prepod

Путь к Файлу: /Правоведение / ПравоДополнительн / АДМИНПРУ.DOC

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   26.10.2015
Размер:   79.0 КБ
СКАЧАТЬ

Основні положення адміністративного права

 

Вступ

 

    Самостійною  галуззю права, безпосередньо якою держава регулює однорідні суспільні відношення у сфері державного управління , розвиває і укріплює його демократичні начала, є адміністративне право.

     Адміністративному праву належить особлива роль у механизмі правового впливу, яке полягає в тому що воно виступає необхідним і важливим інструментом керування соціальними процессами у суспільстві.

     Від адміністративного права як галузі права слід відрізняти адміністративне законодавство, що  є складовою частиною законодавства України. Якщо адміністративне право - сукупність правових норм, що регулюють суспільні відношення у сфері державного управління, то під адміністративним законодавством треба розуміти систему правових актів,у якіх ці норми знаходять своє зовнішнє вираження.

  У даній лекції буде приділена увага перш за все основним положенням адміністративного права, які розглянемо за таким планом:

         1. Адміністративне право як регулятор норм виконавчо-розпоряджувальницької діяльності держави та     її органів та посадових осіб.

2. Адміністративна відповідальність громадян та посадових осіб.

Таким чином, які ж предмет, метод і система адміністративного права ? Занотуємо ?

Адміністративне право - галузь права, що регулює управлінські відношення, які складаються:

а) у сфері діяльності органів державної виконавчої влади;

б) у внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів;

в) у процесі здійснення деякими суспільними організаціями та їх органами зовнішніх, виконуючих від держави юридично-власних повноважень.

Система адміністративного права складається з загальної та особливої частини.

В загальній частині містяться норми адміністративного права, що має регулятивне значення для всіх галузей державного управління:

- принципи державного управління;

- суб'єкти;

- адміністративного права;

- форми і методи державного управління;

- адміністративний процес та інш.

До особливої частини належать норми адміністративного права, які регулюють стосунки в окремих галузях державного управління:

- адміністративно-політичне управління;

- управління економікою;

- соціально-культурним розвитком та інш.

До числа адміністративних відносяться такі види суспільних відношень:

     а). Стосунки між вищими та нижчими органами державного управління (Кабінет Міністрів Укрїни - Міністерство освіти);

б). Стосунки між несупідрядними органами державного управління (Міністерство юстиції - Міністерство внутрішніх справ);

в). Стосунки між органами державного управління і підпорядкованими їм державними підприємствами та установами (Міністерство освіти - вуз);

г). Стосунки між органами державного управління і недержавними підприємствами, установами, суспільними об'єднаннями ( обласне управління юстиції - колегія адвокатів);

д). Стосунки між органами державного управління і громадянами (відділ соціального забезпечення - громадянин, що звертається з заявою).

Юридична своєрідність адміністративного права полягає у особливому методі регулювання, якийпроявляється у юридичній нерівності учасників (сторін), однобічних юридично-владних наказів.

Які ж джерела і суб'єкти адміністративного права? Джерела адміністративного права:

- система правостворюючих факторів - економічних, духовних (загальна та політико-правова культура) і т.п.;

- зовнішня форма існування юридичних норм, узальнення інформацій про них;

- фактичне джерело норм права.

Історично склалися прецедент, нормативний акт, нормативний договір.

Державне уравління поряд із здійсненням законодавчих функцій, правосуддя і прокурорського нагляду є однією з основних форм діяльності держави.

Порядок здійснення державного управління (виконавчої влади) регулюється нормами адміністративного права, а тому у теорії та на практиці державного будівництва адміністративне право отримало назву "управлінське право".

За допомогою норм адміністративного права регулюється структура державного управління, яка відрізняється складністю. Її основними елементами є керівні і керовані системи, їх суб'єкти і об'єкти. Це:

- виконавчи та розпоряджувальницькі органи, їх апарат, сфери і галузі управління;

- підприємства і об'єднання, об'єкти інфра-структури (транспорт, зв'язок та інш.);

- наукові та соціально-культурні установи;

- окремі особи і т.п.

Державне управління можна розглядати як виконавчо-розпоряджувальницьку діяльність певної системи державних органів, спеціально заснованих для здійснення державного управління.

Це все ж не означає, що держуправління складає сферу діяльності виконавчо-розпряджувальницьких органів.

Питання управління вирішуються і законодавчими органами, які здійснюють законодавче регулювання усіх сфер суспільної діяльності.

Але основний обсяг виконавчо-розпоряджувальни-цької діяльності лежить на керівних органах.

Суб'єкт адміністративного права - індивид чи организація (особи) , здібні набувати і здійснювати безпосередньо чи через свого представника суб'єктивні права і юридичні обов'язки, нести юридичну відповідальність.

Передумою набуття і здійснення особою суб'єктивного права і юридичного обов'язку є його юридичнавластивість - прямосуб'єктивність.

Суб'єкт права потенційно може бути учасником правовідношень. Правосуб'єктивність складається з:

- правоздатності;

- дієздатності;

- неосудності у окремих випадках;

- деліктоздатності.

(Здатність особи бути суб'єктом правопорушення, нести юридичну відповідальність за делікт).

 

А який адміністративно-правовий статус громадянина та посадової особи?

Відмітимо, що це сукупність юридичних свобод, суб'єктивних прав, та відповідальності громадянина, закріплених у Конституції та інших законодавчих актах України.

У широкому розумінні правовий статус громадянина містить у собі також правосуб'єктивність особистості, гарантії здійснення прав і свобод громадянина.

Методологічне значення для визначення категорії статусу громадянина має поняття "громадянина", яке відбиває політико-правовий зв'язок особистості ідержави, відношення членства у державі.

Статус посадової особи - це юридична форма соціального стану робітника державного апарату.

У широкому розумінні цей статус містить у собі:

- провосуб'єктивність посадової особи;

- юридичні держано-владні повноваження;

- права і обов'язки;

- юридичну відповідальність.

Правосуб'єктивністю посадовоі особи  охоплюються властивості і здібності людини, які вимагає законодавство від кандитата на зайняття керівної посади у державному апараті.

Правосуб'єктивність є обов'язковою передумовою володіння правовим статусом посадової особи (у вузькому значенні). В останньому значенні статус посадової особи містить у собі сукупність державно-владних повноважень прав, обов'язків і юридичну відповідальність.

Повноваження квалшфікуються як певний синтез прав і обов'язків державного службовця.

Загальний зміст юридичної відповідальності посадової особи полягає в тому, що вона завжди є у порівнянні з іншими об'єктами більш суворою.

 

Переходимо до повнішого висвітлення питання про адміністративну відповідальність громадян і посадових осіб.

 

1. Адміністративне правопорушення (вчинок), що посягає на державний чи суспшльний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, протиправну (умисну чи необережну) дію чи бездію, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність (ст.9 КоАП).

Проступок відрізняється від злочину меншою мірою суспільної небезпеки.

Адміністративна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, що містить у собі накладання на порушників загальнообов'язкових правил, що діють у сфері державної виконавчої влади та в інших сферах адміністративних стягнень, які мають нелегкі наслідки майнового чи морального характеру.

Основою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок).

Адміністративна відповідальність встановлюється законодавством, а в особливих випадках - рішеннями місцевих органів державної виконавчиї влади.

 

 

А які основні ознаки правопорушень ?

Перша ознака адміністративних правопорушень - протиправність (як ознака адміністративного правопорушення) - це порушення загальнообов'язкових правил, що встановлені державою.

Адміністративний проступок може виражатися як у протиправній дії, так і у протиправній бездії. У першому випадку здійснюється дія, заборонена законом (наприклад, дрібна крадіжка державного чи суспільного майна), у другому - правопорушник бездіє, коли закон потребує активних дій (наприклад, ухилення свідка від явки до суду).

Адміністративне правопорушення, будучи діянням винним, може бути скоєне як умисно,так і внаслідок необережності. При умисній формі вини порушник усвідомлює протиправний характер своєї дії чи бездії, передбачає їх шкідливі наслідки і бажає чи свідомо допускає настання цих наслідків. Необережність має місце, коли особа передбачає можиливість настання шкідливих наслідків, але легковажно розраховує на їх уникнення або не усвідомлює протиправності скоєного, хоч могла і повинна була її усвідомлювати.

Друга ознака адміністративного правопорушення - суспільна шкідливість адміністративного порушення означає, що ним спричинена шкода суспільним відношенням, що охороняються: державному чи суспільному порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так і іншою (моральною, організаційною і т.п.).

Третя ознака адміністративного правопорушення - адміністративне покарання проступка виражається у тому, що за його здійснення законом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне покарання означає можливість застосування до порушення адміністративного стягнення.

Здійснити адміністративне правопорушення і нести відповідальність за нього можуть громадяни і посадові особи (тобто суб'єкти адміністративних правопорушень).

До осіб у віці від 16-ти до 18-ти років за адміністративне порушення застосовуються міри впливу, передбачені Положенням про Комісії у справах неповнолітніх. В окремих випадках в КоАП, вони можуть належати адміністративній відповідальності на загальних засадах (наприклад, за дрібну крадіжку, дрібне хулі-ганство, порушення правил дорожного руху та інше).

КоАП передбачає також особливості відповідальності за адміністративне порушення війсьвослужбовців і робіт-ників внутрішніх справ.

Вони несуть відповідальність в цих випадках не у адміністративному порядку, а по дисциплінарним статутам!! За окремі адміністративні проступки (порушення правил дорожнього руху, правил полювання і рибної ловлі, митних правил, контрабанду). Ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах, однак і за такі правопорушення до них не можуть бути застосовані штраф (крім випадків його накладання за порушення правил дорожнього руху), виправчи роботи і адміністративний арешт.

Посадові особи належать адміністративній відпо-відальності за правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил, забезпечення виконання яких входить у їх службові обов'язкию.

Це означає, що посадові особи несуть відпові-дальність  не тільки за порушення певних правил своїми діями, але і за незабезпечення їх виконання іншими особами - підлеглими.

До адміністративної відповідальності притягають спеціально уповноважені на те органи державної виконавчої влади (посадові особи) чи народні судді. Між правопорушником і держорганом (посадовою особою), що притягає до адміністративної відповідальності, не повинно бути службових відношень. До адміністративної відповідальності можуть притягатися лише фізичні особи: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, посадові особи.

 

2. Види адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення є мірою адміністра-тивної відповідальності, покаранням і тягне для порушника неблагоприємні наслідки майнового, морального чи особистого характеру.

В ст.24 КоАП перелічені сім видів адміністративних стягнень:

- попередження,

- конфіскація,

- штраф,

- вилучення предмету, що возміщається,

- позбавлення спеціального права,

- виправні роботи,

- адміністративний арешт.

Адміністативний штраф - це майнове стягнення, що складається з вилучення у порушника певної суми в дохід держави і не має компенсаційного характеру.

Штраф, що накладається на громадян, як правило, не  може  перевищувати 10 крб., а на посадових осіб - 50 крб.

Вищі розміри штрафу можуть бути встановлені лише законодавчими актами за окремі види адміністративних правопорушень, якщо необхідно підвищити відпові-дальність за них.

Законом України "Про порядок застосування карних покарань і мір адміністративного стягнення у вигляді штрафу" встановлено, що до прийняття Верховною Радою України нового Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені діючим законодавством штрафи (як міра адміністративного стягнення) належать застосуванню у десятикратному розмірі.

За ряд адміністративних правопорушень на транст-порті і в галузі дорожнього господарства, передбачених КоАП, штраф накладається у трьохкратному розмірі.

Співвідношення між розмірами штрафів і існуючим на день прийняття названого закону (17 червня 1992р.) мінімальним розміром заробітної плати є постійним і у випадку слідуючих змінцього розміру зберігаються.

Вилучення предмету, що возміщається, і який став знаряддям скоєння чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, заключається у його примусовому вилученні і слідуючою реалізацією з переданням вирученої суми колишньому власнику з відра-хуванням розходів по реалізації цього предмету.Дане адміністративне стягнення застосовується при порушенні громадянських правил перевозу мисливської зброї та її зберігання.

Конфіскація - примусове перетворення майна у власність держави, яке не возміщується.Адміністративне законодавство допускає конфіскацію конкретного майна, предмету, що стало знаряддям чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення,і грошей, отриманих внаслідок скоєння такого правопорушення.

Конфіскація предметів застосовується досить часто (при спекуляції,контрабанді і т.п.). Конфіскованим може бути, як правило, лише предмет,що знаходиться у особистій власності правопорушника. Предмети контрабанди конфіскуються незалежно від того, чи встановлено їх власника чи ні. Конфіскація грошей допускається, наприклад, при дрібній спекуляції. У цьому випадку конфіскується отриманий незаконно дохід.

Позбавлення спеціального права, що надається даному громадянину (право керування транспортним засобом, право полювання), застосовується за грубі чи систематичні порушення порядку користування цим правом на термін до 3-х років. Позбавлення права керування транспортним засобом передбачене за керування ним у нетрезвому стані, за повторне порушення правил проїзду залізничного переїзду та інше.

Виправні роботи застосовуються сроком до 2-х місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника і з утриманням до 20% його заробітку у доход держави. Ппизначають їх за дрібне хуліганство, дршбну крадіжку та інші порушення. Виправні роботи може застосувати тільки народний суд (суддя).

Адміністративний арешт - найбільш строге адміністративне стягнення, що встановлюється і застосовується у виключних випадках за найбільш серйозні правопорушення (дрібне хуліганство, прояв неповаги до суду, злісне непідкорення законному розпорядженню чи вимозі робітника міліції та інш.)

Адміністративний арешт виражається у короткоермі-нованому (до 15-ти діб) позбавленні порушника свободи з використанням його на фшзичних роботах без оплати і призначається тільки судом (суддєю).

Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, щомають дітей у віці до 12-ти років, до неповнолітніх, до інвалідів I и II груп.

Крім розглянутих стягнень, КоАП предбачає можливість застосування до іноземних громадян і осіб без громадянства адміністративного видворення за межі України.

 

Накінець, порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється у порядку підприємства у справі про адміністративне правопорушення, збираються і вивчаються докази, обирається і реалізується лонкретна міра стягнення.

Пшдприємство у справі починається, як правило, шз складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою на це посадовою особою (працівником міліції, державним інспектором, представником суспільної организації0.

У протоколі фіксується факт здійснення проступку, його єство і обставини здійснення, дані про особливість порушника та інші необхідні дані.

Оформлений належним чином протокол та інші матеріали направляються до органу (посадової особи), що уповноваженний розглядати справи про конкретне адміністративне правопорушення.

В окремих випадках закон допускає стягнення штрафу і оформлення попередження на місці скоєння правопорушення (наприклад, штраф за проїзд без квітка). При цьому протокол не складається, а про сплату штрафу видається квітанія встановленого взірця. Але, якщо порушник не згоден з накладанням стягнення і відмовлюється сплатити штраф на місці, то потрібно скласти протокол на загальних засадах.

Справи про адміністративні правопорушення можуть вирішувати уповноважені органи іпосадові особи:

- адміністративні комісії рпи виконкомах місцевих  Рад;

- виконкоми посілкових та сільскіх Рад;

- районні (міські) міські комісії у справах неповнолітніх;

- комісії   по боротьбі із пиятством;

- народні суди (судді);

- посадові особи органів внутрішніх справ, державних інспекцій та інших органів (наприклад, пожежного, санітарного, ветеринарного нагляду, митних органів і т.д.).

Iснує різний порядок розгляду справ. Та все ж люба справа розглядається, як правило, у присутності порушника. За необхідністю можуть бути викликані свідки, потерпілі, експерти, перекладачі.

Iнтереси особи, що притягається до відповідаль-ності може представляти адвокат.

Орган (посадова особа), що розглядає справу, вивчає всі матеріали, що надійшли, заслуховує приймаючих участь у справі осіб, після чого приймає рішення про накладання адміністративного стягнення або про рпипинення справи. Стягнення повинне накладатися не пізніше 2-х місяців від дня скоєння порушення чи від дня його винаходу у межах, встановлених законодавством за дане правопорушення. При цьому повинні враховуватися характер порушення, особа порушника, ступінь його віни, майновий стан, а також обставини, що пом'якшують чи роблять важчою відпоідальність.

Прийняте у справі рішення повинно оформлятися постановою, у якій фіксуються всі обставини, встановлені у ході розгляду справи.Постанова об'являється негайно по закінченні розгляду справи, а її копія на протязі  3-х днів вручається чи відсилається особі, у відношенні якої вона винесена, а також потерпілому за його проханням. Це правило має важливе значення для реалізації права на оскарження постанови.

Згідно закону постанова у справі про адміністративне правопорушення у 10-тиденний термін від дня ії винесення може бути оскаржена особою, по відношенню до якої вона винесена, потерпілим, а також опротестована прокурором.

Постанова народного суду (судді) кінцева і оскарженню у порядку підприємства, що розглядається не підлягає!

Постанова оскаржується, як правило, до вищестоящого органу (посадовій особі чи народного суду), який зобов'язаний розглянути скаргу у 10-тиденний термін.

В цей же термін розглядається протест. В залежності від розгляду скарги чи протесту уповноважений орган або посадова особа може відмінити постанову і припинити справу; направити справу на новий розгляд; змініти меру стягнення у межах санкції відповідної статті; але тільки в бік ії пом'якшення; залишити справу без змін, а скаргу чи протест без задовільнення.

Копія зрушення за скаргою на протязі 3-х днів відсилається особі, по відношенню до якої винесена постанова, і потерпілому за його проханням. Про результати розгляду протесту повідомлюється прокурору.

Якщо постанову про накладання адміністративного стягнення не оскаржено і не опротестовано чи скарга або протест залишені без задовільнення, орган(посадова особа), який виніс постанову, обертає його до виконання.

Прядок виконання постанови залежить від виду накладенного стягнення. Наприклад, штраф повинен бути сплачений порушником у 15-тиденний термін від дня вручення йому копії постанови, а у випадку його оскарження чи орпотестування - не пізніше 15-ти днів від дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задовільнення.

Якщо штраф у встановлений термін добровільно не сплачений, постанова направляється за місцем роботи чи навчання або до органу соціального забезпечення для відрахування суми штрафу із заробітку порушника, пенсії чи стипендії. У випадку відсутності у оштрафованого заробітку чи неможливості з будь-яких причин стягнути штраф із заробітної плати, пенсії чи стипендії постанова направляється судовому виконавцю за місцем проживання порушника для стягнення на належне йому майно.

Виконанням постанов у справі про адміністративне правопорушення підприємство завершується.

 

Ст.303. Давність виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.

Не підлягає виконанню постанова про накладання адміністративного стягнення, якщо воно не було зверене до виконання на протязі трьох місяців від дня винесення.

У випадку призупинення виконання постанови згідно із статтею 291 чинного Кодексу течія давнього терміну призупиняється до розгляду скарги чи протесту. У випадку відсрочки виконання постанови згідно зі статтею 301 чинного Кодексу на протязі давнього терміну призупиняється до закінчення терміну відсрочки.

Законодавством України можуть бути встановлені і інші, більш довготривалі терміни для виконання постанов у справах про окремі види адміністративних правопорушень.

1. Винесення повноважним органом, посадовою особою постанови про накладання адміністративного стягнення повинно бути реалізоване у порівняно       стислі терміни. Інакше буде:

а) втачено оперативність у застосуванні адміністративного впливу, що без сумніву, відобразиться на його ефективності;

б) знизить виховне та попереджувальне значення боротьби з адміністративними порушеннями.

2. У зв'язку з цим у статті визначена давність виконання постанов про накладання адміністративних стягнень. Практиці відомі багаточислені випадки, коли постанови про накладання адміністративних стягнень, особливо у вигляді штрафу, не реалізовувалися у зв'язку з закінченням давності виконання.

Часто пропуск терміну давності виконання визваний халатним відношенням окремих працівників до своїх службових обов'язків, відсутністю дійового контролю за реалізацією постанов.

3. Под давністю виконання треба розуміти закінчення з моменту звернення постанови до реалізації встановленого законом терміну, після якого виключаються подальші дії виконавчого характеру. Встановлення давності дісциплінує органи (посадових осіб), уповноважені виконувати постанову, підвищує їх відповідальність за правильну, своєчасну та повну реалізацію цього акту.

4. Постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її віднесення, якщо інше не встановлене законодавством України.

Так, якщо адміністративна комісія винесла постанову про накладання на винного стягнення у вигляді штрафу, вона повинна негайно після закінчення розгляду справи оголосити її зміст.

Копія постанови на протязі 3-х днів вручається чи відсилається особі, по відношенню до якої вона винесена. Постанова про накладання штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення 15 днів від дня її вручення порушнику.

5. Якщо ж постанову про накладання адміні-стративного стягнення не було звернено до виконання на протязі 3-х місяців від дня винесення, воня взагалі не підлягає виконанню. Наприклад, постанову про накладання штрафу винесено адміністративною комісією 15 січня і оголошено негайно після закінчення розгляду справи. Одначе, копію постанови порушнику у встановлений термін не видали, штраф він не сплатив. В кінці квітня цей факт було встановлено при перевірці роботи комісії. Так як термін давності виконання постанови закінчився, від її примусового виконання необхідно відмовитися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика