prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Структура латентної політики.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   67.0 КБ
СКАЧАТЬ

 

 

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

Комплексу “Києво-Могилянська Академія”

 

 

 

 

Кафедра політичних наук

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА № 1

“Структура латентної політики”

 

 

Виконала: студентка 531–М гр.

                                                                                          Копієвська О.С.

                        

     

      Перевірив: к. іст. наук, доцент

            Курілло В.Є                                                          

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв - 2006

 

 

Структура латентної політики за спрямуванням

Структура латентної політики є багатоскладовою. За спрямуванням у ній виділяють: політичну розвідку і контррозвідку, інформаційні спецоперації, психологічні спецоперації, „силові" спецоперації, прихований вплив на політичних конкурентів, латентні міжнародні відносини: таємна дипломатія та діяльність недержавних латентних структур.

1.    Політична розвідка і контррозвідка.

Одним з варіантів структуризації латентної політики за спрямуванням є виділення політичної розвідки і контррозвідки.

Розвідувальна діяльність припускає проведення таємного обстеження зі спеціальною метою. Ця діяльність є однією з функцій держави, її здійснює спеціальний державний орган - розвідка. Діяльність, спрямовану проти розвідки іноземної держави, здійснює інший спеціальний орган держави — контррозвідка.

Політична розвідка, за визначенням Б. Кухти, - це державний інститут, призначений добувати інформацію про функціонування політичної системи суспільства та її структурних елементів. Звідси висновок, що політична розвідка отримує та опрацьовує інформацію про політичну ідеологію даної системи, тобто систему прийнятих важливіших ідеалів і цінностей, які визначають корінні інтереси та позиції суб'єктів політики. При детальному розгляді можна сказати, що вона добуває інформацію про панівні політичні доктрини, політичні рухи та організації країни, панівну політичну філософію того чи іншого політичного режиму, держави та її інститутів, насамперед підсистем законодавчої, виконавчої та судової влади. Головним тут є з'ясування принципів роботи цих підсистем та інститутів, системи прийняття політичних, системних рішень та організація їхнього виконання. У зв'язку з цим, одним із важливіших напрямів добування політичної інформації є отримання та вивчення відомостей про самих суб'єктів прийняття рішень — політичні еліти та лідерів політичні партії, їхню ієрархію, норми, традиції функціонування, інтереси тощо. [13, с. 332]

На думку В. Землянова розвідка — це діяльність уповноважених на те суб'єктів, що застосовують спеціальні засоби і методи, з метою одержання інформації про задуми, плани і заходи супротивника (іноземних держав, конкурентів, внутрішньодержавних організацій), що потенційно або реально загрожують безпеці об'єктів захисту (державі, організації, політичній системі в цілому) [5, с.21].

Розвідка, як вже було показано, є важливим елементом в системі забезпечення національної безпеки країни. Весь процес розвідувальної діяльності, в тому числі і процес політичної розвід діяльності, поділяється на два вектори - зовнішній і внутрішній. Здебільшого дослідники виділяють зовнішній вектор політичної розвід діяльності [13, с.331].

В.Бебик виділяє дев'ять принципів добування інформації розвідкою: визначення мети цього процесу, уточнення понять, використання наявних джерел, розкриття значення фактів, встановлення причин і наслідків, врахування національного характеру народу-об'єкта, визначення тенденцій розвитку ступінь достовірності, опрацювання висновків.[1, с.346]

Результатом розвитку політичної системи в умовах демократії є поява недержавних структур, що займаються внутрішньою політичною розвідкою. Такий напрямок розвідувальної діяльності називають недержавною політичною розвідкою і протидіючої їй недержавною політичною контррозвідкою. Недержавна політична розвідка — це сукупність погоджених дій по добуванню, інтерпретації, використанню і захисту інформації політичного характеру, корисної для недержавних суб'єктів на рівні окремих політичних елементів, що добувається цими суб'єктами легально, напівлегально і нелегально.

Наряду з існуванням зовнішньої політичної розвідки існує і внутрішня політична розвідка. З одного боку її призначенням є збереження цілісності держави, захист від внутрішніх загроз, злочинних дій, спрямованих на підрив державного устрою. А з іншого боку - збирання інформації про політичних конкурентів і т.п.

Отже, за спрямуванням можливо уявляти наступну структуру латентної політики: політична розвідка і контррозвідка. Для успішного функціонування політичної організації суспільства необхідним є специфічний інститут, призначенням якого є добування різносторонньої інформації про інших суб'єктів міжнародного життя. Суттю політичної розвідки є добування інформації про функціонування інших політичних систем та їхніх структурних елементів. Державна розвідка забезпечує державне керівництво необхідною таємною інформацією, яка має велике значення для забезпечення зовнішньої і внутрішньої політики. Змістом цього процесу є отримання інформації стратегічного характеру, яка детермінує більшою або меншою мірою державну політику держави - здобувана. Поряд з державною політичною розвідкою існує недержавна політична розвідка. До неї вдаються різні недержавні організації, фінансові структури, політичні партії, групи тиску і т.д.

2.    Комплекс спецоперацій: силові, інформаційні, психологічні спец операції та прихований вплив

Існує велика кількість різновидів спецоперацій у латентній політиці, які розрізняються за метою, засобами І методами. Виділяють інформаційні, психологічні, „силові" та прихований вплив.

Є   підстави   вважати,   що   в   латентній   політиці   існують   наступні   види інформаційних операцій:

1) операції, спрямовані проти суб'єктів, що приймають рішення (наприклад, дезінформація);

2) операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам. Подібні операції частіше здійснюються з метою послаблення   позицій та/або, якщо це можливо, усунення  опонентів на першому етапі  операції дестабілізації.  Є доречним зазначити, зміст поняття „матеріал, що компроментує" залежить від історичних, національних та інших умов.

3)         операції, спрямовані  на  політичну (економічну) дестабілізацію. Подібні операції є класичним видом інформаційних спец операцій. Основною метою їх проведення є дестабілізація політичної ситуації в регіоні, країні, створення

умов для досягнення певної мети, наприклад приведення до влади дружньо налаштованих урядів (чи зміна політичного курсу). На наш погляд дестабілізація не може бути самоціллю. Для з'ясування мети проведення спецоперації, її вивчення або захисту від неї необхідно розглядати події відповідно до ситуації.

Психологічна операція - цілеспрямоване і планомірне застосування політичними силами пропаганди та інших - дипломатичних, військових, економічних, політичних і т.д. - засобів для прямого і непрямого впливу на думки, настрої, почуття і, як підсумок, на поведінку опонента. У внутрішній політиці, особливо часто на виборах, психологічні операції спрямовані на послаблення морального духу опонентів, на підрив їх авторитету, дискредитацію дій; у кінечному рахунку вона зводиться до інформаційного впливу на людей і суспільну думку в цілому для досягнення конкретних цілей [4,с.153].

Силові спецоперації як правило спрямовані на затримання злочинців, террористів, ліквідацію лідерів та об'єктів військово-політичної інфраструктури окремих країн. Проведення силової спецоперації має базуватися на принципах доцільності. Як правило, цілі і завдання спецоперацій не розголошуються, це і забезпечує їхній латентний характер.

Що стосується прихованого впливу, то, як зазначає І. Панарин, політична діяльність - це інформаційна боротьба за управління психікою політичної еліти і соціальних груп суспільства [13, с.11]. 1 дійсно основою сучасних інформаційних операцій, як і пропаганди є вплив на емоційну складову особистості. Використання прихованих впливів є зараз дуже поширеним явищем.

Маніпулятивні технології спрямовані не тільки на масову свідомість, а й на конкретних індивідів, а саме політичних лідерів, державних діячів, роль яких є вирішальною. Впливаючи на людей, що приймають рішення, можна впливати на велику кількість людей, які є прихильниками даної політичної сили. Також в

даному руслі  можна використовувати  методи,  спрямовані  на формування негативного іміджу конкретних осіб чи держав.

Уявляється можливим виділити кілька типів операцій з впливом на опонента. Перший тип за своєю технологією близький до шпигунства й припускає, що особа, на яку здійснюється вплив незалежно від того, яким способом це досягається (підкупом, шантажем, погрозами, або на основі особистих мотивів помсти, користі, самоствердження й т.п.), усвідомлює, що діє за завданням й в інтересах протилежної сторони, на шкоду інтересам своєї держави. Такі технології впливу на політичний курс іншої держави чреваті небезпекою викриття й тому використаються досить рідко.

Як міркується, Генує більш безпечний, заснований на феномені маніпуляції, тип таємних операцій. Стосовно до конкретного соціального суб'єкта ця властивість виражається в принциповій можливості маніпулятивного впливу на його поведінку й образ дій. Маніпулятивний вплив припускає, що об'єкт не усвідомлює факту здійснення на нього впливу, у результаті якого йому, мимо його волі, пропонуються певні рамки поводження й образа дій. Більше того, в об'єкта складається враження, начебто всі рішення він приймає самостійно, без якого-небудь тиску ззовні. Класичними способами маніпулятивного впливу є дезінформація й рефлексивне керування політичною поведінкою.

Отже, до структури латентної політики за спрямуванням можна віднести психологічні, інформаційні та інші види спецоперацій, які забезпечують здійснення прихованого впливу на політичних конкурентів/ опонентів, маніпуляції та інші способи зміни свідомості, виправлення політичної поведінки. Таким чином до латентної політики відносимо і стратегії соціального контролю, стратегії панування та багато маніпулятивних прийомів. Для забезпечення безпеки країни важливу роль відіграють силові спецоперації, які дають змогу протидіяти злочинним організаціям та іншим видам небезпек.

3. Латентні міжнародні відносини : таємна дипломатія та діяльність недержавних латентних організацій

До структури латентної політики за спрямуванням доцільно віднести латентні міжнародні відносини, до яких можна віднести таємну дипломатію та діяльність недержавних латентних організацій. Таємна дипломатія лише протягом останніх десятиліть стала об'єктом серйозних досліджень.

В.Корнелюк, заступник директора Інституту країн США й Канади в РФ вважає, що таємна дипломатія, вся сфера непублічної політики, безумовно, зберігає свою важливість, але і її історичний час поступово йде. Таємних сфер у сучасній політиці стає усе менше й менше. Політика сьогодні приречена на вузьку локальність своєї корисної дії, головним фактором якої знову ж стають суспільні настрої, інтереси й масова підтримка суспільної думки .Міркується, що у Європі політика постійно прагне до публічності аж до зміни характеру дипломатії. Ці процеси пов'язуються з загальними тенденціями демократизації в світі. Однак не слід забувати, що ці тенденції не скасовують маси найважливіших і часом непомітних деталей, які відіграють свою немаловажливу роль у здійсненні політики. Існує величезна маса переговорів, які носять чисто технічний і конфіденційний характер. Втім, це не означає, що результати таких переговорів будуть також суворо конфіденційні. Скоріше, виходячи з логіки сучасної політики, результати таких переговорів будуть частіше піддаватися розголосу. Є більш складні переговори військово-політичного характеру, з масою технічних деталей, результатами взаємних інспекцій і так далі. їхній хід неможливо обговорювати привселюдно, величезні масиви технічної документації до того ж не представляють інтересу для масового читача. При цьому основні принципи таких переговорів будуть неодмінно оголошені.

Ставлення до явища таємної дипломатії є неоднозначним. Так Л. Троцький вважав, що таємна дипломатія є необхідним знаряддям в руках владної меншості,   що   змушена   обманювати   більшість,   щоб   підкоряти   її   своїм

інтересам. Він зазначав, що скасування таємної дипломатії є найпершою умовою чесної, народної, дійсно демократичної зовнішньої політики. Наряду з суб'єктами міжнародних відносин, чия діяльність отримує широке висвітлення - ЄС, ООН, ЮНЕСКО і т.ін. - є, як вважають і доводять деякі дослідники, міжнародні організації, чия діяльність носить переважно закритий, таємний або напівзакритий характер  . До таких організацій відносять масонські ордени , деякі фінансові структури, міжнародні релігійні організації й секти.

Таємні організації можуть проголошувати різні цілі: економічні, релігійні, політичні, кримінальні, філософські. Проте між ними не завжди є чітка межа. Більш того: як свідчить історія таємних товариств, їхні цілі часто перетинаються: вони можуть мати кілька ієрархій, частина з яких є видимою, а частина - латентною. Наприклад, чимало масонських організацій у країнах, де вони не заборонені законом, мають власні приміщення, влаштовують відкриті конференції, називають навіть імена керівників. Проте глибоко утаємничують свою діяльність [13, с.4].

На думку М. Сенченка, масонство сьогодні можна визначити як міжнародну спілку товариств, що прикриваються різними цілями філантропії, взаємодопомоги, братерськоі любові чи навіть церковності й націоналізму. А насправді прагнуть до однієї мети - створення на руїнах сучасних релігій і держав безбожної всесвітньої держави, якою керує верхівка масонства[18, с.20]. Безсумнівно, багато елітарних клубів нашого часу мають масонські коріння, наприклад, Ротарi-клуб, "Лайнс-клуб" і т.д. Більше того, і Ліга націй, і Організація Об'єднаних Націй два найбільших за всю історію людства глобальних проекти є породженням масонського генія [11, с.17]. Таким чином у світі дійсно існують таємні ( латентні ) структури , здатні управляти політичними, економічними, інформаційними, демографічними й всіма іншими процесами .

У стратегічному відношенні   латентні    структури   тримають курс на глобалізацію     інформаційно-політичного,     економічного,     культурного     й релігійного просторів землі. У політичних відношенні міжнародні латентні організації    виступають   на   підтримку   різних   сил,   які   діють   на   світовій політичній арені відкрито. У військовому відношенні   латентні    структури прагнуть сформувати якусь подобу світових збройних сил. При цьому цілком природно, що за основу беруться війська країн НАТО. Дійсно, сьогодні США і їхні союзники є єдиною реальною військовою силою у світі  [11, с.17]. В економічному відношенні   латентні    структури  , актив яких складається з найбагатших людей планети, підтримують розвиток ринку через такі інститути, як ВТО, ВБ, МВФ і ряд інших. У релігійному відношенні таємні структури виступають за єднання релігій і припинення релігійних війн.

Змінилися обставини, у яких функціонують сучасні латентні структури . Це вже не таємні масонські ложі, якими вони були в період клерикальної реакції й панування тоталітарних режимів. Офіси масонських лож і клубів діють офіційно й досить доступні для широкої громадськості. Діяльність Тристоронньої комісії, Бильдербергского клубу, Давосского форуму висвітлюється в пресі. У століття політичного постмодерна й таємні спільноти мають потребу в піарі. Цікаво інше. Традиційним латентним структурам , що виступають, як правило, з позицій глобалізації, протистоять такі ж латентні структури антиглобалістів [12].

Отже, при розгляді латентної політики необхідно зазначити, що міжнародні латентні відносини (державні і недержавні) є важливим елементом її структури. В сучасному світі латентні міжнародні відносини відіграють важливу роль, при чому у цій сфері діють не тільки державні відомства, але й велика кількість недержавних таємних організацій, значна частина з яких є міжнародними. До проблематики діяльності міжнародних латентних організацій серед науковців та громадськості є неоднозначне ставлення. На сьогоднішній день більшість фахівців наголошують на тому, що у відповідності з процесами демократизації необхідність існування подібних утворень зникає.

 

Список використаної літератури

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [монографія].- К.: МАУП , 2000.- 384 с.

2. Брожко К. Спеціальна служби сучасної України// Людина і політика. - 1999.-№ З

3. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. - К., 1999. -427 с.

4. Грачев Г.В. Информационные технологии политической борьбы в российских условиях // ПОЛИС. - 2000 - № 3. - с.151 - 156 .

5. Землянов В.М. Своя контрразведка. - М.: Харвест,2004. - 416 с.

6. Карягин В.В. Дипломатическая жизнь за кулисами и на сцене. - М., 1994.- 320 с.

7. Кассис В.Б., Колосов Л.С. Из тайников секретных служб. - М.: Молодая гвардия, 1988.-203 с.

8. Кассіс В.Б., Колосов Л.С. За фасадом розвідок: Пер. з рос. - К.: Політвидав України, 1988.-397 с.

9. Кравченко В. „Інформаційні війни" не мають фронтів//Людина і влада. - 2000.-№ 11- 12.-с. 78.

10. Курілло В.С.Елементи теорії латентної політики// Наукові праці. - Т.25.

Вип.12. Політичні науки, 2002. - с.36 -41.

 11. Курілло В.Є. Латентна політика як соціальне явище// Наукові праці. -Т.25.Вип.10.Політичні науки, 2002.- с.13-17.

12. Курілло В.Є. Про деякі базові засади латентології як науки//Політичний менеджмент.-2004.- №1 (4).-с.53-62.

13. Кухта Б. Основи політичної науки. ч.4 - Львів, 1999. - 436 с.

14. Лебедева М.М. Мировая политика : Уч. для вузов .-М.: Аспект Пресе, 2003. -348 с.

15. Панарин И.Н. Информационная война и выборы.-М.: ОАО „Издательский Дом „ Городец", 2003. -411 с.

16. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. -М.: „Рефл - бук", К. „Ваклер",2000. - 624 с.

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика