andrey

Путь к Файлу: /учеба 2015 / Інформація для жінок / Історії про жінок у бізнесі.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   01.02.2015
Размер:   88.0 КБ
СКАЧАТЬ

ЧИ МОЖНА ПОЄДНАТИ БІЗНЕС ІЗ ГРОМАДСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ?

Ніна Левченко за фахом – фізик. Спершу викладала в школі фізику та астрономію, згодом працювала на закритому підприємстві як інженер, керівник групи, начальник лабораторії.

Сьогодні є власницею рекламної агенції "ЕНЕЛЬ", яку добре знають у Дніпродзержинську. Діяльність агенції та її керівника може правити за зразок динамічного і послідовного розвитку приватного бізнесу. В цьому переконує розмова з Ніною Левченко.

— В чому конкретно виявляється діяльність Вашої фірми?

— Фірма здійснює естетичне оформлення громадських закладів, аптек, магазинів. Наш профіль – світлова реклама, дизайн і оформлення рекламних проспектів, загалом – усі ті деталі, що тішать око.

— Чи Ви десь вивчали рекламний бізнес? Як Ви прийшли в рекламу?

— Передісторія така. Приблизно 5-6 років тому я допомагала молодій людині, синові моїх покійних друзів, створити у Дніпропетровську рекламну фірму “Тріаді”. Там цей підприємець зумів зібрати довкола себе талановитих молодих людей, і зараз фірма успішно розвивається. Придивившись лдо цього всього, я подумала, що могла б створити таке саме підприємство в себе в Дніпродзержинську. Адже певні навички я вже маю, крім того, можу розраховувати на практичну допомогу земляків.

— Чи Ви вивчали ринок, пред тим як відкрити свій бізнес у Дніпродзержинську?

— Цей бізнесу буде потрібний завжди, тому що без реклами свого товару (без гарної реклами) наш товаровиробник буде мати меньший попит. І ми справді маємо постійні замовлення, кі дозволяють виплачувати заробітну платю систематично.

У мене працюють семеро підлеглих як постійний персонал і декілька oсіб – за трудовою угодою. Усі регулярно отримують непогану заробітну платню. За півтора року ми не замінили жодного працівника. Мої колеги — це люди, які працювали разом зі мною на заводі і яких я знаю не один десяток років. Усі вони свідомі того, що працюють на себе, на свій шматок хліба, тому питання дисципліни чи якихось інших порушень не постають. Люди дорожать роботою.

— Ви започаткували свій бізнес завдяки кредитам?

— Я мала стартові кошти: продала квартиру своєї мами і купила приміщення. У мене також були невеликі особисті заощадження, а частину грошей я позичила в дніпропетровців, щоб придбати офісну техніку. Мені страшно працювати з кредитами: у країні дуже нестабільне становище. Найнадійніше діяти за принципом "Я сама". Бо якщо я щось і втрачу, то тільки своє.

— Чи траплялися випадки, коли замовники з певних причин не платили за виконану роботу?

— Так декілька разів. Можу згадати недавній випадок. Ми виконали замовлення на надзвичайно гарний дизайн для дегустаційного залу в ялтинському кафе. Але там склалася така ситуація, за якої невідомо, хто буде власником підприємства. І замовлення нам не оплатили.

— Як Ви реагуєте на такі випадки?

— Нормально. У будЬ-якому paзі, кожне виконане замовлення - не практика. Ми постійно вдосконалюємося.

— А Ви не боїттеся збанкрутувати?

— Ні, тому що я нічого не заборгувала державі. Навпаки, я намагаюся розраховуватися вчасно і до копійки. Як людина освічена і свідома, я хочу, щоб наша держава швидше ставала на ноги.

— Вам, мабуть, надокучають податкові таш інші проблеми?

— 3 податковими та іншими службами в місті я маю добрі стосунки, тому що ми діємо в межах закону.

— А як ставиться до Вас місцева влада?

— Позитивно. Я була одним з організаторів партії "Жінки України", балотувалася до Верховної Ради (я навіть ввійшла до фінальної п'ятірки, яка сформувалася з конкуренції 20 претендентів). Я вважаю, що одержала добрий результат - при тому, що не мала грошей на передвиборчу кампанію. Це перемога, яка мені принесла успіх, бо про мене довідалися багато людей, я маю в місті свій імідж, авторитет.

— Але ж громадська діяльність, за ідеєю, мала б заважати Вашій бізнесовій справі?

— Ні. Те, що я маю авторитет і велике коло знайомих, які знають, що я роблю, тільки допомагає мені знаходити замовників. Тут усе взаємопов'язане.

— Ви - керівник громадської організації ділових жінок. Чому жінки-підприємці потребують своєї організації?

— Обмін досвідом, взаємна підтримка, вироблення єдності думок у вирішенні якихось важливих питань, делегування своїх представників до вищих владних структур... Голосу однієї з нас не чути, але блок жінок - це сила! Ці люди мають чітку мету, з якою легше торувати собі шлях у житті (а близько 90% наших людей такої мети не мають). Вони зібраніші, дисциплінованіші. Тим часом жінкам дуже важко бути на рівних з мужчинами. А причини такого становища різні: і ментальність, і традиції, і . найголовніше, те, що жінки не мають доступу до розподілу матеріальних благ, бо в їхніх руках немає ресурсів...

— Що Вам дає поєднання обов'язків президента фірми і керівника жіночої організації?

— Я відчуваю себе особистістю.


 

УСПІХ ПРИНОСИТЬ ВЛАСНА ГАЗЕТА

Світлана Ковтун, директор малого приватного підприємства "Феміна". створила своє "дітище" ще тоді, коли була просто журналісткою. Щоб усвідомити власну значущість і бути впевненою в тому, щоб не залишитися без роботи. "Феміна" заснувала газету "Женский мир", на якій повністю зосередила свою діяльність. Світлина, яка тепер "сидить у двох кріслах". є редактором цього видання.

- Як Ви прийшли в журналістику?

- Пішу від сьомого класу. Друкуватися почала від десятою класу. Знала, що буду журналісткою, тому вступила па філфак Донецького держуніверситету, закінчила вуз і факультатив журналістики при ньому В університеті була редактором факультативної і факультетської газети. Працювала редактором багатотиражок бавовняного комбінату і шахти. Потім був дев'яностий рік. Я пішла в "Донецкие новости" - простим кореспондентом. Саме ця газета стала для мене школою життя. За три роки я встигла попрацювати і начальником відділу реклами, і керівником видавничого відділу. Потім почала готувати додаток до видання "Донецкие новости" - газету "Тюрьма й воля", пізніше — "Телик". Слово "редактор" для мене -наче друге прізвище...

- А як з'явилося підприємство "Феміно ''?

- Коли стало сутужно з папером, задля порятунку "Донецких новостей" в один момент було припинено випуск обох додатків. Мене призначили кореспондентом "Донецких новостей". але мої матеріали відкладали "на потім": я їх злапала, а їх не друкували. Я звідти пішла, три місяці була без роботи... А заснувати "Феміну" я замислила ще тоді. коли працювала в "Донецких новостях". Якби Ви знали, яким смішним способом я заробляла на те, щоб відкрити це підприємство. Купила запівдарма губну помаду, потім її продала і на зароблені гроші зареєструвала "Феміну".

- Отже. Ви не "стояли і простягнутою рукою"?

- Ні, ніколи. Коли було важко (а заробітна платня мене не завжди влаштовувала), я знаходила собі підробітки. Якось я замислилася: а що ще я вмію робити? Можу чудово вести весілля. І я їх вела. Не можна зациклюватися на чомусь одному, сидіти і чекати, щоб хтось дав тобі щось задарма... У серпні дев'яносто п'ятого в газеті УВС "Криминал-экспресс" вирішили видавати додатки, серед них і жіночу газету. Першим таким додатком стала газета "Дончанка". Тут я вже змогла себе реалізувати і втілити свої задуми. В розпалі зростання популярності газети (а видання такого профілю було єдиним в області) головний редактор з особистих міркувань запропонував мені покинути газету. І це після того. як я за рік заснувала, "розкрутила" нове видання і протягом року... не одержувала заробітної платні! Коли мене змусили піти, я вирішила: "Так чи інакше, а газета буде". Три дні я блукала вулицями, було дуже сумно... А потім залучила друзів. знайшла приміщення і зареєструвала газету! За півтора місяця після мого звільнення вийшов перший пілотний номер нашої газети.

- Скільки людей випускають Вашу газету?

- У штаті - лише 6 осіб: бухгалтер, складальник, технічний секретар і два кореспонденти. Крім того. маємо 30-40 творчих, позаштатних дописувачів. Нині кожний тиждень - наче битва. За життя газети. За гроші. Наближається день випуску газети, а я мушу дбати не про якість змісту, а про цілком інші речі. Щодня витримуємо бій з монополістами: вони газети забирають, а грошей не платять. А якщо заборгували нам, то маємо борги і ми... Ми не можемо зібрати навіть ті крихти, що заробили. І все це - як зачароване коло.

- Що Ви будете робити, якщо раптом (скажімо, через якісь непередбачені обставини) Ваш "Женский мир "перестане виходити ?

- Все можливе, звичайно. На якийсь час, можливо, ми припинимо видання газети (якщо буде вже цілком нестерпно). Але я зроблю так, як кажу своїм працівникам: "Поки я жива. газета буде!" Як не буде "Женского мира". то буде інше видання чи навіть цілий комплект газет.

- Що Ви здобули і що Ви втратили, створивши газету і ставши її головним редактором?

- Я стала підприємливою, вмію швидко розв'язувати проблеми: мені не треба довго зважувати "за" і "проти". Тепер для мене не так важливо, хто і що про мене скаже: я вже не озираюся на інших з осторогою. Я пильно вдивляюся тільки у свій колектив, мене цікавить те. наскільки йому буде комфортно працювати. Кудись зникли моя безтурботність і. найголовніше, - вміння дивуватися. Я вже не та "довірлива дівчинка", якою була ще півтора року тому. Зараз я прислухаюся тільки до професіоналів, які мене оточують. І ще одне. Газета - це бізнес: вступаючи сюди, відповідаєш за кожне слово. А в бізнесі неприпустимо поводитися "по-жіночому", коли "сказала - і забула..."


ПРО ЖІНКУ. БІЗНЕС І ПОДАТКИ

 

Львів'янка Олеся Кіхтяк у свої 32 роки досить впевнено тримає кермо власної долі. Має сім'ю, диплом лікаря, закінчену кандидатську дисертацію, роботу за фахом на півставки на кафедрі ендокринології Львівського медінституту. А створена своїми руками і розумом власна справа, хоч і завдає багато клопоту, годує родину. Саме цієї теми й стосується розмова з Олесею - господинею кафе "Андрій".

— Як Ви, лікарка, стали підприємцем?

— Бізнесову діяльність я почала провадити ще під час навчання на четвертому курсі медінституту. На той час мала чоловіка-студента і двох малих діточок. Сім'я мешкала в моїх батьків. І я розуміла, що довічно так тривати не може - треба самим заробляти на хліб. Спочатку я напросилася на роботу в медичний кооператив, де виготовляла фітозбори за рецептами лікарів. У 1988 році мій заробіток дорівнював стипендії, і разом виходило 80 крб. на місяць. Наступним кроком стала реєстрація власної фірми "Галицький доктор". Проте з медичною практикою я була пов'язана недовго. Фітотерапії довелося поступитися перед навалою екстрасенсів, тож я повільно перейшла до торгівлі продовольчими товарами: зареєструвала ятку в центрі міста, через півроку відкрила ще три. З часом Уявився справжній заробіток.

— Якою чули податкова система, коли Ви розпочинали свій бізнес"

— На етапі зародження підприємництва існувала дуже розумна програма розвитку кооперативів, сімейного підряду. На гой час не вимагали купувати ліцензій, патентів тощо. Протягом 1-2 років навіть не потрібно було сплачувати податки, щоправда, така пільга залежала від виду діяльності. Але поступово впровадили закон про порядок реєстрації, ліцензії, звітність. І за три роки все змінилося: почали набирати обертів "урізувальна". "висмоктувальна" і "каральна" державні машини. які не можуть зупинитися й донині.

—Ваш бізнес вимагав великих капіталовкладень на початковому етапі. Чи вистачило Вам своїх коштів для створення кафе" — Велику частину грошей я заробила сама. Але щоб усе довести до ладу. моїх коштів не вистачило. Тому довелося позичати в родичів та друзів.

— Ваші батьки - люди забезпечені?

— Дуже відносно. Я вважаю, що є чимало людей, забезпечених набагато краще. А 5-7 років тому їх було ще більше. Річ у тому. що люди не знали, як свої гроші розумно вкласти, тому нерідко втрачали навіть те. що мали. Зараз можна поступово розбагатіти, стартуючи зі 100-200 доларами.

— Ви вважаєте, що заразу нас можна заробити кошти, достотні для започаткування серйозної справи?

— Можна, хоча зараз це зробити важче, ніж раніше. Але за рік-два буде ще важче, ніж тепер: внутрішній ринок формується безупинно. Не можна втрачати жодного дня: треба швидко знаходити свою нішу.

— Зараз точиться багато розмов довкола нашої податкової системи. Яка Ваша особиста думка з цього приводу?

— Податкову систему має кожна держава. Якщо ми хочемо, щоб наша держава була багата і міцна, то мусимо дотримуватися її законів, подобаються вони нам чи ні. З іншого боку, законодавство, зокрема податкове, треба вдосконалювати.

— Як зміни в податковій політиці вплинули на розвиток Вашого бізнесу?

— Тут існує пряма залежність. Як держава довіряє своїм громадянам, так вони довіряють їй. Якби ті кошти, які ми сплачуємо у вигляді податків, зборів і т. ін., поверталися назад на потреби суспільства, то податки не були б "дамокловим мечем". Але до такої ідилічної ситуації нам ще далеко, тому що замість виваженої податкової політики в нас узаконено податковий грабунок.

— Скільки Ви заробляєте на кожній гривні, якщо це не таємниця ?

— У середньому 10 відсотків, а інколи - взагалі нічого.

— Тільки 10 відсотків?! У такому разі, куди йдуть 90?

— Прошу, у перерахунку на місяць: патент - 100 грн.. ліцензія на алкоголь - 142 грн., ліцензія на тютюн - 71 грн., ліцензії на торгівлю продуктами харчування і громадське харчування - близько 10 грн., сплата за воду - 50 грн., за електроенергію - 40 грн., за технічний огляд касового апарату, газових приладів, сигналізації - приблизно 100 грн. У середньому виходить 623 грн. Додайте сюди заробітну платню та всі нарахування на неї. То ж яким має бути обіг. щоб заробити на ці сплати? Зважмо також на ту обставину, що купівельна спроможність громадян впала практично до нуля. а різноманітні кафе ти магазини зараз - ті кожному кроці... Бувають місяці. коли ледве вистачає коштів на сплату обов'язкових платежів. Тоді ми мусимо зменшувати заробітну платню, сі це дуже важко для всіх.

— А якщо сховатися в "тінь?

— Можна, звичайно, але не з моїм бізнесом: у мене мас бути все відкритим. А взагалі. високі податки створюють дуже добрі умови для розвитку "чорного" ринку.

— Виходить, у законах, підзаконних актах, інструкціях існують прогалини. розбіжності, які дозволяють підприємцеві рухатися вперед?

— Зараз вже (фактично немає: інструкції - одна гірша за іншу, до того ж і закони постійно змінюються. Доводиться пристосовуватися, а це дуже втомлює.

— На Вас коли-небудь накладали штрафи?

— Так. тричі. І штрафи досить великі: вони кожною разу підривали мої можливості, плани, зменшували обігові кошти. А штрафували за дрібниці: не там "галочка". не там рисочка. Справжнє божевілля! Доти, доки в голові українською чиновника буде працювати касета із записом "не приведи. Господи, щоб хтось розбагатів", - ми жити краще не будемо. Інспектор зобов'язаний накласти штраф, бо має план щодо штрафів. Інакше постане питання, чи відповідає він своїй посаді. Тому з цього боку завжди застосовують тенденційний підхід.

— Якщо Ви мали рацію, чому не зверталися до суду?

— Після останнього штрафу я так і зробила.

— Ваш чоловік працює з Вами?

— Почну з того, щo спершу ніхто не вірив v мою справу. Але коли робітники почали реконструкцію купленого неподалік віл центру напівпідвалу і спеціальна комісія міськради дала дозвіл на приєднання незайнятих підвалів у тому самому будинку, в мене повірили. Чоловік активніше залучився до справи, і фактично все оздоблення інтер'єру в кафе - його заслуга. Але весь час працювати зі мною він не може. Мій чоловік лікар за покликанням. Він - гарний хірург, живе своєю справою, має денні чергування в клініці і нічні в санавіації. Я не хочу заважати йому робити свою кар'єру. Але якщо мені не пощастить у бізнесі, я зможу розраховувати на його заробіток.

— Назва кофе "Андрій''— на честь чоловіка?

— Так, я довго думала над назвою: якщо назвати кафе своїм ім'ям - буде не дуже добрий приклад дітям, якщо назвати ім'ям однієї дитини - друга образиться. Тому вирішила, то найдоцільніше - назвати ім'ям чоловіка. який є опорою нашої родини.

— Чи у Вас виникали думки «се це покинути?

— Виникали, і не раз. Були депресії, зриви. Але я завжди мала підтримку від чоловіка, від батька, від сторонніх людей. Тепле слово, добра порада - і ставало легше.

— А що спонукає Вас есе-тики не зупинятися. а домагатися більшого?

— Сім'я. Але крім неї, мене підтримує віра в майбутнє України і прозріння українців. Українці створили свою державу, як німці — Німеччину, французи — Францію. Ми мусимо боротися за збагачення своєї держави, працювати і пишатися нею. Бо якщо через труднощі нічого не робити, то що будемо мати, що залишимо своїм дітям?

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика