prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Актуальні проблеми українського суспільства в перехідний період.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   78.5 КБ
СКАЧАТЬ

 

Миколаївський державний гуманітарний університет

імені Петра Могили

 

 

 

Кафедра політичних наук

 

 

 

Реферат з курсу: “Актуальні проблеми українського суспільства в перехідний період” на тему:

“Загальні орієнтири та проблеми посткомуністичних трансформацій в руслі питання про ведучу тенденцію розвитку сучасної цивілізації”

 

 

 

 

Виконала: студентка 531 м гр.

                                                                            Кудряшова С.А.

 

                                                                                         Перевірив: к.і.н., доцент

                                                                      Курілло В.Є.

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв - 2005
План

 

Вступ

1. Розуміння поняття “цивілізація”

2. Підходи до розгляду провідної тенденції розвитку цивілізації

2.1 Прогресистський (оптимістичний) підхід

           2.2 Регресистський (песимістичний) підхід

           2.3 Нейтральний (циклічний ) підхід

3. Протистояння ліберально-демократичної і корпоративіської парадигми розвитку      світу

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасний світ вступив в нове тисячоліття з певними проблемами та надіями тому розгляд перспектив розвитку сучасної цивілізації та тенденцій її розвитку на даному етапі набув особливої актуальності. Людство протягом існування розглядало історичні стадії життя спільностей, народів, цивілізацій. Та мета даного реферату – розглянути проблеми визначення провідної тенденції розвитку сучасної цивілізації.

Зокрема, в роботі розглядаються різноманітні підходи до визначення тенденцій з метою систематичного аналізу даного питання. Також в роботі здійснена спроба проаналізувати дані підходи, характеризуючи їх особливості та перспективи їх бачення майбутнього.

 


1. Розуміння поняття “цивілізація”

Поняття “цивілізація” відоме ще з часів античності, де воно як певна форма і порядок протиставлялась варварству. Якості ж самостійного терміну, тісно пов'язаним з поняттям “культури”, це поняття набуває у 18 ст. Саме в цей час воно отримує широкий соціально-філософський зміст для позначення певної стадії всесвітньо-історичного процесу і цінностей суспільства, яке ґрунтується на розумі, справедливості і законності (Вольтер, В.Мірабо, Ф.Фергюсон, І.Гердер та ін.) [11; с.600].

З плином часу еволюція терміну виявила всю свою багатозначність та своєрідний плюралізм змісту. Зокрема, поняття “цивілізація” трактують як:

1. Сукупність властивостей, що належить певному суспільству, розташованому на певній території у визначений момент історії (Е.Літтре);

2. Певна система цінностей, традицій, символів, життя соціуму чи епохи (А.Тойнбі);

3. Певна стадія розвитку і стану культур – їх деградація і занепад (О.Шпенглер, М.Бердяєв) тощо [11; с.600].

Таким чином, в понятті “цивілізація” закладена могутня інтеграційна здатність, тенденція універсалізму, що дозволяє створювати певне великомасштабне суспільне об'єднання, включаючи особливості стану, розвитку та тенденцій життя соціуму.

Та, незважаючи на  поширення поняття “цивілізація” сформувались 2 тенденції, відносно цивілізації: позитивна і негативна, однаково представницькі та авторитетні.

1. Позитивна (“феноменалістська”) тенденція – її  представники Л.Морган, І.Гердер, Г.Бокль (“Історія цивілізації в Англії”), І.Мечніков (“Цивілізація і великі історичні ріки”). Вони виходять з того, що існує загальноцивілізаційний прогрес;

2. Негативна тенденція – цивілізація розглядається як побічне явище історичного розвитку, що несе в собі загрозу дегуманізації, насилля, розриву між розумом і моральністю. Ці твердження відобразили в своїх творах Ж.Ж.Руссо, І.Кант, З.Фрейд [11; с.600].

В теперішній час боротьба цих тенденцій загострилась, становлення постіндустріальної цивілізації – глобального світу, на сьогодні стало предметом гострої дискусії. Світ в ХХІ столітті представляється в поглядах науковців мало не “кінцем історії” (Ф.Фукуяма) чи “зіткненням цивілізацій” (С.Хантінгтон) чи кардинальною перебудовою планетарного устрою, шляхом духовного діалогу культур та демократії – “гуманістичного глобалізма”.

 

2. Підходи до розгляду провідної тенденції розвитку цивілізації

Знання про циклічний, зигзагоподібний та регресивний характер історії містяться в релігійно-філософських системах давнини. В індуїзмі – стадія народження, розквіт, відмирання, потім воскресіння та повторення циклу. Еклезіаст стверджував: “Все, що було, те і тепер є; а що буде, те вже було”. Сучасний західний світогляд сягає корінням Просвітництва, в часи якого вірили у “світле майбутнє”. Тому неоднозначно була сприйнята книга О.Шпенглера “Захід Європи”, в якій історія розглядалась не як прогрес, а сума циклів. Ф.Енгельс, в свою чергу називав цивілізацією деградацією людей, котрі для вирішення протиріч між собою створили державу [6;с.5].

Існує багато і сучасних поглядів на цивілізацію та її перспективи, умовно їх можна поділити на наступні підходи до розуміння провідної тенденції розвитку сучасної цивілізації:

1. Прогресистський (оптимістичний) підхід, який базується на переконанні, що цивілізація рухається у правильному напрямку, здобуває позитивні якості та в майбутньому її чекають зміни лише найкраще;

2. Регресистський (песимістичний) підхід – через психологічні особливості людини, зростання насилля та політичних та економічні негаразди людство рухається до занепаду;

3. Нейтральна (циклічна) – сучасна цивілізація не занепадає і не розвивається, а переходить в іншу стадію, оскільки рухається циклічно, чи переконання, що сучасні подіє не є чимось неординарним і цивілізація у близькому майбутньому ні до розквіту, ні до занепаду.

 

2.1 Прогресистський (оптимістичний) підхід

Дослідники, що розглядають розвиток цивілізації стверджують, що людство підійшло до “останнього рубежу”, принаймні в межах історичного циклу. Сили “добра”, втілені в капіталізмі, демократії і лібералізмі, отримали кінцеву перемогу над силами “зла”, втіленням яких був соціалізм (комунізм), тоталітаризм і марксизм. Настав “кінець історії” (Ф.Фукуяма), ера панування США як “першої, єдиної і останньої істино світової наддержави”(З.Бжезинський). Демократія має вільно розвиватися в суспільстві, хоча існують і певні ризики. Світ у своєму розвитку зайшов так далеко, що у демократії немає альтернативи [Бейлс; с.40]. Свободи – хоч і за “західним” зразком – в сучасному світі набагато більше, ніж в минулі століття, тому це безумовний прогрес [3;с.182].

Але подібний підхід має певні тези та постулати, які можуть виявитися доволі неоднозначними та сумнівними.

Суперечливі питання:

1. Не зовсім коректним є постулат про капіталістичну основу сучасної цивілізації, хоча й  колишні соціалістичні країни заявили про намір розвивати капіталістичні відносини як “єдино здатні” забезпечити високий рівень економічного розвитку і матеріальну базу демократії. Зокрема, країни, з соціалістичним ладом мають достатньо високий рівень розвитку, та й не всі капіталістичні країни можуть забезпечити населенню гідний життєвий рівень.

2. Викликає певні сумніви і постулат про ліберальну  природу політичних цінностей і ліберальний характер соціально-політичних орієнтацій, що визначають діяльність більшості індивідуальних (нації-держави) і групових  (міжнародні організації) акторів, що діють на світовій арені. Навіть концепція Ф.Фукуями “кінця історії” будувалась на уявленнях про повну перемогу ліберальної ідеї і ліберальних цінностей як вищого втілення свободи, яким кращої альтернативи немає. Але справжні процеси економічного і політичного життя з наявною нерівністю та маніпуляціями, корпоративізмом певною мірою свідчить про передчасне виголошення тези процвітання ліберально-демократичної ідеї.

3. Певні питання викликає теза про глобальне лідерство США в межах цивілізації. Ті, хто навіть визнає, що США після холодної війни втратили роль світового лідера, переконані, що саме ця країна має вести за собою людство. “Сучасний світ відчайдушно потребує освіченого керівництва, перш за все – морального, і Америці належить виконати цю місію” [1;с.27.]  Подібної думки дотримуються Г.Кіссінджер  та Дж. Сорос. Та за ростом ВВП та потенціалом є країни, які значно випереджають США і виникають певні сумніви у подальшому одноосібному лідерстві США.. В першу чергу за темпами розвитку США наздоганяють Китай, Західна Європа, Японія, Індія, Бразилія. Можливе зростання сили арабських, африканських та індо-американських країн. [ 3;с.176]

Зокрема могутність США не безмежна. Американські війська, що швидко захопили Ірак, показали відсутність компетентності у встановленні миру. На думку А.Бейлса, директора Стокгольмського Інституту з дослідження проблем миру, на сьогоднішній день, якщо якась держава вважає найголовнішим для себе – силу, а насилля може виправдати захистом національних інтересів, повинна зрозуміти, що здійснює велику помилку [2; с.39].

Залежність світу від США, на думку багатьох дослідників, в майбутньому зменшиться. Оскільки цей процес – тенденція світового розвитку. Проте він буде відбуватись нерівномірно і займе багато десятиліть [3;с.177].

 

2.2 Регресистський (песимістичний) підхід

 Світ ХХІ ст. С.Хантінгтон розглядає як арену зіткнення західної, конфуціанської, японської, ісламської, православно-славянської і африканської цивілізації – зіткнення, яке при несприятливих обставинах поставить людство під загрозу катастрофи. Занепокоєнням проникнута книга американського історика П.Кеннеді “Вступаючи у двадцять перше століття”. К.Кроукер, зокрема, стверджує, що “західний світ втратив відчуття цілі і складається враження, що він вступив в сутінкову пору свого існування” [1;с.25].

А ось П.Бькенен говорить вже не про “сутінки”, а про “смерть Заходу”. “Захід помирає, - пише він. – Народи Заходу перестали поновлювати себе, населення західних країн стрімко скорочується. Сучасна криза загрожує знищити західну цивілізацію” [1;с.26].

Після подій 11 вересня погляди С.Хантінгтона про “зіткнення цивілізацій” почали підтверджуватись, їх почали розділяти інші вчені, зокрема І.Телботта. Ці настрої в певній мірі провокуються і реальними процесами.

Існує навіть думка, що цивілізація рухається на шляху до світової анархії. Її часто називають “новим Середньовіччям”[8;с.121].

Прихильники песимістичних прогнозів, зазначають, що існують наступні кризи:

1. Глобальні проблеми сучасності, зокрема, демографічна, екологічна тощо.

2. Криза капіталізму:

По-перше, світ ХХІ ст. не може будуватися на соціально-економічній основі, тотожної до капіталізму другої половини ХХ ст. Л.Туроу зазначає, що криза капіталізму розпочалась саме в той час, як зникли його колишні конкуренти – соціалізм та комунізм. Занепокоєння висловлює і Дж. Сорос, зазначаючи у творі “Криза світового капіталізму”, що потрібно розглянути основні його постулати для того, щоб США продовжували процвітати [1;с.34]. Домінування “капіталістичної” логіки не означає подолання традиційно відкритих протиріч, ні руху до більш консолідованого і відкритого миру [5;с.174].

По-друге, побудова капіталізму в постсоціалістичних країнах за західним зразком викликає сумнів, оскільки, капіталізм – не просто економічний механізм чи система соціальних відносин, але і певний тип цивілізації. Капіталістична економіка,  зазначає Д.Шумпетер  має “культурний додаток” у вигляді соціопсихічної надбудови – “того менталітету, який характерний для капіталістичного суспільства, і особливо для буржуазного класу” [1;с.34].

По-третє, на думку деяких вчених, зокрема Д.Харві, зміцнення політичної складової могутності західного світу повністю відповідає політичним інтересам правлячого класу. Але накопичення капіталу викличе хаос, що завершить капіталістичну епоху не революцією, а безладом [5;с.175].

3. Соціальна криза.

Сучасна міжнародна система стає все більш складною, динамічною, нестійкою. Становлення глобальної економіки і зростання взаємозалежності відбувається на фоні фрагментації світу. Зростає кількість “несталих” держав, тих, які проголосили себе державами юридично, а на практиці не можуть здійснити ці обіцянки [14;с.45].  Рівень життя Заходу піднявся за рахунок збільшення розриву з іншим світом, який лише ускладнився. Розрив між рівнем соціального, економічного і технологічного розвитку різних регіонів планети постійно поглиблюється [8;с.119].

 

4. Політична криза

По-перше, існують небезпеки і ризики, пов'язані з чи не безнадійним розломом світу на прогресуючу меншість (держави, які називають “Північчю”) та відсталу “Півдня”. На межі розлому активізувався тероризм [3;с.174].

По-друге, нездатність держав і міжнародного співтовариства подолати поширення зброї масового знищення та тероризму може мати тяжкі наслідки. Якщо ці тенденції подолати не вдасться, то мова буде йти  про те, що міжнародні інститути, в тому числі ООН, продемонструють безпомічність. Це викличе політичну нестабільність [13;с.47].

По-третє, однополюсний світ зручний для пануючої країни, але порядок і рівновага, яку намагається встановити держава-лідер, приховує незадоволення. В складних ситуаціях можливий бунт. “На колінах, але все ж таки бунт. Тому гегемон має бути дуже уважним”[3;с.175].

5. Проблема безпеки, пов'язана із соціальними, політичними та економічними проблемами. Стверджується, що ХХІ ст. буде повне небезпек. Соціолог І.Валлерстайн зазначає: “Хоча більшість людей в посткомуністичному світі відчувають полегшення від того, що комуністична інтерлюдія позаду, але неочевидно, що вони, як і всі ми, виявились у світі більш безпечному, більш обнадійливому. Протягом наступних п'ятдесяти років світ обіцяє бути більш жорстким, ніж в часи холодної війни, з яких ми вийшли” [13;с.48].

У сучасному світі існує дуже сильний зв'язок між військовою силою і рівнем економічного розвитку. Високий рівень економіки формує військово-економічний потенціал. Бідні країни не можуть мати потрібні збройні сили, що призводить до посилення ролі США в якості світового лідера, який може диктувати свої правила країнам світу. Подібне призводить лише до зростання непокори та тероризму [4;с.34].

Крім того, ІІІ тисячоліття стане етапом боротьби за космос, внаслідок чого види зброї зазнають суттєвого розвитку. Не виключно використання роботів у проведенні силових операцій. Подібні перспективи можуть загрожувати нормальному існуванню нашої цивілізації [14;с.67].


6. Криза влади

По-перше, світовий устрій – устрій олігархічний. Реальна влада, яка може здійснювати вплив на хід історичних процесів, знаходиться в руках заможних осіб, олігархів [3;с.182].

7. Психологічна проблема

Деструктивність з ходом розвитку цивілізації не зменшується, а зростає. Це доводять локальні війни і тероризм. Людина за природою агресивна, зокрема інстинктивісти стверджують, що агресивність є вродженим інстинктом. Е.Фромм наголошував, що жорстокість людини пояснюється не тваринними інстинктами, а тим, що їх відрізняє від тварин. Тваринні інстинкти мають на меті збереження життя. У людей же інстинкти замінює розум, який дає неоднозначну реакцію. Люди через маніпуляцію і самопереконання можуть повірити в неіснуючу загрозу чи перебільшити її. Тому психічна енергія амбівалентна, вона являє собою загрозу для навколишнього світу та самої людини. Якщо люди не направлять енергію в позитивне русло, то вони знищать світ [6; с.5].

Причини занепокоєння:

1. Людство вступило в нове тисячоліття на межі життя, маючи великі запаси термоядерної, бактеріальної зброї. До загроз ХХ століття додались ще й нові – міжнародний тероризм, збільшення кількості міжетнічних конфліктів, виникнення нових типів війн, що нагадують партизанські, але набагато більше руйнівні, зростаюча віртуалізація середовища життя. Викликає занепокоєння і низький рівень керованості існуючої світової системи, а головне – якість цього керування.

 2. Інша причина негативного визнання ситуації пов'язана з особливостями сприйняття людиною історичного часу в “прикордонних” (чи “кануністичих” ситуаціях, коли один лад, сторіччя – змінюється іншим). Такий перехід завжди стоїть на межі, яка відділяє один екзистенціональний цикл від іншого. Він формує “кануністичну” свідомість, що здійснює масу очікувань, надій і фобій [1;с.26].

 

2.3 Циклічний (нейтральний) підхід

Даного напрямку додержуються вчені, які переконані в тому, що цивілізація не занепадає і не розвивається лише в позитивному напрямку – відбуваються події, які властиві і іншим епохам, здійснюється перехід до нового витка чи типу цивілізації. ХХІ століття є століттям системної кризи попередніх політичних інститутів і грандіозною трансформацією. Можливе зародження “нової цивілізації”, перехід на новий виток розвитку [8;с.116].

Спираючись на історичний досвід можна стверджувати, що існувало кілька держав, які були найсильнішими в світі, але не існувало жодної, яка пожиттєво б утримала цей статус. Раніше Римська імперія, потім Велика Британія, зараз США. Проте США наздоганяють за рівнем економічного і культурного розвитку інші країни, так ріст економіки США 3-3,5% на рік,  а Китая 8-10% [7;с20].

Зокрема, стверджується, що негативні події, які відбуваються в цьому сторіччі не є особливими та надзвичайними. Наприклад, Е.Баталов зазначає, що ті негативні тенденції, які становили раніше величезну загрозу – подолані. І значна кількість того, що сприймається сучасною свідомістю на початку століття, навряд чи виявиться таким в близькій перспективі. Тому потрібно з великою обережністю ставитись до тих концепцій цивілізаційного розвитку, які передрікають швидке настання “кінця”, чи то радісного чи сумного. Ми живемо в епоху катастроф, різких історичних подій, соціальних і політичних переворотів. Але не кожна катастрофа перериває існування системи. “Словом, на нас очікує не “кінець історії” і не “кінець світу”, а нові катастрофи і нові випробування” [1;с.26].

Погляди стосовно майбутнього цивілізації наступні:

1. В цивілізації не буде полюсів, а значить світ буде нестабільним. Зокрема, Е. Баталов, пояснює це тим, що можна говорити лише про два полюси – полюсність, чи про один  - безполюсність. Якщо існує лише один центр сили, то світ не характеризується стабільністю та поділом сфер впливу. “На даний момент ймовірність того, що в перспективі людство знову опиниться в двополюсному світі, дуже мала. Система міжнародних відносин, що складається може мати, скоріше за все безполюсну структуру, що не виключає наявність глобальних і регіональних центрів сили” [1;с.33]. Якими вони будуть і яка їхня кількість – питання риторичні.

2. Світова система стане поліцентричною, а самі центри – диверсифіковані – глобальна структура сили стане багаторівневою та багатомірною – центри військової сили не будуть співпадати з центрами економічної сили, хоча і необов'язково будуть збалансованими, також виникнуть інші погляди на полярність світу.

3. В світі не може панувати система ліберальних (неоліберальних) цінностей. На думку деяких вчених він перестав бути тією силою, яка б могла поновлювати суспільство. Ліберальна ідея, яка не завжди мирно впроваджувалася в реальний світ, не завжди гармонізувала з ідеями демократії. Внаслідок чого, Новий світ буде будуватися на декількох доповнюючих одна одну і суперечливих ціннісних системах [1;с.35].

4. В світі відбуватиметься підвищена динаміка змін. Вона пов'язана з розвитком інформатики та інформаційних технологій.

5. Відбувається поширення стилю життя на весь світ: західні зразки поєднуються зі східними – відбувається певне поєднання надбань цивілізацій – це явище, яке існувало раніше і буде існувати й надалі [3;с.174].

 

 

3. Протистояння ліберально-демократичної і корпоративістскої парадигм розвитку світу

В ХХІ столітті спостерігається організація світової олігархії у вигляді об'єднання транснаціональної еліти в корпорації. Не останню роль в цьому відіграють інститути економіки:  ВТО, МВФ, які вийшли за межі функцій, які декларувались спочатку. Роль важливих політичних акторів зараз належить клубам домінуючих держав – Велика Сімка, НАТО.

В сучасному світі відбуваються дві тенденції – “глобалізація корпорацій” та індивідуалізація. Зокрема, глобалізація корпорацій передбачає інформаційне, фінансове і економічне об'єднання світу, простежується можливість проектування сили в будь-яку точку планети.

 Індивідуалізація - суверенізація особистості, вільної у своїх діях, вільної від зовнішніх сил [8;с.116].

Але якщо порівняти ці два процеси за силою впливу, то процес корпоратизації набагато могутніший за ліберальний індивідуалізм, прикладом цього є об'єднання країн в блок та клуби, які можуть впливати на політику будь якої держави. Індивідуальна ж особистість, це, по-перше, перебільшення, оскільки не залежати від держави та від зовнішніх факторів в сучасному світі складно (сучасна ситуація показує, що влада втручається в особисте життя громадянина хоча б заради безпеки (наприклад, для боротьби з тероризмом). По-друге, особистості самій складно зрівнятися в силах з могутніми корпораціями, які володіють не лише значними коштами, а й економічним та політичним впливом [17].

 

 

 

 

 

 


Висновок

 

Таким чином, існують різноманітні погляди на провідні тенденції розвитку цивілізації, які підтверджують свою позицію економічним, політичним, психологічним обґрунтуванням. Але одного єдиного визначення цих тенденцій немає, що пов'язано:

По-перше, з тим, що поняття “цивілізація” і світові процеси є багатоманітними та складними, і охопити їх повністю при аналізі дуже складно.

По-друге, присутній і суб'єктивний фактор. Хоча в науках, які пов'язані з людськими відносинами, об'єктивність взагалі явище складно досяжне. Проте згаданий суб’єктив можна пояснити двома причинами: 1 – науковець, який розробляє проблему має свої погляди, життєвий досвід та переконання; тому логічно, що кожен розглядає проблему дещо у суб'єктивному ракурсі, внаслідок чого її висвітлення є необ’єктивним. 2 – науковець штучно викривляє аналіз або ж внаслідок кон'юнктурних цілей, або ж  працюючи на замовлення певної політичної сили чи економічної групи.

Тому вважається, що не можна виділити загальні тенденції, які підтримувалися б усіма науковцями.

Та все ж, на основі дослідження можна припустити, що для врахування основних тенденцій розвитку сучасної цивілізації потрібно спиратися на економічні, культурні, політичні, психологічні фактори. Які ж погляди є правильними – песимістичні, оптимістичні, циклічні чи нейтральні покаже час та історичні події. На сучасному етапі потрібно досліджувати багато поглядів, щоб зрозуміти проблему в ракурсі, необхідному для практичного вирішення.

 

 

 

 


 

Список використаної літератури

 

1. Баталов э. “Новый мировой порядок”: к методологии анализа // Полис. – 2003. – №5. – С.25-27.

2. Бейлс А. Государство, которое считает, что главное – это сила, делает ошибку

      // Международная жизнь. – 2004. –  №6. – С.37-44.

3. Бовин А. Ведущие тенденции развития международных отношений

      // Международная жизнь. – 2004. – №4-5. – С.172-182.

4. Дацків Р. Глобальні економічні війи і національна безпека // Банківська справа. – 2005. - №1. – С.32-36.

5. Иноземцев В. Старые противоречия «нового» империалызма // Полис. – 2003. –  №5. – С.25-27.

6. Карпец А. Анатомия войны или туманные перспективы человечества // Зеркало недели. – 2005. - №30. – С.5.

7. Корсун Л. Высокая цивилизация для Украины // Зеркало недели. – 2005. -  №32. – С.20.

8. Неклесса А. Глобальные трансформации: сущность, генезис, прогноз // МЭ и МО. – 2004. –  №1. – С.116-122.

9. Перегудов С. Транснациональные корпорации на пути к корпораивному гражданству // Полис. – 2004. – №3. – С.95-103.

10. Песков Д. Мировая политика, или бег на месте // Полис. – 2005. - №1. – С.156-160.

11. Политическая энциклопедия в 2-х т./Нац. общ. – научный фонд. рук. проекта. П.О.Семыгин. – М.: Мысль, - 2000, 701 с.

12. Політичний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400с.

13. Торкунов А. Новые вызовы и новые приоритеты //Международная жизнь. – 2004. - №6. – С.45-52.

14. Требін М. Війни століття, що наступає, якими вони можуть бути // Людина і політика. – 2001. –  №2. – С.62-75.

15. Тарасенко В. Зміна акцентів у сучасному світі // www.politik.com.ua

16.  Тарасюк В. Щодо тенденцій розвитку сучасної цивілізації// www.dialogs.org.ua

17.  Янчук О. Світ на порозі третього тисячоліття // www.politiks.ua

 

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика