Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   26.10.2015
Размер:   344.0 КБ
СКАЧАТЬ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ

“ОРГАНІЗАЦІЯ БІЗНЕСУ НА БАЗІ  ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ “ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено

кафедрою ТКС

Протокол №1

Від  31.08. 07

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2008

 

 

 

 

 

 

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни “ Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем” для студентів напряму “Телекомунікації”/  С.О.Сабурова  - Харків : ХНУРЕ, 2007. -  100с.

 

 

 

 

 

         Упорядник    С.О.Сабурова

         Рецензент      Л.О. Титаренко, д-р.техн.наук, професор каф. ТКС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Перелік скорочень.…................................................................................

Введення.....................................................................................................

1  Мета та завдання  курсу........................................................................

    1.1. Мета вивчення курсу......................................................................

    1.2. Програма знань і навичок..............................................................

    1.3. Перелік забезпечуючих дисциплін...............................................

2  Робоча програма курсу..........................................................................

    2.1. Лекційні заняття..............................................................................

    2.2. Самостійна робота студентів........................................................

    2.3. Лабораторні  заняття......................................................................

    2.4.Практичні заняття............................................................................

3  Рекомендована література....................................................................

4  Методичні вказівки  за  темами дисципліни ......................................

   4.1. Загальні та теоретичні  основи  розвитку бізнесу........................

   4.2. Маркетингові дослідження ринку послуг ....................................

   4.3. Формування  структур  бізнесу...……………...............................

   4.4. Пакет нормативно-технічної  документації для бізнесу………..

   4.5. Особливості   розробки  бізнес-плану……..............……..……..

   4.6. Структура управління бизнес процесами в галузі ТК. …...........

   4.7. Інжинірінг телекомунікаційних  послуг…………………………..

   4.8. Cистема управління сервисом послуг в галузі ТК…..............….

5   Індивідуальні контрольні та розрахункові завдання.........................

   5.1 Контрольні завдання........................................................................

   5.2 Розрахункові контрольні завдання..................................................

 

 

 

4

5

7

7

8

8

8

8

9

10

10

11

11

13

18

25

27

45

55

67

70

82

82

83

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

 

ТМЗК

Телефонна мережа загального користування

ТСМ

Телекомунікаційні системи та мережі

ЕНМЗУ

Єдина національна мережа зв'язку України

НКРЗ

Національна  комісія з питань регулювання зв'язку

ОБТКС

Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем

РЕЗ

Радіоелектронні засоби

Телко

Телекомунікаційні послуги

ATM

Asynchronous Transfer Mode, Асинхронний режим передачі

BML

Business Management Layer, Рівень управління

 бізнесом

BMS

Business Management System, Система управління бізнесом

IP

Internet Protocol, Інтернет протокол

ITU

International Telecommunication Union, Міжнародний телекомунікаційний союз

ISO

International Organization for Standartization, Міжнародна організація зі стандартизації 

NII

National Information Infrastructure, Національна інформаційна інфраструктура

NGN

Next Generation  Network, Нові покоління мереж

GII

Global Information Infrastructure, Глобальна інформаційна інфраструктура

ETSI

European Telecommunication Standart Institute, Європейський інститут зі стандартизації телекомунікацій

SLA 

Service Level Agreements, Угода про рівень обслуговування

PSTN

Public Service Telephone Network, Телефонна мережа загального користування

PLMN

Public Land Mobil  Network, Мобільна мережа загального користування

Qo

Quality of Service, Система якості обслуговування

QMF 

Quality Management Function, Функції управління  якістю

SAP

Service Access Points, Точка доступу до послуги

SCP

Service Control Function, Функція контролю послуг

SMC

Service Management Center, Центр управління послугами

SML

Service Management  Layer, Рівень управління послугами

TMN

Telecommunication Managements Network, Мережа управління електрозв'язком

ТOМ

Telecom Operations Model, Модель бізнес-процесів

TQM

Total Quality Management, Концепція Комплексного Управління Якістю

UNI

User Network Interface, Інтерфейс “ користувач-мережа”

EII

 European Information Infrastructure,

Європейська інформаційна інфраструктура

      3G 

 

Thrird Generation,

Третє покоління систем рухомого зв'язку

     СЕРТ 

 

European Conference of Postal and Administrations

Європейська конференція адміністрацій пошти й зв'язку

  GATT

 

General Agreement on Tariffs and Trade

Генеральна угода з торгівлі послугами

ISP

 

 Internet Service Provider,

постачальник (провайдер) послуг у мережі Інтернет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВВЕДЕННЯ

 

Зв'язок відіграє величезну роль у збалансованому розвитку глобальної економіки. Він служить ланкою між промисловою сферою, сферою послуг і споживачами, а також між віддаленими територіями та економічними центрами. Стимулюючи спілкування людей за допомогою зв'язку, сучасні засоби телекомунікацій  з’являються необхідною умовою для соціального зімкнення та культурного розвитку всіх країн.

У зв'язку зі сказаним звернемося до даних, що характеризують загальні напрямки розвитку телекомунікацій у світі. Уже зараз неймовірно великі потоки інформації у формі телефонних розмов, факсимільної інформації, електронної пошти, масивів даних і телевізійного віщання показують, до якого ступеня світ стає усе більш залежним від засобів електрозв'язку, що змінюють бізнес, стиль життя, суспільство в цілому.  Наприклад, міжнародні банки пропонують свої послуги в мережі Інтернет, а українські студенти та школярі спілкуються один з одним за допомогою стільникових телефонів. Комунікаційні послуги стирають розходження між культурами, мовами й часом.

У багатьох країнах сектор послуг у цей час уже становить до половини їх валового національного продукту, і ця тенденція не обмежується тільки розвиненими в економічних відносинах державами. У таких різноманітних за умовами країнах, як наприклад, Україна, Росія або Угорщина сектор послуг забезпечує до 60% економічної активності країни. Навіть у найменш розвинених країнах частка сектора послуг (43%) перевищує частку сільськогосподарського сектора (47%) або промислового сектора (20%) [1]. При цьому вже на початку 90-х років світова частка сфери послуг в економіці становила в середньому близько 60 %, а протягом останніх декількох років від 70 до 80% економіки розвинених країн будуть перебувати під визначальним впливом глобальних інформаційних технологій.

У законі  України „Про телекомунікації” чітко визначені  основні принципи діяльності в сфері телекомуникацій: це, насамперед, доступ користувачів до загальнодоступних  телекомунікаційних послуг, які  необхідні  для задоволення власних  потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті. 

Дисципліна “ Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем” (ОБТКС) є  однією з обираємих  дисциплін у підготовці бакалаврів  напрямку  “Телекомунікації”.

Структура навчальних  занять з дисципліни ОБТКС складається  з лекційних, практичних і лабораторних занять. Обсяг практичних, лабораторних і лекційних занять визначається навчальним планом.

Самостійні  заняття, які є складовою частиною дисципліни  ОБТКС, призначені для закріплення та поглиблення теоретичних знань, а також для одержання  навичок  розв’язання різних завдань, виконання  необхідних розрахунків.

Під час  підготовки  до кожного заняття необхідно повторити матеріал теми за  конспектом лекцій та  підручником, відповісти на контрольні запитання, що  наведені у  методичних вказівках. Основна увага має  приділятися засвоєнню методів організації бізнесу в телекомунікаціях на основі вимог законодавства України, закону України „Про телекомунікації”, а також Концепції розвитку  Єдиної Національної Мережі Зв'язку України до 2010 р. Самостійна робота над курсом має  бути систематичною на протязі всього семестру. Поточний контроль знань здійснюється шляхом виконання контрольних робіт, опитування та тестування студентів на практичних і лабораторних заняттях.  Підсумком  вивчення  дисципліни є модульний залік. 

 

           

            1. Мета та завдання курсу

 

1.1 Мета вивчення  курсу

 

Метою вивчення дисципліни є освоєння  та раціональне рішення питань, пов'язаних з основами організації бізнесу в ТКС.

Курс вимагає вивчення та освоєння основних задач ОБТКС  у рамках робочої програми та тематики модулів на основі:

         - теорії організації бізнесу;

         -  основних принципів організації бізнесу на базі телекомунікаційних систем та мереж;

         - вимог правових, організаційних  і нормативних документів, правил загальної та  технічної експлуатації,  у т.ч. для  реєстрації й  функціонування  операторів,  провайдерів і брокерів   з продажу послуг;

          - маркетингу та  менеджменту в телекомунікаціях;

          -  взаємодії об'єктів телекомунікаційних систем і мереж (ТСM)  та  методики розрахунків показників якості надаваних послуг зв'язку згідно з вимогами  системи якості  QoS;  

          - аналізу, прогнозування та планування  розвитку послуг зв'язку;

          - методів керування та моделей  підвищення надійності та якості наданних послуг зв'язку та ін.

 

1.2 Програма знань і навичок

 

         За  результатами навчання  дисципліни студенти повинні:

 

ЗНАТИ:

-   основні вимоги законодавства України в галузі  зв'язку,                  

 нормативні документи Верховної Ради й Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту і зв'язку, які  стосуються підприємницької діяльності операторів, провайдерів, брокерів і користувачів послугами зв'язку;

-  порядок державної реєстрації  суб'єктів підприємницької діяльності, особливості організації бізнесу на базі телекомунікаційних систем і мереж;

-   стандарти, процедури, види, структуру й принципи організації бізнесових структур у телекомунікаціях;

-    основи   інжинірінга   та білінга послуг зв'язку.

 

ВМІТИ:

-    провести маркетингові дослідження в рамках сфери діяльності бізнес-структури;

-    скласти  бізнес- план;

-    проводити розрахунки показників якості надаваних послуг зв'язку з урахуванням вимог гарантії  якості  системи QoS;

-   розробляти моделі й алгоритми бізнес-процесів на етапах забезпечення, виконання та білінга послуг зв'язку;

- використовувати процедури, протоколи та  стандарти МСЕ (МККТТ), ISO, нормативні та  правові документи в рамках курсу.

бути ознайомленим з основними характеристиками бізнесу та вимогами по його розвитку на рівні операторської, провайдерської і брокерської діяльністі, характеристиками та параметрами надаваних послуг зв'язку, перспективними напрямками розвитку стандартів і технологій сучасних  телекомунікаційних послуг, систем та  мереж.

 

1.3 Переліки забезпечуючих дисциплін

 

 Забезпечуюча  дисципліна

Використо-

вується

в семестрі

Семестр

Назва

Розділ

4

 

Вступ  до спеціальністі

3 модуль

1.4 та 1.5

6,7

 

 

 

2 РОБОЧА  ПРОГРАМА

 

2.1 Лекційні заняття

        

Змістовий  модуль  1.

Вступ.

         Мета та  завдання дисципліни  «Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем». Місце та роль дисципліни в загальній системі підготовки бакалаврів. Основні методи і стандарти керування бізнесом та розвитком послуг, об'єктів і технологій у  телекомунікаційних системах і мережах  (ТСМ).

ТЕМА 1 Загальні та  теоретичні  основи  розвитку бізнесу в  телекомунікаціях. Тенденції ринкових змін в телекомуникаціях, у т.ч. на Україні. Розвиток  глобальної  та національної информаційно- телекомунікаційної інфраструктури (NII,GII). Концепція розвитку ЄНМЗ України до 2010 р.

 Т Е М А  2 Маркетингові дослідження ринку телекомунікаційних послуг. Система маркетингу та його основні функції. Основні напрямки вивчення  ринку.  Вибір маркетингової стратегії. Сегментація ринку. Оцінка рівня конкурентоздатності об'єктів і послуг зв'язку . Етапи життєвого циклу об'єктів і послуг зв'язку . Показники  якості послуг зв'язку відповідно до вимог  системи QoS (стандарти ISO). 

 Т Е М А  3. Формування  структур підприємницького бізнесу. Принципи та умови  організації  підприємницького бізнесу.  Обмеження  в  реалізації  бізнесу. Підприємство як  організаційна структура бізнесу. Основні форми бізнесу і їхня класифікація.  Малий, середній і великий  бiзнес. Партнерство. Корпоративний бізнес.

Змістовий  модуль 2.

 Т Е М А  4. Пакет нормативно технічної  документації,

необхідної для бізнесу. Про порядок державної  реєстрації суб’єктів підприємницької  діяльності. Одержання  ліцензії на вид діяльності в галузі зв'язку. Сертифікація об'єктів ТСМ і  послуг зв'язку. Закон України  «Про телекомунікації».

 Т Е М А  5. Особливості   розробки  бізнес-плану. Ціноформування  в телекомунікаціях. Цілі і вимоги ціноформування. Ринковий підхід  до ціноформування.  Політика ціноформування для операторів зв'язку.

Змістовий  модуль 3.

 Т Е М А  6. Структура управління бізнес-процесами в галузі телекомунікацій. Загальні питання розробки  рекламного продукту. Конкурентоздатність фірм і якість  послуг, що надаються. Податкова політика в галузі телекомунікацій. Архітектура та організаційна структура управління бізнес-процесами.  Система фінансового обслуговування бізнесу. Фінанси, кредит, банки, лізингові  компанії, факторингові фірми, система страхування, фондовий ринок   в галузі телекомунікацій.

          Т Е М А  7.  Інжинірінг телекомунікаційних  послуг. Розрахунки за послуги зв'язку. Поняття білінга. Види, характеристика,  класифікація та моделі білінга. Автоматизація систем розрахунків  за послуги зв'язку.

 Т Е М А  8. Cистема управління   бізнесом в галузі телекомунікацій. Система управління (TMN) ресурсами, службами та послугами  зв'язку. Показники якості системи управління згідно  з вимогами системи  QoS (стандарти ISO).

 

 

 

         2.2 Самостійна робота студентів

 

Самостійна робота студентів передбачає:

- вивчення  лекційного матеріалу;

- підготовка до лабораторних робіт, практичних занять і  контрольних робіт.

Для самостійного вивчення  необхідно     освоїти теми робочої програми, які досить повно викладені  в рекомендованій літературі.

Тема 1. Система якості послуг  зв'язку [1-8].

Тема 2. . Розрахунки за послуги зв'язку [ 1,2,3,4, 7, 8 ].

Тема 3. Автоматизація розрахунків  за послуги зв'язку [1,2,3,4, 7, 8].

 

2.3 Лабораторні заняття

 

Метою  проведення лабораторних занять є закріплення теоретичних знань, набуття  навичок проведення дослідження методів організації  бізнесу та  розрахунків параметрів якості послуг зв'язку в системах управління  бізнесом в галузі телекомунікацій.

         Теми лабораторних занять:

1.  Дослідження моделей  характеристики та якості  телекомунікаційних послуг

2.  Методика розрахунків нормативних рівнів показників якості послуг.

3.  Дослідження особистих підприємницьких здатностей.

 

2.4 Практичні заняття

 

Практичні заняття проводяться відповідно  з темами курсу. Метою практичних занять є закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час  самостійної  роботи, поглиблення  знань студентів з окремих  розділів.

         Завданнями проведення практичних занять є визначення   ступеню засвоєння  студентами теоретичного матеріалу, набуття навичок самостійного мислення та застосування теоретичних знань під час розв’язання конкретних задач.

         В результаті проведення практичних занять студенти повинні:

- знати:  критерії якості  (QoS),  основи організації бізнесу в телекомунікаціях, архітектуру, моделі, стандарти, протоколи та технології  надання  послуг зв'язку,  освоїти  методику маркетингових досліджень і  проведення розрахунків за послуги зв'язку, планування бізнес-плану;

- вміти:  самостійно використовувати набуті  знання під час проведення маркетингових досліджень, рекламування, розрахунків  параметрів якості  (QoS) і застосування технологій,  формування тарифів на послуги зв'язку.

Теми практичних занять:

1. Проведення  маркетингових досліджень на ринку телекомунікацій.

2. Розрахунки вартості  та тарифи на послуги зв'язку.

3. Розробка бізнес-плану та просування товару, реклама послуг зв'язку.

4. Семінарськи заняття з тематики рефератів

 

 

3 РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА

 

         Всі  номери посилання за  текстом  методичних вказівок включені до разділу 3  ”Рекомендована література”.

 

3.1 Основна

 

1. Багатоканальний  єлектрозвя'зок та телекомунікаційні технології за  редакцією Поповського В.В., Х: СМІТ, 2003. - 458 - 470 с.

2. Многоканальная электросвязь и телекоммуникационные технологии   под общей редакцией Поповского В.В., Х:СМИТ,2006г. – 521-591с.

3. Резникова Н.П. Маркетинг в телекоммуникациях – М.: Эко-трендз,1998.-148с

         4. Муссель К.М. Предоставление и биллинг услуг связи – М: Эко-Трендз,   2003г.-319с.

 5. Концепція розвитку ЄНМЗ України до 2010р, 38с.

6.  Концепція розвитку 3G в Україні, 2005р, 12с.

7. Конспект лекцій за курсом дисципліни “Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем», 2007р., електронний варіант, 225с.

 

3.2 Додаткова  література

 

8. Разроев Э.А. Маркетинг сотовой связи и мобильной коммутации. 2002г. -160 с.

9. Закон України про власнiсть, 1991-16 с.

10. Закон України про пiдприємництво, 1991-13 с.

11. Закон України про телекомунікації, 2003.-17 с.

12. Закон України про телебачення i радiомовлення,1998.-25 с.

13. Наказ лiцензiйної палати України про затвердження Iнструкцii про порядок видачi лiцензii суб'єктам пiдприемницькоi дiяльностi на використання радiочастот,  1998.-8 с.

14. Наказ державнного комiтету зв'язку України про затвердження положення про порядок органiзацii та проведення аукцiонiв з продаж лiцензiй на  використання радiочастот в Украiнi, 1998.-6с.

15. Закон України про господарськi товариства, 1991-27 с.

 

4 Методичні  вказівки по темах курсу

 

Вступ

         Предмет та завдання дисціпліни «Організація бізнесу на базі  телекомунікаційних систем » викладені  в [1, с. 8-16, 7, с. 7-9 ].

Місця  та   роль дисціпліни  в загальній  системі підготовки бакалаврів ТСМ викладені у вступі до дійсних  методичних вказівок. 

Організація бізнесу по своїй природі має процесуальний характер. Це виконання, насамперед, правил формування підприємницьких структур, обов'язкових для всіх суб'єктів бізнесу. Ці правила (принципи) регулюються законодавчими актами відповідно норм, прийнятих в суспільстві.

         Джерело законодавчих актів - це  відносини, які склалися в суспільстві, насамперед, - економічні. Юридичні акти закріплюють ці відносини, даючи простір для розвитку або гальмуючи їх.

         Економічні відносини не існують поза формами їхнього прояву. Форми ж економічних відносин різноманітні, рухливі й непостійні. Вони не завжди знаходять відображення в законодавчих актах, які постійно відстають від економічного розвитку й тим самим стримують здійснення реформ, гальмуючи  перехід до ринку.  Відносини бізнесу - одна з форм прояву економічних відносин, які почали розвиватися  в українській економіці. Організаційний механізм здійснення підприємницького бізнесу в умовах переходу до ринкової економіки, закладений в «Законi України про пiдприємництво»[10]. В відповідності до цього закону підприємництво здійснюється на основі основних принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних початках до здійснення підприємницької діяльності   майна й засобів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції та послуг; встановлення тарифів і цін відповідно до  законодавства; вільне наймання працівників; залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та  інших видів ресурсів,  використання яких не заборонене,  або не обмежене законодавством;  вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності; використання підприємцем частки валютного виторгу, що йому належить, на власний розсуд.

1-4.3MUBПринципи організації бізнесу  розвиваються, взаємодіють між собою й відображають відносини,  які склалися в суспільстві за певний період.

         Для розвитку підприємницької діяльності необхідні певні умови, які в основному можна звести до наступних: потреба створення законодавчої й нормативної баз; дотримання конкурентного режиму господарювання; формування ринкової інфраструктури, стимулювання бізнесу. Потреба створення законодавчої бази продиктована потребою надати всім господарським суб'єктам гарантії для збереження їхньої власності, виключення можливості націоналізації, експропріації, створення для всіх учасників бізнеса однакових прав, повної економічної волі, неприпустимості втручання органів державного керування в діяльність підприємницьких структур. Конкурентний режим господарювання передбачає вільне суперництво між учасниками бізнесу: за джерела сировини та ресурсів; вигідні умови вкладення капіталу; за більшу частину прибутку. Формування  елементів ринкової інфраструктури  відкриває можливість для бізнесмена брати участь у системі товарних і фондових бірж, користуватися послугами комерційних банків, підприємств оптової торгівлі; доступ до ресурсів, кредитів, інформації й т.п..  Стимулювання бізнесу передбачає заохочення та розвиток підприємництва, малого бізнесу, створення  сприятливого економічного середовища (податкові пільги), прямі державні дотації, фінансування й інвестування ризикованих проектів інноваційного характеру й ін.

Принципи та умови організації бізнесу не залишаються незмінними. З розвитком суспільства розвиваються та змінюються відносини, створюються нові умови для вдосконалення і розвитку бізнесу. Все це знаходить відображення в законодавчих актах.

Новітні технології в ТСМ дозволяють активно використовувати можливості організації сучасного рівня розвитку бізнесу, тому що за останні 15-ть років традиційна телефонна мережа загального користування (ТМЗК) в Україні перетерплює глибокі перетворення в рамках вимог Концепцій розвитку ЕНМЗ України до 2010р., 3G,  а також Концепції розвитку мереж і послуг зв'язку нових поколінь (NGN) до 2025р..

        Законодавча база України підтримує розвиток середнього й малого бізнесу в телекомунікаціях, удосконалюючи  структуру відносин між  операторами, провайдерами,  брокерами  телекомунікацій і користувачами послугами телекомунікацій відповідно до вимог  «Закону України про телекомунікації»[11].

 

Контрольні питання й завдання

 

1. Виділити  основні поняття  організації бізнесу в  сфері телекомунікацій.

2. На  основі яких принципів здійснюється підприємництво в Україні?

3. Які   основні умови необхідні для розвитку підприємницької діяльності в  сфері телекомунікацій?

5.Як  новітні технології послуг зв'язку дозволяють активно використовувати можливості нових форм і принципів організації сучасного рівня розвитку бізнесу в ТСМ?

6. Які основні вимоги  закладені  в «Законі України про телекомунікації»?

 

4.1 Загальні та теоретичні  основи  розвитку бізнесу в  телекомунікаціях.

 

Матеріали цього  розділу  викладені в [1, с. 445-464, 3, с. 3-26, 4 і 5, 7,9-28].

 

4.1.1 Тенденції ринкових змін у телекомунікациях, у т.ч. на Україні

 

Розширення використання трансєвропейських телекомунікацій у нових рамках.

 Особлива увага приділяється розвитку трансєвропейських "взаємопов'язаних систем" у рамках Європейського Союзу (ЄС). Справа в тому, що компанії повинні швидко реагувати на ринкові зміни, а також знаходити гнучкі шляхи взаємодії з іншими компаніями, зокрема, шляхом переходу від взаєморозрахунків до інтегрованої обробки повідомлень.

Розширення застосування мереж зв'язку в діловій сфері й малому бізнесі. Програми операторів по введенню сучасних послуг зв'язку в основному націлені на корпоративні мережі, а не на мережі загального користування. При цьому збільшення числа стандартів зменшує здатність взаємодії операторів. Все це гальмує процес розвитку нових послуг, потреба в яких є не тільки з боку корпоративних, але й з боку домашніх користувачів.

Поряд з великими компаніями мільйони підприємств малого бізнесу широко користуються послугами зв'язку операторів мереж загального користування. Попит одного споживача нічого не важить, а саме комбінований попит великої кількості споживачів є рушійною силою для розвитку й удосконалення послуг.

Для підприємств малого бізнесу необхідний мінімальний набір послуг, прийнятні тарифи, гнучкість і надійність у наданні послуг, захист інформації, можливість користування послугами у всіх географічних точках.

Для рішення цих питань і подолання організаційних, соціальних і інших бар'єрів пропонується введення вільної конкуренції в даному споживчому сегменті.

Тарифи. Потрібно не тільки розробити нову структуру тарифів і принципи їхнього утворення, але також провести експериментальне спостереження їхньої дії в реальних умовах для оцінки їхньої ефективності, підключивши для такого дослідження групи споживачів.

Технології. Вважається, що основні технології вже існують, а більше уваги приділяється питанням зниження витрат і підвищення надійності. Те, що необхідно сьогодні - це стимулювання ринку. Результатами подальшого вдосконалення технологій повинні стати поліпшення якості послуг зв'язку, зниження цін, підвищення надійності мереж зв'язку.

Одночасно із прискоренням процесу стандартизації окремих основних складових систем зв'язку й терміналів впровадження технологій базуються на узгоджених специфікаціях. Це дозволяє поліпшувати економічне становище операторів, збільшувати ринки, підвищувати надійність, а також сприяє інноваційним процесам у телекомунікаціях.

Багатофункціональні термінали й цифрове відео. Сьогодні вже існують технології для інтеграції даних, засобів передачі зображення й голосу в одному терміналі, що також ставить завдання зниження його вартості й задоволення іншим вимогам (наприклад, колір, плоский екран і ін.).

Створення послуги, управління та  контроль з боку користувача. Тут тривають і вдосконалюються процеси специфікації, офіційного твердження і створення послуги, в основному, на базі стандартів ISO. Для контролю з боку користувача потрібні поліпшені "системи управліня послугами зв'язку" і обробка інформації. Здатність користуватися, особливо новими послугами, залежить від рівня утворення, а ще більш - від віку. Молоді швидше освоюють нові технології. І, якщо в країнах, що розвиваються, питома вага тих, кому більше 65 років, становить 5-10%, то в Європі вона вже 15-18%. У той же час рівень цифровізації мереж у країнах, що розвиваються, 60-100%, а в Європі 40-70% [1].

Інтеграція мережі і управлінн. Інтеграція мереж і послуг може бути забезпечена щонайкраще за допомогою стандартизації інтерфейсів, які контролюють надійність, доступ, інтеграцію даних і перевірку. Ведуться роботи із завершенням створення міжнародних стандартів мереж по управлінню зв'язком, наприклад,  стандарт TMN.

В області передачі інформації та основних послуг досягнутий більший ступінь сумісності мереж загального користування. Це значно складніше зробити на рівні корпоративних мереж і сучасних послуг.

Високошвидкісні мережі та взаємозв'язок локальних мереж. Економічна ефективність мереж може бути досягнута при використанні високошвидкісних способів комутації ATM і взаємодії локальних мереж із застосуванням ATM як загального механізму передачі повідомлень.

 

         4.1.2 Розвиток  глобальної  й національної інформаційно- телекомунікаційної інфраструктури (NII,GII)

 

Аналіз розвитку сфери телекомунікацій показує, що для основних операторів України, що формують національну інформаційну інфраструктуру (NII), до початку 90-х років основним джерелом доходів були міжміські й міжнародні телефонні розмови, але розвиток ринку послуг Інтернет і мультимедіа може означати, що більш привабливим у довгостроковому періоді ринком може виявитися  український місцевий ринок. Для NII  привабливість послуг Інтернет і мультимедіа полягає в можливості вкладати свої інвестиції в цифрові мережі,  опто-волоконні лінії зв'язку та рухоміі мережі  з метою одержання додаткових доходів. Так, в Україні основні оператори, такі як ВАТ»Укртелеком», UМС, «Київстар», «Велтонтелеком», «Astelit» та інші вносять великий вклад у розвиток широкосмугових послуг Інтернет і мультимедіа.

Процеси виробництва, маркетингу та досліджень провідних телекомунікаційних компаній сьогодні стали глобальними.

Виникають міжнародні телекомунікаційні консорціуми як результат злиття, поглинання або об'єднання національних операторів або шляхом створення зовсім нових систем, включаючи супутникові системи та системи  рухомого зв'язку. Це веде до фундаментальних змін міжнародного зв'язку. У недалекому минулому і сьогодні послуги надаються спільними зусиллями національних операторів на основі взаєморозрахунків. У майбутньому вони, імовірно, будуть представлятися на корпоративній транснаціональній основі глобальної інформаційної інфраструктури (GII).

Процеси інтеграції, удосконалення технології й глобалізація вимагають більших капіталовкладень, але це є вигідним і перспективним, тому що веде до росту економіки та розвитку соціальної сфери, хоча в короткий термін окупитися не зможе. Ці процеси визначаються відповідними діями європейських інститутів дослідження і стандартизації. Зокрема, Європейський інститут стандартизації зв'язку (ETSI) бере курс на глобалізацію у своїй діяльності і політиці.

Один з основних способів, що уряд зберігає в цей час - це контроль входу на ринок. Майже за будь-якими критеріями, обраними для регулювання (розвиток мережі, ціноутворення і ціни послуг, використання мережі та ефективність інвестицій), конкурентний ринок має переваги перед неконкурентним.

        

4.1.3 Концепція розвитку ЄНМЗ України до 2010р.

 

У концепції розвитку ЄНМЗ України до 2010р. представлені основні вимоги  до подальшого реструктурування телекомунікаційного сектора та  технологічної конвергенції на основі цифровізації телекомунікаційних систем і мереж зв'язку.

Необхідність наситити ринок якісними послугами зв'язку, захист прав споживачів на одержання традиційних і нових послуг, одержання доступу до мереж зв'язку загального користування в умовах конкуренції підприємств різної відомчої приналежності формують, з одного боку, нові умови подальшого розвитку і модернізації, як існуючої мережі, так і альтернативних операторів, а, з іншого боку, висувають нові зовсім відмінні від колишних,  вимоги до органів, що регулюють діяльність галузі в інтересах споживачів і умови, що забезпечують, цілісность системи зв'язку, її прозорості для користувача.

Для європейської економіки також велике значення має об'єднання телекомунікацій, інформатики та аудіовізуальних засобів у рамках єдиної Європейської інформаційної інфраструктури (ЄІІ). Удосконалені комунікації необхідні Європі для підтримки конкуренції та досягнення соціальних цілей.

Стратегія розвитку ЄНМЗ України на період до 2010 року складається в задоволенні потреб широких шарів населення, виробничо-господарського сектора економіки, оборонного комплексу, органів державного управління послугами електрозв'язку та інформаційними, поштовими послугами відповідно до платоспроможності цих користувачів [4].

Стратегія реалізується шляхом подолання технологічного відставання стосовно розвинених країн за рахунок створення широкосмугової мережі як основи Національної інформаційної інфраструктури України за допомогою нових технологій і ринкових перетворень. Передбачається стратегію реалізувати у два етапи: на першому - до 2009 року реалізувати ядро мультисервісної широкосмугової мережі з елементами доступу, на другому, на основі досягнутих технічних можливостей, - до 2010 року розширити номенклатуру послуг, досягнення їхньої необхідної кількості і якості доступу.

Основні пріоритетні напрямки розвитку зв'язку такі:

- створення широкосмугової мультисервісної мережі як транспортної основи для Національної інформаційної інфраструктури;

- розвиток і реконструкція телефонних мереж шляхом завершення створення цифрових мереж міського і міжнародного телефонного зв'язку, прискорення цифровізациї внутрізонових і місцевих мереж, здійснення конвергенції телефонної мережі з пакетною мультисервісною мережею;

- сприяння прискореному розвитку фіксованого і рухомого радіозв'язку;

- перехід до цифрової телевізійної, звуковий, мультимедійної й гіпермедійної мови;

- вдосконалення поштової мережі, впровадження нових технологій прийому, обробки, перевезення і доставки (вручення) всіх видів поштових відправлень, комплексна механізація, автоматизація та комп'ютеризація виробничих процесів, впровадження корпоративної комп'ютерної мережі, використання швидкісних видів транспорту, комп'ютерних методів обробки повідомлень;

- дослідження, розробка й впровадження нових принципів і засобів зв'язку, які дозволять прискорити розвиток і підвищити ефективність використання мереж зв'язку.

У Концепції розвитку ЄНМЗ України до 2010р. закладені основні вимоги  до подальшого реструктурування телекомунікаційного сектора й  технологічної конвергенції на основі цифровізації телекомунікаційних систем і мереж зв'язку.

Реструктурування телекомунікаційного сектора. У секторі тривають процеси організаційних перетворень і лібералізації. Це відбувається шляхом відділення виробничих процесів від прямого керівництва з боку державних органів, дозволу й введення конкуренції як в області виробництва й продажу обладнання, так і надання послуг зв'язку.

Технологічна конвергенція. Швидкий розвиток і інтеграція телекомунікацій, обчислювальної техніки, теле- і радіомовлення й інформаційних технологій перевизначає межі телекомунікаційної індустрії, даючи можливість появи й росту нових продуктів і послуг і ставлячи нові питання тим, хто здійснює загальну політику в державі, а також виконує функції регулювання в галузі.

Швидко мінлива технологія й можливості (послуги) телекомунікаційного сектора, у першу чергу, припускають сертифікацію обладнання  й технології, потім - систем керування якістю операторів, і тільки після цього - якість самих послуг, тим більше, що споживачі, що належать до різних секторів, виставляють різні вимоги до тих самих послуг.

Комп'ютерні компанії в глобальних мережах також шукають способи виходу на споживача в домашніх господарствах. Наприклад, Microsoft об'єдналася з найбільшою компанією кабельного телебачення для надання новин на базі Інтернет, інформації різного роду та розважальних послуг.

Цифровізація є умовою конвергенції зв'язку, телебачення і комп'ютеризації, і зрештою можливо, що всі три послуги будуть надаватися в рамках однієї мережі. Ці послуги пройшли історично різні періоди розвитку:  цифрові комп'ютери з'явилися практично відразу після другої світової війни та пройшли через кілька поколінь, кожне з яких мало більш високе співвідношення між ціною, швидкодією та розмірами;  цифрові системи зв'язку з'явилися наприкінці 50-х- початку 60-х років, вони ще далекі від досконалості, але процес набирає швидкість, особливо в останні кілька років;  цифрове телебачення займає останнє місце в цьому ряді, але зате більш ясно видно переваги для споживачів не тільки в області якості, але й великого  числа каналів.

 

 

Контрольні питання й завдання

 

1. Поясніть роль розвитку трансєвропейських "взаємопов'язаних систем" у рамках Європейського Союзу.

 2. Що сприяє інноваційним процесам у телекомунікаціях?

 3. Як забезпечується сучасна  інтеграція телекомунікаційних мереж і послуг  зв'язку?

4. Поясніть призначення національної інформаційної інфраструктури України.

5. Які Ви знаєте особливості формування глобальної інформаційної інфраструктури ?

6. Дайте характеристику концепції розвитку ЄНМЗ України до 2010р.

7. Поясніть методи реструктурування телекомунікаційного сектора.

8. Як забезпечується технологічна конвергенція телекомунікаційних і комп'ютерних мереж?

9. Дайте характеристику методам цифровізації  об'єктів ТСМ.

 

4.2  Маркетингові дослідження ринку телекомунікаційних послуг

 

Матеріали цього  розділу  викладені  [2, с.521-529, 3, с.49-56, 7, с.13-28].

 

4.2.1 Система маркетингу і його основні функції

 

У практичному плані на маркетинг дивляться, як на гнучку, багатобічну, що постійно пристосовується й саморегулюється систему задоволення ринкового попиту при забезпеченні прибутковості компанії шляхом пристосування того, чим вона володіє, до ринкових можливостей. З цього погляду маркетинг виконує дві основні функції: по-перше, орієнтує виробництво на задоволення існуючих і потенційних потреб у товарах і послугах, по-друге, формує та стимулює попит.

У системі маркетингу можна виділити основні функції:

- виявлення та оцінка бажань і потреб споживачів;

- розробка і випуск продуктів (товарів, робіт і послуг), здатних задовольняти споживчі потреби;

- спонукання споживача купувати саме ці, а не інші продукти;

- здійснення контролю за тими зусиллями, подіями та процесами, які служать до обопільного задоволення споживача та виробника (продавця).

Вищевикладене можна представити у вигляді простої структурної схеми (рис. 4.1) маркетингового процесу.

 

 

1-4.3MUB
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рисунок 4.1. -  Структурна схема маркетингового процеса

 

З одного боку, маркетинг - це концепція, що полягає в тому, щоб "передбачати, ідентифікувати і з користю для виробника задовольняти потреби покупців".

З іншого боку, маркетинг - це практичний інструмент, що дозволяє "робити те, що треба, там, де треба, коли треба й за ціною, яка потрібна" і, що включає в себе певні види діяльності та методи:

- по дослідженню та оцінці ринків товарів або послуг;

- по мотивації покупців поводитися на ринку так, а не інакше [3].

Ці сфери діяльності та методи можна підрозділити на групи, досить тісно взаємодіючі: маркетингові дослідження; розробка рекламних кампаній; просування товарів і послуг; маркетингове планування; доведення продукту до споживача.

Кожна фірма відповідно до того, яким видом бізнесу займається, розробляє власний маркетинговий "мікс", тобто той набір інструментів маркетингу, що дозволить їй з найбільшою ефективністю вирішувати і свої завдання, і проблеми клієнтів.

4.2.2 Основні напрямки вивчення  ринку

 

Маркетинг розглядається як певний спосіб дії підприємства на ринку, що має на увазі наявність відповідної системи просування товарів і всього іншого, що становить мікс (суміш різних засобів і способів діяльності, використовуваних у тих або інших ситуаціях для одержання потрібної реакції з боку ринку, тобто наявних і потенційних споживачів товарів або послуг).

Успіх у реалізації маркетингової політики фірми залежить від правильного подання про середовище, у якій вона здійснюється, тобто від системи керованих і некерованих об'єктивних факторів, умов і процесів. До перших варто віднести сферу діяльності фірми, її мети, організацію маркетингової служби і її роботи, У другому випадку можна говорити про конкурентів, урядову політику, економіку в цілому.

 

4.2.3 Вибір маркетингової стратегії

 

Реалізація маркетингового підходу до керування фірмою припускає виробіток певної маркетингової стратегії та вибір інструментарію для її реалізації.

Відомі чотири причини або мети, що пояснюють, чому потрібна маркетингова стратегія.

1. Збільшити віддачу на інвестований капітал, організувати і перерозподілити ресурси таким чином, щоб максимальним чином підняти "ватерлінію" прибутковості власної фірми.

2. Протиставити себе конкурентам для того, щоб змінити споживчі переваги убік своїх послуг.

3. Сконцентрувати сили на можливостях з метою добування переваг від ситуації, що змінилася на ринку.

4. Сформувати основи для прийняття діючих і негайних рішень, що сприяють негайним діям і змінюють співвідношення сил на конкурентному ринку.

Наприклад, British Telecom (ВТ) так формулює свою місію:

"Наша основна мета - надавати кошти й послуги зв'язку, а також інформаційні продукти на світовому рівні, розвивати й обслуговувати наші мережі в країні й за її межами так, щоб ми могли:

- задовольнити вимоги наших користувачів;

- забезпечити приріст доходів для блага наших акціонерів;

- і внести істотний вклад у суспільство, де ми здійснюємо свою діяльність"[3].

При розробці своєї маркетингової стратегії, фірма свідомо або інтуїтивно визначає свої рушійні сили, до яких ставиться набір ринків і продуктів, з якими вона виходить на ринок, але не тільки це. Назвемо деякі основні рушійні сили, які варто мати через: технологічні можливості компанії, виробничі потужності; канали й методи доведення продуктів до цільових ринків; виробничі ресурси, іншими словами: 1. Сам продукт або послуга. 2. Цільові ринки. 3. Канали доступу  до користувача. 4. Персонал. 5. Фінансові і виробничі можливості

Всі стратегічні плани повинні звернутися в поточні, у яких будуть визначені шляхи поліпшення діяльності фірми на ринку.

Якщо всі шляхи класифікувати, то можна виділити 4 групи:

- спеціалізація - знаходження та досягнення переваги в специфічній і прибутковій області;

- диференціація - визначення області своєї "унікальності", тобто тих відчутних і невловимих способів, за допомогою яких відрізняють фірму від її конкурентів;

- сегментація - визначення груп споживачів і ринків, які найбільшою мірою відповідають рішенням, прийнятим у ході спеціалізації та диференціації;

- концентрація - концентрація всіх можливостей на досягнення домінуючого положення в обраній ринковій ніші. Зосередження на головному - істотну вимогу для будь-якого стратегічного успіху: у керуванні фірмою, у фінансовій сфері, у виробництві та маркетингу. Разом з тим відомо, що вичерпання кожного з ресурсів до кінця приводить до підвищення внутрішньої нестабільності керованої системи, порушенню її стійкості.

 

4.2.4. Сегментація ринку

 

В умовах ринкової економіки ринок послуг існує разом з іншими ринками, що становлять більш складну та динамічну систему, що забезпечує роботу національної економіки.

Історія економіки ринків складалася тисячоріччями, перш ніж визначилися властиві її  форми здійснення обміну та розподілу ресурсів.

Виділяють наступні найбільш істотні елементи ринку:

- продавці та покупці, між якими складаються певні відносини із приводу реалізації продукту;

- ціноутворення, розглянуте як центральний момент;

- економічна і підприємницька воля, тобто наявність однакових шансів на здійснення економічної діяльності;

- конкуренція, як відбиття непередбачуваності і невизначеності економічних процесів і такий спосіб ведення справи, при якому є стимули для пошуку найкращої сфери використання факторів виробництва.

Основна роль ринкового механізму в суспільному економічному процесі - узгодження окремих економічних дій через систему ринків, що наведена на рис. 4.2. [3].

 

1-4.3MUB

 

Рисунок 4.2. - Система ринків

 

Телефонний зв'язок у більшості країн світу починалася в рамках приватних компаній, що діють на невеликих територіях у містах і населених пунктах. З одного боку, це було наслідком загальних економічних умов кінця 19-го століття. З іншого боку, ступінь ризику при організації нових послуг був менше для малих за розміром компаній.

Стабільні ринкові структури й кількісні зміни в мережах електрозв'язку стали причиною того, що їхній розвиток у світі до початку 80-х років ще не виступав тією рушійною силою розвитку економіки, що випереджає розвиток інших галузей і одночасно відповідає потребам їхнього розвитку.

Дерегулювання - це ослаблення державного втручання в діяльність жорстко контрольованих до цього галузей.

Демонополізація (лібералізація) - це зняття обмежень для виходу на ринок нових фірм, що сприяє порушенню монополії.

Радикальні економічні реформи в економіці України, які йдуть з початку 90-х років, істотно позначилися і на організаційно-правовому просторі українських телекомунікацій. Це знайшло відбиття як у приватизації підприємств галузі, так і у руйнуванні природної монополії на деяких ринках телекомунікаційних послуг.

Приватизація підприємств галузі зв'язку не здійснена в Україні. Створено монопольну структуру: відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в основному, за наступною схемою:

- продаж працівникам привілейованих акцій у розмірі близько 12% від початкового капіталу;

- закріплення в державній власності 88% акцій, складових початкового капіталу.

 Крім того, державний сектор значною мірою зберігається також у радіомовленні, у радіозв'язку і у телебаченні, у науковій діяльності і в освітніх установах зв'язку, хоча і там елементи ринкових відносин все більш і більш інтенсивно впроваджуються в повсякденну практику.

Визначення кількісних і якісних характеристик ринку, що мають значимість для практичної діяльності, повинне здійснюватися з урахуванням його структури, що досягається за допомогою методу сегментації ринку.

Сегментація ринку означає поділ сукупної маси споживачів даного товару на окремі групи, що пред'являють до нього неоднакові вимоги.

Розходження споживчих вимог до продукції пов'язані з особливостями самих споживачів. З урахуванням цих особливостей або ознак і здійснюється сегментація. Серед них виділяють демографічні, географічні, економічні, соціальні, психологічні ознаки (мотиваційний аналіз), життєвий цикл родини.

Крім того, ураховують фактори, що виражають відношення клієнтів до продукту. За цією ознакою можна виділити наступні групи клієнтів: люди, що не є споживачами даної продукції; колишні її споживачі; потенційні споживачі; разові покупці; постійні покупці.

У практиці ринкової сегментації прийняті три критерії вибору купівельного сегмента:

1. Основні характеристики сегмента повинні піддаватися виміру і кожний з розглянутих сегментів повинен бути досить чітко окреслений. Проведення сегментації в умовах, коли вимір характеристик окремих сегментів або коштує занадто дорого або взагалі ускладнене, вважається недоцільним.

2. Масштаби сегмента повинні бути такі, щоб окупилися витрати (виробничі маркетингові) і був забезпечений прибуток.

3. Доступність обраного сегмента. Повинні існувати канали руху товарів, бути засоби рекламного впливу.

 

4.2.5. Етапи життєвого циклу об'єктів і послуг зв'язку

 

 Прийняте в міжнародних стандартах ITU серії 9000 (стандарти ISO) фундаментальне положення про якість передбачає систему цілеспрямованих заходів діючих протягом усього життєвого циклу продукції. Цей цикл являє собою сукупність взаємозалежних процесів зміни її стану від моменту створення до утилізації. Звичайно життєвий цикл представляється у вигляді моделі, що складається з послідовних етапів, що характеризуються специфікою й результатами вироблених на кожному етапі робіт, і зветься спіраль якості.

З огляду на те, що об'єкт і послуга в принципі являються продукцією, можна уявити протікання етапів їхнього життєвого циклу у вигляді спіралі якості об'єкта й послуги, які наведені на рис. 4.3.

 

1-4.3MUB

Рисунок 4.3. - Стадії життєвого циклу об'єкта (ліворуч) і послуги (праворуч)

 

Згідно з даними моделями, на етапі маркетингу вивчаються вимоги замовників до об'єкта або послуги, а потім на їхній основі формується проектне завдання. Далі, на етапі розробки вони втілюються у вигляді проекту і після відповідного матеріально технічного забезпечення виготовляються на виробництві або реалізуються з тим рівнем якості, що закладений при розробці. З метою встановлення відповідності проектному завданню якості об'єкта та послуги, отриманої в результаті виробництва і реалізації, вони піддаються випробуванням. При одержанні позитивного результату випробувань об'єкт переходить у режим досвідченої експлуатації і одночасно пропонується замовникам, а послуга інсталюється на об'єкті замовника. На наступному етапі об'єкт і послуга веріфікуються з метою встановлення відповідності вимогам замовника. Після придбання та підтвердження відповідності, об'єкт і послуга починають експлуатуватися і підтримуватися на належному рівні. Для забезпечення працездатності об'єкта та підтвердження надання послуги необхідної якості на наступному етапі їхнього життєвого циклу, здійснюються обслуговування і контроль, як об'єкта, так і послуги. Очевидно, що тривалість використання об'єкта та послуги залежить від їхнього морального старіння і грамотної експлуатації користувачами. Тому до утилізації об'єкта і послуги здійснюється або їхня модернізація, або вивчення можливостей нових технологічних досягнень, плавно переходячи до етапу маркетингу і вступаючи тим самим на новий виток діяльності в області якості.

 

Контрольні питання й завдання

           

1.  Дайте визначення маркетингу. 

2.  Перелічте основні функції в системі маркетингу.

3.  Опишіть модель маркетингового процесу

4.  У чому полягає відмінність концепції маркетингу від концепції продажів?

5.  Які Ви знаєте основні напрямки вивчення  ринку?

6.  Обґрунтуйте вибір маркетингової стратегії.

7.  Поясните модель системи ринків.

8.  Дайте визначення дерегулюванню ринку.

9.  У чому полягає демонополізація (лібералізація) ринку?

10.Опишіть етапи процесу формування ринкових структур електрозв'язку.

11.Які Ви знаєте  основні умови здійснення сегментації?

12.Як можна сегментувати ринок по відношенню покупців до новизни товару?

13.Поясніть етапи життєвого циклу об'єктів і послуг зв'язку.

 

4.3 Формування  структур підприємницького бізнесу

 

Матеріали цього  розділу  викладені  [3, с.45-77, 7, с.29-40 ].

 

4.3.1 Принципи та умови  організації  підприємницького бізнесу

 

 Підприємство як організаційна структура бізнесу

Підприємницький бізнес є не що інше як організація власного підприємства (фірми) і, залежно від виду діяльності, воно може бути промисловим підприємством, адвокатською конторою, консалтинговою фірмою, фермерським господарством, банком, видавництвом, підприємством зв'язку, торгівельною точкою, акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю і т.п.

Відповідно до форм власності, встановлених «Законом України про власність», і організаційної структури розрізняють підприємства:

індивідуальне - на особистій власності фізичної особи і винятково його роботи; сімейне - на власності й роботі громадян - членів однієї родини, які проживають разом і ведуть спільно своє господарство; приватне - на власності окремого громадянина, із правом найму робочої сили; колективне - на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного суспільства, суспільної і релігійної організації; державне комунальне - на власності адміністративно-територіальних одиниць; державне - на загальнодержавній (республіканської) власності; загальне - на базі об'єднання майна різних власників ( змішана форма власності); орендне - на орендних відносинах, які передбачають передачу в оренду і повне господарське володіння колективу засобами виробництва та іншим майном, що залишається власністю орендодавця.

Підприємницькі структури розподіляють за такими ознаками:

економічне призначення - на виробництво засобів виробництва; предметів споживання; продукції військово-промислового комплексу (ВПК); виробництво ідей і послуг, духовне виробництво; масштаби виробництва - індивідуальні, серійні, масові; рівень спеціалізації- спеціалізовані, універсальні, змішані; кількість персоналу - маленькі, середні, великі; області виробництва - промислові, будівельні, сільські, громадські харчування, торгівлі, побутового обслуговування й ін.; сфери виробництва - виробничі, невиробничі; нові форми господарювання - фірми, контори, бюро, агентства, біржі, групи, фонди, кооперативи, суспільства, банки.

Як особлива форма підприємницької діяльності розглядаються об'єднання  підприємств. До них відносять: асоціації- договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу й комерційну діяльність кого-небудь із її учасників; корпорації - договірні об'єднання, створені на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, транспорту, банків, торгівлі, наукових організацій на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; консорціуми - тимчасові, статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети; виробничі об'єднання - єдиний виробничо-господарський комплекс, до складу якого входять підприємства, конструкторські бюро, технологічні організації та ін.; науково-виробничі об'єднання  (НВО) - об'єднання різних господарських одиниць, але основою є сильна, науково-дослідна, проектно-конструкторська або технологічна організація.  НВО покликане забезпечити органічну єдність елементів циклу „наука - створення експериментального зразка - впровадження у виробництво"; об'єднання - за галузевими, територіальними та іншими принципами. Всі об'єднання є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та інші реквізити "[3].

Основні форми організації бізнесу і їхня класифікація.

Різноманітність форм власності обумовила різноманітність форм ведення господарства, тобто кожній формі власності відповідає певна організаційна форма господарства. Організаційно-правові форми (види) підприємницьких структур описані   в «Законi України про пiдприємництво» [9]. Проте організаційно-правові форми підприємницьких структур і форми підприємницької діяльності (бізнесу) - це не одне і те саме. Наприклад, організаційно-правова форма підприємницького бізнесу - фірма, а форма його підприємницької діяльності (бізнесу) - акціонерне товариство або організаційно-правова форма - загальне підприємство, а форма його підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю.

Форми бізнесу рухливі, вони взаємозалежні й взаємодіють між собою; переходячи з одного стану в інший, тобто змінюють форму функціонування на організаційно-правову форму і навпаки. Так, організаційно-правова форма такого підприємства - командитне товариство, форма його  підприємницької діяльності (бізнесу) - загальне підприємство. Можливе і об'єднання організаційно-правової форми підприємства з формою підприємницької діяльності (бізнесу). Наприклад, організаційно-правова форма підприємства і форма його функціонування - акціонерне товариство. Вибір форми бізнесу залежить від особистих смаків, визначається об'єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю засобу, прихильністю  тих або інших форм підприємств і здійснюється за такими принципами: рівність всіх форм здійснення певної господарської діяльності без надання привілеїв кожної з них; економічна діяльність і воля вибору форм бізнесу; можливості взаємопереходу одних форм в інші і утворення симбіозу із придбанням нових якостей і втратою деяких попередніх характеристик; невтручання держави в природний процес розвитку і поширення  різних форм бізнесу.

Основним якісним параметром при такому розмежуванні є тип власності, на якому будується  підприємство (фірма), наприклад, приватна, загальна, державна.  Поряд із  цим,  розмежування за якісними параметрами може здійснюватися за характером і змісту дільності (виробничі, комерційні); за обсягом та асортиментами випущеної продукції (масове, серійне, універсальне, спеціалізоване); за способом входження в різні союзи (асоціації, консорціуми, об'єднання); за способами і методами ведення конкуренції (лідери, претенденти, відомі, новачки) і т.п..

Основними кількісними параметрами класифікації форм бізнесу є чисельність працівників і річний обіг капіталу. Відповідно до першого критерію підприємницькі структури (фірми) розділяють на маленькі (до 200 чіл.), середні (не більше як 500 чіл.) і великі (понад 500 чіл.). Інший критерій віднесення підприємств до розряду маленьких - річний обіг капіталу - в Україні ще не визначений, хоча, наприклад, у Німеччині до малих підприємств відносять підприємства з річним обігом не більше чим 25 тис. марок; до середніх і великих - понад 25 тис. марок.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що  основними формами бізнесу є індивідуальне та  колективне підприємництво.

         Особливість індивідуального підприємництва полягає в тому, що бізнесмен діє на свій страх і ризик, під повну особисту відповідальність, індивідуальне підприємсво - це підприємство (фірма), засноване на особистій власності й роботі фізичної особи (індивідуальна трудова діяльність) або приватне підприємство (фірма) - як власність окремого громадянина із правом найму робочої сили. Різновид приватного підприємства - родинне підприємство (фірма), засноване на власності і роботі членів однієї родини, які проживають разом.

         Особливість колективного підприємництва полягає в тому, що партнери - члени колективу несуть загальну відповідальність за справи фірми. Колективне підприємництво - це різноманітні форми колективної власності: акціонерна, муніципальна, змішана й ін. Воно виступає у вигляді різних підприємств, суспільств, фірм, об'єднань.

 

 

4.3.2 Малий бізнес. Партнерство. Корпоративне підприємництво

 

          Малий бізнес містить у собі індивідуальну трудову діяльність громадян, які мають статус юридичної особи, або не мають його. Це поняття ширше, ніж поняття „малі  підприємства". До них відносять: індивідуальні, частки, сімейні підприємства, фермерські господарства, які можуть функціонувати на правах малого підприємства й можуть зберегти свій початковий статус. Отже, малим підприємством може бути кооператив і товариство з обмеженою відповідальністю, перукарня, магазин і будь-які інші утворення, якщо вони по своїх параметрах вписуються в задані по розмірах обмеження. Більшість підприємств малого бізнесу - це маленькі фірми, у яких працюють від трьох до десяти чоловік. Так, наприклад, у США частка малого бізнесу становить бдизько 40 % валового національного продукту й майже 40 % сукупної робочої сили. Малий бізнес забезпечує щороку близько 80 % нових робочих місць. В Україні в 2005 р. 21 % загального обсягу продукції промисловості й 24 % загального обсягу виробництва валової продукції в сільському господарстві було забезпечено за рахунок підприємств малого бізнесу.

Малий бізнес у країнах з розвиненою ринковою економікою являється найбільш масовим, провідним сектором, що визначає темпи економічного розвитку, структуру і якісну характеристику валового національного продукту, є основою сучасної ринкової інфраструктури. У наших умовах розвиток мережі підприємств малого бізнесу необхідний як для створення в економіці нормальних конкурентно-ринкових відносин, так і з метою активізації структурної перебудови, насамперед на користь розвитку виробництва товарів народного споживання, торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, де переваги малих підприємств виявляються особливо реально. Не менш важлива роль підприємств такого типу й при безробітті для створення нових робочих місць, а також з погляду можливостей насичення споживчого ринку. Це найбільш дешевий шлях переходу до ринку.

Використання  переваг підприємств малого бізнесу в галузі зв'язку може дати досить позитивний ефект безпосередньо вже в умовах нинішнього етапу економічної реформи. Ці підприємства  швидко реагують на зміни, які відбуваються на телекомунікаційному ринку.

Життєвий цикл підприємств зв'язку малого бізнесу 3-5 років. Після закінчення цього строку невелика частина підприємств, нагромадивши початковий капітал, продовжує функціонувати або одержує інший статус і змінює форму підприємництва. Друга, більша, частина - припиняє своє існування. Проте кількість підприємств, які народжуються, постійно перевищує кількість тих, що припинили свою діяльність.

         Партнерство існує як у малому, так і у великому бізнесі. Воно являє собою колективне підприємництво, засноване на різних формах власності. При цьому партнери, члени колективного бізнесу несуть повну солідарну відповідальність за результати своєї господарсько-фінансової діяльності або в частках, вкладених у капітал фірми. Для малого бізнесу партнерство характерно як  об'єднання  зусиль декількох приватних осіб, в основному з невеликим капіталом, з метою створення спільної справи, а також об'єднання осіб, які перебувають у спорідненості, або членів однієї родини.

          Великий бізнес - це в основному колективне підприємництво. Одноособова приватна власність тут майже не трапляється. У країнах з ринковою економікою такий тип бізнесу, представлений суспільствами на паях (партнерством), кооперативами, колективними народними підприємствами. Так, в американській економіці налічується близько 2 млн.  партнерств, майже 10 % з них у малому бізнесі. Кооперативний сектор охоплює лише 5-6 %. Колективні (народні) підприємства, які виникли внаслідок викупу підприємств трудовими колективами, становлять 3-4 %. В економіці України функціонують навколо 85000 партнерських підприємницьких структур, з них  більш 24 000 - у малому бізнесі.

         Партнерство виступає в різних формах, основними з яких (що одержали закріплення в Законі України «Про господарчі товариства") є товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

 

         4.3.3 Основні форми бізнесу і їхня класифікація

 

          Організація простих суспільств і суспільств із необмеженою відповідальністю законодавством України не передбачена.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, розподілений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства відповідають за результати господарсько-фінансової діяльності в межах їхніх внесків. На обмежений характер відповідальності вказує абревіатура „ТОВ", що нерідко ставиться в назві створюваної фірми. Це одна з найпоширеніших форм партнерства, особливо в Західній Європі.

З огляду на поширення цієї форми бізнесу в ринковій економіці, можна чекати значного її розвитку також в Україні.

Товариство з додатковою відповідальністю - це суспільство, статутний фонд якого розділений на частки, розміри яких визначені засновницькими документами. Учасники такого суспільства відповідають за його борги своїми внесками в статутний фонд, а у випадку недостатності цих сум - додатково майном, що їм належить, в однакових для всіх учасників розмірах.

Повне товариство - учасники його займаються загальною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність за зобов'язання суспільства всім своїм майном. Суспільство працює за засновницьким договором, що регламентує розмір частки кожного учасника й форму участі їх у справах суспільства Договір приймається на зборах і підтверджується нотаріальним записом.

Суспільства з додатковою й повною відповідальністю не отримали поширення на заході і наврядчи придбають його в Україні.

Командитне товариство - це об'єднання декількох громадян і (або) юридичних осіб на основі договору між ними для загальної господарської діяльності, що включає дійсних членів і членів-вкладників. Члени суспільства несуть повну відповідальність по його зобов'язаннях всім своїм майном, а члени-вкладники  - у межах своїх внесків у капітал суспільства Цей різновид підприємницького бізнесу визначають ще як змішане суспільство. В економіці України ця форма відома за назвою „товариство  на вірі". Нині вона використовується в закордонній економіці як спосіб акумуляції капіталів, з одного боку, окремих громадян, які бажають здійснити ділові проекти, але не мають для цього досить засобів, а з іншого  боку - різних фірм, які бажають вкласти свої капітали в справу, але не мають проектів, під які могли б бути виділені капітали.

Корпоративне підприємництво зв'язане в основному з акціонерними товариствами, які визначаються «Законом України про господарські товариства» як суспільства, які мають статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і відповідають за зобов'язаннями тільки майном суспільства.

 Акціонери відповідають за зобов'язання суспільства тільки в межах акцій, які їм належать. Класичне акціонерне товариство - це корпорація, тобто об'єднання вкладників-акціонерів на демократичній основі. Корпоративне підприємництво - це форма середнього й великого бізнесу, що поширена в країнах Європи й Америки. Нині в США налічується близько 3,5 млн. недержавних корпорацій, причому акціонерна форма панує практично у всіх галузях промисловості. В Україні процес утворення недержавних корпорацій тільки почався і на 1 січня 2006 р. їх налічувалося більш 12000 одиниць, з урахуванням банків і орендних підприємств.

Корпоративні підприємства розділяють на закриті й відкриті акціонерні товариства.

Закрите акціонерне товариство - це підприємство (фірма), акції якого розподіляються між учасниками, засновниками й не можуть поширюватися через вільний продаж, але це суспільство може бути реорганізоване у відкрите, відповідно до діючого законодавства, внесенням  змін в статут суспільства, і таким чином, воно здобуває право на вільний продаж акцій. Закрите акціонерне товариство близьке за формою до класичного товариства з обмеженою відповідальністю.

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) - це підприємство, акції якого поширюються (а не розподіляються) за відкритою підпискою, а також купівлею-продажем на біржі. Купити акцію і стати акціонером (і тим самим співвласником підприємства) може будь-яка людина Корпоративне підприємництво такого типу є найпоширенішим у країнах з ринковою економікою. Процес створення корпоративних акціонерних підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами: 1) добровільне об'єднання капіталів незалежних підприємців; 2) перетворення існуючих державних підприємств, міністерств, головкомів в акціонерні товариства зі збереженням у них міністерських і інших монопольних повноважень або без збереження таких.

Перший шлях є природним для ринкової економіки і відображає об'єктивну потребу централізованої акумуляції капіталу для наступного інвестування. У нашій країні таким шляхом створюється лише близько 25 % акціонерних товариств.

Другий шлях більш розповсюджений. За 1990-2006 гг. більшість державних комитетів і міністерств України були перетворені в акціонерні товариства або концерни.

Для реєстрації корпоративно-акціонерного суспільства необхідний статутний фонд, що складається із суми, еквівалентним 1250 мінімальним заробітним платням, виходячи з її ставки, що зафіксована  на момент його створення.

 

4.3.4 Обмеження при здійсненні  бізнесу

 

Підприємці - бізнесмени мають право без обмеження приймати рішення й самостійно займатися будь-якою діяльністю, що не суперечить чинному законодавству. Разом із цими  законодавчими актами передбачені обмеження в підприємницькому бізнесі, зокрема, діяльність по  виготовленню і реалізації наркотичних засобів і зброї,  боєприпасів до них, підривних речовин. Обмеження  можуть здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій - повним товариством. Тільки з дозволу (ліцензії) Кабінету Міністрів України можуть здійснюватися: пошук і експлуатація родовищ корисних копалин; виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї й боєприпасів до неї, а також холодної зброї; виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин; виготовлення пива й алкогольних напоїв, внутрішні і міжнародні перевезення пасажирів і багажу повітряним, річковим, морським, залізничним і автомобільним транспортом;  виготовлення цінних паперів, держзнаків  і знаків поштової оплати та ін., зазначені в доповненні до «Закону України про пiдприємство»[10].

 

4.3.5 Припинення діяльності підприємств бізнесу

 

Ринок неординарний. Конкуренція, що відбувається на ньому, одні підприємства і фірм приводить до багатства, інші - до банкрутства.

Сьогодні  кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підприємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, у випадку припинення діяльності підприємств (фірм) виникає безліч питань, від рішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому у всіх державах, у тому числі і в Україні, відпрацьовані нормативи, механізм поводження в таких ситуаціях. Вони включені в закони України “ Про пiдприємство" (ст. 34, 35, 36), “Про господарськи товариства" (ст. 19, 20, 21), “Про пiдприємництво" (ст. 11) і інші "[9,10,15]..

Держава гарантує при реорганізації та ліквідації підприємств захист прав і інтересів працівників, яких звільняють, відповідно до трудового законодавства України. Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки через нерентабельність, а й тому, що змінюють форму функціонування, поєднуються з іншим підприємством, відділяються з розподілом майна й ін. Проте у всіх цих випадках піднімаються інтереси як власників, так і найманих працівників, які вимагають допомоги, захисту й можуть розраховувати в цих випадках на державу. Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами - реорганізацією й ліквідацією.

Підприємство реорганізується в таких випадках: злиття з іншим підприємством і утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять всі майнові права й обов'язки обох підприємств; приєднання одного підприємства до іншого. У результаті до останнього  переходять всі майнові права й обов'язки підприємства, що приєднується.

 

 

Контрольні питання й завдання

 

1. За якими  формами власності,  і організаційною структурою розрізняють підприємства?

2. Як у підприємницькій діяльності розглядаються об'єднання  підприємств?

3. Обґрунтуйте вибір  статусу підприємства й форми його функціонування в бізнесі.

4. Поясніть призначення малого бізнесу в галузі телекомунікацій.

5. Дайте характеристику партнерству в бізнесі.

6. Які Ви знаєте основні форми бізнесу і їхню класифікацію?

7. Поясніть особливості корпоративно-акціонерного підприємства.

8. Які можуть бути обмеження при здійсненні  бізнесу?

9. Як реалізується припинення діяльності підприємств (фірм)?

10.Хто гарантує захист прав і інтересів працівників при реорганізації й ліквідації підприємств?

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика