andrey

Путь к Файлу: /Гуманитарный университет / Геполитика / Глобальные проблемы.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   1
Пользователь:   andrey
Добавлен:   18.03.2015
Размер:   61.0 КБ
СКАЧАТЬ

Глобалізація і комплексні політичні ситуації

Наддержавні і міжнародні НУО оперують у світовому оточенні, яке, звичайно, змінюється; слід, проте, відзначити, що НУО є ключовими конструкторами тієї мови, якою ведеться обговорення світових змін. Найяскравішим прикладом є поняття "комплексна політична ситуація", в якій, очевидно, ці НУО мають унікальне значення. Марк Дафілд  визначив цю концепцію у такій спосіб, що пов'язав її безпосередньо з основними темами глобалізму і соціальної політики, пропонуючи складати їх з трьох головних елементів:

1.  Вони посідають місце у світовій економіці, яка все більше марґіналізується і в стратегічному, і в економічному вимірі.

2.  Криза продовжується зусиллями хижацьких політичних формувань, які потребують її заради власного виживання.

3.  Втручання країн Північної Америки і Західної Європи в цю кризу є проблематичним і все більше зосереджується на наданні гуманітарної допомоги.

Поки існує невизначеність щодо цих питань, ми можемо припустити, що суперечливі мандати й погляди різних аґенцій, у тому числі й аґенцій ООН, реґіональних організацій і самих НУО, навіть посилюють ці кризи. Крім того, визначення, які сфери є "маргінальними" стратегічно і економічно, саме по собі й досі залишається неузгодженим між різними організаціями.

Війни і конфлікти

В розділі 1 ми показали, що існує потреба вийти за рамки традиційних міжнародних відносин, які концентруються майже виключно на питаннях оборони та безпеки, і звернутися до глобальних соціальних і екологічних питань; але не можна облишити й дослідження нових спалахів локальних конфліктів у 42 країнах (на 1993 р.), які мають багато спільних характеристик, а саме: багатосторонню напруженість; участь цивільного населення; брутальне насильство; широке застосування доступної легкої зброї; важливість ширшого висвітлення подій у засобах масової інформації; довготривалість (половина конфліктів 1993 р. триває вже понад десятиліття); великі міґрації населення; відсутність перспектив простого вирішення. Дафілд установив, що 00-Н визнає приблизно 26 із цих ситуацій "складними політичними ситуаціями" фиШеїсі, 1994:7); вони потребують гуманітарного втручання під егідою ООН і охоплюють близько 59 мільйонів учасників, яким необхідно надати допомогу, за його оцінкою, на суму 4,5 мільярдів доларів СІЛА. Зростаюча роль світових організацій та НУО, які працюють у цих ситуаціях, висуває серйозні питання щодо шляхів, якими слід надавати гуманітарну допомогу, оскільки така допомога може виявитися мимовільною підтримкою війни як живучої соціальної й економічної системи 1995Ь: 123).

Є переконливі аргументи на користь припущення, що ці конфлікти вказують на "нову зону небезпеки" (Виїїіеісі, 1994) і на нову межу між "зоною спокою" та розширеною "зоною збурення" (Віп^ег ало1 ^іИаузІсу, 1993), хоча, на наш погляд, ефект глобалізації робить цю відмінність дедалі сумнівнішою. Як нещодавно доводив Джон Кін (Кеапе, 1996: 4—9), взаємозв'язок цих двох зон, включаючи світове військове виробництво і масові міґрації, так само як і висвітлення в засобах масової інформації, означає, що вплив воєн на певному просторі має далекосяжні соціальні наслідки. Крім того, вони кидають новий виклик наддержавним реґулюючим установам, у тому числі і наддержавним по-літико-юридичним структурам, які відстежують кримінальні злочини деяких типів держав і субдержавних утворень. Найяскравішим прикладом цього може слугувати досі неефективний Трибунал військових злочинів у Гаазі, який, як вважалося, повинен був стати прототипом широкомасштабного міжнародного суду (Сгапі, 1995Ь). Застосування "етнічних чисток", які є звичайним елементом цих військових ситуацій, має бути визнане формою "неявної соціальної політики", що потребує особливі, переважно нездорові, уявлення про те, якою має бути організація суспільства (ОВА, 1995Ь); такі явища справді випробовують ступінь розвитку наддержавних регулюючих установ і механізмів.

Вимушена міграція в контексті

Другим ключовим елементом складних непередбачуваних ситуацій є розлога криза вимушених міґрацій. Кількість біженців у світі страхітливо виросла з того часу, як була заснована ЮНГКР. У 1970 р. було приблизно 2,5 мільйони біженців у всьому світі; на 1983 р. ця цифра становила вже 11 мільйонів, а на 1992 — було близько 18,2 мільйона біженців, з яких майже чверть налічувалась у Європі та в країнах колишнього Радянського Союзу; саме цей регіон, значною мірою завдяки югославській кризі, зумовив найбільший ступінь зростання міґрацій за останнє десятиріччя. Роль ЮНГКР як організації в першу чергу відповідальної за біженців у світі стає дедалі важливішою. В пошуках способу впливу на політику і практику стосовно біженців, ЮНГКР втручається безпосередньо у сферу захисту біженців. Інші ключові елементи у кризі біженців — надання притулку, гуманітарна допомога і громадські соціальні служби — розвиваються через партнерство з НУО.

Визначення того, хто має вважатися біженцем, було розроблене у зовсім іншому контексті безпосередньо після другої світової війни. Конвенція 1951 р., доповнена протоколом 1967 р., практично діє й сьогодні, визначаючи біженця як "персону, котра перебуває за межами своєї власної країни внаслідок достатньо обґрунтованого страху переслідування за належність до расової, релігійної, національної, певної політичної або соціальної групи чи за політичні погляди і не може чи не хоче довіритися захисту в цій країні або повернутися туди через страх переслідування" (ІЖНСК» 1993: 11). Ця Конвенція має багато розбіжних в інтерпретації положень і, що значно гірше, не враховує жертв генера-лізованого насильства («Тоїу, 1992), тому багатьом з тих, хто втік від війни у Югославії, був ґарантований тільки тимчасовий статус, і вони мали повернутися по перших ознаках затишшя (як це вже було з хорватськими і боснійськими біженцями в Німеччині).

Друга проблема полягає в тому, що, хоча мандати ЮНГКР можуть бути поширені і на "внутрішньо переміщених" осіб, і на "групи під ризиком" всередині даної спільноти мешканців, зростає необхідність у тому, щоб біженцями опікувались спеціальні аґентства, не задіяні на інші проблеми спільноти. Це може стати, зрозуміло, "вузьким місцем" і проблемою в соціальній політиці, коли необхідність такої ж уваги до бідняків вимагає роздільного вирішення, як про це говоритиметься далі. Після закінчення холодної війни, між 1990 і 1995 рр. кількість осіб, які перебували за кордонами власних держав, сягнула понад 25 мільйонів, що перевищує кількість біженців (118 Сопшііїіее іот Кеїи£еез, 1996: 20).

Зростання етнізованого націоналізму

Одним з найскладніших вузлів нашого часу є соціальні відносини, які, з одного боку, все більше глобалізуються, а з іншого — стають дедалі вужчими, обмеженішими і етнізо-ванішими через проголошення особливого типу "політики ідентичності" і, зокрема, через посилену етнізацію націоналізму. Ніде ця проблема не виявляється так виразно, як у посткомуністичних країнах Центральної і Східної Європи та країнах колишнього Радянського Союзу, де, разом із процесами лібералізації і (часткової) демократизації, відродився етнічний та національний антагонізм і наростає тенденція до розпаду великих багатонаціональних країн на менші, одноетнічні (чи з виразним домінуванням одного етносу) країни. Це зазвичай пояснюється наслідком розпаду комунізму, оскільки, мовляв, авторитарний режим просто "виключав" національні питання та питання меншостей, хоча, як тепер багато дослідників згадало, національні питання завжди мали велику вагу при цих режимах.

Найкраще визначення етнізованого націоналізму як процесу перетворення "уявних" конструкцій у реальні було запропоноване Кальдором і Кумаром, котрі бачать етнічність як формування і реформування колективних особливостей через традиції, релігію, мову тощо; таким чином, етнізова-ний націоналізм — це всі ті рухи, які утверджують етнічні особливості як первинну базу для побудови державності (КаШог апгі Китаг, 1992: 12—13). Таке визначення зразу ж висвітлює явну суперечність етнічних проблем та проблем національних меншин у Центральній і Східній Європі. В певному сенсі 1989 рік знаменував не тільки крах комунізму в реґіоні, а й початок кінця імперіалістичного домінування, як це вже спостерігалось у період розпаду Австро-Угорської, Османської та радянської імперій. Діапазон ситуацій, в яких перебувають меншини, також складний і нараховує принаймні п'ять типів, з яких перші чотири розглянуто у Фуше (БЧшсЬег, 1994: 17):

1   спільноти, не пов'язані з певною національною державою чи з просторовою юридичною особою; найвиразнішими представниками є роми, або циганські спільноти, розташовані повсюди в реґіоні;

2   спільноти, котрі підтримують культурні, мовні та інші зв'язки з певною національною державою, що з неї вони походять, навіть на досить великій відстані — як німецька меншина в колишньому Радянському Союзі;

3   спільноти, які живуть близько до держави їхньої нації, але не на кордоні з цією державою, наприклад — угорці в Румунії;

4   спільноти, які живуть близько до держави їхньої нації (самовизначення) — такі, як албанці в Косові чи угорці в Словаччині;

5  спільноти, які внаслідок формування нових держав перестали бути більшістю у великій державі, а стали меншістю у новоутвореній — наприклад, росіяни у прибалтійських країнах або серби у Хорватії.

Проблеми національних меншин, пов'язані з етнізованим націоналізмом, є найбільшими проблемами для наддержавних організацій, зокрема для Європейського Союзу, Ради Європи, Організації безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ). Ці питання збіглися й переплелися з двома іншими важливими проблемами: війною в колишній Югославії І зростанням расизму, фашизму та ксенофобії, зокрема у нещодавно відновленій Німеччині, спрямованих проти національних меншин Півдня і Сходу, циган та безпритульних. Складнощі і суперечливі підходи національних і міжнаціональних організацій у сфері прав меншостей можна співставити з тими, які вже обговорювалися в рамках дискусії про соціальний добробут. Зокрема, підхід, який можна було б назвати політикою "батога й медяника"— коли винагороджується позитивна практика і критикується (або цілковито заперечується і засуджується) негативна практика тих країн, де вона домінує,— криє у собі складнощі. Той аргумент, що існують законні технічні вирішення питань расиз-

му, піддають серйозній критиці вчені, дослідники расизму й етнічних стосунків у Західній Європі. Крім того, трапляються такі спотворення, коли деякі країни, наприклад Чеську Республіку, винагороджено за їхню "західну" економічну орієнтацію, а на їхнє законодавство про виняткове громадянство звернено щось на зразок "сліпого ока" (ВесІс, 1995), Було відзначено також, що втручання західних аґентств до етнічних справ призводить до дратівливих ситуацій через наголошування вимог прав меншин, коли водночас парадоксально відмовляють у наданні ресурсів таким державам через те, що вони не керуються моральними цінностями Заходу (СпапсПег, 1996). Це перегукується з проблемами, які були обговорені в розділі 1, щодо етнічних претензій Заходу до етнічних взаємин; виходить так, що нова мораль і рівність прав меншостей є лише приводом для реґулятивного втручання Заходу.

Таким чином, феномен складної політичної ситуації, в якому переплітаються війна, вимушена міґрація, расовий і етнічний націоналізм, створює зовсім інший контекст для діяльності міжнародних інституцій, ніж відносно стабільна, надійна ситуація в Болгарії, Угорщині та Україні. Як ми побачимо далі, це надає ще більшої ваги багатомандатним НУО, ставить у центр уваги такі організації, як ОБСЄ і Рада Європи, і робить проблематичним» більш "нормальні" втручання Світового банку і МОП. Більш проблематичними стають і "нормальні" питання соціальної політики. Суперечки про території і суверенітети загострюють давні проблеми соціальної безпеки, переміщення людей спричиняють нестачу житла і соціальної допомоги, а нове визначення поняття громадянства впливає також на право отримання цих благ. Деякі висновки

У цьому розділі на прикладі окремих країн колишньоъ Югославії ми розглянули питання глобалізму і соціальної політики в контексті конфлікту, вимушеної міґрації і ет візованого націоналізму. Тут ми дослідили ширший спектр дискусій і організацій, ніж у розділі 4, включаючи, в першу чергу, роль неурядових організацій усіх різновидів: над-державні, міжнаціональні, національні чи місцеві.

Дослідження вказують на необхідність розширення поняття соціальної політики, з тим, щоб проблеми втручання гуманітарних організацій і програми міжнародних структур безпеки розглядати разом з питаннями міґрації і утримання біженців. Роль наддержавних організацій з погляду регулювання, розподілу і постачання в умовах конфлікту вимагає тіснішого зв'язку між соціальною політикою, дослідженням розвитку і вивченням проблем біженців.

2 Дослідження вказують на важливість поєднання в цьому регіоні таких явищ, як війна, політичне загострення, масова (вимушена) міграція і посткомуністичні зміни. Важливість аналізу соціальної політики в контексті таких складних проблем не можна недооцінювати. Статус організацій, характер їхнього втручання і розвиток суперечностей значною мірою відрізняються від тих, які вивчалися в попередньому розділі, де увага була зосереджена на більш стабільних країнах. Змагання між організаціями і конкуренція соціальних поглядів, описані в розділі 4, в цих умовах виявилися складнішими. Зокрема, ми бачимо тут виразний внесок міжнародних НУО, які працюють за власними програмами, часто паралельно і без узгодження з діями і програмами урядів чи інших міжнародних організацій, їхні програми боротьби з бідністю відповідають специфіці Півдня, але подаються разом з рекомендаціями у соціальній політиці, більш доцільними для реформування європейських країн. Між цими позиціями немає діалогу. Водночас незалежні погляди і поведінка НУО, фінансованих закордонними, а не національними урядами, можуть призвести до підриву і марґіналізації механізмів нормальної державної соціальної політики.

3. Міжнародні аґентства відіграють складну і суперечливу роль у питаннях національного суверенітету і територіальних змін в окремих країнах колишньої Югославії. Заміна програми "колишньої Югославії" на іншу, яка виділяє Хорватсько-мусульманську федерацію у Боснії і 1 ерцеговині, відображується в нерівномірності поширен-я впливу організацій. Виявилося, що найбільші міжнародні організації (Світовий банк, МОП) для того, щоб надавати звичні рекомендації й поради, вимагають, як це  не парадоксально, надійного національного сувере-нітеету, щоб мати справу із стабільними урядами. І навпа- ки, складні надзвичайні ситуації відкривають двері для різноманітних втручань світових НУО, які підміняють собою ефективну державну політику. Такі організації, як ЮНІСЕФ і ЮНДП, які, як ми показали в розділах 3 і 5, є глобальними соціальними реформаторами на рівні всесвітніх дискусій, фактично включились у цю критичну ситуацію через фінансування міжнародних НУО як субпідрядників, а ті насправді підтримують залишкову систему соціального добробуту за відсутності ефективної державної політики. Водночас дослідження підтвердили, що ця заміна державної політики політикою НУО відбувається неконтрольовано. Втручання міжнародних НУО, подібно до консультативного втручання в рамках програм ТАСІС і ФАРЕ в регіоні (див. розділ 4), виходить за межі будь-якої відповідальної демократичної програми дій.

4.  У досліджених випадках відмічається схильність до різних програм становлення добробуту в залежності від релігійних конфесій. Це відбивається у підтримці різних країн і державних суб'єктів, які є конфліктуючими сторонами, а також різних територіальних та політичних рішень. Православні, католицькі й мусульманські втручання на неурядовому і урядовому рівні відіграють певну роль у збереженні етнічної диференціації і перешкоджають багатоетнічним політичним рішенням у деяких із вивчених випадків. Порівняльний і світовий аналіз соціальної політики поступово приводить до усвідомлення подібних релігійних прихильностей та їхнього впливу на формування транснаціональної та національної політики в Балканському реґіоні чи деінде.

5. Головні визначальники світової соціальної політики, про яких ішлося в попередніх розділах, зокрема Світовий банк і Міжнародний валютний фонд, відіграють таку ж саму роль у тих постюгославських країнах, де, як у Словенії, Македонії, а недавно і в Хорватії, виникла тенденція до нормалізації процесу формування глобальної соціальної політики. Спрямованість цих організацій на роботу виключно з легітимними режимами може лише закріплювати нерівномірність економічного і соціального розвитку. Програми Світового банку і програми Європейського Союзу стосовно відбудови Боснії-Герцеґовини стануть новим випробуванням для обох організацій.

6.  Конкретні дослідження по окремих країнах показують наявність недостатньо вивчених проблем соціальної по-

літики, у першу чергу "ефекту діаспори": грошові перекази від емігрантів і заробітчан із-за кордону; мобілізація фондів і підтримка певних партій активними політиками діаспори, багато з яких повертаються для того, щоб відігравати ключові ролі в націоналістичній адміністрації; засновування НУО, які базуються на коштах діаспори і, під знаменами гуманітарної діяльності, надають підтримку певним ідеологічним програмам діючого режиму.

7.  Досліджені випадки висвітлюють нерівномірність розвитку іноземного і національного компонентів у різних постюгославських країнах. Баланс між цими двома чинниками визначають погляди і вподобання наддержавних організацій, глибину політичної і гуманітарної кризи, ступінь леґітимізації режиму, характер професіональних структур та інтересів, характер та потужність щойно народжених громадянських суспільств та соціальних рухів.

8.  Як наслідок цього, природа і ефективність національних і місцевих НУО також виявляються різними у різних постюгославських країнах. Майже повна відсутність національних НУО в Македонії й Сербії різко контрастує з розквітом активності НУО у Словенії.  Хорватія,  а ще більшою мірою Боснія і Герцеґовина демонструють типові проблеми розвитку національних  і  місцевих НУО:  перебільшені сподівання   на закордонні внески і допомогу; взаємне недовір'я з урядовими структурами; тенденцію надання послуг, не пов'язаних з потребами і розвитком нового глобалізованого професійного середнього класу.

9.  Ми показали також нерівномірний розвиток організацій у напрямку  тих  форм допомоги,  які діють  "інтегра-тивно", тобто об'єднують потреби біженців, переміщених осіб і зубожілих місцевих общин. Це пов'язано із складністю і строкатістю визначень "етнічності", що їх продукують і ними послугуються різні організації, і вказує на необхідність розширення чи навіть перевизначен-ня понять,  які ми вже визначали  раніше (розділ  2): потрібне чітке розмежування між "етнічним націоналізмом", "асиміляціонізмом", "полікультурою" і "антираси-змом". Одна з ключових проблем полягає в тому, чи не сприяють міжнародні організації, що зосередилися на етнічному розмежуванні, претензіям на допомогу, які ґрунтуються більше на етнічних мотивах, ніж на інших факторах. Водночас міжнародні організації не хочуть припинити пошук етнічно-плюралістичних рішень, побоюючись активізації етнізованих способів рішення проблеми. 10. Дослідження, особливо на прикладі Македонії, підтверджують одне з важливих положень цієї книжки: світова політика і міжнародні відносини дедалі більше пов'язуються з питаннями соціальними, а не військовими. Для попередження нестабільності у Македонії ЮНПРЕДЕП зосереджується на питанні, як соціальна політика може поліпшити регулювання стосунків між етнічними групами.

Виходячи з результатів цього розділу, можна сказати, що необхідність поєднання проблем соціальної політики з дослідженнями розвитку, а особливо з дослідженнями проблеми біженців та проблеми миру найкраще пов'язується з поняттям "засоби існування". Визначаючи соціальну політику як "будь-яку політику наддержавного, державного, регіонального чи місцевого рівня, якщо вона побудована на соціальному баченні суспільства і якщо у своєму практичному втіленні вона впливає на права і можливості людей задовольняти свої потреби у засобах існування" (США, 1995Ь: 26), ми зможемо краще бачити весь обшир світових проблем і інтересів. Звичайно, війна, ґеноцид і масове примусове переміщення, які виражаються терміном "складні критичні ситуації", надзвичайно загрожують засобам існування. Питання про право на допомогу і здатність до самозабезпечення, як і про їхні антиподи — злидні, вразливість, спостереження,— дуже важливі у модних тепер дебатах про "соціальну інтеґрацію". Вивчення досвіду постюгославсь-ких країн показало недоліки в роботі наддержавних організацій в умовах конфлікту в Європі. Не можна сказати, що механізми цих недоліків і навіть провалів не відомі дослідникам африканської ситуації. Але тепер особливо гостро постали питання стосовно того, як боротися з причинами, а не з симптомами, як розвивати здатність до виживання, а не створювати паралельні шляхи постачання, як підтримати реальне громадянське суспільство, а не влізливі міжнародні НУО і, найголовніше, як підтримувати мир, а не баланс етнічного терору. Саме до цих питань у контексті майбутньої реформи світового порядку ми звернемось у наступному розділі.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика