andrey

Путь к Файлу: /институт / Виткин Внедрение СМК в ВУЗах К2004 / 2-анализ-досвид.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   08.03.2015
Размер:   207.5 КБ
СКАЧАТЬ

Розділ 2. Аналіз досвіду впровадження принципів TQM і стандартів ISO 9000 у сфері вищої освіти

2.1 Світові тенденції розвитку вищої освіти

Стратегія розвитку вищої освіти України має увібрати у себе загальносвітові тенденції трансформації сутності і методів сучасної вищої освіти, яка у багатьох розвинутих країнах стала прискорювачем економічного зростання, сприяла задоволенню все зростаючих потреб і розкриттю творчого потенціалу особистості, забезпечила впровадження нових інформаційних технологій.

Досвід країн – економічних лідерів переконливо свідчить про те, що інвестиції у розвиток вищої освіти і науки на рівні 3-8% внутрішнього валового продукту дозволяють цим країнам залишатись у числі передових. І це зрозуміло, оскільки, в умовах переходу від індустріального до інформаційного суспільства рівень успішності країни визначається рівнем розвитку особистостей, з яких складається інтелектуальний потенціал нації.

У цьому зв”язку визначальною стає категорія якості освіти, при чому не в традиційному вузькому розумінні, а в більш широкому змістовному аспекті, а саме переході від здатності студентом накопичувати певну інформацію до виховання уміння навчатись самостійно, навичок творчого мислення, продукування нових ідей і знань, прийняття науково обгрунтованих рішень і конструктивної діяльності.

Досягнути цієї мети пропонується через фундаменталізацію освіти, тобто зосередження уваги на вивченні фундаментальних законів суспільства і природи, введенні нових навчальних дисциплін, орієнтованих на формування цілісної картини світу.

Освіта має бути інноваційною. Необхідно готувати людину, здатну ефективно працювати в умовах мінливості і невизначеності багатьох факторів, що впливають на результат, і спроможну при цьому приймати правильне рішення і добиватися його виконання. 

Ще одним напрямком забезпечення нової якості вищої освіти є її гуманізація. Мається на увазі те, що вища освіта – це не спосіб для підготовки кваліфікованого спеціаліста, а здатність людини до розвитку і самовдосконалення. Крім того, гуманістичний підхід освіти передбачає пріоритет екологічних та етичних принципів.

Сучасна вища освіта розглядається як безперервний процес. Це підкреслено у численних резолюціях і документах цілої низки міжнародних організацій, таких як ЮНЕСКО, конференції у Гаазі, Токіо, Бейруті, Палермо.

Так, у декларації вищої освіти, прийнятій на Всесвітній конференції з вищої освіти у жовтні 1998 року у Парижі, зазначено, що основне завдання вищої школи є можливість отримання вищої освіти протягом усього життя.

Ще однією рисою вищої освіти має стати її адаптивність, тобто  здатність швидко і адекватно реагувати на нові потреби суспільства, економіки, особистості. З цією метою ВНЗ налагоджують тісні партнерські стосунки з органами влади, громадськими організаціями, роботодавцями, організують навчання відповідно до конкретних соціальних, економічних і культурних потреб. З цим пов”язана ще одна ознака, притаманна вищий освіті – її випереджаючий характер. Тобто, вища освіта повинна не тільки реагувати на поточні потреби, але випереджати очікування суспільства у підготовці спеціалістів.

Вища освіта має також стати більш доступною для всіх бажаючих вчитись. Доступності вищої освіти протягом усього життя людини, незалежно від місця її проживання, мають сприяти сучасні інформаційні  і комунікаційні технології. Вже сьогодні набули широкого розповсюдження дистанційні форми навчання.

Науково-технічний прогрес вимагає постійного оновлення знань, а це, в свою чергу, потребує від закладів вищої освіти з одного боку - своєчасного перегляду навчальних програм і методик, удосконалення навчального процесу, а з іншого боку - підвищення компетентності професорсько-викладацького складу і персоналу ВНЗ.

Розвиток самої вищої освіти безпосередньо впливає на зміни у пов”язаних з ним ланках середньої, додипломної та післядипломної освіти, а також системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Тільки на основі тісної взаємодії й узгодженості наукових і методичних підходів усіх ланок освіти можна сподіватись на позитивний кінцевий результат – розвиток творчої особистості. Але без започаткування нової концепції взаємодії між викладачем і студентом, яка базується на рівноправному партнерстві на шляху до засвоєння вже відомих знань і генерації нових, неможливо сподіватись на подальший прогрес у сфері вищої освіти. Для реалізації цього підходу найбільш прийнятними є сучасні інформаційні технології, потенціал яких найбільш повно розкривається через дистанційну форму навчання. А вона, в свою чергу, вимагає переходу до нової форми взаємодії викладача і студентів від індивідуального навчання до групового навчання у так званій команді.

Зрозуміло, що  впровадження нових методів навчання ставить перед викладацьким складом нові додаткові вимоги, які відрізняються від тих, що застосовувались ще декілька років тому. Це стосується і розроблення лекційних матеріалів, матеріалів практичних занять, методологій навчання, основаних на інформаційних та комунікаційних технологіях. Місія викладача від передавача знань і контролера трансформується у функції консультанта,  який спрямовує процес навчання, коригує його і сприяє активізації творчих здібностей студентів.

Глобалізація світової економіки торкнулась сфери освіти. Сучасна освіта має готувати фахівців, компетентність яких визнавалася б у світовому освітньому просторі. Основою цього визнання має стати система міжнародних стандартів вищої освіти, аналогічно до того, як це відбувається у різних галузях промисловості.

 І ще одна риса, притаманна вищий освіті світового рівня, не тільки навчати, але й виховувати свідомого члена суспільства і громадянина.

На рис. 2.1 представлено сучасне розуміння вищої освіти, сукупності цілої низки ознак, які роблять її вирішальним фактором прогресу людства.

Усвідомлення сутності сучасної вищої освіти, яка характеризується ознаками, наведеними на рисунку 2.1, дозволяє сформулювати узагальнену місію вищого навчального закладу.

2-анализ-досвид 

 

 

 


 

2-анализ-досвид 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис 2.1

Україна, яка задекларувала наміри щодо інтеграції у світову економіку і Європейський союз (ЄС) на основі інноваційного шляху розвитку, повинна підкріпити це бажанням адекватною розбудовою власної освіти і науки. Адже без підготовки фахівців, здатних генерувати нові знання, прогресивні технології, розробляти і впроваджувати інновації, забезпечувати випуск високотехнологічної продукції, Україна приречена бути постачальником сировини, напівфабрикатів та дешевої некваліфікованої робочої сили. Системна економічна криза, яку останнє десятиріччя переживає Україна, не обійшла стороною галузь вищої освіти.

Результатом цих негативних процесів, як відзначають фахівці, стало суттєве падіння якості підготовки фахівців, що вже в середньостроковій перспективі може серйозно позначитись в цілому на конкурентоспроможності України на світовому ринку.

Серед інших недоліків слід відзначити створення суттєвого розриву між тріадою: освітою наукою і економікою.

Комерціалізація вищої освіти призвела, з одного боку, до поширеної практики зарахування до ВНЗ великої кількості непідготовлених абітурієнтів, а, з іншого боку, неспроможності більшості ВНЗ підтримувати високий рівень професорсько-викладацького складу через обмеження можливості постійно підвищення кваліфікації, обміну досвідом, проведення наукових досліджень. Як наслідок, сьогодні українська вища освіта відстає від загальносвітових освітянських процесів. За звичай більшість негараздів вітчизняної вищої школи пов”язують з браком фінансування. Але це не єдина проблема.

Як зазначено у [1], процес реформування вітчизняної вищої освіти стримується через існування старих структур та методів управління, що залишились у спадщину від адміністративно-командної економіки СРСР. У цьому зв'язку існує потреба у розробленні і впровадженні сучасних методів організаційних інновацій і менеджменту, як важливого фактору прискорення розвитку усієї системи вищої освіти і окремо взятого ВНЗ.

Так, на середньострокову перспективу вбачається доцільним проводити  реформи на основі використання методів розвиваючої, інноваційної освіти, реалізації концепції випереджаючої освіти, її фундаменталізації та гуманізації, підвищення доступності та якості на основі сучасних інформаційних та комунікаційних технологій.

Для вирішення стратегічних завдань реформування вищої освіти України має бути ретельно вивчений передовий зарубіжний досвід з урахуванням недоречності сліпого копіювання навіть самих найкращих зразків і моделей вищої освіти, створених в інших країнах.

У цьому аспекті вартий уваги світовий досвід у сфері вищої освіти впровадження принципів загального управління якістю (TQM), на яких базуються міжнародні стандарти ISO серії 9000 та численні регіональні та міжнародні моделі ділової досконалості. 

На основі проведеного авторами порівняльного аналізу (табл. 2.1) основних принципів, на яких будується сучасна вища освіта, і світових тенденцій щодо її подальшого розвитку  з принципами TQM, можна зробити висновок про корисність і перспективність використання останніх для досягнення ключової мети вищої освіти – створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

№з/п

Принципи та характер сучасної вищої освіти

Основний зміст принципів сучасної вищої освіти

Принципи та основні елементи стратегії TQM, який відповідає принципу вищої освіти

Основний зміст принципу TQM

1.

Якісна

Підготовка фахівця, здатного забезпечити свій розвиток і потреби, а також потреби суспільства

Загальне управління якістю продукції та послуг TQM

Політика і стратегія у сфері якості фахівців

Процесний підхід

Основна мета TQM – висока якість підготовки фахівця

Якість підготовки забезпечується через якість ключових процесів ВНЗ

2.

Доступна

Можливість отримати вищу освіту незалежно від місця проживання, соціального статусу тощо

Фокус на споживача послуг ВНЗ

Використання потенціалу студентів

Задоволення потреб у вищий освіті усіх бажаючих вчитись

3.

Безперервна

Можливість навчатись протягом усього життя

Підтримання лояльності споживачів послуг ВНЗ

Створення умов для надання можливості  отримання безперервної освіти від абітурієнта до випускника у одному ВНЗ

4.

Інноваційна

Підготовка фахівців, здатних до новаторства, спроможних приймати правильні рішення у складних ситуаціях

Прийняття рішень на основі фактів

Використання науково-обгрунтованих методів на основі інструментів статистичного аналізу

5.

Випереджаюча

Здатність передбачувати і задовільняти майбутні потреби суспільства

Аналіз потреб і очікувань усіх заінтересованих у результатах навчання сторін

Прогнозування  потреб і очікувань особистості і суспільства

6.

Адаптивна

Своєчасне реагування на запити і потреби особистості та суспільства

Постіне удосконалення

Удосконалення ключових процесів діяльності ВНЗ

7.

Фундаментальна

Формування цілісної системи знань про світ

Системний підхід

Управління ВНЗ на основі системного підходу

8.

Гуманістична

Прийняття рішень на основі пріоритету етичних та екологічних принципів над суто економічними розрахунками

Вплив ВНЗ на суспільство

Тісний зв”язок з системою екологічного менеджменту та корпоративної відповідальності перед суспільством

9.

Партнерська

Формування нової системи відносин між студентом і викладачем

Налагодження взаємовигідних партнерських стосунків з усіма сторонами, пов”язаними з підготовкою фахівців

Нові методи навчання з використанням методології формування команд

10.

Впливаюча на розвиток додипломної та післядипломної освіти

Створення єдиного ланцюга навчання від школи до післядипломної освіти

 

“ ----------------“

Фомування узгоджених і взаємопов”язаних планів і програм підготовки, як цілісної системи

11.

Глобалізована

Фомування єдиних вимог до рівня підготовки в рамках єдиного світового освітнього протору

Стандартизація принципів TQM у міжнародних стандартах ISO 9000

Використання  універсальних критеріїв TQM , міжнародних стандартів ISO серії 9000, критеріїв моделей  ділової досконалості

12.

Виховуюча

Фомування особистості, гідного члена суспільства, громадянина і патріота

Мотивація персоналу ВНЗ і студентів

Стимулювання до саморозвитку і удосконалення

13.

Спрямована на постійне само-удосконалення

Пошук і апробація нових методів досягнення ключових цілей вищої освіти

Постійне удосконалення

Удосконалення ключових процесів діяльності

14.

Базується на  сучасних інформаційних та комунікаційних технологіях

Впровадження системи дистанційного навчання, групових форм навчання, електронних підручників, використання можливостей Internet

Раціональне використання ресурсів ВНЗ

Використання інформаціних технологій для збирання і аналізування інформації щодо системи якості, створення систем управління документами, базами даних, базами знань

Потрібно сказати про ще один дуже важливий аспект використання принципів ВНЗ у вищій освіті. Універсальність принципів, їх узагальнений характер, так само, як вимоги міжнародних стандартів управління якістю ISO 9000:2000, а також, критеріїв моделей ділової досконалості, вимагають від кожної організації творчого, новаторського підходу.

Тобто, кожен ВНЗ, який їх запроваджує, має знайти практичну відповідь як саме з урахуванням національних особливостей системи вищої освіти, його специфіки, можливостей наявного викладацького складу та складу студентів, буде впроваджувати у свою діяльність принципи TQM і будувати власну систему якості підготовки фахівців.  З цієї точки зору зроблене застереження щодо механічного перенесення чужого досвіду певною мірою перестає бути актуальним і робить ці принципи більш привабливими для використання у сфері вищої освіти.

2.2 Досвід впровадження принципів TQM у ВНЗ 

Один з видатних теоретиків концепції TQM А.Фейгенбаум зазначив, що якість освіти – це ключовий фактор у заочному змаганні між країнами, оскільки якість продукції та послуг визначається тим, як менеджери, викладачі, інженери та економісти думають, діють і приймають рішення відносно якості.

Сучасна концепція TQM базується на таких принципах, як залученість вищого керівництва та усього персоналу, орієнтація на споживача, процесний і системний підходи, постійне удосконалення якості, прийняття рішень на основі фактів, налагодження партнерських відносин з постачальниками.

З початку 90-х років ХХ століття ця методологія після успішного використання у промисловості, в першу чергу США і Японії [2], почала застосовуватись у сфері вищої освіти. Сотні університетів розвинутих країн світу – США, Канади, Італії, Франції, Великої Британії, Іспанії, Нідерландів, Австралії та багатьох інших, а також країн, що розвиваються – Кореї, Малайзії, Тайваню. Польщі, Словенії тощо, почали активно впроваджувати принципи TQM у свою діяльність.  Результатом цього стало підвищення успішності студентів, покращення якості навчальних програм, розширення залученості викладацького складу і персоналу ВНЗ у підвищення якості зростання попиту на випускників [3].

 Аналіз вищої освіти, як системи, підтверджує її складність у порівнянні з виробництвом [4]. В той же час, “цінності” TQM більш сумісні з вищою освітою, ніж багато інших систем менеджменту [5]. В 1990 році 78 американських інститутів повідомило, що вони вивчають і намагаються впровадити принципи  TQM. Через три роки їх вже було понад 180, а в 1994 році – понад 200 американських університетів у тій, чи іншій формах використовували принципи підвищення якості TQM.

Аналіз, проведений серед ВНЗ США, які впровадили управління якістю згідно з концепцією TQM, дозволив виділити 10 основних факторів успіху TQM і визначити усереднену вагу кожного з них (наведено у табл. 2.2) відповідно до того, як і скільки університетів з числа опитаних відзначили цей фактор.

Таблиця 2.2

№ з/п

Фактор успіху TQM

в американських університетах

Рейтинг за результатами опитування за 100% шкалою 

1.

Навчання у сфері якості

92

2.

Орієнтація на задоволення споживача

85

3.

Залученість персоналу, командна робота

86

4.

Прихильність вищого керівництва

74

5.

Організація існує заради якості

74

6.

Стратегічне планування

71

7.

Управління процесами

66

8.

Управління проектуванням

64

9.

Інформація і аналіз

64

10.

Управління якістю постачальників

5

Серед американських уніврситетів, які досягли суттєвого прогресу завдяки впровадженню принципів TQM, були такі ВНЗ, як Орегонський, Делаварський, Вірджинійський, Аризонський, Чикагський, Мерилендський, Рочестерський університети тощо.

Аналіз аналогічної практики у Великій Британії у середині 90-х років засвідчив, що британські університети порівняно з американськими виявились бульш гнучкими до впровадження інновацій.

Опитування англійських університетів виявило деякі відмінності у пріоритетах, на яких робили наголос англійці ніж американці (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

№ з/п

Фактор успіху TQM

в американських університетах

Рейтинг за результатами опитування за 100% шкалою 

1.

Залученість персоналу, командна робота

100

2.

Управління процесами

100

3.

Орієнтація на задоволення споживача

84

4.

Навчання у сфері якості

84

5.

Прихильність вищого керівництва

66

6.

Організація існує заради якості

66

7.

Стратегічне планування

35

8.

Управління проектуванням

18

9.

Інформація і аналіз

18

10.

Управління якістю постачальників

18

 

Найбільших успіхів у впровадження принципів TQM досягли університети Астона, Лідса, Уолверхемптонf, Ольстера, Н”юкастла тощо.

Проведений аналіз впровадження TQM у практику американських і британських університетів показав, що відмінності між виробництвом і вищою освітою не такі вже значні. Фактично було досягнуто і аналогічних результатів, зокрема підвищення ступеню задоволеності споживачів та продуктивності, покращення морального стану студентів та персоналу. Це можна пояснити тим, що такі фактори як прихильність вищого керівництва, залученість персоналу, створення команд, стратегічне планування, навчання персоналу є універсальними за природою і не залежать від роду діяльності та специфіки організації.  

Цікавим є порівняння [6] щодо сьогоднішніх підходів у діяльності традиційно працюючих ВНЗ з промисловими підприємствами 20-30-річної давнини.  Якщо раніше компанія здійснювала жорсткий вхідний, операційний, вихідний контроль, тобто перевіряла все, що піддавалось перевірці, то зараз вона все робить інакше.  Завдяки впровадженню системи якості компанія впевнена у постачальниках, контролює не продукцію, а свої ключові процеси, вихідний контроль також відсутній. Сьогодні для того, щоб закінчити ВНЗ студент має здати 150 екзаменів і заліків. Аналогічно до промислової компанії, ВНЗ, який впровадив систему якості, може суттєво зменшити обсяги тотального контролю, зосередивши увагу на контролі над ключовими процесами ВНЗ. Робити це ВНЗ має у спосіб, який практикує сучасний бізнес, а саме потреба і частота випробувань визначається варіаціями процесу. Поки продукція знаходиться у межах нормальних варіацій, вона переходить до наступної стадії, або нового процесу. Ще одним важливим моментом є спільна роботи ВНЗ і школи. Для того, щоб до ВНЗ приходив підготовлений абітурієнт, необхідно забезпечити у постачальників– шкіл якісні процеси навчання. Крім того, на зворотньому кінці єдиного ланцюжка навчання необхідно забезпечити тісну співпрацю з роботодавцями, разом з якими потрібно визначити чому саме вчити студента, зокрема і в сфері якості. Думку з цього приводу роботодавців зведено у таблиці 2.4 [7]. 

 

Таблиця 2.4

№ з/п

Перелік знань та навичок у сфері якості (за результатами опитування роботодавців)

Зміст знань та навичок

1.

Орієнтація на споживача

Концентрація на споживачах

Тотожність зі споживачем

Розуміння потреб споживачей

Порівняння внутрішніх і зовнішніх споживачів

Задоволеність споживача

Залежність між задоволеністю споживача і персоналу

2.

Практичні знання і застосування інструментів TQM

Визначення якості і її важливості

Сім інструментів контроля якості

Сім інструментів управління і планування якості

Статистичне управління процесом

Планування експериментів

ISO 9000

3.

Прийняття рішень на основі фактів

Витрати на якість

Цикл

“Плануй-Дій-Контролюй-Удосконалюй”

Управління ризиками

Аналізування причин

4.

Розуміння роботи як процесу

Фокусування на процесі

Розуміння і мінімізація варіацій

Схема потоків і карта процесу

Варіації

Концепція управління процесом

Процеси вимірювань

5.

Орієнтація на команду

Командна робота і залученість людей

Делегування повноважень

Обмін інформацією і її представлення

Навики спілкування

Навики побудови плану

Лідерські навики

Робота в командах

6.

Налаштованість на удосконалення

Постійне удосконалення

Якісне розроблення продукції

 

7.

Активне навчання

Персональні повноваження і відповідальнсть

Теорія знань

Управління знаннями

Психологія

Знання самого себе

8.

Системний підхід

Системне мислення

Критерії моделі ділової досконалості

Відносно невелику кількість університетів, які запровадили принципи TQM на початку 90 років, можна пояснити причинами як загального характеру, пов”язаними зі складністю фундаментальної перебудови організації, так і специфічними, притаманними сфері вищої освіти.

Після прийняття ISO другої версії 1994 року міжнародних стандартів у сфері забезпечення якості серії 9000, процес застосування набув біль широкого розповсюдження. Поясненням цього слугує формалізований підхід до побудови системи забезпечення якості, який певною мірою спростив завдання, які стоять перед організацією, яка бажає створити власну систему якості. І хоча версія 1994 року мала чітко виражену орієнтацію на великі промислові підприємства, сотні ВНЗ у всьому світі почали процес розроблення і впровадження подібних систем. В першу чергу, цим зайнялись технічні університети, які готували фахівців для промисловості і яким були зрозумілі вимоги до 20 ключових елементів системи забезпечення якості відповідно до [8]. 

Як правило, ВНЗ, які створювали у себе власні системи якості, зосереджували у вагу на навчальному процесі, створенні та документуванні методик і процедур згідно з встановленими стандартом вимогами, а також  здебільшого формалізованому підтвердженні їх виконання. Тобто, загальний недолік версії 1994 року щодо необхідності створення і підтримання актуалізованого великого за обсягом масиву нормативних документів системи якості не обминув і ВНЗ. В деяких випадках це стало причиною розчарування й опіру персоналу ВНЗ, а в результаті – відмови від продовження робіт у сфері якості. Типова структура системи якості, її спрямованість і зміст документації залежать від відповіді на ключове питання, чи розглядати студентів як продукцію ВНЗ, за аналогією з виробництвом промислової продукції.

Виробнича аналогія передбачає, що студенти - це продукт, який випускає ВНЗ,  абітурієнти – “сировина”, послідовність вивчення дисциплін студентами – стадії оброблення продукції, випускники – готова продукція, роботодавці – споживачі, кількість випускників, що отримали роботу – обсяг реалізації, а тих, що не знайшли – запаси нереалізованої продукції, початкова заробітна плата випускників – ціна продукції. Таке розуміння ролі студента формулювало сутність системи якості, яка більше зорієнтована на організацію контролю за рівнем навченості студента і перш за все спрямована на недопущення до споживача “неякісної” продукції – випускника. Саме технічні ВНЗ здебільшого розробляли подібні системи.

Але наприкінці 90-х років ХХ століття такий підхід вже не відповідав сучасним тенденціям розвитку вищої освіти, а також ідеології нової версії стандартів ISO серії 9000 версії 2000 року, орієнтованим відповідно на гуманізацію освіти, розвиток особистості, встановлення партнерських взаємовідносин між викладачем і студентом, широке застосування інформаційних і комунікаційних технологій, процесний підхід і пов”язане з ним  задоволення потреб як зовнішніх так і внутрішніх споживачів, постійне удосконалення і зосередження уваги на попередженні різного роду невідповідностей у діяльності ВНЗ, а не виправленні помилок. Що стосується ролі студента, то у процесі навчання він виступає, по-перше, як внутрішній споживач навчального матеріалу, по-друге, послуг, що надаються різними службами ВНЗ, такими як їдальня, медпункт, бібліотека, комп”ютерні класи, гуртожиток, по-третє, як співробітник ВНЗ, який спільно з викладачами бере участь у науковій роботі і продукуванні нових знань, і, в останнє, як продукція ВНЗ на вході “сировина” – абітурієнт, на виході – готова продукція – випускник.

З прийняттям третьої версії стандартів ISO 9000 розпочався більш активний процес їх впровадження у сферу вищої освіти. Це пов”язано з більшою пристосованістю прийнятих стандартів до специфіки малих і середніх підприємств й організацій сфери послуг, більш гнучкими і менш жорстокими вимогами щодо обсягів обов”язкової документації, орієнтацією на управління бізнес-процесами організації, як  основну складову отримання високої стабільної якості результатів діяльності.

ВНЗ не тільки розробляють і впроваджують системи якості, яле й досягають зовнішнього визнання через процедуру сертифікації третьою стороною – органом сертифікації систем якості.

Загальної статистики щодо сертифікованих систем якості ВНЗ у світі не ведеться. В той же час у [10] наведено статистичні дані щодо загальної кількості сертифікованих систем управління якістю у сфері освіти. Відповідну діаграму представлено на рис. 2.2.

До відома, сертифікацію систем якості здійснюють понад 750 органів в усьому світі. Як приклад можна навести інформацію про кількість сертифікованих систем якості ВНЗ відомим органом сертифікації SGS, отриману з його WEB-сторінки. Вражає не кількість  (32 ВНЗ), а географія. Поряд з університетами Китаю, Тайваню, Тайланду, Сингапуру, Кореї, Австралії, Нової Зеландії, Макао можна побачити системи якості університетів Великої Британії, Італії, Іспанії, Словакії тощо. Якщо екстраполювати ці дані у загальносвітовому розрізі, то можна упевнено прогнозувати, що сьогодні у світі налічується не менше 3 - 3,5 тисяч університетів, які впровадили системи якості відповідно до вимог [11].

 

 

2-анализ-досвид
Рис. 2.2

Розглянемо на прикладі австрійського університету прикладних наук та менджменту міста Кремс, з яким Університетом економіки та права “КРОК” започатковано спіробітництво у сфері якості, підхід щодо створення системи якості ВНЗ. У 1997 році університет впровадив систему якості відповідно до вимог стандарту DINEN ISO 9001:1994 і отримав сертифікат відповідності від австрійського органу сертифікації систем якості ÖQS. У травні 2003 року цей орган провів сертифікацію модифікованої системи відповідно до вимог нової процесно-орієнтованої версії 2000 року. Модернізована сисема якості університету сконцентрована на ключових процесах діяльності університету. Модель процесів університету складається з трьох рівнів, які представлено на рис.  2.3.

 

 

 

 

2-анализ-досвид 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Основою для визначення цілей університету стало формулювання місії університету, якої визначено як бути серед кращих німецькомовних університетів свого профілю у центральній Європі та діяти як єдина команда, що постійно розвиває свої здібності, разом зі студентами та партнерами спільно розбудовувати майбутнє.

При цьому найбільш важливими цінностями для університету є чесність, відповідальність, взаємна довіра, компетентність і інтернаціоналізм. Чітко  сформульована місія дозволила університету визначити політику у сфері якості і встановити конкретні вимірювані цілі для її реалізації, які в свою чергу становлять базу для плану стратегічного розвитку організації.

Серед головних положень політики якості можна виділити такі як:

- університет є організацією, орієнтованою на клієнта і вважає студентів, персонал, роботодавців і суспільство своїми споживачами;

- партнерами університету є з одного боку студенти, а з іншого персонал, спонсори, компанії, суспільство, наукова спільнота і постачальники;

- для університету ключовими за вагою професійними якостями  є ентузіазм, висока відповідальність і мотивація співпрацювати зі студентами, викладачами, персоналом;

- університет пропонує студентам найкращу освіту відповідно до державних вимог, а також сприяє студенту у розвитку ключових здібностей, мобільності й ініціативи у вирішенні проблем і самоосвіті;

- університет зацікавлений у співробітництві з персоналом на довготривалій основі;

- університет дає свободу персоналу у прийнятті рішень і цілях, очікує відповідної лояльності від нього;

- університет створює атмосферу комфорту для студентів і персоналу;

- університет бачить себе як сімейну, дружню компанію і створює можливості для роботи і навчання за гнучким графіком;

- університет наймає тільки висококваліфікованих викладачів і заінтересований у постійному підвищенні їх кваліфікації;

- університет дає суспільству і компаніям добре досвідчених випускників, а також результати наукових досліджень;

- університет включає представників суспільства у процес розроблення навчальних програм з тим, щоб врахувати їх потреби і очікування;

- для університету надзвичайно важливим є високий рівень задоволеності суспільства рівнем навчання у ньому.

Хоча політика ВНЗ носить загальний характер, дуже важливим при цьому є те, що університет має своє власне обличчя, або іншими словами, те, що відрізняє його підхід від усіх інших.

Формулювання політики свідчить про те, що керівництво університету взяло на себе відповідальність за впровадження системи якості. А для цього необхідні ресурси, потреба у яких, як правило, визначається через розроблення відповідного бізнес-плану. До речі, перспективним є розгляд розроблення і впровадження системи якості як окремого проекту і застосування інструментів проектного менеджменту для його успішної реалізації [12].   

Згідно з вимогами [10] система якості потребує створення відповідної документації. В університеті м. Кремс було створено настанову з якості, як документ загально університетського користування. Будь-яка інформація з цієї настанови може бути знайдена персоналом через внутрішню комп”ютерну мережу. Взагалі інформаційні та комунікаційні технології досить активно впроваджуються у вищу освіту [13], змінюючи його форму і певною мірою зміст. Це і дистанційне навчання, і електронні підручники, відео-конференції і семінари, імітаційне моделювання, комп”ютерне керування навчанням в командах.

Процес розроблення системи якості ВНЗ або переходу з старої на нову версію вимагає, в першу чергу, навчання  персоналу. В університеті навчання було розпочато з вищого керівництва і послідовно охопило увесь персонал.     

За звичай створюються робочі команди щодо опису ключових процесів і їх удосконалення, для чого ВНЗ має застосовувати відповідні методики оцінювання зазначених процесів [14]. Сформульована австрійським університетом політика у сфері якості враховує сучасні тенденції розвитку вищої освіти. За допомогою впровадженої системи якості передбачається розвивати творчі здібності кожного студента. Саме на такий підхід орієнтована модель оцінювання якості підготовки випускника ВНЗ, описана у [15]. Крім того політика враховує потреби сучасної економіки вчитись безперервно і вчитись самостійно та перенести акценти з контролю з боку викладачів на студентський самоконтроль. При цьому змінюється роль викладача. Студенти і викладачі стають партнерами у спільних наукових дослідженнях. Як свідчить практика, найбільш дієвою формою навчання є саме участь студента у реальній науковій розробці. А це передбачає більш тісну форму співробітництва університету з компаніями роботодавцями, що теж, як і постійне підвищення кваліфікації викладачів, знайшло відображення у політиці якості.

Ще один приклад широкого застосування принципів менеджменту якості дає Австралія, досвід якої для України є досить повчальним. Адже Австралія за останні чверть століття здійснила перехід від економіки, основою якої були сільське господарство і гірничорудна промисловість, до наукоємної високотехнологічної економіки.  Базою  для такого стрибка став розвиток системи вищої освіти, значну роль у піднесенні якої зіграли саме міжнародні стандарти ISO серії 9000. Так, серед ВНЗ Австралії впровадили і сертифікували  свої системи якості найбільші національні університети Канбери, Сіднею, Мельбурна, Вікторії, Квікленда та багато інших. Доречно навести лише один показник, який характеризує стан вищої освіти Австралії. 3 млд. доларів за 1998-1999 навчальні роки – це внесок в економіку країни від діяльності її вищих навчальних закладів. Свідченням розповсюдження сучасних методів якості у вищий освіті Австралії стало видання спеціальної практичної настанови щодо застосування стандарту ISO 9001:2000 у галузі навчання і освіти [16].

Вартим уваги у сфері вищої освіти є досвід Російської Федерації, оскільки процеси, які відбувались останні роки в російській вищий школі значною мірою були притаманні українській освітній галузі.

 Як зазначено у [17], якість вищої освіти у РФ падає. В той же час, конкуренція на ринку освітніх послуг загострюється і це спонукає російські ВНЗ шукати шляхи для підвищення якості підготовки випускників. Проблема якості освіти знайшла відображення у “Концепции модернизации  российского образования на период до 2010 года”.

Російські фахівці у сфері вищої освіти шукають шляхи подальшого розвитку галузі, уважно вивчають світовий досвід, зокрема, впровадження принципів TQM, стандартів ISO 9000 та моделей ділової досконалості.

Так, у [18] відповідно до принципів TQM пропонується оцінювати якість роботи ВНЗ залежно від показників працевлаштування випускників, тобто ВНЗ має стати організацією з чіткою орієнтацією на споживача – роботодавця і суспільство.

У [20] наводиться приклад впровадження з 1999 року системи менеджменту якості у Томському політехнічному університеті, яку в кінці 2001 року було сертифіковано на відповідність стандарту ISO 9001. Запропоновано модель системи оцінювання якості освітнього процесу на основі системного і процесного підходу.

Алгоритм впровадження системи менеджменту якості університету наведено на рис. 2.4. 

 


 

2-анализ-досвид 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Ще одним прикладом побудови системи якості ВНЗ є досвід Тульського державного унцверситету, описаний у  [21,22].

Система охоплює життєвий цикл підготовки спеціалістів, який складається з вісьмох стадій, представлених на рис. 2.5.

2-анализ-досвид

Рис. 2.5

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Організаційно процес управління якістю ВНЗ визначається через його структурну вертикаль: ректорат, деканат, кафедра і викладач. Ще одна особливість системи якості Тульського університету – це визначення якості спеціаліста на основі тестування й отриманих оцінок на відповідній стадії життєвого циклу.

Система менеджменту якості Далекосхідної державної академії економіки та управління [23] зосереджена на управлінні якістю ключового процесу, яким, без сумнівів, є навчальний процес. Модель здійснення навчального процесу наведено на рис. 2.6.

2-анализ-досвид 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Відповідно до моделі управління якістю на основі процесного підходу в академії проведено структуризацію процесів системи якості ВНЗ, яку представлено на рис. 2.7.

 

 

 

2-анализ-досвид 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2.7

 

Станом на середину 2003 року у РФ впроваджено і сертифіковано 8 систем якості, зокрема, у Томському політехнічному університеті, Тульському державному університеті, Санкт-Петербургському університеті дизайну та технологій і фінансово-економічному університеті,  Кубанському  аграрному університеті, Сибірському університеті шляхів сполучення, Далекосхідній академії економіки та управління, у 10-ти впроваджуються, а у 18 знаходяться на стадії розроблення.

Ще одним досить ефективним способом впровадження принципів TQM у сфері вищої освіти є участь ВНЗ у регіональних, національних конкурсах якості та ділової досконалості, а також подібних спеціалізованих конкурсах серед ВНЗ.  Прикладом такого конкурсу може слугувати конкурс Міносвіти РФ “Внутривузовские системы обеспечения качества подготовки специалистов» [24]. У 1999-2000 роках лише 2 ВНЗ взяли участь у загальному конкурсі на здобуття премії РФ у сфері якості. Така низька активність ВНЗ змусила Міносвіти започаткувати спеціалізований конкурс якості у сфері вищої освіти. Починаючи з 2000 року на відміну від національного, який базується  на європейській моделі якості EFQM  (9 критеріїв оцінки), конкурс проводився лише за п”ятьма критеріями.  

Тобто, здійснювалось оцінювання можливостей конкурсантів, а критерії, що складали групу “результати”, було виключено. Було подано 117 заявок, лауреатами стали Томський політехнічний університет, Ростовський університет шляхів сполучення, Новосибірський технічний університет, тощо. Але у 2001 році конкурс проводився вже за повною дев”яти критеріальною моделлю. У конкурсі взяли участь 80 ВНЗ, з яких більше третини склали технічні університети.

Конкурс 2003 року проводиться за моделлю, представленою на рис. 2.8 [25].

 

 

 

 

 

 

 

 

2-анализ-досвид

 

 

 

 

 

Ключові процеси підготовки студента

абітурієнтів (5 балів,  5%)

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2.8

Конкурс проходить у два етапи: перший – самооцінювання ВНЗ своєї діяльності, другий – оцінювання ВНЗ кваліфікованими експертами. За результатами сукупної оцінки буде визначено до 5 лауреатів та 5 дипломантів. Максимально можлива кількість набраних балів – 1000.

За оцінками учасників конкурсу, зокрема, Новосибірського і Мордовського університетів сутність участі у ньому полягає у проведенні самооцінювання, як способу, що дозволяє їм постійно удосконалювати свою діяльність. Самооцінювання дозволило ВНЗ зіставити свою діяльність та її результати з заданою моделлю організації – еталону, а також визначити ступень досягнення встановлених цілей і виявити невідповідності й відхилення та причини, що їх викликали.  Тому самооцінювання, як правило, є першим кроком на шляху впровадження принципів TQM та системи якості відповідно до стандартів ISO 9000.

2.3 Проблеми якості освіти в Україні

На сьогодні вища освіта України - це 997 вищих навчальних закладів, серед яких 130 університетів, 63 академії, 137 інститутів, 169 коледжів, 301 технікум, 197 училищ  усіх форм власності, які здійснюють підготовку за 76 напрямами та понад 700 спеціальностями.

Практика свідчить, що заходи, пов»язані з державною акредитацією, не є достатніми, оскільки навіть виконання ВНЗ усіх вимог законодавства і ДСО не гарантують високої якості освіти і, по суті, є мінімальними орієнтирами, які забезпечують передачу студентам певних обсягів інформації та знань.

В той же час зростання конкуренції на ринку послуг вищої освіти, як між державними і комерційними ВНЗ, так і між українськими і іноземними закладами, а також ряд негативних факторів, пов”язаних із скороченням числа абітурієнтів (загальна кількість ліцензованого набору 502 тис. абітурієнтів, при тому на сьогодні в Україні народжуваність не перевищує 400 тис. на рік), змушує ВНЗ шукати нові шляхи підвищення якості вищої освіти, якості підготовки випускника [26].  

Станом на грудень 2002 року в Україні зареєстровано 869 сертифікованих систем якості.

В сфері вищої освіти на сьогодні не має жодної системи якості, що  сертифікована.

За останніми даними лише Морська академія (м. Одеса) вже знаходиться на стадії сертифікації системи якості, а Національний аграрний університет,  Київський університет економіки та права “КРОК” та Інститут інвестиційного менеджменту готуються до впровадження системи якості.

Щодо участі українських ВНЗ у національному конкурсі ділової досконалості, то вона залишається досить низькою. За усі роки проведення конкурсів, починаючи з 1996 року, лише 5 ВНЗ, таких як Полтавський університет споживчої кооперації, Київський інститут інвестиційного менеджменту, Європейський університет фінансів, менеджменту та бізнесу тощо взяли у ньому участь. Так, на зразок російського досвіду Міносвіти у [27] пропонується започаткувати в Україні національний спеціалізований конкурс з якості для ВНЗ.

Наведені дані свідчать про надзвичайну актуальність питання впровадження принципів TQM і систем якості у вищих навчальних закладах України.

2.4 Складнощі розроблення і впровадження принципів TQM і систем управління якістю у ВНЗ

Основні принципи TQM, на яких має бути побудована система менеджменту якості ВНЗ на перший погляд є зрозумілими і придатними для впровадження. В той же час, їх впровадження вимагає від ВНЗ суттєвої перебудови його системи управління, оскільки “косметичний ремонт” не дозволяє досягти бажаних результатів. В першу чергу, це пов”язано з проблемою непрозорості діяльності ВНЗ, яка полягає у тому, що досить складно отримати відповіді на питання щодо виконання персоналом встановлених вимог, чи відповідають отримані результати запланованим, у чому причини невідповідностей і недоліків у роботі [28].

Крім того, викладацький склад здебільшого не сприймає і чинить опір впровадженню нових принципів управління, які порушують усталену практику. Ситуація погіршується відсутністю достатньої  кількості  кваліфікованих менеджерів середньої ланки, які володіють методологію TQM. Ще однією причиною є розрив між ВНЗ і промисловістю, її потребами. Як правило у більшості ВНЗ не вистачає фінансових ресурсів для впровадження радикальних змін, пов”язаних з методологією TQM.

Суттєвою перешкодою, яка стає на заваді широкому розповсюдженню  сучасних методів якості у вищий освіті є недостатність необхідних методичних рекомендацій і розробок щодо впровадження принципів менеджменту якості у ВНЗ, а також відсутність спеціальних концептуальних моделей підготовки випускника ВНЗ, на основі яких може бути побудована система якості. Це пояснюється з одного боку специфікою управління якістю у вищому навчальному закладі, а з іншого тим, що ні принципи TQM, ні стандарти ISO 9000, ні моделі ділової досконалості не описують механізм їх реалізації, а додаткових стандартів до ISO 9000 на зразок QS-9000 для автомобільної, або  ISO 15161 для харчової промисловості у сфері вищої освіти не створено.

До того ж результати діяльності ВНЗ можуть мати кумулятивний довготривалий ефект, на економіку в цілому через внесок його випускників у розвиток  підприємств і організацій, у яких вони працюють.  І цей ефект не може бути визначено відразу. Тому об”єктивну оцінку діяльності ВНЗ можна здійснити лише через певний значний проміжок часу на відміну від діяльності промислових підприємств, які діють у ринкових умовах.

Однак складнощі, які постають перед ВНЗ, що впроваджують системи якості, не можуть закреслити очевидних переваг від застосування  сучасних методів менеджменту якості на основі принципів TQM, стандартів ISO та моделей ділової досконалості.

Ефективно функціонуюча система якості ВНЗ дозволить забезпечити стабільний випуск кваліфікованих спеціалістів, а також дасть можливість систематично оцінювати адекватність своєї системи навчання сучасним вимогам, зокрема, ліцензування і акредитації, своєчасно удосконалювати її.

Одним з основних критеріїв якості роботи ВНЗ стануть показники рівня працевлаштування випускників та ступінь задоволеності ними роботодавців.

В результаті впровадження системи якості має бути досягнуто:

- ключових покращень в управлінні процесами, з яких складається діяльність ВНЗ, в першу чергу навчального процесу, в наслідок чого підвищиться рівень якості випускників, їх конкурентоспроможність на ринку праці, ступінь задоволеності та прихильність роботодавців;

- покращень в організації роботи персоналу і навчання студентів, в тому числі наукової діяльності викладачів і студентів, самостійної роботи студентів;

- покращення зовнішнього іміджу ВНЗ і зміцнення позиції на ринку послуг вищої освіти;

- підвищення компетентності та задоволеності персоналу;

- буде удосконалено інфраструктуру ВНЗ, в наслідок чого буде оптимізовано витрати на забезпечення його діяльності;

- покращення результатів супутньої діяльності ВНЗ, зокрема, у проведенні курсів, семінарів, навчань, тренінгів, тощо.

2.5 Висновки

1. У [29] Міністр освіти і науки В.Кремень зазначив, що “гармонійно розвинена особистість має бути головною метою і змістом усієї системи освіти”. Тобто, метою освіти є навчання, виховання і розвиток особистості на основі поєднання викладання і наукової діяльності. Цей постулат має бути покладено в основу концептуальної моделі підготовки випускника ВНЗ.  Проведений порівняльний аналіз тенденцій розвитку вищої освіти й принципів TQM – ідеологічної основи стандартів ISO 9000 і моделей ділової досконалості, засвідчив їх сумісність і доцільність використання та впровадження останніх в практичній діяльності ВНЗ.

2. Досвід багатьох університетів світу, які впровадили системи якості на основі стандартів ISO 9000, підтверджує корисність методів TQM для досягнення головних цілей вищої освіти.

3. Інструментом. який забезпечить реалізацію сучасної моделі якості  підготовки випускника ВНЗ має стати система управління якістю, створена на основі принципів TQM, зокрема, процесному підході, і орієнтована на задоволення потреб споживачів – студентів, персоналу, роботодавців, суспільства, а також постійне удосконалення діяльності ВНЗ.

4. Поштовхом для побудови ефективної системи якості має стати стратегічне рішення вищого керівництва, яке має бути закріплено у місії, баченні  і стратегії ВНЗ. Виходячи з важливості чіткого, добре обгрунтованого стратегічного бачення, ВНЗ для його подальшого розвитку доцільно зосередити увагу саме на формуванні стратегії ВНЗ на основі проведеного стратегічного аналізу (SWOT-аналізу, абревіатура: Strength – сила, Weakness – слабкість, Opportunities – можливості, Threats – загрози). Рекомендації щодо самооцінювання ВНЗ відповідно до вимог ISO 9000:2000 наведено у [30], але вони здебільшого стосуються внутрішнього середовища. Тому самоаналіз бажано доповнити аналізом зовнішнього середовища, об”єктом вивчення якого мають стати економічні, демографічні, політичні, технологічні, правові і соціально-культурні фактори суспільства, а також бізнесове середовище. Його вплив оцінюється через аналіз діяльності конкурентів [31].

Формування стратегії передбачає вироблення стратегічного бачення і місії. Місія ВНЗ має бути чіткою і зрозумілою для кожного співробітника. Вона визначає основну функцію, основну мету існування ВНЗ. Стратегічне бачення ВНЗ формулює, що повинен робити ВНЗ, куди йти, яку конкурентну стратегію обирає. На основі місії та бачення формулюється  політика ВНЗ, яка в свою чергу трансформується у конкретні вимірювані цілі. Вони, в свою чергу, є основою стратегічного плану. Практика успішних ВНЗ говорить про доцільність розроблення плану щонайменше на два роки.

Здатність ВНЗ досягати поставлених цілей в умовах ринкової конкуренції характеризує рівень його конкурентоспроможності [32]. Існують 3 базові стратегії ВНЗ. Перша – передбачає наявність “ноу-хау” і суттєвих відмінностей у розроблених навчальних програмах ВНЗ порівняно з конкурентами, що дозволяє встановити більш високу ціну за свої послуги. Друга - основана на оптимізації витрат і зниженні ціни порівняно з конкурентами. Третя – характеризується  спеціалізацією на потребах одного сегменту ринку послуг вищої освіти, або обмеженої групи споживачів послуг.

Досвід розроблення і реалізації стратегії ВНЗ застерігає від одночасного використання декількох стратегій.

5. Система якості ВНЗ має відповідати наступним вимогам:

- приносити практичну користь ВНЗ;

- бути зрозумілою і не забюрократизованою, з мінімальним обсягом документації;

- підтримуватись інформаційною комп”ютерною системою;

- бути придатною для сертифікації.

6. Визначальним аспектом для забезпечення високої якості підготовки випускника ВНЗ є застосування процесного підходу. Якість підготовки є похідною від якості ключових процесів, з яких складається діяльність ВНЗ, З цього випливає необхідність управління ключовими процесами, а саме їх планування, вимірювання і контроль за показниками, що їх характеризують, аналіз і удосконалення, тобто застосування, так званого циклу Демінга “P-D-C-A”. Для ефективного управління процесами ВНЗ необхідно розробити просту у використанні  і зрозумілу для персоналу методику оцінювання ключових процесів і забезпечити її впровадження.

7.  Для успішного розроблення і впровадження системи якості доцільно використати методологію проектного менеджменту через розроблення бізнес-плану, бюджету, визначення необхідних ресурсів, побудову організаційної структури управління проектом, планування і маркетингу проекту, розроблення документації, управління вартістю, контролем і регулюванням проекту, менеджментом якості проекту, управлінням ресурсами та командою проекту, реінженірингом проекту тощо.

8. Створена система якості ВНЗ потребує підтримання у ефективному стані. Для цього має бути створено систему моніторингу за її функціонуванням, яка забезпечить постійне удосконалення якості підготовки випускників, ключових процесів ВНЗ і самої системи в цілому.

9. Ефективне функціонування системи якості ВНЗ має підтримувати інформаційна система його супроводження, яка може бути побудована як багаторівнева модульна система, що складається з підсистем управління документами системи якості, баз даних та баз знань.

10.  Подальший розвиток системи якості ВНЗ має відповідати таким сучасним тенденціям, притаманним вищий освіті, як її гуманізація, екологічна спрямованість, виховання відповідального, активного члена суспільства. Тому актуальним для ВНЗ є розроблення і впровадження систем управління навколишнім середовищем, систем управління соціальною відповідальністю, систем управління безпекою та здоров”ям персоналу та студентів. По суті  мова йде про поетапне впровадження інтегрованої системи управління ВНЗ, яка в подальшому має трансформуватись у систему управління сталим розвитком організації [33].  

 

Список використаної літератури

 

1.

В.Журавський Доповідь на нараді з професорсько-викладацьким складом і студентами Чернігівського державного інституту економіки і управління, Чернігівського державного технологічного університету, Чернігівського державного педагогічного університету ім Т.Г.Шевченка, www.mon.gov.ua 03.06.200, стор. 1-31

2.

С.Джордж, А.Ваймерскирх TQM Всеобщее управление качеством, Санкт-Петербург, 2002, 252 с.

3.

Т.Подсыпанина Єффективность и качество бизнес-образования, Бизнес-образование, 2003, №1(14) стр. 184-195

4.

М.Овлия, Э.Асшивалл TQM в высшем образовании – обзор систем качества в образовании. Под общей редакцией Ю.Адлера. Часть 1, М.,  МИСИС, 2000, стр. 23-42

5.

S.Hetms, C.Key “Are Studentes more then customers in the class room?”  Quality Progress, September 1994, p.p. 97

6.

Д.Бейли, Дж.Беннетт Реалистическая модель высшего образования, Системы качества в образовании, Под общей редакцией Ю.Адлера. Часть 1, М., МИСИС, 2000, стр. 99-106

7.

Дж.Ивенс Чему должно учить высшее образование в области качества,  Системы качества в образовании, Под общей редакцией Ю.Адлера. Часть 1, М., МИСИС, 2000, стр. 107-120

8.

ISO 9001-94 Системи якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування

9.

M.Sirvanchi “Are the students a real customers of the higher education?” Quality Progress, 1996, №10, p.p. 99-102

10.

ISO Central Secretariat, Switzerland The ISO 9000 Survey of ISO 9000 and ISO 14000 Certificates Twelfth cycle – 2002, ISO 2003-07, page 42

11.

ISO 9001-2001 Системи управління якістю. Вимоги

12.

И.Мазур, В.Шапиро и др. Управление пректами. Справочное пособие/ Под ред И.И.Мазура и В.Д.Шапиро. -  М.: Высшая школа, 2001 875 с.

13.

Л.Віткін, Г.Хімічева, С.Лаптєв Інформаційна модель супроводження системи якості, Інформаційні технології, 2003, №9 стор.

14.

Л.Віткін, Г.Хімічева Методика оцінювання якості ключових процесів підготовки випускника ВНЗ

15.

Л.Віткін, Г.Хімічева, С.Лаптєв Концептуальна модель оцінювання якості підготовки випускника ВНЗ. Стандартизація, сертифікація, якість, 2003, №3, стор. 68-72

16.

Руководство по применению стандарта ИСО 9001:2000 в области обучения и образования. Перевод с английского А.Раскина, М. , 2002, стр 128

17.

И.Ильинский  Качество – ядро образовательного процесса, Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 22-24

18.

М.Беляева Проблемы качества образования в условиях реформы высшей школы. Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 20-21

19.

О.Марухина, О.Берестнева Системный подход к оценке качества образования. Открытое образование, 2002, №3, стр. 38-42

20.

Е.Рузаев, С.Погребняк, А.Клеников и др. Томский политехнический институт: система менеджмента качества. Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 61-63

21.

Н.Фролов, В.Протасьев, В.Шильдин Принципы построения систем качества в образовательных процессах. Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 41-42

22.

Э.Спиридонов, Е.Савина Разработка моделы системы качества ВУЗа. Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 46-47

23.

Е.Гаффарова Создание системы менеджмента качества в вузе. Методы менеджмента качества, 2002, №12, стр.12-16

24.

В.Соловьев, А.Кочетов, А.Шестаков и др. Стимул и инструмент повышения качества деятельности ВУЗов, Стандарты и качество, 2002, №4, стр. 52-56

25.

Руководство для участников конкурса 2003 года “Внутривузовские системы обеспечения качества подготовки специалистов”  Министерство образования РФ, М., 2003, издано Московским государственным институтом стали и сплавов, стр. 32

26.

Л.Віткін Візьміться за впровадження міжнародної системи якості стандарту ISO 9000 Синергия, №1 (5), стор.8-11

27.

С.Степанов Менеджмент качества в образовании. Проблемы, инновации, образование, 2002, 31, стр. 49-52

28.

Е.Векслер, А. Лойкова, Н. Пархоменко, К.Шаралатова Управління якістю в освіті. Новий колегіум, 2003, №1, стор. 14-18  

29.

В.Кремень Система освіти в Україні: сучасні тенденції і песпективи: професійна освіта, педагогіка і психологія. Польсько-український щорічник / за ред. І.Зязюна, Н.Ничкало, Т.Левовицького, І.Вільш, К.Ченстохова Вип. ІІ, К., Вид-во “Віпол” 2000, стор. 13

30.

ISO 9004-2001 Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності

31.

Н.Стрикалова Стратегия развития образовательного учереждения. Новые знания, 2000, №2 стр. 29-33

32.

Л.Віткін, Г.Хімічева Сучасні інструментарії управління конкурентоспроможністю вищого навчального закладу (ВНЗ)

33.

Л. Віткін Місце України у світовій і європейській якості (нотатки для роздумів та дій) // Стандартизація, сертифікація, якість, 2002. - №3,   стор.  43-49

               

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика