prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Із варяг у греки.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   50.5 КБ
СКАЧАТЬ

«Із варяг у греки» або особливості національного політ консультування

Аналітичні центри України не виконують роль незалежних дослідницьких установ. Вони пов’язані по руках і ногах з державними структурами або ж з приватними організаціями, які націлені на отримання прибутку.

Розвиток стратегічного консультування в Україні у формі «фабрик думки» набуває значної ваги в умовах соціально-політичних трансформацій. Адже, теоретично аналітичні центри мають зайняти нішу сполучної ланки від суспільного замовлення до політичної пропозиції і навпаки. На практиці ж відбувається зовсім інше. Вітчизняні «фабрики думки» не витримують жодної критики за загальноприйнятними критеріями, які висуваються до форм їх функціонування в західних країнах.

В ідеалі «фабрики думки» пропонують ідеї та проекти, а суспільство приймає виконавче чи законодавче рішення через владу, яку свого часу обрало. Проте «фабрикам думки» не відводиться роль пасивного генератора ідей, вони просувають свої рішення через ЗМІ, публічні дебати, Інтернет. Таким чином, відбувається процес впливу суспільства на «фабрики думки» і навпаки. Тобто, суспільство визначає коло проблем, а «фабрики думки» в свою чергу пропонують їх рішення та доводять до відома суспільства результати своїх досліджень.

В класичному розумінні «фабрика думки» - це незалежна, не орієнтована на прибуток дослідницька організація, яка створена з метою обговорення, а по можливості, просування важливих суспільних рішень та здійснення практичної політики. Головний продукт їх діяльності – це власне ідеї, які на виході оформлені в доповіді різноманітних форм.

В Україні ж складається така ситуація, коли «стратегічним консалтингом» називаються будь-які відносини Клієнта та Консультанта з приводу надання консультацій у тій чи іншій сфері. Тобто, незважаючи на те, що «фабрика думки» та «консалтингова агенція» - це різні речі, по суті в Україні ці поняття є синонімами. Подібні процеси відбуваються через те, що попиту на стратегічний консалтинг немає через нерозуміння Клієнтом потреби в цих послугах. Через це виникає парадоксальна ситуація, коли Консультант в ході переговорів формує потребу Замовника в консультуванні такого роду. Тобто, пропозиція формує попит.

Крім того, аналітичні центри України не виконують роль незалежних дослідницьких установ. Вони пов’язані по руках і ногах з державними структурами або ж з приватними організаціями, які націлені на отримання прибутку. Основною причиною таких процесів є відсутність альтернативних джерел фінансування. Тим більше, зараз, в епоху щоденних змін, погляди суспільства спрямовані лише у недалеке майбутнє. Про які довготривалі перспективи можна говорити, коли ми не маємо жодного уявлення щодо завтрашнього дня?

З огляду на вищезазначені причини можемо виділити 4 форми, в яких можуть існувати сучасні українські фабрики думки: ? Модифіковані академічні інститути. ? Структурні одиниці політичних партій. ? Державні чи залежні від держави організації. ? Представники інтересів політичних лідерів.(Наприклад у Києві Центр ринкових реформ представляє інтереси В.Ланового).

Окрім того, хотілося б зазначити, що ринок політичного консультування суттєво відрізняється, скажімо, від консультування в сфері бізнесу, з тієї причини, що активізується переважно «під вибори».

І саме в контексті такої типології ми взагалі можемо говорити про вплив з боку закордонних аналітичних структур на українські «фабрики думки».

Проте, розглядаючи ринок політичного консалтингу в Україні, потрібно звернути увагу на одну його особливість - з початку становлення ринку та до останніх виборів Президента України, ми спостерігаємо засилля заїжджих фахівців в сфері виборчих технологій з іноземних аналітичних центрів, яких «в народі» називають «варягами».

Подібний вплив з боку іноземних структур об?рунтований двома факторами: ? Економічним – новий ринок, на якому ще немає «конкурентоспроможного вітчизняного виробника». ? Ідеологічним – збільшення впливу іноземних «фабрик думки» через просування результатів роботи з метою сформувати «потрібну» суспільну думку щодо будь-якої проблеми.

Окрім того, слід зазначити, що шлях «із варяг у греки» тягнеться до нас переважно з терен нашого північного сусіда. Сам по собі, процес є об’єктивним в умовах нестачі власних професіоналів. Запрошення спеціалістів із США та інших західних країн, по-перше, влітає у копійчину, а, по-друге, ускладнює співпрацю через мовний фактор.

Аналізуючи явище залучення російських фахівців до передвиборчих кампаній українських політиків та партій з точки зору його впливу на формування українського ринку політичного консалтингу, хотіли б розвіяти наступні міфи, які вводять в оману українське суспільство.

Міф №1. «Російські політтехнологи нічого не вміють»

Ні, вміють. Адже, досвід роботи в передвиборчих кампаніях у них набагато більший. Окрім того, успадкована теоретична база методів роботи та технологій від епохи СРСР просто колосальна. Напевно тому візитною карткою успіху російських політтехнологів стала схема роботи – технологія + адміністративний ресурс. Проте, невдачі у передвиборчих кампаніях в Україні обумовлені декількома факторами:

1.Росіяни не знають і, найгірше, не намагаються дізнатися специфіку країни, в яку приїжджають працювати. Наприклад, під час виборів Президента 2004 на 3 каналах (державний «Перший національний», «Інтер» та «Студія «1+1») з метою підвищення рейтингу було показано інтерв’ю, в якому В.Путін роздавав «реверанси» уряду та В. Януковичу особисто.

Вважалося, що рейтинг В.Путіна серед населення України дуже високий, тому було застосовано маніпулятивну психотехнологію «посилання на авторитет». Проте, через хибну думку щодо популярності російського Президента ефект виявися протилежним.

В цьому контексті слід зазначити, що візит Президента Росії до Києва на парад, приурочений святкуванню річниці звільнення України від фашизму, був нічим іншим, як завуальованою передвиборчою технологією. Адже, жодного разу ця дата не відзначалась парадом.

2.Намагання заробити гроші, не прикладаючи зусиль, призводить до того, що російські політтехнологи привозять вже «відпрацьовані» російські технології і сценарії та намагаються їх прищепити в зовсім інших умовах. Результати бувають різні.

Прикладом позитивного результату можемо навести сценарій виборів 1999 року, коли у другий тур виборів було виведено двох кандидатів – Л.Кучму та П.Симоненка. Вивівши у другий тур комуніста та кандидата будь-якої іншої політичної сили, політтехнологи забезпечили таким чином голосування «проти комуніста». Подібна ж технологія була застосована на виборах у Росії 1996 року – альтернативою Єльцин - Зюганов.(«Голосуй или Проиграешь!») Прикладом невдачі такого підходу є провал сценарію для «Команди Озимого Покоління», який був застосований в Росії раніше для «Союзу правих сил».

Виходячи з цих двох ситуацій, можемо сказати, що подібні дії є виправданими за умови наявності адміністративного ресурсу.

3.Російські політ технологи працюють жорстко, застосовуючи «чорні» технології, тому дискредитували себе серед українського населення.

Як приклад можемо розглядати їхні дії під час останніх виборів Президента України щодо розпалювання ворожнечі між Сходом і Заходом та сепаратизму, який безпосередньо загрожував безпеці та територіальній цілісності держави.

Міф №2 «Українські політики звертаються до саме російських фахівців, тому що вони кращі»

Багато хто вважає, що у російських політтехнологів більше досвіду, тому шансів на перемогу більше. Але дійсність це заперечує. Адже однобокий підхід до переносу ідей та технологій із Росії не дає змоги оцінити специфіку ситуації в Україні.

Російські політтехнологи популярні в українських політичних колах не через свою кращу кваліфікацію, а з інших причин, які ми умовно можемо розділити на дві групи:

1. Психологічні. Хоча СРСР вже багато років як зник з політичної карти, стереотипи, пов’язані з ним, в головах людей лишилися. По-перше, актуалізується стереотип «За кордоном краще, ніж у нас», який стосується й того, що іноземні політтехнологи кращі вітчизняних. По-друге, сприйняття Росії як «старшого брата» підсилює ефект першого. 2. Матеріальні. По-перше, запрошення російських політтехнологів все ж дешевше, ніж запрошення європейських. По-друге, з російськими політтехнологами після закінчення роботи немає проблем. Вони просто їдуть назад. Так як робота в сфері політичного консалтингу періодична, то можуть виникати певні труднощі з українськими фахівцями, які після успішно виконаної роботи прагнуть залишитися на посаді помічника, радника тощо.

Ще одна причина, через яку українські політичні консультанти просто не беруться за деякі проекти, це страх дискредитувати себе як політичного консультанта. Іншими словами, українські політичні консультанти досить критично ставляться до запропонованих проектів, адже за їхню роботу доведеться відповідати саме їм. Тут і з’являється термінова, «за будь-які гроші» пропозиція збоку політиків напередодні виборів. Політичні консультанти з Росії приїжджають, працюють, забирають гроші та їдуть подалі від наслідків.

Приклади неефективної роботи російських політичних консультантів, а отже й фабрик думки, спостерігалися й раніше. В 2002 році Фонд ефективної політики працював для СДПУ(о), Школа культурної політики - для Команди Озимого Покоління та ін. Проте за підсумками виборів Президента 2004 р. боротьба між українськими та російськими політичними консультантами, яка красномовно показала чого варті російські технології, навіть у поєднанні з адміністративним ресурсом, закінчилася на користь українців.

Проте на виборах 2006 року буде спостерігатись присутність російських фахівців. Причиною цього стане, насамперед, велика кількість партій, що бере участь у виборах. Серед інших також можуть бути зазначені: небажання політичних партій сприймати об’єктивну ситуацію та деяка кількість проектів, за яку українським політичним консультантам, а отже й консалтинговим агенціям і фабрикам думки, буде соромно дивитись в очі своїм наступним клієнтам.

Щодо наявності впливу російських структур на формування українського ринку сумнівів бути не може. Вважається, що російські фабрики думки, працюючи в Україні, здійснюють передачу російських технологій українським фахівцям. Адже одним з аспектів впливу фабрик думки на території інших країн являється участь фабрик думки у процесі політичного трансферту. Політичний трансферт – це процес переносу моделей, технологій і практик політичного та організаційного управління з одного середовища в інше. Проте, як бачимо, без належної адаптації до специфіки ситуації країни подібні технології не допомагають, а перешкоджають досягненню мети.

Багато хто з українців вважає, що «російський» чинник взагалі руйнує ринок, дискредитуючи професію політичного консультанта як таку. Проте завжди існує інший бік медалі – заїжджі російські фахівці власними помилками яскраво продемонстрували нам, як не треба і як треба працювати.

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика