prepod

Путь к Файлу: /Гуманітарний Університет / ДОПОВІДЬ з ФІЛОСОФІЇ ПОЛІТИКИ(2.doc

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   11.04.2015
Размер:   51.0 КБ
СКАЧАТЬ

 

 

Понимание в политике

 

Повнота та складність політичної реальності досягається лише під час активного використання різноманітних методів та пізнавальних прийомів в її вивченні. Так склалося , що ав політичній науці увага вчених була зосереджена перш за все на об’єктивному боці політичних процесів: взаємодії держав та їх органів, опису різноманітних видів політичної діяльності та її результатів, оцінці  ефективності різних типів політичних систем.

Але політика утворюється не лише діями, а й словами, це реальність, яка формується як з фактів, що підлягають фіксації об’єктивними методами , так з значень, що проявляються у взаємодії суб’єктів , тому і вимагає використовувати поряд з іншими методами методи герменевтики , ціллю якої є осягнення внутрішнього світу суб’єкту, що діє в політиці. Очевидно, що політика являє собою типовий вид комунікативної ліяльності, що здійснюється в знаковій формі. Більшість її проявів , особливо , коли мова йде про роль та місце суб’єкта в її здійсненні, можна представити у вигляді текстів та вивчати герменевтичними методами. Детальніше зупинимося на них в наступному розділі.

 

Політика і герменевтика

Серед можливих напрямків використання цієї методології можна виділити наступні проблеми:

· Інтерпритація, виявлення значення та змісту різноманітних політичних текстів;

· Тлумачення політичної символіки (при цьму модуси тлумачення знаходяться в залежності від просторових, часових, культурних характеристик як суб’єкта, так і об’єкта цієї операуції );

· Виявлення причин та механізмів політичного впливу;

· Дослідження механізмів залежності політичної психології та мислення від історії та ситуації;

· Вивчення та критика ідеологічної свідомості, що відіграє велику роль в політичній орієнтації;

· Аналіз мотивації політичної поведінки , яка не зводиться до об’єктивної зовнішньої детермінації;

· Дослідження всієї різноманітності проблем політичної комунікації та діалогу;

· Вироблення ефективних та різноманітнпих шляхів політичної соціалізації.

В центі цієї методології лежить виявлення меж, можливостей розуміння в політиці. Але слід мати на увазі,що в сфері політичної реальності термін “розуміння” володіє двома взаємопов’язаними ,але різними змістами. По-перше, воно висткпає як гносеологічна процедура , як метод вивчення політичних явищ, що вивчає політику з точки зору виявлення змісту та значення її феноменів для суб’єкта, розгляд цінностей , якими він керується в цьому світі. По-друге, воно слугує й онтологічним процесом осягнення суб’єктом політики тієї сфери реальності, в якій йому належить діяти, й здійснюється як її тлумачення, ієрархізація цінностей, якими вона для нього володіє.

Спільним в цих двох типах розуміння є як зміст(суб’єкт в даному випадку має сраву з ціннісним світом, з виявленням значення і змісту його компонентів), так і структура : в них міститься і вияв якостей об’єкта , і інтерпритація, співвідношення з внутрішнім світом суб’єкта. Ця спільність виникає в наслідок наявності внутрішнього зв’язку між ідеями та діями. Різниця – в інтенціях та смисловому змісті цих двох видів рефлективної  діяльності : розуміння як гносеологічна про цедура характеризується прагненням до певного рівня відстороненості від політики , що дає можливість співставлення з іншими методами та типами ставлення до політичної реальності; розуміння як онтологічний процесповнісю занурене в світ політики, належть йому та діє в ньому.

І в тому , і в іншому випадку розуміння пов’язане з поясненням, але їх взаємодоповненість визначена різною інтенцією цих процедур. Пояснення спрямоване в минуле, на пошук причин того чи іншого явища. Вектор розуміння – в майбутнє, воно слугує основою орієнтації суб’єкта, що діє і пізнає.

 

Розуміння як онтологічний процес

 

В даному випадку під розумінням мається на увазі виявлення значення , осягнення , відкриття для оточуючого світу, що передбачає вибір способа ставлення до нього.

Очевидно, що будь-який тип впливу(а це аспект влади)є опосередкованим розумінням. Політика -  це комунікативний вид діяльності , що є неможливим без обміну значеннями, інформацією. Тому виявлення змісту – центральна процедура в онтологічній процедурі розуміння, яка передбачає досягнення ясності у використанні термінів.

Ясність змістів у політиці складається не лише з знання , але й з оцінки  - співставлення інформації, що використовується в політичній дії інформації з внутрішнім світом суб’єктів політики. Воно робить найважливішим елементом політичного зання вміння пов’язати той чи інший політичний факт з власною долею. В цьому полягає не лише піпізнавальний, гносеологічний, а й глибоко практичний , онтологічний зміст , що відбуається на основі розуміння , яке виявляється важливою передумовою здійснення багатьох політичних процедур та дій. Наприклад:

· Прийняття політичних рішень;

· Здійсненя впливу , який є неможливим , якщо відсутнім є розуміння, навіть тому, що команди суб’єкту впливу не сприймаються його об’єктом;

· З’ясування своєї поведінки з поведінкою інших людей.

Розуміння є також необхідним і для досягнення згоди, без якої політична дія , що носить груповий характнр, є цілком неможливою. Воно єі необхідним компонентом діалогу, що дозволяє розкрити позиції та наміри учасників політичної дії, визначити їх взаємні інтереси.

 

Передумови та рівні розуміння в політиці

 

Розуміння залежить від :

· Рівня освіти учасників політичного процесу, саме він визначає коло відомих їм термінів, середній рівень пізнавальних можливостей;

· Рівеня інформованості, який безпосередньо впливає на склад свідчень про основні факти, імена, терміни, що є необхідними для орієнтації у сфері політичних відносин;

· Рівня та типу культури учасників політичних відносин ;

· Інтересу до політики, що формує характер , спрямованість уваги до тих чи інших фрагментів політичної реальності , та впливає на на рівень готовності суб’єктів до сприйняття політичної інформації;

· Соціального статусу – в залежності від нього люди по-різному сприймають, тлумачать політику та своє місце в ній.

Рівні розуміння певним чином визначаються характером , типом світогляду, яким керується суб’єкт політики.ь якщо таку типологію покласти в основу класифікації, то можна виділити наступні рівні:

· Науковий – базується на фактах , істинному знанні про різні фрагменти соціальної та політичної реальності, їх аналізі та інтерпритації за допомогою загальновизнаних в даній сфері(науці) процедур раціонального пізнання: моделювання, екстраполяції та факторного аналізу. На даному рівні виділяють два різні типи розуміння в політиці: А – сциєнтистський та Б – професійний, політологічний.

Тип А базується на використанні чітких, перш за все математичних методів збирання та узагальнення фактів. В межах даної методології здійснюється досить достовірне прогнозування політичних процесів, формуються різні варіанти прийняття політичних рішень.

Найбільш оптимальним для політики є професійний , політологічний рівень(тип Б), який представляє собою складний синтез різних методів та засобів пізнавальної діяльності , серед яких можна виділити: наукове знання,що орєнтованена пізнання політичної реальності об’єктивними, раціональними методами; оцінку – здатність пов’язати знання з інтересами , позиціями , потребами суб’єкта, що діє в політиці; інтуїцію; “здоровий глузд”. Таким чином, рівень Б є найбільш сприятливим для здійснення політичної діяльності, яка завждирозгортається в певноу просторовому, економічному,культурному середовищі.

В типі Б знання та цінності знаходяться в деякому збалансованому стані,надаючи даному типу розуміння високого рівня реалізму. В наступних же типах цей баланс порушується , і відбувається все більше зростання суб’єктивного боку.

Наступним типом розуміння є тип В, основним, домінуючим компонентом якого є цінності, його можна назвати ідеологічним, ціннісно-орієнтованим: світ об’єкту тут розглядається через призму його значення для суб’єкта, домінує суб’єктивне ставлення до дійсності – це погляд на політичну реальність з позиції бажаного ,з точки зору врахування  та вираження інтересів та потреб суб’єкта.

Ще меншу роль раціональна аргументація відіграє на рівні Г – міфологічного, образного розуміння. Цінність тут намагається набути видимих рис , стати образом.

Часто зустрічається й активно діє в політиці містичне розуміння(тип Д), яке побудоване перш за все на таки х компонентах, як впевненість, покликання, харизма, та передбачає можливості існування безпосереднього, аксіоматичного знання, що отримується з “ вищих сфер”, прагнення через звернення до них набути авторитет та підтримку, що та неоюхідні для даної сфери.

Існують й інші, більш прості способи відображення та переживання політичних реалій, серед яких є і підсвідомі імпульси та потяги, страх,різноманітні прояви масової психології .

 

Міжрівнева взаємодія в розумінні

 

Взаємодія в межах одного рівня розуміння може здійснюватися в двох формах:

Політичний діалог, для якого характерним є використання його учасниками схожих уявлень , лексики та способів обгрунтування висловлювань.

Антидіалогічна взаємодія: “диспут” – йогоучасники знають, про що йде мова, розуміють характер аргументації, але відкидають ідеї та позиції один одного. Антидіалогічне ставлення виникає на міжрівневій взаємодії, і ним є перш за все пропаганда , а вплив як її ціль робить її найважливішим елементом політики, учасники якої взагалі не можуть діяти , закриватися в межах одного рівня розуміння, потребують саме взаємодії.

З врахуванням ролі ,що виконується в розумінні, можна виділити два типи пропаганди(два типи міжрівневої взаємодії):

1)раціональний, пов’язаний з рухом від більш сладних рівнів до більш простих;

2)ірраціональний, який передбачає перехід від нижчих рівнів розуміння до вищих.

Перший тип пропаганди можна назвати „символізацією”, її зміст полягає в русі тієї чи іншої ідеї до набуття нею образності. Зразками пропаганди такого типу є лозунги , плакати, символи. Рух в розумінні здійснюється шляхом спрощення, ідея таким чином стає доступною для мас , набуває здатності реального впливу на поведінку великих груп людей.

Другий тип можна назвати „валоризація” – штучне підвищення значимості, так як в даному випадку рух від нижчих до вищих рівнів розуміння здійснюється за рахунок використання  більш складних способів обгрунтування та доведення значень. Виникає питання , що ж робить цей тип ірраціональним? Справа в тому, що початкова точка цього процесу , як правило, деякий міфологічний образ, символ, поступово обростає логічною аргументацією,але в результаті цього не набуває  ні якосте наукової  емпірично перевіряємої істини, ні логічної суперечливості. Навпаки, перехід від одного рівня розуміння до іншого як раз відбувається за рахунок та в результаті будь-яких видів логічних порушень.

Таким чином , можна сказати , що різні рівні розуміння та модифікації їх взаємодії визначають відмінності у ставленях людей до політичних реалій , основних компонентів політичної сфери, вони виявляються керуючими факторами у формуванні політичних орієнтацій.

 

Структура політичного розуміння

 

Розуміння – це не лише процес, а й процедура освоєння політичної реальності , це і результат , сукупність духовних елементів, що сприяють орієнтації суб’єкта в політиці , програмують його діяльність в даній сфері. Стуктура  політичного розуміння представляє собою спосіб зв’язку, взаємодії цих компонентів.

Існує деякий обов’язковий набір форм відображення політичної реальності, без наявності якого розуміння є неможливим.

Інформованість , певний рівень обізнаності в політичній сфері, що складається з певних політичних факторів  - просторово-часових параметрів подій , імен, уявлень прополітичні реалії – ключ, що відмикає вхід до світу політики.

Інформація сприймається чи відкодається суб’єктом політичної дії в процесі оцінки – співставлення свідчень, що містяться в ній , фактів зі своїм внутрішнім світом : інтересами ,потребами , намірами. Але керівна роль цієї операції належить її співставлення з загальним, громадським інтересом(що є характерним власне для світу політики.)

Розуміня, зміст якого полягає в духовному освоєнні  політичної реальності,передбачає і її інтуїтивне осягнення, що виникає як результат складного , завжди індивідуального процесу злиття практики з досвідом. Інтуїція – це явище, що часто зустрічається в політиці і робить її мистецтвом, видом діяльності , що невкладається до схем звичайних нормативів.

Реально значимим для політики результатом синтеза знань, інформованості та оцінкиє такий компонент процесу розуміння в політиці , як  стиль політичного мислення, а його конкретна модифікація залежить від характеру зв’язку його складових компонентів , домінування одних над іншими. Так формується раціоналістичний, прагматичний, інтуїтивний, емоціональний чи оціночний стилі політичного мислення, що визначають характер поведінки своїх носіїв .

Інтелектуальною , емоціональною передумовою довгострокової дії великої маси людей на основі певної структури розуміння слугує довіра – прийняття послання, звернення , інформації, що йде від одного суб’єкта до іншого, з занижченим порогом критичності. Суб’єкти , що взаємодіють без довіри, не розуміють один одного, а характер їх дій може бути лише конфронтаційним , коли використовуються не інтелектуальні методи, а силові аргументи.

З іншого боку, саме завдяки довірі встановлюються зв’язки  між різними рівнями  та типами розуміння політичної дійсності та їх носіями, тому саме довіра лежить в основі діалогу.

Ціль, підсумок розуміння в політиці  - це рішення , в межах якого інтелектуальна, емоціональна готовність переходить у практику цілеспрямованої політичної дії . Політичне рішення – результат дії всієї системи розуміння , всіх його рівнів та типів. 

 

Висновок:

Інформація доповіді про розуміння в політиці, на мою думку, є досить корисною для тих , хто планує займатися в майбутньому політичною діяльністю. Адже, політика -  це комунікативний вид діяльності , що є неможливим без обміну значеннями, інформацією. Політологу та політику необхідно досконало знати рівні розуміння, модифікації яких визначають відмінності у ставленях людей до політичних реалій , основних компонентів політичної сфери, вони виявляються керуючими факторами у формуванні політичних орієнтацій.

 

 

 

 

 

Демидов А.И. Учения о политике : философские основания. -  М, Пермь. – 2001. с.222-245

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика