andrey

Путь к Файлу: /учеба 2015 / Інформація для жінок / ЗМІ про жінку в бізнесі.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   01.02.2015
Размер:   153.0 КБ
СКАЧАТЬ

№7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

 

НЕОПЛАЧУВАНА ПРАЦЯ ЖІНОК В УКРАЇНІ

Проблема виконання жінками значної кількості неоплачуваної домашньої роботи, часто на додаток до "звичайної" роботи на виробництві чи в галузі послуг, існує в цілому світі. Проте в Україні, в умовах економічної кризи та пов'язаного з нею зростання соціально-економічної незахищеності населення, проблема неоплачуваної праці жінок постає особливо гостро. Навіть в економічно розвинутих країнах жінки-домогосподарки тяжко працюють, дбаючи про свою оселю та виховуючи дітей. За підрахунками британських експертів, в процесі такої неоплачуваної праці жінка, що "не працює" поза домом, створює продукти та послуги на суму від 12 до 15 тисяч фунтів стерлінгів на рік. Подібні дослідження в Австралії показали різні результати. Цікаво, що за висновками дослідника-чоловіка, три складові - продуктивна, репродуктивна та соціальна праця - приносять приблизно рівні частки національного валового продукту і становлять від 30% до 40% ВНП кожна. Подібне дослідження, проведене жінкою, показало, що частка, що виробляється в домашньому господарстві - а отже, є продуктом неоплачуваної праці, яку виконують переважно жінки, - становить 52-62°о від ВНП. По кількості затраченого часу неоплачувана домашня робота перевищує затрати часу в офіційній економіці. Згідно з оцінками фахівців, не менше 70% цієї роботи виконують жінки. Кількість неоплачуваної домашньої роботи, яку виконує українське жіноцтво, на сьогодні ще не вирахувана, оскільки відсутня сама методологія проведення таких оцінок та підрахунків. Попри усвідомлення проблеми українською офіційною владою становище жінки в нашій країні не змінюється на краще. Поточні дослідження "Робочий день родини", проведені Інформаційно-консультативним жіночим центром в ході тренування за програмою "Уповноважена освіта", показали, що українські жінки, більшість з яких крім того, мають свої "звичайні" роботи, виконують не менше 70% усієї роботи вдома. За приблизними оцінками, кожна українська жінка щороку виробляє для своєї родини продуктів та послуг на суму не менше 10 - 20 тисяч гривень. Методологічно обґрунтована спроба оцінити цю працю могла б дати орієнтовну картину реального становища жінок в Україні. Відсутність належного врахування цього вагомого внеску викликає інші проблеми: заниження оцінки ролі жінки, складність повернення жінки до роботи на виробництві чи у сфері послуг після тривалої перерви, пов'язаної з народженням та вихованням дитини, низький соціальне економічний статус жінки, що "не працює". Крім того, така жінка позбавлена не лише встановленої заробітної платні, але й інших пільг, гарантованих людям, що працюють поза домом, — вихідних .відпустки, субсидій, сплаченого лікарняного тощо. Хоча сьогодні для працівників хронічно недофінансованих державних підприємств та бюджетної сфери більшість гарантій оплати праці набули чисто декларативного характеру, невизнання реальної вартості кількох годин щоденної неоплачуваної домашньої роботи створює додаткове психологічне, фізіологічне та гендерне навантаження на жінок. Сьогодні українські жінки несуть подвійне чи навіть потрійне навантаження, яке шкодить їх здоров'ю і позбавляє можливості зосередити зусилля на досягненні успіху в приватному підприємництві, політиці чи творчості. Незважаючи на велику кількість жінок, які отримують вищу економічну освіту, участь жінок в економічних перетвореннях на сьогодні є маргінальною. Раніше у ВНП враховувалася частка, яка створюється підсобними господарствами. Але жінкам доводиться виконувати набагато більше роботи, ніж порання у власному городі. Навіть у технічно та продовольче забезпечених країнах Заходу вважається, що жінка, яка виховує дитину, пере, прибирає, купує продукти та готує їжу для власної родини, щодня відпрацьовує повний робочий день. Українська жінка, маючи незрівнянно менше можливостей та коштів, робить те саме, але здебільшого після свого 8-годинного робочого дня. Проблема ще більше поглиблюється відсутністю гендерної рівності на виробництві: більшість керівних посад займають чоловіки, зате більшість обслуговуючого персоналу та дрібних чиновників з невисокою платнею - жінки. Відповідно, жінки одержують в середньому 70% від платні чоловіків. Хоча останнім часом спостерігається зростання підприємницької активності жінок, особливо в малому бізнесі, жінкам - як, власне, і чоловікам - складно адаптуватися до суспільно-економічного середовища, що змінюється. Одночасно з існуванням гендерних стереотипів у працевлаштуванні та виборі професії, в суспільстві плекається і пропагується комплекс жертовності і невтомної працездатності української жінки. В її добі значно більше, ніж 24 години. Вона активна в усіх сферах - продуктивній, репродуктивній, соціальній, за що часто платить емоційним та фізичним виснаженням і необхідністю робити вибір - або кар'єра і успіх, або особисте життя і родина. Значною мірою проблема ускладнюється через відсутність у жінок культури любові до себе - усвідомлення власної самоцінності та здатності цінувати свій внесок до національної економіки та життя своїх близьких. Прив'язаність до домашньої праці обмежує можливості жінки працювати поза домом і забезпечувати себе економічно. З іншого боку, не будучи ні підприємцем чи роботодавцем, ані найманим працівником, що одержує платню, жінка, що "не працює", залежить від працюючих членів родини, "відпрацьовуючи" вдома. Утворюється хибне коло, яке саме час розірвати. Сьогодні, коли запроваджуються нові системи інформації та обліку, ще не пізно поставити проблему неоплачуваної жіночої праці та досягти врахування її в системі національних розрахунків.


Ns7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

Жінки у бізнесі: заклик до дій

Сьюзен А. Девіс

Спостерігаючи за вибухом уваги з боку засобів масової інформації, яка свідчить про вихід жінок-підприємців на світову арену, відчуваєш радість. Розмаїття цих фірм та успіхи жінок-підприємців не тільки у традиційних секторах, таких як ремісництво та виробництво продуктів харчування, але і в настільки відмінних галузях бізнесу, як виробництво комп'ютерів і сталі, перевершили сподівання навіть найбільших прихильників жіночого підприємництва. І справді дивовижним є внесок цих жінок-новаторів у стабілізацію та покращення економічних умов у країнах, де вони здобули визнання. Приємно відзначити, що такі здобутки в кожній країні та на кожному континенті звернули на себе увагу законодавців і політиків. Але фактом залишається й те, що жінки за умов все ще вкоріненої нерівності мають вступати в боротьбу, аби розпочати чи розширити свою справу. Наш вклад в економіку розглядається як дарунок, але конкретні потреби і проблеми, які постають перед жінками-підприємцями, у багатьох частинах світу ще тільки належить усвідомити.

Тут, у США, жінки-підприємці отримали високе визнання і значну підтримку. Але боротьба за надання такої підтримки зайняла понад 20 років, і ще багато нам належить зробити. Організації жінок-підприємців на взірець Національної асоціації жінок-власників підприємств (NAWBO) у США є ключовим чинником прогресу у цій сфері (детальніше див. на с. 6). Першим завданням від часу заснування NAWBO стало створення організації, покликаної підтримувати групи підприємців малого бізнесу, які тільки-но спиналися на ноги і при цьому хотіли залишатися жінками, відчуваючи, що мають певні потреби, мають погляди, якими було 6 непогано обмінятися зі своїми колегами шляхом спілкування через мережу комунікацій. Ми весь час вчилися і вчилися на власних помилках, і нарешті зрозуміли, що організація, яка існує лише заради створення інформаційної мережі, має обмежену життєздатність. Ми почали усвідомлювати, що якщо ми хочемо змінити ставлення до себе, щоб до нас ставилися не як до жінок, котрі сподіваються на заміжжя, або як до домогосподарок, котрі думають про те, як би викинути ще якийсь там коник, нам слід братися за якнайрішучішу і якнайширшу пропаганду своїх цілей. Дану проблему не можна вирішити за допомогою лише інформаційної мережі. Цього можна досягти тільки завдяки пропаганді та лобіюванню. Нам конче необхідні були зміни в політиці банків щодо надання кредитів. Нам було потрібно, щоб уряд уможливив для нас участь у конкурсах на отримання державних контрактів. Нам було потрібно, щоб нас сприймали всерйоз, оскільки цього, вочевидь, не було. Уроки, які ми почерпнули з перетворень у нашій організації, видаються цінними для всіх жінок-підприємців, де 6 вони не жили. Ці уроки полягають у наступному. Сила залежить від кількості. Діючи спільно, ви можете добитись того, чого не можете добитись поодинці. Дослідження змінюють справу. Нас не сприймали всерйоз доти, доки ми не змогли довести, що нас багато, розмах нашого бізнесу в особистісному та колективному вимірах надзвичайно великий і що ми створюємо певну кількість робочих місць. Ключовим чинником для демонстрації цього є сама демонстрація. Ми змогли довести свою важливість для зміцнення американської економіки. Ви повинні розповідати про свої проблеми. Ми надали засобам масової інформації та політикам відомості про нас - і ми робимо це постійно в усе більших масштабах. Вкрай важливим для отримання підтримки став той факт, що ми виконали свою дослідницьке завдання, і це привабило до нас увагу багатьох осіб і дозволило нам заявити про себе від імені колективу. Фактор наших голосів. Законодавці заклопотані голосами виборців, а ми є колективною силою, яка становить важливу складову цього процесу.

Ми це розуміємо і змушуємо наших законодавців, якщо вони хочуть набути нашої підтримки на виборах або зберегти її, рахуватися з нашими правами і нашою точкою зору. Ми не здавались. Процес створення міцної організації вимагає часу. Проведення досліджень вимагає часу. Запровадження змін вимагає часу. У жодного з нас немає зайвої годинки для себе, а тим більше - для занять політикою. Але справи, на які ми витрачаємо наш час, дійсно цього варті. У міру зростання NAWBO як організації накопичувались наші ресурси, забезпечуючи все більшій кількості людей підтримку у реалізації дослідницьких програм і просування на ринок. Це дозволило дещо зменшити навантаження на окремих членів, які раніше виконували всю роботу. На міжнародних форумах і в колі жіночих організацій ще слід обговорити питання про "перепони" у жіночому бізнесі. Поки що зроблено дуже мало. Нинішній час сприятливий для дій, і ми є тими, хто сьогодні мусить діяти. Політики і законодавці можуть легковажно ставитись до питань, які цікавлять нас, не приділяти їм тієї уваги, з якою вони ставляться до незліченної кількості інших нагальних проблем. Ми маємо змусити вважати проблеми, які цікавлять жінок-підприємців, такими ж нагальними. Найефективнішим нашим засобом у досягненні цих цілей є створення та заснування асоціацій, призначення яких - поліпшення умов для жінок-підприємців. Ми можемо досягти наших цілей шляхом зміцнення у жінок-підприємців, які входять до ділових асоціацій, схильності до лідерства. Проблеми та перепони залишаться до тих пір, поки ми не об'єднаємося організаційно і не змусимо себе добиватися таких змін.


Ns7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

Рівні можливості для жінок: соціально-економічні реалії

Інна Підлуська

Міжнародний протест, що покликав на вулиці міст освічене жіноцтво 8 березня 1910 року, був спрямований на досягнення цілей, що актуальні й нині, - боротьбу проти експлуатації, за рівні можливості. Нині право голосу гарантують навіть країни, найбільш далекі від сприйняття жінки як рівної чоловіку істоти. Але чи змінило це право реальне життя жінок? Питання про права жінок у контексті прав людини вперше постало на порядку денному ООН понад 20 років тому. Однак відтоді мало чого було досягнуто, окрім наголошення на його важливості. Навіть документи ООН визнають "певну втрату прогресу в реалізації поставлених цілей". Тим часом жіночий рух розвивається. На IV Всесвітній жіночій конференції ООН у серпні 1995 року в Пекіні було в 10 разів більше делегаток, ніж на 111-й у Найробі 10 років тому. За цей час, увага змістилася із таких суто "жіночих" питань, як охорона здоров'я, освіта, виховання дітей, планування сім'ї, до ширших політичних, економічних, соціальних, екологічних та воєнних проблем. Жіночий рух дедалі частіше виступає в кампаніях за реструктурування боргів та перегляд програм Світового банку, оскільки саме жінки найбільше потерпають від бідності. Нині у світі понад 600 мільйонів неписьменних жінок, що вдвічі більше, ніж чоловіків. У багатьох країнах Африки, Індокитаю та Близького Сходу жінка залишається предметом торгівлі та жертвою статевого рабства. Одна четверта частина жінок у світі постійно потерпає від побутового насильства та жорстокості своїх чоловіків. Сучасне жіноцтво становить понад половину світової робочої сили, однак чоловіки, як раніше, отримують більшу платню, виконують менше хатньої роботи й менше займаються вихованням дітей. Попри всі зміни у становищі жінки, статистика свідчить про те, що більшість жінок живуть так само, як жили їх матері. Сучасні жінки у середньому мають менше дітей, пізніше одружуються, дедалі більше жінок стають фінансове незалежними від чоловіків. Згідно з окремими прогнозами, 2000 року 9 із 10 нових робочих місць будуть зайняті жінками. При цьому, згідно європейської статистики, жінки навіть в країнах ЄС отримують значно менше, ніж чоловіки. Ось дані по окремих країнах про середню платню жінок у порівнянні зі 100% середньої платні чоловіків (у дужках подано інформацію про середню платню жінок, які займаються розумовою працею):

Люксембург

64% (55%)

Ірландія

67%

Великобританія

69% (54%)

Португалія

'71% (70%)

Іспанія

71% (62%)

Німеччина

72% (64%)

Нідерланди

77%(63%)

Бельгія

77% (62,5%)

Греція

77% (70%)

Франція

80,5% (68%)

Італія

82% (70%)

Данія

83,5%

 

Звичайно, нині законодавство жодної цивілізованої країни не містить положення про те, що жінки повинні отримувати менше, ніж чоловіки. Причина полягає в тому, що саме жінки переважно виконують некваліфіковану, менш продуктивну роботу. Хоча в розвинутих країнах чисельність жінок та чоловіків - студентів вузів - приблизно однакова, саме жінкам складніше будувати свою кар'єру. Хоча жінки домінують в окремих професіях, наприклад, в галузі освіти, керівні посади займають переважно чоловіки. Західноєвропейська статистика свідчить про непропорційну зайнятість жінок в окремих галузях. Наприклад, жінки становлять 22% - серед керівників банків; 81% - секретарів фірм та компаній; 30% - лікарів; 87% - вчителів; 92% - медсестер; 19% - працівників оптової торгівлі та 86% - молодших працівників сфери громадського харчування. Тим часом лише 3% жінок є директорами компаній. Переважна більшість жінок, як і раніше, працюють у галузі торгівлі, початкової та середньої освіти, готельного господарства, харчування, сфери послуг, соціальних служб та текстильної промисловості. Чисельність жінок, які з різних причин мають тимчасову роботу або працюють за сумісництвом, усемеро перевищує чисельність чоловіків. "Сумісниці" отримують меншу платню, часто не мають надій на підвищення, не отримують лікарняних та пенсій. У цілому жінки виконують 66% усього обсягу робіт, що виконуються у світі, а отримують близько 10% світової платні, володіють лише

1% світової власності. Близько 60% жінок є безкоштовною домашньою робочою силою. Навіть у такій промислове розвинутій країні, як Великобританія, де жінки борються за свої права з середини XVIII століття, закон про рівну платню за рівну працю було прийнято лише 20 років тому, як складову Закону про статеву дискримінацію. З часу, коли одружені жінки здобули право володіти власністю, минуло 100 років, однак і досі переважна частина власності належить або чоловікам, або спільно родині. Нині жінки представляють менше 4% керівництва провідних компаній, 2% професорів точних, природничих та технічних наук, 2,8% менеджерів, зате 90% "сумісників". Сучасне покоління молодих жінок, які виросли в добу розвитку феміністичного руху, підтримують зміни, що відбулися за останні 20 років, хоч вважають їх занадто повільними. Вони переконані - до реальної рівності жінок навіть розвинутим суспільствам ще далеко. Дедалі більше молоді сприймає фемінізм як екстремістський, сепаратистський та чоловіконенависницький рух менш вдоволеної власним життям половини жіноцтва. Багато тих, хто цілком поділяє його принципи й цілі, не вважають себе феміністками і віддають перевагу спільному, разом з чоловіками, шляху до рівності. На відміну від своїх батьків більшість молодих чоловіків визнають права жінок на власний шлях у житті, власні інтереси, власну кар'єру; вони менше схильні розподіляти родинні обов'язки на "жіночі" й "чоловічі". Тим часом "звільнені" жінки отримали більше можливостей будувати свою кар'єру. Однак це досягнення фемінізму поставило їх перед дилемою пошуку балансу між сім'єю й роботою. Внаслідок цього працюючі жінки, навіть за умов максимально зручного ведення домашнього господарства в країнах Заходу, працюють у середньому щодоби на 2 години більше, ніж чоловіки. У цілому ж у 1990-х роках жіноцтво й жіночі проблеми сприймаються значно серйозніше, ніж раніше. Хочеться сподіватися, що завдяки освіті й розширенню можливостей проблему рівності жінок буде розв'язано. А тим часом боротьба жінок за свої права, попри всі створені фонди та програми, розгортається старими методами - чим більше заходів на захист прав жінок матиме місце, чим ширші кола будуть залучені до цих заходів і тим складніше їх буде ігнорувати.


Ns7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

Організації жінок-підприємців:

прихована сила і потенціал

Ендріна Левер

Проблеми, які постають перед жінками-бізнесменами, є предметом запеклих суперечок. У різних куточках світу ці проблеми мають свою специфіку. Відмінності у перешкодах для жінок-бізнесменів зумовлюються місцезнаходженням, культурою, етнічним середовищем, економічною політикою та іншими подібними впливовими чинниками, та за своєю суттю проблеми залишаються однаковими. Проте ми ще не звертаємо належної уваги на ту роль, яку можуть відігравати у переборенні цих труднощів організації жінок-підприємців. На початку багато жіночих підприємницьких структур виникало як випадкові інформаційні мережі та групи підтримки. Часто жінки потребували лише частіших зустрічей з іншими жінками, які мислять так само, нових ділових контактів і обміну досвідом у веденні справ. Це було і все ще залишається важливим фактором, бо допомагає набути впевненості, що ти не одна-однісінька людина, яка стикається зі складнощами в отриманні коштів, проблемами становлення, поєднання обов'язків щодо родини і кар'єри, і не єдина людина, прикро вражена заявою, що ділові жінки схильні самі створювати собі проблеми. У міру набуття жінками більшого досвіду в управлінні фірмами кількість жінок-підприємців зростає в усьому світі, тому зміниться й ускладниться роль, яку будуть відігравати жіночі підприємницькі організації. Проблеми, з якими стикаються жінки-підприємці, відомі, і більшість жінок відчули на собі вплив як мінімум однієї з них:

 доступ до фінансів;

 доступ до ринків;

 доступ до інформації;

 можливість отримати підготовку;

 можливість впливати на політиків.

Жіночі підприємницькі організації можуть стати сильним інструментом лобіювання (через вплив на громадську думку, створення груп тиску, пропаганду в суспільстві серед фінансових організацій, політиків, компаній та інших організацій, зацікавлених у підтримці жінок-підприємців), якщо забезпечать високий рівень послуг для своїх членів та зростання своїх рядів. У цій ситуації надзвичайно важливо змусити жінок-підприємців зрозуміти, що ця їх підтримка - це не благодійництво, вона зумовлена необхідністю економічного розвитку і здоровим діловим глуздом. Жіночі підприємницькі організації можуть стати найефективнішим засобом передачі вимог своїх членів політикам, здатним впливати на політичний курс. Але для цього такі організації повинні бути добре структурованими, користуватися довірою і представляти значну кількість членів.

Доступ до фінансів Тривалий час доступ до кредитів називався як основна складність для жінок у бізнесі. Хоча сьогодні жінкам-підприємцям набагато легше отримати фінансування, ніж це було десять років тому, вони все ще вказують на це як на найбільшу проблему, з якою доводилося стикатися. Великою проблемою часто буває відсутність взаєморозуміння між банком і жінкою - вони не знаходять спільної мови. Банки часто аргументують свою точку зору тим, що у жінок спостерігається прагнення займатися бізнесом у сфері послуг (наприклад, роздрібною торгівлею або готельним сервісом), де приріст відбувається повільніше або ризик вищий, а чи кустарним виробництвом, яке фінансувати складніше. Це особливо вірно тоді, коли підприємець має (якщо він взагалі щось має) якусь нерухомість, під яку можна гарантувати повернення позики. Але ще важливішим для розуміння проблем жінок в отриманні кредитів є визначення необхідного типу фінансування. У країнах, які розвиваються, фінансування може набути різноманітних форм: початковий капітал, капітал на розвиток, комерційний капітал або складніші фінансові проекти. Жінки-підприємці часто потерпають через брак відомостей про різні доступні для них форми задоволення потреб у різних типах фінансування. Підприємства, власницями яких є жінки, мають менший розмах і не розвиваються так швидко, як традиційні підприємства або сектори інтенсивного розвитку. Жіночу підприємницьку діяльність часто розглядають як "стиль життя", а тому не сприймають всерйоз. Багато хто з банкірів вважає, що позики жінкам не виправдовують обсягу роботи з паперами та затрат робочого часу на процес оформлення в силу свого невеликого розміру. У багатьох випадках жінок прохають представити поручителів або опікунів, які зможуть надати гарантії щодо повернення відносно скромних кредитів. Щоб відреагувати на проблеми такого унікального ринку та усунути необхідність тривалих і дорогих процедур, деякі банки почали розвивати особливі програми і проекти щодо малих і дуже малих підприємств. У багатьох фінансових організаціях сьогодні починають усвідомлювати, що інвестиції в підприємства, які належать жінкам, з економічної точки зору виправдані. На нещодавній конференції з жіночого підприємництва, проведеній ОЕСР, зібралася група банкірів для обговорення підходів до жіночого ринку і обміну досвідом щодо того, як зробити банківський капітал доступнішим жінкам. Деякими банками в Канаді, США та Австралії створено спеціальні програми. Та винахідливість жінок-підприємців та їх організацій з метою забезпечення їх фінансуванням направлена на розробку і інших інновацій. Наприклад, нещодавно в Азії організація "Жінки для жінок" (WOW) створила холдінгову компанію - фірму "WOW Inc.".

Компанія здійснюватиме інвестиції в бізнес-проекти, які посідають достойне місце у країнах проживання членів WOW, максимально використовуючи ресурси та досвід її засновників. Це перша спроба жінок-підприємців створити в Азії комерційну фінансову фірму, щоб сприяти іншим жінкам регіону.

Доступ до ринків Настільки ж важливою проблемою, як доступ до фінансів, є проблема доступу до ринків. Для успішної діяльності компанії вона повинна мати можливість продавати свої товари і послуги. Через невеликий обсяг контрольованого жінками бізнесу доступ до ринків може стати надто складним, у деяких випадках навіть складнішим, ніж доступ до фінансів. Багато контрольованих жінками підприємств реалізують товари і послуги на місцевих ринках, тоді як їх можна було б продавати іншим співтовариствам у цій країні або експортувати. Однак для малих і невеликих підприємств стає проблемою і вивчення потенційних ринків збуту та визначення покупців і продавців. Складним і дорогим є також пакування вантажів для перевезення, підбір пакувальних матеріалів, маркування товарів і оформлення їх для різних ринків. Безліч часу поглинає робота паперами, і це може стати перепоною на шляху підвищення продуктивності малих підприємств, а також ускладнити митні процедури і сплату акцизних податків. Непосильною для бюджету малих підприємств може стати навіть участь у торговельних ярмарках. Часто жінки, які займаються бізнесом, не мають достатнього досвіду у використанні цих виставок для демонстрації своїх товарів і послуг з найбільшою користю для себе. Роль жінок у фінансованих державою торговельних місіях, як правило, незначна. У Канаді та Австралії частка жінок, присутніх у цих сферах, зазвичай становить 3-4°о. Постійною проблемою також є отримання підготовки у сфері безпосереднього ведення справ на ринках.


№7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

Міжнародні зв'язки

 Для допомоги жінкам, які займаються бізнесом, та вирішення багатьох проблем, з якими вони стикаються, було створено дві провідні міжнародні організації жінок-підприємців.

Першим стало "LesFemmes Chefs d'EriterprisesMondiales'(FGEM) - Всесвітнє об'єднання жінок-керівників підприємницьких структур. Створене у Франції в 1946 році, сьогодні воно представляє близько 30 тисяч жінок-підприємців з тридцяти країн. FCEM має статус неурядової організації при ООН і. консультативного органу при Європейському Союзі та Міжнародній Організації Праці.

Інша організація, створена п'ять років тому як відгалуження Всесвітньої асоціації малих і середніх підприємств (WASME), - це Міжнародна федерація жінок-підприємців (IFWE). Маючи також статус неурядової організації при ООН і консультативного органу при Міжнародній Організації Праці, вона-представляє жінок-підприємців з понад двадцяти країн світу. Щоб дати жінкам можливість збиратися разом, вчитися на прикладах інших, визначати нові сприятливі можливості і зав'язувати дружні стосунки, які розвиваються у тривкі зв'язки і партнерство, обидві ці організації щороку проводять конгреси і зустрічі в різних куточках світу. Тема зборів, які відбулися нещодавно, корінним чином відрізнялася від "соціальне" орієнтованого "бізнесу" і мітингування. Жінки стали серйозніше сприймати спільні заняття бізнесом. FCEM і IFWE розробили стратегії, які допомагають їм самим і їхнім членам увійти в XXI століття. Оскільки вони вже утвердились як організації з усталеною інфраструктурою, отримали визнання міжнародного співтовариства, вони мусять використовувати свій потенціал і змушувати своїх членів активніше займатись проблемами, з якими ті стикаються. Обидві організації брали участь у нещодавно проведеній ОЕСР конференції з жіночого підприємництва у сфері малого і середнього бізнесу, де намагались визначити коло проблем і допомогти підготувати для секретаріату ОЕСР рекомендації. Ці організації можуть відігравати важливу роль в згуртуванні жінок-підприємців з різних країн на різних стадіях розвитку і поданні їм допомоги, звернути увагу на кричущу нерівність, з якою стикаються жінки-підприємці в усьому світі. Ці організації мають відділення в усіх частинах світу і володіють інформаційними мережами, можуть ідеально сприяти міжнародній торгівлі та координації дій своїх членів шляхом використання технологій для створення майбутніх ринків, підтримки досліджень та проведення статистичного аналізу, направленого на висвітлення ролі жінок-підприємців у світовій економіці. Широко знані також інші міжнародні організації, такі як Міжнародний альянс або Міжнародна організація жінок-фахівців і підприємців. Вони ставлять на меті згуртувати жінок-бізнесменів під одним дахом, щоб допомогти їм реалізувати їхні підприємницькі програми. Також з'явились менш згуртовані спілки жінок-підприємців. Наприклад, Канадсько-Азійську спілку жінок-підприємців було створено виключно для сприяння торгівлі та взаємодії між жінками обох регіонів. З цією метою було вже організовано азійські торговельні місії до Канади і навпаки. Здійснювалися зусилля і для посилення представництва жінок у міжнародній торгівлі. Спілка жінок-лідерів, до якої входять жінки з академічних кіл, приватного сектора і жіночих підприємницьких організацій, закликала керівників Організації Азійсько-Тихоокеанської економічної співпраці (АРЕС) звернути увагу на вплив лібералізації торгівлі на жіноче підприємництво і запропонувала себе АРЕС на роль експерта. Ще однією акцією став проведений у 1996 році в Гані Міжнародний форум з проблем торгівлі та інвестицій у жіночому підприємницькому русі (детальніше див. с. 12). У Латинській Америці, а саме в Бразилії, у травні 1997 року паралельно з організованою міністерством торгівлі конференцією, присвяченою проблемам панамериканської зони вільної торгівлі (FTAA), проводились зустрічі з метою створення об'єднання жінок-лідерів бізнесу. Дане об'єднання представлятиме інтереси жінок-підприємців у всіх країнах західної півкулі. Усі ці об'єднання - це "віртуальні" організації, які для виконання своєї ролі використовують інформаційні технології. Вони усвідомлюють необхідність згуртування навколо спільних проблем, щоб політики не тільки оцінили внесок жіночого бізнесу в світову економіку, але й зрозуміли, чому слід прислухатися до голосу таких організацій.

З метою розгляду деяких із цих проблем на африканському континенті Асоціація жінок-підприємців Гани (GAWE) допомогла організувати в минулому році Перший міжнародний форум з проблем торгівлі та інвестицій у жіночому підприємницькому русі.

 Доступ до інформації Оскільки контрольовані жінками підприємства часто невеликі, подеколи їм важко дістати необхідну для їх розвитку, ознайомлення з новими корисними програмами або пошуку альтернативних ринків інформацію. Під час неформального обговорення члени Організації жінок-підприємців Канади вказували, що більшість відомостей вони отримують через інформаційні мережі від своїх же колег, завдяки участі в нарадах різних корпорацій та спілкуванню з іншими підприємцями. Не у всіх підприємців є доступ до технологій, за допомогою яких розповсюджується інформація для підприємств, власниками яких є жінки. Ця різниця у рівні розповсюдження, використання та доступу є досить значною. Лише невеликий відсоток жінок-підприємців використовує технологію для більш складних операцій, ніж обробка даних. Попри бурхливий прогрес у сфері безперервних технологій їх отримання може коштувати надто дорого у багатьох країнах світу, де послуги у сфері комунікації обмежені навіть для місцевих споживачів. Використання нових технологій як засобу інформації корисне для тих, хто має до них доступ. Але тут реальною небезпека стає виникнення бідності нового типу і появи нових проблем для жінок-підприємців, позбавлених доступу до технологій, бо вони не можуть собі цього дозволити або працюють в областях, де відсутні засоби технічної підтримки.

Можливість отримати підготовку Суспільство традиційно визначило для жіноцтва ролі опікунів, вихователів і людей, відповідальних за дім і родину. У багатьох випадках жінки мають обмежений або ускладнений доступ до підготовки для набуття необхідної кваліфікації у бізнесі. Попри значний ріст кількості жінок-підприємців за останні десять років число наставників або систем для навчання для жінок так швидко не зросло. Жінки часто залишаються єдиними годувальниками своїх родин, і тому деякі з них потрапляють у ситуацію, коли вони мусять займатися підприємництвом для того, щоб вижити. В Індії Асоціація жінок-підприємців міста Карнатакі намагається вирішити ці проблеми, пропонуючи жінкам щотижневі консультації у вільний час в своїх місцевих комітетах. Федерація жінок-підприємців Індії (FIWE) через свої місцеві відділення допомагає діловим жінкам осягнути основи планування бізнесу та банківських фінансів, часто зводячи їх з банками, які можуть фінансувати їхні підприємства. Завдяки забезпеченню такої підготовки та освіти створюється фундамент для виникнення довіри і обмеження бідності. Вивчення управління фінансами, людьми та бізнесом також допоможе знизити ризик і для малодосвідчених жінок і жінок-новачків у бізнесі. Організації жінок-підприємців, які пропонують доступ до освіти і підготовки як складову своєї постійної програми, роблять неоціненну послугу своїм членам. Це стане прекрасним засобом у справі розширення рядів цих організацій.

Можливість впливу на політиків Спостерігається загальна тенденція переважання кількості чоловіків в урядах, але особливо - у політиці, у сфері бізнесу, промисловості, науці, технологіях і веденні торгівлі. Поза сумнівом, жінки дотримуються різних підходів до політичних питань. З поширенням багатосторонніх торгових угод, експансією багатонаціональних корпорацій на нові території і бурхливим ростом телекомунікаційних технологій вплив урядової політики на малий бізнес ставав все більш значним. Вкрай важливим є представлення в багатосторонніх торгових угодах інтересів жінок-підприємців. Жіночі ділові асоціації, об'єднуючи багатьох жінок-бізнесменів, можуть розробляти і пропонувати орієнтовані на конкретну діяльність плани лобіювання, які будуть впливати на суспільну політику, ініціюватимуть зміни у практиці традиційної дискримінації жінок. Працюючи у різних напрямках, ці асоціації також можуть навчити своїх членів і зв'язаних з ними осіб розбиратися в політичних питаннях, що справляють вплив на їхні підприємства, і таким чином зробити з жінок багатих і авторитетних бізнесменів. Для того щоб політики дізналися про думки жінок-підприємців, Національна асоціація жінок-власників підприємств (NAWBO) у США розробила високоефективну програму лобіювання.

Загальні цілі Не можна більше ставити під сумнів економічну силу та внесок жінок-підприємців. Тривалий час це упускалось з виду тому, що підприємства, власниками яких є жінки, переважно невеликі.

Та їх загальний внесок в економіку значний. Майже усіх країнах є якісь жіночі організації, які згуртовують жінок-підприємців. Програми цих організацій можуть значно відрізнятися одна від одної, але, як правило, вони включають такі пріоритети:

 допомога жінкам-підприємцям та дослідження важливих для них питань;

 підтримка своїх членів і створення інформаційної мережі;

 освіта, підготовка і професійне вдосконалення;

 ефективне лобіювання і захист інтересів;

 ділові зустрічі і розширення можливостей для бізнесу;

 національні та міжнародні виставки і співробітництво.

У деяких країнах організації жінок-бізнесменів набувають великого поширення. Навіть у Канаді, величезній країні з невеликою кількістю населення, існує багато сотень таких організацій, які задовольняють особливі інтереси і обслуговують різні співтовариства. У результаті їх сили значною мірою розпорошені. Це означає, що, хоча за підрахунками в Канаді є від 700000 до 1000000 жінок-підприємців, жодна з їхніх організацій не має достатньої кількості членів або представників для того, щоб справляти тиск на політику уряду стосовно інтересів жінок-бізнесменів. Ця країна вже стала на шлях створення об'єднаної організації жінок-підприємців Канади (WBOC). Її програма включає в себе "розширення сприятливих можливостей у бізнесі для жінок-підприємців, забезпечення їх доступом до інформації, послугами і підтримкою через міцну мережу однодумців", сприяння їх успіху і отже, збільшення їх вкладу в економіку Канади.

Міцні альянси Подібна ситуація склалася в Австралії та США. Так само, як і в Канаді, у цих країнах для об'єднання різних осередків жінок-підприємців нещодавно було створено "головну" організацію, щоб використати реальну економічну силу і вплив жінок-бізнесменів. У США в 1989 році створено Національну раду жіночого підприємництва. До складу цієї організації входять п'ять провідних підприємців і п'ять лідерів національних організацій жінок-підприємців, призначених Президентом США. Ця двостороння група фахівців-консультантів виступає як незалежний консультативний орган, який надає послуги і Президентові США. Недавно було створено Австралійську раду жінок-підприємців (АСОВ), де представлено більшість жіночих бізнес-асоціацій цієї країни. АСОВ "було засновано з єдиною метою: гарантувати, що думки, ідеї та бачення проблем австралійських жінок-підприємців будуть обговорюватися на найвищому рівні, і це вплине як на добробут людей, так і на рівень зайнятості в Австралії". До провідних ідей даної організації належить здобуття статусу координатора в обговоренні проблем, які стосуються жінок-бізнесменів, розвиток і лобіювання доречних політичних ініціатив, розробка і поширення інформації з даних питань. Участь у місцевих, національних чи то міжнародного рівня жіночих підприємницьких організаціях є надзвичайно ефективним засобом привернення уваги політиків до проблем жінок-підприємців. Асоціації сприяють лідерству і допомагають реалізувати стратегічну підтримку інтересів своїх членів. Вони також відкривають для них інші важливі можливості у бізнесі. Дані організації дають своїм членам змогу об'єднати ресурси, допомагати один одному та піклуватися один про одного. Об'єднання економічної сили жінок-підприємців - це великою мірою радикальний спосіб демонстрації жінками своїх можливостей, того, що вони можуть протиставити наявним проблемам. Використовуючи свої організації для того, щоб досліджувати природу жіночого підприємництва, жінки можуть офіційно представляти свій внесок і стверджувати необхідність серйозного сприйняття їх поглядів. Внаслідок реалізації американським Національним фондом жінок-власників підприємств (WFWBO) оригінальної дослідницької програми жінки-бізнесмени цієї країни здобули надзвичайну довіру до себе. Фонд вперше оцінив і опублікував дані про економічний вплив жінок-бізнесменів, розміри їх підприємств і кількість працівників. Ці розробки отримали широкий резонанс. Подібний позитивний ефект мали канадські дослідження 1996 року.

Вигоди від членства Ефективність жіночих підприємницьких організацій напряму пов'язана з кількістю членів і їх вкладом в організацію. Але члени можуть мати велику користь від приналежності до великої, сильної та активної організації. Остання може дати жінкам необмежену безпосередню та опосередковану користь. Сюди входить отримання доступу до широких мереж і спільних ресурсів, додаткова підготовка, можливість бути почутою та сприяння змінам. Підвищенню професійного рівня жінок-бізнесменів і заохоченню інших жінок до нових звершень сприяє заснування конкурсу "Жінка - підприємець року" та нагороди жінкам ' за успіхи в цій сфері. Інструментом для підвищення самосвідомості жінок-підприємців і залучення нової молодої порості ділових жінок є також різноманітні фонди. Щоб переконати молодих жінок вибрати роботу на себе як реальну альтернативу роботі на фірму, нещодавно, наприклад, Фонд жінок-підприємців Канади випустив у світ пропагандистський та інформаційний телевізійний документальний фільм, який демонструватиметься в усіх школах цієї країни. Фільм використовуватиметься також для того, щоб показати діловому співтовариству, як жінки управляють своїми компаніями. Фонд випустив також довідник-керівництво з усіх ресурсів та програм, якими можуть скористатися жінки-підприємці всієї Канади. Жінкам-підприємцям світу ще потрібно зробити багато, але за сприяння організації, координуванню та освіті вони можуть корінним чином вплинути на підвищення економічної ваги жінок. Тривалі партнерські зв'язки, які ведуть до кращого розуміння ділової та політичної практики, є ще одним потужним додатковим ефектом діяльності жіночих підприємницьких організацій.


№7,1997 ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ СЬОГОДНІ

Роль жінок-підприємців у світовій економіці

Один із способів, за допомогою якого жіночі підприємницькі структури можуть стати корисними своїм членам, - відчинити двері своїм колегам для регіональної та міжнародної торгівлі. Це означає, що їх треба навчити укладати міжнародні торгові угоди і допомогти їм отримати доступ на ринки шляхом організації торговельних ярмарків. У минулому році таку послугу надала Асоціація жінок-підприємців Гани (GAWE), прийнявши в Аккрі Перший міжнародний форум жіночого підприємництва, торгівлі та інвестицій. Тижнева конференція і торговельний ярмарок зібрали 504 учасників із сусідніх країн та домену. Тут були присутні 385 жінок із 37 африканських країн, а також з багатьох неафриканських країн включно з Індією, Малайзією, Мексикою, США, Німеччиною, Великобританією, Канадою, та представники понад 30 міжнародних організацій, у тому числі Світового банку і ООН. Представлені на ярмарку товари варіювалися від виробів ремісництва, технологій харчової промисловості та виробництва меблів до фармацевтики, фінансових послуг і комп'ютерних технологій. Однією з всеосяжних тем конференції стала нагальна потреба жінок-підприємців, які прагнуть успішно експортувати свій товар до інших країн, мати у своєму розпорядженні останню інформацію про торгові положення і ринки. Представники ознайомили присутніх з положеннями Уругвайської багатосторонньої угоди, з інформацією про збитки африканських виробників від накладених Європейським Союзом обмежень і з торговими положеннями угоди в Абуджі, у якій було декларовано про створення Африканського Економічного Співтовариства. Учасники погодились, що ключовим фактором у розвитку міжнародної торгівлі виступає покращення їхніх інформаційних мереж і що в цьому процесі організації жінок-підприємців мають відігравати більш значущу роль. Конференція надала прекрасну можливість продемонструвати, наскільки ефективно на ділі жіночі ділові асоціації можуть сприяти жінкам-підприємцям. Вона також допомогла сфокусувати увагу на зусиллях, які у майбутньому вимагатимуться від таких асоціацій, включаючи створення лобістських коаліцій з метою привернення уваги урядів до питань, які стосуються жінок-підприємців, створення інформаційних мереж і торгових представництв для презентації і реклами своєї продукції та підготовки і підвищення кваліфікації їх членів у сфері управління бізнесом.


ЖІНКИ І БІЗНЕС

Досвідом роботи "Школи виживання для жінок" і пошуку .шляхів до успіху ділиться голова Донецької обласної Ліги ділових і професійних жінок Людмила Горова.

 

Історія створення Ліги є досить довгою - вона виникла ще в 1992 році, коли в Україні спостерігався своєрідний розквіт підприємництва. Серед інших ініціатив розвивалися і жіночі бізнесові структури, коли жінки йшли у бізнес цілком свідомо, були відкриті до співробітництва і відчували потребу об'єднуватися не лише на бізнесовому, але й на інших рівнях, шукаючи для себе місця в соціальній сфері, що змінювалася. До установчої конференції Ліги 1992 року ми зустрічалися, збиралися, провели кілька конференцій і зрештою переконалися, що нам необхідно створити свою організацію. На той час не було людини, яка взяла б на себе організаційну функцію. В 1992 році ми провели засідання організаційного комітету, на яке з'їхалися представники восьми міст Донецької області з метою створення майбутньої Ліги. Організаційна робота тривала до 1995 року. Тим часом ми зустрічались, готували статутні документи, обговорювали можливості і шляхи подальшої діяльності та способи протистояння спільним проблемам. У міру погіршення загального економічного становища країни жінкам-підприємцям ставало дедалі важче вести справи, і часу на громадську роботу залишалося обмаль. Однак навесні 1995 року підготовка до Всесвітньої жіночої конференції в Пекіні переконала нас в тому, що така організація потрібна. З Пекінського жіночого форуму я приїхала з рішучою впевненістю в необхідності об'єднання наших зусиль в рамках однієї організації. Ми пішли знизу і почали створювати підрозділи нашої майбутньої обласної організації в містах області. 19 грудня 1995 року, на день Святого Миколая, ми провели свою установчу конференцію, в роботі якої взяли участь близько 30 жінок, що представляли інтереси понад 60 жінок-підприємців Донеччини. На той час організація мала відділення в шести містах Донецької області. На установчій конференції ми вирішили, що найперше і найголовніше завдання нашої ліги - це допомогти одна одній, а в перспективі розширити сферу своєї діяльності. Традиційно переважна більшість організацій в нашій країні проголошують метою свого об'єднання допомогу кому завгодно, але не самим собі. Ми ж чесно визнали, що ми, жінки - серед перших, хто потребує допомоги, і оскільки ніхто не має можливості нам допомогти, доведеться шукати рятунку у власних силах, розвиваючи самодопомогу. Протягом півроку ми працювали як спілка самодопомоги, подаючи одна одній допомогу по потребі - чи то кошти на лікування, чи фінансовий кредит, чи товарний кредит, чи підтримка у розвитку кар'єри тощо. Крок за кроком, ми зрозуміли, що для вирішення серйозних питань цього замало. Щоб допомога собі була ширшою, глибшою і більш ефективною, ми повинні допомагати іншим. Оскільки ми як організація відрізнялися від колишніх жіночих рад та інших об'єднань, нами зацікавились журналісти, і в квітні 1996 року на обласному телебаченні вийшла в прямий ефір наша перша передача. Ця перша передача поклала початок нашій новій програмі "Школа виживання для жінок". Ця програма стала відображенням наших статутних принципів. Протягом років така мета була зафіксована в нашому статуті, але ми не знали, як підійти до її реалізації, щоб це приносило користь. Після передачі почалася не просто буря - я навіть не знаю, як це назвати. Ми повідомили всі наші телефони, включно з домашніми, і після першого виходу в ефір нам телефонували, до нас їхали, йшли десятки і сотні жінок, які потребували роботи, підтримки чи поради, бо не були впевненими у вірності обраного ними шляху. Невдовзі ми провели ще одну телевізійну передачу і вирішили зробити цикл телепередач. Жінки-співробітники телебачення, які пішли на цей подвиг, також стали членами нашої організації. Ми почали робити "Уроки виживання для жінок" в рамках передачі "Уроки приватизації". Щоб зробити свої уроки більш наочними, ми розробили навчальний план: як почати, з чого почати і в якому напрямку слід рухатись. Спочатку ми радили жінкам усвідомити для самих себе: чи мають вони організаторські та бізнесові здібності, чи можуть вони керувати собою, а чи вони здатні лише працювати в системі, нехай навіть займаючи в ній високу і відповідальну посаду. Це й був наш перший урок. Другим уроком було усвідомлення того, що жінки, які вирішили започаткувати свій власний бізнес, не повинні залишатися самі, а мають залучити до справи свої родини. Це були не лекційні заняття. Натомість, ми показували жінок, які вже досягли певного успіху, намагаючись відобразити їх найсильніші якості і їх дії на різних етапах розбудови власного бізнесу. До сьогодні ми зробили вісім 15-хвилинних передач. Останню з них ми вирішили присвятити річниці з дня заснування нашої організації. Після кожної з телепередач ми зустрічалися із зацікавленими жінками і відповідали на їх листи. Кожна така зустріч тривала від однієї до трьох годин. Крім того, були ще телефонні розмови - не по п'ять-десять хвилин, а десь по півтори години. В ході таких розмов ми визначили, яку саме програму має створювати наша школа виживання. Окрім телевізійних передач ми почали друкувати свої "уроки" на сторінках газет, проводити консультації, працюючи індивідуально з кожною жінкою, яка до нас зверталася, і підтримуючи листування. Єдиним значним ускладненням було те, що все це замикалось на мені: я була й індивідуальний і соціальний психолог, і загалом, так би мовити, майстер на всі руки. Все це було більш ніж важко.

 

Кор: Чи одержуєте Ви фінансову допомогу з інших джерел? Чи залучаєте до роботи добровольців?

 Горова: Працюємо здебільшого на гордому ентузіазмі. На певному етапі ми прийшли до висновку, що просто індивідуальних задушевних розмов, можливо, для когось і досить, але це був не той рівень, якого ми прагнули досягти. Тоді ми уклали угоду з обласним Центром професійної орієнтації населення, і керівник цього центру стала членом нашої організації. Ми співпрацюємо на громадських засадах, використовуючи нашу техніку і програми та методики Центру. Подібну угоду про співробітництво було укладено з Донецьким інститутом ринку і соціальної політики. Засновником і директором цього недержавного інституту є жінка, що також належить до нашої організації. Однак хоча більшість наших послуг включно з професійною орієнтацією надається безкоштовно, навчання не можна було зробити безкоштовним, оскільки інститут існує лише другий рік і ще не може дозволити собі подібну доброчинність. Єдине, що вдалось забезпечити - не те, що ціни на навчання є сталими і невисокими, і отже, бажаючі переорієнтуватися на створення власного бізнесу дійсно мають можливість навчитися того, як краще ще зробити. З часом ми почали задумуватися над можливостями одержання фінансової підтримки, принаймні щоб покрити вартість перенавчання. Ми подали проект на конкурс, оголошений Міжнародним фондом "Відродження", сподіваючись здобути грант. Проект пройшов v Донецьку, але в Києві його "неребин" наш інший проект, підготовлений співробітниками нашого філіалу в місті Єнакієво. Хоча ми ще не маємо офіційного підтвердження, на думку фахівців фонду "Відродження" і їх колег з фонду "Євразія", наш проект має дуже високі шанси одержати фінансування. Таким чином, ми і далі працюємо над програмою виживання, одночасно шукаючи кошти на її виконання.

Кор: Чи зверталися Ви за допомогою до Агентства міжнародного розвитку СІНА?

 Горова: Так, ми добре знайомі з цією організацією, але цього разу ми пішли дещо іншим шляхом. Оскільки зараз відбувається реструктуризація вугільної промисловості, Центр реструктуризації вугільної промисловості запропонував нам підготувати документи і взяти участь у конкурсі на одержання фінансування на проведення наших навчальних програм. На їх думку, ми повністю працюємо за західним зразком, самі не знаючи про це.

Кор: Що, на Вашу думку, необхідно змінити в українському суспільстві в законодавстві і у ставленні до жінки взагалі для того, щоб така жіноча асоціація, як Ваша. могла працювати найбільш продуктивно і щоб якомога більше жінок змогли відкрити власну справу і самі здобувати власну фінансову незалежність?

 Горова: Відповідь на це запитання може бути дуже широкою, на що у нас, ймовірно, не вистачить ні часу, ані місця в журналі. Так, ми справді можемо працювати на ентузіазмі, проте ентузіазм - це якість, що має здатність рано чи пізно зникати. Ми працюємо чи не цілодобово, але ж не можна все життя працювати на ентузіазмі. На сьогодні наша організація налічує 120 індивідуальних і два колективних члени - міська організація "Молодіжний круг" і Центр жіночого співробітництва і взаємодопомоги "Гіілатея" (об'єднання молодих жінок, що займаються науковою роботою). Таким чином, загалом в роботі нашої організації беруть участь близько 400 осіб. Це забагато для того, щоб працювати на ентузіазмі. Адже люди можуть просто опустити руки. Вже сьогодні ми працюємо "на надриві" - лише тому, що я маю надто благородного шефа, переконаного в тому, що наша справа більш ніж потрібна. Окрім керівництва Лігою, я працюю заступником генерального директора по економіці та комерції Донецького обласного протипухлинного центру, що само по собі є величезним шматком роботи.

Кор: Якими Ви бачите шляхи розвитку Ліги ділових і професійних жінок?

Горова: Працюючи над програмою "Школа виживання", ми вкотре переконались, що під організацію нашого типу - тобто організацію соціально-економічного рівня - потрібна наукова розробка, теоретична база. Тому ми вирішили, що необхідно допомогти вченим у створенні такої бази, залучити їх до вивчення цієї проблеми. Протягом кількох місяців ми готувалися до проведення Міжнародної науково-практичної конференції "Жінка і підприємництво". Ми назвали конференцію міжнародною на підготовчому етапі, запросили учасниць з України та представників організацій з Росії та далекого зарубіжжя, з якими ми підтримуємо спілкування, і вже одержали відповіді від українських жіночих організацій. Головним питанням конференції буде підприємництво як можливість створення робочих місць для жінок. Крім того, планується розглянути відносини між жіночими організаціями, жіночими підприємницькими структурами та органами влади.

 Кор: Чи маєте Ви досвід лобіювання своїх інтересів, тобто захист інтересів жіночих ділових структур через політичні структури? Наприклад, чи пробували Ви "просувати" своїх депутатів і чи намагалися добитися сприяння розвитку жіночого підприємництва з боку органів влади?

Горова: Одним із результатів нашої майбутньої конференції буде розробка рекомендацій, які ми збираємося надіслати на адресу Президента та Верховної Ради України. Однак, усвідомлюючи можливу подальшу долю цих рекомендацій, ми не обмежуємось лише нашою Школою. Ми звернулись до наших жінок із закликом: до майбутніх виборів вони мають визначити собі місце в районних, міських, обласних радах і намагатися вибороти його в ході виборів. Не можу сказати, що ми відібрали кандидатів - адже на це кожна жінка має зважитися самостійно - але на сьогодні четверо жінок - членів Ліги готові боротися за місця в парламенті наступного року. Ми провели переговори з рядом політичних партій, хоча лише 2-3% жінок-членів нашої організації належать до якоїсь партії, а переважна більшість вважають за краще бути позапартійними. В разі необхідності ми не виключаємо можливості блокування з іншими організаціями. Ми тісно співробітничаємо з жіночими організаціями Харкова, зокрема з "Гуманітарною ініціативою", працюючи в рамках їх програм, наприклад, навчаємо журналістів за їх програмою, беремо участь в програмах з лідерства в жіночих організаціях та політичного лідерства. Таким чином, ми мимохідь готуємось до цього.

Кор: Чи не зверталися Ви до українських банків з проханням про надання пільгових кредитів жінкам-підприємцям?

Горова: Річ у тому, що наші жінки-підприємці не бажають мати справу ні з якими кредитами. Вони не вірять у пільгові кредити - як і в кредити взагалі, оскільки переконані: "пробивання" пільгового кредиту через високі кабінети - це марна втрата зусиль, здоров'я і часу. На сьогодні ми також радимо жінкам, що відкривають власну справу - покладатися лише на наявні фінансові можливості. Крім того, пільгові кредити практично не існують для підприємців, що лише починають власний бізнес. Отож, жінкам-початківцям у бізнесі ми радимо навіть не думати про це. З 1993 року в рамках програми Союзу жінок України я і ряд членів нашої Ліги пройшли спеціальний курс "Жінка і бізнес". Нам відомий закордонний досвід кредитування, про який нам розповідають у різних міжнародних організаціях, але ми живемо без рожевих окулярів і сьогодні можемо лише мріяти про те, що такі можливості будуть і у нас. А тим часом покладаємось на самодопомогу. Тим часом нам нема чого скаржитися на місцеві ділові та адміністративні кола. У Ліги склалися дуже добрі стосунки з міськими і обласними органами влади, які підтримують практично всі наші ініціативи, хоча і не можуть подати нам фінансової допомоги. Ми одержали приміщення від місцевих органів влади. Вагому допомогу і підтримку у підготовці конференції нам надає мер Донецька Володимир Васильович Рибак і Донецький виконавчий комітет міської Ради народних депутатів. На сьогодні, за сприяння обласної Ради народних депутатів практично завершено роботу по підготовці комп'ютерного банку даних про жінок -приватних підприємців Донецької області та окремих міст. Інформацію для цього банку даних співробітники Ліги збирали з 1992 року. Таким чином, ми зможемо провести порівняльний аналіз динаміки розвитку жіночого підприємництва і одержати підтвердження тому, що ми відчуваємо: багато жінок, що невдало почали власну справу, не здалися, а продовжують працювати і зрештою виживають як підприємці. Вони й складають ринок, на якому ми працюватимемо з нашою системою перенавчання - Школою виживання.

Кор: Чи розглядали Ви можливість одержання підтримки не за програмами грантів, а від українських підприємницьких кіл?

Горова: Ми одержуємо значну підтримку від чоловіків-директорів. Наша організація є колективним членом Донецької обласної асоціації керівників підприємств, а я є членом Ради асоціації з правом вирішального голосу.

Все, що Ліга має на сьогодні – наприклад, автомобіль, допомогу будівельними матеріалами для капітального ремонту нашого приміщення, наданого міськими органами влади, - ми одержали від асоціації, завдяки підтримці цих чоловіків.

Кор: Особливо приємно чути про підтримку жіночої бізнесової ініціативи з боку чоловіків-директорів - це якось не відповідає існуючому стереотипу.

Горова: Ми хоч і феміністки, але феміністки сьогоднішнього дня. Ми виступаємо за паритетну демократію - 50:50 скрізь і завжди. Крім того, чоловіки-директори, чоловіки-керівники - перша організація, що прийняла нас до свого складу. Вони вірять у сили і можливості жінок, і, навіть отримавши відмову, знаєш, що сталося це не через їх упередженість, а тому, що у даному випадку вони дійсно не можуть допомогти. Отож, ми намагаємось шукати можливості для співпраці і напрямки, на яких вони могли 6 нас підтримати. Труднощі, що їх мають долати жіночі організації і насамперед жінки-підприємці, полягають не лише у браку можливостей. Насамперед це домінування власних амбіцій, неготовність об'єднатися і співпрацювати заради вирішення спільних проблем. Тільки об'єднавши свої зусилля можна досягти успіху.

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика