prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Електоральна поведінка.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   87.0 КБ
СКАЧАТЬ

 

 

По закінченні виборів до Верховної та місцевих рад народних депутатів час замислитись над орієнтаціями тієї частини виборців, яка не брала участі у голосуванні. Адже передвиборна боротьба велася і за їхні голоси, і чи не найцікавіше питання, чому її не було виграно жодною з партій чи кандидатів. Явище невизначених виборців — досить значуще для прогнозу ситуації, яка склалася б у разі участі їх у голосуванні.

Доповідь присвячена саме аналізу мотивацій, соціально-демографічних характеристик та деяких виборчих настанов цих виборів.

 

Причини неучасті у виборах можуть бути різні. Певну частку електорату завжди становлять політично пасивні виборці, тому сподіватися на 100-відсоткову участь належало б хіба що за умов тоталітарного режиму чи в країнах, де участь є  обов’язковою. Проте було чимало осіб, які мали виборчі симпатії та плани, проте деякі об’єктивні умови завадили їм їх реалізувати.

У поствиборних дискусіях між соціологами, політологами та журналістами було висловлено декілька гіпотез щодо причин неучасті у виборах майже третини виборців. Однією з них є те, що з  усіх регіонів України надходила інформація про погану організацію роботи виборчих дільниць: виборці нарікали на величезні черги, на те, що приміщення погано пристосовані до прийому великої кількості відвідувачів.

Доцільно розглінути правомірність цих суджень на основі даних соціологічного опитування, що його після виборів провів Київський міжнародний інститут соціології. Перш за все  відсоток тих, хто зізнався про свою неучасть у виборах (24%), в опитуванні виявився майже на 6% меншим, аніж фактична частка неучасті у виборах за даними Центральної Виборчої Комісії. Завищені дані про участь у голосуванні є відомим для західного дослідника явищем:         це — тенденція, притаманна певним прошаркам населення, які вважають голосування своїм обов'язком . Іншим поясненням може слугувати та обставина, що соціологічне опитування не охоплює так званої важкодосяжної частини респондентів, які або відсутні за місцем проживання, або схильні відмовлятися давати інтерв’ю. До виборчих списків їх, проте, включено.

Більш ніж дві третини респондентів, які не взяли участі в голосуванні (78%), в опитуванні вказали, що вони збиралися це зробити. Проте тільки 16% із них повідомили, що причиною зміни рішення була занадто велика черга. Решта відповіла, що на заваді стали справи особистого характеру. У кожному разі не слід проблему великих черг перебільшувати. Більшість тих, хто не узяв участі у виборах, просто не пішла голосувати.

Дуже важливим  є питання про те, як збиралися проголосувати виборці, які повідомили про своє бажаннях піти на вибори, але не здійснили свого наміру. Змістовно на це запитання відповіли 652 респонденти, що становить трохи більше від половини неучасників виборів (1116 осіб).

Принаймні двом партійним утворенням - блоку “Наша Україна” та Партії зелених участь виборців, які не проголосували, додала б трохи голосів. Адже серед цієї категорії прибічників блоку Ющенка на 3.6%, а "Зелених" - на 1.3% більше, ніж серед виборців, які пішли па виборчі дільниці. Можливо, це і була молодша частина електорату, орієнтаціям якої відповідають програми цих партій, спрямовані на ринкові реформи та екологічний рух, популярні радше серед молодшої частини населення.

Дані також засвідчують, що участь додаткових виборців додала б напевно голосів, поданих проти будь-якої партії та блоку (9.6% проти 2.4% серед тих, хто прийшов на виборчі дільниці). Розчарування цих виборців у всіх кандидатах за партійним списком, можливо, й стало причиною рішення не брати участі у виборах, оскільки ці виборці не бачили гідного кандидата для себе і не дуже переймалися змарнуванням свого голосу.

Можна також припустити, що тим меншою була можливість у партії отримати додаткові голоси за рахунок неучасників виборів, чим більш сталий електорат у цієї партії. Іншими словами, ті люди, які впевнені у своєму виборі, зробили його давно і скоріш за все з’явилися на виборчих дільницях. Виборці ж, які зробили свій вибір відносно недавно, утворюють електорат несталий, який формувався під впливом нещодавніх подій та РR-акцій. Його представники могли не піти на вибори через свою слабку політичну заангажованість або непевність у виборі.

Важливо розглянути молодіжну активність.

Рівень електоральної активності молоді, її ідеологічні преференції свідчать про результативність виборчої діяльності тих чи тих політичних сил. Саме на електоральну підтримку молоді розраховували чимало партій і блоків, які брали участь у нинішніх парламентських виборах, а програми і,особливо, передвиборчі технології деяких із них, зокрема “Нової генерації”, “Команди озимого покоління", взагалі були цілковито зорієнтовані на молодь.

Розглядаючи результати парламентських виборів, можна впевнено стверджувати про їх стимулюючий вплив на формування світогляду і громадської позиції у молоді. Якщо у межичасся між виборами значна частка молодих людей зовсім не цікавиться проблемами політичного життя (до 40%), не орієнтується в ідейно-політичних напрямах (кожен третій), то з  початком передвиборної агітації інтерес молоді до політики суттєво зростає. Ця закономірність, виявлена під час парламентських 1998 року і президентських 2000 року виборів, підтвердилася й 2002. Так, за місяць до виборів три з чотирьох потенційних виборців віком 18-28 років могли конкретно визначити власні ідейно-політичні орієнтації, найпоширенішими серед яких були підтримка соціал-демократичного (30%), екологічного (16%) та націонал-демократичного (12%) політичних напрямів.

Доволі високим напередодні виборів був рівень готовності молоді щодо участі у них. За даними соціологічного дослідження, 56% громадян віком 18-28 років планували “обов’язково” і 20% “радше за все” прийти 31 березня 2002 р. на виборчі дільниці; лише 1% на момент опитування остаточно вирішили не брати участі у виборах.

Реально у виборах 2002 року взяли участь 69% громадян, з них близько 60% — молодь віком під 18 до 28 років. Це майже цілком збігається із рівнем електоральної активності населення. І, зокрема, молоді на попередніх парламентських виборах і є трохи нижчим за показник участі молоді у виборах Президента України, коли частка виборців серед молоді становила близько 70% . Назагал рівень електоральної активності молоді у виборах 2002 року виявився дещо меншим за очікуваний.

Отже, переважна частина молодих виборців підтримала партії та блоки, чиї програми наголошують на цінностях вільного підприємництва та ринку, пріоритетності розвитку демократичних свобод. За даними спільного післявиборного опитування фірми “Социс” та Фонду “Демократичні ініціативи”, проведеного у квітні 2002 року, понад 70% молодих виборців вважають, що партії та блоки, за які вони проголосували, мають впроваджувати політику, зорієнтовану на подальші ринкові перетворення, зокрема 38% респондентів упевнені в необхідності суттєвого їх прискорення, і лише 15% є прихильниками повернення до централізованої державної економіки. З віком чисельність виборців, які підтримують продовження ринкових трансформацій, поступово зменшується і серед осіб похилого віку (60 років і старіше) вона становить лишу 40%, що дорівнює (серед громадян цього віку) частці прибічників централізованої економіки.

Щодо зовнішньополітичних орієнтацій виборців, то на відміну від людей середнього і старшого віку, в молодіжному середовищі найпоширенішими є “прозахідні” настрої й помітно меншою є популярність ідеї відродження реального союзу України, Росії та Білорусі. Якщо на думку кожного другого виборця віком понад 40 років, партія чи блок, за які вони голосували, має обстоювати приєднання України до союзу Росії та Білорусі, то серед молодих виборців частка прихильників таких заходів не перевищує третини.

Хоча молодь здебільшого віддала свої голоси на користь партій, що протистоять владному блокові “За єдину Україну!”, втім, можна відзначити відносно вищу порівняно з іншими віковими групами підтримку нині діючого Президента та пропрезидентських партій/ блоків, зокрема “За єдину Україну!”, СДПУ(о), “Жінки за майбутнє”.

Аналізуючи мотивацію молодіжного електорату щодо вибору за багатомандатними округами, слід відзначити незначимії вплив на свідомість людей передвиборчих технологій, зокрема трансляцію теледебатів, політичної реклами тощо. Хоча молодь виявилася найчутливішою порівняно з рештою вікових груп до таких заходів, одначе про вирішальну роль останніх у їхньому виборі партії/блоку повідомило менше 15% молодих виборців. Привертає увагу частка молоді (6%), що взагалі визнала свій вибір за багатомандатними округами випадковим.

Дані екзит-полу у день виборів дають змогу стверджувати, що головні претенденти на місця у Верховній Раді значно різняться з погляду сформованості їхніх елскторатів. Так, 90% електорату Комуністичної партії ухвалили рішення щодо голосування більш ніж за місяць до дня голосування; відповідний відсоток для “Нашої України” становить 81%. Серед партій, більше третини електорату яких визначилися пізніше ніж за місяць до дня голосування, — блок “За єдину Україну!” (35%), Партія зелених (38%), об’єднання “Жінки за майбутнє” (43%) та блок “Команда озимого покоління”(61%).

Серед неучасників загалом молоді віком до 29 років більше, ніж серед фактичних виборців, а серед найбільш пасивних виборців переважає генерація віком від 30 до 44 років. І хоча серед неучасників більше осіб з освітою нижчою від середньої спеціальної, аналіз політично відчуженої групи засвідчує, що найбільша пасивність притаманна аж ніяк не виборцям із початковою освітою. Згідно з відзначеною тенденцією, населення великих та середніх міст є найбільш політично пасивне, проте проживає переважно не на Сході, а в Центрально-Західних та Південних областях. А отже, “політичне відчужений” виборець — людина середнього віку з середньою освітою, яка проживає скоріше за все у великому місті.

Висновок Наведені дані підтверджують гіпотезу про те, що ті, хто не пішов на вибори, — передусім, молодші та менш освічені виборці. Можна переконатися, що не тільки неучасники виборів є молодшими і менш освіченими, але і зберігається вікова та освітня структура груп виборців основних партій: з найстаршим та найменш освіченим електоратом комуністів; трохи молодшим — блоку Ющенка; наймолодшим та краще освіченим у інших не-лівих партій. Єдине, що їх різнить: неучасники є більш диференційованою за віком групою, ніж учасники.  Можна зробити висновок, що голоси молодих виборців втратили найбільшою мірою саме не-ліві партії та блоки. Аналіз причин неучасті в голосуванні за цими ж трьома групами електоратів засвідчує, що саме електорату шести не-лівих партій також найбільше зашкодили некомфортні умови виборчих дільниць: серед тих, хто назвав цю причину, не-лівого електорату — 43%, тоді як електорату КПУ — 22%, а блоку Ющенка — 35%.

Останнє запитання стосується того, наскільки неучасть у виборах є результатом розчарування у політиці або байдужості до суспільних справ узагалі. Це розрізнення — важливе тому, то вказує на два процеси, значущі і для розвитку громадянського суспільства. Перший є виявом певної громадської позиції, і його виразники є ареною битви для політиків “нової генерації”. А другий — соціальна байдужість взагалі, яка є невід’ємною рисою масового суспільства.

Можна побачити тісний зв’язок між політичною активністю та оцінкою чесності проведення виборів та об’єктивності висвітлення виборчого процесу на телебаченні України. Якщо уявити собі, що “фактичні” виборці, неучасники виборів та політично відчужені виборці являють собою певну шкалу політичної активності, то вона перебуває у прямому зв’язку з оцінкою виборів та висвітлення передвиборної боротьби. Частка тих, хто вважає вибори до Верховної Ради чесними, є втричі меншою серед неучасників виборів, ніж серед учасників, а серед політично пасивних вона є меншою в шість разів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаївський державний гуманітарний університет                  імені Петра Могили

 

 

 

 

 

 

Кафедра політичних наук

 

 

 

 

Електоральна поведінка
 

 

 

 

 

 

 

Електоральна поведінка
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


                                                            Виконала: студентка 331 групи

                                                                            Безкоровайна Ірина

                                                   Перевірив: Бобіна О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2004

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика