prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Доповідь з філ. політики(распечатать).doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   65.5 КБ
СКАЧАТЬ

Миколаївський державний гуманітарний університет

ім. Петра Могили

Комплексу „Києво-Могилянська академія”

 

 

 

 

 

 

кафедра політології

 

 

 

 

 

Доповідь з філ. політики(распечатать)

 

на тему:

Доповідь з філ. політики(распечатать)

 

 

 

 

 

 

 

Виконала6 студентка 231 гр.

Сербіна О.О,

Перевірив: Бобіна О.В,

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2003

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

П антр

 

 

Методологія підходу до питання : суперечка між персоналізмом та імперсоналізмом

У тлумаченні політичної реальності , змісту взаємодії двох її головних полюсів – індивідуального та суспільного, приватного та громадського , людини та держави – існує дві головні  методологічні позиції персоналізм (лінія Епікура - Локка), в межах якого саме людина розглядається  як носій власної сутності ,самодостатня та самоцінна одиниця політики, зміст якої в даному випадку полягає в поступовому представництві , забезпеченні інтересів особистості, захисті та реалізації її невід’ємних прав; імперсоналізм (лінія Платона – Гоббса – Гегеля), в даному випадку людина розглядається перш за все як представник тієї чи іншої спільноти, в межах якої й намагаються здійснювати пошук його сутності , основні риси буття якої і задають основні         риси його існування.

Протистояння  двох позицій полягає у різних відповідях на питання  про те, кому належать права на основні  соціальні і політичні якості : індивіду чи роду, спільноті. Не важко помітити, що незалежно від відповіді на питання, формується дві прямо протилежні політичні позиції типу лібералізму та комунізму, анархізму та етатизму.

В наш час все більшого значення в інтерпритації місця людини та її діяльності в політичній реальності  фундаментальних характеристик набувають уявлення , які забезпечують можливість оптимального розуміння поєднаннязовнішньої детермінації та внутрішньої активності суб’єкта.воно скаладається з органічного поєднання уявлень про закон, як явище , що виражається у постійності, повторюваності, стійкості, упорядкованості та переконанні, що багато зусиль є марними.

Джерелом нелінійності політичного мислення, дії, процесу слвгує саме людина у всій своїй протирічності, багатоманітності, самодостатності. Тому необхідно вивчати як людські якості політики , так і політичні якості людини, бачити їх взаємоспрямованість та взаємодоповненість, розглядати політику як частину природи людини , розуміти, що лик політики визначається й типами людських особистостей , що вступають до політичних відносин. Цим визначається й необхідність політичної антропології, як науки про людину „політичну” – суб’єкт політично творчості, його можливості, межі,специфіка його впливу на соціальну та духовну сферу суспільства.

 

Образи „людини політичної”

Платон : специфіка діяльності політика – в управлінні великими масами людей, це пастух не одинаків, але табунів, що займається спільним удосконаленням людей, його ідеал – піклування про загальне благо, він повинен бути мудрим наслідувати справедливість, зміст якої в тому , щоб надати всім можливість мати свою долю в загальному процвітанні відповідно їх природнім даним. Політикою повинні займатися найбільш прилаштовані до цього люди – філософи.

Аристотель: розсудливість, прагнення до загальної користі, вміння наказувати та підкорятися наказам, слідування доброчесності та справедливості – якості , які  необхідні правителю.

Н.Макіавеллі: у сфері політики люди керуються специфічними інтересами та мотивами поведінки, успіх тут визначається чітким розрахунком , вмінням тверезо бачити наслідки своїх дій, глибоким знанням природи людини. Політика – це справа обраних, але доброму правлінню можна навчитися , так як існують вікові правила , знання , керування якими веде  до успіху, а відкидання відкриває шлях до поразки та невдачі . специфіка цієї сфери полягає в тому, що тут взаємодіють носії політичної влади , що будують свої відносини за іншими правилами , ніж це дозволяється між приватними особами.

Марксизм : поле діяльності людини в політиці, його успіх чи невдачі визначаються класовою належністю. В свою чергу і особистісні якості політика в значній мірі визначаються специфікою його діяльності, роллю, яку він виконує. Вона підкорює собі особистісні характеристики , хоча повністю не формує їх.

Вільфредо Паретто: в його працях відбувається перегляд принципів трактування образу політика , ствердження нових підходів , що відкривають можливість фіксації нових рис, меж цього феномену. Це виражається в дераціоналізації образу та мотивів поведінки людини політичної, опис уваги зосереджується на психологічній стороні. Як продовжувач макіавелістської традиції він вважає, що вирішальну  роль в політиці відіграє сила та хитрість, а основними типами ефективно діючих політиків є „леви” та „лиси”. Люди початково нерівні між собою і всі не можуть в однаковій мірі примати участь в політичному житті. Реальна влада в політиці та суспільстві здійснюється елітою – вузьке коло осіб, які своїми знаннями та здібностями , професійними та діловими успіхами довели свою обраність.

Макс Вебер: розглядаючи зайнятість політикою як покликання та як професію, пропонує достатньо чітку систематизацію особистісних якостей політиків:

· Професією політика є для тих , хто діє в ній виключно функціонально , зосереджуючи життєві зусилля на забезпеченні самого процесу, механізму дії з метою досягнення необхідного результату: це перш за все державний службовець – бюрократ;

· Ставлення до політики як до покликання формує особистість публічного політика.

Гарольд Лассуел: з його творчістю пов’язана радикальна зміна трактування образу політика , що вчинило вплив на сучасні уявлення про цей феномен: поглиблення дераціоналізації образу політика за рахунок звернення до аналізу його психологічних і навіть патопсихологічних характеристик. На його думку, для політичної людини принциповою цінністю є влада , а прагнення до неї стає основною життєвою ціллю. Тому сфера діяльності людини політичної не обмежується лише сферою політики. Основними типами політичної людини є адміністратор, агітатор, теоретик, при чому в одній конкретній людині можуть поєднуватися декілька типів. В його трактуванні , політична людина – це та, яка керує, впливає, спрямовує, від якої залежать.

Таким чином, не важко помітити, що основною тенденцією у формуванні образу „людини політичної” є рух до відображення в ній всієї повноти людської суті. А вираження цієї суті є результат діяльності не одного певного мислителя, а сумою зусиль цілої науки , що намагалася визначити найбільш вагомі для політики людські якості. Політик – це повноцінна, різноманітна, протирічлива людина. Але під час тривалого процесу змінюється й образ політики, як тієї справи , якою її належить займатися , він стає все більш багатоманітним та протирічливим, людським. Таким чином, людяність політики – це її багатоманітність, цілісність та протирічливість.

 

Типи політичних особистостей

Існує численність та неоднорідність типів, форм, відносин, ролей, функцій, які доводиться брати на себе людям в сфері політики. Безсумніву, вибір цих ролей здійснюється в значній мірі в силу внутрішньої схильності людини саме до певного типу політичної поведінки. Про це свідчить той факт, що навіть за радикальної зміни політичного ладу ролі, які виконуються людиною в політиці, залишаються незмінними . Так,  бюрократ залишається бюрократом, а бунтар протистоїть і новим порядкам, за встановлення яких він боровся. Можна сказати, що джерело різноманіття тих функцій , ролей, які на себе бере людина в політиці, має первинну психологічну та вторинну економічну, ідеологічну, статусну природу. Тому можна виділити такі типи політичних особистостей:

Лідер 

Це провідна політична фігура , що постійно знаходиться в зоні політичної уваги та активності, персоніфікує основні суб’єкти політичних відносин: дердави, партиї, організації, групи. Сутність політичного лідера вбачається в здійсненні авторитетного керівництва, вираженні інтересів наступників. Ця сутність реалізується у виражених рисах політичної поведінки лідера, серед яких виділяються:

ü Здатність брати на себе відповідальність, володіння впливом на інших людей;

ü Лідер артикулює інтереси та потреби інших людей, намагається втілити їх у життя;

ü Пропонує реальні, доступні засоби досягнення поставлених цілей;

ü Володіє здатністю управління в критичних ситуаціях;

ü Виступає в якості єднальної ланки у відносинах між різними людьми та соціальними групами, акцентуючи увагу на тому, що їх об’єднує, а не роз’єднує.

Варто зазначити, що майже завжди лідерство передбачає перебування людини в піку напруги силових полів політики, життя в умовах постійного психічного стресу, що виявляється тут певним природним психічним станом , та стійкість стосовно нього. Саме через це не будь-яка людина прагне чи може бути лідером, але більшість йде на це , розглядаючи політичне лідерство і як сферу самореалізації, і як обов’язок, і як насолоду, і як жертву.

Радник

Людина , що має розум лідера, але в нього відсутні необхідні для лідерства психічні якості, тому він губиться в критичних ситуаціях, нездатний до здійснення вирішального вибору. Тобто, він багато знає, але дуже боїться помилитися. Він слугує особистості, а не для маси, він просто не здатен проникнутися її інтересами, хоча й розглядає обслуговування особистості як служба державі, класу чи народу.

Наступник

Опиняючись посередником у відносинах між лідером та масою, він приймає як свої цілі лідера , пояснює їх на рівні свого розуміння масам. Хоча для нього сенс політичного руху персоніфікується в лідері, а слугування йому ототожнюється з слугуванням основному інтересу, ідеї, він виступає і як безкомпромісний критик лідера, а через непогодження з ним може покинути рух.

Бюрократ

Це людина-функція, ціль для нього не є важливою, значення має лише робота. На його думку, якщо вона буде виконуватися добре, той цілі будуть досягнутими. Він постійно демонструє байдужість до віддалених цілей, надає перевагу ближчим або взагалі їх не має. Відсутність ціннісної мотивації формує в нього ставлення до політики як до сфери реалізації приватних, особистих , але не суспільних інтересів. Ідеологія розглядається ним як засіб керування людьми, а неефективність керування розглядається як сигнал, що настав час її змінити. 

Реформатор

Така людина в політиці прагне до новацій , але її тяготить минуле , він інколи прагне відкинути його. В перетвореннях перш за все орієнтується на засоби , та як реформатор знає, що якщо необхідні засобі є відсутніми, то і ціль виявиться недосяжною. Тому він завжди наголошує на необхідності висунення цілей , які будуть співмірними з умовами та засобами, що є зараз наявними.

Бунтар

Критично ставиться до всіх аспектів оточуючого середовища , прагнен його радикально змінити щодо власних уявлень. Він переважно використовує моральні критерії оцінки політичних явищ. Складно коньактує з іншими людьми, так як поважає лише своїх посідовників та однодумців.

 

                                   Висновок

Отже, можна говорити , що політика та людина не можуть повноцінно існувати один без одного. В той час політика і людина є ніби межами існування один для одного , їх розрив або повне злиття призводять до взаєморуйнації. Оптимальним рівенем включення людини до політики  є стан громажянського суспілбства, коли справа суспільних структур полягає в в забезпеченні нормальних умов для його існування. Тому , щоб не виникали соціальні та історичні катаклізми, що виходять з політичного середовища, потрібно досліджувати ситуації, коли інтерес до політики виявляється обов’язковим , а його відсутність у більшої частини населення – небезпечним.

Демидов А.И. Учения о политике: философские основания.2001, c.111-137

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика