prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / стереотипи пр лібералізм.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   44.0 КБ
СКАЧАТЬ

Наша точка зору полягає в тому, що лібералізм в Україні обкутаний безліччю міфів, забобонів і стереотипів, які не дозволяють оцінити потенціал цієї ідеології, побачити щире її положення. Приведемо лише трохи з найпоширеніших міфів, і варто лише небагато помізкувати, щоб побачити всю їхню умовність й обмеженість.

Міф перший. Лібералізм в Україні непопулярний. Ця думка базується на даних соціологічних опитувань і моніторингу суспільної думки, які проводяться безліччю соціологічних інститутів і фірм. Справді, дані подібних опитувань в основному збігаються: ліберальний ідеологічний напрямок підтримує менш одного відсотка населення. Це соціологічний факт, проти якого, здавалося б, нема чого заперечити. І все-таки, усякий факт вимагає своєї інтерпретації. Який висновок робиться з низької популярності ліберальної ідеології? Так такий, що безнадійно намагатися використати лібералізм як політичний бренд і взагалі апелювати до ліберальних цінностей у своїх ідеологічних програмах. Якщо населення не підтримує ліберальну ідеологію, то не підтримає й ту партію, що відповідним чином „назовется”. Отже, містять звідси, лібералізм як партійна ідеологія перспектив у доступному для огляду майбутньому не має.

Аналізуючи ці умовиводи, варто звернути увагу на те, що критерієм перспективності за замовчуванням приймається рівень „раскрученность” політичного „бренда”. Перспективним при цьому називається те, що вже відомо й працює. Варто витрачати зусилля й час тільки в тім напрямку, що кимсь випробувано й підтвердило свою окупність.

Однак є підстави вважати, що перспективність і популярність - речі різні. Популярність патерналистских настроїв, приміром, не означає їхня перспективність для країни, хоч і може вказувати на спосіб влучення в парламент, через гру на масових настроях.

Міркуючи над низькою популярністю лібералізму, варто узяти до уваги й такий момент: респонденти, відповідаючи на запитання про свої ідеологічні переваги, так чи інакше орієнтуються на те, що в них „на слуху”, і вже із цього вибирають щось „наиболее симпатичне”. Так улаштована людська психіка, що відом і знайоме сприймається як краще. Але що в людей на слуху? Так назви тих же партій! Відповідаючи на питання із соціологічного опросника, обиватель визначає свої ідеологічні пріоритети не з раціональних підстав і вивірених у жарких дискусіях світоглядних позицій, а насамперед „из реклами”: згадуючи те, „о чому говорять”. Якщо прийняти це в увагу, то низьку популярність ліберального ідеологічного напрямку можна витлумачити як показник ситуації, при якій з ліберальним „брендом” жодна політична сила серйозно не працювала. Навряд чи є підстави думати, що й Ліберальна партія України, і Ліберально-демократична зійшли з великої арени української політики внаслідок того, що вони вибрали свідомо програшний ідеологічний „бренд”. Навпроти, більше ймовірним здається те пояснення, що дані партії не проводили мало-мальськи значимої політичної роботи, так так, що в результаті навіть такий перспективний „бренд” як лібералізм „запороли”...

Ще одне міркування щодо несприятливого відношення українців до лібералізму. Крім рівня популярності партій, що у свою чергу впливає й на популярність відповідних ідеологій, немаловажну роль грає те, що довгий час соціально-економічні зміни українського суспільства називалися в ЗМІ не інакше, як „либеральные реформи”. Останнім часом ліберальна риторика в українських ЗМІ якось згасла, але стійка асоціація в суспільній свідомості лібералізму з наявними соціально-економічними процесами нікуди не ділася. Тим самим відмовляючи в підтримці ліберальному ідеологічному напрямку, респонденти, можливо, насамперед виражали протест проти своєї матеріальної невпорядкованості, проти царящего навколо „либерального потурання”, і в остаточному підсумку проти соціально-економічної політики держави. Але чи відповідають реформи, проведені в Україні, дусі лібералізму? Думаю, це питання риторичний...

Міф другої. Лібералізм - це застаріла ідеологія, що тим більше не пасує Україні. Справді, ліберальна ідеологія має давню історію й за час свого існування перетерпіла різні зміни. Зараз практично всіма зізнається обмежений характер класичного лібералізму, що повністю покладається на вільну конкуренцію, абсолютизирующего ринковий механізм й „на всі сто” часток, що довіряє совісті, підприємця. У цьому зв'язку затверджується, що більше актуальними, що відповідають духу епохи є соціал-демократія або ліберальний соціалізм. Однак у цьому питанні можна висунути наступні заперечення. По-перше, обмежений характер має всяка ідеологія вже в силу того, що вона суть „дело рук людських”, виникла в конкретній історичній ситуації й мала своїм завданням насамперед дозвіл актуальних для того періоду проблем. Соціал-демократія щодо цього також представляється товаром не першої свіжості, хіба що більш мистецьки приготовленим і поданим. Що ж стосується ліберального соціалізму, то неважко помітити, що компоненти цього конструкта - наші старі знайомі: лібералізм і соціалізм. Справа в тому, що актуальність ідеології виміряється не давниною її формування, а мірою втіленості її принципів у даному суспільстві. Адже ідеологія - це не плаття, що може просто „выйти з моди” (а з лібералізмом в Україні, здається, відбувається щось подібне). Одна ідеологія поміняє іншу за умови, що попередні ідеологічні принципи впроваджені й відпрацьовані. Чи можемо ми говорити, що принципи лібералізму втілені в нашому суспільстві й тепер ми можемо йти далі?

Існує й інший аспект актуальності лібералізму. Більшість класичних ліберальних принципів сьогодні сприймаються як „общечеловеческие цінності” або „естественные права людини”. Серед них можна назвати такі, як ідея самоцінності індивіда і його відповідальності за свої дії; ідея приватної власності як необхідної умови індивідуальної волі; принципи вільного ринку, вільної конкуренції й вільного підприємництва, рівності можливостей; система поділу влади, сдержек і противаг; ідея правової держави із принципами рівності всіх громадян перед законом, терпимості й захисти прав меншостей; гарантія основних прав і свобод особи (совісті, слова, зборів, створення асоціацій й партій); загальне виборче право й т.д. Без більшості з перерахованих цінностей важко представити сучасну європейську цивілізацію. А те, що дані цінності й права вже не завжди ідентифікуються зі своїм ліберальним джерелом, лише говорить про всю ту значимість, що ліберальна ідеологія має в сучасній загальнолюдській культурі. От тільки залишається актуальним попереднє питання: якою мірою українське суспільство зуміло освоїти цей загальнолюдський шар культури?..

Міф третій. Ліберальна ідеологічна програма - неефективний інструмент у передвиборній боротьбі. Справді, якщо серед населення ліберальний напрямок майже не підтримується, ліберальний „бренд” практично не використається, можна припустити, що й передвиборні програми також апелюють до цінностей неліберальної користі. Адже програмні документи - це свого роду „подписка”, сертифікат якості політичної партії. Однак нічого подібного в дійсності ми не знаходимо. Суцільно й поруч у партіях центристського, правоцентристкого й левоцентристкого спектрів використається схована ліберальна риторика. Схована в тім відношенні, що в програмні положення партійної ідеології заставляються пункти, що фактично відбивають ліберальний ідеологічний напрямок, але не ідентифікуються з ним. У приклад можна привести Трудову Україну, Народно-демократичну партію, Народний Рух, Партію регіонів і безліч інших.

Звичайно, залежно від „уклона” є присутнім і специфіка використання в програмних положеннях ліберальних цінностей. Найбільше вільно ліберальними цінностями оперують партії, що проголошують свою „надидеологическую”, сугубо прагматичну позицію. Якщо „яблоко” у своє передвиборній програмі кілька разів таки згадує лібералізм (що повноцінною ідентифікацією з ліберальною ідеологією назвати ніяк не можна), то в „команды озимого покоління”, „новой генерації”, „против всіх”, „женщин за майбутнє”, „партии зелених України” про нього взагалі ні слова (дані на основі інтернет-варіантів програмних документів). Правоцентристські партії посилено апелюють до ліберальних цінностей у контексті національних пріоритетів, тому що сама по собі націоналістична ідеологія має рівень підтримки мізерний. Однак при цьому фаворит виборів „наша Україна” у своїй програмі лише единожды змушений згадати про „либеральных цінностях”, та й то в процесі перерахування всього тієї незліченної безлічі ідеологій, які привнесли із собою партії, що ввійшли в блок. Лівоцентристські й левоконсервативные сили соромливо використають ліберальні цінності в спробі зм'якшити радикальний потенціал своїх ідеологій, щоб остаточно не віджахнути добру половину своїх шанувальників.

Таким чином, при всій нібито непопулярності ліберальної ідеології фактично ліберальні ідеї більш-менш приховано фігурують у програмних документах переважної більшості партій. Важко собі представити, щоб партії обирали для політичної боротьби найменш перспективні інструменти... От тільки наскільки випливають партії власним ідеологічним деклараціям?

Так що ж чекає лібералізм в Україні? Вірніше було б порушити питання інакше: хто чекає лібералізм в Україні? І сам собою напрошується відповідь: в Україні лібералізм ніхто не чекає. А якщо жодна політична сила не вірить у потенціал лібералізму, то чи не означає це витиснення об'єктивної суспільно-економічної потреби й тим самим консервацію можливостей для розвитку України? Надію вселяє те, що підспудно потреба саме в ліберальній ідеології приймається. Справа тільки в тім, хто виведе лібералізм зі сфери політичного підсвідомого України й зробить серйозну ставку на ліберальний „бренд”...

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика