prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / Моральність переходу до ринкової економіки.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   139.0 КБ
СКАЧАТЬ

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

 

 

 

 

Кафедра політичних наук

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

„Моральність переходу до ринкової економіки”

 

 

 

 

 

 

Виконала:   ст.  531-м   групи    

Іванова С.В.

Перевірив: доц. Курілло В.Є.

 

 

 

 

 

Миколаїв-2006

План

Вступ

1. Поляризація доходів населення України в ринковій економіці і пов’язані з нею проблеми

2. Соціальна відповідальність бізнесу в ринковій економіці

3. Урядова відповідальність в ринковій економіці, приватизація та поточні проблеми

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ефективність розподілу і використання ресурсів суспільства в економічній теорії все частіше зіставляється з такими цінностями, як справедливість, повага до людського життя, неприйняття експлуатації, а економічний аналіз включає і аналіз соціально-етичний, де увагу приділяють проблемам співвідношення ефективності і справедливості, багатства і зубожіння, свободи і регулювання.

Перебудова командно-адміністративної економічної системи на ринкову вимагає створення „моральної інфраструктури”, щоб нейтралізувати привабливість речизму, погоні за матеріальними цінностями і потенційну корупцію, що супроводжують ринкову економіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поляризація доходів населення України в ринковій

економіці і пов’язані з нею проблеми

Ринкові перетворення в Україні призвели, з одного боку, до появи кризових явищ у виробництві, ускладнення ситуації на ринку праці, зниження продуктивності праці і високого рівня диференційованості оплати праці найманих працівників, з іншого, - стали підґрунтям трансформації соціально-економічних відносин у суспільстві [16, с. 241].

Наше суспільство знаходиться на першому етапі „входження в ринок”. В просторі ринку зустрічаються продавець і покупець товару, а їхні дії підкоряються сукупності жорстких законів економіки. З іншого боку, „носіями ринку” виступають люди, які живуть за правилами, що відрізняються від законів економіки [8, с. 34-35].

На думку дослідника Гайгера, ринкова економіка, а тим більше перехід до неї, вимагає багатостороннього державного регулювання, активної соціальної політики держави, яка в певній мірі нейтралізуватиме негативні соціальні наслідки ринкових реформ [2, с. 18].

В контексті даної теми моральність можливо розглянути як показник цілей та цінностей, інтересів та потреб, заради яких люди здійснюють ті чи інші дії у сфері економіки. Етичні проблеми часто виникають у зв’язку з дією ринкового механізму, а точніше з недоліками останнього.

Ринкова економіка породжує значну нерівність в розподілі грошового доходу і багатства. Великі доходи мають не тільки люди, які мають здібності, освітній рівень, професійну кваліфікацію (яким має відповідати висока заробітна плата), а й ті, кому пощастило зародитися в заможній родині, оскільки багатство примножує додатковий фінансовий прибуток. Тобто, об’єктивно існує тенденція до того, щоб заможні ставали ще багатшими. А доля інвалідів, літніх людей, сиріт (тобто уразливих верств суспільства), чиї матеріальні, професійні, інтелектуальні можливості обмежені, - це низькі доходи чи взагалі їх відсутність.

 Заможні можуть „голосувати доларом”, бідні такої можливості позбавлені, тому в надлишку можуть вироблятися предмети розкоші і в недостатній кількості – предмети першої необхідності для тих, хто їх потребує [2, с. 96, 108].

Як зазначає, Н.Вернер, заробити мільйон в Україні з кожним роком дедалі легше. Кількість легальних мільйонерів-українців збільшилася майже вдвічі. За даними Державної податкової адміністрації, річний дохід у розмірі більш ніж 1 млн грн за підсумками минулого року задекларували 5708 українців. У 2004 році офіційних мільйонерів в Україні налічувалося 3057. Найбільше мільйонерів мешкає в столиці — 726 осіб. Загалом, за оцінками фахівців CASE Україна, у нашій країні менше багатіїв, ніж в інших країнах, що розвиваються [1].

Зараз у нас взагалі унікальна ситуація: бідність є проблемою й для працюючих. За даними Міністерства праці і соціальної політики рівень бідності в Україні  на 2005 р. становить 27,1 %, а межа бідності складає 365 грн. [14]. За станом на червень 2006 року, 814 тис. громадянам України була нарахована зарплата нижче мінімальної, установленої законодавством, а зарплата 2,76 млн. чоловік була менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На таких категоріях громадян необхідно зосередити особливу увагу. Саме тому прем'єр-міністр України визначив подолання бідності серед працюючих як один із основних пріоритетів соціальної політики на наступний рік [19].

Надмірна диференціація прибутків в суспільстві негативно позначається на здоров’ї населення. Індекс Джині, який характеризує ступінь нерівномірності в розподілі доходів, в такій країні як Швеція складає 25%, а для США – 40%. Він пояснює, чому, наприклад, така країна як США, одна з найбагатших країн світу, витрачає більше ніж інші країни на охорону здоров’я і посідає нижче 25 місця за рівнем тривалості життя. Різниця доходів багатих і бідних в США найбільша [11, с. 5].  

Несправедливий розподіл доходів в країні призводить до нерівного доступу різних прошарків населення до товарів і послуг, які прямо чи опосередковано сприяють покращенню стану здоров’я. Це, в свою чергу, сприяє зниженню ефективності профілактичних заходів (наприклад, щеплення дітям), контролю захворюваності (наприклад, туберкульозом), підвищення показників злочинності, що впливають на здоров’я населення [11, с. 8].

Зв’язок між нерівністю доходів і здоров’ям досліджувався в країнах з так званою перехідною економікою, де в якості міри здоров’я було обрано показник смертності населення [17, с. 9]. Так, наприклад, загальний коефіцієнт смертності в Україні в 1989 р. складав 11,7%, а коефіцієнт Джині 22,8%, вже в 2000 р. – 15,4% - смертність і 36,3% - коефіцієнт Джині. В Україні рівень смертності в 2000 р. був рівний смертності в країнах Африки південніше Сахари – 15 померлих на рік в розрахунку на тисячу осіб. За період „трансформації” ми втратили з 52 млн. до 46 млн. 900 тис. А природний рух населення (кількість народжених – кількість померлих) складає в Україні на 2005 р. 426,1 тис – 782 тис. = - 355,9 тис. [17, с. 10].

“Індекс Джині” в Україні у 2002 році склав приблизно 34%. Але тут важливі навіть не абсолютні цифри, які зовні не гірші, ніж у багатьох розвинених державах, а у необхідності рішуче подолати тенденцію щодо поступового збільшення майнового розшарування. Ця негативна тенденція справляє сильний негативний вплив на соціальну ситуацію в Україні, починаючи з 1991 року. Якщо її не здолати, то Україна ризикує назавжди потрапити до переліку відсталих країн [6].

На 2006 рік коефіцієнт Джині (індекс концентрації доходів, що демонструє ступінь нерівності в суспільстві) для України становить 45%. Тобто більша частина національного доходу розподілена серед 55% українців. Це досить високий показник. Наприклад, для Білорусі коефіцієнт Джині становить 35% [1].

Суттєвим прорахунком уряду нашої держави в сфері регулювання процесів реформування економіки, було різке зниження вимог до роботодавця щодо мінімальної заробітної плати. Гарантований державою рівень мінімальної заробітної плати не забезпечував навіть елементарного фізіологічного виживання робітників і практично означав взагалі відмову від будь-яких вимог до роботодавця і перенесення на рівень підприємств також і вирішення питання про мінімальну зарплату [13, с. 54].

Хоча в ринковій економіці жоден голова фірми не може сплачувати робітнику більше ніж той приносить йому прибутку, робітник сподівається, що якими б важкими не були умови виробництва, кількості безробітних в країні, є певний рівень заробітної плати, нижче якого вона не може опускатися. Мова йде про мінімум, який асоціюється з певним рівнем життя і певною ціною праці [13, с. 53 – 54].  

Одним із перших базових соціальних стандартів, який був затверджений в Україні, стала мінімальна заробітна плата. Мінімальна зарплата визначається із врахуванням вартості мінімального споживчого кошику з поступовим наближенням до його рівня середньої заробітної плати по економіці (по мірі економічної стабілізації та зростання економіки), рівня зайнятості, продуктивності праці та інших економічних показників. 

Законодавче закріплення мінімальної заробітної плати переслідує основну мету – обмежити падіння зарплати, не дати їй знизитися до рівня, при якому робітники не зможуть задовольняти основні потреби [2, с. 81].

 

Табл.1. Мінімальна заробітна плата [4]

Рік

Сума грн./міс.

1998

55

1999

75

2000

118

2002

165

2003

237

2005

265

2006

375

В ході президентської компанії 1999 року, 15 липня 1999 року президент підписав Закон „Про прожитковий мінімум”, який визначив правові основи встановлення та застосування цього соціального стандарту. За цим Законом прожитковий мінімуму – це вартісна величина набору продуктів харчування непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, задоволення соціальних та культурних потреб особистості.

Із застосуванням соціального стандарту прожиткового мінімуму виникли чисельні проблеми в ході бюджетного процесу-2006. В першу чергу, це стосується новації уряду поетапно збільшувати прожитковим мінімум протягом року. Так законом про держбюджет на 2006 рік встановлено такі розміри прожиткового мінімуму: з 1 січня – 453 грн., з 1 квітня – 465 грн., з 1 жовтня – 472 грн.

За законом «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум може переглядатись протягом року з врахуванням поточного рівня інфляції та індексу цін, тобто його розмір можна переглядати протягом бюджетного року у визначених випадках. Крім того, цей стандарт розраховано на основі застарілої структури споживчого кошику, яка повинна була переглядатись саме у 2005 році. Фахівці ФПУ підготували для уряду новий порядок розрахунку прожиткового мінімуму та власне й сам розрахунок, за яким прожитковий мінімум повинен складати 1008 грн. Проте, урядом ця пропозиція була проігнорована, і прожитковий мінімум було встановлено вдвічі менший. Комітет з питань соціальної політики та праці за результатами розгляду урядового проекту бюджету-2006 запропонував затвердити прожитковий мінімум у розмірі 662 грн. Однак, і ця пропозиція не була врахована, й розмір прожиткового мінімуму законодавчо був встановлений у запропонованому урядом розмірі [4].

Економісти підрахували, якщо депутати підвищать мінімальну зарплату до рівня прожиткового мінімуму, роботодавці скорочуватимуть робочі місця. Зросте собівартість продукції, і наші товари не зможуть конкурувати з дешевим імпортом.

Тільки на те, щоб зрівняти мінімальну зарплату із прожитковим мінімумом, потрібно 13,5 млрд. грн. У бюджеті таких грошей немає.  Голова Федерації профспілок України Олександр Юркін вимагає від уряду встановлення мінімальної заробітної плати на рівні 2-2,5 прожиткових мінімумів; зростання середньомісячної зарплати втричі і забезпечення її еквіваленту не менше 3-х доларів за годину.

Експерти кажуть, такі вимоги абсурдні. Нині година праці українця коштує близько двох гривень із розрахунку мінімальної зарплати. Скарбниця ледь витримує таке навантаження. Збільшення її всемеро для економіки пастка і прямий шлях до розкручування гіперінфляції.

Добробут українців залежить від зростання економіки, а не популістських вимог, кажуть економісти. Тому перш ніж збільшувати рівень мінімальної зарплати треба вирішити, як наповнювати бюджет. Тоді зростання виплат буде економічно обґрунтованим [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Соціальна відповідальність бізнесу в ринковій економіці

В суспільствах перехідної ринкової економіки єдина відповідальність бізнесу – це збільшення прибутку, бізнес як прибуткове вкладення капіталу незалежно від його матеріально-речової форми функціонування.

Загострення конкурентної боротьби на ринках між суб’єктами економічних відносин, зокрема, роботодавцями і найманими працівниками. Виходячи з того, що мета бізнесу – максимальний прибуток, а макроекономічної політики держави – підтримка відповідних темпів економічного росту чи морально забезпечувати цей ріст за рахунок майбутніх поколінь, споживаючи велику долю невідтворюваних ресурсів, забруднюючи навколишнє середовище [2, с. 136].

Існують переконливі аргументи на користь того, що держава повинна захищати тих, хто повинен піти з роботи у зв’язку з народженням дитини чи хворобою дітей. Батькам необхідно гарантувати право повернутися на роботу і отримати компенсацію за втрачену зарплату.

Коли батьки намагаються виконувати свої обов’язки, в ринковій системі вони можуть зустрітися з загрозою втратити роботу, затриматися в просуванні по службі, втратити прибавку до зарплати через тимчасову відсутність на роботі. Максимальність прибутку в даному випадку стимулює роботодавця взагалі не брати на роботу жінок дітородного віку; жінок з дітьми або скоротити будь-які інші пільги для своїх робітників [2, с. 318-319].

Дискримінація в сфері зайнятості проявляється в тому, що за умов однакової кваліфікації, освіти, досвіду роботи жінки, представники національних меншин отримати більш низьку заробітну плату. Дискримінація – це не тільки несправедливість, а й бажання ринку збалансувати економічні втрати суспільства [2, с. 287 - 289].

Розроблюючи програму економічних реформ, уряд повинен приділяти особливу увагу добробуту людини, гарантувати найбільш уразливим прошаркам захищеність в ході економічних змін. Практика ринкової системи доводить, що якщо соціальні виплати надто великі, зменшити економічні стимули. Існує сильна залежність між розміром соціальних виплат і зловживання ними [2, с. 404-405].

В бюджеті 2006 р. на життєдіяльність ВРУ передбачено більше 563 млн. грн. З них 260,8 млн. грн. – зарплатня народних обранців.

 

Табл.2. Деякі статті фінансування

ВРУ на 2006 р., млн. грн. [12, с. 34]

Стаття фінансування

Витрати із загального фонду Держбюджету

Здійснення законотворчої діяльності

346,5

Організаційне, інформаційно-аналітичне і матеріально-технічне забезпечення діяльності

97,2

Організація і здійснення офіційних прийомів

1,8

Візити народних депутатів за кордон

9

Обслуговування діяльності ВР

60,6

Створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів законодавчої влади

14,2

Фінансова підтримка санаторно-курортного комплексу Управління справами ВР

4,7

Висвітлення діяльності народних депутатів України за допомогою телебачення і радіо

20,5

Фінансова підтримка видання газети „Голос України” і журналу „Віче”

6,4

Капітальний ремонт житлового фонду

2,2

Всього

563

 

Табл.3. Витрати на діяльність парламенту

в 2001-2006 рр., млн. грн. [12, с. 35]

Рік

Витрати

2001

164

2002

184,3

2003

201,6

2004

327,2

2005

455

2006

563

 

Бюджет народного депутата 5-го скликання (1 депутат = 400-420 тис. грн. на рік або в середньому 32 тис. грн. в місяць):

1. Заробітна плата – близько 16 тис. грн. в місяць (згідно з Законом „Про статус народного депутата України”, постановами ВР „Про кошторис витрат Верховної Ради України”):

Ø оклад – близько 5 тис. грн.

Ø доплата за ранг держслужбовця – 160 грн.

Ø надбавка за особливі умови проходження держслужби – 100% окладу;

Ø надбавка за особливий характер роботи – 50% окладу;

Ø надбавка за знання мов – 25% окладу;

Ø надбавка за вислугу років – до 40% окладу;

Ø надбавка за наукові звання – до 20% окладу.  

2. Забезпечення діяльності депутата – близько 16 тис. грн. в місяць (згідно з Законом „Про статус народного депутата України”, положенням „Про помічників-консультантів народних депутатів України”, постановами ВР „Про кошторис витрат ВРУ”):

Ø утримання помічника депутата – 8 тис. грн.

Ø компенсація витрат на виконання депутатських повноважень – 8 тис. грн. (представницькі витрати, відрядження, службовий автотранспорт (20 годин на місяць), оплата за виступи в ЗМІ; канцтовари).

3. Санаторно-курортні блага (відповідно до Закону „Про статус народного депутата України”):

Ø щорічна матеріальна допомога на оздоровлення (дві зарплати) – 32 тис. грн.

Ø щорічний безкоштовний відпочинок в одному з санаторіїв ВР в Криму – СКК „Дюльбер” або СКК „Ореанда” (24 дні)

Ø безкоштовне лікування у відомчій лікарні „Феофанія”

4. Нерухомість (одноразово):  

Ø 2-, 3-, 4-кімнатна (в залежності від кількості членів родини) квартира в Києві або грошова компенсація – 100-400 тис. грн.

Ø дачна ділянка – від 10 соток

5. Додатково (відповідно до Закону „Про статус народного депутата України”):

Ø безкоштовна освіта (магістратура, аспірантура), як правило, у вузах вищої ступені акредитації

6. Після складання повноважень (згідно з Законом „Про статус народного депутата України”):

Ø 1 рік матеріальної допомоги непрацюючим – 100% депутатської заробітної плати

Ø матеріальна допомога не працюючим більш року – 50% депутатської зарплати

Ø пенсія – 80-90% депутатської зарплати [12, c. 36].

Суспільство виграє від того, якщо більше людей буде залучено в процес створення багатства. Тому ринкова економіка може надати невеликі соціальні виплати, які задовольнятимуть витрати лише на задоволення мінімальних потреб [2, с. 404-405].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Урядова відповідальність в ринковій економіці, приватизація та поточні проблеми

Економічна злочинність і економічна експлуатація є наслідком корисливості і егоїстичності ділових людей і часто відбуваються при співучасті політиків [2, с. 529].

Фінансові скандали не відбувалися коли б комерційні й інноваційні банки, аудиторські фірми, директори компаній, урядовці зберігали у своїх ділових відносинах моральні норми.

Злочини на зразок вбивств, ґвалтування, пограбування стають непоодинокими явищами в нашому суспільстві. Підвищений рівень свобод в державах з ринковою економікою створює великі можливості для скоєння злочинів пов’язаних з наркотиками, які є причиною високого відсотка насильницьких злочинів. Іншою причиною є зубожіння і погані умови життя.

У 2004 р. на облік споживачів наркотиків в Україні поставлено 23995 осіб. З року в рік кількість зростає. На 1 січня 2005 р. їх загальне число склало 124805, серед них хворих на наркоманію – 83741 особа. У їх структурі 4850 – неповнолітніх та 22356 – жінок. Померло у 2004 р. – 1878, а за період 1991-2004 рр. – 15 тис. 240 осіб споживачів наркотиків, що перебували на профілактичному обліку [9, с. 64].

Ситуація розповсюдження наркотичних засобів в Україні швидко набуває загрозливого характеру. Наркотизація торкнулася практично всіх регіонів країни та верств населення. Виготовлення і торгівля наркотиками перетворилася із складного ремесла на комерційну індустрію, що стає невід'ємною частиною тіньової економіки. Основним стимулом до збільшення виробництва наркотиків і торгівлі ними є зростання масштабів вживання останніх, а звідси – й попиту. Враховуючи, що споживання наркотиків здебільшого приховується, реальна кількість наркоманів, за оцінками експертів, перевищує наведені дані у 10—12 разів. Соціологічні дослідження показують, що майже 10 відсотків населення знайомі з наркотичними засобами і психотропними речовинами.

39,536 тис. розкритих у 2004 р. карним розшуком злочинів – кожен шостий (63,2) пов’язаний з наркотиками (19,2%), серед яких 17768 – збут наркотиків, 2708 – притоноутримання, 815 (у тому числі 255 неповнолітніх [9, с. 64].

Зміцнення дієздатності держави передбачає утвердження в суспільстві надійних противаг бюрократизації управлінського апарату, подолання його корумпованості. Такими противагами може бути лише реальна демократизація всіх сфер суспільного життя, і насамперед економічних відносин, забезпечення їх прозорості, утвердження дійових інститутів громадського суспільства. Політика держави має зосереджуватися і на обмеженні впливу олігархічних структур, протидії їхньому зрощуванню з державним апаратом. Держава ніколи не зможе реалізувати свою конструктивну місію за умов, коли заінтересовані групи мають можливість визначати її політику, впливати на законодавчі органи, судову практику, центральні та місцеві управлінські  інституції.

Створення таких умов сприяла офіційна політика прискореної приватизації, яка здійснювалася починаючи з 1992 року. І в цьому питанні потрібна повна ясність: за відсутності достатніх нагромаджень національного капіталу альтернативи корумпізації та олігархізації приватизаційного процесу практично не було. Слід також усвідомлювати, що за відсутності ефективних противаг діє закономірність розширеного само відтворення олігархічного капіталу. Переступивши певну межу, він стає всесильним. Багато країн опинилися на  обочині сучасної цивілізації, своєчасно не відчувши загрози олігархічного розвитку. У цьому зв’язку спроможність держави гарантувати для всіх без винятку суб’єктів господарської діяльності єдині “правила гри” становить ключову ознаку її дієздатності. Це водночас і основа інвестиційної привабливості економіки, а відтак – її стабільного розвитку.

Загальна сума доходів від приватизації в бюджеті на 2006 рік — 2-2,5 млрд. гривень. Відповідно до планів Фонду держмайна, найбільшим об’єктом мав стати Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд, приватизація якого перенесена була з 2005-го на 2006 рік. Решту ФД збирався одержати від продажу акцій неліквідних підприємств. Проте наприкінці листопада 2005 р. на конференції представників бізнесу та уряду під символічною назвою „Україна на розпутті?” Віктор Ющенко заявив, що 2006 року буде проведено публічну приватизацію й інших стратегічних об’єктів —„Укртелекому”, Нікопольського заводу феросплавів, Одеського припортового заводу та ряду інших об’єктів. Остаточна програма приватизації залежатиме від компромісів між урядом і парламентом. Але важливішим залишається питання не що продадуть, а як продадуть [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Поняття людський капітал означає не лише усвідомлення вирішальної ролі людини в економічній системі суспільства, а й визнання необхідності інвестування в людину. Інвестиції в людський капітал є вкладенням в людину, підвищують її продуктивні здібності й продуктивність праці. Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі й які сприяють зростанню в майбутньому продуктивності та доходів працівника, розглядаються як інвестиції в людський капітал. Основними видами є такі: витрати на освіту, включаючи загальну і спеціальну, формальну і неформальну освіту, підготовку за місцем роботи і т.д.; витрати на охорону і зміцнення здоров’я; витрати на мобільність; витрати на пошук економічно значимої інформації; виховання дітей (вкладення в майбутній людський капітал) та ін.

Можна вважати, що головні завдання щодо ринкової економічної трансформації Україна вже виконала. Тепер слід подбати про те, щоб надати щойно сформованому ринковому суспільству “людського обличчя”. Зокрема, мається на увазі зниження рівня майнової нерівності, поліпшення стану медичної, освітньої та пенсійної систем і т.д. За орієнтир нам має правити такий політичний устрій, який враховує інтереси усіх основних суспільних верств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Вернер Н. Країна мільйонерів // Галицькі контракти. – 2006. - №7.

2. Гайгер, Линвуд Т. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. – М.: „ИНФРА-М”, 1996. – 560 с.

3. Грішнова О., Тертична Л. Економічна природа і значення категорії людський капітал // Україна: аспекти праці. – 2003. - №7. – С. 33 – 37.

4. Дослідження „Подолання бідності, соціальний захист (питання пільг) та пенсійна політика” у програмних та виборчих документах основних політичних сил, які беруть участь у виборах до Верховної Ради України у 2006 році // www.rada.gov.ua

5. Економіка України не готова до зростання мінімальної зарплати // www.finance.ua

6. Медведчук В.В. Соціал-демократія і соціальна політика: європейський досвід і українські перспективи // www.sdpuo.com/conference/3fbe051a6348b

7. Мінпраці пропонує підвищити мінімальну зарплату вже у вересні // www.proUA.com

8. Овсянкіна Л. Проблеми моральності в умовах становлення ринкової економіки // Нова політика. – 1999. - №3. – С. 33-36.

9. Піщенко Г., Мінченко С. Кримінологічна характеристика наркоманії в Україні // Право України. – 2005. - №9.

10. Радаев В.В. Социология потребления: основные подходы // Социс. – 2005. - №1. – С. 5 – 18.

11. Римашевская Н.М., Кислиціна О.А. Неравенство доходов и здоровье // Народонаселение. – 2004. - №2. – С. 5 – 17.

12. Рогожкин Д., Андреева Е. Благародное содержание // Бизнес. – 2006. - №22. – С. 34 – 37.

13. Саболевская А. Роль зароботной платы в рыночной экономике // МэиМО. – 2002. - №12. – С. 49 – 57.

14. Сахань І. Рівень бідності в Україні знизився з 27,3% до 27,1% // www.top.rbk.ua/ukr/newsline/2006/07/14/106743.shtml

15. Святненко А. На розпутті. Якщо плани біржової приватизації буде виконано, наступного року ринок акцій може відродитися // Дзеркало тижня. – 2005. - №49.

16. Тарасов С. Соціалізація економіки в системі трансформаційних процесів суспільного розвитку // Регіональна економіка. – 2004. - №1. – С. 241 – 248.

17. Україна у цифрах у 2005 році. Статистичний довідник. Державний комітет статистики України. – Київ: Вид-во „Консультант”, 2006. – 247 с.

18. Шаринська О. Цінова стабільність: сутність і чинники впливу // Вісник НБУ. – 2005. - №5. – С. 34 – 39.

19. Швець Т. Як приборкати бідність по-українськи // www.sdpuo.com/news/part-news/454f0731ccf3e/

20. Яценко Н. Бюджетна організація та бюджетна література. Уряд вніс до парламенту проект державного бюджету України на 2007 рік // Дзеркало тижня. – 2006. - №35. – С. 1, 7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика