переддипломна практика / учеба 2015 / институт. ОbmenDoc.ru - Сервис, где делятся учебой.

andrey

Путь к Файлу: /учеба 2015 / институт / переддипломна практика.docx

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   01.02.2015
Размер:   88.0 КБ
СКАЧАТЬ

Міністерство освіти та науки України

Сумський державний університет

Кафедра прикладної екології

 

 

 

ЗВIТ

з переддипломної  практики

                                            Мiсце проходження практики

                                                  ТОВ “ЛАД-БЕСТ”

 

 

 

 

Виконав: студент заочного

факультету прикладної екології

Єременко М. М. Групи ЕКз – 51 С

Керiвник вiд виробництва: Кривошапка А.Н.

Керiвник вiд унiверситету: Гурець Л.Л.

Керiвник дипломного проекту: Сидоренко С.В.

Консультант з охорони працi: Будьоний О.П.

Консультант з економiки: Павленко О.О.

 

 

Суми 2011

Щоденник проходження переддипломної практики в                                                  ТОВ “ЛАД-БЕСТ”

 

Дата

Змiст

10.01.2011

Ознайомлення з пiдприємством

11.01.2011

Iнструктаж по технiки безпеки на пiдприємствi

12.01.2011

Ознайомлення з ремонтом i технiчним обслуговуванням легкових автомобiлiв та iнших транспортних засобiв.

13.01.2011

Збір даних до першого розділу звіту з переддипломної практики.

17.01.2011

Оформлення першого розділу звіту

18.01.2011

Виконання  iндивiдуального завдання поставленого керiвником пiдприємства

19.01.2011

Виконання  iндивiдуального завдання поставленого керiвником пiдприємства

20.01.2011

Збір матеріалу для другого розділу звіту

21.01.2011

Оформлення другого розділу звіту

24.01.2011

Оформлення розділів охорони праці та економічної частини звіту

25.01.2011

Засвоєння  з ознайомленою роботою та перевiрка знань

26.01.2011

Збiр матерiалу по дипломнiй роботi

27.01.2011

Узагальнення зібраного матеріалу з переддипломної практики

28.01.2011

Підписання усієї необхідної документації, необхідної для звіту з переддипломної практики

 

 

 

 

       Керiвник  пiдприємства                  Кривошапка А.Н.

 

 

 

 

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКА

 

Єременко М. М., студент групи ЕКз – 51С, Сумського державного університету,  проходив переддипломну практику в період з 10.01.2011 р. по 30.01.2011 р. на пiдприємствi  ТОВ “ЛАД-БЕСТ”.

В період проходження переддипломної практики проявив себе як відповідальний, старанний, уважний та пунктуальний практикант. Виконував усі поставлені завдання та доручення.

Співпрацював з усіма підрозділами трудового колективу. Займався ретельною обробкою наданої інформації.

Показав високий рівень теоретичних знань та навичок у сфері екології. Вміло користувався знаннями на практиці.

Брав участь у вирішенні робочих питань.

Студент-практикант заслуговує оцінку «відмінно».

 

Керiвник  пiдприємства                  Кривошапка А.Н.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змiст

            Вступ

1.Економiчна характеристика ТОВ «ЛАД-БЕСТ

2. Матерiал по дипломнiй роботi

3. Охорона працi

3.1. Розрахунок  захисного  заземлення

4.  Економiка

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

                 Об’єктом дослідження звіту з переддипломної практики є  товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД-БЕСТ»»,яке займається  ремонтом i технiчним обслуговуванням легкових автомобiлiв та iнших транспортних засобiв на замовлення населення.

Метою даної роботи є всебічне (теоретичне та практичне) висвітлення змісту та ознайомлення з охороною працi та економiкою на підприємстві.

Відповідно до мети необхідно:

•           розглянути економічну характеристику ТОВ «ЛАД-БЕСТ»;

•           оцінити правильнiсть дотримання норм пожежної безпеки на підприємстві;

•           розглянути  економiку на підприємстві;

Задачі формувалися відповідно до поставленої мети, та обумовили структуру роботи.

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника.

     Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

     Небезпе́ка — можливість виникнення обставин, при яких матерія, поле, інформація або їхнє поєднання можуть таким чином вплинути на складну систему, що приведе до погіршення або неможливості її функціонування і розвитку.

            Захисним заземленням називається  навмисне електричне з’єднання iз землею її еквiвалентом металiчних неструмопровiдних частин обладнання, якi можуть виявитися пiд напругою.

 

 

1. Економiчна характеристика ТОВ «ЛАД-БЕСТ»

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «ЛАД-БЕСТ» зареєстроване 03.02.1998р. Cвiдоцтво про державну реєстрацiю ( перереєстрацiєю ) суб’кта пiдприємницької дiяльностi – юридичної особи за № 2793 вiд 03.02.1998 р. вiддiлом державної реєстрацiї cуб’єктiв пiдприємницької дiяльностi Cумської мiської ради.

Товариство створене i дiє на пiдставi Законiв України «Про господарськi товариства», «Про пiдприємництво», iнших законодавчих актiв та Статуту. Товариство керується законами держав, на територii яких здiйснює свою дiяльнiть.

Власниками акцiй товариства можуть бути юридичнi та фiзичнi особи, у тому числi iноземцi, крiм випадкiв передачених законодавчими актами Украiни.

Назва товариства ; Товариство з обмежиною вiдповiдальнiстю «ЛАД-БЕСТ»; скорочена - ТОВ «ЛАД-БЕСТ».

Товариство має право на своє iм’я.

Мiсцезнаходження товариства: 40030, Україна, Сумська обл., м.Суми, вул.Горького 23/1 кв.12.

Метою дiяльностi товариства є:

- ремонт i технiчне обслуговування легкових автомобiлiв та iнших транспортних засобiв на замовлення населення.

У випадках, передбачених чинним законодавством, товариство одержує лiцензiю на здiйснення окремих видiв дiяльностi.

Товариство має право без обмежень приймати рiшення щодо напрямкiв своєї    дiяльностi.

 

 

 

 

 

                  2.  Матерiал по дипломнiй роботi

 

Матерiал по дипломнiй роботi на тему «Альтернативнi види палива на Україні».

Паливо використовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів.

  В Законі  України  “Про забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів” [1] наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

 -  альтернативні види палива - види палива, використання яких скорочує або заміщає споживання паливно - енергетичних ресурсів;

 - паливно – енергетичні ресурси – це всі види палива і енергії, продукти їх переробки та перетворення, які використовуються у суспільному виробництві.

Природні види палива це кам'яне вугілля, включаючи паливні продукти, одержані при збагаченні та сортуванні на підприємствах вугільної промисловості, буре вугілля (лігніт), сланці горючі, торф паливний, дрова опалювальні, деревинні відходи лісозаготівлі, деревинні відходи деревообробки, відходи сільськогосподарського виробництва (солома, качани та стебла кукурудзи, лушпиння соняшникове та рисове тощо), інші види первинного твердого палива (непридатні шпали, рудникові стійки, дерев'яна тара тощо), нафта, включаючи газовий конденсат, природний газ, до якого входить шахтний метан.

Альтернативні види рідкого та газового палива (далі - альтернативні види палива) - рідке та газове паливо, яке є альтернативою (заміною) відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини;

Нетрадиційні джерела та види енергетичної сировини - сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, інші природні і штучні джерела та види енергетичної сировини, у тому числі нафтові, газові, газоконденсатні і нафтогазоконденсатні вичерпані, непромислового значення та техногенні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми, газонасичені води, газогідрати тощо, виробництво (видобуток) і переробка яких потребує застосування новітніх технологій і які не використовуються для виробництва (видобутку) традиційних видів палива;

До альтернативних видів рідкого палива належать:

- горючірідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);

- спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини (у тому числі з поновлюваних відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних відходів);

- горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;

- паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.

До альтернативних видів газового палива належать:

- газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;

- газ, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф), природних бітумів, важкої нафти;

- газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, в інших підземних газонасичених водах, а також у газонасичених водоймищах і болотах;

- газ, одержаний з природних газових гідратів, та підгідратний газ;

- біогаз, генераторний газ, інше газове паливо, одержане з біологічної сировини, у тому числі з біологічних відходів;

- газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо);

- стиснений та зріджений природний газ, зріджений нафтовий газ, супутний нафтовий газ, вільний газ метан, якщо вони одержані з газових, газоконденсатних та нафтових родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ і не належать до традиційних видів палива.

Сфера альтернативних видів палива - сфера діяльності, пов'язана з виробництвом (видобутком), транспортуванням, зберіганням та споживанням альтернативних видів палива.[2]

До альтернативних видів твердого палива належить дрова та відходи деревини, солома та стебла сільськогосподарських культур, тверді побутові відходи, біогаз, який можна виробляти з гною та посліду тощо.

      -   Однорічні трави (конопля, тритикале, сорго), що можуть бути легко впроваджені у звичайний сільськогосподарський сівооберт. З точки зору вирощування і збору вони дуже близькі до традиційних культур і можуть бути джерелом як волокон, такі палива.

      -   Багаторічні трави (міскантус, червоне просо, двокісточник тростинний) суттєво відрізняються від звичайних сільськогосподарських культур. їх сівозміна складає 10-15 років, і вони практично не потребують підготовки ґрунтів. Врожай збирається кожної весни з використанням зви-чайної сільськогосподарської техніки. Такі трави використовуються в основному як паливо, а також можуть бути джерелом волокон невисокої якості.

       - Енергетичні плантації швидкозростаючих культур (верба, тополя) також суттєво відрізняються від традиційних сільськогосподарських культур. Такі рослини висаджуються приблизно на 25-30 років і збираються кожні 3-6 років.

 

 

            Ресурси соломи в Україні

Деякі фахівці сільського господарства категорично проти спалюван-ня соломи для виробництва енергії. Вони вважають, що її заорювання сприяє відновленню запасів гумусу в ґрунтах. Це насправді так. Та чому б цей спротив не скерувати в інше русло — проти спалювання валків соломи на полях , яке масово відбувається щороку в серпні – вересні. В Україні соломи достатньо, але чи доступна вона для виробництва енергії, перш за все для опалення? У період розквіту аграрного сектору України до 1990 р. валовий збір зернових був у середньому на рівні 47 млн. т на рік. Докорінні зміни в економіці призвели до руйнації адміністративної системи управління, але ринкові механізми ще не показали своєї регулюючої дії. Як результат — валовий збір зернових зменшився і, за статистичними даними, в останні роки коливався в межах від 25 до 42 млн. т.

Сільськогосподарські підприємства ведуть заготівлю соломи для використання як корму, перш за все для ВРХ, та інших господарських потреб. За статистичними даними у період з 1999 по 2005 рр. заготівля соломи зменшилась від 8,2 млн. т до 5,3 млн. т, що недостатньо навіть для планових потреб сільського господарства. Ці дані наводять на сумну думку, що соломи у нас недостатньо. Її наявний дефіцит зумовлений недостатньою заготівлею. Нами був обчислений потенційно можливий урожай соломи на основі даних статистичної звітності про урожай всіх зернових культур, відомих співвідношень між зерновою та незерновою частиною рослин та оцінок коефіцієнтів доступності. За нашими розрахунками навіть у разі врожаю зернових 24 млн. т (як у неврожайні 1999-2000 роки) потенційний збір соломи злаків може становити 20 млн. т.

Можливий надлишок соломи визначався як різниця між потенційнимзбором та плановими потребами для сільськогосподарського використання. Сільськогосподарські потреби в соломі прийняті у розмірі 13 млн. т, що дорівнює плановим потребам у 1999 році, коли поголів'я ВРХ нара ховувало 10,6 млн. голів. І навіть за мінімальними оцінками надлишок соломи може становити 7 млн. т, що еквівалентно 3,5 млн. т умовного палива на рік.

Ця кількість соломи може замінити кам'яне вугілля на суму більше 2,1млрд грн, а природний газ — на 3млрд грн. Можна сказати, що ці 2-3 мільярди гривень щорічно згоряють на полях. При цьому аграрії не знають як заплатити заробітну плату, за що купити новий трактор, комбайн чи мінеральні добрива, а місцеві бюджети гроші громади від-дають за вугілля або російський природний газ.

За статистичними даними споживання палива в усіх опалювальних котельнях, розташованих в сільській місцевості, становить близько 2,9 млн. т умовного палива на рік. Наведені дані свідчать, що надлишок соломи достатній для забезпечення нею як котельним паливом всіх опалювальних котелень у сільській місцевості.

                             Заготівля соломи для енергетичних потреб      табл. 2.2

Вид пшениці  Вологість       золіність         С,%     Н,%     S,%      N, %    CI        Zn, мг/кг         Са,%   Теплотворна здатність        Сd,мг/кг

Пшениця        10        4          42        5          0.16     0.35     0.25     16        0,37     15,63   0.5

Тритикале      6.47     7.72     41        4.87     0.07     0.51     0.22     4          -           16,6     -

ріпак   9.37     4.38     43.38   5.2       0.11     0.37     0.15     7,5       0,9       16,7     0.5

 

          Зазвичай у котлах спалюють тюковану солому. У країнах Західної Європи її пресують у малі, середні та великі тюки циліндричної та прямо-кутної форми. Малі тюки розміром 46х36 см та довжиною до 1,3 м були найбільш поширеним видом тюків для малих котлів протягом багатьох років. Вага таких тюків — 12-20 кг, що дозволяє переміщувати їх вручну. Середні циліндричні тюки діаметром 1,2-1,5 м, шириною 1,2-1,5 м та масою 200-300 кг широко використовуються в фермерських котлах нарівні з прямокутними тюками середнього розміру — 0,8х0,8х1,7 м. Великі тюки 1,2х1,3х2,4 м, масою 450 кг можуть використовуватися у великих котельнях централізованого теплопостачання.

В Україні для заготівлі пресованої соломи застосовують здебільшого причіпні преспідбирачі рулонного типу, що виробляються вітчизняними підприємствами та імпортуються із Білорусії. Преспідбирачі з формуван-ням круглих тюків характеризуються високою продуктивністю. Круглі тюки підходять для спалювання у великих котлах, але для їх завантаження у топку потрібен автонавантажувач з подовженими вилами.

У малих котлах зручніше використовувати малі прямокутні тюки, які можна завантажувати в топку вручну. Для заготівлі малих прямокутних тюків можна застосовувати наявні у господарствах преспідбирачі ППЛ-1,6 різних модифікацій та сучасні преспідбирачі ПТ-165 "Бобруй-ськагромаш".

Після формування тюків їх навантажують на транспортні засоби та доставляють до місць зберігання. Тюки соломи, що використовуються як паливо, можуть зберігатися у штабелях на відкритому повітрі, але краще під навісами або у закритих приміщеннях. У разі зберігання на відкритому повітрі існує ризик, що деяка частина соломи замокне і стане непридатною для спалювання.

Поки солома лежить у полі у валках, її ціна досить низька. У Черкаській області та на околицях Київської в 2006 році солома з поля продавалась за ціною 20 грн. за тонну. Поблизу великих промислових центрів високі ціни та попит формуються через активне використання соломи для вирощування грибів. Так, поблизу Києва солома, зібрана у скирти, продавалась за ціною 60 грн/т, а в тюках — від 90 до 200 грн/т.

Властивості соломи як палива

Перевага соломи як палива полягає у тому, що її ресурси поновлюються щороку. Солома — доступне місцеве паливо, що може використовуватись у сільській місцевості в системах опалення виробничих та адміністративних будинків, об'єктів соціальної сфери села — шкіл, дитячих садків, лікарень тощо. Використання соломи дозволить забезпечити ці об'єкти власним паливом, незалежно від сторонніх постачальників, заощадити на придбанні традиційних енергоносіїв, але необхідно буде більше витрачати на оплату праці своїх робітників.

Тюкування значно зменшує об'єм соломи. Крім того тюкування дозволяє механізувати ряд операцій при складуванні та транспортуванні соломи, обслуговуванні котлів.

Хімічний склад золи соломи характеризується високим вмістом калію, що зумовлює утворення легкоплавкого шлаку. Високий вміст хлору, який спостерігається в соломі ячменю, вівса та ріпаку, при неналежній організації експлуатації котлів може призводити до корозії. Але ці властивості соломи не є істотною перешкодою для її спалювання у правильно сконструйованому котлі.

Для забезпечення належного спалювання вологість соломи має становити не більше 20-25%, оптимальне значення — 15%. Теплотворна здатність соломи злакових культур з оптимальною         вологістю        складає 13,6-15,6 МДж/кг, що в 2 рази менше, ніж у вугілля. У середньому 3 т соломи за своєю теплотворною здатності здатні замістити 1000 м3 природного газу.

Після спалювання соломи залишається 3-5% золи, яка містить ряд поживних речовин (у формі солей), головним чином калій (К), фосфор (Р) та кальцій (Са), і може вноситися в ґрунт як добриво.

 

            Лушпиння соняшнику для теплових потреб

При аналізі енергетичного потенціалу біомаси в Україні основну увагу, зазвичай, приділяють соломі, відходам деревини і гною. Такий вид біомаси, як лушпиння соняшника, часто залишається поза детальним розглядом.

Україна впевнено займає одну з перших позицій на світовому ринку по переробці насіння соняшника, виробництву та експорту олії. Останніми роками обсяг виробництва соняшникової олії в країні коливався у межах 1,2-1,9 млн т/рік, досягнувши рекордної відмітки є 1,928 млн т у 2006 p., що на 48,5% більше показника 2005 р.

Аналіз статистичних даних показує, що з середини 1980-х років площі, виділені під вирощування соняшника, постійно зростають і на даний час становлять близько 3,5 млн га або 13% від усіх ільськогосподарських земель. Середня врожайність соняшника в Україні складає 9-12,8 ц/га (в 2008 р. -11,6 ц/га), хоча в господарствах з прогре-сивною технологією вирощування вона сягає 30 ц/га і навіть більше. Загальне виробництво насіння соняшника становить близько 4,5 млн т/рік.

За даними 2008 р., в Україні налічується більше 300 олієекстракційних заводів (0E3), олієжиркомбінатів (0ЖК) та невеликих олійниць, із яких лише 16 мають частку завбільшки 2% у загальному обсязі переробки соняшникового насіння. Перелік лідерів протягом багатьох років залишається практично незмінним - ЗАТ "Дніпропетровський олієекстракційний завод", ВАТ "Кіровогра-долія", Т0В "Комбінат Каргіл", ЗАТ "По-логівський олієекстракційний завод", ВАТ "Одеський олієжиркомбінат"та інші.

Великі обсяги переробки насіння призводять до утворення значної кількості відходів виробництва - лушпиння. Вихід лушпиння становить 11-20% від маси насіння. Виходячи з існуючих обсягів переробки насіння соняшника, загальний об'єм лушпиння в Україні можна оцінити у 675 тис т/рік, що еквівалентно 369 тис т у.п./рік (0,18% від загального споживання первинних енергоресурсів).

З одного боку, можна припустити, що найближчим часом обсяг лушпиння залишиться приблизно на сьогоднішньому рівні. Згідно з Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 19.09.07 №1158), обсяг виробництва насіння соняшника до 2015 р. прогнозується приблизно на теперішньому рівні - 4,5 млн т/рік. Деякі експерти навіть вважають, що наявне державне регулювання не стимулює збільшення виробництва олійного насіння, і одним з негативних моментів тут є застосування вивізного мита на нього (17%). З іншого боку, відомі плани щодо будівництва нових потужних 0E3 у Іллічевську, Харкові, Миколаєві та деяких інших містах у найближчі 2-4 роки. Це може привести до збільшення обсягів переробки насіння соняшнику і, відповідно, об'єму лушпиння на 30-35%.

В даний час більше половини річного обсягу утвореного лушпиння спалюється в котлах з метою виробництва теплової енергії (технологічна пара, гаряча вода), близько 22% використовується для виробництва гранул та брикетів, досить велика частка (до 80 тис т/рік) вивозиться на звалища, певна кількість продається сільськогосподарським підприємствам та населенню для господарчих потреб. Згідно з Інструкцією Державного комітету статистики України (№1280/11560 від 27.10.05), підприємства зобов'язані вести облік утвореного лушпиння. При цьому лушпиння, що використовується на паливні потреби, вважається вторинним ресурсом, а інше - відходами.

                                                         Утилізація лушпиння в Україні   табл. 2.3

Шляхи утилізації тис.т/рік    Тис т/рік         % від загального обсягу

Спалювання   390      57,8

В-цтво гранул/брикетів         150      22,2

Вивіз на звалище       80        11,9

інше    55        8,1

 

За останні 10 років майже всі великі 0E3 та 0ЖК України впровадили технологію спалювання лушпиння. На підприємствах працюють котли трьох типів. По-перше, це сучасні котли іноземних виробників, таких як Vyncke (Бельгія), Rafako (Польща), Lardet-Babcock (Франція). По-друге, це обладнання, спроектоване українським СПКТБ "Енер-гомашпроект" (Київ) і виготовлене на заводах України та Росії. Крім того, на деяких підприємствах працюють старі котли, призначені для викопних палив, що були переобладнані під спалювання лушпиння. Потужність котлів на підприємствах олієжиро-вого сектору знаходиться, в основному, в діапазоні 10-20 т пари/год.

Наприклад котел потужністю 16 т пари/год, запущений в роботу на Вінницькому 0ЖК в кінці 2006 р., вирішує одночасно декілька нагальних проблем. На підприємстві щоденно утворюється до 70 тонн лушпиння соняшника, утилізація якого раніше була "головним болем" керівництва комбінату. Практично все лушпиння вивозилося на звалище за місто, що не могло продовжуватися вічно, беручи до уваги щорічне посилення екологічного законодавства в Україні. При цьому Вінницький ОЖК купував теплову енергію у місцевих тепломереж. З уведенням в експлуатацію нового котла комбінат позбувся проблеми утилізації луш-пиння і тепер на 60% сам задовольчяє погребу в тепловій енергії. Це дає щомісячну економію близько 500 тис гривень і дозволяє окупити вкладені кошти за два роки. Котел, розроблений конструкторським бюро "Енергомашпроект", має настільки високі параметри, що в разі потреби може приводити до дії парову турбіну з генератором, забезпечуючи підприємство власною електроенергією.

Іншим цікавим прикладом с ВАТ "Кіровоградом", де також встановлено котли, спроектовані "Енергомашпроектом". Підприємство не тільки повністю задовольняє свою потребу у тепловій енергії завдяки спалюванню лушпиння соняшника, але й має надлишок теплоти, який готове постачати у місцеву теплову мережу. На даний момент ця потенційна можливість ще не реалізована на практиці, але, дійшовши згоди з керівництвом тепломереж, завод зможе опалювати до 200 тис мг житлових приміщень міста або 2 тис квартир площею 100 м2. На "Кіровоградолії" також встановлено парову турбіну, завдяки чому підприємство забезпечене власною електроенергією.

При спалюванні лушпиння треба приділяти серйозну увагу екологічному аспекту. Особливо це стосується старих переобладнаних котлів. Тільки при застосуванні сучасних фільтрів та інших ефективних елементів системи очищення димових газів емісія шкідливих речовин не буде перевищувати встановлені норми, а робота котлів - завдавати шкоди навколишньому середовищу і здоров'ю людей. Це питання не можна обхо-дити, бо багато 0E3 та ОЖК розташовано безпосередньо у великих населених пунктах. Ймовірно, що підприємства, де лушпиння зараз спалюється в старих котлах, найближчим часом замінять їх на сучасне і більш ефективне обладнання.

Останнім часом спостерігається активізація діяльності щодо гранулювання лушпиння соняшника та експорту цієї продукції. Оскільки лушпиння має дуже низьку насипну щільність {170 кг/м3), його транспортування на велику відстань с економічно недоцільним, Набагато вигідніше виробляти гранули або брикети, щільність яких на порядок вища (1200 кг/м5), і оперувати вже ними. Лінії з виробництва гранул/брикетів із лушпиння соняшника розташовані на Поло-гївському 0E3, протеїновому заводі ВАТ "Мироніївський хлібопродукт", Мелітопольському ОЕЗ та інших підприємствах. Типовий діаметр гранул з лушпиння 6-8 мм, типовий розмір брикетів - 50*50 мм, довжина 300 мм. Теплота згоряння становить близько 20 МДж/кг.

Більша частина гранул/брикетів продається у європейські країни, де на них є досить великий попит. Типова ціна гранул, що йдуть на експорт, становить 100 євро/т FCA, на внутрішньому ринку вони реалізуються по 300 грн/т. Більша частина експорту гранульованого лушпиння з України відбувається морським шляхом, в основному через Херсонський порт (до 72% всього об'єму морського експорту). Решта - через Маріупольський, Миколаївський, Південний, Одеський, Ізмаїльський та деякі інші порти. Типовий обсяг місячного експорту лушпиння соняшника становить 6-14 тис т за такими напрямками: Нідерланди, Греція, Туреччина, Ізраїль. Наземним транспортом гранули також вивозяться до Німеччини, Польщі, Швеції.

Таким чином, лушпиння соняшника в Україні можна розглядати як досить потужне джерело альтернативної енергії та сировину для виробництва твердих біопалив високої якості. Завдяки спалюванню цього вторинного ресурсу в сучасних котлах, підприємства олїєжирового комплексу можуть забезпечувати себе власною теплотою та елект-роенергією, а при наявності надлишку теплоти, що є цілком ймовірним, опалювати будинки сусідніх житлових районів. Корисна утилізація лушпиння, яке досі вивозиться на звалища (близько 12% загального обсягу), становить потенціал для збільшення генерації теплової та електричної енергії або виробництва твердого біопалива у вигляді гранул та брикетів.

 

Біомаса – це вуглецевомісткі органічні речовини рослинного та тваринного походження (деревина, солома, рослинні залишки сільськогосподарського виробництва, гній, органічна частина твердих побутових відходів та іноді торф). Для виробництва енергії переважно застосовують тверду біомасу, а також отримані з неї рідкі та газоподібні палива – біогаз, біодизель, біоетанол.

Окрім енергетичних проблем, застосування біомаси та біопалив може допомогти також у вирішенні ряду важливих екологічних проблем. По-перше, це стан повітря, забрудненого шкідливими речовинами вихлопних та димових газів. По-друге, це великі обсяги викидів в атмосферу парникових газів – диоксиду вуглецю, метану та інших. Біомаса є відновлюваним, екологічно чистим паливом за умови екологічно раціонального виробництва та використання. Оскільки біомаса є СО2-нейтральним паливом, то її використання не призводить до підсилення глобального парникового ефекту. Впровадження біоенергетичних проектів в рамках механізмів Кіотського протоколу є ефективним шляхом зниження викидів парникових газів. З огляду на існуючу енергетичну та екологічну ситуацію, Україна має негайно приступити до широко впровадження біоенергетичних технологій і застосування всіх видів біопалив – твердого, рідкого, газового. Але це має робитися з урахуванням питання сталого розвитку та необхідності збереження біорозмаїття країни.

Сьогодні біомаса за значенням посідає четверте місце серед палив і забезпечує близько 2 млрд. т у.п. на рік, або 14% загального споживання первинних енергоносіїв у світі (у країнах, що розвиваються — понад 30%, іноді до 50-80%). Виробництво енергії з відновлюваних джерел, включаючи біомасу, динамічно розвивається в більшості Європейських країн. На сьогодні відновлювані джерела енергії (ВДЕ) покривають 7% енергоспоживання країн Європейського Союзу, в тому числі біомаса - 4%, тобто більше половини. В окремих країнах частка біомаси в загальному споживанні первинних енергоносіїв значно перевищує середньоєвропейську і складає в Фінляндії 23% (світовий лідер серед розвинених країн), в Швеції – 19%, в Данії – 12%, в Австрії – 12%. Відповідно до Нового енергетичного плану ЄС, затвердженого Європейським Парламентом у 2007 році [3], внесок ВДЕ в загальне енергоспоживання повинен скласти 20% до 2020 р. При цьому частка ВДЕ у виробництві теплової енергії має збільшитися до 20% (внесок біомаси – 76% усіх ВДЕ), у виробництві електроенергії - до 34% (внесок біомаси - 24% всіх ВДЕ). Жодна з розвинених країн або країн, що розвиваються, не оприлюднювала планів щодо скорочення виробництва енергії з біомаси. Навпаки, національні енергетичні програми країн Євросоюзу, США, Канади, Бразилії, Китаю, Індії, Малайзії та інших країн передбачають подальше суттєве розширення цього сектору. Серед всіх видів біомаси саме тверда біомаса займає лідуючу позицію у виробництві енергії в ЄС. В 2006 році за її рахунок було отримано близько 2615 ПДж (в тому числі теплової енергії - 2451 ПДж, електроенергії - 46 ТВт• год) що становило 80% загального обсягу енергії, виробленої з біомаси. Подальший розвиток використання біомаси має відбуватися з обов’язковим урахуванням його впливу на оточуюче середовище та дотримуванням критеріїв стійкого розвитку.

Україна має великий потенціал біомаси, доступної для енергетичного використання. Економічно доцільний потенціал біомаси оцінюється у 27 млн. т у.п./рік. Основними складовими потенціалу є відходи сільськогосподарського виробництва та енергетичні культури. Шляхом залучення цього потенціалу до виробництва енергії може задовольнити близько 13% потреби України в первинній енергії. Розвиток біоенергетичного сектору в Україні має проходити послідовно та обґрунтовано, з урахуванням можливого впливу на національну економіку та на довкілля. Тому й виникає необхідність у розробці Плану дій по біомасі - документу, який визначає загальні напрямки розвитку сектору, ідентифікує існуючі проблеми та пропонує можливі шляхи їх вирішення.

 

 

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Охорона працi

 

Право на здоров’я та безпечнi умови працi – невiд’ємне право кожної людини. Безпечнi умови виробництва стоять поруч з такими суспiльними потребами людини, як харчування, житло, одяг, екологiчне чисте середовищє. Складовими охорони працi є законодавство про працю, виробнича санiтарiя i безпека застосування рiзних технiчних засобiв на виробничих процесах у сiльському господарствi, включаючи i пожежну безпеку.[7]

Завданням охорони працi є виявлення потенцiйної небезпеки виробництва та трудової дiяльностi, що може призвести до захворювань працюючих, а також одночасне збереження  високопродуктивних умов та безпеки працi, здiйснення правових, органiзацiйних, технологiчних та санiтарно-гiгiєнiчних основ охорони працi. Метою охорони працi є визначення потенцiйних зон та моментiв ризику у трудовiй дiяльностi людини та попередження рiзного роду небезпек зниження i лiквiдацiя виробничого травматизму i професiйних захворювань на основi заходiв охорони працi. [13]

Конституцiєю України людинi гарантовано право на працю та її безпечнi умови, право громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Створення небезпечних i не шкiдливих умов працi також вимагає «Кодекс Законiв про працю» України, який забезпечує чiтке виконання службових обов’язкiв працiвниками та власниками пiдприємств.

Згiдно цього нормативного докумнту працiвник забов’язаний:

- знати i виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами колективного та iндивiдувального захисту.

- додержувати зобов’язань щодо охорони працi, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї;

- проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди;

- спiвробiтничати з власником або уповноваженим ним органом у справi органiзацiї безпечних та не шкiдливих умов працi;

Питання охорони працi  регулюються такими нормативно-правовими актами: Законом України «Про загальнообов’язкове державне страхування вiд нещасних випадкiв та професiйних захворювань» вiд 23 вересня 1999 року, «Порядком розслiдування та ведення облiку нещасних випакiв, професiйних захворювань на виробництвi» (затверджений постановою КМУ вiд 25 серпня 2004 року N-1112).

Органiзацiя рооти та заходи з охорони працi в мережi ТОВ «ЛАД-БЕСТ» регулюються « Положенням про органiзацiю охорони працi» колективним договором, що приймається щорiчно на загальних зборах колективу. Вiдповiдальнiсть за охорону працi несе керiвник фiрми. Своїм наказом вiн призначає  вiдповiдальних за виконання вимог охорони працi.[4]

Обов’язки  iнженера з охорони працi, який здiйснює контроль за виконання i пропаганду безпеки охорони працi виконує заступник директора Михайлiченко В.М. Вiн забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, iнструкцiями та iншими нормативними актами з охорони працi. Iнженер з охорони працi органiзовує паспортизацiю робочих мiсць щодо вiдповiдностi їх вимогам охорони працi, здiйснює облiк, аналiз нещасних випадкiв,  професiйних  захворювань, а також шкоди вiд цих подiй.

Керiвник пiдприємства в свою чергу забезпечуєї умови працi на робочих мiсцях, дотримання правил i норм по охоронi працi i пожежно  безпеки, затверджує заходи по охоронi працi та забезпечує їх матерiальними засобами. Юридичну вiдповiдальнiсть за станом охорони працi та забезпеченням здорових i безпечних умов працi несе директор пiдприємства Кривошапка А.Н.[5]

Колективний договiр є найважливiшим документом в системi нормативного регулювання мiж власником i працiвниками з першочергових соцiальних питань з охорони працi. Колективний договiр укладається на основi чинного законодавства мiж власником, або уповноваженим ним органом i профспiлковим уповноваженим, або iншим уповноваженими на представництво трудовим колективом економiчних вiдносин i узгоджених iнтересiв  трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв. Колективний договiр мiстить основнi положення з питань працi й заробiтної плати, положення щодо робочого класу, часу вiдпочинку, матерiального стимулювання, охорони працi, удосконалення виробництва i працi, змiцнення виробничої i трудової дисциплiни, соцiальнi питання тощо.

Регулювання та планування дiяльностi з питань охорони працi в пiдприємствi здiйснюється також у колективному договорi. Колективний договiр укладається власником або уповноваженим їм органом (в особi керiвника пiдприємства) та представниками трудового колективу i затверджується на загальних зборах товариства.[14]

Навчання та iнструктажi з охорони працi в господарствi здiйснюється в кутках з охорони працi в пiдроздiлах. Усi працiвники, прийнятi на роботу i в процесi роботи проходять на пiдприємствi iнструктаж з охорони працi, надання першої медичної допомоги, про правила поведiнки при виникненнi пожеж та аварiй.

Вступний iнструктаж з охорони працi та пожежної безпеки проводиться з новими працiвниками. Вступний iнструктаж проводить iнжинер з охорони працi за соцiально розробленою програмою з врахуванням вимог стандартiв, положень, iнструкцiй з охорони працi. Запис про проведення iнструктажу робиться в журналi реєстрацii iнструктажiв.

Первиний iнструктаж проводиться зi всiма новими робiтниками до початку виробничоi дiяльностi iндивiдуально або з групою осiб одного фаху за дiючими на пiдприємствi iнструкцiями з охорони працi для окремих професiй чи робiт. Допуск працiвникiв до виконання обов’язкiв вiдбувається пiсля перевiрки знань i iнструктажу на робочому мiсцi.[12]

Працiвники пiдприємства обов’язково забезпечуються спецодягом та необхiдними матерiалами на безоплатнiй основi.

 Аналiз небезпечних та шкідливих  виробничих факторiв

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Відповідно ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори [1] за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:

- рухомі машини та механізми;

- пересувні частини виробничого устаткування;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

- підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

- небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

- відсутність чи нестача природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або спричинена смерть.[6]

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є йото безумовною причиною. Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Розглянемо показники травматизму на ТОВ «ЛАД-БЕСТ» за перiод 2008-2010рр. на основi даних ф.№ 7- ТНВ

                                                                                                  Таблиця 1

Показники

Одиницi вимiру

2008

2009

2010

Середньоспискова чисельнiсть працюючих

Чол.

29

31

33

Кiлькiсть нещасних випадкiв з тимчасовою втратою працездатностi

Вип.

1

-

-

В т.ч. з лiтальним наслiдком

Вип.

-

-

-

Кiлькiсть днiв непрацездатностi

днi

19

-

-

Матерiальний збиток вiд травматизму

грн

1122,63

-

-

Коефiцiєнт частоти травматизму

 

20,8

-

-

Коефiцiєнт важкостi

 

19,0

-

-

Коефiцiєнт втрати робочого часу

 

395,8

-

-

Асигновано коштiв на охорону працi

грн

4500

4500

5500

Використано коштiв на охорону працi

Грн.

4500

4500

4500

Кiлькiсть пожеж

Вип.

-

-

-

Матерiальнi збитки вiд пожеж

Грн.

-

-

-

 

Як свiдчать данi таблицi, кiлькiсть нещасних випадкiв на пiдприємствi знизились, за останнi два роки травматизму взагалi не було, що може бути наслiдком встановлення суворої дисциплiни працi, своєчасним та повним асигнуванням заходiв щодо охорони працi, пiдвищенням зацiкавленостi працiвникiв дотримання правил технiки безпеки при виконаннi обов’язкiв.

Основними причинами нещасних випадкiв є порушення правил технiки безпеки та недолiкiв в органiзацiї  робочих мiсць.[7]

Для подальшого запобiгання травматизму та полiпшення умов працi пропоную наступнi заходи з охорони працi для працiвникiв:

1. Розробити програму проведення iнструктажу з охорони працi та пожежної безпеки;

2. Органiзувати навчання та атестацiю водiїв з безпеки руху;

3. Забезпечити всi транспортнi засоби, складськi примiщення медичними аптечками першої допомоги;

4. Налагодити та вiдремонтувати iнструменти та устаткування, з якими працюють вод їi автотранспорту;

5. Забезпечити робiтникiв необхiдним спецодягом та спецвзуттям на 100%;

6. Ознайомити всiх поступаючих на роботу з правилами внутрiшнього трудового розпорядку;

7. Закупити нормативну лiтературу для обладнання кабiнету з охорони працi;

8. На кожнiй дiлянцi створити ланку протипожежної безпеки та пожежний щит;

Впровадження запропонованих заходiв сприятиме покращенню дiяльностi пiдприємства i зменшенню профзахворювань та травматизму, i дозволить отримати прирiст продуктивностi працi.

 

 

 

 

3.1 .Розрахунок  захисного  заземлення

Захисним заземленням називається  навмисне електричне з’єднання iз землею її еквiвалентом металiчних неструмопровiдних частин обладнання, якi можуть виявитися пiд напругою.

Областю застосування захисного заземлення є трифазнi, трипровiднi мережi з напругою до 1000 Вт з будь-яким режимом нейтралi.

Основними елементами заземлювального пристрою є заземлювачi, якi можуть бути природними та штучними.  Природними заземлювачами  можуть бути металiчнi та залiзобетоннi частини комунiкацiй i споруд, якi розмiщуються в землi. Для штучних заземлювачiв використовують вертикальнi та горизонтальнi  електроди. Для вертикальних  електродiв використовують спальнi стрижнi дiаметром  10-16 мм та довжиною 5-10 м., кутову сталь   вiд (40х40 до 63х63 мм), а також стальнi труби дiаметром 50-60 мм, довжиною 2,5 - 3 м. Для зв’язку вертикальних електродiв та як самостiйний  горизонтальний електрод застосовують штабову сталь шириною 20 - 40 мм.,  та товщиною 4 мм, а також сталь круглого перерiзу  дiаметром 10-12 мм.

Для заземлення електроустановок, якi  живляться вiд мережi iзольованою нейтраллю, використовують комбiнованi груповi  заземлювачi, якi складаються  з вертикальних електродiв,  розмiщених за планом у ряд або по контуру, з’єднаних горизонтальним електродом.

Для заземлення електроустановок з напругою понад  1 кВ мережi iз заземленою нейтраллю використовують у виглядi сiтки, яка складається iз з’єднаних один з одним горизонтальних електродiв, розмiщених на глибинi  0.5-0.7 м у мережi територiї , зайнятої заземленим обладнанням.[2]

Приклад розрахунку захисного  заземлення

Заземленню пiдлягає обладнання iз струмопровiдними частинами промислової електричної  мережi з напругою 6/0,4 Кв,50 Гц. Грунт – суглинок. Вимiри проводилися  при сухому грунтi. Рвим = 100 Ом*м. Довжина кабельної  лiнiї  - 8 км, довжина повiтряної  лiнiї  - 20 км.

Заземлюваний контур – прямокутник з розмiрами 20х30м. Для вертикальних стрижнiв беруть кутикову сталь розмiром 40х40мм., довжиною 2,5 м, глибиною  0,75 м. За з’єднувальну смугу – стальну шину з перетином 40х4мм. Природнi заземлювачi з опором розтiканню струму 17 Ом.

            Розрахунок

1. Розрахунок замикання на землю у мережi понад 1000 В визначається за формулою

          Uл

IЗ =    ----    ( 35Lк + Ln )                                 

        350

 

де,     Uл – лiнiйна напруга мережi, кВ

 

Lк ,Ln – довжина кабельних та повiтряних лiнiй, км    

 

          Uл                               6000 (35*8+20)

IЗ =    ----    ( 35Lк + Ln ) = -----------------------= 5 А

         350                                      350

 

Припустимо, що

                         125          125

10 Ом ≤  Rз ≤  ------- =    -------  =     25 Ом

                    Iз                5 

Опiр заземлення Rз  = 10 Ом.

Розрахуємо  розрахунковий природний опiр грунту за формулою

Р = Рвим * Ψ  = 100*1,4 = 140      

де, Рвим  - питомий опiр землi, визначений у результатi вимiрювання , Ом*м

Ψ -     коєфiцiєнт сезонностi, який враховує замерзання або висихання грунту i становить 1,4

Опiр природного заземлювача Rn = 17 Ом

Опiр штучного заземлювача Rш, визначається за формулою

              RnRз

Rш =  --------------,

             Rn  -Rз

Де Rn – опiр розтiканню струму природних заземлювачiв, Ом

Rз – розрахунковий нормативний опiр ЗП, Ом

За вiдсутностi природнiх заземлювачiв потрiбний опiр штучного заземлювача дорiвнює розрахунковому нормативному опору ЗП (Rш = Rз)

              RnRз              17*10

Rш =  -------------- =    ---------   =  24,3  Ом

             Rn  -Rз             17-10

Потiм розраховуємо опiр розтiканню струму одиничного вертикального заземлювача Rв. Для стрижневого круглого перерiзу заземлювача, заглибленого в землю формула має вигляд

                     Р             2 Lв         1          4tв + lв

Rв = 0,366    --     ( lg   ----     +  ------ lg   ----------   )

                     lв                 d             2          4tв – lв

де Р –розрахунковий питомий  опiр землi Ом * м,

 lв – довжина вертикального стрижня, м

d – дiаметр перетину стрижня,м

lв – вiдстань вiд поверхнi грунту до середини довжини вертикального стрижня, м      

                140             2* 2,5         1          4*2 + 2,5

R = 0,366 -----     (lg   ---------  +  ----- lg   -------------  )  =  46,4 Ом

                 2,5        0,038          2         4*2 - 2,5

Дiаметр кутика     d = 0.95 b = 0.94 * 40 = 0.038 м.

Де b – ширина полицi кутика

                    1в

tв =  to  +  ---  =  0,75  +  2,5/2  =  2м

                    2

6 приблизна кiлькiсть стрижнiв

          Rв         46,4

n`  =  -----  =  -------  ≈ 2  

          Rш        24,3

Виходячи з розмiрiв контуру    n`  = Р/а = 100/2,5 =40 ,

де Р – периметр прямокутника, м

а - вiдстань мiж стрижнями, м .

Припустимо, що кiлькiсть стрижнiв 40 штук.

Коєфiцiєнт використання вертикальних стрижнiв ὴ =0,41

Розрахунковий опiр розтiканню струму при прийнятiй кiлькостi стрижнiв

                   Rв            46,4

R роз.в  =  ------  =   ------------    =    2,58 (Ом).

                ṅ * ὴв        40*0,41

Розрахунковий опiр розтiканню струму у з’єднувальнiй  смузi

                    Ρ        2L ²г              140           2*100²

Rг = 0,366  ----  lg  ------ = 0.366 ------  lg  --------------- = 2.97 (Ом)

                    lг         t*b                100        0.77*0.04

де  Ρ – розрахунковий питомий опiр землi, Ом* м

lг   - довжина горизонтальноi смуги, м

b – ширина смуги, м

t – вiдстань вiд поверхнi грунту до середини ширини горизонтальноi смуги, м

Розрахунковий опiр розтiканню струму у з’єднувальнiй  смузi iз урахуванням коефiцiента екранування розраовується за формулою

                Rг          2,97

Rроз.г  =  -------  =  -------- = 120,89 (Ом)

               nс ƞс       1*0,19

де nс – кiлькiсть з’єднувальних   смуг

ƞс – коєфiцiєнт екранування  смуги

Коефiцiент використання смуги ƞс = 0,19.

Еквiвалентний опiр розтiканню струму групового заземлювача

                     1                                            1

R =   -----------------------------      =   ------------------------ =    2.18 (Ом)

       1 /Rроз.в  +  1/Rроз.в               1 / 2,58  +  120,89          

Опiр розтiканню струму групового заземлювача R набагато менший, нiж 10 Ом, тому зменшуемо кiлькiсть стрижнiв до 20 шт. Робимо перерахунок.

Розрахунковий опiр розтiканню струму при прийнятiй кiлькостi стрижнiв

               Rв          46,4

Rроз.в =  -------- = -------- = 8,59 (Ом)

            ṅ * ὴв      20*0,27

Еквiвалентний опiр розтiканню струму групового заземлювача

                       1                                          1

R =   --------------------------   =      -------------------       =  8,1 (Ом)

        1/Rроз.в+ 1/Rроз.в              1/ 8,59+  120,89             

 

      Опiр не бiльший вiд максимально допустимого, тому можна вважати, що кiлькiсть вертикальних заземлювачiв та з’єднувальна смуга вибранi правильно.

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Економiка

 

Небезпе́ка — можливість виникнення обставин, при яких матерія, поле, інформація або їхнє поєднання можуть таким чином вплинути на складну систему, що приведе до погіршення або неможливості її функціонування і розвитку.[3]

Небезпека залежно від своєї природи, кількісної і якісної характеристики, тривалості дії, може призвести до таких негативних наслідків для людини:

відчуття дискомфорту, втома, гострі і хронічні професійні захворювання, травми різної тяжкості, летальний результат.

Природні джерела небезпек - землетруси, повені і ін.;

Космічні джерела: метеорити, комети, сонячна активність, глобальне потепління.

Антропогенні джерела небезпек - війни і конфлікти;

Екологічна і техногенна небезпека - небезпека з боку полів і випромінювань;

Небезпека з боку речовин. Викиди шкідливих речовин в атмосферу, встановлюється на підставі концентрацій речовин і їхніх класів небезпеки, що відрізняються від класів небезпеки твердих відходів.

Зола  3 клас небезпеки - 0,293 т

Азоту діоксид  (NO2) 3 клас небезпеки - 0,246 т

Оксид вуглецю (CO) 4 клас небезпеки- 0,240 т

Нормування небезпек

За характером дії на людину небезпеки можна розділити на 2 групи:

- чинники, які залежно від дозування шкідливі або небезпечні, але непотрібні для життя і діяльності людини;

- чинники, які при виході за допустимі рівні є небезпечними, але здатні надавати корисний і навіть необхідний ефект для людини.

Принципи нормування небезпек

- Повне виключення дії небезпеки;

- Регламентація гранично допустимої інтенсивності дії небезпеки;

- Допущення більшої інтенсивності дії при скороченні тривалості дії;

-Регламентація інтенсивності дії з урахуванням накопичення негативного ефекту за тривалі періоди.

Рівні дії на організм людини

- Летальні рівні:

- мінімальні смертельні (одиничні випадки загибелі);

- аболютно смертельні;

- середньосмертельні (загибель більше 50% організмів).

Порогові рівні:

- поріг гострої дії;

- Поріг специфічної дії;

- поріг хронічної дії.

Номенклатура небезпек на виробництві

Номенклатура небезпек — перелік небезпек, характерних для виробничого об'єкта і систематизованих за певною ознакою.

Номенклатура небезпек в алфавітному порядку за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я полягає із понад 100 чинників. На основі загальної номенклатури небезпек складаються номенклатура небезпек окремих об'єктів (цехів, виробництв).

Квантифікація небезпек

Квантифікація (лат. quatum — скільки) — кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для навколишнього середовища, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найбільш поширеною оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.

Ідентифікація небезпек

Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. У процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їхнього прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і ін. параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Методи виявлення небезпек діляться на:

інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

експертний (направлений на пошук відмов і їхніх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);

соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);

органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування — зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (за монотонністю звуку) чіткості роботи двигуна тощо.

Висновок

 

Пройшовши преддипломну практику в ТОВ «ЛАД-БЕСТ» ми вивчили його характеристику, ознайомились з охороною працi та вияснили, що на пiдприємствi в 2008роцi трапився 1 нещасний випадок i для подальшого запобiгання травматизму та полiпшення умов првцi  ми запропонували  наступнi заходи з охорони працi для працiвникiв:

1.         Розробити програму проведення iнструктажу з охорони працi та пожежної безпеки;

2.         Органiзувати навчання та атестацiю водiїв з безпеки руху;

3.         Забезпечити всi транспортнi засоби, складськi примiщення медичними аптечками першої допомоги;

4.         Налагодити та вiдремонтувати iнструменти та устаткування, з якими працюють вод їi автотранспорту;

5.         Забезпечити робiтникiв необхiдним спецодягом та спецвзуттям на 100%;

6.         Ознайомити всiх поступаючих на роботу з правилами внутрiшнього трудового розпорядку;

7.         Закупити нормативну лiтературу для обладнання кабiнету з охорони працi;

8.         На кожнiй дiлянцi створити ланку протипожежної безпеки та пожежний щит;

Впровадження запропонованих заходiв сприятиме покращенню дiяльностi пiдприємства i зменшенню профзахворювань та травматизму, i дозволить отримати прирiст продуктивностi працi.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори. Введ. 01.01.1976. УДК.389.6.658.382.3:006.354. Группа Т58.

2. Гурець Л.Л.,Будьоний О.П. Методичнi вказiвки до практичних занять на тему “Електробезпека. Розрахунок захисного зпземлення та занулення” з курсу охорона працi в галузi для студентiв усiх спецiальностей денно та заочно форми навчання .Суми. Вид-во СумДУ 2003.

3. Заплатинский В. М. Терминология науки о безопасности. // Zbornik prispevkov z medzinarodnej vedeckej konferencie «Bezhecnostna veda a bezpecnostne vzdelanie». — Liptovsky Mikulas: AOS v Liptovskom Mikulasi, 2006, (CD nosic) ISBN 80-8040-302-3

4.Закон України „Про охорону праці”. – К. 1993.

5.Закон України „Про пожежну безпеку”. – К. 1995.

6.Законодавство України про охорону праці  (збірник нормативних документів). – К. Держнаглядохоронпраці. „Основа”. 1995.

7. Купчик М.П., Гандзюк М.П. та інші „Основи охорони праці”. – К. „Основа”. 2000.

8. Науково - практичний коментар до Закону України „Про охорону праці”. – К. „Основа”. 1996.

9. Правила пожежної безпеки в Україні. – К. „Укрархбудінформ”. – К. 1996.

10. Про охорону навколишнього природнього середовища: Закон України вiд 25 червня 1991 р., № 1264-XII// www/ecolife.org.ua/laws.

11. Система стандартов безопасности труда. – М. „Издательство стандартов”. 1989.

12. Типове положення про порядок проведення навчання з питань охорони працi (Затверджено наказом Державного комiтету з нагляду за охороною працi вiд 26/01/2005р.№ 15)

13. Ткачук К.Н., Иванчук Д.Ф. и другие „Справочник по охране труда на промышленном предприятии”. – К. „Техника”. 1991.

14. Безпека життєдiяльностi в iнженерних рiшеннях: Навч. Посiбник –Суми: Довкiлля, 2003р. – 390 с. .         

 

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика