користуватися природними ресурсами, думати про своє майбутнє невід’ємно від майбутнього природи.

План роботи вихователя, згідно програми, передбачав здійснення таких видів роботи:

І. Попередня робота, що полягає у збиранні матеріалу з теми, підборі та опрацьовуванні літератури; створенні матеріально-навчальної бази для організації роботи; ІІ. Безпосередня реалізація програми, пов’язана з організацією роботи з дітьми (проведенням еколого-виховних занять, індивідуальної роботи з дітьми, прогулянок, екскурсій), батьками (проведенням батьківських зборів, консультацій, групових та індивідуальних бесід, показом відкритих занять для батьків, залученням їх до цільових прогулянок та екскурсій), роботою у педагогічному колективі (виступами на педагогічних радах, участю в індивідуальних та групових консультаціях для вихователів); ІІІ. Підведення підсумків.

Зупинимося на описі процесу реалізації програми, що дозволить зробити висновки про її результативність. Найпоширенішими шляхами педагогічного керівництва діяльністю дітей, що розглядаються у науковій літературі, вважаються: прямий вплив та опосередкований шлях керівництва. Під час реалізації програми ми використовували обидва шляхи, а також перехідний варіант впливу, який поєднував характерні особливості як прямого, так і опосередкованого способів керівництва діяльністю дошкільників. Відповідно до того, яким способом здійснювалось керівництво, ми умовно розподілили процес формування екологічної культури дошкільників на три періоди: підготовчий, частково самостійний і самостійний, упродовж кожного періоду вихователь, регулюючи змістову та операційну наповненість еколого-виховних ситуацій та пізнавальних завдань, формував у дошкільників різні елементи екологічної культури. Основою розрізнення періодів був рівень самостійності дітей у педагогічно організованій діяльності.

Узагальнена характеристика періодів формування екологічної культури дошкільників представлена у таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Характеристика періодів формування екологічної культури дошкільників

Період

Завдання періоду

Соціально-педагогічне забезпечення

Уміння, що формуються

1

2

3

4

Підготовчий

Підготовка до включення у пошукову діяльність; стимулювання допитливості.

Розв'язання учнями пізнавальних завдань за вказівкою вихователя; створення еколого-виховних ситуацій, що стимулюють інтерес до екологічних питань.

Аналізувати природні об'єкти; виділяти ознаки різного типу; порівнювати об'єкти за однією - двома ознаками; встановлювати прості причинно-наслідкові зв'язки; доводити елементарні судження.

Частково самостійний

Формування досвіду переносу знань у нові еколого-виховні ситуації; закріплення позитивного ставлення до пізнанні природних об’єктів та явищ.

Розв'язання під керівництвом учителя та у спільній діяльності з однолітками

екологічних завдань на порівняння, класифікацію об'єктів природи, встановлення причинно-наслідкових зв'язків; створення ситуацій, що стимулюють позитивне ставлення до процесу пізнання природи.

Розпізнавати об'єкти природи; порівнювати їх; встановлювати взаємозв'язки між об'єктами та явищами.

Самостійний

Оволодіння учнями досвідом самостійного переносу екологічних знань у нові ситуації; розвиток пізнавальних мотивів.

Самостійне розв'язання пізнавальних екологічних завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію; виконання творчих робіт; створення ситуацій, що стимулюють пізнавальні інтереси учнів до природних об’єктів та явищ.

Самостійно переносити сформовані пошукові вміння у нові еколого-виховні ситуації та застосовувати їх для розв'язання екологічних завдань на практиці.

Під час першого – підготовчого періоду формування елементів екологічної культури дошкільників – використовувався прямий спосіб керівництва діяльністю дітей. Під прямим способом керівництва ми розуміли безпосередній педагогічний вплив на дітей за допомогою засобів прямого інформування їх про природні явища та об’єкти, які могли зацікавити дітей, розширити їхній кругозір, стимулювати пізнавальну активність. Упродовж цього періоду у дітей виникла мотивація до пізнання природи, вони отримали первинні відомості щодо природних явищ та об’єктів у формі екскурсій та мініпоходів.

Виділення підготовчого періоду було зумовлено значними труднощами, які виникають у дітей під час надання їм таких нових екологічних відомостей, які базуються на науковому підході. Як було встановлено під час констатувального експерименту, основна причина цих труднощів полягає в тому, що діти мають різний рівень сформованості опорних природничих знань та пошукових вмінь. Більшість дітей володіє природничими знаннями середньому та низькому рівнях, крім того, не в усіх дітей необхідною мірою розвинений пошуковий інтерес. Отже, засоби, що застосовувалися в цей період у роботі з дітьми експериментальної групи були спрямовані на формування в них пізнавального інтересу, розуміння взаємозв’язку природних явищ та їх власного життя, активної позиції щодо опанування екологічними знаннями та вміннями. Всі ці засоби були спрямовані на те, щоб допомогти дітям подолати слабку готовність до переносу знань, які вони отримують від вихователя у нові реальні ситуації. Саме підготовчий період і був покликаний виконати цю функцію під час формувального експерименту.

З цією метою у експериментальній групі було застосовано активні форми організації роботи, передбачені програмою (Додаток А). Дітей вдалося зацікавити науково-пізнавальною діяльністю: проведенням дослідів, бо саме вони є самостійним відкриттям дитини та стимулюють її до подальшої пізнавальної діяльності. Це були перші досліди з неживою природою: повітрям, глиною, піском і водою. Потім дослідним шляхом ми встановили зв'язок її з живою природою, сформували у дітей розуміння того, що в навколишньому середовищі все тісно пов'язане і залежить одно від одного: повітря, вода, ґрунт – людина, тварини, вода, ґрунт – людина, тварини, рослини; роз’яснили як соціальне середовище впливає на них. На основі отриманих знань було проведене підсумкове заняття, за темою "Маленькі дослідники" (Додаток А.1). Діти виявили активність, зацікавленість, показали добрі знання на рівні уявлень про природні об’єкти та явища, їх основні властивості, зв’язки один між одним, вплив на життя людини, а головне у них заявився пізнавальний інтерес, мотивація до вивчення екологічного матеріалу.

Під час частково самостійного періоду формування екологічної культури дітей використовувався перехідний варіант керівництва пізнавальною діяльністю молодших школярів. При цьому в окремих випадках діти ставились в умови самостійного виділення послідовності дій при здійсненні природних дослідів, їм для самостійного розв’язання пропонувалися еколого-виховні ситуації, що містили проблему, передбачали здійснення вибору. Після цього діти самостійно використовували засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності під час практичного застосування знань у нових еколого-виховних ситуаціях. Упродовж цього періоду діти навчались узагальнених способів розв'язання пізнавальних еколого-виховних завдань різного типу на, основі системи варіативних вказівок вихователя, що допускають вибір і передбачають різну послідовність їх виконання; використовували пошукові вміння у нових незвичних для них ситуаціях під керівництвом вихователя та у спільній діяльності з однолітками.

Згідно змісту програми ми знайомили дітей з природними явищами, звертаючи увагу на те, що в залежності від пори роки вони бувають різними, навчали дошкільників виділяти характерні ознаки явищ не живої та живої природи і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними. Взагалі матеріал, з яким ми знайомили дітей будувався з урахуванням природних циклів (осінь, зима, весна, літо), що дозволило поєднати уявлення, які виникали у дітей, з їх безпосереднім життєвим досвідом та базувався на найкращих здобутках народної творчості (Додаток А.3).

На основі знань, отриманих в дослідницькій діяльності, яка відбувалася на підготовчому етапі, діти вже мали певні уявлення про значення вологи і поживності ґрунту для рослин. Екскурсії до оранжереї і теплиці робили в осені, коли там рясно цвіли квіти, та навесні, коли там з’явилася перша поросль, хоча навколо ще лежав сніг. Спостереження таких контрастів стимулювало пізнавальну активність дітей і вони змогли під керівництвом вихователя зробити висновки про вплив на розвиток рослин не тільки вологи та якості ґрунту, а й температури та інших параметрів повітря. Крім того, у дітей виникло бажання перевірити здобуті висновки у власній практичній діяльності. З цією метою ми разом з дітьми пересаджували кімнатні рослини, робили посіви і садіння цибулі в закритий та відкритий ґрунт, спостерігали за квітами на клумбі, овочами на грядці і встановлювали, як впливає волога і поживність ґрунту на ріст рослин і їх стан. Діти зробили самостійні висновки про будову рослин, висловили бажання намалювати їх. Під час малювання отримували завдання позначити кольором частини рослин, намалювати рослини у яких немає (або є) коренів, листя, гілок, стовбуру тощо, відповісти на питання як відбувається розвиток таких рослин; намалювати малюнки, що демонструють позитивний або негативний вплив людини на зростання рослин. У ході виконання завдань та обговорення результатів діти не тільки здобули знання щодо будови рослин, умов, необхідних для їх розвитку, вміння класифікувати рослини, а й зрозуміли, що діяльність людини, зокрема їх власна, може вплинути на життя рослин, як негативно, так і позитивно.

В ході реалізації програми велика увага приділялася спостереженням за певними природними об'єктами і явищами. Такі спостереження давали дитині змогу зробити своє маленьке відкриття, краще зрозуміти зв'язок "людина – природа". В результаті таких спостережень діти, виконуючи нескладні завдання вихователя, змогли стати маленькими передвісниками погоди. Під час спостереження за рослинами, які ростуть на території садочка (квіти кульбаби, цикорію, конюшини, буркуну) і комахами діти разом з вихователем намагалися встановити, яка буде погода, чи передбачається дощ або вітер, чи буде ясний день. Дітей дуже цікавили такі спостереження та прогнози, під час таких занять вони виявили велику ініціативу та самостійність. Так, наприклад, вони за досить тривалий період щоденних прогулянок діти, керуючись спрямовуючими питаннями вихователя, самостійно встановили, такий факт: якщо над квітами конюшини літають комахи, то буде дощ. Міркуючи над питанням: чому так відбувається?, діти дійшли висновку, що перед дощем рослина виділяє багато нектару, приваблюючи цим до себе комах. Після цього дошкільникам було нескладно пояснити встановлену ними самими закономірність – скупчення комах над горобиною, собачою кропивою вказувало на ясну погоду, адже ці рослини виділяють нектар тільки у ясну погоду. Досліджуючи екологічні проблеми, ми зробили невеликий дослід – розглянули квіточку конюшини, яка росла на біля дороги (під’їзд до дитячого садка). Ніколи до цієї квіточки не прилітали комахи, бо листя рослини і квітка були вкриті шаром пилу. В ході обговорення діти зрозуміли негативний вплив автотранспорту на рослини і повітря.

Після спостережень діти, часто за власною ініціативою, відображали свої враження у творчій формі, під час малювання, ліплення, ручної праці обговорення результатів спостережень продовжувалося. Для розвитку логічного мислення дітям пропонувалися запитання типу: "Як ви гадаєте?...", "А що було б, якби…?" Вихователь надавав вихованцям нові теми для роздумів та подальших спостережень. Результати творчості дітей оформлювалися в експозицію "Наш зелений дім", що постійно поповнювалася та оновлювалася.

Слід зазначити, що одним з результатів проведених занять стало активне обговорення дітьми екологічних питань з батьками. Методом бесіди з батьками дошкільників експериментальної групи було встановлено, що у 80 % сімей регулярно відбувалося обговорення екологічних тем, що ініціювали самі діти. У контрольній групі, де також було проведено низку лекцій та бесід з дітьми щодо проблем екології, подібні питання піднімалися лише у 20 % сімей. Отже, виникла необхідність в активізації роботи з батьками, що і було зроблено під час самостійного періоду.

Протягом самостійного періоду формування екологічної культури дошкільників в експериментальній групі використовувався опосередкований шлях організації діяльності дітей через методи та зміст, які стимулювали їх до самостійного виявлення закономірностей живої та неживої природи, встановлення зв’язків між природними явищами та діяльністю людини. Пізнавальні завдання та еколого-виховні ситуації пропонувались учням у такій послідовності, яка забезпечувала міцне засвоєння кожної конкретної складової екологічної культури. Завдання поступово ускладнювалися, але водночас розв'язання попередніх полегшувало роботу над наступними завданнями. Впродовж цього періоду діти самостійно використовували пошукові вміння у практичній діяльності.

Значна роль в організації роботи з дітьми приділялася цільовим прогулянкам, бо під час прогулянок діти у вільній формі, часто за власною ініціативою, отримують знання про взаємозв'язки в природі, про значення природних об'єктів для людини, про правила природокористування. Такі прогулянки виховують у дітей естетичні почуття, тобто є джерелом збагачення життя дитини прекрасним. Були здійснені цільові прогулянки до лісосмуги з метою спостереження за птахами (шпаками) і рослинами в різні пори року, визначення того, як впливає соціальна сфера (висотні будинки, автомобільні дороги) на мешкання птахів. Свої враження діти відобразили в малюнках. В цей період ми активізували роботу з батьками дошкільників, які володіючи певними знаннями, на основі подібних прогулянок, змогли регулярно вести зі своїми дітьми спостереження в природі.

Дітям дуже сподобалася така нова форма роботи, як «екологічна стежинка», яку вони відразу назвали «наша стежинка». На «нашій стежинці» діти завжди знаходили щось цікаве: спостерігали за життям різних комах, вивчали лікарські рослини, кущі, дерева, листя, робили досліди з ловчими поясами; проводили еколого-виховні ігри, екологічні досліди. Діти відзначали наслідки діяльності людей, аналізували її. Пісня кожної прогулянки, екскурсії, спостереження проводилися відповідні розповіді, бесіди, обговорення, які давали змогу донести до дітей ті особливості росту рослин, поведінки тварин, за якими важко спостерігати; висвітлювали цікаві факти проілюстровані засобами наочності (картинами, діафільмами) та музичними фрагментами. Застосування таких форм роботи дозволило не тільки розширити кругозір дітей, а й стимулювати їх до власних міркувань, аналізу досліджуваних явищ, творчої діяльності та потреби самостійно сформулювати та висловити певну думку, зайняти визначену позицію щодо обговорюваного питання. Методом спостереження та бесіди з дітьми було встановлено, що їх пізнавальна активність щодо екологічних питань значно зросла, 84 % дітей експериментальної групи виявили здатність свідомо та цілеспрямовано спостерігати за явищами природи, роботи висновки, підтримувати бесіду щодо екологічних питань. Серед дітей контрольної групи таких виявилося 56 %.

Велика увага приділялася індивідуальній роботі з дітьми експериментальної групи, яка спрямовувалася на те, щоб виявити рівень екологічних знань кожної дитини і роз’яснити їй незрозуміле; еколого-виховним іграм, вправам, читанням художніх творів, зразків народної творчості; самостійній художньо-творчій діяльності дітей, де яскравіше відобразилася індивідуальна особливість кожної дитини, розуміння нею впливу антропогенного фактору на природу.

Дитячий дошкільний заклад, що виступав експериментальною базою, має багаті традиції нетрадиційного загартування. Проводячи роботу з дітьми, ми вирішили використати один з методів нетрадиційного загартування – метод біоенергетичної сили дерев. Підчас бесід ми роз’яснили дітям, що всі дерева в природі мають свої біоенергетичні поля, тобто кожне дерево, як і людина (хтось активний, хтось спокійний) має свою енергію, цю енергію може передавати тій людині, якій вона найбільше підходить, тобто у кожної людини є "своє дерево", яке при необхідності, віддає їй частину своєї енергії або забирає надлишок її енергії. На прогулянці ми запропонували дитині обрати «своє» дерево, та поспілкуватися з ним. Такі ігри дозволяють дитині глибше відчути своє єднання з природою. Крім біоенергетичних дерева мають й інші оздоровлюючі властивості живлючу силу листя, квітів, плодів. Відварами з квітів бузини, білої акації, липи ми полощемо порожнину рота (протизапальна дія); в зимовий період для зміцнення організму п’ємо відвари плодів шипшини, настій еханацеї та ін. Розуміння значення живої природи у власному житті дозволяє сформувати у дошкільників дієві, практично орієнтовані знання щодо її особливостей. Дітей дуже цікавлять подібні теми, вони обговорюють їх дома, навчають батьків різним способам зміцнення організму (Додаток А.2).

Плануючи роботу з формування екологічної культури дошкільників, ми виходили з того, що така робота повинна проводитись лише в тісному контакті з батьками. Таку роботу ми почали з проведення низки батьківських зборів, на яких у цікавій формі, із застосуванням засобів наочності ознайомили присутніх з екологічним становищем в світі та, зокрема, на Харківщині, з проблемами, які виникли в зв’язку з погіршенням екологічного стану на планеті (Додаток Д). Ми звернулись до батьків з проханням, щоб вони були помічниками своїм дітям у засвоєнні досить складного для розуміння екологічного матеріалу, стимулювали їх до роздумів та обговорень екологічних проблем. В ході роботи було оформлено батьківський куток "Ми – діти природи". В допомогу батькам ми створили ширму-пересувну, до якої поміщали цікавий матеріал про живу і неживу природу з таких питань: "Про що розповісти дитині" (з життя живої природи), "Як пояснити?" (зв’язок живої і неживої природи, пояснення природних явищ), "Що робити?" (допомогти вихователю і дітям зібрати природний матеріал, виготовити разом з дітьми ті чи інші творчі роботи), "Що прочитати?" (підбір літератури на екологічну тему) (Додаток А.3, 1.5). З метою виявлення рівня екологічних знань у батьків було проведене анкетування "Пори роки" (Додаток А.4). Наприкінці кожного місяця, після вивчення певної теми, дітям надавалося домашнє завдання (маленькі кросворди), яке вони виконували разом зі своїми батьками (Додаток Е). Такі форми роботи викликали великий інтерес та задоволення батьків і дітей експериментальної групи. Проводячи індивідуальні та групові бесіди з батьками, особливу увагу батьків звертали на те, що в кожній родині повинна бути якась живність: собака чи котик, папуга чи рибки і обов'язково кімнатні рослини (щоб діти брали посильну участь в догляді за ними, перевіряли народні прикмети разом з батьками, а батьки змогли дати відповідь на дитяче "чому?").

Деякі теми для роботи з батьками і дітьми мали насущний характер, викликаний актуальними проблемами сьогодення. Так, на батьківських зборах в грудні місяці обговорювалося питання "Не рубай ялиночку-красу!", мова йшла про те, яку ялинку придбати і як впливає щорічна вирубка соснових і ялинкових лісів на екологічне становище певної місцевості. Реакція батьків була різна, проте, за даними опитування дітей експериментальної групи та їхніх батьків, лише в 16 % сімей встановлювалися живі ялинки, 80 % – встановили штучні ялинки, 4 % – зовсім не прикрашали ялинкою дім. У контрольній групі спостерігалася дещо інша ситуація: 72 % сімей придбали живу ялинку, 20 % – штучну, 8 % – не встановлювали ялинку. За твердженням опитуваних така ситуація склалася тому, що на рішення батьків вплинуло прохання дітей експериментальної групи не приносити додому зрубану ялинку. В жовтні місяці 2005 року разом батьками було влаштовано виставку-конкурс дитячих робіт за темою: "Осінні фантазії", серед робіт з природного матеріалу, особливо цікаві "Совочка", "Осінні квіти", "Качки пливуть", "Солом’яний бичок". За допомогою батьків, для маленьких пернатих, виготовили годівнички, запасли корм: насіння соняшника, просо, крильчатки клена. Діти в зимовий час підгодовували пташок, вели спостереження та обговорення, у яких часто брали участь батьки. Батьки також допомогли заготувати лікарські трави (м’яту, ромашку, звіробій, чебрець), суцвіття дерев (білої акації, бузини), плоди шипшини і калини, які використовувалися для полоскання порожнини роту та приготування вітамінізованих чаїв. Особливу активність виявили батьки дітей Калугіної Аліни, Стрільцової Лери, Потоцької Віки, Раеяського Сані, разом з друзями своїх дітей вони здійснювали цільові прогулянки до лісосмуги, з метою спостереження змін в об’єктах природи (відліт птахів, стан дерев і рослин, вплив антропогенних факторів на місця проживання птахів). Методом бесіди ми виявили, що батьки дошкільників побачили і зрозуміли, яке пізнавальне значення мають для дітей такі прогулянки. Приємно було послухати розповіді дітей Попової Насті, Овчаренко Кості, Рибалко Олега про свої враження від прогулянок до осіннього лісу, які здійснили вони разом зі своїми батьками. Для дітей групи вони принесли жолуді, плоди шипшини, шишки сосни і гриби (опеньки, рижики), оскільки не всі діти мають змогу з ними познайомитись у живій природі. Разом із батьками ми навчали дітей розпізнавати їстівні та ядовиті гриби. З дітьми та їх батьками було проведено бесіду за темою: "Гриби нашої місцевості", у який ми звернули їх увагу на те, що зовнішній вигляд та властивості грибів змінюються під впливом антропогенних факторів. Були проведені також бесіди та консультації за темами: "Їстівні чи отруйні?", "Вітаміни на столі", "Піклуємося зимою – порадіємо весною", "Де краще здійснити прогулянку", "По дорозі додому", "Одяг дітей взимку", "Як вести себе у парку, сквері". Щоб зменшити негативний вплив навколишнього природного середовища на дітей ми постійно нагадували батькам правила безпеки. Наприклад, діти не повинні гратися поблизу високовольтних ліній електромереж, телевеж, фабрик, заводів, складів отруйних хімікатів, технічних станцій, залізниць; не повинні купатися в забруднених водоймах, пити воду із крану, річки чи ставка тощо.

Слід зазначити, що накопичений досвід формування екологічної культури дошкільників став предметом проведення семінарів та педагогічних рад для працівників дошкільного закладу та був ними позитивно оцінений.

 

2.3. Результати експериментального дослідження

 

Контрольний експеримент, що відбувся наприкінці 2005 року мав на меті перевірку результатів реалізації Програми формування екологічної культури дошкільників у експериментальній групі. Для цього в експериментальній та контрольній групах було проведено підсумкові заняття, на яких діти виконували завдання, спрямовані на виявлення екологічних знань. Завдання за структурою були аналогічні тим, які проводилися під час констатувального експерименту, але мали більш складний зміст. За результатами складено таблиці (Додаток Ж), аналіз яких проказує, що в обох групах відбулася деяка позитивна динаміка щодо рівня екологічних знань. Так, знання про будову рослин виявили 84 % дітей групи Е та 56 % – групи К, про умови для життя рослин – 92 % (Е) і 68 % (К), вміння класифікувати рослини виявили 64 % (Е) і 40 % (К), знання щодо негативного впливу людини на світ рослин показали 60 % (Е) і 32 % (К) обстежених дітей (Додаток Ж). На питання щодо вміння класифікувати тварин змогли відповісти 48 % (Е) і 36 % (К) дітей, питання щодо впливу антропологічного фактору на тваринний світ – 40 % (Е) і 24 % (К) опитаних. (Додаток З). Порівнюючи з попередніми даними (Додаток В, 4), ми можемо зробити висновок, що рівень знань дітей експериментальної та контрольної групи зріс. Це пов’язано як з тим, що на дітей здійснювався певний педагогічний вплив (в експериментальній групі було у повному обсязі реалізовано різні форми еколого-виховних занять, передбачені програмою; в контрольній – прочитано лекції та проведено бесіди з екологічних питань), так і з тим, що діти подорослішали, розвинулися їх вміння міркувати, робити висновки, розширився кругозір. Як бачимо, у експериментальній групі рівень знань вище ніж у контрольній.

У ході контрольного експерименту ми вважали за необхідне перевірити сформованість у дошкільників вміння застосовувати екологічні знання у нових ситуаціях, що є засобом і критерієм оцінювання рівня засвоєння ними досвіду екологічної діяльності та розвитку їх творчих здібностей. Адже, застосовуючи знання в нових ситуаціях, діти частково набувають нових екологічних знань, вмінь та навичок. Таке вміння характеризує творчі здібності дітей і насамперед, дієвість їх екологічних знань та гнучкість розумових операцій, тобто сприяє формуванню в них готовності до самостійного знаходження способу застосування екологічних знань або варіювання способів, якщо змінюються ситуація. Таке вміння є узагальненим і складається із сукупності часткових вмінь аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, систематизувати, тобто вмінь логічного характеру.

Пізнавальна діяльність дітей під час застосування екологічних знань у нових ситуаціях проходить три етапи (орієнтування у новому завданні; прогнозування напрямів розв'язання завдання; пошук шляхів розв'язання конкретного завдання), кожен із яких передбачає оволодіння певними одиничними вміннями, які в сукупності становлять узагальнене вміння застосовувати екологічні знання у нових ситуаціях. Виходячи з цього нами було розроблено еколого-пізнавальні ситуації (Додаток К), розв’язання яких відбувається в три етапи: на першому етапі здійснюється розпізнавання новизни завдання, що пропонується, і визначення основи для застосування знань; для другого етапу характерним є пошук шляхів застосування знань; на третьому етапі діти констатують спосіб дії відповідно до вимог нового завдання та доводять правильність свого рішення. Кожен етап має певні операційні компоненти, які в сукупності становлять спосіб розв'язання дітьми завдання. За допомогою таблиці 2.3.1. покажемо, які вміння відповідні кожному етапу і входять до складу узагальненого вміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Оволодіння вказаною сукупністю вмінь є необхідною й достатньою умовою формування у дітей вміння застосовувати екологічні знання та вміння у нових ситуаціях, а отже, і формування у дошкільників елементів екологічної культури.

Результати розв’язання дітьми експериментальної та контрольної груп еколого-виховних ситуацій занесено у таблиці (Додаток Л).Порівняльний аналіз даних, отриманих в експериментальній та контрольній групах дозволяє стверджувати, що рівень оволодіння дітьми експериментальної групи розумовими операціями аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, доведення та іншими відкриває перед 52 % з них можливість переносу екологічних знань у нові ситуації. Тоді як для дітей контрольної групи цей показник складає лише 28 %. Таблиця 2.3.1. Структура вміння застосовувати екологічні знання у нових ситуаціях

 

І етап

II етап

III етап

- вміння аналізувати природні об'єкти та виділяти їх істотні ознаки;

- вміння порівнювати природні об'єкти у формі зіставлення та протиставлення;

- вміння класифікувати природні об’єкти за суттєвими ознаками.

- вміння встановлювати взаємозв'язки між окремими природними предметами та явищами;

- вміння використовувати аналогію як засіб переносу способу дії.

- вміння конструювати спосіб дії;

- вміння доводити істинність судження.

Отже, формуванню в дошкільників дієвих екологічних знань ефективно сприяла активна аналітико-синтетична робота їх думки, на основі якої вони систематично оволодівали екологічними відомостями в ході реалізації програми. Сформоване вміння виконувати певну систему розумових операцій лежить в основі узагальнених способів дії, які можуть бути використані у різних змінених умовах, що забезпечує можливість самостійного пошуку дошкільником необхідного способу дії. Тому активні форми роботи з дітьми, передбачені програмою, сприяли засвоєнню ними навичок аналізувати, виділяти суттєве в еколого-виховному матеріалі, порівнювати, робити узагальнення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, конструювати, застосовувати аналогію, доводити істинність суджень. Це говорить про ефективність систематичного використання в процесі організації занять з дітьми експериментальної групи завдань, що спонукають їх мислити активно, а також завдань для спеціального вправляння у поєднанні різних видів діяльності (малювання та міркування, спостереження та аналіз).

На основі аналізу даних, отриманих у ході розв’язання ситуацій, можна зробити висновок щодо динаміки формування у дошкільників різних ознак вміння здійснювати процес переносу екологічних знань у нові ситуації. За наведеними вище етапами було визначено групи ознак:

- уміння виконувати розумові операції: аналізувати, порівнювати, визначати істотні ознаки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, класифікувати, узагальнювати, синтезувати (завдання І. 1-5, додаток М) виявили 84 % групи Е та 44 % групи К;

- уміння перегруповувати екологічні знання й переносити їх у нові ситуації (завдання ІІ. 1-4, додаток М) виявили 68 % групи Е та 36 % групи К;

- здатність здійснювати самостійну пізнавальну діяльність (завдання ІІІ. 1-6, додаток М) виявили 56 % групи Е та 32 % групи К;

- уміння використовувати засвоєні екологічні знання під час оволодіння новими (завдання ІV. 1-6, додаток) виявили 52 % групи Е та 28 % групи К.

Ці ознаки вивчалися нами не тільки під час розв’язання еколого-виховних ситуацій, а й в процесі пізнавальної діяльності дітей, організованої та керованої вихователем, коли вони самотужки намагалися оволодіти екологічними знаннями, застосувати їх на практиці, у нових ситуаціях. На цій підставі ми можемо стверджувати, що діти експериментальної групи значно активніше й осмисленіше засвоювали екологічні знання, і, у зв’язку з цим, опанували більше типів ситуацій, у яких вони можуть застосувати здобуті знання. Таким чином, отримані у ході контрольного експерименту дані не є випадковістю, адже чим ширше коло об'єктів, до яких дитина може правильно застосувати засвоєні дії, тим ширше коло завдань, які вона може розв'язати. Тобто, чим ширше й точніше перенос засвоєних екологічних знань, тим ширше й правильніше дошкільник застосовує набуті знання, а отже, дієвість засвоєних ним екологічних знань вище, що свідчить й про зростання рівню сформованості екологічної культури.

На основі описаних вище рівнів сформованості екологічної культури дошкільників та показників до них ми оцінили характер застосування дошкільниками експериментальної та контрольної груп екологічних знань. Вони показані в таблиці 2.3.2.

Щоб об'єктивно встановити наявність того чи іншого рівня сформованості у дітей елементів екологічної культури, ми виходили з визначених показників, врахувавши у розроблених завданнях ступень сформованості у них таких вмінь: порівнювати предмети і явища природи у формі зіставлення чи протиставлення; виділяти істотні ознаки об’єктів чи явищ природи; класифікувати природні предмети і явища, на основі виділення суттєвих ознак; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; доводити істинність судження; узагальнювати та систематизувати об’єкти та явища природи (Додаток А1).

Таблиця 2.3.2.

Характеристика рівнів сформованості елементів екологічної культури дошкільників

 

Рівень сформова-ності екологічної культури

Показники

контрольна група

Експерименталь-на група

Кількість дітей

%

Кількість дітей

%

Репродукти-вний

Уміння застосовувати екологічні знання за поданим зразком та аналогією на основі безпосередньої допомоги вихователя

12

48

8

32

Конструкти-вний

Уміння застосовувати знання у частково змінених незнайомих ситуаціях на основі опосередкованої допомоги вихователя

9

36

10

40

Творчий

Уміння самостійно застосовувати знання у нових нестандартних ситуаціях під час розв'язання проблемних та творчих завдань

4

16

7

28

До репродуктивного рівня сформованості елементів екологічної культури ми віднесли дітей (32 % групи Е і 48 % групи К), які в ході виконання завдань показали знання, сформовані на рівні вміння застосовувати їх за поданим зразком чи за аналогією, тобто за готовою схемою розв'язання завдання (за алгоритмом). Діти показали вміння розпізнавати екологічну інформацію, відтворювати факти, уявлення, тобто виконували репродуктивні дії з мінімальною затратою розумових зусиль.

Конструктивний рівень сформованості елементів екологічної культури виявили 40 % дітей експериментальної та 36 % – контрольної груп. Вони показали, що можуть не тільки відтворити здобуті відомості, а й здобути знання внаслідок трансформації інформації репродуктивного рівня за допомогою порівняння, визначення суттєвих ознак, класифікації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, узагальнення та інших прийомів розумової діяльності. Отже, мислення дитини на цьому рівні має продуктивний характер, вона вміє застосовувати набуті знання у частково змінених ситуаціях, здійснювати частково самостійну пізнавальну діяльність.

Наступний рівень – творчий – виявили 28 % дітей експериментальної та 16 % – контрольної груп. Вони продемонстрували знання, набуті під час самостійної пошукової діяльності, сформовані на рівні вміння творчо й самостійно застосовувати їх в нових ситуаціях під час розв'язання проблемних екологічних завдань. На цьому рівні діти проявили готовність практично використовувати засвоєні екологічні знання.

Порівнюючи дані, отримані в експериментальній та контрольній групах, можна зробити висновок про те, що систематична цілеспрямована різноманітна робота з формування екологічної культури дошкільників, передбачена програмою, є ефективним засобом еколого-виховної роботи з ними.


Висновки до розділу 2

- Запропонована нами Програма формування екологічної культури дошкільників сприяє ознайомленню їх з природничими знаннями, відомостями щодо взаємозв’язків людини та оточуючого її природного середовища; усвідомленню, відтворенню та формуванню на цій основі вміння застосовувати вказані знання у нових ситуаціях. Процес формування екологічної культури у дітей дошкільного віку здійснювався за експериментальною програмою шляхом організації чуттєвого сприймання дітьми природних явищ, здійснення керівництва діяльністю дошкільників, цілеспрямованого використання у заняттях з дітьми системи пізнавальних завдань, еколого-виховних ситуацій тощо;

- Система роботи з формування екологічної культури дошкільників, розроблена на основі поєднання змістового, процесуального та мотиваційного компонентів педагогічного процесу, які дали змогу враховувати поступове урізноманітнення та ускладнення видів занять, завдань та ситуацій, також передбачала формування внутрішньої потреби дітей до самостійної пізнавальної діяльності;

- Встановлено, що ефективність використання системи екологічних занять, пізнавальних завдань, ситуацій залежить від цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке у нашому дослідженні полягало в методиці поетапного формування у дітей вмінь застосовувати екологічні знання у нових ситуаціях, на практиці, враховувати набуті знання у власному житті;

- Сутність розробленої методики полягала в тому, що, регулюючи ступінь складність екологічного матеріалу та форм його опрацювання, вихователь послідовно пропонував дітям різноманітні екологічно-виховні заняття, ситуації, пізнавальні завдання. Залежно від рівня накопичення у дошкільників досвіду самостійної екологічної діяльності здійснювався перехід від підготовчого етапу формування екологічної культури особистості до частково самостійного далі — до самостійного переносу екологічних знань у нову ситуацію, застосування їх у власному житті;

- Кількісний та якісний аналізи результатів дослідження засвідчили зростання у дітей експериментальної групи рівня екологічних знань та вмінь переносити їх у нові ситуації, враховувати у власному житті, а отже – сформованості екологічної культури дошкільників. Водночас результати, отримані в контрольній групі, проказали, що кількісно рівень природничих знань дітей зріс порівняно з початком (формувального експерименту), проте, не настільки суттєво щоб ми могли пояснити це еколого-виховним впливом педагогічних засобів, які застосовувалися у групі. На нашу думку, це пов’язано з тим, що діти подорослішали, розширився їхній кругозір, розвинулися розумові здібності. Такий висновок підтверджується результатами подальшого порівняльного дослідження вмінь застосовувати набуті екологічні знання у нових ситуаціях, на практиці. Діти контрольної групи не виявили високих показників у рівнях сформованості відповідних вмінь порівняно з дошкільниками експериментальної групи;

- Оскільки аналіз результатів проведеного педагогічного експерименту підтверджує ефективність розробленої Програми формування екологічної культури дошкільників, то ми вважаємо за доцільне її використання у практиці роботи дошкільних закладів освіти.


ВИСНОВКИ

Одним з аспектів проблеми гармонійного розвитку особистості підростаючого покоління є питання формування у дошкільників екологічної культури, вивченню якого і було присвячене наше дисертаційне дослідження.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Процес формування екологічної культури особистості розглядається у науковій літературі як частина соціального виховання людини, що має складний багатогранний характер та віддзеркалює взаємовідносини людини та оточуючого її природного середовища. Екологічна культура виконує у суспільстві низку функцій: виховну, прогностичну, регулятивну та ін. Головна функція екологічної культури виражається в її меті – організації взаємовідносин суспільства та природи так, щоб було враховано практичні потреби суспільства та збережено умови необхідні для підтримки стабільності нормального стану природного середовища.

2. Головною специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно, а виникає шляхом формування умов, що сприяють розгортанню її принципів та спеціальним видам діяльності – екологічними освітою та вихованням. Результатом екологічного виховання та екологічної освіти є формування в особистості екологічної культури через виникнення екологічної свідомості – глибокого розуміння нерозривного зв’язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності їхнього середовища проживання.

3. Аналіз стану досліджуваної проблеми в практиці роботи дитячих дошкільних закладів виявив, що формування екологічної культури дошкільників все ще знаходиться на досить низькому рівні. Основною причиною вказаної проблеми є те, що в педагогічному процесі дошкільного закладу не досить повно визначені шляхи й засоби формування у дітей екологічної культури. Отже, вдосконалення роботи дошкільних закладів потребує розробки та впровадження у практику роботи нових екологічних засобів, проектів, програм, створених на основі глибокого розуміння особливостей організації процесу формування екологічної культури дошкільників.

4. Враховуючи індивідуальні та вікові особливості дітей дошкільного віку, базуючись на принципах природовідповідності, органічної єдності навчання та виховання, науковості, взаємозв’язку теорії та практики, ми визначили, що процес формування екологічної культури дошкільників полягає в створенні особливого середовища для чуттєвого сприймання еколого-пізнавального матеріалу, відібраного відповідно до вікових особливостей і можливостей дітей дошкільного віку.

5. Важливими передумовами ефективності процесу формування екологічної культури дошкільників є здійснення дієвого керівництва зазначеним процесом, яке передбачає зростання рівня самостійності та активності дітей, а також цілеспрямоване використання системи екологічно-виховних занять, ситуацій, пізнавальних завдань, представлених в розробленій нами Програмі формування екологічної культури дошкільників.

6. Критеріями сформованості екологічної культури дошкільників були: кількість природничих знань, ступінь розвитку вмінь виконувати розумові операції, переносити екологічні знання у нові ситуації, вміння використовувати засвоєні екологічні знання під час оволодіння новими, який перевірявсь під час розв’язання дітьми еколого-виховних ситуацій та завдань. Відповідно до цих критеріїв виділено рівневу характеристику сформованості екологічної культури у дітей дошкільного віку, яка представлена творчим, конструктивним і репродуктивним рівнями.

7. Експериментально доведено ефективність запропонованої програми формування екологічної культури дошкільників. Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формувального етапу експерименту, було поступове зростання кількості дітей експериментальної групи, порівняно з контрольними класами, що досягли високого рівня сформованості природничих та екологічних знань та відповідних вмінь, та зменшення кількості дітей, що виявили низький рівень. Діти експериментальної групи швидше орієнтуються у нових еколого-виховних ситуаціях та завданнях і застосовують набуті знання й вміння, у них вищий пізнавальний інтерес та прагнення знаходити відповіді на запитання.

Для впровадження у педагогічний процес дошкільного закладу запропанованої програми розроблено методичні рекомендації для вихователів.

8. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави стверджувати, що вдосконалення процесу формування екологічної культури дошкільників є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у реалізації мети дошкільного виховання. Воно органічно поєднується з пошуком інноваційних технологій формування особистості дошкільника, за яких розвиток дитини перебуває у центрі виховного процесу.

9. Проблема формування екологічної культури дошкільника має багатоаспектний характер, тому наше дослідження не вичерпує усіх питань. Перспективними є такі напрями подальшої роботи: роль нових педагогічних технологій у формуванні екологічної культури дошкільників; вдосконалення системи еколого-виховних занять, ситуацій, пізнавальних завдань, які сприятимуть забезпеченню формування у дошкільників основних елементів екологічної культури.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика