andrey

Путь к Файлу: /Гуманитарный университет / Неврози.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   18.03.2015
Размер:   35.5 КБ
СКАЧАТЬ

Новобузький педагогічний  коледж

Миколаївського державного університету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Неврози
 

 

 

 


на тему:

Неврози
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Студентки  11-А гр.

Сербіної Юлії Олександрівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М. Новий Буг  2003р.

 

Вступ

У нервовій системі дітей перших років життявиникле збудження легко іррадіює, призводячи до загального рухового неспокою , а тривале або сильне подразнення призводить до гальмування.

В міру нових і нових умовних зв’зків та ускладнення вищої нервової діяльності дія надмірних подразників  щораз сильніше позначається на поведінці дитини. При слабкому типі вищої нервової діяльності дитина стає  лякливою , уразливою часто плаче , дрижить , а при збудливому типі – недисциплінованою, капризною, запальною, надмірно рухливою, метушивою. Таких дітей називають нервовими. Діти інших двох типів (урівноваженого рухливого та урівноваженого повільного) також можуть бути нервовими , але в них нервовість,як правило, проявляється значно слабше.

Варто зазначити, що дитина може успадкувати від батьків слабкий або збудливий тип нервової системи , і тим самим її нестійкість, що призводить до нервовості. Часто схильність до нервовості буває природженою, під впливом несприятливих умов внутрішньоутробного розвитку.

Про набуту нервовість кажуть в тих випадках, коли причини, які її породили, діяли на дитину після її народження. Такою причиною може бути, наприклад, родова травма, неправильне харчування, недотримання нормального режиму, недостатній сон, різі захворювання, особливо хронічні. Часто литина стає нервовою через провину оточення: гомінливе середовище, сімейні сварки, грубі лайкі. Дитина тяжко переживає різке, несправедливе  чи нерівне ставлення до неї , швидкий перехід від надмірної суворості до пестощів  і захвалювання , часті зацваження і заборони , пригнічення ініціативи. Кіно, телевізійні передачі, спектаклі, сильно збуджуючи нервову систему, також можуть сприяти розвиткові нервовості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Негативізм

Кожна дитина може проявити своєрідну впертість – робити протилежне до того, чого від неї вимагають. У нервових людей таке негативне, тобто заперечне ставлення до зовнішніх впливів може часто повторюватись і стати характерною рисою поведінки. Дитині підставляють тарілку з кашею і пропонують їсти -  вона відмовляється. Варто прибрати тарілку – дитина вимагає її. Знову підставляють – і знову відмовляється, якщо, відсунувши тарілку, сказати “Не їж!”, а потім не звертати на дитину ніякої уваги, вона через деякий час сама її підсуне, все з’їсть і навіть може попросити ще. Подібні  ж негативні реакції повторюються, коли вимагають, щоб дитина вимила руки, пішла гуляти або лягла спати. Чим суворіше наполягати на своєму, тим сильніше проявляються негативні реакції.

Ця риса поведінки, що називається негативізмом  - один із частих проявів дитячої нервовості. Щоб послабити негативізм, слід уникати високо тону наказу, не наполягати на своєму.

 

Дитячі страхи

Злякати дитину може кожне явище навколишнього життя, якщо воно не знайоме їй і виникло несподівано. Дитина лякається, якщо з-за рогу раптово вискочив собака або залунав сильний незвичний звук. Такий переляк природній і, як правило, не залишає негативних наслідків.

Інша річ, необгрунтовані та неполодалі страхи, властиві багатьом нервовим дітям. Вони лякаються гучних звуків, навіть таких, що часто повторюються, бояться темряви, грози, сильного вітру – одним словом, приводів до страху може бути дуже багато. Постійні страхи пригнічюють дитину, зменшують її активність.

У розвитку страхів найчастіще винні оточуючі, які залякують дитину міліціонером, дідом, який занесе її в мішку, лютим розбійником, сірим вовком, а іноді мати загрожує, що віднесе її в темний ліс або сама піде від неї назавжди. Якщо в розвитку нервовості основну роль відіграли сімейні сварки, то часто з ними пов’язуються і страхи: батоко покинув сім’ю, дитина безперестанно боїться, що і мати піде від неї, в інших ситуаціях дитина може боятися бійки, вигляду п’яного батька.

 

Неврози

Надмірно сильні подразнення можуть спричинити серйозні порушення нервової діяльності, які прийнято називати неврозами. Вони приявляються не тільки в підвищеній нервовості, але і в порушенні тих чи інших функцій організму. Розрізняються декілька форм неврозів: основні з них – істеричний невроз, неврастенія, невроз нав’язуючого стану. Кожна з цих форм має різні прояви.

Істеричний невроз у дітей раннього і дошкільного віку проявляється частіше всього у формі приступів; при цьому діти, якщо їм в чомусь відмовляють, падають напідлогу, вигинаються, кричать, стукають ногами. Як тільки дитина одержує бажане,  приступ зникає. Такі випадки частіше всього бувають в сім’ях, де часто виникають конфлікині ситуації, особливо в стосунках з матір’ю. Приступ може супроводжуватись блюванням, нетриманням сечі та ін. Істеричні неврози частіше вього виникають під час егоцентричного виховання і в конфліктнх ситуаціях.

Неврастинія має багато різних проявів. В її основі лежить низький рівень працездатності клітин центральної нервової системи (так звана роздратована слабкість). Дитина легко стомлюється, вона роздратована, плаксива, вередлива. Одним з найраніших і специфічних проявів неврастинії є порушення сну. Невротичні розлади сну проявляються вже в перші місяці життя: сон поверхневий, неспокійний. В більш старшому віці діти часто розмовляють уві сні. Частим симптомом невростинії є енурез. Як правило, 90,7 % здорових дітей до 3 років повністю контролюють сечевиділення. Після 4 рків енурез  у дітей розглядають як патологію, яку потрібно лікувати.

Заїкання у дітей також виникає в результаті функціонального порушення вищої нервової діяльності. Воно починає проявлятися у віці 2,5 – 4 роки, хоча бувають випадки і в більш ранньому йоговиявленню (1-3 роки). Ця різниця залежить від причин, що його викликають.

Гострі психотравмуючі фактори, при яких емоційний струс пов’язаний з інстинктом самоохорони (переляк, падіння з висоти та ін.) можуть спричпнити різні прояви заїкання. У дітей збуджених, які починають рано розмовляти, розмовляють багато і швидко, заїкання може виникнути в результаті ще не повністю сформованих мовнорухових механізмів. Іноді заїкання виникає як наслідок перевтоми в результаті надлишку інформації (систематичний огляд телевізійних програм, слухання, постійне читання великої кількості книг та ін.) заїкання достатньо часто призводить до емоційно-вольових порушень. У таких дітей в більш старшому віці спостерігається висока вразливість.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Усі ці явища можуть зберігатися довго, іноді багато років і навіть усе життя. Надмірно сильні впливи, які травмують нервову систему, можуть викликати невроз у будь-якої дитини, тому запобігання нервовості в основному зводиться до усунення всього того, що може завдати вищій нервовій діяльності дитини. Починати профілактику треба з внутрішньоутробного періоду її розвитку, створюючи для вагідної жінкі максимально сприйнятливі умови життя, захищаючи її від захворювань і всього, що травмує нервову систему.

Для виховання  в дитини  потрібної для неї бадьорості, життєрадісності, велике значення має фізична культура, рухливі ігри, спорт.

 Дорослі повинні бути завжди спокійні та ввічливі як між собою, так і з литиною. У нерішучих дітей потрібно пробуджувати активність, всіляко стимулювати їх діяльність, давати їм завдання, поступово збільшуючи їх складність. Нестримну активність збудливих дітей потрібно спрямовувати розумним шляхом, наповнюючи життя дитини грою, фізичними вправами, працею. Щоб запобігти дитячому негативізмові, лорослі не повинні перешкоджати проявам самостійності. Постійні заборони, часто не обгрунтовані, лише сприяють розвиткові дитячої нервовості.

Батьки і  вихователі повинні розмовляти з дитиною завжди в рівному, спокійному тоні, без роздратування, нетерпіння і гніву. Не повинно бути суперечливості між вимогами батька і матері, батьків і вихователів. Впертим дітям накази рекомендується робити не в категоричному тоні, а у вигляді прохання. Якщо дитина протестує дуже бурхливо, то краще не наполянати на виконанні наказу. Ніколи не можна застосовувати тілесні покарання, бо вони не тільки завдають болю, а й ображають і озлоблюють дитину, травмуюють її нервову систему.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика