prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Проблема адміністративної і парламенської відповідальності.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   128.5 КБ
СКАЧАТЬ

Миколаївський державний гуманітарний університет

імені Петра Могили

 

 

 

Проблема адміністративної і парламенської відповідальності
Проблема адміністративної і парламенської відповідальності
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Виконала: студентка 416 групи

Солтис Оксана

                                                                      Перевірила: Міцкевич Н.В.

 

 

 

Миколаїв-2006

 

 

План

 

Вступ

1. Проблема визначення понять „адміністративна відповідальність „ і „парламентська відповідальність”

2. Характерні риси адміністративної та парламентської відповідальності

3. Адміністративна та парламентська  відповідальність органів державної влади та державних службовців

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Важливе значення для характеристики організації виконавчої влади мають питання конституційної відповідальності уряду. Сюди, насамперед, слід віднести політичну відповідальність уряду перед парламентом і відповідальність у порядку імпічменту або в рамках подібних до нього процедур. Відносини між гілками влади традиційно розглядаються в межах певної системи стримувань і противаг. Одним з найважливіших компонентів такої системи є відповідальність уряду перед парламентом. З цього випливає необхідність закладення такого механізму парламентської відповідальності уряду, який не призводив би до патової ситуації чи безнадійного протистояння гілок влади. Таким чином, питання парламентської відповідальності уряду є одним з найактуальніших питань у політичному житті України.

Надзвичайна важливість інституту адміністративної відповідальності зумовлюється тим, що вона є  найбільш поширеним видом юридичної відповідальності, до якої щорічно притягуються десятки мільйонів громадян. Боротьба з адміністративним проступками запобігає здійсненню більш тяжких правопорушень – злочинів. Проблема адміністративної і парламентської відповідальності привертає увагу вітчизняних і закордонних вчених. Про це свідчить той факт, що число змін, які були внесені до чинного кодексу України про адміністративні правопорушення з дня його прийняття, значно перевищує кількість статей самого Кодексу [24,С.113].

Питання відповідальності державних органів дотепер недостатньо досліджене і розроблене як у науковій літературі, так і в нормах права. Треба зазначити, що на практиці виникають проблеми з розмежуванням відповідальності посадової особи та органу державного управління в цілому.

Тому метою даного реферату  розглянути проблеми адміністративної та парламентської відповідальності як правові поняття у контексті функціонування держаної влади.

Із зазначеної мети можна визначити завдання реферату:

· Розглянути проблему визначення сутності понять „адміністративна відповідальність” і „парламентська відповідальність”;

· Визначити характерні риси адміністративної і парламентської відповідальності як складові існування правової держави;

· Дослідити адміністративну і парламентську відповідальність у контексті функціонування органів державної влади.

В даному досліджені основна увага приділятиметься зазначенню багатоманіття підходів до визначення адміністративної та парламентської відповідальності та всебічному аналізу даних правових засад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Проблема визначення понять

„адміністративна відповідальність„ і „парламентська відповідальність”

 

У науковій літературі поняття „відповідальність” використовувалось у зв’язку з характеристикою поведінки соціальних суб’єктів з позиції необхідного, належного. При цьому відповідальність розглядається у двох взаємозалежних між собою аспектах: перспективному (як відповідальність взагалі, як абстрактний обов’язок, що існує незалежно від факту скоєння правопорушення) і ретроспективному (як результат конкретного протиправного вчинку, який реально настає у вигляді адміністративного стягнення до правопорушника). Конституція України не згадує відповідальність у будь-якому іншому розумінні, ніж ретроспективна юридична відповідальність, а всі питання щодо відношення людей до правових норм були викладені в ст.68: кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності [17, С.9].

Крім традиційного значення в межах „стримувань і противаг”, недопущення зловживань тощо, у перехідних суспільствах відповідальність перед парламентом покликана сприяти дотриманню урядом послідовних політичних і соціально-економічних перетворень. Відтак механізм відповідальності має бути ефективним. Брак політичної культури та недорозвиненість інститутів демократії, зокрема партійної системи, унеможливлюють покладання на традиції. Натомість традиції мають закладатися цілеспрямованою дією чітко визначених правил гри [19,С.123].

Політична відповідальність уряду — це конституційна відповідальність, що має подвійну природу: політичну і юридичну. Політичним є зміст парламентської відповідальності уряду: парламент як представницький орган висловлює довіру курсу, що його проводить уряд, і змушує главу держави змінити уряд в разі неналежного виконання ним свої обов'язки. Однак підставою для настання такої відповідальності є факт прийняття парламентом рішення щодо цього. Ця відповідальність настає за нормативно визначеною процедурою, що теж зумовлює її  юридичну природу [19,С.123].

Власне політичну відповідальність уряду перед парламентом часто називають парламентською відповідальністю, пов'язуючи це визначення з тим, що всі відповідні процедури відбуваються у представницькому органі. Можливість такої відповідальності конституційно визнана у країнах з парламентарною та змішаною формами правління. У президентських республіках кабінет несе політичну відповідальність перед самим президентом, який може відправити у відставку його членів у разі, якщо їхні дії не схвалено.

На відміну від відповідальності у порядку імпічменту, коли її підстави прямо встановлюються у конституціях, власне політична відповідальність уряду значною мірою суб'єктивна. Необхідність застосування такої форми відповідальності визначається не критеріями законності, а потребами конкретної політики, відображеними у волевиявленні депутатів парламенту. Уряд здійснює свої функції доти, доки його діяльність задовольняє парламент. При цьому уряд діє за власним правом, і його члени не розглядаються як довірені особи представницького органу, що виконують його волю. Насправді характер і значення такої відповідальності визначаються реальними політичними інтересами [10].

Перш ніж розглянути проблеми адміністративної відповідальності потрібно звернути увагу на існування проблеми визначення самого поняття „адміністративна відповідальність”. Причиною цього є складність цього соціально-правового елемента, якому й досі не знайдено такого визначення, яке б задовольнило потреби всіх дослідників і практиків [17, С.9].

У науці склалося декілька точок зору на визначення і зміст адміністративної відповідальності в залежності від того, на якій рисі адміністративної відповідальності робиться наголос. Так, М.Студеникіна виділяє основною рисою необхідність покарання і зазначає, що: „під адміністративною відповідальністю найчастіше розуміється застосування частини заходів адміністративного примусу, а саме — адміністративних стягнень”[15,С.22].

 На думку І.Галагана під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адміністративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних у вчиненні адміністративних проступків, які містять державний і громадський осуд і мають за мету виправити протиправні дії в державному управлінні [15, С.22]. Тобто основна увага приділяється  проблемам функціонування державної влади, в тому числі виконавчої гілки.

С. Гончаренко вказує на провідну роль законодавства у визначенні адміністративної відповідальності і визначає, що адміністративна відповідальність  – це норма реагування держави на правопорушення, яке виявляється у застосуванні повноважними державними органами, службовими особами, громадськістю до винної особи адміністративних санкцій у межах і порядку, встановлених законодавством.   

Ю. Битяк під адміністративною відповідальністю розуміє накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, що діють у державному управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, які тягнуть для цих осіб важливі наслідки матеріального або морального характеру [24, С.114]. 

У багатьох юридичних  працях автори Ю.Козлов, Л.Коваль взагалі не наводять поняття адміністративної відповідальності, констатуючи той факт, що адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, і виділяючи конкретні ознаки цього виду відповідальності [9, С. 11].

В спеціальній літературі зазначаються також кардинально інші  визначення „адміністративної відповідальності”,  так, на думку російського вченого А.Агапова, під цим поняттям розуміється різновид правової відповідальності, суб’єктом якої є Російська Федерація, її регіони, уповноважені ними юридичні особи – органи виконавчої і законодавчої влади, суди, наділені повноваженнями у сфері адміністративного правосуддя, посадові особи вказаних органів, а також фізичні особи” [15, С.23]. Тобто, об’єктом дослідження виступають не окремі громадяни, а цілі регіони, що свідчить про врахування макрооточення як складової відповідальності.

Розуміння адміністративної відповідальності як  механізму реалізації санкції правової норми не суперечить визнанню адміністративної відповідальності специфічним проявом примусового методу державного управління, оскільки однією з правових форм названого управління є видання правових актів управління, велика частка яких, у свою чергу, є нормативно-правовими. Тобто адміністративна відповідальність, як механізм реалізації у адміністративному порядку санкції правової норми є невід'ємною частою механізму регулювання, яке у свою чергу формою державного управління [14,С.12].

Пов’язуючи позитивний аспект адміністративної відповідальності зі свідомим, добровільним виконанням суб’єктами вимог правових норм, не враховується, а чи дійсно свідомо й добровільно ці вимоги виконуються, якщо суб’єкт не вчиняє злочину. А.Матіос зазначає, що значна кількість населення країни досить приблизно уявляє які діяння визнанні в законі злочинами, а які адміністративними правопорушеннями.  Тобто ступінь правосвідомості громадян не дає змогу говорити про свідоме добровільне виконання вимог законодавства [17,С.9].

Таким чином, в науковій літературі представлений спектр точок зору стосовно понять парламентської та адміністративної відповідальності, що свідчить про багатоаспектність та актуальність розгляду даної проблематики.

 

 

2. Характерні риси адміністративної та парламентської відповідальності

 

 

     Для детального розгляду адміністративної та парламентської відповідальності у виконавчий владі потрібно дослідити основні риси зазначених правових понять. Законодавчу основу для прийняття актів, що регулюють питання встановлення адміністративної відповідальності складає Конституція України, що має найвищу юридичну чинність. Закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Адміністративна відповідальність регулюється багатьма нормативно-правовими актами, що у своїй сукупності утворюють законодавство про адміністративні правопорушення. У його систему входять законодавчі і підзаконні акти, норми, що включені в КпАП і які в нього не включені.

У вітчизняному законодавстві спроба систематизувати заходи адміністративної відповідальності юридичних осіб була зроблена у Господарському кодексі України, зокрема у главі 27  „Адміністративно-господарські санкції”.  Проте, як було доведено, у статтях зазначеної глави зібрані й такі, що взагалі не мають відношення до юридичної відповідальності, причому таких більшість, на переконання Д.Лук’янця [14,С.12].

Для виправлення зазначених невідповідностей розробляються законопроекти. Так, у проекті Кодексу України про адміністративні проступки, розробленому під керівництвом В. Стефанюка, незважаючи на те, що суб'єктами адміністративних проступків, крім фізичних, визнано також юридичних осіб, окремо заходи адміністративної відповідальності юридичних осіб не виділяються. До юридичних осіб можуть бути застосовані адміністративні стягнення у вигляді: штрафу; конфіскації товарів, сировини, засобів виробництва та інших предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного проступку: анулювання ліцензії на певний вид господарської діяльності; скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Окремо у статтях 37-39 Проекту КпАП В.Стефанюка передбачені стягнення, що застосовуються до об'єднань громадян.

Адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної тим, що суб'єкт адміністративної відповідальності не знаходиться в службовій залежності від органа або посадової особи, що залучає його до адміністративної відповідальності. Дисциплінарна провина є підставою для залучення особи до дисциплінарної відповідальності — це протиправне діяння (дія або бездіяльність) працівника, що порушує встановлений на підприємстві, в організації або установі внутрішній трудовий розпорядок. [3,С.171].

Серед характерних особливостей адміністративної  відповідальності можна виділити наступні [5] .

1. Адміністративна відповідальність накладається за правопорушення, які не являють собою великої суспільної небезпеки. Внаслідок цього такі протиправні діяння визнаються адміністративним правопорушенням (проступком).

2. Адміністративна відповідальність переважно настає внаслідок правопорушень у сфері загальнодержавних, а не приватноправових інтересів. Адміністративні правопорушення, перш за все, посягають на публічно-правові інтереси держави. Підставою для застосування санкцій за адміністративні проступки є нанесення шкоди у сфері державної безпеки. Основною метою заходів адміністративної відповідальності є захист загальнодержавних інтересів.

3. Адміністративна відповідальність є засобом охорони встановленого державою правопорядку, вона нормативно визначена і полягає у застосуванні санкцій правових норм.

4. Відповідальність в завжди настає внаслідок протиправної дії (бездіяльності) юридичної або фізичної особи, є наслідком винного антигромадського діяння. У цих правовідносинах завжди беруть участь суб’єкти публічно-правової сфери – органи виконавчої влади і наділені її повноваженнями посадові особи. Всі види правової відповідальності накладаються органами (посадовими особами) держави.

5. Відповідальність супроводжується державним і громадським осудом правопорушника та вчиненого ним діяння.

6. Адміністративна відповідальність пов’язана з примусом, із негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він може зазнати. Вона реалізується у відповідних процесуальних формах.

Цільове призначення заходів адміністративного припинення полягає у [24,С. 114]:

· зупиненні протиправної поведінки;

· усуненні негативних наслідків такої поведінки;

· створені необхідних умов для можливого в майбутньому притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Адміністративній відповідальності властиві ряд специфічних рис, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності [5 ]:

а) адміністративна відповідальність виявляється в накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від інших заходів стягнення та впливу, які застосовуються в різних галузях права;

б) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, підставою відповідальності може бути не тільки адміністративне правопорушення (проступок), а й порушення інших галузей права. Такі заходи можуть застосовуватися при звільненні від кримінальної відповідальності, тобто за діяння, що містять ознаки злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки;

в) адміністративні стягнення накладаються державними органами та їх посадовими особами, яким таке право надане законом. Їх перелік закріплений у розділі III КпАП України. Суб’єктами адміністративної юрисдикції є також районні (місцеві) суди (судді). Притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні проступки є обов’язком державних органів;

г) законодавством закріплено особливий, спрощений порядок притягнення до адміністративної відповідальності, що створює умови для його оперативності та економічності при використанні. Одночасно цей порядок містить необхідні гарантії законності, а також здіснення права на захист;

д) однією з важливих ознак, які характеризують адміністративну відповідальність, є те, що між правопорушником та органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини. Застосування адміністративного стягнення не тягне за собою судимості і звільнення з роботи;

е) адміністративна відповідальність врегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати;

є) правом на встановлення адміністративної відповідальності наділено певне коло суб’єктів: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, місцеві ради та їх виконавчі комітети з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями. Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 92 Конституції України винятково законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.

Отже, велике значення забезпечення законності належить уряду, тобто парламентська відповідальність виконавчої влади стане запорукою нормального існування держави. Найчастіше у правовій доктрині згадуються такі види парламентської відповідальності [19,С.123]:

1) резолюція довіри (обговорювана на вимогу уряду, наприклад, при затвердженні програми його дій);

2)   резолюція осуду (оголошення парламентом вотуму недовіри уряду з власної ініціативи -   конструктивною пропозицією кандидатури новою прем’єра чи деструктивного у деяких випадках в окремих країнах (Польща, Італія, Японія) парламент може висловити недовіру окремому міністру;

3)  інтерпеляція (офіційне звернення парламенту до уряду за роз'ясненнями щодо якогось питання);

4)  запитання (усні і письмові) парламентаріїв до уряду та його членів.

Парламентська відповідальність уряду - форма взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади, властива парламентським республікам, що характеризується значною залежністю уряду від рішень парламенту, а функціонування уряду можливе лише за підтримки більшості депутатів. За такої системи відмова парламенту у довірі уряду спричиняє його відставку або достроковий розпуск парламенту, оголошення нових виборів з наступним новим призначенням уряду [16 ].Деякі автори додають ще діяльність слідчих комітетів парламенту, рахункової палати і навіть омбудсменів.

Таким чином, парламентська і адміністративна відповідальність є важливими складовими забезпечення функціонування правової держави. Відповідальність важлива для підтримки ефективності роботи уряду. Вона є стимулом для належного врядування та недопущення зловживань (під загрозою відставки), в другому — індикатором підтримки уряду  більшістю парламентаріїв. Тому, не лише законодавче закріплення, а й обізнаність держаних службовців та громадян в особливостях зазначених видів відповідальності є надзвичайно важливими в умовах розбудови демократії в Україні.

 

2. Адміністративна та парламентська  відповідальність органів державної влади та

державних службовців

 

 

Відповідальність як важливий елемент правової держави особливого значення набуває в органах влади. Відповідальність державних органів і державних службовців не тотожні [10]

Відповідальності органу управління виявляють як тривале відношення, яке вирішується у разі негативної оцінки органом вищого рівня результатів діяльності органу нижчого рівня і зобов’язанням щодо виправлення її усунення допущених порушень і недоліків [10]. В цьому визначенні відповідальність визначається певними показниками якості діяльності  органу — досягненням чи недосягненням бажаних результатів, тобто якістю виконання функцій. Орієнтація на такі загальні показники робить відповідальність органу не дуже зручним інструментом балансу влади і відповідальності: відповідальність за неналежний рівень виконання функцій як таких є радше стратегічною, великомасштабною, пов’язаною із змінами у напрямах здійснення державного управління, ніж з адекватною реакцією.

Подібних висновків доходять і іноземні вчені. Зокрема, Ф. Осенбюль у виводить тезу про „опосередковану” відповідальність державного органу навіть за дії його штатних службовців. Він вважає, що реалізованим має бути принцип конкретності відповідальності  [19,С.108].

Прийняті різні способи постановки питання про політичну відповідальність уряду. Насамперед слід зазначити, що у конституційній теорії, поширеній на теренах ряду країн, це питання може виникнути в кожному випадку у разі розгляду у парламентом будь-якої урядової пропозиції або такої, що стосується політики уряду. У парламентській практиці прийнято, що уряд має піти у відставку тоді, коли несприятливе для нього голосування відбулося з важливих питань загальної політики. Які питання мають важливий, а які — несуттєвий характер практично вирішує сам уряд, а точніше — прем’єр-міністр [10 ].

Іншою формою конституційної відповідальності уряду (органів виконавчої влади) є відповідальність з використанням процедури імпічменту або інших подібних процедур. Характерною рисою такої відповідальності є те, що вона завжди індивідуалізована. У деяких країнах відповідальності у порядку імпічменту або інших подібних процедур підлягають не тільки вищі суб'єкти виконавчої влади, а й судді

З цього приводу слід зазначити принцип „опосередкованої” відповідальності означає реалізацію відповідальності держави як такої через її відповідальність за дії державного службовця (посадової особи), причому особлива увага приділяється правомірності дій цього службовця.

Особливе місце в категорії  працівників  належить державним службовцям органів виконавчої влади, від дій яких значною мірою залежить реалізація конституційних прав та інтересів громадян. Суб’єктивне ставлення службовців до своїх функцій умовно можна визначити як позитивно-активне і негативне. За позитивно-активного ставлення відбувається їх усвідомлене погодження із реальною діяльністю. За негативного - активне чи пасивне перешкоджання виконанню своїх функцій, внаслідок чого діяльність перестає відповідати об’єктивним вимогам, виникають підстави притягнення до юридичної відповідальності.

На сьогодні виникає необхідність у спрямуванні діяльності усіх державних інституцій на адекватну протидію незаконних діянь і відповідальність за їх здійснення ними. Тому питання забезпечення законності у діяльності державної виконавчої служби (далі  – ДВС) набуває особливої актуальності.

Так, згідно зі ст. 1 Закону „Про державну виконавчу службу” державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Крім того, згідно з  статтями 3 та 4 цього Закону виконання рішень, перелік котрих встановлено законом, покладається на державних виконавців. Він є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом [13,С.75].

Ідею  відповідальності можна простежити у пункті 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 р. № 1396/97, в якому зазначено, що Міністр відповідає за стан і розвиток дорученої йому сфери. Положення про Міністерство економіки України, затверджене Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р., передбачає для Міністра „персональну відповідальність за реалізацію покладених на Мінекономіки України завдань і виконання ним своїх функцій”[23,С.71].

Головними обов’язками керівників усіх рівнів в органах виконавчої влади є забезпечення безумовного якісного виконання функцій. Тому функції, закріплені за кожним керівником, за своїми цілями мають співпадати з функціями виконавців, тобто бути цілеспрямованими.

Кожна конкретна функція в органі виконавчої влади має бути адресною та закріпленою за виконавцем, зазначає О.Старцев. Розробка посадових інструкцій є необхідною умовою реального додержання проголошеного Концепцією реформи адміністративного права в Україні принципу діяльності в органах виконавчої влади — „дозволено лише те, що прямо передбачено законом” [23,С. 71]. У  разі, коли правопорушення було вчинене державним службовцем за відсутності посадової інструкції, практично створюються умови для уникнення ним відповідальності.

Контроль за діяльністю державних виконавців відповідно до ст.10 цього Закону здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції у Автономній Республіці Крим, управління юстиції у областях тощо [13,С.75].  

Таким чином, розглянуті процедури парламентської та адміністративної  відповідальності можуть нести в собі загрозу певних несподіванок для правлячої партії. Теоретики конституціоналізму вже давно ведуть пошуки засобів, які б забезпечили необхідну стабільність урядів за відсутності її головної передумови — міцної  парламентської більшості. Як результат, у більшості країн конституційно запроваджені тільки формалізовані процедури притягнення уряду до політичної відповідальності та здійснення імпічменту. Україна зараз знаходиться на шляху становлення та впровадження в практику загальновизнаних засад парламентської та адміністративної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

Таким чином, дослідивши розглянуті в літературі визначення можна певним чином зазначити, що адміністративну відповідальність слід пов’язувати із застосуванням заходів державного примусу і розглядати їх як специфічну реакцію держави на адміністративний проступок, що полягає у застосуванні до винної особи заходів впливу, передбачених санкціями відповідних правових норм.

Сьогодні актуалізується процес виявлення та профілактики посадових проступків в органах виконавчої влади через функції внутрішнього контролю. Принципові зміни, яких зазнав характер державного управління в умовах реформування суспільства, суттєво вплинули на їх зміст.

Парламентська відповідальність уряду не пов’язана з правопорушенням, а практична реалізація відповідних конституційних норм значною мірою визначається політичним становищем, впливовістю окремих політичних сил у той чи інший момент. Існує залежність політичної відповідальності від спроможності широкого загалу зважено оцінювати діяльність владних структур; адекватності політико-правової культури населення політичному режиму; розвиненості політичних інститутів тощо.

Найбільш перспективним видається формування такого механізму на основі солідарної відповідальності уряду і парламентської більшості. Та подібне зосередження відповідальності потребує концентрації виключно в уряді повноважень щодо здійснення державного управління. Потрібне впровадження принципу, за яким у системі виконавчої влади не може бути органів, які б не були безпосередньо чи опосередковано підпорядковані уряду, як це передбачено Концепцією адміністративної реформи в Україні та змінами в Конституції.

 

Із дослідження випливає, що об'єктивною умовою успішного виконання завдань, покладених на орган виконавчої влади, є не тільки достатній рівень професіоналізму, а й рівень правосвідомості кадрів. Недооцінка будь-якого з цих чинників і умов раціональної організації праці створює поле для адміністративного свавілля, суб’єктивізму, штучної підтримки системи колективної відповідальності, уповільнює оперативне прийняття управлінських рішень, заважає об’єктивній оцінці якості роботи конкретних державних службовців і перешкоджає нормальному існуванню держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Авер’янов В.Б., Лук’янець В.Б., Хорущак Н.В. Чи можливе реформування інституту адміністративної відповідальності на концептуальних засадах проекту нового КпАП // Адвокат. – 2003. –  №2. – С.3-8.

2. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. – 144 с.

3. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук та ін.; За ред. Ю.П.Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005.-544 с.  

4. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред.С.В.Кивалова. – Х.: „Одиссеей”, 2004. – 880 с.

5. Башняк А. Адміністративна відповідальність як правовий інститут // Юриспруденція on-line – Інтернет видання. – 2004. – грудень.

6. Бурковський І. Від державотворення до створення ефективної держави: повернення до основоположних принципів // Політична думка. – 2001. – №1-2. – С.59-67

7. Василенко И. Административно-государственное управление в странах Запада. – М.: «Логос», 2001 – 198 с.

8. Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче. – 2001. – №7. – С.3-17.

9. Голосов Г.В.Сравнительная политология: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — Изд-во Европ. ун-та в С.-Петербурге, 2001. — 368 с.

10. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). 3а загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер'янова // www.books-іn-law.com

11. Загуменник В. Щодо необхідності удосконалення законодавства в сфері адміністративної відповідальності // Вісник прокуратури. – 2006. – №7. – с.99-102.

12. Конституційні основи становлення парламентаризму в незалежній Україні (формування більшості в 2005 - 2006 рр.) // www.medvedchuk.org.ua

13. Крупнова Л. Правове регулювання юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби // Право України. – 2005. – №6. – С.75-79.

14. Лук’янець Д. До проблем систематизації заходів адміністративної відповідальності юридичних осіб // Підприємство, господарство і право. – 2005. –№11. – С.12-16.

15. Лук’янець Д. Теорія правового регулювання як концептуальне джерело інституту адміністративної відповідальності // Право України.  – 2005. – №8. – С.22-25.

16. Малиновськия В.Я. Словник термінів і понять з державного управління // www.pravo.biz.ua

17. Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – №2.  – С.9-12.

18. Мельниченко В. Вертикаль управління. Повноваження і відповідальність // Віче. – 2001. – №4. – С.16-29.

19. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. – Х.: „Одиссей”, 2004. – 272 с.

20. Общая и прикладная политология/ Под общей редакцией В.И. Жукова, Б.И. Краснова. – М.: МГСУ; Изд-во “Союз”, 2003. – 992 с.

21. Саєнко С. Питання адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: перспективний та ретроспективний аспекти //Юридична Україна. – 2005. – №12. – С.22-27.

22. Старцев О. Питання вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України // Підприємство, господарство і право. – 2002. – №10. – С.59-63.

23. Старцев О. Правове регулювання юридичної відповідальності державних службовців //  Вісник прокуратури. – 2005. – №2. – С.71-75.

24. Столбовий В. Поняття адміністративної відповідальності: теоретичні проблеми визначення // Підприємство, господарство і право. – 2005. – №10. – С.113-116.

25. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс.- М.: 2001. - 652 с.

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика