prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Наука майбутнього.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   65.5 КБ
СКАЧАТЬ

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний гуманітарний університет

ім. Петра Могили

 

 

 

 

кафедра політичних наук

 

 

 

 

Науково-дослідна робота

на тему

„Наука майбутнього”

 

 

 

Виконали: студенти 531м групи

Гуль А.С., Іванова С.В., Пишна Н.С.,

Медведчук М.М., Чоботар М.Я.

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2006

План

 

Вступ

1. Стан науки в майбутньому

2. Місце суспільних наук у науковій ієрархії майбутнього

3. Політичні науки як ключ до гармонізації суспільних відносин і адекватного функціонування інформаційного суспільства

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Передісторія науки, поява наукового знання сягає своїм корінням у глибоке минуле. Становлення науки пов’язане з таким ступенем розвитку людського суспільства, коли був нагромаджений певний мінімум наукових знань і здійснювалась передача їх у різних видах практичної діяльності.

В історичному розвитку науки можна виділити три основні періоди:

1. Переважно особистісно-світоглядна орієнтація науки: від її виникнення до Галілея та Ньютона. Основною метою наукової діяльності в соціальному плані було формування загального уявлення про світ і місце в ньому людини.

2. Переважно технологічна, матеріально виробнича орієнтація науки, починаючи з 17 ст. і до сучасності. Технічна орієнтація науки була за результатами революційною як для техніки, так і для самої науки. Техніка стає “певною силою знання” і все більше залежить від успіхів наукових досліджень. Наука стає фактором виробничого процесу, який в свою чергу стає сферою її застосування.

3. Орієнтація на розвиток інтелектуального, творчого потенціалу особистості (сучасний етап). В ході науково-технічного прогресу інтелектуальний, духовний розвиток людей стає провідним фактором зростання матеріального виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Стан науки в майбутньому

Наприкінці XIX й на початку ХХ століть інтелектуальна еліта Америки та Європи (зокрема й України) була переконана, що в найближчому майбутньому, завдяки стрімкому розвитком науки та індустріального виробництва, на людство чекає загальне благоденство й процвітання. Насправді все, про що писали фантасти, було не таке вже й фантастичне, оскільки являло собою екстраполяцію майбутніх наукових досягнень і напрацювань. Однак віра в науку як могутню силу радикального й швидкого поліпшення життя виявилася ілюзією. Більше того, чимало досягнень науки й техніки у XX столітті були використані у руйнівних цілях або ж спричинили непередбачені згубні наслідки, Сьогодні людство стоїть перед необоротним забрудненням навколишнього природного середовища й космосу, катастрофічним вичерпанням природних ресурсів, перед медикаментозною деформацією особистості тощо.

Завершення століття ознаменувалося розчаруванням у науково-технічному прогресі, що породило потужний сплеск протинаукових настроїв у різних країнах і прошарках суспільства. Гуманізацію почали розглядати як противагу науковості.

А втім, переступивши поріг XXI століття і всебічно оцінюючи науково-технічний прогрес, ми підійшли до чіткого усвідомлення трьох найважливіших обставин.

Перша. Звичайна відмова від науково-технічного прогресу – крок ще згубніший і руйнівніший, ніж попередній стихійний розвиток. Негативні явища, пов'язані з попереднім розвитком науки і технологій, можуть бути частково пом'якшені, а в багатьох випадках повністю подолані, проте лише за допомагаю раціонального соціально й екологічно орієнтованого застосування нових результатів науки, високій і наукоємних технологій.

Друга. У науці почали відбуватися глибинні, фундаментальні зміни, які стосуються співвідношення й домінування теоретичних і прикладних знань, Центр ваги пересувається до сфери наук про людину й суспільство.

Зрештою, третя обставина. Стало очевидним, що освоєння навколоземного космічного простору, створення інформаційної спільноти й надвелетенських інформаційних мереж потребує зовсім іншого рівня інтелектуальної підготовки всього людства до нового „способу життя”. Ця підготовка повинна цілковито спиратися не тільки на природничі знання, а й, передусім, на соціально-антропологічні та гуманітарні – як основу прийняття рішень, котрі забезпечуватимуть виживання людства.

Із цих позицій можна оцінити як цілком очевидні позитивні наслідки науковою й технічного прогресу, які дають змогу подовжити тривалість життя, зробити раціональним природокористування, поліпшити якість життя, піднести вище рівень культури, а простіше кажучи – зберегти й забезпечити розвиток цивілізації. На зміну захопленому схилянню перед наукою і техніко», характерному для XVII – першої чверті XX століть, та антисцієнтмзму кінця минулого століття приходить тверезе розуміння значення науки й технології як способу організації життя й керування майбутнім – способу синхронно небезпечнішого, могутнішого і, водночас, ефективнішого за фінанси, ракети й водневі бомби.

Сьогодні в основу оцінки й характеристики країн ставляться вже не могутність збройних сил і не економічні показники – поділ країн на бідні та багаті, індустріальні та сільськогосподарські, - а здатність продукувати й „викидати” на ринок знання (через систему освіти) та наукоємні й високі технології, котрі ці знання реалізують. Із цього погляду країни поділяються на: сировинні, такі, що продукують товари; ті, які виробляють індустріальні технології; нарешті, ті, що продукують наукові знання, наукоємні й високі технології. Країни, які належать до останньої групи, - це економічні, технологічні, наукові й військові лідери.

Тому питання про перспективи науки й технологій сьогодні становлять інтерес не тільки для спільноти вчених. Це – питання вищої державної політики. Тільки держава з потужною науковою базою може забезпечити собі сталий розвиток і стати гарантом розумного балансу сил у світі.   

2. Місце суспільних наук у науковій ієрархії майбутнього

Протягом останніх двох тисячоліть для більшості суспільств, котрі мали власну державність, головними цінностями були влада й багатство. Тому військова могутність, тобто здатність утримувати в покорі населення своєї країни та завойовувати, уярмлювати народи інших країн, приєднуючи їхні території і привласнюючи у відверто насильницькі або завуальовані способи їхні багатства, була головним показником національної величі й добробуту нації.

На початку XXI століття багато з названих критеріїв сили й добробуту втрачають своє значення або дуже трансформуються. Справжніми критеріями національного добробуту стають: недоторканість власності, стабільний дохід, цікава, добре оплачувана робота, успішна кар'єра, побутовий комфорт, доступність різноманітних видів відпочинку, доступ до освіти, особиста й групова безпека, політична, економічна й соціальна стабільність, доступність життєво необхідної інформації, гарантії прав людини і громадянина.

Як на перший погляд здається, що такі цінності й передбачувані ними умови життя є продуктом економічного розвитку. Насправді ж усе не так просто. Сам цей розвиток визначається в даний час, скажімо, не машинним парком, не енергоспоживанням і не кількістю тонн металу на душу населення, а передусім – кваліфікацією населення, загальним та професійним освітнім рівнем членів суспільства, що дає змогу динамічно адаптуватися до нових умов життя, виробництва й обслуговування.

Отже, високий рівень кваліфікації – головне джерело матеріального добробуту й розвиненої культури. А це можливо лише на основі сучасної університетської та професійної освіти.

Справді, щоб суспільство було привабливим для життя, воно має стати суспільством високих технологій, суспільством, де загальним надбанням будуть серйозні знання.

Головну роль, на наш погляд, будуть відігравати такі напрямки розвитку науки:

· дослідження в галузі соціальної психології і вивчення масових процесів в умовах регіонів;

· розробка економічної і соціальної теорії побудови суспільства, яке базується на знаннях;

· стрімка інформатизація, впровадження нових інформаційно-освітніх технологій у школах і вузах.

Арнольд Тойнбі якось казав, що суспільства, зорієнтовані на традиції, приречені на загибель; зорієнтовані на сьогоднішній день, приречені на стагнацію; й тільки суспільства, націлені на нове, здатні до розвитку.

Ті, хто займається прогнозуванням розвитку науки, на початку XXI століття мають чітко усвідомлювати, що це не стихійний ринковий процес і що він залежатиме передусім від політики держави, позаяк комерційні структури ще не скоро стануть головними споживачами й покупцями наукової продукції. Для суспільства, яке живе у режимі сталого розвитку, будуть потрібні інші технології, критерії добробуту, виробництва й економіки в цілому. Тому, прогнозуючи стан науки й технології у ХХІ столітті, ми маємо насамперед усвідомлювати, що вони залежатимуть не так від законів ринку, як від нашої волі, від прагнення до справжнього добробуту, в якому головною цінністю буде не дохід, а гармонійний розвиток особи, права людини, соціальна стабільність, висока культура й освіченість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Політичні науки як ключ до гармонізації суспільних відносин і адекватного функціонування інформаційного суспільства.

 

Політика, як зазначав Аристотель, є невід’ємною частиною існування людства. Політика активно впливає на суспільний прогрес, прискорюючи його, на розвиток соціально-економічних, національно-етнічних відносин, науки, освіти. Сучасне життя все більше характеризується тенденціями політизації, цей процес йде нерівномірно і часто супере5чливо, що вимагає посиленої уваги до нього. Осмислення політики є однією з найхарактерніших ознак розвитку світової  суспільної думки від найдавніших часів до сьогодення.

Роль політичної науки в суспільстві полягає в необхідності утвердження достовірних знань про політику, об’єктивної інформації про політичні процеси, запобігання політичним помилкам і т. ін. Ця роль реалізується завдяки таким її функціям:  гносеологічна, оцінна, функція політичної соціалізації, формування свідомого громадянина, політичної культури населення, мотиваційно-регулятивна функція, функція раціоналізації політичного життя, прогностична.

Потреба в політичних знаннях зумовлена об’єктивними глобальними процесами, якими характеризуються сучасні міжнародні відносини. Знання про політику сприяють формуванню політичної культури населення, засвоєнню цінностей і норм політичної культури, створенню громадянського суспільства, забезпеченню прав і свобод людини. Політичні науки сприяють виробленню раціоналістичного менталітету.

Вивчення політики та політичних процесів  розвиває такі якості, як політична толерантність, готовність до компромісу й партнерства, схильність до консенсусу. За переконанням  дослідників політичні науки сприяють забезпеченню громадянського миру та національної злагоди, утвердженню у свідомості почуття громадянського обов’язку, відповідальності перед суспільством. Здійснюється формування свідомої і повноправної особистості. Будується суспільство, в якому громадянин є не лише об’єктом, а й повноцінним суб’єктом  політики.

Політичні науки дають можливість через опанування основних принципів політичної етики, історичного досвіду людської цивілізації, тенденцій сучасної політичної практики  уникнути багатьох недемократичних прийомів владним структурам, у повному обсязі використати свої можливості як суб’єктів політики – громадянам. Сприяють оптимізації політичних процесів і політичних рішень, поширенню інформації та знань в суспільстві.

Політичні науки допомагають людині орієнтуватися в лабіринті складних політичних відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Згуровський М. Майбутнє починається сьогодні // Дзеркало тижня. – 2000. - №34.

2. Політологія: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл./ М.І. Панов,             Л.М. Герасіна, В.С. Журавський та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 520 с.

3. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За редакцією О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий центр «Академія»,1998. – 368 с.

4. Ракитов А.І. Наука ХХІ століття: глобальні трансформації і перспективи // Науковий світ. – 2002. - №5. – С. 2 – 6.

5. Філософія: Навчальний посібник / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – 3-тє вид., стер. – К.: Вікар, 2002. – С. 464 – 466.

6.    

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика