andrey

Путь к Файлу: /Гуманитарный университет / Статьи / Будкин Пл думка 2000 №3.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   andrey
Добавлен:   18.03.2015
Размер:   87.0 КБ
СКАЧАТЬ

КРАЇНИ СНД У РЕГІОНАЛЬНИХ ГЕОПОЛ1ТИЧНИХ СИСТЕМАХ

Віктор БУДКІН

Після розпаду СРСР па його території утворилась низка нових незалежних держав, більшість а яких за споїм політичним і насамперед економічним потенціалом не могла претендувати на високе місце в геополітичній структурі світового та навіть регіонального рівнів. Саме господарські труднощі, успадковані під командно-адміністративної моделі, та нові, що виникли під час ринкових реформ, зумовили підвищений вплив геоскономіки на вибір цими країнами варіантів власної геополітичної орієнтації.

Незбігання інтересів та суб'єктивних намірів їх керівних кіл призвело до парцелізації пострадянського геополітичного простору. Всі вони е об'єктами геоекономічпої політики могутніших  акторів, серед яких і Росія.

Крім чотирьох європейських членів Співдружності з їх ріпними, часто протилежними геополітичиими позиціями, в регіоні СНД можна вирізнити (передовсім за географічною ознакою) два субреґіони -- Центральної Азії та Закавказзя. Зазначена парцслізація на базі різнорідного підходу до зовнішніх орієнтирів не дозволяє визначити, що в цих регіонах існує ідентичність геополітичних уподобань, усталена система відносин незалежності, взаємозалежності або залежності. У принциповому плані 11 держав СНД ближчі між собою за внутрішнім станом та потенціалом еволюції своїх геополітичних позицій. На Центральну Азію припадає найбільша кількість членів Співдружності         5. Особливе значення для забезпечення

регіональної 'І'а світової стабільності цей субрегіоп набуває з другої полонини 90-х років внаслідок різкої активізації іноземних та місцевих мусульманських сил спершу в Таджикистані, а тепер уже на території всіх п'яти держав.

Серед них за потенційними можливостями на регіональне лідерство вагомі шанси е у трьох країн - Казахстану, Узбекистану та Туркменістану. Киргизстан (внаслідок обмежених ресурсів господарського розвитку і високого рівня економічної залежності від Казахстану та Росії, на мастку яких припадає близько 70% його .зовнішньої торгівлі) та Таджикистан (з його нестійким внутрішньополітичним становищем і прямою участю російських військ в охороні кордо пін проти фанатикіи та наркоторговців з Афганістану) не можуть відігравати в регіоні

значної ролі.

Казахстан — один із найвпливоиііпих учасників СНД, а його президент Н.Назарбаєв — ініціатор поглиблення інтеграційних процесій, але, переважно, в економічній площині - він досить різко висловлювався проти політичної інтеграції па кшталт Союзної держави Росії - Білорусі. При цьому для керівника Казахстану характерна різка реакція па наміри вирішувати проблеми пострадянського простору без його участі. Прикладом є негайна реакція па створення Росією та Білоруссю 6 січня 1995 р. Митного союзу. Вступ 21 січня 1995 р. до нього Казахстану не лише перетворив цей союз із двостороннього договору в організацію на рівні СНД, але сприяв його подальшому розширенню за рахунок входження до нього Киргизстану (1996 р.), а потім - Таджикистану. (Митний союз СНД базується на спільних економічних інтересах його членів, а прийняття 1998 р. цього п'ятого учасника, на нашу думку, переслідувало насамперед політичну мету          стабілізацію

внутрішнього та зовнішнього становища країни при загрозі з боку таджицьких та зарубіжних ісламських екстремістів). Не випадково, що й створення Євразійського економічного співтовариства у жовтні 2000 р. було проголошено саме в Астапі. Активність Казахстану в СНД посилює його позиції в євразійському та цептральноазійському просторах.

Цього не можна сказати про Туркмспістаи. У другій половині 90-х років, аж до двох останніх самітів керівників держав

Співдружності, він фактично стояв осторонь дільяиості цієї організації. Прагматичність позиції президента С.Ніязоиа виявилася в його участі на саміті СНД в січні та червні 2000 р., контактах з новим президентом РФ В.ГІутіпим, що сприяло успіху таких важливих для Туркмсністапу домовленостей, як закупівля "Газпромом" 20 млрд. кубометрів туркменського газу з можливим зростанням поставок до 50 млрд. протягом ЗО років, а також використання російських трубопроводів для постачання енергоносіїв з цієї країни па світовий ринок.

Особливістю всіх держав Центральної Азії с їхня участь в Організації економічної співпраці  мусульманських  країн, до якої також входять Азербайджан, Туреччина, Іран та Пакистан (ЕКО була створена в 1992 р.).  Взаємне суперництво трьох південних сусідів, а також стримана позиція керівництва самих центральноазіатських країн не дали змоги Пакистану, Ірану або Туреччині до цього часу стати 'вагомим гсополітичним чинником п цьому регіоні. ЕКО переважно служить розширенню взаємної торгівлі та залученню іноземних інвестицій, забезпечує присутність згаданих трьох мусульманських держав в цьому   секторі  їхніх   геополітичпих   інтересів.   Найактивніше можливості ЕКО використовує Туркмеійстан, насамперед співпрацею  з  Іраном   по  створенню  альтернативних   північному шляху трас виходу на світовий ринок (підключення до транс-ірапської системи трубопроводів до Перської затоки, побудова залізниці до сусідньої країни тощо).

Не перетворилося на вагомий геоекономічниії чинник і Центральноазіатське економічне співтовариство          Казахстан, Киргизстан, Узбекистан і Таджикистан. Досить млява попередня діяльність ЦАЕС може дещо пожвавитися внаслідок загострення загальної ситуації в регіоні -- останній саміт голів держав цієї організації в Душанбе (червень 2000 р.) був присвячений координації спільних зусиль для протидії мусульманським фанатикам, передовсім у зв'язку із виходом талібів на північний кордон Афганістану.

На різницю у вагомості геонолітичних позицій центральноазіатських держав істотно виливає також внутрішня економічна та політична ситуація. Найскладніша вона в Таджикистані, але останнім часом загострилася також у Киргизстані і надто в Узбекистані. Хоч січневі вибори 2000 р. потвердили підтримку населенням президента І.Карімопа (стосовно їхньої демократичності відбулась полеміка між узбецьким Центрви-борчкомом та ОБСЄ, яка навіть вирішила ие надсилати на ви- бори своїх представників), проти керівництва Узбекистану посилюються виступи підтриманої ззовні релігійної опозиції. Про це свідчать терористичні акти в Ташкенті 1999 р., неодноразові спроби вторгнення екстремістських формувань на узбецьку територію. При цьому влітку 2000 р. проти бойовиків із "Ісламського руху Узбекистану" вимушені були провадити операції не лише урядові сили цієї країни, а й Киргизстану та Таджикистану. Складність ситуації доповнюється ще й тим, що Узбекистан вийшов із Договору про колективну безпеку країн СНД, але має з РФ угоду про військоно-технічну співпрацю. Оцінюючи події влітку 2000 р., засоби масової інформації відзначили, що керівництво Узбекистану разом із Киргизстаном утримується від звернення до Росії щодо прямої військової допомоги. Більше того, 1 жовтня 2000 р. Узбекистан пішов на прямі переговори з афганськими талібами з метою припинення їхньої допомоги узбецькій опозиції -- це рівнозначно визнанню уряду "Талібан" де-факто.

Специфічною є внутрішня ситуація в Туркмепктані, де практично збережені державно-адміністративні основи господарювання та підтримується стабільність всієї політичної системи країни на чолі з "Туркменбаши" С.Ніязовим. Наявні лише поодинокі та не систематизовані дані про динаміку соціально-економічних процесів в цій країні, що не дає змоги оцінити реальну ситуацію в господарстві країни. Можна відзначити лише значні коливання в обсязі зовнішньої торгівлі (переважно цс залежить від змін у ставленні РФ до використання її трубопроводів для транзиту туркменських енергоносіїв), а також високий дефіцит торговельного балансу.

Лояльне ставлення керівництва Туркменістапу до південних сусідів забезпечує цій країні унікальну для центральноазіатського субрегіопу захищеність від прямого експорту мусульманського екстремізму. С.Ніязов своєю внутрішньою політикою зумів сформувати особливу модель "прагматичного ізоляціонізму", підтримуючи зв'язки з партнерами, що перебувають у жорсткій конфронтації один з одним, та використовуючи ці відносини для багато вектор ного виходу на світовий енергетичний ринок.

Певною своєрідністю відзначаються й внутрішні процеси в Казахстані. Після значного, на третину, падіння валового внутрішнього продукту в 1991 — 1995 рр. наступні роки характеризувалися стабілізацією, але не істотним поліпшенням становища в національній економіці. Не виправдалася надія на

прискорення розвитку за рахунок швидкого освоєння великих родовищ енергетичио-сировиннх ресурсів за допомогою широкомасштабного залучення іноземних інвестицій. До цього часу головним вектором зовнішньої торгівлі Казахстану залишаються підносний з Росією, на яку в 1998 р. припало 75% експорту та Н5% імпорту. Незважаючи на належність до Митного сою- • зу, Казахстан для захисту внутрішнього ринку та вирівнювання торговельного балансу адміністратипно обмежив доступ російських товарів. За певної активізації господарської діяльності в 1999 р. показники зростання ВВП (1,7%) та промисловості (2,3%) в цій країні значно поступаються їх динаміці в більшості інших держав СНД1.

Перспективи економічного розвитку Казахстану пов'язані з багатими сировинними ресурсами та сприятливим географічним положенням країни. В програмному документі "Казахс-тап-2030", розробленому за ініціативою Н.Назарбаєва 1997 р., визначені такі пріоритети, як формування могутнього експортного потенціалу гіриичовидобувної промисловості (насамперед нафти та кольорових металів), перетворення Казахстану па основну ланку ланцюга міжконтинентальної магістралі Європа -Східна Азія (так званий відновлений "Шовковий шлях"). Успішне здійснення цих проектів можливе лише- у взаємодії з широким колом зарубіжних партнерів - Росією та іншими країнами СНД, через які йдуть транзитні шляхи, а також Китаєм, з яким уже узгоджується ідея створення великої трубопровідної системи, а також за умови залучення до виконання перспективної програми ресурсів транснаціональних корпорацій та провідних держав світу. Зазначені потенційні можливості посилюють геоскономічну вагу Казахстану, разом з тим вони визначають реальну багатопекторпість геополітичпої .орієнтації цієї держави з пріоритетом відносин з РФ та іншими країнами СНД, а зараз — і в межах ЄЕС.

На геополітичні орієнтири та геополітичне становище Казахстану впливають й інші внутрішні чинники позаекономічного плану. Строкатість національного складу цієї країни, де лише в 1997-ому титульна нація ~ казахи — перевищила половину населення, а також переважання в його складі слов'янських елементів в західних та північних прикордонних областях умотивовує підвищену увагу казахського керівництва до співпраці з Росією. На зарубіжні позиції Казахстану позитивно впливає внутрішньополітична стабільність, потверджена в 1999 р. парламентськими та в 2000 р. президентськими виборами. Адмі- ністрапія президента Н.Наларбаева спромоглася забезпечити цю стабільність у складних умопах національної строкатості та конкурентних претензій па владу трьох національних клаиік Великого, Середнього та Малого жусів (крім інших чип-никіп, це було однією з причин перенесення столиці з Алмати до Астани). Релігійна посмугованість (православ'я, буддизм та інші культи) разом із більшою, ніж у сусідніх державах, толерантністю прихильників мусульманства рі:жо послаблюють можливості ісламських фундаменталістів стати н країні паю-мою політичною силою. Казахстан є єдиною центральноазіатською держаною, яка разом з Росією бере участь у захисті таджицько-афіанського кордону.

Сукупність згаданих нами спільних та підмінних чинників дає змогу ось як охарактеризувати загальну ситуацію н цьому субреґіоиі. Провідним геонолітичним й гсоекономічним суб'єктом в ньому залишається Росія, хоча стосовно окремих країн активізується втручання й інших суб'єктів -• ТНК та великих лсржап (стосовно Казахстану та Туркмемістану) й мусульманських країн (щодо Таджикистану, Узбекистану, певною мірою Киргизстану). Можна відзначити дна виразні приклади відносин прямої залежності: економічної Киргизстану від РФ та Казахстану, військово-політичної - Таджикистану від Росії та його ж економічної залежності від Узбекистану, па який припадає близько 2/3 таджицької зовнішньої торгівлі. Навіть участь у трьох міждержавних союзах (СНД, ЦАЕС та ЕКО) не привела до утвердження в цьому субрсі'іопі відносин стабільної взаємозалежності. В економічній сфері свідченням цього є тс, Іцо для Казахстану та Туркменистану головним торговельним партнером виступає Росія, а па 2-3 місця припадає торговельний оборот з Україною.

Жодна з цих країн не вийшла тта позиції провідного суб'єкта геополітики в субрегіопі. Цьому заважають не дише належність трьох найбільших держав Центральної Азії до різних етнокультурних гру", взаємна непоступливість національних керівних кланів. Спрацьовують і пов'язані з сучасним станом та ресурсним потенціалом національного господарства домінанти тактики та стратегії їхньої геоекоиомічної політики, -- орієнтація не на субреі'іональпий, а па російський, в майбутньому на світовий ринок. Внаслідок цього Казахстан Ішступас не субрегіональпим, а міжрегіональним (в межах СНД та ЄЕК) суб'єктом геополітики, а Узбекистан намагається стати таким само суб'єктом після дещо епатуючого — під мас святкування

50-річчя МАТО у Вашингтоні (квітень 1999 р.)  --   вступу до

ГУУАМ.

В разі успішного прориву на європейський та світовий рийки посиляться геоекономічні позиції Туркменистану, але лише поза межами центральноазіатського субреґіопу. Брак тісної стабільної взаємодії, орієнтація на інших партнерів призводять до того, Іцо всі ці країни з глобального погляду є об'єктами гео-ІІолітичпих та геоекоиомічних устремлінь Інших дійових осіб - Росії, Заходу, мусульманських країн, а в майбутньому, можливо, й Китаю.

II

Близька до розглянутої ситуація склалася у кавказькому субрегіоні. Крім національних відмінностей, па можливість знаходження спільних позицій трьох його країн виливають ие-прсґульовані міжнаціональні конфлікти, докорінно різні можливості відродження національної економіки сприятливі для Азербайджану, невисокі для Грузії та вкрай складім для Вірменії. Закавказзя є предметом особливої уваги Росії, як за-фронтова смуга чеченської війни, а також у зв'язку з російськими інтересами в басейнах Каспійського та Чорного морів. Розробка родовищ та варіанти транспортування азербайджанської нафти, а також ключове розташування на історичному кордоні християнського та мусульманського світів посилили активність в цьому субрегіоні інших суб'єктів світової геополітики — від великих держав та ТНК до південних сусідів Закавказзя.

Позиції окремих країн можна визначити так. Грузія та Вірменія не можуть претендувати на регіональне лідерство, насамперед, внаслідок занадто складного становища в національних економіках. Послаблюють їхні позиції І такі специфічні проблеми, як ситуація із конфліктами стосовно Абхазії та Нагірного Карабаху, а також гострота внутрішньополітичної боротьби. В геополітичному плані вірменське керівництво орієнтується на Росію, насамперед внаслідок свого оточення мусульманськими країнами. Разом з тим до останнього часу відбувалося певне розширення її економічних зв'язків з Грузією та Туреччиною. Охолодження відносин з останньою, можливо, є наслідком внесення до конгресу США пропозиції про засудження геноциду вірменського населення султанською владою, проти чого різко виступила Туреччина. За браком привабливих об'єктів Вірменія не може розраховувати на значний приплив іноземних інвестицій, а сподівання па допомогу з боку багатої вірменської діаспори не виправдалися. Тому не можна розраховувати па серйозне поліпшення геоекономічпих та гео-політичних позицій цієї країни, принаймні в найближчій перспективі. Найімовірніше, вона й падалі орієнтуватиметься на співпрацю з Росією, виступаючи як певна опора російських інтересів у Закавказзі.

Адміністрація Е.Шенарднадзе, навпаки, обрала орієнтацію на Захід, в тому числі па НАТО. Значною мірою це є наслідком розчарування позицією Росії, яка своїм невтручанням фактично допомагає абхазьким сепаратистам. Геополітичному розмежуванню з РФ сприяють і фактичні розходження в оцінці чеченського конфлікту, але передовсім -• протистояння з авторитетним лідером Аджарії А. Абашидзе та його партією "Відродження Грузії", які займають проросійські позиції. Е.Шевардпадзе чітко висловив намір до 2005 р. ''постукати в двері НАТО"2. У межах цільової допомоги США цього року передали Ірузинським прикордонникам морські катери та про-фінансували ремонт вертольотів па київському підприємстві "Авіаімиекс", взяли участь у спільних воєшю-морських навчаннях. Грузинське керівництво жорстко вимагало виконання Стамбульських домовленостей 1999 р., згідно з якими ЗО червня 2000 р. були ліквідовані російські військові бази у Вазіапі та Гудауті. Про складність взаємних відносин свідчить І той факт, що за десять днів до цього, 20 червня, на сесії ПАРЄ грузинська делегація підтримала резолюцію про зупинення повноважень Росії в Раді Європи.

Геополітичні позиції Грузії послаблюються попадекладпою внутрішньополітичною ситуацією. Крім Абхазії, вихід з її складу проголосила також Південна Осетія, осетинське населення якої на референдумі в лютому 1992 р. висловилося за приєднання до Північної Осетії і, як наслідок, входження до РФ. Керівництво Аджарії наполягає на конституційному визначенні автономії цієї республіки. В країні, передовсім у Мінгрелії, залишилися прихильники колишнього президента З.Гамсахурдіа.

На цьому фоні особливого значення набуває успішне використання Грузією геоекопомічного чинника, пов'язаного з маршрутами транспортування енергоносіїв з Каспію. Грузія відіграла провідну роль у визначенні головної траси їх поставок на

світовий ринок трубопроводом Баку Тбілісі Джсйхан (Туреччина) як при підготовці до підписання угоди про цей проект у вересні 1998 р., так і в наступні роки, коли виникли розходження між його учасниками. Керівництво Грузії було одним з ініціаторів прокладення ГУУАМ як насамперед базової організації для створення транспортних коридорів з Європи на Схід - ТРАНСЄКА, ІНОГЕЙТ - для експорту каспійської нафти до європейських країн, в тому числі й через територію України (спільність позицій двох держав в цих питаннях було потверджено під час візиту Л.Кучми до Тбілісі в березні 2000 р.). Зовнішньополітична активність компенсує слабкість внутрішніх економічних та політичних передумов утвердження Грузії як вагомого чинника світових і регіональних процесів.

Досить специфічна геонолітичпа ситуація складається  навколо Азербайджану. 1995 р. тут було зафіксоване найбільше, після  Грузії, падіння  ВВП  (більш ніж удвічі до рівня  1991 ,    р.)3. Зараз ВВП не перевищує 2/3 докризового рівня. Разом з тим уже найближчим часом Азербайджан може вийти на якісно виший щабель свого господарського розвитку завдяки освоєнню багатих енергоресурсів — шельф Каспію в його секторі за оцінками має. понад 1 млрд. т нафти та 800 млн. кубометрів газу. 20 вересня 1994 р. в Баку був підписаний "контракт століття" з 11 Іноземними Інвесторами з 6 країн -- США, Великої Британії, Норвегії, Росії, Саудівської Аравії та Туреччини (російський "Лукойл" пізніше вийшов з консорціуму). Сам набір учасників цього проекту свідчить про вміле використання Азербайджаном потенційних можливостей виходу на світовий енергетичний ринок для істотного посилення своїх геополітич-них позицій. При цьому, на відміну від АІІпабаду, Баку, навпаки, ініціюванням створення ГУУАМ, контактами стосовно транспортування нафти через територію Грузії та України (останнє було особливим  предметом  переговорів під час візиту Л.Кучми до цієї держави 16-17 квітня 2000 р. поряд із підписанням договорів про дружбу, співпрацю і партнерство та економічну співпрацю на 2000 — 2009 роки) зміцнив свої позиції й межах Співдружності.

Разом з тим необхідно відзначити, що об'єктивно головні зовнішні інтереси Азербайджану знаходяться поза Закавказзям, що обмежує активність Баку у просторі між Каспійським та Чорним морями. Стосовно інших компонентів геополітичної ситуації навколо Азербайджану необхідно сказати, що на неї впливають розходження з іншими прикаспійськими держава- ми, насамперед [раним, у принципах поділу акиаторії моря, та унікальна для Закавказзя участь у мусульманській організації ЕКО.

Вірменія перебуває в певній економічній залежності від Грузії як осшжного шляху контактів із зовнішнім світом, в політичній та економічній залежності від РФ (в торгівлі Вірменії .І країнами СНД па російський ринок припадає 50% експорту та 80% імпорту, хоч у загальному товарообороті Вірменії істотно переважають відносини поза межами Співдружності — близько 70% обсягу зовнішньої торгівлі)4. Завдяки спільним інтересам щодо транспортування енергоносіїв взаємозалежністю відзначаються відносини Азербайджану та Грузії. Жодна з них держав не забезпечила собі позиції субрсч шпального лідера. Разом з тим Азербайджан уже виступає суб'єктом міжрегіональної геоекономіки, дещо меншою мірою — міжрегіональної геополітики, а Грузія за часів керівництва адміністрації Е.Ше-вардпадзе помітно зміцнила свої геополітичпі позиції.

III

Серед інших країн СНД особливо заплутаним є гсополітич-не становище Молдови внаслідок як підвищеного інтересу -ч боку Румунії, України та Росії, так і складної внутрішньої політичної й економічної ситуації, вийти з якої пласкими силами вона неспроможна. Для Молдови характерна сукупність таких негативних явиш, як над тяжка господарська криза5, загострення зовнішньо- та внутрішньополітичних проблем. До останніх належить існування самопроголошепої Придністровської Молдавської республіки, гостре протистояння прихильників (Націонал-ліберальна партія, християнські демократи, Альянс за демократію та реформи тощо) та супротивників про-румунської орієнтації, в основному з числа лівих партій6. У вересні 2000 р. в російських засобах масової інформації навіть з'явилася версія про існування американського плану зникнення цієї держави із входженням двох ЇЇ частин до складу Румунії та України. Про серйозність ситуації свідчить той факт, що проти такого розвитку подій вимушений був офіційно виступити керівник державної комісії Молдови з урегулювання придністровського конфлікту В.Стурдза7. При цьому зв'язок "придністровська проблема -- приєднання до Румунії" набуває дедалі масштабні шого геопол іти ч ного значення внаслідок

намірів румунського керівництва увійти до 11 АТО та ЄС, які також починають виявляти інтерес до цієї проблеми.

28 квітня 2000 р. в Кишинові був парафований базовий мо.І-дово-румунсі.кий договір про "привілейоване партнерство" мі-ж цими двома державами, ратифікація якого їхніми парламентами визначатиме де-юре визнання Румунією незалежності Молдови. Підготовка цього договору оцінюється прихильниками об'єднання як результат вимоги ЄС щодо врегулювання відносин Румунії з її сусідами перед ЇЇ входженням до цієї організації. Іншими словами, крім трьох основних діючих сил — Румунії, України та Росії — до розв'язання "молдавської проблеми" підключена ціла низка інших суб'єктів геополітики сиро-пенського та євроатлантичного рівня.

Геополітичпі орієнтири Білорусі останнього часу часто пов'язують із особистістю її президента О.Лукашенка. Ллє цеп суб'єктивний чинник е лише однією з передумов сучасної позиції цієї держави в європейському та євразійському гсополі-тичшіх просторах. Не менш важливе значення мають історичні ' та ментальні чинники, насамперед специфіка економічної ситуації. За вкрай обмежених та нскомплскспих мінерально-спро-винних ресурсів індустрія Білорусі в останні піввіку формувалася за принципом "складального цеху", який міг функціонувати лише па основі виробничої кооперації з іншими радянськими республіками, повністю залежачи під поставок з них енергоносіїв, напівфабрикатів та комплектуючих компонентів та під зворотних закупок білоруської продукції. Тому орієнтація па Росію та па інтеграцію пострадянського геоиолітнчпого простору бу.'Іа наслідком дії не лише суб'єктивних, але й суто об'єктивних чинників.

Жорстка аптизахідна й особливо антипатовська позиція керівництва Білорусі значною мірою пов'язана із внутрішньополітичною ситуацією в державі. Режиму О.Лукашенка протистоять досить значні сили опозиції, при цьому найбільш виливові з них (Білоруський народний фронт, соціал-демократи С.ШупІкевича та іп.), крім обстоювання національної державності, орієнтуються також на європейський шлях розвитку. Із 18 зареєстрованих в країні партій 7 відмовилися брати участь у парламентських виборах 15 жовтня 2000 р., вважаючи їх недемократичними та такими, що посилять ізоляцію від світового співтовариства.

Білорусь має найвищий серед країн СНД, крім Туркменіста-пу, рівень державного втручання в національну економіку аж до прямого оперативного ксріиництіїа окремими галузями, встановлення фіксованих ціп, існування семи паралельних на-лютних курсіїї. Відносно високі темни економічного розвитку (10% та 7% зростання ВВП п 1997 та 1998 рр., по 3% - н 1996 та 1999рр.) значною мірою штучно стимулюються найвищою в СНД інфляцією (25% в 1999 р.)8. Характерна для командно-адміністративної системи господарювання невисока якість виробі п призвела до того, що Білорусі, є єдина в Співдружності країна з майже повною спрямованістю зовнішньої торгівлі па ринок Росії та інших держав СНД (їхня частка п білоруському експорті в 1998 р. -- 73% та в імпорті — 65%)9.

О. Лукашенко намагається вирішити складні внутрішні проблеми за рахунок максимального зближення та інтеграції з Росією. В січні 1995 р. Росія та Білорусь стали засновниками Митного союзу, а далі після періоду короткого існування п 1998-1999 рр. союзу Росії та Білорусі 9 грудня 1999 р. президентами Б.Єльциним та О.Лукашенком був підписаний договір про утворення Союзної держави Росії та Білорусі. Фактично позиція білоруського президента у взаємовідносинах з Москвою п останні роки зводиться до формули обміну політичної підтримки російського керівництва щодо "збирання" пострадянських держав (надто важливо цс було для Б.Єльцина як лідера процесу ліквідації СРСР після Біловсзької зустрічі 1991 р.) на пряму економічну допомогу з боку РФ. Характерно, що конкретні ініціативи Білорусі після підписання грудневого договору 1999 р. зводяться, насамперед, до економічних питань — одержання від Росії стабілізаційного кредиту, створення паралельного емісійного центру в Мінську при переході від "зайчиків" до російського рубля, підтримки російськими фірмами виходу білоруських товарів на світовий ринок тощо. Експерти критично оцінюють економічні підпалини такої "держави" - надто вже протилежні господарські системи: вже ринкова в РФ та комаидно-адміпістративна в Білорусі. Несшиставпі й потенціали двох національних економік -: не лише за обсягом, а й за рівнем економічної стабільності. Показовим е- факт стриманого ставлення білоруських урядовців до економічної програми сучасної російської адміністрації, передовсім факт відновлення роботи митниць на спільному кордоні - спочатку Росією, а з 1 жовтня 2000 р. і Білоруссю. Таким чином, Білорусь, з одного боку, е чітко вираженим об'єктом геоскономічного впливу, до того ж специфічно одновекторного практично лише Росії. Але, з другого боку, зовнішньо-

політична активність дозволила цій країні стати суб'єктом геополітики в межах Співдружності та впливати па геополітичну атмосферу ширшого європейського виміру.

У вітчизняній літературі досить широко представлені розробки щодо місця України в геополітичній та геоекопомічній структурах світу. Тому в даній статті обмежимося лише спів-ставною констатацією її геоиолітичпого положення порівняно з іншими країнами СНД та аналізом деяких новітніх тенденцій в цій сфері, які безпосередньо торкаються геоетруктуртюї стратифікації української держави в сучасних умовах.

Україна друга за своїм потенціалом країна СНД і найбільша з держав ЦСЄ. Географічне розташування па кордоні європейського та євразійського геоиолітичних просторів ще більше посилює ЇЇ вагомість у взаємовідносинах цих двох регіонів. У "Спільній стратегії ЄС щодо України" (Гельсінський саміт Ради Європи 10-11 грудня 1999 р.) двічі підкреслюється (розділи 1 та 2.2): "Геополітичнс розташування України вздовж осей Північ-Південь та Схід —Захід ставлять Україну в унікальне положення в Європі й роблять її визначальним чинником у масштабах регіону"10.

Два зазначені чинники дозволили Україні зайняти місце регіонального (в межах СНД) та міжрегіонального (геоиолі-тичпий прошарок Балто-Чорноморської дуги) суб'єкта геополітики. Вона стала лідером тієї групи країн Співдружності, яка виступала проти намірів Росії та її союзників інтегрувати пострадянський простір. Поряд із цим разом із Польщею Україна була ініціатором проведення багато- та двосторонніх зустрічей керівників країн регіону, які сприяли налагодженню координації зовнішньополітичних процесів у цьому просторі між зонами впливу Росії та Заходу. Суб'єктом міжрегіональної політики Україна виступає також як член таких слабко структурованих організацій як ГУУАМ та Чорноморське економічне співробітництво.

Разом з тим для геоиолітичних і передовсім геоекономічиих позицій України характерні значні слабкості та суперечності. Загальновизнано, що ці позиції підриваються повільністю ринкових трансформацій, майже десятирічною економічною кризою, ознаки припинення якої почали проявлятися лише в 2000 р. Певні перестороги щодо можливості "перевантажити чопсп" цією найбільшою державою у смузі між двома морями вплинули на ставлення до України з боку "Вишефадського чотирикутника", ймовірно й Європейського Союзу. Тому відносини України з її осноішими геополітичними партнерами були засновані на таких підпалинах, які взаємно виключали або принаймні суперечили одна одній. Зовнішньополітичне дистанцію наж І я від Росії з багатьох найважливіших проблем (стосовна розширення НАТО та ЄС, процесів в СНД тощо) існує ра;юм із чітко вираженою економічною залежністю від цієї країни як основного постачальника енергоносіїв та інших товарів "критичного імпорту" іі головного ринку збуту українських то-парів. Європейський та євроатлантичний вибір, потверджений .знову у посланні президента Л.Кучми Верховній Раді 2000 р. та в програмі діяльності уряду В.Ющенка, з боку західних партнерів фактично переломився на дві позиції активної підтримки з боку НАТО та стримаїю-позитиппош дистапцію-вапня — з боку ЄС.

Суперечливим є й використання моделі багато векторної зовнішньої політики. Не вдаючись у розгляд причин ЇЇ вибору та критики па її адресу, які широко представлені у вітчизняних дослідженнях, вкажемо лише на принципову можливість існування такої моделі. Це підтверджується, зокрема, успішним здійсненням "курсу Паасіківі-Кеккопена" в Фінляндії (належність до "західного світу" при домінанті використання економічної співпраці з СРСР), досвідом Швейцарії (фактична належність до європейського господарського простору із свободою від регламентації національної політики з боку ЄС та МАТО) тощо. Багатовекторність на практиці вилилася в балансування України між Сходом та Заходом без відчутного використання можливостей одержання вагомих політичних та економічних дивідендів у відносинах з ними.

На наш погляд, останні події значно погіршують геоподітнч-нс становище України. Гельсінський саміт 1999 р. досить чітко визначив перспективну конфігурацію загальноєвропейського господарського простору, куди в наступне десятиріччя увійдуть всі країни Балто-Чорноморської дуги, крім України. Менш чітко, але все ж таки можна визначити й центральноєвропейські перспективи НАТО - протидія Росії може пригальмувати вступ до цієї організації нових прибалтійських та балкаиських членів, але вони залишаться в зоні домінуючого впливу Організації Північноатлантичного договору. Україна ж, найімовірніше, залишиться в статусі учасника проірам "Партнерство заради миру", як і Росія та інші члени СНД, можливо, із подальшим розширенням особливих відносин з цією організацією. Все цс обмежує вплив України на події » просторі

між Балтикою та Чорномор'ям.

У зв'язку із створенням 10 жовтня 2000 р. в Астапі Євразійського економічного співтовариства ускладнюються й позиції України в межах СНД. Проголошені президентами 5 держав—членів Митного союзу, а нині ЄЕС, наміри сформувати високої нтегровану міждержавну спілку за моделлю західноєвропейського об'єднання ЄЕС — ЄС, безперечно, розтягнуться на декілька десятиріч (в Сиропі для цього знадобилося понад 40 років). Разом з тим рішення саміту в Астапі (передовсім стосовно формування обмеженого митного простору, зони вільної торгівлі, створення спільного енергетичного ринку тощо) вже у найближчі роки значно погіршать економічну ситуацію в тих країнах-членах СНД, які не увійшли до ЄЕС, але до цього часу не спромоглися позбутися домінуючої залежності від ринку Росії.

В цілому формування ЄЕС створює в євразійському просторі зовсім нову геоскопомічну та геополітичпу ситуацію. Практично це означає усунення СНД із міжнародної арени. Хоча важко прогнозувати індивідуальну реакцію керівних кіл країн - не членів ЄЕС, загальною тенденцією можуть бути лише істотні зміни в їхній геополітичній орієнтації - від вимушеного вступу до інтеграційного союзу 5 держав до рішучого повороту на розрив з СНД й вибір інших геополітичпик пріоритетів, знову ж таки -- від мусульманських держав до США та західноєвропейських демократій. З дилемою незворотності вибору нових домінант своїх гсополітичшіх та гсоеко-иомічних орієнтирів зіткнеться й Україна, тим більше, то зміна ситуації в СНД після рішень в Астапі не дає їй змоги розраховувати на збереження попереднього політичного впливу в Співдружності. Можливі сподівання на дворівневу модель ЇЇ функціонування — одночасне ефективне співіснування ЄЕС та ГУУАМ є, на нашу думку, не більш ніж ілюзорною оцінкою майбутнього розвитку подій.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика