prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / ВИСНОВОК експерта Ради Європи.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   144.5 КБ
СКАЧАТЬ

ВИСНОВОК експерта Ради Європи, заступника голови Суду міста Утрехт (Нідерланди) пані Рози Г.М. Янсен щодо ''Концепції удосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів"

Коментар до Концепції вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів

 

Роза Г.М. Янсен, заступник голови Суду міста Утрехт, Нідерланди

 

Вступ

 

Як експерта Ради Європи мене попросили підготувати письмову експертизу Концепції вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів, датовану 13 лютого 2006 року.

Читаючи текст Концепції, в цілому я роблю висновок, що Національна Комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права виконала чудову роботу і принаймні була обізнана з європейськими вимогами щодо посилення принципів верховенства права у функціонуванні української правової системи шляхом запровадження або вдосконалення реформи судівництва, судової системи, процедур, законодавства, навчання та відбору [суддів], робочих стандартів та практик.

Як видається, Комісія намагалась впровадити 'acquis' [надбання, доробок у цій сфері – сукупність норм і стандартів] в дуже ефективний та практичний спосіб. Покласти ці принципи на папір – це лише початок; багато роботи слід виконати, щоб запровадити справжнє незалежне судівництво в щоденне українське життя. Для невідворотних змін в Україні незалежне та бездоганне судівництво є абсолютно необхідним.

В усіх категоріях справ, але особливо в справах з публічним та/або політичним елементом, мають виноситися незалежні та недвозначні судові рішення. На відправлення правосуддя не може жодним чином впливати виконавча та законодавча влада.

 

Загальні зауваження

 

В Європі існує загальне розуміння того, що передбачає верховенство права. Зокрема, це передбачає конституційну систему, в якій повноваження органів державної влади є розмежованими та окресленими таким чином, щоб держава не могла незаконно обмежувати права громадян. Ці принципи верховенства права застосовуються також у практиці Європейського Суду з прав людини, а також певною мірою у практиці Європейського суду справедливості.

Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ схвалила у травні 1998 року корисні погляди на верховенство права. Європейська Рада у м. Кардіфф зробила посилання на згадані погляди.

Концепція незалежності судової гілки влади історично почала повноцінно розвиватись після пропозиції Монтеск'є розділити законодавчу, виконавчу та судову влади. З цієї історичної точки зору стає зрозумілим принцип автономності формування судоустрою як наріжного каменя судової незалежності. Європейські країни розвинули цю основну концепцію згідно з власними політичними та конституційними реформами.

Правова та судова реформи стають істотною частиною процесу трансформації, оскільки вони є структурною основою для економічної та інших реформ. Життєздатна правова система потрібна для залучення інвестицій, боротьби з корупцією і захисту основних прав людини. Але потрібна не лише законодавча та судова реформа; також має бути змінено менталітет та культуру законодавців і суддів.

Керівні принципи верховенства права вимагають гарантувати незалежність судової системи. Це передбачає справжній баланс влади між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, який може забезпечити незалежне становище судівництва. Незалежність судової гілки є передумовою довіри до судової процедури, а також її авторитетності та ефективності. Самостійність прийняття судового рішення є суттю судової незалежності. Суддя не може підкорятись жодній владі, крім закону, якщо його розроблено згідно з демократичними принципами, а також крім власної совісті та почуття справедливості. Цілковито необхідними є висококваліфікована та ефективна система судочинства і забезпечення незалежності суддів. Потрібно добре попрацювати над вдосконаленням структури та організації суддівського навчання. Принцип верховенства права також передбачає дотримання певних стандартів стосовно судової процедури у цивільних, комерційних, адміністративних та кримінальних справах. Сюди входить гарантування доступу до суду і справедливого судочинства, а також ефективна система виконання судових рішень.

Щоб гарантувати справедливий судовий розгляд, верховенство права вимагає дотримання деяких загальних правил, передбачених пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ. Крім цих загальних правил, у кримінальних справах принцип верховенства права передбачає дотримання деяких особливих правил, про що йдеться у пунктах 2 і 3 статті 6 ЄКПЛ, а також дотримання певних принципів щодо прийняття рішень. У випадку досудового затримання верховенство права передбачає дотримання положень статті 5 ЄКПЛ. Для забезпечення справедливості необхідно гарантувати виконання судових рішень. Тому потрібно, щоб у кожному випадку для забезпечення виконання рішень суду без невиправданої затримки у суддів були наявні достатні засоби та можливості, а також щоб існували відповідні компетентні органи.

 

Коментар до тексту Концепції

 

РОЗДІЛ I: Мета і завдання Концепції

 

Цей розділ містить загальний огляд величезних проблем української судової системи. Хоча останніми роками виконувалось багато програм, спрямованих на вдосконалення нової української демократичної судової системи, проблеми, про які йдеться у цьому розділі, все ще знаходяться на початковому етапі їх вирішення.

Україна зробила низку кроків із зміцнення демократії та запровадження верховенства права. Конституція та нове законодавство визначили головні риси судової влади та проголосили незалежність суддів. Проте ще залишились серйозні перешкоди на шляху створення цілковито незалежної судової системи, включно з недостатнім розподілом влади, втручанням виконавчої влади у судочинство, недостатніми фінансуванням та контролем за процесом фінансування і стійкою відсутністю поваги до принципів юридичної культури, які підтримують верховенство права.

Складається враження, що розвиток справді незалежної судової системи продовжують затримувати три загальні проблеми: 1) слабка відданість правовій культурі, що ґрунтується на верховенстві права; 2) недостатні інституційна незалежність та матеріальне забезпечення судової влади; 3) незаконне втручання виконавчої влади в здійснення правосуддя. У всіх цих сферах для успішності реформ суттєве значення має подальше впровадження чітких європейських стандартів.

 

Я повністю погоджують з положеннями цього розділу, як з метою Концепції, так і з її завданнями.

 

РОЗДІЛ II: Завдання подальшого розвитку правосуддя

 

Завдання, про які йдеться у цьому розділі, видаються мені таким, що цілком узгоджуються з міжнародними і європейськими стандартами. Ці стандарти визначають базові принципи незалежності судової влади: право окремого судді самостійно приймати рішення; розподіл влад та закріплення судової незалежності у конституційному порядку; адміністративна незалежність та залучення суддів до бюджетного процесу; основоположна незалежність судової влади (тобто захист від незаконного закриття судів та перегляду їхніх рішень); внутрішньосудова незалежність (це означає право судді приймати рішення в умовах відсутності неналежного втручання вищих судів).

Крім того, ці стандарти стосуються пов'язаного питання безсторонності судочинства і відзначають відповідальність незалежної судової влади перед суспільством.

У цьому відношенні я звертаюсь до статті 14 Міжнародної Пакту громадянських і політичних прав, Основних принципів ООН, Рекомендацій Ради Європи щодо незалежності, ефективності та ролі суддів (1994), Рекомендацій Ради Європи щодо належної підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та загальноєвропейському рівні (2003), практики Європейського Суду з прав людини, зокрема справа «Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. UK), Брайан проти Сполученого Королівства (Bryan v. UK), Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria). Крім того, Європейська хартія про закон для суддів, прийнята Європейською асоціацією суддів, і Загальна хартія судді, прийнята Міжнародною асоціацією суддів, визначають широке коло професійних прав та обов'язків, необхідних для забезпечення максимальної судової незалежності; при цьому вони пропонують модель, в якій перевага більшою мірою надається судовій самостійності над підзвітністю на противагу прийнятим у більшості інших країн моделей.

 

РОЗДІЛ III: Система судів

 

Згідно з міжнародними стандартами, основною передумовою судової незалежності є положення про те, що лише створені відповідно до закону суди можуть мати дозвіл на здійснення правосуддя.

У кількох країнах світу та Європи юрисдикція вдосконалена у різний спосіб. Це залежить від конкретної країни, її історії та культури. Важливо, щоб судова система держави гарантувала справедливий та ефективний суд.

Складається враження, що система, запропонована Національною комісією, на папері ці гарантії містить. Суди першої інстанції функціонують за територіальним принципом, що важливо з огляду на їхню доступність у регіонах; їх розділено на суди першого та другого рівня, а також передбачено суди з певною спеціалізацією. Дуже важливо зрозуміти, що намір Національної комісії полягає у впровадженні дворівневої системи, яка має справу з фактами. Кожний суд виконує функції лише однієї інстанції.

Про це йдеться на сторінці 12 у пункті 3 „Інстанційність". Мені здається чудовим той факт, що апеляційні суди також діють як касаційна інстанція. Дотримуючись принципу чистоти інстанцій, я пропоную, щоб місцеві суди були судами першої інстанції, апеляційні суди діяли в якості апеляційної інстанції, а Верховний Суд України – як касаційний суд (не лише у виняткових випадках). Інакше матимемо два рівні, які мають справу з касаційними справами!

Важливо відзначити, що Національна комісія також усвідомила, що включення військових судів до судової системи створює подвійну проблему. По-перше, військові судді таких судів дуже часто мають значно меншу незалежність. По-друге, функціонування військових судів обмежує юрисдикцію цивільних судів, які захищені гарантіями незалежності, або може бути альтернативним судочинством з нечітко визначеними повноваженнями. З огляду на це, важливо скасувати військові суди в загальній судовій системі.

Насамкінець, дуже добре, що Конституційний Суд України не належить до системи загальних судів та на вважається судом у вузькому значенні. Участь законодавчої та виконавчої гілок влади у призначенні суддів цього суду, таким чином, є більш безпосередньою. Важливо, щоб вплив цього суду на судову гілку влади був обмежений так само, як і вплив інших політичних гілок, для того, щоб він не міг незаконно втручатись у процес здійснення суддями своїх повноважень. Надання судам загальної юрисдикції повноважень щодо перегляду рішень запобігає ризику втручання з боку інших гілок влади у діяльність судової системи у цьому напрямку.

 

РОЗДІЛ IV: Судочинство

 

У Розділі IV йдеться про правила судової процедури, які мають слугувати ухваленню справедливого рішення у справі та забезпечувати рівні гарантії учасникам процесу щодо судового захисту їхніх прав. Викладені на папері (див. cтор. 14-16), ці правила можуть гарантувати такий захист, але більш важливим є те, як вони застосовуються на практиці.

Не має існувати жодних перешкод для доступу до правосуддя. Це означає, що учасники судового процесу повинні сплачувати помірні судові збори, що є доступними для всіх громадян країни. Суди також мають надавати безкоштовну правову допомогу. Кожному громадянинові повинно гарантуватись право отримати юридичну консультацію на будь-якому етапі судового процесу.

У кримінальних справах також мають надаватись безкоштовні правова допомога та переклад. Особливо це стосується затриманих осіб, які повинні мати право вимагати безкоштовної участі адвоката.

Зазначена юридична модель відповідає вимогам статті 6 ЄКПЛ в теорії, але чи так це на практиці?

Судові слухання мають бути відкритими. Суди повинні дотримуватись розумних строків розгляду справ. Досудове слідство та дізнання повинні здійснюватись без зволікань. Судді мають усвідомлювати той факт, що відповідно до Європейської конвенції з прав людини суддя може відмовити у розгляді справи, якщо було порушено строки її подання на розгляд. Див. справу «Ассенов та ін. проти Болгарії» 1998 року (Assenov and others v. Bulgaria).

Строки розгляду мають бути скорочені, а випадки затягування розгляду - обмежені.

Жертвам правопорушень має гарантуватись доступ до правосуддя. Жертви правопорушень можуть вимагати відшкодування згідно із кримінальним законодавством.

Досудове затримання не повинне тривати довше, ніж декілька місяців.

 

РОЗДІЛ V: Статус професійних суддів

 

Для того, щоб розширити вплив та покращити репутацію судової влади у суспільстві, слід підвищити її статус. Для цього у першу чергу необхідно запровадити відповідну процедуру призначення та добору суддів. Без послідовної та збалансованої системи формування суддівського корпусу просто неможливо забезпечити відповідальність персоналу судів. Особливо з огляду на сумнівну якість загальної університетської підготовки, особливої важливості набуває проблема добору найкращих представників до судової гілки влади. Після цього має забезпечуватись збалансовані та добре структуровані курси підготовки осіб, яких було відібрано. Оскільки загальна юридична освіта спрямована на надання лише основної юридичної підготовки, треба забезпечити навчання, орієнтоване на професійні навички, як на початковому рівні, так і на рівні підвищення кваліфікації. Шляхом забезпечення належної освіти та підготовки суддів судова влада зможе досягти дійсно високого рівня, необхідного для виконання своїх повноважень відповідно до міжнародних стандартів. По-друге, слід звернути увагу на зміцнення «хребта» судової системи в цілому по відношенню до виконавчої та законодавчої гілок, щоб посилити її позиції. Для цього знову ж важливу роль відіграють належна освіта та підготовка. Крім цього, висока зарплатня та доступність актуальної юридичної інформації також зміцнюють позиції судової гілки влади, яка стає незалежною та вільною від таких недемократичних явищ, як хабарництво та кумівство. Зрештою, судова гілка влади є третьою гілкою влади в державі і має бути визнаною як така!

 

Судівництво Україні має бути повністю незалежним. Статус суддів повинен характеризуватись незалежністю, що означає відсутність будь-якого втручання у професійну діяльність суддів. Конституція має забезпечити юридичну основу та гарантії впровадження цього принципу. Безстрокове призначення суддів, передбачене у багатьох європейських конституціях, може слугувати додатковою гарантією.

Далі я хочу трохи зупинитись на питанні незалежності суддів; на практиці, можна виділити декілька аспектів, зокрема: 1) конституційна незалежність; 2) функціональна незалежність; 3) фактична незалежність.

 

1. Конституційна незалежність

Юридичний статус суддів не залежить від виконавчої влади, а визначається (регулюється) Конституцією та законом про статус суддів. Лише в особливих випадках, визначених законом, суддю може бути звільнено (наприклад, у разі вчинення злочину). Рівень заробітної платні, пенсійного забезпечення та додаткові умови праці (забезпечення житлом та ін.) мають визначатись у законі.

Після призначення судді до суду він не може бути переведений до іншого суду без його згоди. На практиці, перевід відбувається, наприклад, лише у зв'язку із службовим підвищенням судді. Призначення на посаду судді здійснюється за поданням незалежного органу, частина якого складається із суддів.

Судова влади на приймає жодних вказівок від виконавчої влади, а всередині судової влади не існує ієрархії; таким чином, вищі суди не можуть впливати на діяльність нижчих судів в інший спосіб, ніж шляхом скасування їхніх рішень.

 

2. Функціональна незалежність

У своїй діяльності суддя керується лише законом, але він також має повноваження тлумачити закон. Іншими аспектами функціональної незалежності є: таємниця нарад суддів при прийнятті рішень та обов'язок суддів обґрунтовувати свої рішення. Звичайно, при цьому дуже важливими є особисті характеристики та погляди суддів.

Втім, з точки зору рівності та юридичних гарантій для всіх, судді не можуть занадто вдаватися до своїх особистих або нестандартних підходів, чи, іншими словами, бути «занадто незалежними» у своїх поглядах. Якщо їхні особисті нестандартні ідеї занадто впливають на їхні рішення, це може призвести до втрати єдності у відправленні судочинства та юриспруденції. Іншими словами, це призведе до того, що у схожих справах будуть прийматись різні рішення. А це є неприйнятним. Однакові рішення в однакових справах – важлива передумова ефективного судочинства.

Суддя не є законодавцем, але він може створювати новий «закон» за допомогою своїх рішень. Це відбувається не лише, як зазначалось вище, коли суддя тлумачить закон. Суддя створює новий закон, коли він надає тлумачення чинних законів у своєму рішенні, особливо коли закон містить відкриті стандарти. У цьому відношенні, відкрита та оприлюднена практика судів є дуже важливим. Юристи та суспільство повинні мати доступ до цих письмових матеріалів.

З цього можна зробити висновок, що (майбутні) судді мають проходити підготовку не лише з юридичної теорії, а й навчатись, як зберігати баланс між суддівською діяльністю та бездіяльністю, баланс між власними поглядами та поглядами їхніх колег. Вони повинні розуміти процеси, що відбуваються у суспільстві, повинні мати особливу антену, яка уловлює процеси, що відбуваються у суспільстві. Не лише судді повинні мати усі ці якості, їх також повинні мати та розвивати стажери, які проходять навчання.

 

3. Фактична незалежність

Фактична незалежність передбачає незалежність судді при здійсненні своєї діяльності. Наприклад, він не може представляти жодних інтересів. Якщо це не так, суддя втрачає свою репутацію. З іншого боку, він не може дистанціюватись від реалій життя. У цьому випадку він втрачає довіру. Фактична незалежність судді не може ставитись під сумнів внаслідок ієрархічних стосунків.

 

Незалежність судді визначається не лише законом, а й особистістю самого судді та його компетентністю. Незалежність означає, що суддя при прийнятті рішення є вільним від впливу:

- інших гілок влади;

- політичних чи суспільних груп;

- осіб чи сторін у процесі, окрім представництва їх у справі;

- колег (з того ж або вищого суду), окрім професійних чи колегіальних консультацій;

- власних упереджень.

Дуже важливо врахувати ці аспекти у навчальному процесі підготовки суддів.

 

РОЗДІЛ VI: Добір і кваліфікація суддів

 

Ефективне навчання кандидатів у судді та суддів усюди в світі є одним з найкоротших шляхів до підвищення їхньої спроможності виносити неупереджені, компетентні та ефективні рішення. Відсутність адекватної підготовки може призвести до неналежного виконання суддями своїх обов'язків та навіть відкрити можливості для впливу на суддів. З іншого боку, добре розроблені курси підготовки не тільки підвищуватимуть «головну» спроможність суддів щодо винесення рішень, а й зміцнять їхню відповідальність та підзвітність шляхом поглиблення належного розуміння ролі суддів у суспільстві.

Важливість навчання суддів визнається також на рівні міжнародних стандартів, таких як Основні принципи ООН щодо незалежності судочинства, прийняті у 1985 році, та Рекомендації Ради Європи, прийняті у 1994 році (щодо незалежності, ефективності і ролі суддів), у 1998 році (Європейська хартія про закон для суддів) та Висновки Консультаційної ради європейських суддів (CCJE).

Незважаючи на той факт, що вони розроблені на основі одних і тих самих Основних принципів, ці стандарти є європейськими і у цій ролі більш детально відображають цінності та прагнення ЄС та держав-кандидатів на вступ – усіх членів Ради Європи. Згідно із Європейською хартією, будь-який орган, відповідальний за забезпечення якості навчальних програм, має бути незалежним від законодавчої та виконавчої гілок влади та мінімум наполовину складатись із суддів; Хартія також передбачає, що підготовка суддів повинна виходити за рамки технічної професійної підготовки та надавати соціальні та культурні знання.

Достатнє фінансування, напевно, є найбільш важливим чинником, що забезпечує належну якість навчання. За його відсутності буде нелегко здійснювати стратегічне та довгострокове планування.

Загалом, програми юридичної підготовки повинні містити не лише положення матеріального та процедурного права, а й навчати комунікації, процедурі заслуховування свідків, взаємодії з адвокатурою та прокуратурою та ін.

Зрештою, держава повинна забезпечувати навчання та підвищення кваліфікації суддів за державний кошт.

 

Окремі зауваження щодо Концепції вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів від 13 лютого 2006 року:

 

· стор. 19: обрання суддів: у тексті йдеться про призначення та обрання суддів; загалом, у європейських системах обрання суддів не є поширеним; обрання суддів (наприклад, відоме у деяких країнах Північної Америки) вимагає додаткових гарантій; особисто мені не дуже подобається ідея обрання суддів особливо з огляду на те, що існує дуже великий ризик впливу окремих політиків на цей процес; крім цього, у таких системах судді призначаються лише на певну кількість років; після цього вони мають пройти процедуру переобрання; переобрання означає, що їм доводиться організовувати передвиборчу кампанію, яка знов відкриває можливості для політичного впливу. У такій державі, як Україна, яка все ще знаходиться в процесі становлення демократії, я б рекомендувала не застосовувати систему обрання суддів.

· стор. 19: добір, призначення, кваліфікаційні іспити та підготовка кандидатів на посаду судді:

1. План покращення системи підвищення кваліфікації суддів (подальше навчання) має містити рекомендації щодо покращення системи початкової базової підготовки (юридична освіта для майбутніх юристів у вищих навчальних закладах) та післядипломної освіти (для кандидатів на посаду судді). Подальше навчання повинно узгоджуватись із початковими навчальними програмами, оскільки воно може компенсувати деякі його недоліки, але лише певної мірою.

2. Слід також покращити якість юридичної освіти у вищих навчальних закладах для того, щоб забезпечити професійність усіх юристів включно із суддями. Слід уникати будь-якої спеціалізації на цьому рівні.

3. Можливі існуючі розбіжності цінності дипломів можуть бути несправедливими для студентів та перешкодою для роботи кваліфікаційної комісії. Отримання юридичної освіти у ВНЗ повинне якомога точніше відображати рівень кваліфікації студентів. Певної мірою цього можна досягти шляхом запровадження державних регуляторних актів щодо мінімального рівня підготовки у юридичній освіті, які будуть обов'язковими до виконання для усіх вищих навчальних закладів незалежно від форми власності.

4. Після закінчення навчання у ВНЗ та перед початком професійної діяльності судді за рекомендацією кваліфікаційної комісії майбутні судді мають набути практичний досвід роботи у галузі права. Правові реалії можна зрозуміти лише зсередини юридичної професії. Норми, що зобов'язують відпрацювати три роки деінде, здаються не зовсім ефективними. Те ж саме можна сказати про стажування в судах. Має існувати чітко визначена післядипломна освіта впродовж кількох років, що включатиме як практичну роботи, так і професійну підготовку. На цьому етапі навчання буде дуже вузьким підходом знайомити кандидатів лише з діяльністю судді. Ми вважаємо доцільним знайомство майбутніх суддів також з роботою інших юристів, особливо адвокатів. Таким чином, завданням обох видів підготовки на цьому етапі є розвиток вмінь та навичок застосування норм права та творення права у ролі юриста, судді, прокурора, юрисконсульта бізнес-організацій, урядових та адміністративних органів. Наприкінці підготовки судді-стажери мають вміти працювати із справами, приймати рішення, зокрема у вигляді висновків, приймати інші судові рішення, виносити вироки, здійснювати юридичні експертизи та складати позови, контракти та нормативно-правові акти. Крім цього вони повинні вміти брати участь у дебатах, представляти справу в суді, заслуховувати експертів та свідків, включно із неповнолітніми, вести переговори щодо мирного врегулювання справи, виступати у ролі посередника.

5. За умови забезпечення ефективності початкової підготовки, робота кваліфікаційної комісії значно полегшиться та стане більш збалансованою. Втім, роботу кваліфікаційної комісії слід покращити також по інших напрямках:

a. судова влада має визначати свої потреби щодо кількості кандидатів, потрібних на прогнозований період служби. Ця кількість оприлюднюється;

b. дуже важливо, щоб процедура добору кандидатів визначалась узгодженими та чіткими стандартами, які гарантують рівний доступ та рівні можливості;

c. такі стандарти мають бути спрямованими на визначення кандидатів, що мають відповідні знання у галузі права та інших важливих сферах, необхідних для діяльності судді. Вони також повинні враховувати фаховий рівень кандидата на посаду судді та відповідні моральні та особисті характеристики.

d. зазначені стандарти мають оприлюднюватись або принаймні бути відкритими для ознайомлення для кожного.

e. так само, процедура добору суддів також має бути узгодженою, відкритою та прозорою для кожного.

f. кваліфікаційна комісія повинна перевіряти рівень знань кандидатів за допомогою письмових та усних завдань, спрямованих також на визначення спроможності кандидатів розглядати обставини справи в умовах обмеженого часу. Також корисним буде тестування незалежним психологом.

g. участь у засіданнях комісії має бути відкритою для майбутніх кандидатів. Кандидати повинні мати право знайомитись з результатами розгляду.

h. у разі відхилення кандидатури, кандидати, які мають підстави для звинувачення комісії у зловживанні владою або серйозній помилці, повинні мати доступ до захисту в суді.

6. Після того, як кандидати пройшли кваліфікаційні іспити, вони можуть бути призначені на посаду судді. Для цього етапу добору також має бути визначено та оприлюднено стандарти, зазначені вище для кваліфікаційної процедури.

7. Після першого призначення молодий суддя має пройти подальше навчання для ознайомлення з щоденною роботою судді. Таке навчання, що проводиться у вигляді нетривалих семінарів, повинне бути обов'язковим. Для усіх суддів подальше навчання забезпечуються національним навчальним центром.

 

· стор. 19: підвищення кваліфікації: Дуже важливо створити мотивацію у суддів для участі у курсах підвищення кваліфікації. Необхідні кроки включають розповсюдження щорічної програми серед суддів до залежності службового просування від проходження курсів підвищення кваліфікації. Незважаючи на існуюче навантаження судів – яке, ймовірно, не зменшиться у найближчому майбутньому, - судді, які бажають пройти навчання, повинні отримати таку можливість. Дуже важливо розрізняти два види підвищення кваліфікації: підвищення кваліфікації на певному рівні (для окремих рівнів суддів) та підвищення кваліфікації у конкретній галузі (практичні навчання для окремих груп, наприклад, суддів-слідчих, суддів у справах неповнолітніх та ін.). Насамкінець, хочу зауважити, що найкращим шляхом мотивації суддів брати участь у навчанні є зробити проходження навчання передумовою для службового підвищення; щоб забезпечити кар'єрне зростання, судді повинні будуть відвідати певну кількість курсів.

· стор. 20: кваліфікаційні класи у системі кар'єри суддів: система, описана у тексті Концепції, викликає у мене занепокоєння. Звичайно, слід розробляти критерії, на основі яких буде здійснюватись просування суддів по службі, але просування, що базується на результатах атестації, здається мені надто небезпечним; у мене виникає запитання, яким чином відбуватиметься таке атестування; чи буде вона враховувати якість їхньої роботи? Чи будуть його здійснювати судді вищого рівня? Що означає «якість роботи»? Чи існують об'єктивні критерії? Такий підхід містить високий ризик того, що судді вищого рівня матимуть можливості для впливу на незалежність суддів нижчого рівня, оскільки вони вирішуватимуть майбутнє їхньої кар'єри! Така система повинна бути дуже ретельно розробленою, оскільки в протилежному випадку вона закладе міну під незалежність судоустрою в Україні. Розробка об'єктивних критеріїв відіграє вирішальну роль; я не раджу застосовувати іспити для таких висококваліфікованим професіоналів, як судді. Кваліфікаційна комісія має складатись із досвідчених суддів різних рівнів; в роботі комісії не повинні брати участь представники інших адміністративних органів. Україна потребує послідовного механізму аналізу діяльності суддів. Незалежна система оцінювання суддів допомогла б українським суддям підвищити свій професійних рівень.

 

РОЗДІЛ VII: Дисциплінарна відповідальність суддів

 

Нагальною потребою для України є створення прозорої системи дисциплінарної відповідальності суддів. У різних країнах світу існують різні відомі системи. По-перше, важливо створити постійний орган, який відповідатиме за притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні провадження та заходи повинні визначатись законом. У зв'язку з цим абсолютно необхідним є розуміння того, що суспільство формує поведінку судді. Щоб проілюструвати цю тезу, до цього документу додається проект Кодексу професійної етики судді (Додаток I).

Я вважаю, що дисциплінарний орган має складатись із суддів. Особисто я не віддавала б перевагу суддям у відставці або судовим інспекторами. Перші можуть походити з іншої царини правосуддя та суспільства, у той час як останні є частиною не судової, а адміністративної системи, що створює забагато ризиків. Наведу приклад голландського підходу:

 

Голландський підхід

 

Конституція

 

Незалежність судової гілки влади закріплена у писаній Конституції. Звільнення судді без його згоди можливе лише за рішенням Верховного Суду.

 

Дисциплінарна відповідальність, відсторонення від виконання обов'язків та звільнення

 

Суддя може отримати письмове попередження від голови суду у таких випадках:

· зневажання посадових обов'язків; або

· порушення правил шляхом:

o суміщення посад;

o підтримки контактів із сторонами у справі поза межами суду; або

o порушення конфіденційності.

 

Повторне порушення може призвести до звільнення згідно з рішенням Верховного Суду.

 

Відсторонення від виконання обов'язків та звільнення можливі лише за рішенням Верховного Суду.

 

Відсторонення від виконання обов'язків - це тимчасовий захід, що застосовується в очікуванні рішення щодо звільнення.

 

Обов'язкові підстави для звільнення:

· некомпетентність;

· виконання несумісної діяльності (адвокат, державний нотаріус);

· втрата громадянства.

 

Можливі підстави для звільнення:

· засудження за вчинення злочину;

· банкрутство;

· непридатність за станом здоров'я (зокрема, поміщення під опіку)

· поведінка, несумісна з інтересами правосуддя;

· повторне порушення правил.

 

Процедура звільнення:

Подання на звільнення може вноситись лише Генеральним прокурором після заслуховування відповідного судді.

Подання вноситься у письмовому вигляді з обґрунтуванням причин.

Верховний Суд розглядає справу в закритому засіданні; прийняте рішення оприлюднюється публічно.

 

Звільнення застосовуються дуже рідко, оскільки суддя, проти якого висувається обвинувачення, не чекає, доки його буде звільнено без його згоди, та подає на королівське ім'я прохання про звільнення за власним бажанням.

В одному випадку справи про некомпетентність, коли Генеральний прокурор вніс подання про звільнення, суддя, якого стосувалось це подання, подав заяву про звільнення за власним бажанням до того, як Верховний Суд виніс рішення у справі.

 

Подання скарги на зловживання владою суддею

 

Кожен, хто вважає, що має підстави оскаржити поведінку судді при виконанні ним своїх обов'язків, може звернутись до Генерального прокурора із проханням внести подання до Верховного Суду.

 

Приклади:

· у залі засідань суддя обговорює футбол з одним з адвокатів;

· зволікання із початком судового процесу;

· поведінка судді під час прес-конференції.

 

Винятки: рішення суду не можуть бути оскаржені шляхом подання скарги, а лише за допомогою засобів правового захисту.

 

Верховний Суд заслуховує позивача та суддю, а у разі необхідності викликає свідків.

 

Суд виносить рішення щодо обґрунтованості скарги. Він не має повноважень накладати санкції.

 

У більшості випадків Генеральний прокурор не вносить подання до Верховного Суду, а виступає у ролі посередника, тобто організує зустріч між позивачем та суддею у присутності голови суду, у якому працює суддя.

 

Одна зі скарг, що була винесена на розгляд Верховного Суду, стосувалась судді, який під час розгляду цивільної справи заявив про те, що він повідомить поліцію про порушення, вчинене однією з сторін. У процесі розгляду цивільної справи стали відомі факти щодо однієї з сторін, які містили ознаки злочину. Верховний Суд виніс рішення щодо обґрунтованості цієї скарги. Суди не можуть повідомляти про злочини, які стали їм відомі, крім випадків, коли йдеться про порушення, вчинене посадовою особою при виконання обов'язків.

 

Зараз розробляється новий закон про скарги. Згідно із ним повноваження щодо вирішення скарг проти суддів – крім випадків оскарження судового рішення – можливо, належатимуть Уповноваженому з прав людини.

 

Кримінальна відповідальність суддів

 

Суддю, які вчинив злочин, може бути притягнуто до відповідальності так само, як і будь-яку іншу особу, незалежно від того, чи йдеться про порушення при виконанні обов'язків, чи про звичайне порушення.

 

Відомі випадки притягнення до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема водіння у стані сп'яніння, та порушення проти гідності, наприклад, суддя у справах неповнолітніх, якого було звинувачено у сексуальних домаганнях щодо неповнолітніх.

 

У зазначених випадках застосовуються звичайні процедури за єдиним винятком: справа судді ніколи не розглядається судом, в якому він працює.

 

Якщо суддя підозрюється у вчиненні злочину, прокурор вносить подання до Верховного Суду з проханням визначити суд, в якому буде (або не буде) розглядатись справа. Рішення щодо висунення або невисунення обвинувачення проти судді з цього моменту приймає прокурор цього суду.

 

Протягом останніх п'яти років було дише два випадки кримінального переслідування суддів.

 

Одна справа стосувалась дорожньо-транспортної пригоди: наїзд та залишення місця пригоди.

 

Інший випадок, рішення по якому досі не винесене, стосується судді, якого звинувачують у зберіганні дитячої порнографії.

 

Особливістю цієї справи є те, що коли прокурор надіслав запит до Верховного Суду про визначення суду для розгляду, суддя вже вийшов у відставку. Верховний Суд виніс рішення про те, що процедура призначення іншого суду для розгляду справи судді стосується не лише діючих суддів, а й колишніх суддів, яких звинувачують у вчиненні злочину, що мало місце під час його перебування на посаді.

 

Якщо суд виносить обвинувальний вирок щодо судді, визначення відповідного покарання є складної справою.

 

З одного боку, внаслідок свого виняткового соціального статусу судді, як правило, отримують більш суворі покарання ніж звичайні громадяни за той самий злочин.

 

З іншого боку, такі справи приваблюють велику увагу засобів масової інформації. Тож у випадку судді, якого було звинувачено у зберіганні дитячої порнографії, окружний суд між іншим також взяв до уваги суспільне засудження, що його вже зазнав цей суддя. Окружний суд у цій справі призначив умовне покарання у вигляді позбавлення волі та штраф. Прокурор вніс апеляцію.

 

РОЗДІЛ VIII: Суддівське самоврядування

 

Я вірю у суддівське самоврядування, але до тих пір, поки воно не починає обмежувати незалежність суддів. Самоврядування передбачає, що судді на адміністративних посадах повинні звітувати про свої адміністративну діяльність перед міністерством юстиції. Така підзвітність має бути обмеженою та ніколи не стосуватись процесу виконання суддею своїх обов'язків. Ці дві функції повинні бути чітко розмежовані. У такій системі дуже важливим стає існування Ради суддів, перед якою звітуватимуть судді.

Така рада має відповідати за сприяння забезпеченню високої якості виконання судами своїх обов'язків. Закон має надавати раді суддів повноваження щодо розробки бюджету та виділення бюджетних коштів, здійснення управління, підвищення якості та, насамкінець, дорадчої діяльності.

Першим важливим завданням є підготовка спільного бюджету для забезпечення діяльності ради суддів та судів. Рада має виділяти кошти на забезпечення діяльності судів з державного бюджету та здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів. Другим важливим завданням є здійснення управління. Головним чином це стосується кадрового забезпечення, комп'ютеризації, надання управлінської інформації, забезпечення приміщеннями та гарантії безпеки. Це завдання стосується підтримки судів та розробки політики. Рада має також надавати підтримку у підвищенні якості юридичних послуг та уніфікованого застосування норм права. Зрештою, рада має надавати консультації уряду та парламентові щодо розробки законодавства та державної політики стосовно управління судовою гілкою влади.

 

Рада має визначати довгострокову політику щодо судової гілки влади у тісній співпраці з судами. Будучи загальнодержавним органом, рада повинна виконувати координуючу роль у майбутніх процесах розвитку. У першу чергу, рада має бути органом, який складається із представників судів та слугує судам. Вона повинна представляти спільні інтереси судів у зовнішньому світі, дбати про забезпечення вищого рівня діяльності судів, здійснювати фінансовий контроль та, наскільки це потрібно, задавати загальний напрямок подальшого розвитку. Крім цього, рада має виступати партнером від імені судів у діалозі з іншими органами державної влади. Рада має бути підзвітною міністерству юстиції за використання коштів та є партнером законодавчої та виконавчої гілок влади у розробці політики та нормативно-правових актів, які стосуються відправлення правосуддя.

 

Щодо суддів, які обіймають адміністративні посади у судах, слід визначити чіткі правила, які б стосувались не лише їхнього фактичного статусу, а й їхнього майбутнього статусу (після того, як вони залишають адміністративну посаду). Закон також має визначати термін, на який суддя призначається на адміністративну посаду.

 

Має бути абсолютно чітко визначено, що повноваження керівників суду не повинні передбачати жодного втручання у діяльність судді при розгляді справи.

Рада суддів має контролювати діяльність суддів, які обіймають адміністративні посади.

 

РОЗДІЛ IX: Забезпечення діяльності судів

 

Посилаючись на зауваження, висловлені у Розділі XIII, я погоджуюсь із змістом викладеного.

 

РОЗДІЛ X: Суміжні інститути

 

Я повністю погоджуюсь із викладеними положеннями. Якість правосуддя може контролюватись лише з боку висококваліфікованих третіх сторін, серед яких прокуратура, адвокатура та ЗМІ. Інші суміжні інститути, згадані у цьому Розділі, також є дуже важливими.

 

Додаток I

 

Проект

 

КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СУДДІВ УКРАЇНИ

 

Судова влади України є складовою державної влади. Судочинство здійснюється виключно судами та лише у межах і порядку, визначених законом.

Судді як представники судової влади мають право відправляти правосуддя. Вони розглядають цивільні, кримінальні та адміністративні справи згідно із положеннями закону, дотримуючись при цьому принципів незалежності та неупередженості, уникаючи усіх обставин, які можуть викликати сумніви щодо об'єктивності та некорумпованості судді.

Пам'ятаючи про свої обов'язки, судді у своїй діяльності мають керуватись законом та поважати гідність особи, права та основоположні свободи людини як найвищі суспільні цінності. Вони повинні дотримуватись норм етичної поведінки, честі та гідності судів, а також нижченаведених правил.

 

ГЛАВА I Гарантії незалежності суддів

 

Правило 1. При здійсненні своїх обов'язків суддя має дотримуватись принципу незалежності, закріпленого Конституцією України.

Правило 2. Суддя має дотримуватись та справедливо застосовувати закони та принципи здійснення правосуддя.

Правило 3. При розгляді цивільних, кримінальних та адміністративних справ суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність з боку урядових або адміністративних органів, суспільної думки, засобів масової інформації та будь-яких інших осіб.

Правило 4. Суддя виносить рішення самостійно на основі власних поглядів, які не залежать від поглядів інших суддів та не регулюються законодавчими положеннями.

Правило 5. Будь-який вплив на суддю пов'язаний із розглядом справи, а також випадки, коли голова або заступник голови суду чи судді інших судів роблять будь-які вказівки щодо конкретного рішення, слід вважати серйозним втручанням у здійснення правосуддя.

Правило 6. Суддя повинен старанно підтримувати свою професійну гідність та престиж професії на належному рівні.

Правило 7. Судді повинні об'єднувати зусилля задля захисту своїх колег від необґрунтованої критики незалежно від її джерела – зсередини чи ззовні судової системи.

 

ГЛАВА II Поведінки суддів під час виконання їхніх обов'язків

 

Правило 8. Суддя повинен постійно підвищувати свій професійний рівень.

Правило 9. Суддя не має права розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала йому відома під час розгляду певних справ.

Правило 10. При розгляді справ суддя повинен з'ясувати деталі, уникаючи зайвої поспішності та поверховості, водночас не затягуючи процес.

Правило 11. Суддя зобов'язаний забезпечити високу якість судового процесу, та використовувати відповідну мову та бути пунктуальним.

Правило 12. Суддя при здійсненні правосуддя має поводитись офіційно, витримано та ввічливо до учасників судового процесу, не допускаючи проявів неповаги до честі та гідності учасників процесу.

Правило 13. Протягом судового слухання справи суддя має зберігати спокій та толерантне ставлення. Він повинен утримуватись від будь-яких проявів необ'єктивного ставлення.

Правило 14. Суддя повинен уважно вислухати учасників судового процесу відповідно до визначеної законом процедури та вимагати від будь-якої особи дотримання порядку протягом судового процесу.

Правило 15. Суддя має складати процедурні документи, суворо дотримуючись вимог закону, застосовувати зрозумілі поняття, терміни та слова офіційної мови.

Правило 16. Поза межами судового процесу суддя повинен утримуватись від обговорення справ, що знаходяться на розгляді, із учасниками судового процесу та іншими особами.

Правило 17. Суддя має оперативно реагувати на випадки порушення етичних норм або законів іншими суддями, прокурорами чи юристами.

Правило 18. При виконанні своїх обов'язків, суддя не може порушувати прав людини, принижувати її честь та гідність. Суддя не повинен виражати свої погляди з питань релігії, раси, статі, соціального стану тощо.

Правило 19. Суддя повинен бути прикладом для інших працівників суду, неухильно додержувати норм поведінки, дисципліни, культури та соціальної поведінки.

 

ГЛАВА III Вимоги щодо позаслужбової діяльності судді

 

Правило 20. Позаслужбова діяльність судді, яка не регулюється суддівським статутом, не повинна бути такою, що заважає виконанню його професійних обов'язків.

Правило 21. Суддя не має права надавати усні чи письмові консультації у справах, які він розглядає, окрім випадків, коли йдеться про його батьків, подружжя, дітей або осіб, які знаходяться під опікою судді.

Правило 22. Суддя має утримуватись від публічних заяв щодо остаточного рішення у справі, яка знаходиться на розгляді. Під час спілкування з журналістами суддя має утримуватись від висловлення особистої думки щодо конкретних справ.

Правило 23. Суддя не може здійснювати будь-яку фінансову чи комерційну діяльність, використовуючи свою посаду.

Правило 24. При виконанні своїх обов'язків суддя не має права представляти власні інтереси або інтереси близьких осіб у відповідному суді.

Правило 25. Суддя не може публічно висловлювати свою думку щодо державної політики, здійснювати агітацію, окрім випадків, передбачених законодавством, утримуватись від діяльності, яка може свідчити про його прихильність до певної політичної ідеології.

Правило 26. Позаслужбова діяльність судді не повинна бути такою, що порочить звання судді.

Правило 27. Суддя повинен уникати особистих стосунків або вчинків в публічній сфері чи особистому житті, що можуть зашкодити його репутації.

Правило 28. Суддя не повинен отримувати подарунки на знак вдячності або пільги у вигляді кредитів чи інших видів допомоги, якщо вони спрямовані на здійснення впливу на прийняття рішення у справі.

Правило 29. Суддя повинен бути ввічливим та дотримуватися встановленої судової процедури.

Правило 30. Кодекс професійної етики судді набирає чинності з моменту його прийняття.

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика