andrey

Путь к Файлу: /Разное / Автодело / Гальмівний механізм.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   1
Пользователь:   andrey
Добавлен:   31.01.2015
Размер:   1.9 МБ
СКАЧАТЬ

 

Навчальний матеріал

Гальмівні системи призначені для зменшення швидкості автомобіля, швидкої зупинки і тримання його нерухомим під час довготривалої стоянки.

Автомобіль ЗІЛ-131 має дві гальмівні системи – робочу і стоянкову.

Робоча гальмівна система призначена для бистрого зниження швидкості автомобіля до самої зупинки.

Стоянкова гальмівна система призначена для тримання автомобіля нерухомим під час стоянки.

Гальмівна система складається із гальмівних механізмів і приводу.

1. Стоянкові гальма

На автомобілі ЗІЛ-131 встановлено стоянкові гальма барабанного типу. Вони призначені для утримання автомобіля під час стоянки, а також для гальмування автомобіля в аварійних ситуаціях у разі відмови робочої гальмівної системи (Р.Г.С).

Технічна характеристика:

Тип …………………………...

барабанний з внутрішніми колодками

 

Привід управління …………..

механічний, блокований внутрішнім краном

Хід важеля у разі вірного регулювання ………………...

 

на 2…6 зубів сектору

Гальмівний механізмСтоянкові гальма встановлені на роздавальній коробці: барабан на вторинному валу, колодки з опорами та приводом – на опорному диску.

1.1 Гальмівний механізм

Гальмівний механізм стоянкового гальма складаються з:

- гальмівного барабану 25 (рис. 1);

- двох колодок 2 із алюмінієвого сплаву з фрикційними накладками;

- осі гальмівних колодок 4;

- двох стяжних пружин;

- розтискного кулака 9 з регулювальним важелем 12;

- щитку 3 (захищає гальмо від попадання бруду).

Гальмівний механізмГальмівний барабан литий, чавунний, прикріплений до фланцю, який насаджений на шліці вторинного валу РК та закріплений гайкою. Гальмівний барабан має ззовні кільцеві канавки для підвищення його міцності та кращого відведення тепла. Роль опорного диску виконує кронштейн 6, який одночасно є кришкою підшипникового вузлу РК.

Гальмівні колодки мають фракційні накладки. Вони спираються з однієї сторони на вісь 4 колодок та утримуються нижньою пружиною, з другого боку – на розтискний кулак 9 і притягуються до нього також пружиною.

Від осьових зміщень колодки утримуються обмежуючими шайбами, які встановлені на болти, що завернуті в опорний фланець.

Розтискний кулак 8 притискує колодки до барабану (у разі гальмування). Він виконаний разом з валом і встановлений в опорному кронштейні 6. На зовнішньому кінці валу закріплений важіль 12, виконаний в формі сектору з отворами.

Опорний кронштейн 6 прикріплений до картеру роздавальної коробки 1 та має захисний кожух, що запобігає попаданню мастила на поверхню тертя гальма.

1.2 Привід керування

Привід керування приводить в дію гальмівний механізм, тобто колодки. Він складається з:

- важелю 18 з зубчастим сектором 19, засувкою 20 і тягою 22;

- регулювальної тяги 16 приводу з двома вилками;

- тяги 21 приводу гальмівного крану;

- кутового важелю 14 з кронштейном;

- штанги 13 (вертикальної тяги);

- регулювального важелю 12.

Принцип дії приводу полягає в наступному: при переміщенні важелю 23 приводу уверх нижній кінець важелю через тягу 16 обертає кутовий важіль 14, другий кінець якого переміщує вертикальну штангу 13 вниз. Штанга в свою чергу повертає регулювальний важіль12, який обертає розтискний кулак 9. При цьому він притискує колодки до барабану, що й приводить до гальмування автомобіля.

Засувка важелю 20 фіксує важіль в загальмованому положенні. Для того, щоб зняти засувку, необхідно важіль підтягнути на себе та надавити на рукоятку засувки 24.

Регулювання приводу стоянкового гальма відбивається зміною довжини регулювальної тяги 16 (доки є можливість), а потім – перестановкою пальця у важелі для регулювання і повторенням регулювання довжиною тяги 16.

Автомобіль повинен бути загальмований через 2…6 щиглів засувки на секторі.

2. Будова та робота гальмівних механізмів коліс

2.1 Будова гальмівного механізму

Гальмівний механізмНа автомобілі ЗІЛ-131 на всіх колесах встановлені гальмівні механізми барабанного типу з внутрішніми колодками. Привід гальмівних механізмів пневматичний.

Принцип дії гальмівних механізмів оснований на перетворенні кінетичної енергії автомобіля, що рухається, у теплову енергію, яка розсіюються в атмосфері.

Гальмівний механізм включає:

- гальмівний  барабан 3 (рис. 2);

- опорний диск 1;

- дві гальмівні колодки 2 з фрикційними накладками;

- дві ексцентричні осі колодок 17;

- стяжну пружину;

- розтискного кулака з валом 4 і важелем 8.

Гальмівний барабан литий, чавунний, прикріплюється до маточини колеса шпильками.

Опорний диск стальний штампований, прикріплюється разом з цапфою до балки моста.

Гальмівні колодки литі, чавунні, поставлені на ексцентричних осях, в отвір колодок запресовані бронзові втулки. Колодки мають фрикційні накладки.

Розкидний кулак має спеціальний профіль, виготовлений разом з валом 4, на зовнішньому кінці якого поставлений важіль 8 для регулювання приводу. До важелю приєднується шток 9 гальмівної камери.

Всередині важелю розміщена черв’ячна пара, що складається з черв’ячної шестерні 6, поставленої на шліцах валу кулака 4 та черв’яка 7, який стопориться від самостійного обертання фіксатором.

При обертанні черв’яка шестерня повертає вал кулака, що приводить до зміни зазору між колодками 2 та барабаном 3.

2.2 Регулювання гальмівних механізмів

Регулювання гальмівних механізмів поділяється на часткове і повне.

Необхідність в частковому регулюванні визначається при збільшенні виходу штоку гальмівної камери при натисканні на педаль приводу гальма, який повинен бути не більше 40 мм. Часткове регулювання здійснюється обертанням черв’яка 7 важеля 8. Вихід штоку гальмівної камери після регулювання повинен бути 15…25 мм. При цьому вихід штоків гальмівних камер повинен бути однаковим, а після відпускання педалі вивішені колеса повинні обертатися рукою рівномірно і вільно, а при натисканні на педаль різко зупинятися.

При повному регулюванні потрібне наблизити ексцентрики осей 17, повернувши їх мітками одна до одної (мітки нанесені на зовнішніх торцях осей). Після цього натисканням на педаль гальма в гальмівній камері створюється тиск повітря 1,0…1,5 кгс/см2 і, обертанням ексцентрикових осей гальмівних колодок, забезпечується їх щільне прилягання до гальмівного барабану таким чином, щоб у зазор між колодками та барабаном щуп товщиною 0,1 мм не проходив по всій ширині накладки (вимірюється через вікна у гальмівному барабані на відстані 20…30 мм від кінців накладок). Потім здійснюється часткове регулювання.

3. Пневматичний привод гальмівної системи коліс

На автомобілі ЗІЛ-131 привід робочої гальмівної системи – пневматичний. Він призначений для приведення в дію гальмівних механізмів коліс.

3.1 Загальна будова пневматичного приводу

Пневматичний привід гальмівної системи включає:

- компресор з регулятором тиску;

- три повітряні балони;

- манометр;

- комбінований гальмівний кран;

- 6 гальмівні камери;

- повітропроводи;

- роз’єднувальний кран;

- з’єднувальну голівку;

- запобіжний клапан;

- вмикач сигналу гальмування.

Крім гальма пневматична система забезпечує стислим повітрям:

- систему регулювання тиску повітря в шинах;

- привід склоочищувача;

- електропневмоклапан  включення приводу переднього мосту;

- пневмокамера включення приводу переднього мосту в РК;

- звуковий пневматичний сигнал;

- кнопка звукового пневматичного сигналу;

- кран відбирання повітря;

- повітропроводи.

3.2 Будова приладів пневматичної системи.

3.2.1 Компресор

Компресор призначений  для створення тиску повітря в пневматичної системі автомобіля. Він закріплений на правій головці блоку двигуна і приводиться в дію ременем від шківу колінчастого валу.  

Змащування компресору здійснюється від системи змащування двигуна: шатунні підшипники – під тиском, а останні поверхні тертя – розпирсканням.

Компресор охолоджується від рідиною від системи охолодження двигуна. Охолоджуюча рідина підводиться із водяної сорочки впускного колектору двигуна і зливається із головки компресора у усмоктуючу порожнину водяного насосу.

Повітря для натискання подається із повітряного фільтра двигуна.

Технічна характеристика компресора:

Компресор

Двохциліндровий, одноступеневого стиску, з рідинним охолодженням, з комбінованою системою змащення.

Продуктивність

220 л/хв. (при = 2000 об./хв. та при 7,0 кгс/см2)

Діаметр та хід поршню

60 × 38 мм

Привід компресору

ременем від шківа колінчатого валу

Регулятор тиску

шариковий

Тиск повітря

При вимкненні - 7,3…7,7 кгс/см2

При вмиканні - 6,0…6,4 кгс/см2

Гальмівний механізм

Компресор складається із:

- картеру 4 (рис.3) з нижніми та боковими кришками;

- блоку циліндрів 15;

- головки блоку 8;

- двох поршнів 3;

- двох поршневих пальців 7;

- двох шатунів;

- колінчатого валу 5;

- двох впускних клапанів 13;

- двох натискних клапанів 10;

- розвантажувального пристрою;

- шківа приводу.

Поршні алюмінієві з плаваючими пальцями, які фіксуються в поршнях штопорними пальцями.

Блок циліндрів та головка  блока охолоджується рідиною системи охолодження двигуна.

Колінчатий вал розміщений на двох шарикових підшипниках.

В торець валу підводиться мастило із системи змащення двигуна, зливається мастило із картеру по трубці.

Шків колінчатого валу розміщений на шпонці, прикріплюється гайкою. Тяжіння ременя приводу компресору регулюється переміщенням самого компресору відносно опорного кронштейну за допомогою регулювального бовта. Попередньо необхідно послабити гайки кріплення нижньої кришки до опорного кронштейну. Ремінь повинен натягуватися так, щоб його прогинання у середині між шківами від зусилля 4…5 кгс був 5…8 мм.

Клапани пластинчаті – два впускних та два нагнітальних, розміщені в головці блоку.

Принцип дії компресору полягає в наступному: при переміщенні поршня вниз під дією розрідження відкривається впускний клапан і циліндр заповнюється повітрям; при переміщенні поршня вгору тиск в циліндрі зростає, під його дією впускний клапан закривається, випускний відкривається і повітря подається в систему.

3.2.2 Розвантажувальний пристрій і регулятор тиску

Розвантажувальний пристрій  призначений для переведення компресора на холостий хід при підвищенні тиску в повітряних балонах до 7,3…7,7 кгс/см2 і включення його в роботу при зменшенні тиску до 6,0…6,4 кгс/см2.

Він складається із:

- двох плунжерів 6 (рис. 4) з ущільнюючими кільцями;

- двох штоків 14 впускних коромисла;

- коромисла 19 з пружиною;

- двох впускних клапанів 13 з пружинами.

Під плунжері за каналом 16 може підводитися стисле повітря від регулятора тиску 17.

Регулятор тиску автоматично підтримує необхідний тиск повітря в системі, впускаючи повітря в розвантажувальний пристрій або випускаючи повітря із нього. Регулятор - шарикового типу, розміщений на блоці циліндрів компресора.

Гальмівний механізм Регулятор складається із:

- корпусу 10 з пробкою;

- кожуху регулятора 1;

- впускного клапану 7 з сідлом;

- випускного клапану 6 з сідлом;

- штоку клапану 4;

- регулювального ковпака 3;

- двох упорних шариків з пружиною 2;

- фільтрів 8 і 9.

Принцип дії розвантажувального пристрою в наступному:

Порожнина під випускним клапаном 6 з’єднана з повітряним балоном, а порожнина, в якої встановлені кулькові клапани, внутрішнім каналом з’єднана з підплунжерним простором розвантажувального пристрою компресору, а боковим свердленням – з атмосферою.

При тиску повітря під клапаном менше 7,3…7,7 кгс/см2 впускний і випускний клапани під дією пружини опущені униз, клапан 7 притиснутий до свого сідла, а клапан 6 відійшов від свого сідла і через боковий отвір з’єднав підплунжерний простір розвантажувального пристрою компресору з атмосферою.

Плунжери 6 (рис. 3) розвантажувального пристрою компресору опущені униз, їхні штоки 14 на впускні клапани не діють.

При досягненні тиску в системі 7,3…7,7 кгс/см2 кульки обох клапанів припіднімаються, випускний клапан осідає на своє сідло, а впускний – відкривається. Стисле повітря із пневмосистеми проходить по каналу 16 під плунжери розвантажувального пристрою компресору, піднімає їх і відкриває обидва канали 12. Компресор переходить на холостий хід і починає перекачувати повітря із одного циліндру в другий.

При падінні тиску в повітряних балонах нижче 6,0…6,4 кгс/см3, впускний клапан 7 (рис. 4) опускається на своє сідло, відкривається випускний клапан  6, і стисле повітря із підплунжерного простору компресору виходить атмосферу, – компресор знову включається в роботу.

3.2.3 Повітряні балони

Повітряні балони служать для зберігання запасу стислого повітря. Кожний із трьох балонів кріпиться хомутами до лонжеронів рами. Між собою балони з’єднані послідовно, кожен балон має кран для випускання конденсату.

3.2.4 Гальмівний механізмЗапобіжний клапан

Гальмівний механізмЗапобіжний клапан призначений для запобігання пневматичної системи від перебільшеного підвищення тиску в випадку виходу з ладу регулятора тиску. Клапан -                                                                                                     кульковий, розміщений на передньому правому балоні і відрегульований на тиск в системі 9,0…9,3 кгс/см2.

3.2.5  Роз’єднувальний кран і з’єднувальна голівка

Роз’єднувальний кран (рис. 6) призначений для відключення гальмівної системи причепа  від пневматичної системи автомобіля. Кран встановлений на задньому кінці лівого лонжерону рами.

Кран відкрито, якщо його рукоятка установлена уздовж корпусу крану.

При установленні рукоятки поперек корпусу крану гальмівна система причепа відключається від пневмосистеми автомобіля.

З’єднувальна голівка (рис. 7) служить для приєднання пневмосистеми автомобіля до пневмосистеми причепа. Вона установлена на задній поперечині рами.

При приєднанні гальмівної магістралі причепа клапан відкривається, перепускаючи стисле повітря в гальмівну систему автомобіля. 

Гальмівний механізмПри русі без причепа клапан закрито, кришка також повинна бути закрита.

3.2.6 Гальмівний кран

Гальмівний механізм
Гальмівний кран призначений для подачі  стислого повітря із повітряних балонів у гальмівні камери автомобіля і для випуску стислого повітря із з’єднуючої магістралі причепа в атмосферу пропорційно натисканню на педаль гальма. В проміжках між гальмуваннями через кран подається стисле повітря із пневмосистеми автомобіля в повітряні балони причепа.

Гальмівний кран має дві секції, які об’єднані в одному корпусі, діафрагмовий, із гумовими конусними клапанами. Верхня секція крану керує гальмами причепа, нижня – гальмами автомобіля.

Кран встановлений на лівому лонжероні рами під кабіною і приводиться в дію від гальмівній педалі.

Складовими частинами гальмівного крану є:

- корпус 10 з двома кришками;

корпус важелів 2 з кришкою;

- дві діафрагми 12 і 22 з прямуючими стаканами та сідлами випускних клапанів;

- шток 6 верхньої секції з прямуючою;

- врівноважуюча пружина 11 верхньої секції;

- шток 1 нижньої секції з врівноважуючої пружиною;

- звертальна пружина 18 діафрагми нижньої секції;

- два важелі 3 і 4 приводу;

- важіль 9 ручного приводу крану;

- два впускних 15 і 19 і два випускних 14 і 20 клапани на загальному штоку;

- привод керування (педаль, тяга).

Гальмівний механізмСтисле повітря підводиться із повітряних балонів через пробки до центральних отворів кришок. Із бокового отвору кришки верхньої секції повітря проходить до з’єднуючої магістралі причепа, із бокового отвору кришки нижньої секції він прямує у гальмівні камери автомобіля. Порожнини усередині корпусу ліворуч від діафрагми з’єднані між собою і з атмосферою через клапан 26.

3.2.7 Гальмівні камери

Гальмівні камери призначені для перетворення тиску стисненого повітря в зусилля, яке необхідне для притиснення гальмівних колодок до барабану.

Камери встановлені на кронштейнах 14 (рис. 2, 9) валів розтискних кулаків гальмівних механізмів.

Кожна камера складається із:

- корпуса 10 з кришкою 11;

- гумової діафрагми 12;

- штоку 9 з вилкою;

- двох пружин 13;

- ущільнюючої шайби.

3.2.8 Гальмівна система причепа

Гальмівна система причепа, який буксирується автомобілем, складається із:

- гальмівних механізмів 14 (рис. 10);

- повітряного балону 1;

- повітрярозподілювача;

- гальмівних камер 12;

- крану розгальмування 8;

- трубопроводів.

Гальмівні механізми коліс, гальмівні камери, повітряний балон за будовою однакові з такими ж пристроями на автомобілі-тягачі.

Повітрярозподілювач призначений для управління гальмами причепа. Він встановлюється на причепі. Його основними складовими частинами є:

- корпус 5 з кришками;

- манжета 9 із штоком;

- впускний клапан 10;

- випускний клапан 4.

Сідлом впускного клапану є кромки отвору, який виконаний в перегородці корпусу, а випускного – гумове кільце, яке затиснене між корпусом і нижньою кришкою. Обидва клапани кріпляться на одному штоку 3.

Простір усередині розподілювача поділений на порожнини.

Порожнина над манжетою з’єднана з гальмівною системою автомобіля, під манжетою – з повітряними балонами причепа, порожнина під випускним клапаном – з атмосферою.

3.2.9 Манометр

Манометр служить для контролю за тиском повітря в пневмосистемі. Він двохстрілковий, встановлений на щитку в кабіні. Верхня стрілка показує тиск повітря в повітряних балонах, нижня – в тормозних камерах при гальмуванні.

3.3 Робота гальмівного крану сумісно з повітрярозподілювачем причепа

3.3.1 Гальмівний механізм
При відпущеній гальмівній педалі

При відпущеній педалі під дією врівноважуючій пружини (рис. 11) деталі верхньої секції крану зміщені назад, впускний клапан даної секції відкрито, випускний – закрито. В нижній секції під дією пружини діафрагма зміщена уперед, впускний клапан закрито, випускний – відкрито. Стиснене повітря із балонів автомобіля через відкритий впускний клапан верхньої секції проходить у з’єднувальну магістраль до причепа і поступає у верхню порожнину повітрярозподілювача, де тискає на манжету і відпускає її сумісно із штоком униз. Впускний клапан повітрярозподілювача закрито, випускний – відкрито, гальмівні камери причепа з’єднані з атмосферою.

Стисле повітря, огинаючи краї гумової манжети, заповнює  середню порожнину і проходить у повітряний балон причепа. Якщо тиск повітря у балоні причепа, а слід, у  з’єднувальній  магістралі і у просторі праворуч від діафрагми верхньої секції крану досягає величини 4,8…5,3 кгс/см2, діафрагма 12 (рис. 8) прогинається, стискуючи врівноважуючи пружину, і впускний клапан даної секції закривається, доступ повітря у балон причепа зупиняється.

Гальмівний механізм

У нижній секції крану впускний клапан закрито, а випускний – відкрито; гальмівні камери автомобіля з’єднані з атмосферою. Автомобіль і причіп розгальмовані.

3.3.2 При натисненні на педаль гальмування

 

Рис. 12. Схема дії гальмівного приводу автомобілю і причепа при гальмуванні

(позначення ті ж самі, що й на рис. 11)

 

При натисненні на педаль (рис. 12) зусилля водія передається на штоки секцій. Шток верхньої секції переміщується уперед, діафрагма даної секції під дією тиску стисненого повітря також переміщується уперед, впускний клапан закривається (або продовжує бути закритим), а випускний відкривається. Стисле повітря із з’єднувальної  магістралі і верхньої порожнини виходить в атмосферу, манжета 9 (рис. 10) повітрярозподілювача сумісно із штоком піднімається уверх, випускний клапан 4 закривається, впускний 10 – відкривається. Стисле повітря із балонів причепа потрапляє у його гальмівні камери, що веде до гальмування причепа.

У нижній секції крану шток з діафрагмою переміщується назад, випускний клапан закривається, впускний – відкривається. Стисле повітря із балонів автомобіля потрапляє у його гальмівні камери, що веде до гальмування автомобіля.

3.3.3 При відпусканні педалі

При відпусканні педалі у верхньої секції закривається випускний клапан і відкривається впускний. Повітря із балонів автомобіля потрапляє у з’єднувальну магістраль до повітрярозподілювача причепа, де опускає манжету із штоком униз, закриваючи впускний клапан і відкриваючи випускний. Стисле повітря із гальмівних камер причепа виходить в атмосферу.

У нижній секції крану впускний клапан закривається, випускний – відкривається, стисле повітря із гальмівних камер автомобіля виходить в атмосферу. Автомобіль і причіп розгальмовуються.

3.3.4 При гальмуванні стоянковим гальмом

При гальмуванні стоянковим гальмом зусилля водія через тяги приводу передається на важіль 9 (рис. 8), який приводить в дію тільки верхню секцію крану, що веде до гальмування причепа.

3.3.5 Слідкуюча дія гальмівного крану

Гальмівний кран має слідкуючу дію. Якщо водій при гальмуванні натисне педаль не до упору, а зупині її у проміжному стані, у нижній секції крану після деякого збільшення тиску діафрагма прогнеться уперед, а впускний  клапан закриється. У гальмівних камерах автомобіля установиться тиск, який пропорційний натисканню на педаль. Аналогічне, у верхній секції крану повітря частково вийде у атмосферу, під дією врівноважуючої пружини діафрагма прогнеться назад, випускний клапан закриється, і у з’єднувальній магістралі причепа, а слід, і в його гальмівних камерах встановиться тиск, пропорційний натисканню на педаль. Таким чином, гальмівний кран дозволяє гальмувати з ефективністю, яка відповідає натисканню на педаль.

3.4 Регулювання робочого гальма

Вільний хід педалі гальма повинен бути 40…60 мм, верхній кінець педалі не повинен доходити до пологи на 10…30 мм. Вільний хід педалі регулюється змінюванням довжини тяги 8, яка поєднує педаль гальма з гальмівним краном, шляхом нагвинчування або згвинчування її вилки.

Регулювання тиску повітря у з’єднувальній магістралі причепа здійснюється обертанням прямуючої 5 штоку 6 верхньої секції крану при знятому корпусі 2 важелів і послабленій контргайці прямуючої. Тиск у з’єднувальній магістралі причепа повинне бути 4,8…5,3 кгс/см2. Перевіряється тиск приєднанням манометру до з’єднувальної головки.

3.5 Несправності гальмівної системи

Основними несправностями робочої гальмівної системи є:

- слабке або неодночасне гальмування коліс;

- погане розгальмування або заклинювання колодок гальмівних механізмів коліс.

Слабка дія гальма виявляється за збільшенням гальмівного шляху, який для автомобіля ЗІЛ-131 без вантажу, який рухається із швидкістю 30 км/год. по сухій горизонтальній ділянці дороги, не повинен перевищувати 11 м. Гальмівний слід від правих і лівих коліс повинен мати однакову довжину.

Причиною слабкої дії гальма може бути:

- порушення герметичності гальмівного приводу;

- порушення регулювання приводу або гальмівних механізмів;

- зношування або замаслювання гальмівних колодок і барабанів;

- недостатня кількість стиснутого повітря у пневматичному приводі із-за утікання або несправності компресору.

Порушення герметичності гальмівного приводу визначається на слух або за допомогою мильного розчину.  При вільному положенні педалі і непрацюючому двигуні падіння тиску повітря в пневматичній системі повинне бути не більше 0,5 кгс/см2 за 30хв..

При малому тиску, що створює компресор, потрібно перевірити тяжіння ременю його приводу і роботу регулятору тиску.

Неодночасність дії гальм виявляється за заносом автомобілю у бік при гальмуванні. Причинами цього можуть бути:

- порушення регулювання гальмівних механізмів;

- засмічення трубопроводів;

- замаслювання окремих гальмівних колодок.

Погане розгальмування або заклинювання колодок гальмівних механізмів коліс стається внаслідок:

- поломки відтяжних пружин;

- обривання фрикційних накладок гальмівних колодок;

- заїдання валиків розтискних кулаків;

- несправності гальмівного крану;

- недостатнього вільного ходу гальмівної педалі;

- засмічення компенсаційного отвору у головному гальмівному циліндрі.

3.6 Технічне обслуговування гальмівної системи

При КО перевіряється відсутність утікання повітря із гальмівного приводу; на ходу контролюється надійність дії гальма і ступень нагрівання гальмівних барабанів.

При ЕТО перевіряють:

- герметичність гальмівного приводу;

- тяжіння ременю приводу компресору;

- випроваджують конденсат із повітряних балонів;

- призводять чищення від пилу, бруду, снігу приладів гальмівного приводу.

При ТО-1 додатково перевіряють:

- кріплення компресору;

- перевіряють стан і роботу:

- регулятора тиску;

- запобіжного клапану;

- перевіряють тиск повітря а магістралі причепа;

- змащують вали розтискних кулаків.

При ТО-2, крім того:

- знімають гальмівні барабани;

- перевіряють стан гальмівних колодок, накладок, стяжних пружин і барабанів; очищують їх від бруду;

- регулюють зазори між колодками і барабаном;

- перевіряють величини ходу штоків гальмівних камер;

- перевіряють герметичність і справність гальмівного приводу;

- змащують черв’ячні  пари регулювальних важелів (через два ТО-2).

Для змащування валів розтискних кулаків і черв’ячних пар регулювальних важелів застосовують змазку Літол-24.

4. Централізована система регулювання тиску повітря у шинах автомобіля

4.1 Призначення, будова і робота системи

Централізована система регулювання тиску в шинах дозволяє:

- підвищити прохідність автомобіля на важкепрохідних ділянках шляху завдяки зменшенню питомого тиску на ґрунт змінюванням тиску в шинах;

- продовжувати  рух у випадку проколу камери колеса;

- спостерігати за тиском повітря в шинах і підтримувати його в межах норми підчас руху.

На автомобілі ЗІЛ-131 повітря для накачування шин застосовується із пневматичного приводу робочої тормозної системи і сполучається з нею через клапан-обмежувач падіння тиску у гальмівній системі, який установлений на крані управління тиском повітря 1 (рис. 12), розташованому в кабіні.

Клапан-обмежувач запобігає від застосування стислого повітря гальмівної системи для накачування шин у випадку, якщо тиск у гальмівній системі менше 5,5 кгс/см2.

Система регулювання тиску повітря в шинах складається із:

- крану управління тиском 1 із клапаном-обмежувачем;

- головок  11 підведення повітря до шин (див. 8 на рис. 14);

- запірних шинних кранів 13(див. 14 на рис. 14);

- повітряного манометру 6;

- трубопроводів.

Рис. 12. Схема системи регулювання тиску повітря в шинах автомобіля ЗІЛ-131

1 – кран управління тиском із клапаном-обмежувачем; 2 – трубки від хрестовини до передніх коліс; 3 – гнучкий шланг переднього колеса; 4 – трубка від трійника крану управління до хрестовини; 5 – шланг від трійника крану управління до манометру;  6 – манометр перевірки тиску повітря в шинах; 7 – трубки до середніх коліс; 8 – трубка від роздавальної хрестовини до коліс середнього і заднього мостів;  9 – гнучкий шланг задніх коліс; 10 – трубки до задніх коліс; 11 – головка підведення повітря; 12 – канал для підведення повітря через піввісь; 13 – шинний кран; 14 – шланг підведення повітря до шини; 15 – шина;

16 – трубка від гальмівного крану до системи підкачування; 17 – трубка випуску повітря в атмосферу

 
Гальмівний механізм

 

Гальмівний механізмГальмівний механізмСтисле повітря до колеса від крану управління тиском повітря підводиться через трубки, які закріплені на цапфах коліс,  і отвори в цапфах. Через ці отвори повітря підводиться в порожнину між сальниками блоку сальників 2 (рис. 14), а далі, через радіальний і осевий отвори в півосі, і шинні крани 14 і трубки – у камеру шини.

Кран управління тиском призначений для подавання стислого повітря із повітряних балонів в камери шин і випуску стисненого повітря із них в атмосферу.

Він складається із:

Гальмівний механізмкорпусу 9 (рис.13) з гайкою13;

- золотника 14;

- двох втулок 10;

- двох гумових манжет 11 з розпірними кільцями і опорними шайбами.

Серединний простір корпусу манжетами поділений на три порожнини:

- передня порожнина з’єднана з повітряними балонами;

- середня – з камерами коліс;

- задня – з атмосферою.

При середньому положенні золотника повітря не може пройти до камер або вийти з них.

При переміщенні золотника усередину корпусу стисле повітря проходить через зазор між передньої манжетою і шийкою золотника у камери.

При висуванні золотника із корпусу повітря через зазор між манжетою і шийкою золотника виходить в атмосферу.

Важіль крану управління займає три фіксовані положення:

- праве – відповідає накачуванню шин;

- середнє – нейтралі;

- ліве – випуску повітря в атмосферу.

Блок сальників 2 (рис. 14) підведення повітря створює перехідну порожнину між нерухомою цапфою і піввіссю, яка обертається. Блок складається із корпусу, двох сальників і двох стопорних кілець. Кромки сальників притискуються кільцевими пружинами до шийки півосі, запобігаючи тим самим витікання повітря із порожнини між сальниками.

Шинні крани 8 пробкового типу, розміщені на дисках коліс, служать для відключення кожної шини від системи регулювання тиску повітря в шинах.

4.2 Правила користування системою регулювання тиску повітря в шинах

Під час руху шинні крани повинні бути відкриті. Закривати їх потрібне тільки  на тривалих зупинках для запобігання великої втечи повітря із шин. Перед початком руху шинні крани необхідне відкрити і підкачати шини до нормального тиску.

Переводити кран управління тиском в положення «НАКАЧКА» слід плавним рухом, щоб не пошкодити манометр. З а б о р о н я є т ь с я  ставити кран у положення «НАКАЧКА» при закритих шинних кранах, а також, користуючись системою, відключати від неї одно або декілька коліс

Не можна зменшувати тиск в шинах менше 0,5 кгс/см2. Під час підкачки шин після подолання важких ділянок шляху швидкість руху повинна бути не більше 10 км/год. при тиску в шинах до 1,0 кгс/см2  і 20 км/год. – при піднятті тиску в межах 1,0…3,0 кгс/см2.

При значних пошкодженнях системи шинні крани слід закрити, а клапан управління поставити у середнє положення. При пошкодженні шинних кранів необхідне від’єднати  шланги, які з’єднують їх з вентилями коліс, а у вентилі встановити золотники і закрити їх ковпачками. Підкачувати шини у даному випадку слід звичайним шлангом від крану відбирання повітря,а перевіряти тиск шинним манометром.

4.3 Несправності системи регулювання тиску повітря в шинах

Основними несправностями системи регулювання повітря в шинах можуть бути:

- втеча повітря при нейтральному положенні крану управління тиском і відкритих шинних кранах;

- відсутність можливості накачати шини до норми або нерівномірна накачка шин.

Падіння тиску повітря в шинах знаходиться за манометром. Причинами цього може бути зношування блоків сальників підведення повітря, пропуск повітря через шинні крани або з’єднання трубопроводів. Несправність усовується заміною негодних деталей або підтяжкою кріплень.

Відсутність можливості накачати шини до норми може бути із-за великої втечи повітря або несправності компресора. У зимовий час нерівномірна накачка шин може бути внаслідок замерзання конденсату. В даному випадку потрібне розігріти місце закупорки ганчіркою, змоченою водою.

4.4 Технічне обслуговування системи регулювання тиску повітря в шинах

При контрольному огляді  перед виїздом відкривають шинні крани і перевіряють на слух наявність витікання повітря із системи.

При ЕТО зливають конденсат із балонів, очищують трубопроводи, повітряні балони, шинні крани від снігу, бруду.

При ТО-1 підтягують кріплення приладів системи, перевіряють їхню герметичність.

При ТО-2, крім того, продувають усі трубопроводи і шланги, промивають блоки сальників і закладають в них свіжу змазку (через два ТО-2) марки Літол-24.

 

Розробив доцент кафедри управління

Гальмівний механізмповсякденною діяльністю підрозділів

пр. ЗСУ, КТН, доцент                  В.М.ЛЕНКІН

Методична розробка обговорена і схвалена

на засіданні предметно-методичної комісії №___

протокол  № _____ від  ______________2010__ р.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика