andrey

Путь к Файлу: /Разное / Аналоги / ПІДСИЛЮВАЧІ ЕЛЕКТРИЧНИХ СИГНАЛІВ.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   2
Пользователь:   andrey
Добавлен:   31.01.2015
Размер:   190.0 КБ
СКАЧАТЬ

ЛЕКЦІЯ №1

з навчальної дисципліни

“АНАЛОГОВІ ЕЛЕКТРОННІ ПРИСТРОЇ”

 

РОЗДІЛ 1. Пристрої підсилення сигналів

Тема 1. Параметри та характеристики електронних підсилювачів.

 

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ

 

Мета: ознайомити курсантів  з основними поняттями та принципами схемотехніки аналогових електронних пристроїв, вивчити класифікацію та основні параметри підсилювачів електричних сигналів

 

Література: [1] с. 3-13.

Матеріально-технічне забезпечення: плакат „Зміст навчальної дисципліни”

Питання заняття та розподіл часу:

1.  Поняття схемотехніки електронних пристроїв. (15 хв.)

2. Характеристики й параметри підсилювачів електричних сигналів (50 хв.)

3.   Класифікація підсилювачів (25 хв.)

1. 
Понятие схемотехники электронных устройств.

Электроника — отрасль науки и техники, изучающая физические явления в электронных приборах (электровакуумных, полупроводниковых, интегральных микросхемах), их характеристики и параметры, и свойства электронных устройств и систем, основанных   на применении  электронных   приборов.

Дисциплина «Аналоговые электронные устройства» относится к схемотехническим дисциплинам. В ней изучаются принципы действия типовых электронных устройств различного функционального назначения, основы теории, методы анализа и оценки их основных характеристик и параметров.

Электронные устройства по функциональному назначению объединяются в группы на основе общности принципов действия, характеристик и параметров (усилители, генераторы, логические элементы и т.д.). Они называются радиоэлектронными функциональными узлами и являются составными частями радиоэлектронных  комплексов   и систем.

По виду обрабатываемой информации электронные устройства делят на две группы: аналоговые устройства, предназначенные для обработки аналоговых сигналов; цифровые устройства, предназначенные для обработки цифровых сигналов. Промежуточное положение занимают аналого-цифровые и цифро-аналоговые преобразователи информации.

Наша дисциплина охватывает аналоговые электронные устройства, на основе которых строятся практически все радиопередающие, радиоприёмные системы и т.д.

Структура дисциплины – 92 часа всего, из них лекций – 44 часа, лабораторных занятий – 14 часов, практических – 18 часов, и 4 часа других видов занятий. Дисциплина предполагает контрольную и курсовую работы, 3 расчетно-графических работы и экзамен.

 

Литература для изучения дисциплины:

Электронные устройства вооружения и военной техники ПВО. Под ред. Жорова Н.Е. – Х.: Вирта, 1990.

Кудряшов В.Е., Наконечный В.С. Аналоговые электронные устройства. – Х.: ХУПС, 2005.

Самотехника электронных устройств. Задания на лаборатоные работы. / Под ред. Жорова Н.Е. – Х.: ХВУ, 1994.

 

 

 


1. Характеристики підсилювачів електричних сигналів

 

Під електричним сигналом звичайно розуміють змінні електричні напругу чи струм, амплітуда, фаза чи частота яких несуть у собі яку-небудь корисну інформацію. Під підсиленням електричних сигналів будемо розуміти збільшення потужності підсилюваного сигналу завдяки енергії джерела живлення, як правило, без зміни складу його спектра. Останнє зауваження означає, що більшість підсилювачів відноситься до лінійних пристроїв з постійними параметрами. Такі пристрої можна уявити у вигляді активного лінійного чотириполюсника з постійними параметрами, що має два вхідні та два вихідні контакти (рис. 1.1).

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1.1

 

Дуже часто вхідні та вихідні напруги підсилювачів виміряються щодо спільного корпусу, як це показано на рис. 1.1. Тому в літературі підсилювачі іноді називають активними лінійними триполюсниками. Слово “активний” у кожній з цих назв означає, що до складу підсилювача входить джерело енергії, за рахунок якої й відбувається підсилення сигналу.

На рис. 1.1 всі опори, а також напруги і струми показані в більш загальній комплексній формі. Прийняті такі позначення:

Eг - комплексна електрорушійна сила (ЕРС) генератора підсилюваного сигналу;

Zг - комплексний внутрішній опір генератора підсилюваного сигналу;

Eвих - комплексна ЕРС сигналу на виході підсилювача;

Zвих - комплексний вихідний опір підсилювача;

Zвх, Zн - комплексні вхідний опір підсилювача й опір навантаження відповідно;

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ, ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ - комплексні амплітуди струмів на вході та виході підсилювача відповідно;

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ, ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ - комплексні амплітуди напруг на вході та виході підсилювача відповідно.

У подальшому миттєві значення струмів і напруг будемо позначати малими  літерами і, u відповідно. Постійні значення струмів і напруг будемо позначати  великими літерами I, V відповідно. Амплітудні значення струмів і напруг будемо позначати великими літерами J, U відповідно.

Через те, що підсилюваний сигнал є змінним, обрані на рис. 1.1 полярності ЕРС і напруг, а також відповідні їм напрямки струмів є справедливими лише в якийсь момент часу, в інший момент вони змінюються.

1) Найбільш важливими характеристиками підсилювачів є їх комплексні частотні характеристики [9]:

за напругою                ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ                             (1.1а)

 

за струмом                 ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ                                   (1.1б)

 

де Кu(w), Кі(w) - амплітудно-частотні характеристики (АЧХ) підсилювача по напрузі та струму;

      ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ, ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ - фазочастотні характеристики (ФЧХ) підсилювача по напрузі та струму.

Іншими словами, характеристики Кu(w) і Кі(w) являють собою залежності коефіцієнтів підсилення по напрузі (Кu) і струму (Кі) від частоти, а характеристики ju(w), ji(w) - залежності зсуву фази підсилюваної напруги та струму від частоти. Якщо всі опори на рис. 1.1 чисто активні, то фазові зсуви напруги та струму в підсилювачі збігаються: [ju(w) - jI(w) = 0].

Типові форми АЧХ і ФЧХ підсилювачів зображені на рис. 1.2 а, б.

 

Значення верхньої (wв) і нижньої (wн) граничних частот підсилювача звичайно визначаються на рівні (-3 дБ) щодо максимального значення коефіцієнта підсилення Ко в області середніх частот (рис. 1.2, а). Різниця між ними визначає смугу пропускання підсилювача

 

                         ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ.                                                   (1.2)

Навіть якщо ширина спектра підсилюваного сигналу не перевищує П, то на краях смуги пропускання сигнальні гармоніки отримують менше підсилення, що приводить до так званих частотних спотворень сигналу. Їх величину оцінюють за допомогою коефіцієнтів частотних спотворень на нижній і верхній частотах[4] ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ ,                                   (1.3)

де Кн, Кв - значення коефіцієнтів підсилення на частотах wн і wв відповідно.

 


 

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


2) При аналізі підсилювачів імпульсних сигналів широко використовується перехідна характеристика h(t) підсилювача, що являє собою часову залежність його вихідної напруги Uвих при подачі на вхід підсилювача миттєвого перепаду напруги, що моделює вплив у вигляді одиничної функції. При цьому для збереження лінійності підсилювача величина перепаду не повинна перевищувати Uвх макс (рис. 1.3).

Типовий вигляд перехідної характеристики (рис. 1.2, в) дозволяє оцінити якість перехідних процесів у підсилювачі, зокрема час зростання вихідної напруги від рівня 0,1 до рівня 0,9 від сталого значення Uвих0. Цей інтервал називають тривалістю фронту імпульсу tф. Максимальну величину d пульсацій, які іноді виникають на вершині підсиленого перепаду напруги, часто нормують до Uвих0 і виражають у відсотках. За наявності на графіку перехідної характеристики спаду D вихідної напруги відносно Uвих0 величину D також нормують до Uвих0 з указівкою моменту часу t1 вимірювання цього спаду.

3) При аналізі проходження через підсилювач сигналів складної форми часто використовують імпульсну характеристику підсилювача, що є похідною від перехідної характеристики. Експериментально вона може бути виміряна як вихідна напруга підсилювача при подачі на його вхід відеоімпульсу дуже малої тривалості tі << 1/П [14].

Необхідно відзначити, що застосування однозначно зв'язаних між собою частотних і часових характеристик визначається лише зручністю аналізу процесів у підсилювачах. У стаціонарному (сталому) режимі частіше використовуються методи аналізу з застосуванням частотних характеристик К(w), j(w).

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ4) Важливою характеристикою підсилювача є амплітудна (передаточна) характеристика, що являє собою залежність амплітуди вихідної напруги від амплітуди вхідної напруги (рис. 1.3).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Параметри підсилювачів електричних сигналів

Ми казали про смугу пропускання (підсилення).

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВЗ рис. 1.3 виходить, що підсилювач є лінійним пристроєм лише для амплітуд вхідних напруг, що лежать в інтервалі між Uвх мін і Uвх макс. Цей інтервал називають динамічним діапазоном по входу підсилювача і часто виражають у децибелах:

Для лінійної ділянки амплітудної характеристики динамічний діапазон по виходу підсилювача збігається з динамічним діапазоном по його входу (рис. 1.3):

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ.

При Uвх  < Uвх мін амплітудна характеристика нелінійна через сумірність малих вхідних напруг із власними шумами елементів схеми підсилювача. Середньоквадратичну напругу власних шумів на виході підсилювача на рис. 1.3 позначено  як sш. При розрахунках величини Dвх як Uвх мін  часто приймають рівень власних шумів підсилювача, які перераховані на його вхід ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ  [21]. Тоді ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ.                                             (1.4б)

При амплітудах Uвх > Uвх макс коефіцієнт підсилення Кu = td a починає падати через так зване “перенавантаження” підсилювача, яке викликане обмеженістю лінійних ділянок вольт-амперних характеристик (ВАХ) активних елементів схеми підсилювача (транзисторів, електронних ламп). При розрахунках величини Dвх як Uвх макс прийнято брати таке значення вхідної напруги, за якого Кu зменшується на 1 дБ щодо свого номінального значення [28].

Обмеженість лінійної ділянки амплітудної характеристики веде до “розмноження” спектра вхідного сигналу, тобто до появи на виході підсилювача вищих гармонік 2wс, 3wс, ..., nwс  та субгармонік wс/2, wс/3, ... частоти wс вхідного сигналу. Для характеристики цих нелінійних спотворень використовують коефіцієнт гармонік ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ           (1.5а)

де Ui – амплітуда і-ї гармоніки вихідної напруги.

Реальні значення Dвх для одного підсилювального каскаду в залежності від рівня припустимих нелінійних спотворень підсилюваного сигналу складають ~60 ... 150 дБ. Цього достатньо для підсилення звукових коливань людського голосу, динамічний діапазон якого складає 50 дБ. Динамічний діапазон сигналів, відбитих від повітряних цілей, які знаходяться на різних дальностях від РЛС і мають різні розміри та ракурси, може складати 120 дБ і більше [20].

З ростом числа послідовно з'єднаних підсилювальних каскадів величина Dвх істотно знижується. Так, для n-каскадного підсилювача, який складається з однакових підсилювальних каскадів, вхідний динамічний діапазон дорівнює ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ,

де ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ і ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ - вхідний динамічний діапазон і коефіцієнт підсилення одного  підсилювального каскаду відповідно.

Через те, що параметр Dвх застосовується набагато частіше, ніж Dвих, надалі прикметник “вхідний” у назві й умовній позначці динамічного діапазону будемо опускати.

До основних параметрів підсилювача відносяться також коефіцієнти підсилення по напрузі, струму, ЕРС і потужності, а також вхідний і вихідний опір підсилювача. Ці параметри визначаються в межах смуги пропускання підсилювача (1.2), де вони практично не залежать від частоти.

З рис. 1.1 виходить, що вхідний опір підсилювача може бути визначений як

Zвх = Uвх/Jвх ,                                                       (1.6)

а вихідний опір підсилювача

Zвих = (Eвих – Uвих)/ Jвих.

 

Величину вихідної ЕРС звичайно визначають як вихідну напругу підсилювача в режимі холостого ходу (Zн ® ¥), тобто Eвих = Uвих хх. Тоді

Zвих  = (Uвих хх  – JвихZн )/Jвих.

 

Для усунення залежності Zвих від опору навантаження в останньому виразі вважають Zн  = 0 - режим короткого замикання (кз). Тоді

Zвих = Uвих хх / Jвих кз .                                                (1.7)

Коефіцієнти підсилення за напругою Кu та за струмом Кі вже були визначені як модулі комплексних частотних характеристик підсилювача (1.1а), (1.1б).

Коефіцієнт підсилення ЕРС підсилюваного сигналу дорівнює

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ Uвихг.

(1.8)

Необхідність використання такого коефіцієнта виникає в тих випадках, коли вхідний опір підсилювача Rвх порівнянний або менший від внутрішнього опору Rг генератора підсилюваного сигналу. Як виходить з рис. 1.1, у цьому випадку вхідна напруга

Uвх = ЕгRвх/(Rг+ Rвх),

(1.9)

може виявитися істотно меншою ніж Ег, а коефіцієнт Ке істотно меншим, ніж Кu.

Коефіцієнт підсилення потужності визначається як відношення активних потужностей підсилюваного сигналу в навантаженні та на вході підсилювача.

ПІДСИЛЮВАЧІ  ЕЛЕКТРИЧНИХ  СИГНАЛІВ

(1.10)

Крім вищерозглянутих основних сигнальних параметрів підсилювачів існує ряд інших параметрів, зокрема параметри частотної вибірності, коефіцієнт корисної дії та інші, які будуть розглянуті в подальших розділах посібника.

 

3. Класифікація та режими роботи підсилювачів

Існує декілька критеріїв класифікації підсилювачів. Основними з них є такі:

1. По типу активного елемента, що дозволяє перетворити енергію джерела живлення в енергію підсилюваного сигналу, розрізняють підсилювачі на біполярних і польових транзисторах, електронних лампах і на інтегральних мікросхемах. Магнітні та діелектричні підсилювачі в цьому посібнику не розглядаються.

2. По виду підсилюваного параметра розрізняють підсилювачі напруги, струму та потужності.

Для підсилювачів напруги характерні такі співвідношення між їх вхідними і вихідними опорами з однієї сторони й опорами генератора сигналу і навантаження з іншої (див. рис. 1.1):Rвх  >> Rг ;  Rвих << Rн.  (1.11а)

Перше співвідношення дозволяє одержати на вході підсилювача найбільшу вхідну напругу (1.9), а друге співвідношення забезпечує максимальну передачу посиленої напруги в навантаження Uн = Ег Rн /(Rвих + Rн).

Для підсилювачів струму характерні протилежні співвідношення

  Rвх << Rг;     Rвих >> Rн.                                       (1.11б)

Перше співвідношення дозволяє одержати максимальний струм на вході підсилювача (див. рис. 1.1): Jвх = Ег/(Rг + Rвх), а друге - забезпечує незалежність вихідного струму від опору навантаження.

У підсилювачах потужності головною вимогою є передача максимальної потужності від генератора підсилюваного сигналу до входу підсилювача і з виходу підсилювача - до навантаження. Для цього, як відомо [9], потрібно виконання співвідношень  Rвх = Rг;  Rвих = Rн.            (1.12)

Необхідно відзначити, що виконання співвідношень (1.11...1.12) не завжди можливо, що приводить до зниження ефективності підсилення. Крім того, той самий підсилювач може підсилювати вхідний сигнал як за напругою, так і за струмом, а отже, і по потужності. У цьому випадку тип підсилювача визначають за тим параметром, підсилення якого є головним завданням підсилювача.

3. За діапазоном частот підсилюваних сигналів розрізняють:

підсилювачі постійного струму (ППС), що мають нижню граничну частоту fн = 0;

підсилювачі звукових частот (ПЗЧ), що мають fн ~ 10 Гц і fв ~ 100 кГц;

широкосмугові (імпульсні) підсилювачі, що мають граничні частоти fн ~ 100 Гц і fв ~ 100 кГц ... 1 ГГц;

резонансні (смугові) підсилювачі, що мають значення fв/fн, близькі до одиниці. До таких підсилювачів, як правило, відносяться підсилювачі радіочастотних коливань метрового, дециметрового, сантиметрового та міліметрового діапазонів довжин хвиль.

 

 

4. За схемою включення активного елемента розрізняють підсилювачі з спільним емітером (спільним витоком, спільним катодом), підсилювачі з спільним колектором (спільним стоком, спільним анодом), підсилювачі з спільною базою (спільним затвором, спільною сіткою) та диференційні підсилювачі. Слово “спільний” означає, що цей електрод активного елемента є спільним для вхідного і вихідного кола підсилювача, звичайно цей електрод з'єднується з корпусом. Диференційні підсилювачі призначені для підсилення різниці напруг двох вхідних сигналів.

5. За режимом роботи активного елемента підсилювача розрізняють підсилювачі, що працюють у режимах А, В, АВ і С. Назва режиму роботи визначається величиною частини періоду підсилюваного гармонічного коливання, під час якого протікає струм скрізь активний елемент підсилювача. Як приклад на рис. 1.4, а...г зображені графіки колекторного струму біполярного транзистора, що працює в режимах А, В, АВ і С відповідно за наявності на вході підсилювача синусоїдального коливання uвх з частотою wс.

Графік залежності івих = f(uвх) часто називають передаточною харак-теристикою підсилювача. Як бачимо з рис. 1.4, а…г, у випадку підсилювачів на біполярних транзисторах вихідний колекторний струм ік виникає при вхідній напрузі на емітерному переході uбе > Vбе0, де Vбе0 ~ 0,5 В для кремнієвих транзисторів, далі iк зростає спочатку приблизно за експоненційним законом, а потім лінійно з ростом uбе. При великих uбе транзистор переходить у режим насичення, де колекторний струм iк = Iкн вже не залежить від напруги на емітерному переході (рис. 1.4).

З рис. 1.4, а виходить, що в режимі А струм через транзистор тече протягом усього періоду вхідних коливань. При цьому внаслідок лінійності передаточної характеристики транзистора струм ік також має синусоїдальну форму, тобто відсутні так звані нелінійні спотворення ік у вигляді вищих гармонік і субгармонік частоти вхідного сигналу. За відсутності  вхідного  сигналу  через  транзистор  тече  великий  постійний струм, названий струмом у робочій точці Iкрт. Наявність великого Iкрт знижує  коефіцієнт  корисної дії (ККД) підсилювача в режимі А. Тому режим А в  сновному застосовують у малопотужних підсилювачах, а також у  підсилювачах середньої  та великої  потужності при необхідності збереження неспотвореним спектра підсинюваного сигналу.

З рис. 1.4, б виходить, що в режимі В струм через транзистор має імпульсний характер, бо тече лише протягом половини періоду вхідного сигналу (робоча точка збігається з напругою відкриття транзистору Vберт = Vбе0). Половину тривалості кожного імпульсувихідного струму ік, пораховану в градусах повної фази wсt, називають кутом відсічки q. Як бачимо з рис. 1.4, б, для режиму В: q = 90 °, Ікрт = 0.Як буде показано в підрозд. 1.10, малий струм активного елемента за відсутності вхідного сигналу дозволяє отримати високий ККД підсилювача. Однак у спектрі колекторного струму з'являється цілий набір гармонік частоти вхідного сигналу. Для виділення основної гармоніки необхідна частотна фільтраціявихідного сигналу або установка додаткового підсилювача, що підсилює вхідний сигнал під час другої половини його періоду.

Така пара підсилювачів називається двотактним підсилювальним каскадом, що докладно розглядається в підрозд. 1.10. Основна область застосування підсилювачів у режимі В - це вихідні каскади великої потужності, що працюють на низькоомне навантаження.

Однак, навіть при використанні двотактних підсилювачів спектр вихідного сигналу значно відрізняється від спектра вхідного через нелінійність початкової ділянки передаточної характеристики транзистора. Тому за необхідності зниження нелінійних спотворень підсилюваного сигналу застосовують режим АВ, коли робоча точка вибирається приблизно на початку лінійної ділянки передаточної характеристики (рис. 1.4, в).

З рисунка випливає, що в режимі АВ Ікрт > 0 і колекторний струм протікає більшу частину періоду  вхідного сигналу q > 90 °, тобто в порівнянні з режимом В ККД трохи падає.

У режимі С (рис. 1.4, г) колекторний струм протікає лише меншу частину періоду q < 90 °. Струм у робочій точці (струм спокою) Ікрт = 0, тобто ККД високий. Однак, амплітуда основної гармоніки у вихідному сигналі мала, у той  час як амплітуди вищих гармонік порівняно великі. Тому режим С в основному використовують в підсилювачах - помножувачах частоти, на виході яких установлюють частотні фільтри, що виділяють потрібну вищу гармоніку вхідного сигналу.

 

 

Зміст лекції та план проведення

заняття затверджено на засіданні ПМК „___”_________2007  р.                    Протокол № __________

 

 

Ст. викладач кафедри № ___ к.т.н. доцент_______ Куц В.С.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика