andrey

Путь к Файлу: /учеба 2015 / Інформація для жінок / Ринок праці та жінка.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   01.02.2015
Размер:   96.0 КБ
СКАЧАТЬ

ЖІНКА, РИНОК ПРАЦІ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

 

Рівноправність жінок і чоловіків.

Ми маємо добре законодавство, яке дає нам багато прав і соціальних гарантії, а також забезпечує рівноправність жінок і чоловіків на ринку праці. Рівність прав жінок і чоловіків на працю гарантує стаття 43 Конституції. Жінкам надано рівні з чоловіками права заробляти собі на життя працею, яку жінки вільно вибирають або на яку вільно погоджуються. Держава дає нам рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожна жінка має право на безпечні для життя і здоров’я умови праці, на заробітну платню не нижчу за встановлену в законі.

Рівність прав зафіксовано й у Кодексі законів про працю (КЗПП)та законодавстві про зайнятість.

Стаття 22 КЗПП гарантує захист від дискримінаційного підходу під час прийняття на роботу. Тут йдеться про заборону необґрунтованої відмови и прийнятті на роботу, а також про заборону (відповідно до Конституції) будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час прийняття па роботу. На Україну поширюється дія Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", яка містить положення про надання жінці права на рівну винагороду, що передбачає, зокрема, спеціальні пільги. Забезпечити таке право дуже важливо, бо дискримінація в оплаті праці є проблемою світового масштабу, а не самої України. Українське законодавство, на жаль, не дає розширеного тлумачення згаданого положення, а обмежується коротким викладом у статті 94 КЗПП, у якій декларативно проголошено заборону будь-якого скорочення розмірів оплати праці залежно від віку, статі, раси тощо.

За нинішніх складних економічних обставин можливості жінок робити кар'єру і провадити підприємницьку діяльність істотно зменшилися, порівняно з чоловіками. Крім того, почастішали випадки дискримінації жінок в оплаті праці та умовах працевлаштування. Попри те що в таких галузях, як здоров'я, торгівля, освіта, страхування, пенсійне забезпечення, працюють переважно жінки, керівні посади тут обіймають все-таки чоловіки. Приклади знаходимо на кожному кроці: більшість учителів у школі - жінки, натомість директор - чоловік, більша частина лікарів і медперсоналу в лікарні - жінки, але головний лікар - чоловік.

Ця проблема існує не тільки в нас. У Сполучених Штатах Америки навіть виникло поняття "скляна стеля", яке позначає невидимі штучні бар'єри, що виникають через упереджене ставлення до представниць жіночої статі. Ці перешкоди зазвичай не дають жінкам змоги обіймати провідні керівні посади. Жінки вже домоглися рівноправності в здобутті багатьох професій, де вони можуть виконувати й обов'язки менеджера. Але й дотепер у цілому світі жінок здебільшого не допускають до посад найвищого рівня в приватних і державних компаніях та установах: їх частка мізерна і становить лише 2—3%. Та навіть ті керівники-жінки, яким вдалося піднятися на вершину, переважно заробляють менше, ніж чоловіки. Україна ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці № 2 про безробіття та Конвенцію № 11 про дискримінацію в праці та зайнятості. Наше законодавство враховує вимоги міжнародних норм і гарантує жінкам рівні можливості у сфері зайнятості. Але життя вносить свої корективи. Жінки становлять трохи більше ніж половину населення України, а їх частка серед безробітних сягає близько 80% (до широкого вжитку навіть ввійшов специфічний термін - "жіноче обличчя" безробіття).

Якщо жінка зателефонує за оголошеннями про прийняття на роботу, то у 80% випадків почує стандартну відмову: "Потрібен чоловік". І ніхто навіть для годиться не спитає про рівень фаховості. Дійсно, сьогодні ніякі конвенції чи постанови, та й сама Конституція. не примусять працедавця взяти на роботу жінку, якщо він вважає, що легше мати справу з чоловіком. У такому разі завжди знайдеться будь-яка офіційна причина відмови. Жінка, яка хоче дістати роботу, або мусить бути надзвичайно кваліфікованим фахівцем (і довести працедавцеві, що на своїй посаді зробить більше, ніж чоловік), або має погодитися на меншу платню, ніж отримував би чоловік за ту саму роботу. Зазвичай працедавці вважають таке ставлення не дискримінацією, а компенсацією за ризик співпраці, з жінкою. Отже, наше законодавство створює правове середовище, тобто передумови для рівноправності, але не забезпечує практичної реалізації цієї рівноправності, не протидіє всім (формам дискримінації жінок ринку праці. Парадоксально, що навіть гарантії та переваги, які законодавство дає жінкам, за своєю суттю є дискримінаційними. Згадаймо, наприклад, обмеження доступу жінок до шкідливих виробництв, заборону використовувати жіночу працю на важких роботах, встановлені норми підіймання і переміщення вантажів та багато іншого.

Проблема зайнятості

Найближчим часом проблема безробіття в Україні стане однією з головних. Чому? По-перше, люди. які звільнилися з підприємств, вже обрали для себе альтернативні форми діяльності, що не вимагають особливої кваліфікації, наприклад, присадибні ділянки, дрібний комерційний бізнес тощо. Але незабаром ситуація зміниться. Теперішні неформальні вили малого бізнесу потроху зникатимуть, оскільки їх витіснятимуть нові, краще організовані структури. Зокрема, зростатиме мережа невеличких магазинів, що торгуватимуть різноманітними якісними товарами. Відтак поступово відпаде потреба купувати будь-що на вулиці, і кількість стихійних торгівців зменшиться. По-друге, далі вивільнятиметься робоча сила з промисловості та інших галузей господарства, бо вартість праці зросла. Зрозуміло, що на приватизованих підприємствах ніхто не триматиме зайвих людей. Скорочуватимуться витрати і, відповідно, зайнятості. По-третє, з малого бізнесу, що набере організованих на професійному рівні форм, буде витіснено некваліфікованих працівників. На ринку праці з'явиться досить велика маса малокваліфікованої робочої сиди, яка не відповідає сучасним вимогам.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що найважливішими передумовами конкурентоспроможності підприємства є висока кваліфікація працівників, мотивація їхньої праці і їх залучення до розв'язання проблем вдосконалення виробництва. Саме професійні знання та навички забезпечують, також соціальний захист на ринку праці. Чимало безробітних жінок мають досить добру освіту - середню і вищу. Але, на відміну від чоловіків, жінки набагато рідше навчаються на курсах підвищення кваліфікації чи перекваліфікації (зрештою, переважно вони навіть не мають такої можливості). Тому конкурентоспроможність жінок на ринку праці є невисока.

За міжнародними нормами, в країні мають існувати рівні для всіх громадян можливості підвищення кваліфікації та перекваліфікації. Зокрема, в Конвенції Міжнародної організації праці № 142, яку Україна ратифікувала ще 1979 року, га в рекомендаціях Міжнародної організації праці на державу покладено обов'язок прийняти і впроваджувати політику професійної орієнтації і професійної підготовки працівників у всіх сферах діяльності. Політика і програми професійної підготовки мають стимулювати громадян і давати їм змогу на засадах рівності розвивати і застосовувати свої здібності до праці у власних інтересах та відповідно до власних прагнень, враховуючи потреби суспільства. Навчання мусить бути вільним від будь-якої форм дискримінації за ознаками раси, статі, віросповідання, за політичними поглядами або соціальним походженням. Попри те що держава витрачає певні кошти на освіту, українське шкільництво ще не зазнало адекватних новим життєвим обставинам змін. Той, хто шукає на ринку праці людину, яка відповідала б сучасним вимогам до кваліфікованого фахівця певного профілю, стикається з проблемою: виявляється, що такої робочої сили в Україні, на жаль. не вистачає.

Ринок висуває нові вимоги

На одному із семінарів з питань людських прав виступив, чуже компетентний, поважний фахівець (колишній депутат Верховної Ради). Наприкінці семінару хтось попросив цього пана сказати кілька слів про себе. Доповідач розказав, що спершу був простим інженером на заполі, потім став депутатом, а згодом радикально змінив свій фах: "Як добре, що колишні депутати Верховної Ради по закінченні повноважень мають можливість ще два роки отримувати депутатську заробітну платню і користуватися деякими пільгами. Я був інженером, але мав змогу закінчити юридичний факультет. І от зараз я можу зробити набагато більше. Це дуже важливо, що держава дала мені можливість перекваліфікуватися, бо, можете собі уявити, яким інженером я став за 4 роки депутатства..."

Ми тоді запитали: "Скажіть, будь ласка, чому держана не дає депутатської заробітної платні і можливості для перекваліфікації жінці, яка. наприклад, повертається з декретної відпустки? Напевно, жінка, давши життя ще одному громадянинові держави, заслуговує на не меншу увагу, ніж депутат, що 4 роки "творив закони". На жаль, це запитання залишилося без відповіді...

Як адаптуватися до нових умов

Спробуємо з'ясувати, якими ж є можливості перекваліфікації, підвищення професійного рівня та й взагалі адаптації жінки до сучасних ринкових умов. Спочатку звернімо увагу на жінок, які повертаються на роботу і потребують перекваліфікації. Передусім згадаємо тих, які повернулися з декретних відпусток на попереднє місце праці. Якої адаптації потребує така жінка?

Насамперед - професійної. За період декретної відпустки реально знизився кваліфікаційний рівень цієї жінки, оскільки вона не тільки не вдосконалювала своїх фахових навичок, а й взагалі не працювала. Варто згадати і про суто технічний аспект, а саме масове використання комп'ютерної техніки та модернізацію офісного обладнання: це також може створити для жінки проблему.

Така жінка потребує допомоги й у соціально-психологічному сенсі, щоб виробити нову для себе модель поведінки, яка поєднувала б, з одного боку, забуту роль працівниці, а з іншого – головну на теперішньому етапі життя роль матері. На роботі молода мама постійно тривожиться за свою людину, а вдома її пригнічують професійні труднощі. Якщо цю ситуацію ускладнять ще такі психологічні проблеми, як налагодження нормального виробничого спілкування з колективом, подолання психологічного бар'єру (а часто і страху) перед висунутими завданнями, то в такої жінки виникне комплекс вини (перед дитиною, чоловіком, керівництвом, колегами з роботи) і суттєве заниження самооцінки. Які ще жінки повертаються на роботу? Повертаються на роботу або шукають можливості такого повернення ті жінки, які з певних причин втратили роботу раніше (внаслідок скорочення штату, ліквідації підприємства, з власної ініціативи, оскільки втомилися працювати і не отримувати за це зароблених грошей тощо). Перед такими жінками описані проблеми постають в ускладненій формі, бо жінки змушені адаптуватися до чужого колективу, до нової, часто незнайомої, роботи. Професійної та психологічної адаптації потребують також ті жінки, які працюють у нерегламентованому секторі економіки, але паралельно шукають легальну роботу. Тут йдеться насамперед про випускниць вузів, технікумів та училищ з недефіцитними спеціальностями. Загалом названі проблеми можна назвати коротко - "проблеми адаптації".

Передусім розглянемо питання професійної адаптації. Жінки, яких не влаштовує їхній теперішній фах, чи випускниці навчальних закладів з недефіцитними спеціальностями (українські філологи, хіміки, біологи, архітектори, інженери та ін.) завжди мають теоретичну можливість перекваліфікуватися. Ті, хто стоїть на обліку в районних центрах зайнятості, можуть пройти безкоштовну професійну перепідготовку. Жінкам пропонують навчатися на курсах кількох видів (кондитерів, перукарів, операторів ПК, бухгалтерів, секретарів-референтів тощо), які, щоправда, зазвичай розраховані на осіб зі середньою освітою. Жінці, яка має диплом вищого навчального закладу, а надто з вузькою спеціалізацією, досить важко перекваліфікуватися за допомогою служб зайнятості. Донедавна колишнім педагогам тут пропонували освіту психолога. Для інших існує гіпотетична можливість навчатися на курсах з правознавства. Але оскільки така перекваліфікація досить дорого коштує, а фінансування центрів зайнятості є, м'яко кажучи, нерегулярним і недостатнім, - можливості жінки з вищою освітою здобути новий фах за допомогою центрів зайнятості залишаються дуже обмеженими. Деякі жінки змушені робити вибір, який їх не влаштовує. "Мені запропонували перевчитися на психолога. Інших варіантів не було, і я погодилася. Але це не моє... Я не хочу і не можу працювати ні шкільним, ні будь-яким іншим психологом... А ще раз центр зайнятості не заплатить за мою перекваліфікацію", - говорить одна з них. Тут варто було на самому початку визначити, що ця жінка, хоч і має вищу педагогічну освіту, не надається до психологічної роботи (тим більше, що симптоми такої несумісності виявилися й раніше, адже жінка за власним бажанням звільнилася зі школи, де вона навчала дітей хімії). В обласних центрах зайнятості існує програма тестування, яка має виявляти ті (часто приховані) здібності жінки, вдосконалення, розвиток та використання яких у майбутньому дозволили б їй максимально самореалізуватися.

Крім того, існує можливість перекваліфікації за допомогою власних сил та коштів. Нерідко жінка сама оплачує своє перенавчання (оскільки друга вища освіта та різноманітні курси в Україні платні). Однак це шлях переважно є неприйнятним, бо потребує вилучення з бюджету сім'ї досить великої суми грошей, якої фактично немає. Одна жінка працювала сім років як секретарка в приймальні директора величезного заводу, потім пішла в декретну відпустку, а по поверненні на працю була звільнена, оскільки завод згортав роботу і проводив тотальне скорочення. "Я не є конкурентоспроможною на ринку секретарок, - розповіла вона.

По-перше, я не вмію користуватися комп'ютером, по-друге, я не знаю іноземної мови, а по-третє, я маю трьох дітей, чоловіка і трохи забагато років для роботи в сучасній фірмі, адже всюди потрібні люди з досвідом і молодші за віком (не старші за 25 років)..." Жінка хотіла б і могла б працювати перукаркою. Уявіть собі ситуацію в сім'ї: троє дітей, безробітна жінка і одна заробітна платня чоловіка на всіх. Батьки і діти по-родинному порадилися, зважили всі "за" і "проти" і вирішили відрядити маму на навчання. Чоловік знайшов додаткові підробітки, щоб оплатити спершу репетитора, а потім і саме навчання. Спочатку було дуже важко. Вступні іспити довелося спадати разом з набагато молодшими дівчатами, але і цей бар'єр було подолано. Зараз жінка вже працює як перукарка, має досить клієнток, до яких виїжджає додому, і сама оплачує закінчення свого дворічного навчання. А все почалося саме з рішення про самостійну перекваліфікацію. Оплатити навчання на курсах професійної перекваліфікації жінка може також коштами зацікавленої організації (чи підприємницької структури), яка, однак, згодом буде претендувати на повне використання праці цієї жінки. Відома, зокрема, така досить прикра історія. Страхувальна фірма у Львові оплатила перенавчання своїй працівниці, що стала фахівцем високого класу в одному з дефіцитних напрямків страхування. Професіоналів такого рівня у Львові є лише декілька. І що ж? На фірмі цій жінці створили такі умови, за яких вона, крім своїх функціональних обов'язків, була змушена виконувати різноманітну рутинну роботу (бухгалтера чи секретарки), що безпосередньо не належала до її компетенції. Керівники компанії заявили категорично: "Ми вас навчили, і тепер ви маєте робити все, що нам потрібно..." Працюючи в такій психологічній атмосфері, жінка була доведена до того критичного стану, в якому люди зазвичай потребують допомоги кваліфікованого психолога. Як бачимо, професійна перепідготовка закінчилася психологічною кризою. Жінка була змушена звільнитися з роботи і, на вимогу керівництва, повернути виписаний на її ім'я диплом. Зараз вона, хоч і безробітна, почуває себе набагато краще, ніж раніше, й активно шукає нове місце праці. Ми щиро бажаємо цій жінці сили та успіху! Тепер розглянемо питання про вдосконалення професійного вміння жінки. Практика свідчить, що потрібно подбати саме про підвищення вже набутої кваліфікації, а не про набагато дорожчу перекваліфікацію. Час від часу варто навчатися на галузевих курсах підвищення кваліфікації (лікарів, педагогів і т. ін.). Участь жінок у таких курсах є мотивованою матеріально. Наприклад, лікарка раз на чотири роки мусить підтвердити чи підвищити свою професійну кваліфікацію, бо інакше втратить близько 50 гривень свого посадового окладу. Підвищити кваліфікацію можна також завдяки центрам зайнятості. В такому разі жінки реєструються в цих осередках, а навчання на курсах оплачують або власними коштами, або коштами зацікавленої комерційної структури (але тоді вони ризикують опинитися у вже описаній ситуації "васальної залежності"). Але найважливішим є ось що: жінка має усвідомити, що саме завдяки підвищенню кваліфікації вона позбудеться важкої, часто некваліфікованої, низькооплачуваної праці і перейде на кращу та цікавішу роботу. Саме ця обставина має спонукати її до підвищення професійного рівня. Крім того, постійно підвищуючи свій професійний рівень, вона залишатиметься конкурентоспроможною на ринку праці. Підвищенню кваліфікації жінок сприяють також жіночі громадські організації, які шукають фінансування для здійснення конкретного реального проекту і надають конкретним жінкам безкоштовні послуги.

 

ВАРІАНТИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Сфери можливої зайнятості В Україні для жінки існують тільки три сфери можливої зайнятості: державна робота (або так звана бюджетна сфера), бізнес (легальний чи нелегальний) і громадські організації. У кожній з цих сфер є свої переваги і недоліки. Звичайно, непоганий варіант - працювати на добрій посаді в державній установі з 9 до 18 години, мати щороку профспілкову путівку на відпочинок у санаторії, стабільну заробітну платню, садочок для дітей, а переживати тільки через невеликі проблеми з керівництвом. На жаль, усіма цими перевагами можна скористатися лише за умови стабільної економічної ситуації в країні. А коли всюди відбуваються скорочення і заробітну платню затримують навіть податківцям, треба розглядати інші варіанти. Один з них - бізнес. Насправді тут йдеться не про один варіант, а про декілька. Адже приватне підприємництво як таке є дуже неоднорідною сферою, від якої. власне, і залежить характер вашої діяльності. По-перше, бізнес буває легальний і нелегальний. По-друге, ви можете провадити свій власний бізнес, але можете й працювати на когось - на приватному підприємстві. Як відомо, легальний бізнес - це офіційно зареєстрована підприємницька діяльність, яка не суперечить нормам чинного в Україні законодавства. Зрозуміло, що з огляду на загальну економічну ситуацію, неврегульоване законодавство, аж ніяк не досконалу податкову систему, неформальні силові структури (рекет) тощо, у сфері підприємництва доводиться долати чимало труднощів. Але й тут, добре вивчивши умови та правила гри. можна працювати з користю: ми це бачимо на прикладі діяльності багатьох успішних фірм. Малий бізнес, створюючи нові робочі місця, робить вагомий внесок у розв'язання проблеми зайнятості. Невеликі підприємства працюють досить динамічно, тут панує дух ініціативи та підприємливості, формуються особливі людські взаємини, складаються умови для самостійної праці фахівців та реалізації їхнього творчого потенціалу, набагато рідшими є прояви бюрократизму. Індивідуальне підприємництво дає можливість жінкам забезпечити собі та своїй родині повну або часткову зайнятість. Нелегальний бізнес (або так званий неформальний сектор) не обов'язково є пов'язаний з наркотиками, зброєю та проституцією, як здається на перший погляд. Ми читаємо оголошення в газетах, де йдеться про послуги репетиторів чи прання білизни. Ми купуємо домашні торти, цигарки і горілку, що їх продають жінки біля ринків. Нас перепиняють на вулицях, пропонуючи позбутися зайвої ваги та проблем зі здоров'ям. Усе це - неформальний сектор, де люди провадять незареєстровану підприємницьку діяльність, за яку ніхто не сплачує державі податків. Звичайно, в цій сфері можна отримати прибутки, але тут виникають набагато більші та серйозніші проблеми. А проте для багатьох жінок нелегальний бізнес є головним джерелом доходів і чи не єдиною можливістю утримувати себе та сім'ю.

Найчастіше жінки провадять таку нерегламентовану діяльність:

перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції; «випадкові заробітки в приватних осіб; «продаж та перепродаж різних товарів. Крім того, поширеними видами діяльності є догляд за дітьми, рукоділля для продажу, послуги репетитора, перекладача, перукаря, багаторівневий маркетинг та інші. Одну з головних проблем жінок, які працюють у неформальному секторі, становить відсутність або недостатність правового та соціального захисту. Всі, хто діє в межах цього сектору, можуть і мусять розраховувати тільки на самих себе та на "неформальні" організаційні структури. Тут жінки практично не мають ніякого соціального забезпечення і позбавлені навіть мізерної державної підтримки на час вагітності, для догляду за дитиною чи на випадок хвороби. Особи, які працюють у неформальному секторі, нерідко діють поза межами законодавчого поля України, тому не забезпечені або не повністю забезпечені правовим захистом. Жінки, які провадять незареєстровану комерційну діяльність, зокрема, продають і перепродують різні товари, часто не мають елементарних економічних знань, не вміють реально оцінити свої можливості та ступінь ризику, тому постійно стикаються з проблемами, що виникають через невдало проведені фінансові операції. Серед жінок, які намагаються покращити своє матеріальне становище, дуже поширеною формою діяльності є робота у фірмах багаторівневого маркетингу, що полягає в продажу різного виду продукції та залученні якомога більшої кількості людей до такої діяльності. Але часто жінки не мають достатньої освіти, тому не розуміють усіх нюансів пропонованих методів заробляння грошей, які на перший погляд видаються дуже простими і доступними. Не зваживши своїх можливостей, така особа вступає до організації, що потребує негайної сплати певної суми - від 20 до 100 доларів, або відразу підписує контракт на велику суму, оскільки величина заробітку прямо залежить від величини придбаної партії товару. Для закупівлі великої партії зазвичай доводиться позичати гроші, часто - під відсотки. Робота в багаторівневому маркетингу вимагає певних навичок і психологічних особливостей. Тим часом не всі їх мають. Нерідко жінка не може реалізувати товар повністю і повернути гроші. І потрапляє в ще гіршу ситуацію, ніж попередня. Жінки, які, здавалося б, успішно працюють у таких організаціях, також стикаються з масою проблем.

Проблеми праці у фірмах багаторівневого маркетингу:

· негативне ставлення клієнтів до фірм багаторівневого маркетингу;

· несприятливий психологічний клімат в організації за умов жорстокої конкуренції;

· необхідність розраховуватися за "захист" з "неформальними" силовими структурами;

· великі поточні витрати та нестабільний заробіток;

· сильна залежність від нав'язаних від фірми умов внаслідок низької правової культури та незнання законів.

Схожі труднощі доводиться долати й жінкам, залученим до класичного продажу та перепродажу різних товарів. Йдеться про позики в доларах під великий відсоток, проблеми з неформальними силовими структурами в разі прострочення терміну сплати боргу; неможливість звернутися з проханням про захист до державних органів; недооцінювання впливу конкурентів. якими є зареєстровані торговельні підприємства, що викликають більшу довіру в покупців. Для бабусь, що торгують цигарками і горілкою біля базарів, важливо налагодити добрі стосунки з міліцією, представники якої час від часу виганяють їх з робочих місць, погрожуючи конфіскацією товару. Жінки, які заробляють, надаючи різні послуги приватним особам, з усіма цими зовнішніми проблемами не стикаються, натомість мають інші труднощі, пов'язані з конкуренцією та нерегулярністю заробітку.

Проблеми жінок, зайнятих у неформальному секторі:

· відсутність або недостатність правового і соціального захисту;

· низьку правова культура;

· відсутність елементарних економічних знань, невміння оцінити ступінь ризику;

· необхідність спілкування та плати за "захист" нелегальним силовим структурам;

· сильна конкуренція із зареєстрованими підприємствами;

· несприятливі умови праці - і фізичні, і психологічні;

· втрата кваліфікації, здобутої раніше.

Всіх жінок, що працюють у неформальному секторі, об'єднують вимушеність такої ситуації, бажання її змінити і мати повноцінну роботу зі стабільним заробітком. Отже, перед тим як починати працювати в нерегламентованому секторі, треба знати і враховувати перелічені проблеми. Праця в неформальному секторі має також свої переваги. По-перше, жінка все-таки має заробіток. По-друге, нерегламентований сектор створює реальні умови для розвитку підприємницької ініціативи. Тут можна здобути досвід роботи, який знадобиться жінці, якщо вона перейде працювати в легальний бізнес.

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика