prepod

Путь к Файлу: /Правоведение / ПравоДополнительн / ГОСУДПР.DOC

Ознакомиться или скачать весь учебный материал данного пользователя
Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   26.10.2015
Размер:   31.5 КБ
СКАЧАТЬ

 

 Державне право - провідна галузь права.

Конституція України - основне джерело права.

 

 

Конституційне право є провідною галуззю права України, оскільки його норми регламентують найбільш важливі суспільні стосунки.

                У даній лекції слід розглянути такі питання:

1. Конституційне право - провідна галузь права України.

2. Громадянство України.

Переходимо до розгляду першого питання.

 

Конституція України - Основний Закон держави.

Конституція - найважливіший нормативний акт держави.

Конституція посідає перше місце у законодавстві країни та містить вихідні початки національної системи права. Це означає її високу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативних актів, включаючи й поточні закони.

Конституція в особливому порядку приймається або вищим представницьким органом держави, або беспосередньо народом шляхом референдуму.

Конституція України була прийнята Верховною Радою Республіки 20.04.1978 р.

Вона закріпила:

- основи суспільного ладу та політики;

- статус особистості;

- систему, принцип організації та діяльності державних органів.

Вона відповідала за структурою та змістом Конституції СРСР 1977 р.

Зіставляючи тексти конституцій всіх республік колишнього СРСР 1977 р., неважко зробити висновок про відсутність у союзних республік реального державного суверенітету.

У результаті ламки командно-адміністративної системи, демократизації суспільного життя, прагнення народів колишнього союзу до самостійного вирішення будь-яких питань свого життя поступово складалися політичні, економічні, правові умови й для реалізації державного суверенітету України, що відбивалося у її Основному Законі.

Зміни та доповнення Конституції України у  1989-1996 рр. закріплюють принципово нові за своїм змістом законодавчі основи побудови демократичної Української Держави, її політичної та економічної незалежності, переходу до ринкової економіки.

Найбільш важливі з них можна викласти у такому порядку. 1. Великою подією політичного та суспільного життя України стала демократизація виборчої системи.

- Верховна Рада республіки 27.10.1989 р. внесла зміни та доповнення у Конституцію, що були направлені на створення умов для поновлення структури Рад, більш демократичного порядку формування й діяльності органів держвлади;

-вдосконалення виборчої системи.

а) поширене коло суб’єктів, яким надавалося право висування кандидатів у депутати:

- кандидатів міг висувати трудовий колектив;

- суспільні організації;

- отримали право зібрання виборців за місцем проживання;

- включити у бюлетені будь-яку кількість кандидатів - це альтернатива.

2. Законом України у відповідності з Декларацією про суверенітет 24.10.1990 р. у Конституцію були внесені зміни та доповнення. Вони торкнулися глави “Політична система”.

Змінена ст.3 Конституції України про принцип демократичного централізму. У новій редакції закріплено, що організація та діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів держвлади,

- підзвітності їх народу,

- відповідальності кожного державного органу та посадової особи за доручену справу, обов’язковості рішень вищих органів для нижчих згідно з розширенням їхніх повноважень.

Цим законом виключена ст.6 Конституції про керівну та спрямовуючу роль КПРС у суспільстві та державі й надане право політичним партіям, суспільним організаціям та рухам через своїх представників, обраних до Рад Народних Депутатів, та в інших формах брати участь у розробці та здійсненні політики республіки, в управлінні державними та суспільними справами.

Зміни та доповнення Конституції України порушили ряд статей про розмежування повноважень між представнижцькими, виконавчими та судовими органами.

Передбачене створення нового органу - Конституційного Суду України.

3. Законами України від 18.04.1991 р. та 21.05.1991 р. були змінені та доповнені відповідні статті Конституції про вдосконалення структури вищої виконавчої влади Республіки.

- Посада Голови Ради Міністрів замінена посадою прем’єр-міністра України.

- Рада Міністрів стала іменуватися Кабінетом Міністрів - Урядом України.

4. Верховна Рада України Законом від 05.07.1991 р. поповнила Конституцію главою про Президента України, порядок його обрання, його повноваження (основні) (ст. ст. 102 - 106).

5. Верховна Рада прийняла Закон від 19.07.1991 р. Він викликаний утворенням Кримської Автономної Республіки, необхідністю визначення її конституційного статусу. - Розділ Конституції Х, ст. ст. 134 - 139.

6. Законом Верховної Ради України 17.09.1991 р. внесені зміни та доповнення, направлені на зміцнення державного суверенітету республіки (ст. 2 Конституції).

- Виключена з тексту Конституції України преамбула, що носила за змістом ідеологічне навантаження.

У новій Конституції 28.06.1996 р. сказане, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною правовою державою.

- У назві та тексті Конституції слова “Українська Радянська Соціалістична Республіка” та “Українська РСР” замінені словом “Україна”.

- Порушена гл. V про зовнішньополітичну діяльність України у захисті Батьківщини.

7. Верх. Рада Укр. 14.02.1992 р. закріпила правовий механізм більш чіткого розподілу повноважень між законодавчою та виконавчою владами - Верх. Радою, Президентом та Кабінетом Міністрів України.

- Визначені символи України як незалежної держави: Державний герб, Державний прапор, Державний гімн.

Однак для завершення процесу побудови суверенної незалежної Української Держави у правовому сенсі потрібне повне поновлення її Основного Закону.

Постановою Верховної Ради України від 19.06.1991 р. була схвалена концепція нової Конституції. Проект був винесений на референдум та розглянутий на 8-й сесії Верховної Ради України. У ході обговорення були висловлені критичні зауваження. Вони стосувалися статей, присвячених:

- загальним принципам конституційного ладу;

- народовладдю, виборчому праву;

- формам держвлади та управління;

- основним принципам територіального устрою України та організації влади та самоуправлніння на місцях;

- закладена ідея громадянського суспільства та правової держави, визнання людини, її життя, прав та свободи вищою цінністю;

- проголошення народу України єдиним джерелом влади;

- економічна, політична та ідеологічна різноманітність, що знаходить своє втілення у багатопартійності, гарантуванні різних форм власності та господарювання, соціальній спрямованності економіки.

У майбутньому Законі завбачається закріпити парламентсько-президентську форму правління, визначити основні повноваження владних структур всіх рівнів.

 

Народовладдя в Україні, форми його прояву.

 

У Декларації про держсуверенітет Україна визначається як суверенна національна держава, суть якої складає влада народу України.

Держсуверенітет України являє собою верховенство, самостійність, повноту  та неподільність влади республіки у межах її території та незалежність і рівноправність в зовнішніх відносинах.

Україна самостійно визначає весь лад правових стосунків, встановдює загальний правопорядок, правовий статус державних органів, суспільних об’єднань та громадян.

Захист держсуверенітету України виявляється у різноманітних формах:

- військовій - здійснюється Повітряними Силами, Міністерством Оборони України;

- дипломатичній - здійснюється Президентом, Кабінетом Міністрів та Міністерством зовнішніх економічних зв’язків України.

Громадяни республіки всіх національностей складають народ України, що є єдиним джерелом влади. Народовладдя - сутність Української Держави. Від імені всього народу виступає тільки Верховна Рада України. Різноманітні партії, об’єднання, угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

 

Друге питання.

Поняття, система, види основних прав, свобод та обов’язків громадян.

Громадянство України.

 

Конституційне закріплення статусу особистості - надійна основа для забезпечення державою та її органами прав громадянина.

Основні права, свободи та обов’язки громадян, записані у Конституції, розвиваються та конкретизуються в інших галузях права - адміністративному, трудовому, громадянському, фінансовому та ін.

Основні права, свободи та обов’язки громадян, взяті у єдності, утворять самостійний інститут державного права, бо лише у сукупності вони визначають місце людини у суспільстві, фіксують фундамент його правового положення.

Основне право (свобода) - це встановлена державою та закріплена у Конституції міра можливої поведінки, що дозволить кожному громадянину обирати вид діяльності з метою задоволення особистих та суспільних інтересів.

Між поняттями “право” та “свобода” немає точних відмінностей. Це форма вираження встановлених законом правових можливостей для вибору людиною своєї поведінки.

Коли вибір пов’язаний з користуванням конкретними соціальними благами, закон частіше використовує термін “право” (право на працю, право на освіту, право на власність).

Якщо йдеться про більш високий ступінь свободи вибору поведінки, законом застосовуєтся термін “свобода”. Наприклад, можливість висловлювання громадянином своєї думки у суспільному середовищі називається свободою слова, друку, зібрань  та ін.

Основний обов’язок - це встановлена державою та закріплена у Конституції необхідність, що визначає певні вид та міру поведінки кожного громадянина, а також відповідальність у випадку їх невиконання.

Для зручності застосування на практиці основних прав, свобод та обов’язків вони викладаються у теорії державного права у тексті Конституції за певною системою.

Групи основних прав та свобод: - громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні.

Для зручності викладення основні обов’язки людини та громадянина виділяються у окремий розділ.

Слід мати на увазі, що у реальному житті всі права та обов’язки реалізуються у взаємозв’язках, нерозривній єдності.

Рівень правової регламентації правового статусу громадян значно підвищений у новій Конституційії.

Введені у Конституцію України закріплені у Загальній декларації, міжнародних пактах та інших документах про права людини положення про те, що вищою соціальною цінністю є людина, її життя, честь, гідність, особиста недоторканність. Ці права повинні розглядатися не як даровані державою, а як природні, невідчужувані та недоторканні.

Включено дуже важливу тезу про те, що права та свободи людини не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених Конституцією.

Поряд з проголошеними правами (право на працю, матеріальне забезпечення у старості, у зв’язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, право на освіту, охорону здоров’я, житло та ін.) на Конституційному рівні закріплені такі життєво важливі права, як

а) право на життя;

б) право кожного на належний життєвий рівень;

в) право на особисту фізичну недоторканність;

г) право на свободу думки та переконань, на інформацію та її вільне розповсюдження без цензури;

д) право пересування та вибору місця проживання;

е) право залишати країну та право до неї повертатися;

є) право на підприємництво.

Виходячи з принципу рівності всіх форм власності та вимог економічної свободи, у новій Конституції передбачається:

а) право громадян на приватну власність;

б) право на екологічно чисте середовище;

в) право на екологічно нешкідливі умови праці.

Таким чином, у прийнятій Конституції України права та свободи людини й громадянина стали більше відповідати міжнародним стандартам у галузі прав та свобод як окремої особи, так і відповідних колективних прав, у тому числі національних меншостей.

 

Громадянство України (ст. ст. 24 - 26 Конституції України).

 

На території держави мешкають фізичні особи 3-х категорій: власні громадяни, іноземці та особи без громадянства.

У повному обсязі права та обов’язки надаються лише власним громадянам.

За правовою природою громадянство є найважливішою передумовою для встановлення правового статусу особистості у державі.

Право на громадянство є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути позбавлений громадянства або права змінювати громадянство.

Зміст громадянства складається зі специфічних прав та обов’язків особи по відношенню до Української Держави та Української Держави по відношенню до даної особи.

Вони виникають: по-перше, з наданням особі у повному обсязі правоздатності;

По-друге, у зв’язку з розповсюдженням на цю особу постійної юрисдикції Української Держави;

По-третє, з забезпеченням охорони та захисту прав, свобод та інтересів громадян;

По-четверте, з забезпеченням захисту та заступництва громадян України, що знаходяться за кордоном.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією України; Законом про громадянство України від 08.10.1991 р. та прийнятим у відповідності з ними законодавчими актами України.

Законодавство про громадянство передбачає:

- які особи вважаються громадянами України;

- порядок отримання українського громадянства;

- внаслідок яких юридичних фактів може бути припинене українське громадянство;

- як визначається громадянство дітей при зміні громадянства батьків та при усиновленні;

- що органи держави повноважні вирішувати питання громадянства та порядок їхнього оформлення;

- яким чином виконуються рішення з питань громадянства та порядок їхнього оскарження.

Існує декілька підстав для визначення належності особи до громадянства України. У відповідності з Законом про громадянство українськими громадянами є:

а) всі особи, що на день набрання чинності даного закону, тобто 15.11.1991 р., мешкали в Україні, не є громадянами інших держав та не заперечували проти отримання громадянства України;

б) особи, що працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умови, якщо вони народилися або довели, що постійно мешкали на її території, не перебували в громадянстві інших держав та не пізніше 2 років після набрання чинності Закону про громадянство висловили бажання  стати громадянами України;

в) діти, обоє батьків яких на час народження дитини були громадянами України, незалежно від країни проживання;

г) особи, що отримали громадянство у встановленому Законом порядку.

Крім того, Закон про громадянство передбачає, що дитина, що знаходиться на території України, обоє батьків якої невідомі, є громадянином України.

Громадянами вважаються й діти, що народилися на території України від осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні.

Законом про громадянство передбачені також правові підстави отримання українського громадянства. До них відносяться:

а) народження;

б) походження;

в) прийняття громадянства України;

г) відновлення громадянства України;

д) підстави, передбачені міжнародними договорами України;

е) інші підстави, передбачені законом.

Найбільш важлива правова підстава - народження.

У ряді випадків громадянство України набувається іноземцями та особами без громадянства за їхнім клопотанням на підставі рішення компетентних органів.

Умовами прийняття до громадянства України є:

- відмова від іноземного громадянства;

- постійне проживання на території України на протязі останніх 5-ти років (це правило не розповсюджується на осіб, що прибули в Україну на постійне проживання та висловили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народилися або довели, що хоча б один з батьків, дід або бабка народилися на її території та не є в громадянстві інших держав);

- володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

- наявність законних джерел існування;

- визнання та виконання Конституції України.

Припинення громадянства України означає втрату постійного зв’язку особи з Українською Державою. У цьому випадку особа набуває іншого правового статусу: на неї не розповсюджується у повному обсязі юрисдикція держави Україна та вона не користується заступництвом з боку держави.

Громадянство України припиняється:

а) внаслідок виходу з громадянства України;

б) внаслідок втрати громадянства України;

в) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Законодавці передбачили обмеження свободи виходу з громадянства України. Так, якщо особа має невиконані зобов’язання перед державою, а також якщо особа притягнута до кримінальної відповідальності як обвинувачений або відносно неї існує вирок суду, що вступив у законну силу та підлягає виконанню, вихід з громадянства недопустимий.

Втрата громадянства настає:

а) у результаті вступу особи на військову службу, на службу до правоохоронних та інших органів державної влади та управління у іноземній державі без згоди на це відповідних органів України;

б) у випадку отримання громадянства України шляхом подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

в) якщо особа, що знаходиться за межами України, не стала на консульський облік протягом п’яти років.

Зміна у громадянстві батьків, усиновлення  дитини можуть відбитися на громадянстві дітей. У цих випадках враховується їхній вік. За загальним правилом зміна у громадянстві дітей до 14-річного віку не пов’язується з їхньою згодою; у віці від 14 до 16-ти років - лише зі згоди дітей.

Рішення найважливіших питань громадянства відноситься до ведення Президента України. Він видає указ з питань громадянства, вирішує питання про прийняття, відновлення, втрату громадянства України та вихід з нього.

При Президенті утворена комісія з питань громадянства.

Виконання рішень з питань громадянства у відношенні осіб, що постійно проживають в Україні, покладається на органи внутрішніх справ, органи запису актів громадянського стану виконкомів місцевих Рад Народних Депутатів, місцевої держадміністрації, а у відношенні тих, що проживають за кордоном, - на Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські заклади України. Рішення з питань громадянства, прийняті Президентом України, можуть бути оскаржені у Конституційному Суді України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військовослужбовців - військовий квиток, а для осіб до 16-ти років - свідоцтво про народження.

Зразки та порядок видачі паспорту громадянина України та свідоцтва про народження визначені постановою Верховної Ради України від 20.06.1992 р. “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження”.

Указом Президента України від 31.03.1992 р. затверджене Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних із громадянством України. У ньому визначені порядок прийому у громадянство України, відновлення, втрати громадянства України та виходу з нього, а також процедура подачі, оформлення та розгляду заяв і виконання рішень з питань громадянства України.

 

Територіальний устрій України.

 

Базується на принципах єдності, неподільності, недоторканності та цілісності державної території, комплексності економічного розвитку та керованості окремих її частин з урахуванням загальнодержавних та регіональних інтересів, національних та культурних традицій, географічних та демографічних особливостей, природних та кліматичних умов.

При вирішенні питань територіального устрою України враховується думка громадян, що проживають на відповідній території, потреби розвитку місцевого та регіонального самоврядування.

Нині у складі адміністративно-територіального устрою України є республіка Крим та області. Крим є автономною скадовою України та самостійно вирішує питання, віднесені до її ведення Конституцією України, законом “Про статус автономної республіки Крим” від 29.04.1992 р., іншими законами України (Конституція України, ст. ст. 134-139).

За юридичною природою це не національна, а територіальна автономія. Область - це найбільша адміністративно-територіальна одиниця України (промисловими та сільськогосподарськими адміністративно-територіальними одиницями в Україні є також міста, райони, селища, сільради).

 

 

 

 

 

 

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика