Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   08.03.2015
Размер:   98.0 КБ
СКАЧАТЬ

Тема 4. Індивідуально-психологічні ознаки особистості. Психологічні ознаки студентського віку

 

Характер — це сукупність стійких психічних рис, що впливають на всі сторони поведінки людини, що й виражають його відношення до праці, людей, колективу, суспільства та самого себе. Характер являє собою своєрідність психічного складу особистості.

На форму прояву характеру й поведінку людини впливає темперамент, який виражає динаміку її психіки й позначається на гнучкості й рухливості взаємодії із зовнішнім середовищем, на швидкості мислення, пам'яті, пристосуванні до нових умов життя.

У психологічній літературі виділяють типи особистості за ознакою спрямованості на зовнішній або внутрішній світ. При цьому інтровертивному типу властиві замкнутість, соціальна пасивність, зосередженість на власних переживаннях, схильність до самоаналізу. Екстравертивний тип характеризується спрямованістю на навколишню дійсність, підвищеною емоційністю, гнучкістю поведінки, потребою в спілкуванні й активністю.

Важливою властивістю, що відрізняє одну людину від іншого, є здатності, тобто такі психічні особливості, які дозволяють успішно займатися одним або декількома видами діяльності й, що особливо важливо, опановувати їх, удосконалюватися в них.

 По психічних властивостях можна судити про індивідуальні особливості особистості людину. Від цих властивостей залежать протікання й прояв психічних процесів і станів, стабільність психічної активності, типової для даного людини. Особливості його знань, навичок, умінь, звичок умовно можна назвати психічними утвореннями. Вони формуються завдяки фіксуванню у свідомості результатів функціонування психічних процесів, станів, властивостей. Психічні утворення — важлива умова успішності розв'язку професійних і інших завдань.

Істотні особливості в поведінці й діяльності студентів обумовлені відмінністю в їхньому темпераменті.

Темперамент — це властивість особистості, у якій виражаються динамічні сторони психіки людину (рухливість, стійкість, емоційність і т.п.). Він впливає не тільки на прояв почуттів або швидкість перемикання уваги, але й на інші психічні процеси, визначає прояв рис характеру, поведінку студентів на заняттях, їх реакцію на ті або інші ситуації, навчальні завдання й оцінки. Від темпераменту багато в чому залежить результативність діяльності в різних її сферах.  Наукове пояснення відмінностей у темпераментах дає навчання І.П. Павлова про типи вищої нервової діяльності людину. Основні фізіологічні процеси, що відбуваються в корі головного мозку, — це збудження й гальмування. У різних людей вони різні по силі, урівноваженості й динаміці. Ці їхні особливості у своїй комбінації й визначають тип нервової системи, вираженням якої є темперамент. Сильний, збудливий, неврівноважений тип — фізіологічна основа холеричного темпераменту, сильний, рухливий, урівноважений — сангвінічного, сильний, малорухомий, інертний — основа флегматичного, слабкий тип — меланхолійного темпераменту.

Тип нервової системи впливає на динаміку поведінки людину, але високий рівень досягнень у діяльності (навчальній, трудовій, спортивній) можливий на різній типологічній основі. При цьому рівноцінні досягнення в навчальній діяльності, наприклад у представників рухливого й інертного, сильного й слабкого типів, можливі лише в тому випадку, якщо система впливів на того, кого навчають (студента), індивідуалізована з урахуванням його типологічних особливостей.

Відомо, що люди, що відрізняються в типологічному відношенні, по-різному пристосовуються до зовнішніх умов і обстановки. Зокрема, для людей рухливого типу характерні легка пристосовність до обстановки, нерівномірний темп діяльності, швидка перебудова діяльності відповідно до розв'язуваного завдання, для інертних — рівномірний темп діяльності, міцність умовних зв'язків, наявність попереджувальних операцій.

Педагогічними впливами, організацією діяльності можна впливати на прояв того або іншого темпераменту. Наприклад, у флегматиків можна підвищити швидкість відповідних реакцій, у холериків — зняти неврівноваженість, схильність до афектів, у меланхоліків — виробити впевненість у собі й т.п. Це відбувається головним чином за рахунок формування відповідних навичок, звичок, уміння володіти собою. Немаловажне значення має й правильна самооцінка плюсів і мінусів динаміки своєї психіки й поведінки.

Дотримуючи тактовності, необхідно допомогти кожному студентові правильно оцінити позитивні й негативні сторони свого темпераменту. У холерика позитивною рисою є його активність, у сангвініка — жвавість, бадьорість, у флегматика — неквапливість, стриманість, завзятість, у меланхоліка — глибина й стійкість емоцій. Негативними рисами холерика можуть бути різкість, поверховість, сангвініка — легковажність, нестійкість, флегматика — повільність, байдужість, млявість, меланхоліка — замкнутість, песимізм. Негативні риси темпераменту можна «вирівнювати», як говорив Л П. Павлов, лише « із часом за допомогою повільних і повторних вправ».

Кращі риси в темпераменті розвиваються лише в життєрадісній обстановці, де заохочуються активність, ініціатива, сміливість, підтримуються гарний робочий настрій і піднесеність у відносинах.

Характер — відносно стійкий психічний склад людину, сукупність рис, що впливають на всю його поведінку. Характер виражає відношення до навколишнього світу, праці, інших людей, себе самого.

Вивчення характеру кожного студента, його позитивних і негативних сторін — одне з умов цілеспрямованого й ефективного виховання, навчання й керівництва діяльністю тих, кого навчають,.

Як цілісному утворенню, характеру людину властивий ряд рис, які можна класифікувати по групах: 1) інтелектуальні — спостережливість, розважливість, гнучкість розуму; 2) емоційні — упевненість у собі, життєрадісність, бадьорість; 3) вольові — цілеспрямованість, ініціативність, витримка, рішучість, мужність, дисциплінованість і ін.; 4) моральні — чесність, правдивість, почуття боргу, колективізм і ін. Характер — сильний або слабкий — обумовлює замкнутість або товариськість, суспільну спрямованість особистості або її егоїстичність, цілісність або суперечливість. Головне, що розкриває характер студента, — це вчинки й дії, особлива поведінка в колективі, успішність і суспільна робота. Однак поведінка в соціумі не завжди адекватна внутрішнім якостям людини.

Практично важливе питання про недоліки характеру (лінь, скритність, недисциплінованість, нечесність, жорстокість і ін.), причини прояву й шляхи їх подолання в того або іншого студента. Недоліки в характері можуть бути породжені ще до вузу, але трапляється, що негативні риси лише підсилюються через невдачі в навчанні, конфлікти, втрату інтересу до майбутньої професії. Подолання подібних явищ — одне з найважливіших завдань виховної роботи у вузі.

Характер студента формується в процесі його діяльності залежно від мотивації й відношення в цілому до навколишньої дійсності. Особливості темпераменту й характеру тих, кого навчають, можна розглядати в якості критеріїв їх професійного самовизначення в різних сферах професійної діяльності й використовувати в профконсультаційній роботі.

Комплекс особливостей темпераменту й характеру — внутрішні умови розвитку й професійного самовизначення парубка. Але це не вичерпний психологічний критерій для прогнозу його професійного самовизначення. Необхідно враховувати інтереси, цінності, особливості світогляду особистості, її здатності й ін.

Виявлена кореляційна залежність професійних інтересів від особливостей темпераменту й характеру, що раніше залишалося під сумнівом. Вибір сфер професійної діяльності «людини — техніка»,« людини — людина», «людини — художній образ» і задоволеність цим вибором також обумовлюються всім комплексом особливостей характеру й темпераменту.

Здатності студента — такі його психологічні особливості, які дозволяють йому успішно освоювати програму вузу, ефективно удосконалюватися як майбутній фахівець. До них відносяться уважність, спостережливість, певні якості мислення, пам'яті, уява і т.д. Наприклад, математичні здатності — це своєрідність пам'яті й мислення, уміння узагальнювати матеріал, формалізувати міркування і т.д.

Розвиток здатностей відбувається на фоні інших психічних процесів і властивостей особистості. Іноді він полягає в компенсації відсутніх якостей. Не можна бути здатним педагогом, лікарем, інженером, фізиком, не маючи запасу необхідних знань, не володіючи живою уявою, гарною пам'яттю, глибиною мислення, залишаючись безпристрасним до своєї роботи.

Разом з тим очевидно, що без діяльності неможливий й розвиток здатностей. Він відбувається лише на основі закріплення проявів психічних процесів, мотивації поведінки залежно від особливостей діяльності. Тому моделювання майбутньої діяльності, практика, стажування мають велике значення для розвитку професійних якостей майбутніх фахівців.

Передумови успішного розвитку здатностей — інтерес студента до обраної ним професії, працьовитість і наполегливість, розуміння своєї відповідальності перед суспільством, державою. Щоб розвити свої дарування, навіть талановиті люди повинні завзято працювати.

Розвиваюче навчання у вузі припускає формування в студентів потреби, інтересу й умінь удосконалювати своє мислення, свої здатності.

Здатності й діяльність.

Говорячи про індивідуально-психологічні особливості,  виділяють тільки такі здатності, які мають психологічну природу й індивідуально варіюють.

Усі люди здатні до освоєння мови й прямоходіння, однак саме до здатностей ці функції не відносяться.

Підкреслюючи зв'язок здатностей з успішним здійсненням діяльності, коло індивідуальних особливостей обмежується тільки тими, які забезпечують ефективний результат діяльності. Проблемою здатностей і діяльності займалися прихильники діяльницького підходу в психології (у варіанті А.Н.Леонтьева), зводячи здатності до загальних способів діяльності або загальнолюдських  «сутнісних сил», які піддаються розвитку при навчанні. Але інтегрувалися не тільки індивідуальні відмінності, але самостійності відмовляли й психічній реальності.

«Здатність» - одне з найбільш загальних психологічних понять. У вітчизняній психології деякі автори давали йому розгорнуте визначення.

Зокрема,  С.Л. Рубинштейн розумів під здатностями  «… складносинтетичне утворення… складний синтетичнидським  , яке містить у собі цілий ряд даних, без яких людина не була здатна до якоїсь конкретної діяльності, і властивостей, які виробляються лише в процесі певним чином організованої діяльності».

Б.М.Теплов запропонував три емпіричні по своїй сутності ознаки здатностей, які й лягли в основу визначення: 1) здатності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людини від іншої; 2) тільки ті особливості, які мають відношення до успішності виконання діяльності; 3) здатності, що не зводяться до знань, умінь і навичок, які вже виробилися в людині, хоча й обумовлюють легкість і швидкість  придбання цих знань і навичок.

Як відомо, успішність виконання діяльності визначають і мотивація, і особистісні особливості. Саме це й спонукало К.К.Платонова віднести до здатностей будь-які властивості психіки, що тією чи іншою мірою визначають успіх у конкретній  діяльності.

Що ж являє собою психічна сутність здатності?

Найбільш детально це питання розглядається в роботах В.Д.Шадрикова. Здатності – властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції, що мають індивідуальний міру виразності.

Природні передумови здатностей.

Здатності як і всі індивідуально-психічні особливості не здобуваються людиною в готовому вигляді, як щось дане від природи, вроджене, а формуються в житті й діяльності.

На цей світ людина з'являється без психічних властивостей, а лише із загальною можливістю їх придбання. У результаті взаємодії з дійсністю й активної діяльності людський мозок починає відбивати навколишній світ,  виявляючи свої індивідуально-психологічні якості й особливості  ( у тому числі здатності). У такому сенсі й варто розуміти прийняте в психології висловлення, що здатності не є вродженими.

Однак заперечення вродженості здатностей не має абсолютного характеру. Психологія не заперечує вродженість диференціальних особливостей, укладених у будові мозку, які можуть виявитися умовами успішного виконання якоїсь діяльності.

Ці морфологічні й функціональні особливості будови мозку, органів почуттів і рухів, які виступають у якості природних передумов розвитку здатностей – називаються задатками.

Задатки багатозначні. На основі тих самих задатків можуть розвиватися різні здатності, залежно від характеру вимог, пропонованих діяльністю.

Наприклад, до вроджених задатків належать незвичайно тонкий нюх.

Чи є це якоюсь здатністю? Ні. Усяка здатність – це здатність до чогось, до якоїсь конкретної людської діяльності. Але людині, що володіє тонким нюхом, легше, ніж комусь іншому, розвити в себе здатності професіонала парфумера-композитора ароматів. У країні таких людей усього 30.

В області вивчення природи й сутності задатків наука робить перші кроки. У цей час можна говорити про більшу або меншу продуктивність гіпотез, що стосуються сутності задатків. Не підтвердилася висловлена Ф.Галлем гіпотеза про існування зв'язку між окремими анатомічними властивостями мозку й здатностями. Припущення Галля про строгу локалізацію в великих півкулях мозку якостей розуму, талантів, здатностей давно відкинуте наукою. Але в повсякденній свідомості дотепер існує уявлення про закономірний зв'язок між розміром мозку й здатностями людину. Індивіда з високим чолом наділяють розумом, і навпаки людину з низьким чолом зустрічають несприятливим прогнозом щодо розумових здатностей.

Виявилася неспроможною гіпотеза про залежність задатків і розмірів мозку, його маси. Мозок дорослої людини важить у середньому, близько 1.400 г. Незабаром з'ясувалося, що найбільший і важкий мозок виявився у людини розумово неповноцінної.  Не підтвердилася гіпотеза й про те, що задатки визначаються кількістю звивин мозку.

У цей час найбільш продуктивними є гіпотези, які зв'язують задатки з мікроструктурою мозку й органів почуттів. Можна припустити, що поглиблене вивчання будови мозкової клітки дозволить виявити морфологічні й функціональні особливості, що відрізняють нервову тканину обдаровані людини.

Значну вірогідність мають гіпотези, що зв'язують задатки з деякими диференціальними особливостями нервових процесів (відмінностями їх по силі, урівноваженості й рухливості) і тим самим з типами вищої нервової діяльності.

Б.М.Теплов спробував з'ясувати, як впливають риси типу вищої нервової діяльності на якісні особливості структури здатностей. Він показав, що слабість нервових процесів – не тільки негативна, але й позитивна якість, тому що слабість,  наприклад, є наслідок її високої реактивності. Особлива чутливість нервової системи може виступати як якийсь задаток, на основі якого будуть розвиватися здатності, пов'язані з діяльністю, де потрібна тонка щиросердечна організація, чутливість.

Ще більшу ймовірність мають гіпотези, які зв'язують природні передумови здатностей з парціональними (частками) особливостями нервової системи, тобто своєрідністю психологічних властивостей, що проявляються в одних у зоровій, в інших у слуховій, у третіх у руховій сфері.

Здатності й спадковість.

Включення задатків в особливості будови й функціонування нервової системи, підтверджує припущення, що вони підкорюються загальним генетичним законам.

Однак,  гіпотеза можливої спадковості задатків не повинна бути ототожнена з ідеєю спадковості здатностей.

Ця проблема має довгу історію. В 1875 році була опублікована книга Ф.Гальтона «Спадковість таланта. Закони її  наслідування». Автор на підставі вивчення родовідних знаменитих людей зробив висновок: таланти передаються в спадщину або по материнській, або по батьківській лінії. Але висновки Гальтона не мали наукової вірогідності.

На підставі біографічних  даних видатних людей можна зробити висновок не про біологічну, а про спадковість умов життя, тобто соціальних умов, які сприяли розвитку здатностей.

 

Здатності й типологія людей.

Загальні здатності або загальні якості особистості – цілком конкретні психологічні прояви. До таких загальних якостей особистості, які в умовах конкретної діяльності можуть виступати як здатності, відносяться індивідуально-психологічні якості, які характеризують приналежність до одному з 3-х типів людей.

Для художнього типу властива яскравість образів, які виникають у результаті безпосереднього впливу живого враження, емоцій.

Для  розумового типу – перевага абстракцій, логічних побудов.

Змішаний тип – є риси художнього й розумового типу. Відмінності в типології здатностей пов'язані з функціональною асиметрією великих півкуль – права півкуля «відповідальна» за образне мислення, а ліва – за символічне.

Переважна більшість «художників» мають риси цього типу – вразливість, емоційність, образність, що відповідно створює сприятливі умови для заняття аналогічними видами діяльності (живопис, музика, виконавча майстерність). Відповідно риси розумового типу сприяють заняттям точними науками (мовознавством, математикою, а також філософією).

Відношення до типів - не фатальна зумовленість, а відносна перевага образних компонентів психіки над розумовими.

 Проблема взаємозв'язку асиметрії півкуль мозку й індивідуально-типологічних особливостей досліджувалася певними ученими, починаючи від робіт І.П. Павлова, школою Б.Теплова – Н. Небиліцина,  Є.Голубєвою і ін.

Класифікація здатностей.

Шадриков В.Д. у своїй монографії «Психологія діяльності й здатності людини» (1996) визначає здатності як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції, і пропонує підійти до класифікації здатностей на основі традиційного поділу пізнавальних психічних процесів. Відповідно:

- здатності відчуття (сенсорні процеси);

- здатності сприйняття (перцептивні процеси);

- здатності пам'яті (мнемічні процеси);

- здатності уяви (імажинативні процеси);

- здатності мислення (розумові процеси);

- здатності уваги (аттенціонні процеси);

- психомоторні здатності;

- духовні здатності – як властивості, що характеризують функціональну індивідуальність особистості.

Шадриков не визнає традиційного поділу здатностей на загальні й спеціальні. Вважає, що спеціальні здатності – це загальні здатності, які придбали риси оперативності під впливом вимог діяльності.

Петровський А.В. виділяє загальні й спеціальні здатності. Загальні або різнобічні здатності – як більш загальні якості, що відповідають не одній,  а декільком видам діяльностей. Спеціальні ж якості відповідають більш вузькому колу вимог даної діяльності.

Загальні й спеціальні здатності розрізняє Б.М.Теплов – один з видних дослідників цієї психологічної проблеми. Він пов'язує загальні здатності з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності, а спеціальні – з окремими видами діяльності.

За традицією до загальних здатностей відносять розумові або інтелектуальні.

У. Штерн визначав інтелект як деяку загальну здатність пристосування до нових життєвих умов. Існує кілька факторних теорій інтелекту, що уявляють собою основу вимірювального підходу. Суть підходу – конструювання завдань, спрямованих на діагностику інтелекту – загальних розумових здатностей (шкала розумового розвитку Бінне-Симона (1911)), модель Смірмена – діагностуюча генеральний фактор загальних здатностей, багатофакторна модель Терстоуна, тест структури інтелекту Амтхауера, тест «Прогресивних матриць» Равена, тест інтелекту Айзенка й Кэттела, що вимірюють генеральний фактор (G). Особливий інтерес являє собою модель «структури інтелекту» Д. Гілфорда,  яка систематизує дослідження в області загальних здатностей. За структурою модель є необіхейвіористською, заснованої на схемі «стимуллатентна операція-реакція». Модель є тривимірною – 3 шкали найменувань: операція, зміст, результати.

Операція – уміння випробуваного, точніше, психічний процес (пам'ять, дивергентна продуктивність, конвергентна продуктивність);

Зміст – визначається природою матеріалу або інформації, з якої проводиться операція (символ, поведінка, значення слова);

Результати – форма, у якій інформація обробляється випробуваним (клас, відношення, елемент, типи і т.д.)

Кожний фактор характеризується комбінацією категорій з кожного виміру. Усього 5×4×6=120 факторів.

Головне  досягнення Гілфорда – поділ дивергентного й конвергентного мислення. Дивергентне мислення пов'язане з породженням безлічі розв'язків на основі однозначних даних - є підстава творчості.

Конвергентне мислення – спрямоване на пошук єдино вірного результату, діагностується традиційними тестами інтелекту.

Концепція Гілфорда широко використовується не тільки в США, але й в інших країнах, особливо в роботі з обдарованими дітьми й підлітками. На її основі створені програми навчання, які  дозволяють направляти  й планувати розвиток здатностей.

Модель Кеттела виділяє 3 види інтелектуальних здатностей: загальні, парціальні й фактори операцій. Кеттел виділяє «вільний» і «зв'язаний» інтелект. Фактор «зв'язаного» інтелекту визначається сукупністю знань і інтелектуальних навичок особистості, придбаних у ході соціалізації, є мірою оволодіння культурою того суспільства, до якої належить індивід. Фактор зв'язаного інтелекту проявляється при розв'язанні тестів, що вимагають навченості.  «Вільний» інтелект незалежний від прилучення до культури. Проявляється він при розв'язку перцептивних завдань.

Заслуга Кеттела: спробував сконструювати тест, вільний від впливу культури. Опублікований в 1958 році. Існує в 3-х варіантах: для дітей 4-8 років  і розумово відсталих дорослих, для дітей 8-12 років, і дорослих, що не мають вищої освіти, для тих, хто вчиться у старших класах, студентів і дорослих з вищою освітою.

 Модель Векслера.  Векслер визначив інтелект як здатність індивіда до доцільної поведінки, раціонального мислення й ефективної взаємодії з навколишнім світом. У своїй моделі Векслер показав, що успішність розв'язку тестів залежить від інтелектуального рівня, прилучення до культури, допитливості, рухової активності. Особистісні особливості прямо детермінують будь-який інтелектуальний акт. Векслер створив батарею тестів, що вимірюють загальний інтелект.

Види інтелектуальних здатностей по Айзенку.

Розрізняє 3 виду інтелекту:

1) біологічний – на основі структури й функції головного мозку;

2) психометричний – пізнавальні можливості, виміряються тестами, характеризується рівнем IQ;

3) соціальний  – залежить від соціально-історичних факторів (критична обробка інформації, вироблення стратегії), у значній мірі визначається IQ.

 

Структура здатностей.

Здатності являють собою сукупність психічних якостей. Здатності мають складну структуру, яка відбиває системну організацію мозку, міжфункціональні  зв'язки й діяльносний характер психічних функцій.

У звичайному житті здатності виступають насамперед як характеристики конкретної людини. Звертаючись до конкретної  особистості, особливо в освітньому процесі, ми бачимо, що здатності розвиваються, мають індивідуально своєрідне вираження. Прагнення грамотне розкрити здатності особистості, визначити шляхи їх розвитку приводить до необхідності розгляду структури здатностей.

Більшість сучасних учених пов'язує загальні здатності з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності, а спеціальні – з окремими видами діяльності.

За традицією до загальних здатностей відносять розумові або інтелектуальні. 

 Таким чином, до основних складових розумових здатностей відноситься пізнавальна потреба або розумова активність. Її характеристики:

а) ненасичуваність;

б) радість від процесу пізнання;

в) потреба у враженнях;

г) становлення схильностей, покликаних визначити майбутнього область діяльності.

Структура спеціальних здатностей  визначається сукупністю психічних якостей, які визначаються вимогами конкретної діяльності,  і є різними для різних видів діяльності.

Так,  структура літературних здатностей припускає: високий рівень розвитку естетичних почуттів, наявність яскравих наочних образів пам'яті, емпатію, почуття мови, багату фантазію, інтерес до психології людей, потребу в самовираженні. Специфічний характер має також будова інших здатностей. Серед властивостей і особливостей особистості, що утворюють структуру конкретних здатностей, одні займають головне положення, інші – допоміжне.

Психолог Крутецький В.А. всебічно вивчав обдарованих дітей із цим видом здатностей і виявив структуру математичних здатностей. На цьому прикладі ми зможемо одержати уявлення про структурування спеціальних здатностей.

Компоненти структури:

1. Одержання математичної інформації. Здатність до формувального сприйняття математичного матеріалу, розуміння формальної структури завдання;

2. Переробка математичної інформації:

а) здатність до логічного мислення, уміння мислити математичними символами;

б) здатність до швидкого, широкого узагальнення математичних об'єктів;

в) здатність до згортання процесу математичних міркувань, уміння мислити згорнутими структурами;

г) гнучкість розумових процесів у математичній діяльності;

д) здатність до швидкої  перебудови спрямованості розумового процесу, перемикання на зворотний хід думки.

3. Зберігання математичної інформації. Математична пам'ять – узагальнена пам'ять на математичні відносини, схеми, типові характеристики, докази і т.д.

4. Загальний синтетичний компонент.

Математичний напрямок розуму.

Таким чином, структура здатностей прямо пов'язана з діяльністю, в якій вона (тобто, здатність) розвивається. Знання основних компонентів певної діяльності дозволяє змоделювати структуру певних здатностей.

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика