Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   29.12.2015
Размер:   831.5 КБ
СКАЧАТЬ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Академія  внутрішніх військ

 

Факультет економіки та менеджменту

 

Кафедра тилового забезпечення

 

Спеціальність: „ Менеджмент організацій ”

 

 

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

слухача:  Буркова Віталія Валерійовича

Тема: „Розробка методики розрахунку ефективності ведення комплексного підсобного господарства з’єднання (частини) ВВ МВС України ”

 

 

 Керівник: доцент кафедри тилового забезпечення к. держ. упр. підполковник      Бондаренко О.Г.

 

           

До захисту допускається:

Начальник кафедри: к.т.н. доцент полковник Павлов С.П.

 

            __________________________ 2011 р.

           

Консультант:

            __________________________ 2011 р.

 

 

Харків 2011

 

АКАДЕМІЯ  ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК  МВС  УКРАЇНИ

 

Факультет економіки та менеджменту

 

Кафедра  тилового забезпечення

 

Спеціальність   “Менеджмент  організацій”

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри тилового забезпечення

к.т.н. доцент полковник                   

С.П. Павлов

                                                  _______________20___

 

 

 

ЗАВДАННЯ

НА МАГІСТЕРСЬКУ РОБОТУ

Бурков Віталій Валерійович

(прізвище, ім`я, по батькові)

 

1. Тема роботи: Розробка методики розрахунку ефективності ведення комплексного підсобного господарства з’єднання (частини) ВВ МВС України___________________

затверджена наказом по Академії № 738 від  06.12.2010 р. 

 

2. Термін здачі закінченої роботи: 26.05.2010 р.

 

3. Вихідні дані по роботі:

1)  Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, наказ та розпорядження Міністерства внутрішніх справ та Командувача внутрішніх військ МВС України системи матеріального забезпечення ВВ МВС України.

2) Структура, завдання, функції і можливості комплексного підсобного господарства з’єднання (частини) ВВ  МВС України в умовах мирного і воєнного часу. Аналітичні данні ведення господарської діяльності військових частин ВВ МВС України за 2006-2010 роки.

3) Планові показники діяльності підсобного господарства військової частини 3051

4) Існуючі та можливі потреби тилового забезпечення дій частин і підрозділів ВВ МВС України в умовах мирного і воєнного часу.

 

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки

(перелік питань, які підлягають розробці)

1)  Вступ (обґрунтування актуальності теми роботи, практичної значимості обраної теми, а також чітке формулювання мети, завдання, об’єкту, предмету, методів дослідження, інформаційні джерела і коротка інформація про роботу).

2) Теоретичні основи оцінки економічної ефективності господарської діяльності з’єднань (частин) ВВ МВС України. Підсобне господарство, як об’єкт оцінки ефективності господарської діяльності (види, способи та напрямки господарської діяльності військової частини, вимоги керівних документів щодо ведення підсобного господарства з’єднання (частини),  теоретичні аспекти воєнно-економічного аналізу).

3) Аналіз результатів ведення підсобного господарства військової частини ВВ МВС України (класифікація витрат на ведення підсобного господарства, аналіз витрат на ведення підсобного господарства,  аналіз доходів підсобного господарства).

4) Методика розрахунку ефективності ведення підсобного господарства з’єднання (частини) ВВ МВС України (складові та методика розрахунку показників ефекту ведення підсобного господарства, рекомендації щодо розрахунку витрат на ведення підсобного господарства, методика розрахунку комплексного показника ефективності ведення підсобного господарства, методика прийняття рішень після розрахунку ефективності ведення підсобного господарства).

5) Висновки (містять короткий виклад найбільш важливих, з погляду досягнення мети і вирішення поставлених у вступі завдань, теоретичних положень магістерської роботи. Вказуються елементи наукової новизни і пропозиції).

 

5. Перелік графічного матеріалу (з точною вказівкою обов’язкових креслень)

1) Аналіз показників діяльності підсобних господарств військових частин ВВ МВС України.

2)  Сутність та значення точки мінімальної економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

3) Формульна схема й алгоритм методики розрахунку ефективності ведення підсобного господарства з’єднання (частини) Внутрішніх військ  МВС України.

4)  Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на підсобному господарстві від зміни закупівельних цін ( Ц ) на м'ясо свинини на ринку .

5)  Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на підсобному господарстві від зміни змінних витрат ( V ) на виробництво  м ¢яса  свинини.

6) Приклад виконання розрахунків з використанням методики розрахунку ефективності ведення підсобного господарства з’єднання (частини) Внутрішніх військ  МВС України.

7) Результати дослідження ефективності ведення підсобного господарства з’єднання (частини) Внутрішніх військ  МВС України.

 

 

6. Консультації по роботі, з вказівкою розділів роботи , які до них відносяться:

Розділ

Консультант

Дата

завдання

видав

Завдання отримав

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Дата видачі завдання: 20.11.2010 р.   

 

 

Керівник:

Доцент кафедри тилового забезпечення

 

к.держ.упр. підполковник                                             О.Г. Бондаренко

 

(науковий ступінь, вчене звання, військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

Слухач: 

майор                                                                                        В.В.  Бурков

 

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

з/п

Найменування етапів виконання

магістерської роботи

Строк виконання

етапів роботи

Примітка

1.

Збір, аналіз та узагальнення теоретичного матеріалу

20.11.2010-20.01.2011

 

2.

Написання 1 розділу магістерської роботи

21.01.2011-31.01.2011

 

3.

Збір та аналіз експертно-аналітичного та статистичного матеріалу

1.02.2011-07.03.2011

 

4.

Розробка методики, алгоритму та формульної схеми визначення та оцінки економічної ефективності господарської діяльності зєднань (частин) ВВ МВС України

09.03.2011-14.03.2011

 

5.

Аналіз факторів та умов, що впливають на ефективність діяльності підсобних господарств військових частин ВВ МВС України

15.03.2011-28.03.2011

 

6.

Написання 2 розділу магістерської роботи

29.03.2011-18.04.2011

 

7.

Проведення розрахунків щодо оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства. Оцінка економічної ефективності ведення комплексного підсобного господарства в цілому

19.04.2011-2.05.2011

 

8.

Написання 3 розділу магістерської роботи

03.05.2011-14.05.2011

 

9.

Формулювання та написання вступу та висновків

15.05.2011-17.05.2011

 

10.

Приведення тексту магістерської роботи до вимог ДСТУ 3008-95 та кінцеве оформлення

18.05.2011-19.05.2011

 

11.

Представлення магістерської роботи керівникові, завідувачу кафедри та рецензенту

20.05.2011-26.05.2011

 

 

Керівник:

Доцент кафедри тилового забезпечення

 

к.держ.упр. підполковник                                             О.Г. Бондаренко

 

(науковий ступінь, вчене звання, військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

 

Слухач: 

майор                                                                                        В.В. Бурков

 

(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)

 

АНОТАЦІЯ

 

У даній магістерській роботі проаналізовано зміст економічної роботи, яка проводиться в військових частинах внутрішніх військ МВС України.

Проведено аналіз роботи підсобних господарств у військових частинах внутрішніх військ МВС України. Використовуючи методи оцінки економічної ефективності « витрати – обсяг – прибуток » автор дійшов висновку, що доцільність утримання підсобних господарств у військових частинах внутрішніх військ МВС України треба розглядати в кожній частині окремо враховуючи всі чинники ( постійні та змінні витрати ).

При оцінці ефективності підсобного господарства треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити на підсобному господарстві; другий варіант - закупівлю продовольства  здійснювати за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є  задачею оцінки економічної ефективності. 

Для вирішення задачі визначення та оцінки економічної ефективності діяльності підсобних господарств у військових частинах внутрішніх військ МВС України автором розроблена методика, яка дозволяє за допомогою модифікованого методу « витрати – обсяг – прибуток » прийняти управлінське рішення – чи поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства військової частини, якщо так, то в яких об’ємах?

Магістерська робота складається зі вступу, 3-х розділів,  висновків, переліку посилань і додатків. Повний обсяг роботи складає 97 сторінок, містить 8 рисунків, 8 таблиць та 20 формул. Перелік посилань налічує 54 найменування.

Ключові слова: внутрішні війська МВС України, тилове забезпечення, продовольча служба, економічна робота, оцінка економічної ефективності, підсобне господарство.

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Стор.

 

ПЕРЕЛІК  УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . …………..

ВСТУП……………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1  Теоретичні основи ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ  ведення КОМПЛЕКСНОГО ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА у військовІЙ частинІ. ПІДСОБНЕ ГОСПОДАРСТВО, ЯК ОБ’ЄКТ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН………

1.1 Загальні положення щодо проведення економічної роботи у військовій частині внутрішніх військ України…………………………...

1.2 Методичні основи оцінки ефективності діяльності служб, що забезпечують війська різними видами постачання………………………

1.3 Метод „витрати – об’єм – прибуток”, як сучасний підхід до оцінки ефективності організації виробництва……………………………………

1.4 Підсобне господарство як структурна складова продовольчої служби військової частини. ……………………………………………….

1.5   Загальні підсумки діяльності підсобних господарств військових частин внутрішніх військ  за 2006 -2010р.р.……………………………...

1.6   Особливості задачі оцінки ефективності діяльності підсобного господарства військової частини. Аналіз факторів та умов, що впливають на економічну ефективність діяльності підсобного господарства військової частини………………………………………….

Висновки до 1 розділу………...…………………………………………....

РОЗДІЛ 2  РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ  ведення ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА військовоЇ  частинИ…………

2.1   Оцінка економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства…………………………

2.2    Розрахунок змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства…………………………

2.3    Оцінка економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини в цілому ……………………………………

Висновки до 2 розділу…...…………………………………………………

РОЗДІЛ 3  ПРИКЛАД ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ  ведення  окремого напрямку виробничої діяльності ПіДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА………………………………………………………………………..

3.1    Вихідні дані для оцінки економвчної ефективності утримання свиней на підсобному господарстві військової частини 3051

3.2  Розрахунок економічної ефективності утримання свиней на підсобному господарстві військової частини 3051………………………

Висновки до 3 розділу…………….……………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

9

 

10

 

 

 

 

 

      14

 

 

      14

 

 

 

      21

 

 

      31

 

 

 

      37

 

 

44

 

 

 

 

 

 

48

 

52

 

 

54

 

 

55

 

 

 

61

 

 

 

66

 

68

 

 

 

70

 

 

 

70

 

 

72

 

76

 

78

       82

 

       86

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

 

ВВ

–   внутрішні війська

МВС

–   Міністерство Внутрішніх справ

  ПГ

–   підсобне господарство

         


ВСТУП

 

      Внутрішні війська (ВВ) Міністерства внутрішніх справ України – збройне формування, яке виконує великий обсяг службово-бойових завдань, як в мирний так і в воєнний час. Внутрішні війська МВС України на сьогодні знаходяться у процесі докорінного реформування з метою створення на їх базі, за принципом достатності, мобільного військового формування, оптимального за чисельністю, та приведення його у відповідність до наявних і прогнозованих завдань з урахуванням економічних можливостей держави. Для забезпечення досягнення цієї мети, Концепцією розвитку та розбудови внутрішніх військ, яка затверджена наказом МВС України № 1167 від 29.11.2006 року визначено, що необхідно до 2015 року вирішити ряд завдань, серед яких особливо виділено  підвищення ефективності функціонування внутрішніх військ шляхом раціоналізації їх організаційних структур та систем управління ними.

Відомо, що основним призначенням ВВ є охорона і оборона державних об’єктів, участь у підтриманні громадського порядку та забезпечення громадської безпеки у країні, територіальної оборони під час війни. Для виконання цих завдань ВВ можуть притягатись об’єднаннями оперативно-тактичного рівня і приймати участь у проведенні спеціальних заходів великим силами. Таким чином, до практики оперативного застосування ВВ включається діяльність командування, штабів і військ з підготовки та виконання СБЗ оперативного масштабу, управління військами і всебічного забезпечення їх дій. Всебічне забезпечення включає у собі бойове, тилове, технічне та морально-психологічне забезпечення. Питання же тилового забезпечення оперативного застосування повинен вирішувати оперативний тил і система управління ним. Сутність тилового забезпечення полягає у проведенні командуванням, штабами, службами, підрозділами тилу організаційно-практичних заходів із зазначених тилових видів забезпечення з’єднань, частин і підрозділів внутрішніх військ з метою належного їх утримання у повсякденній діяльності та при виконанні ними службово-бойових і бойових завдань. Відповідно, слід відрізняти заходи тилового забезпечення, що проводяться постійно і систематично за умов повсякденної діяльності; ті, що плануються і виконуються за надзвичайних обставин, а також – для забезпечення завдань підтримання правових режимів надзвичайного і воєнного станів[1, 12, 52].

            Економічне становище в державі змушує уряд виділяти внутрішнім військам МВС України матеріальні та фінансові ресурси тільки на підтримання життєдіяльності та реформування, що не дозволяє в повному обсязі забезпечувати потреби бойової підготовки частин і з’єднань, оснащувати їх сучасною технікою, поліпшувати їх матеріальне становище та підвищувати культурно-побутовий рівень життя особового складу.

            З такими проблемами вже зустрічались інші країни світу і мають певний практичний досвід їх розв’язання. Найцікавішим для нас є приклад іноземних держав. Відомий фахівець з проблем конверсії В.І. Ольшевський пише: “Не менш як 60 військових аеродромів, 300 спеціальних залізничних ліній, 90 ліній військового зв’язку, 20 портів, 26 доків і 100 складів були відкриті для обслуговування цивільної сфери, залишаючись у розпорядженні силових структур країни. Слід відзначити, що і сама армія активно зайнялась підприємництвом. Вона організувала близько 2 тисяч сільськогосподарських ферм і більше як 1600 шахт і меблевих фабрик. Усе це дозволило 30% витрат армії профінансувати за рахунок її господарської діяльності ” [41].

У внутрішніх військах МВС України сьогодні є всі передумови для втілення досвіду Китаю по розвитку економічної роботи у війська в реальність.

Актуальність цієї роботи полягає в тому, що в умовах обмеженого фінансування життєдіяльності військ, перед кожним командиром постає питання, про пошук додаткових джерел отримання грошових коштів, матеріальних засобів та ефективного використання їх, мінімізації втрат та недопущення їх нецільового використання.

            Метою роботи є постановка та дослідження задачі оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини внутрішніх військ МВС України з урахуванням ринкових факторів.

            Дослідження задачі будується на методах воєнно-економічного аналізу, узагальнених показників ефективності проведення економічної роботи в умовах ринкової економіки.

Об’єкт дослідження: діяльність підсобного господарства військової частини ВВ МВС України в сучасних умовах.

            Предмет дослідження: форми управління діяльністю підсобного господарства військової частини МВС України в умовах ринкової економіки.

            Задачі дослідження:

            - визначити роль економічної роботи у військовій частині внутрішніх військ та провести аналіз  сучасних підходів до оцінки ефективності її здійснення;

            - показати підсумки діяльності підсобних господарств військових частин внутрішніх військ  МВС України за останній час;

            - провести аналіз особливостей оцінки ефективності діяльності підсобного господарства військової частини внутрішніх військ  МВС України в теперішній час та факторів, які впливають на її величину;

            - розробити методику оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини внутрішніх військ МВС України з урахуванням ринкових факторів;

            - провести апробацію розробленої методики на практичному прикладі.

            У першому розділі даної роботи розглядаються загальні положення щодо проведення економічної роботи у військовій частині внутрішніх військ МВС України, а також методичні основи оцінки ефективності діяльності служб, що забезпечують війська різними видами постачання. Розглянуто основні положення методу „витрати – обсяг – прибуток”, які  будуть  використано для побудови методики оцінки економічної ефективності ведення  підсобного господарства військової частини. Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажі  продукції дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг продажів, починаючи з якого виробник не несе збитків.

            Проаналізовано підсобне господарство, як структурна складова продовольчої служби військової частини внутрішніх військ МВС України. Розкриті загальні підсумки діяльності підсобних господарств військових частин внутрішніх військ МВС України за 2006 - 2010 р.р. Проаналізовано особливості задачі оцінки ефективності діяльності підсобного господарства військової частини внутрішніх військ  МВС України та факторів і умов, що впливають на економічну ефективність діяльності підсобного господарства.

            Другий розділ роботи присвячений обґрунтуванню методики оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини. Розроблено методика калькулювання собівартості продукції підсобного господарства військової частини.

            В третьому розділі надано практичний приклад розрахунку економічної ефективності ведення одного з напрямків виробничої діяльності  підсобного господарства військової частини економічної ефективності ведення  підсобного господарства військової частини з застосуванням отриманої методики розрахунку.

 

 

 


Розділ 1

 

            Теоретичні основи ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ  ведення ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА у військової частини. ПІДСОБНЕ ГОСПОДАРСТВО, ЯК ОБ’ЄКТ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН 

 

 

 

            1.1  Загальні положення щодо проведення економічної роботи у військовій частині внутрішніх військ МВС України

 

 

            Зміст Воєнної організації України визначає Воєнна Доктрина України. Відповідно до вказаного документу Збройні Сили України створені для захисту державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності і недоторканності границь.

            Світовий  досвід розбудови воєнної організації країн із різним суспільно-політичним ладом свідчить, що для забезпечення стабільності суспільства поряд з регулярними збройними силами, поліцейськими (міліцейськими) силами створюються та утримуються військові формування для вирішення внутрішніх проблем, що можуть мати існування в державі[43]. Головна мета створення таких формувань - розв'язання раптово виникаючих завдань у мирний час та забезпечення підтримання режиму воєнного часу, забезпечення безпеки мобілізаційного розгортання регулярних збройних сил. Тому, у змісті Воєнної Доктрини України зафіксовано: ”Разом із Збройними Силами у воєнний час діють Прикордонні війська, Служба безпеки, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України та формування Цивільної оборони України”.

            В теперішній час для виконання завдань, які поставлені перед внутрішніми військами, іде процес формування організаційно-штатної структури військ [1].

            Перед внутрішніми військами МВС України ставиться цілий перелік завдань для виконання як в мирний, так і в воєнний час. Крім того внутрішні війська залучаються для забезпечення правового режиму воєнного та надзвичайного стану. Виконання вказаних завдань передбачає участь всіх частин та підрозділів організаційно-штатної структури  військ.

            Спроможність реалізувати бойовий потенціал сил внутрішніх військ МВС України проявляється в постійній бойовій готовності. В широкому смислі слова бойова готовність військ (сил) – це їх спроможність в будь-яких умовах обстановки розпочати дії за призначенням в обумовлені терміни та успішно виконувати поставлені завдання. В вузькому смислі - бойова готовність може характеризувати час переходу військових підрозділів, частин та з’єднань до бойових дій, час виконання конкретної бойової задачі або імовірність її виконання в обумовлений час.

            Принциповою особливістю підготовки військ і органів управління внутрішніх військ МВС України, на відміну від Збройних сил та інших родів військ Міністерства оборони України, є те, що бойова підготовка внутрішніх військ є разом з виконанням службово-бойових завдань (СБЗ) змістом повсякденної діяльності військовослужбовців внутрішніх військ в мирний час, тобто, вона організується та проводиться щоденно, разом з несенням бойової служби та виконанням інших СБЗ, які стоять перед військами [1, 4].

            Реалізація Воєнної Доктрини України стосовно до воєнної організації держави здійснюється в рамках військового бюджету України, та безпосередньо внутрішніх військ – в рамках бюджету МВС України.

            Рівень витрат на національну оборону в Україні в цілому дуже низок і складає в середньому 1,4% від ВВП (при цьому, об’єми фінансування ВВ МВС України є складовою частиною витрат на оборону держави в цілому). Одночасно з тим позначилася тенденція до його зниження.

            Виникає дуже суттєве питання про можливість задоволення існуючого рівня фінансування внутрішніх військ їхнім потребам.

В цих умовах особливе значення приділяється проведенню у військах економічної роботи. Зміст економічної роботи, яка проводиться в частинах внутрішніх військ обумовлюється в діяльності командування і всього особового складу, та направленні на впровадження в життя режиму економії, тобто на збереження всіх матеріальних засобів і грошових коштів, а також на більш ефективне їх використання (економне витрачення). Економічна робота організується і проводиться на усіх об’єктах військового господарства.            Виходячи з досліджень військової науки, економічну основу військової могутності держави не можна зводити лише до кількісної сторони наявності матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Важливе значення при цьому має вміння військових кадрів раціонально використовувати ці ресурси.

В сучасних умовах у військовій справі значно зросла роль економічного фактора при здійсненні заходів у всіх напрямках військової реформи. Тому вирішення будь-якого питання в тій чи іншій мірі пов’язане з розв’язуванням економічних задач. Дуже важливо, щоб управління господарчою діяльністю на всіх рівнях здійснювалось з урахуванням не тільки чисто військової результативності. При однаковій результативності перевага повинна віддаватись найбільш економічним рішенням.

Під економічною ефективністю, стосовно військової справи, розуміється співвідношення об’єму затрат економічних ресурсів до досягнутих результатів по підтриманню необхідного рівня бойової підготовки та боєздатності військ. Господарська діяльність у військах проходить у специфічних умовах, але й тут діють об’єктивні економічні закони та принципи господарювання [9, 11, 12].

Основний принцип господарської діяльності - це досягнення найбільших результатів при найменших затратах, який виступає як основний закон діяльності кожної служби військової частини  та всіх військовослужбовців. Одним з принципів (методів) господарювання є режим економії.

Режим економії - це комплекс економічних, виробничо-технічних, організаційних, виховних заходів і умов, направлених на забезпечення найбільш раціонального використання всіх видів ресурсів на всіх стадіях діяльності військ [11].

Режим економії передбачає:

- впровадження наукової організації праці особового складу та посилення його дисципліни;

-  впровадження прогресивної техніки та технологій;

- прискорення темпів комплексної автоматизації та механізації управлінських, виробничих процесів у всіх галузях господарської діяльності і на основі подальшого скорочення ручної праці військовослужбовців;

- зниження собівартості ремонтних та будівельних робіт, скорочення  транспортних витрат;

- удосконалення матеріального та морального стимулювання.

До військової праці застосовується і закон економії часу. Як і в умовах народного господарства, у внутрішніх військах МВС України час є мірою праці і являє собою соціальну, матеріальну та військову цінність.

Швидкість дії - один з важливих показників бойової підготовки та готовності військ. Практика показує, що досягнення в бойовій та спеціальній підготовці вагомі в тих військових частинах, де забезпечується чіткий режим занять, де по-господарськи використовується кожна хвилина учбового часу.

Економія часу - один із важливих критеріїв наукової організації військової праці. Використовувати цей критерій означає всебічно враховувати і визначати економічне обґрунтування заходів по організації військової праці.

Як відомо, головною задачею особового складу внутрішніх військ МВС  України є постійне вдосконалення практики дій, вишколу, забезпечення високої бойової готовності частин. І цю задачу варто вирішувати з урахуванням економічних можливостей, для чого в процесі керівництва військами необхідно постійно знаходити оптимальні варіанти розв’язання задач за критерієм “вартість - ефективність”, впроваджувати методи наукової організації праці, чітко планувати та матеріально забезпечувати військові навчання. Всі ці заходи дозволять не тільки зекономити державні кошти, зберегти дорогу техніку, але й розширити можливості матеріального забезпечення частини [1, 6, 7, 24].

Зекономлені матеріальні та грошові засоби залишаються безпосередньо у військах і складають допоміжні ресурси для вдосконалення навчально-матеріальної бази, кращого утримання та експлуатації військової техніки, покращення побуту особового складу.

У даний час науково - обґрунтоване керівництво всіма об’єктами військового господарства  передбачає застосування різних способів військово-економічного аналізу, різнобічної оцінки різних варіантів рішень по матеріальному та фінансовому забезпеченню військ не тільки з точки зору бойової, але й економічної ефективності.

Суть справи в тому, що при плануванні до здійснення заходів, пов’язаних із затратами матеріальних та грошових ресурсів, потрібно заздалегідь визначати джерела їх забезпечення, розробляти та затверджувати розрахунки і кошторис на покриття цих витрат із застосуванням економіко-математичних методів, які дадуть можливість визначити раціональні варіанти використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів [25].

Військова справа у всіх випадках потребує точних розрахунків всього того, що необхідно для забезпечення бою, навчань і т.д., тому посадовим особам дуже важливо заздалегідь знати, в що обійдеться державі той чи інший захід.

При використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів у військовій частині є суттєві особливості, які здійснюють вплив як на визначення джерел, так і на вибір напрямів економічної роботи, її організації, планування, облік і звітність. Як сказано в законі України “Про правовий режим майна у Збройних силах України” [2], якій діє і для внутрішніх військ МВС України, - «Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління».

З моменту надходження майна до Збройних сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України”.

В сучасних умовах у зв’язку із обмеженими надходженнями матеріальних та фінансових ресурсів особливо підвищується значення їх правильного, економного витрачання, суворого обліку та охорони. Мова йде про те, щоб посилити контроль за використанням матеріальних ресурсів, боротьбу із проявами марнотратства та безгосподарності [17].

Режим економії передбачає не тільки збереження засобів, але й найбільш раціональне та ефективне їх використання. Боротьба за економію і бережливість була і залишається важливою частиною господарської діяльності військових частин.

Згідно [12], основними напрямами економічної роботи у військовій частині є:

1. Покращення планування бойової, гуманітарної підготовки та господарської діяльності, здійснення суворого контролю за виконанням відповідних планів.

2. Виховання у особового складу почуття високої відповідальності за збереження зброї, техніки, боєприпасів, пального, продовольства, речового майна, різного обладнання, меблів, навчально-матеріальної бази та інших матеріальних і грошових засобів, а також за ефективне їх використання.

3. Підвищення якості бойової та спеціальної підготовки всього особового складу.

4. Забезпечення ведення регулярного та повного обліку матеріальних і грошових засобів у всіх його ланках з використанням обчислювальної техніки.

5. Вдосконалення загальної та протипожежної охорони складів із запасами матеріальних засобів, зброї та майна в підрозділах, а також парків, навчальних центрів, класів, магазинів воєнторгу та інших об’єктів військового господарства.

6. Здійснення постійного контролю за наявністю, якісним (технічним) станом, обліком матеріальних і грошових засобів, а також за умовами їх зберігання.

7. Забезпечення використання матеріальних і грошових засобів тільки за прямим призначенням.

8. Всебічне покращення раціоналізаторської та винахідницької роботи, втілення її результатів.

9. Рішуче викорінення безгосподарності у всіх сферах діяльності особового складу.

10. Забезпечення найбільш повного використання внутрішніх ресурсів частин, кораблів  і з’єднань при вирішенні задач військового господарства.

11. Вдосконалення (модернізація) матеріально-технічної бази всіх об’єктів військового господарства в цілях підвищення ефективності їх роботи.

12. Ретельний підбір за діловими і моральними якостями кадрів для заміщення посад матеріально-відповідальних осіб, їх навчання і постійний контроль за їх роботою.

13. Проведення зборів у підрозділах (частинах), а в з’єднаннях -  зборів господарчого активу з питань режиму економії.

14. Періодичне обговорення стану економічної роботи на засіданнях і зборах господарчого активу з’єднання.

15. Організація виховної роботи особового складу підрозділів, направленої на бережливе відношення до державного майна та економного використання матеріальних і грошових засобів.

16. Регулярне підведення підсумків економічної роботи в частині, розповсюдження передового досвіду в цій галузі господарської діяльності, а також прийняття відповідних заходів для  усунення недоліків і викорінення причин їх створення .

17. Постійний пошук нових джерел економії матеріальних і грошових засобів.

18. Вдосконалення системи загальної і протипожежної охорони складів та баз зберігання матеріально – технічних засобів.

Аналіз економічної роботи на сучасному етапі показує [49], що зверненої уваги для вирішення економічних завдань виділяється явно недостатньо. Мало приділяється уваги економічному інформуванню особового складу, вихованню у кожного військовослужбовця розуміння необхідності економного використання державних коштів, вироблення у них навичок ведення економічної роботи [49]. Для вирішення цього питання необхідно залучити радіогазети, телебачення, вечори запитань і відповідей, виставки, які передбачає економне використання державних коштів і які показують іноді і варварське становлення до матеріальних цінностей, що знаходяться в повсякденному використанню військовослужбовців.

Важливу роль у підвищенні рівня економії матеріальних засобів має максимальне використання всіх відомих і постійний пошук нових джерел економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Досвід показує, що такі джерела є в кожній службі, підрозділі і на кожному об’єкті військового господарства [38]. Це буде показано в подальшому у даному розділі.

 

 

 

            1.2   Методичні основи оцінки ефективності діяльності служб, що забезпечують війська різними видами постачання.

 

 

 

            При розробці й практичному здійсненні планів військового будівництва в якості основного економічного завдання виступає завдання раціонального розподілу й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, рішення якого дозволяє забезпечити високу бойову готовність збройних формувань.  Конкретний зміст показників ефективності визначається характером розв'язуваного завдання, призначенням і складом структурного підрозділу, якому це завдання поставлене.

Визначальну роль у виконанні бойових завдань грають бойові підрозділи, оскільки тільки силою зброї досягається перемога. Підрозділи забезпечення у відповідності зі своїм цільовим призначенням вносять свій внесок у досягнення успіху в бою або операції. В умовах мирного часу основної силою, яка стримує агресора також є бойова міцність збройних формувань.

По характеру й вагомості внеску різних структурних елементів у загальний результат бойових дій (у готовність виконати бойове завдання) можна судити про бойову ефективність заходів, проведених цими структурними підрозділами.

Ефективність діяльності бойових підрозділів характеризується їхньою здатністю до виконання бойових завдань по поразці супротивника в заданій обстановці або ступенем фактичного досягнення поставленої мети. Неодмінним елементом цієї ефективності є бойова ефективність озброєння, під якою розуміється його можливість завдати шкоди об'єктам супротивника в заданий час при наявності навченого особового складу й необхідних матеріальних ресурсів.

Бойовий ефект заходів щодо забезпечення керування й зв'язку оцінюється у тих частках, що вносить відповідна техніка й особовий склад у загальний результат бойових дій.

Кількісно величина ефективності системи керування й зв'язку може бути оцінена зміною величини показника ефекту бойових засобів і підрозділів, у співвіднесенні з витратами на зміну ефекту.

Аналогічно можна говорити про бойову ефективність розвідки, матеріального, технічного й фінансового забезпечення як про ступінь пристосованості діяльності відповідних структурних підрозділів внутрішніх військ МВС України до виконання завдань, які стоять перед ними в умовах бойової обстановки в співвідношенні з додатковими витратами на їх утримання.

Таким чином, кінцевим результатом діяльності всіх структурних елементів збройних формувань є ефект бойових дій, а безпосереднім результатом - рівень виконання ними конкретних бойових і спеціальних завдань.

При оцінюванні ефективності враховуються досягнутий результат, обсяг й якість ресурсів, що витрачені у ході виконання заходу. Для бойових підрозділів показники ефекту можуть виражатися величиною нанесеного супротивникові збитку у вигляді кількості уражених об'єктів або зайнятих площ супротивника, розміром відверненого збитку, часом виконання поставленого бойового завдання. Наприклад, для зенітного підрозділу показниками ефекту його діяльності при заданих характеристиках бойових засобів можуть бути число збитих літаків супротивника, час, за який збиті ці літаки, кількість й якість об'єктів, які захищені від нападу супротивника.

Для продовольчої служби з'єднання показниками ефекту можуть бути своєчасність і повнота продовольчого забезпечення військ та ін.  Конкретне вираження мети діяльності структурних елементів збройних формувань різне. Проте, результати діяльності варто розглядати з погляду  їхнього впливу на кінцевий результат, тобто на бойову готовність збройних формувань [52, 40].

На ефективність діяльності збройних формувань й їх структурних елементів впливає значна кількість факторів (рис.1.1). Більшу роль у досягненні кінцевої ефективності діяльності збройних формувань має озброєння з його тактико-технічними характеристиками. Однак людина, що опанувала технікою, залишається головною, вирішальною силою на війні. Тому головним напрямком підвищення ефективності використання ресурсів, які виділені на оборону країни, є раціоналізація діяльності, спрямованої не тільки на створення зразків озброєння із сучасним рівнем тактико-технічних характеристик, але й на оволодіння технікою, на навчання особового складу, на його морально психологічне загартування, на підтримку техніки у високому ступені готовності.

Для рішення завдань підвищення ефективності використання засобів у процесі планування застосовуються методи кількісного обґрунтування військово-економічних рішень [24, 33, 17].

Наприклад, для оптимізації планів бойової підготовки доцільно використовувати методи математичного програмування, а для перевірки обґрунтованості заявок на поставки продовольства, надавані  продовольчою службою, - методи регресійного аналізу [17].

При такому підході стає можливим оцінити важливі вихідні показники діяльності, наприклад, продовольчої служби військової частини: ступінь обґрунтованості заявок  служб частини, а також ступінь забезпечення реальної потреби військ у продовольстві й матеріальних ресурсах. Це дозволяє значно підвищити ефективність використання ресурсів [52].

Після того, як  виділені фонди продовольчих і матеріальних ресурсів, починається етап діяльності  служб і фінансових органів, основна мета якого складається в підвищенні ефективності використання фіксованих розмірів ресурсів.

            Ефективність роботи  служб вимірюється ступенем виконання завдання, поставленого перед даною службою зокрема , і досягнення мети, що стоїть

подс.хоз.!подс.хоз.!

Рис. 1.1  - Фактори, що впливають на ефективність діяльності бойових підрозділів

перед військовою частиною в цілому. Найвищими показниками ефективності діяльності  служб є повнота й своєчасність забезпечення необхідного рівня бойової готовності з'єднання (частини) при мінімальній витраті ресурсів.

Для оцінки ефективності діяльності служб розробляються й використовуються приватні методики. Так, для оцінки діяльності служб, що займаються обслуговуванням техніки, і фінансово-економічного органа, що забезпечує ресурсами для підтримання техніки в боєздатному стані, можна використовувати  наступний  методичний  підхід.

Допустимо, заплановано щоквартальне технічне обслуговування, що компенсує природне падіння готовності певних технічних систем, що відбуває в результаті їх фізичного зношування.

Під технічним обслуговуванням розуміється комплекс профілактичних заходів з метою підтримки технічних систем у справному стані й постійній готовності до використання по призначенню в обсязі й строки, встановлені відповідними документами. Рівень готовності техніки вимірюється коефіцієнтом готовності КГ, який характеризує ймовірність того, що в будь-який момент часу надходження команди на застосування техніка буде перебувати в справному стані. Для окремої системи коефіцієнт готовності КГ  визначається по формулі (1.1):

 

                                            подс.хоз.!                                                                  (1.1)

 

де Тр - сумарний час, протягом  якого зразок військової техніки не може використатися по прямому призначенню (у ремонті, на регламентному або технічному обслуговуванні, у несправному стані);

 Тз - сумарний час експлуатації (включаючи Тр) значення не менше нормативу, коли варіант капітальних вкладень вважається ефективним.

Для великої кількості однотипної техніки (танки, автомобілі та ін.) у складі з'єднання (частини) коефіцієнт готовності може бути розрахований по формулі (1.2):

                                             Кr = 1 - подс.хоз.!                                                      (1.2)

 

де  nнб - кількість небоєздатних одиниць техніки;

n - загальна кількість одиниць техніки в з'єднанні (частини).

Якщо не проводити вчасно планових технічних і регламентних обслуговувань, то величина Кг згодом  знижується.

Коефіцієнт готовності відновлюється на величину подс.хоз.!Кг у результаті проведення профілактичних заходів (рис.1.2), що вимагають витрати матеріальних і коштів .

 

 подс.хоз.!

 

Рис.1.2 -  Вплив технічного обслуговування на стан готовності техніки:

         де Кг0- початкова готовність техніки;

        подс.хоз.!Кг - величина відновлення готовності техніки;

Кг1- коефіцієнт готовності техніки при своєчасному проведенні всіх ТО;    Кг1 - коефіцієнт готовності техніки без проведення ТО наприкінці  кожного місяця. [31, 43].

Якщо через несвоєчасне забезпечення коштами  не може бути проведене чергове технічне обслуговування, то до кінця планового періоду готовність знизиться. Недостатня готовність техніки повинна бути компенсована або іншою додатковою технікою, яку необхідно придбати й утримувати у військах, або проведенням заходів неоптимальним, більше дорогим способом. Таким чином, збиток (негативний ефект) від несвоєчасного фінансового або матеріального забезпечення вимірюється тими додатковими витратами, які необхідно зробити для підтримання необхідного рівня бойової готовності.

Оцінка збитку або отриманого позитивного ефекту від своєчасності й повноти забезпечення матеріальними й фінансовими ресурсами дає можливість охарактеризувати найбільш істотну сторону діяльності  служб.

Іншим повинен бути підхід до оцінки ефективності діяльності продовольчої служби по задоволенню особового складу необхідними видами продовольства. Через те, що порядок виплати продовольчого забезпечення значною мірою  регламентований установленими нормами забезпечення, то головними показниками оцінки результатів є повнота й своєчасність забезпечення особового складу продовольчим забезпеченням, законність витрати й збереженість продовольства [47].

Дотримання законності витрати продовольства характеризується кількістю й сумою перевидачі , недовидачі й неналежних видач продовольства. Однієї з кількісних мір ефекту діяльності продовольчої служби служить також величина зміни кількості й суми розтрат і розкрадань, що характеризує результативність діяльності по вихованню працівників продовольчої служби.

Важливу роль при оцінюванні ефективності діяльності  служб має фактор часу.  Оскільки держава в цілому й командування внутрішніх військ МВС України зокрема виступають у ролі інвестора й авансують ресурси для створення й реконструкції об'єктів, то необхідно визначати, у якому порядку повинні вироблятися й відшкодовуватися витрати. Для цього аналітики повинні обґрунтовувати міру "заморожування" засобів, що в остаточному підсумку еквівалентно залученню додаткових засобів, і навпаки. Тут фактор часу проявляється повною мірою . Методичні основи обліку фактора часу при оцінці якості інвестиційних проектів наступні.

При порівняльній оцінки ефективності варіантів капітальних вкладень необхідно усунути вплив різночасності використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Фактор часу повинен виявитися не в "відкладанні" планових витрат на останні періоди освоєння засобів, а в обґрунтованому їхньому розподілі по етапах освоєння. Для цього варіанти капітальних вкладень, що забезпечують той самий кінцевий ефект, але різні за строками вкладень, повинні бути наведені до єдиного моменту часу [36].

  Приведення різночасних витрат до одного моменту часу здійснюється за допомогою нормативу приведення Енп, що побічно відбиває ефективність капітальних вкладень. Величина Енп залежить від ефективності капітальних вкладень у тій або іншій галузі, а також від нормативно-правової й політичної стабільності.

Для приведення різночасних витрат до одного моменту часу (дисконтування) необхідно показник витрат певного року С, помножити на коефіцієнт a, який називається коефіцієнтом дисконтування. Він визначається по формулі (1.3):

 

                                            подс.хоз.!                                                          (1.3)

 

де Енп - норматив приведення (норма дисконту);  

подс.хоз.!t   - число років, що відокремлює початок розрахункового року tр від року, у якому здійснюються витрати ресурсів t, тобто  подс.хоз.!t = tp- t.

Тоді якщо планова витрата засобів в t -м року дорівнює Сt, то дисконтування показник Сtпр буде визначатися зі співвідношення  Сtпр = Сt at . Для визначення сумарних за ряд років і наведених до розрахункового року витрат використовується формула (1.4):

 

 

                                                   подс.хоз.!                                                   (1.4)

 

Наприклад, розглядаються два варіанти переобладнання споруджень навчального центру. Витрати по кожному варіанту представлені в табл.1.2 Порівняти варіанти по величині наведених сумарних витрат.

 

Таблиця 1.2 - Витрати по кожному варіанту переобладнання споруджень навчального центру

 

 

Варіант

 

 

Витрати по роках, тис.грн

 

Сума

1

 

2

3

4

5

6

7

1

 

10

10

2

2

2

2

2

30

2

 

7

8

3

3

3

4

4

32

 

 

Як  розрахунковий приймемо четвертий рік (tр =4). Тоді сумарна наведена вартість першого варіанту  по формулі буде дорівнювати:

Сподс.хоз.!1 =10(1+0,1)4-1+ 10(1+0,1)4-2+2(1+0,1)4-3+2(1+0,1)4-4 +2(1+0,1)4-5+2(1+0,1)4-6+2(1+0,1)4-7= 34,72 грн.

Для другого варіанту:

Сподс.хоз.!2 =7(1+0,1)4-1+ 8(1+0,1)4-2+3(1+0,1)4-3+3(1+0,1)4-4 +3(1+0,1)4-5+4(1+0,1)4-6+4(1+0,1)4-7= 33,53 грн.

            Таким чином, по абсолютній величині сумарних витрат перевагу має перший варіант (30 < 32). Однак з урахуванням характеру розподілу витрат по роках планового періоду перевагу варто віддати другому варіанту (33,53 < 34,72).

Дійсно, другий варіант дозволяє в першому році визволити в порівнянні з першим варіантом 10 - 7 = 3 тис. грн. На початок другого року вони дадуть певний економічний ефект, якщо їх використати для рішення інших господарських завдань. При нормі ефективності 10 % звільнена сума буде становити 3 + 0,1 х 3 = 3,3 тис. грн.  У другому році вивільниться ще 10 - 8 = 2 тис. грн., крім того, буде використана раніше вивільнена сума 3,3 тис. грн. У наступні роки, навпроти, другий варіант зажадає більших витрат, але в підсумку він виявляється переважніше першого.

Фактор часу впливає не тільки на рішення питань капітальних вкладень. Він використовується також при аналізі тривалості виконання окремих робіт і заходів [17, 38].

Графічно зв'язок між вартістю С, інтенсивністю споживання ресурсів q і тривалістю виконуваного заходу подс.хоз.! має вигляд, представлений на рис.1.3. Існує мінімально необхідний час виконання будь-якої роботи. Тому, як би не збільшувалося число виконавців і механізмів, роботу виконати швидше, ніж за  подс.хоз.!min неможливо. Перенасичення фронту робіт ресурсами до межі може привести лише до подорожчання робіт. При зменшенні інтенсивності насичення ресурсами час виконання робіт збільшується, але вартість зменшується внаслідок більше раціонального й повного використання ресурсів.

            Отже, є деякий оптимальний час  подс.хоз.!*, при якому вартість буде мінімальної й інтенсивність насичення ресурсами раціональної. Наприклад, якщо для переустаткування складського приміщення роботи можна  виконувати методом "авралів", що супроводжується перенасиченням фронту робіт людськими ресурсами, то це приведе до зменшення строків переобладнання, але будуть більші непродуктивні втрати. Навпроти, при виділенні матеріальних і людських ресурсів малими обсягами виникнуть непродуктивні втрати через збільшення строків і викликаних цим переробок, додаткових витрат на утримання охорони й таке ін.

 

подс.хоз.!

 

Рис. 1.3 -  Зв'язок між вартістю С, інтенсивністю споживання ресурсів q і тривалістю заходу

 

 

       

 

 

1.3  Метод „витрати – обсяг – прибуток” як сучасний підхід до оцінки     ефективності організації виробництва

 

 

 

Аналіз “витрати – обсяг - прибуток” є досить універсальним методом фінансового планування.

Він дозволяє:

1)  визначати обсяги виробництва й продажів з погляду їхньої беззбитковості;

2)  ухвалювати рішення щодо цільових розмірах прибутку;

3)  збільшувати гнучкість фінансових планів шляхом обліку можливих змін : у витратах матеріалів і витратах матеріалів і витратах праці, накладних витратах, продажній ціні й обсязі продажів.

Інакше метод “витрати – обсяг - прибуток” називають аналізом беззбитковості, або “break-even-point” аналізом (аналізом крапки розриву).

Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажів підприємства дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг продажів, починаючи з якого підприємство не несе збитків. При цьому витрати підприємства рівні його доходам [34, 37].

 

 

Валовий доход = Валові витрати, тобто

 

                                                          Q * P = F + V *Q                                          (1.5)

 

де Q - обсяг продажів;

          P - продажна ціна;

          F - величина постійних (фіксованих ) витрат;

          V - величина змінних витрат на одиницю продукції

          Тоді  Q  = F/ (P - V),  де  Q - крапка беззбитковості, тобто такий обсяг продажів, починаючи з якого продажна ціна товару перевищує витрати на його виробництво й реалізацію.

Таким чином, для визначення планової величини продажів, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини [37]:

1)      продажну ціну одиниці товару;

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва й продажів і його змін. Це витрати на встаткування, його зміст й експлуатацію, а так само амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження й розробки й деякі інші витрати;

3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які міняють свою величину у зв'язку зі зміною обсягу виробництва й продажів. Якщо обсяг зменшується, - змінні витрати знижуються, і навпаки. До змінних витрат ставляться витрати на сировину й матеріали, заробітну плату основного виробничого  й комерційного персоналу, транспортування й страхування й т.д.

Запропонуємо, що планову крапку беззбитковості шукає підприємство, що випускає виріб А.

Ціна одного виробу             - 3 тис. грн.

Постійні витрати                 - 10 млн. грн.

Змінні витрати                    1 тис. грн. на одиницю продукції.

Тоді формула точки беззбитковості буде такою:

 

 Q = 10 000 000 /(3 000 - 1000) = 10 000 000/2 000 = 5 000 одиниць товару.

 

Підприємство повинно випускати й продавати не менш 5000 тисяч одиниць товару, щоб не понести збитків, тобто покрити свої загальні витрати.

Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях - грн. Тоді формула точки беззбитковості буде такою:

 

Q  = F/ (1- V/ P).

 

У прикладі Q  = 10 000 000 / (1 – 1 000/3000) = 14 925 373 (близько 15 000 000 грн.)

Тобто підприємство повинно продати продукцію на суму близько 15 000 000 грн., щоб покрити свої витрати.

Графічно точка беззбитковості визначається як перетинання графіків валового доходу й валових витрат (рис.1.4)

 

 

подс.хоз.! 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1.4 -  Графічне відображення  точки беззбитковості

 

Логіка аналізу беззбитковості може бути застосована також для визначення обсягу виробництва й продажів, необхідного для одержання цільової величини прибутку.

Запропонуємо, підприємство планує збільшити розміри прибутку до 2 000 000 грн. (що становить 20% обороту на фіксовані витрати). Тоді кількість продажів, необхідне для одержання планового прибутку, буде дорівнює:

 

Q = (F + Pr  (прибуток) )/ (P-V) = (10 000 000 + 2 000 000)/(3 000 – 1 000 ) =

=  6 000 одиниць продукції.

 

Отже, підприємство повинно зробити  й продати 6 000 виробів, щоб дістати прибуток в 2 000 000 грн.

Аналіз “витрати – обсяг - прибуток” дозволяє збільшити гнучкість фінансового планування й знизити фінансовий ризик за рахунок зміни структури витрат, необхідних для виробництва й реалізації продукції. Інакше кажучи, використовуючи цей метод, підприємство може змінювати (зменшувати або збільшувати) частку змінних і постійних витрат у загальному обороті витрат.

Що більш вигідно для підприємства: зменшити або збільшити питому вагу постійних витрат у загальній структурі витрат?

Правило виробничого важеля затверджує, що збільшення постійних витрат вигідно позначається на прибутковості підприємства. Суть дії виробничого важеля укладається в тім, що при збільшенні питомої ваги постійних витрат прибутковість фірми зростає.

Наприклад, підприємство, що випускає товар, має два варіанти розподілу витрат між постійними й змінними витратами.

 

 

Вид витрат

І варіант

ІІ варіант

Постійні

10 млн. грн.

4 млн. грн.

Змінні

1 тис. грн.

2 тис. грн.

 

 

Розрахуємо крапки беззбитковості для кожного з випадків:

QI =10 000 000 / (3 000-1 000) = 5 000 одиниць продукції;

QII = 4 000 000/(3 000 – 2 000) = 4 000 одиниць продукції

На перший погляд другий варіант (з більше низькими постійними й більше високими витратами) переважніше з погляду одержання прибутку, тому що дозволяє швидше досягти порога беззбитковості (уже при 4 000 проданих одиниць продукції).

На справі другий варіант переважніше лише до деякої точки Х, де прибутку, принесені I й II, стають однаковими.

 

 

 

Pr = PrII > P x QX - Fl - Vl *QX = P x QX - F2 - V2 x  QX >

> 3 000 QX – 10 000 000 – 1 000QX = 3000QX – 4 000 000 – 2 000 QXÞ

ÞQX = 6 000.

 

Отже, поки продаж виробів не досягла 6 000 одиниць, варіант II переважніше: варіанта I, але після подолання цього порога  продажів варіант II виявляється менш прибутковим. Це порозумівається тим, що у варіанті I після  збільшення обсягу  продажів від 6 000 одиниць і вище постійні витрати розподіляються між все більшою кількістю одиниць продукції й виявляються не дуже істотними для виробництва кожної наступної одиниці.

Так, при 8 000 одиницях  продажів різниця між одиничними постійними витратами варіантів I й II становить усього 0,75 тис. грн. на одиницю (10 млн/8 тис. – 4 млн/8 тис.) . При цьому змінні витрати варіанта II більше змінних витрат варіанта I на 1 тис. грн. Отже, варіант I дає економію у витратах на кожну одиницю продукції в 0.25 тис. грн. (1-0.75) і тому є більше прибутковим.

        Довга виробничого важеля дорівнює показнику точки беззбитковості, тобто в першому випадку це 5 000, у другому – 4 000.

        Можна зробити висновок: чим вище питома вага постійних витрат , тим довше виробничий важіль, тим вище прибуток.

         Однак, як переконливо було показано у випадку з фінансовим важелем, довга важеля, дозволяючи розширити розміри прибутку, одночасно збільшує фінансовий ризик діяльності підприємства. При подовженні виробничого важеля збільшується  та частка витрат, що може бути змінена в короткому періоді часу. Отже, структура фінансових витрат стає менш пристосованої до змін. Наприклад, можна вкласти гроші в будівництво нового заводу виробів „А”, а через якийсь час зштовхнуться з тим, що попит на них різко зменшився через зростання популярності виробу „В”. Однак витрати на будівництво вже зроблені й зависнуть тяжким вантажем на балансі  підприємства , знижуючи її прибутковість.

Змінні витрати, навпроти, є більше гнучкими, еластичними, краще реагують на зміни в зовнішнім і внутрішнім середовищі підприємства. Збільшуючи їхню вагу в сукупній структурі витрат, підприємство робить свій фінансовий план більше гнучким, менш підданим ризику невиробничих витрат.

Основні положення методу „витрати – об’єм – прибуток” будуть використано для побудови методики  оцінки економічної ефективності ведення  підсобного господарства військової частини внутрішніх військ МВС України [24, 41, 43, 44]

 

 

 

 

1.4  Підсобне господарство як структурна складова продовольчої служби військової частини

 

 

Продовольче забезпечення - один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів ВВ МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів ВВ МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

Головною задачею та кінцевою метою продовольчого забезпечення є повноцінне та високоякісне харчування особового складу, що визначає підтримання фізичних сил, витривалість, здоров`я військовослужбовців та в кінцевому рахунку – високу боєздатність частини.

Виконання завдань, покладених на продовольчу службу, здійснюється органами управління, в розпорядженні яких знаходяться елементи, що показано  на рис.1.5.   

Продовольчу службу очолює начальник продовольчої служби, він підпорядковується заступнику командира (начальника)  частини з тилу.

Для рішення задач забезпечення начальнику продовольчої служби підлеглі:

-           діловод (старший писар, писар);

-           начальник складу, сховища (комірник); : - начальник їдальні;

- інструктор-кухар (старший кухар);

- інструктор холодильного та технологічного обладнання;

- кухаря (пекарі).

Діловодство продовольчої служби призначено для організації і ведення обліку всіх матеріальних цінностей. Приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, обчислювальною технікою, металевими шафами (сейфами) для збереження документів строгої звітності, мати засоби зв'язку.

Продовольчий склад призначений для організації прийому, обліку, видачі і збереження продовольства, фуражу і майна служби, що надходять для забезпечення військовослужбовців та службових тварин підрозділів МВС. Продовольчий склад повинний мати:          

подс.хоз.!
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


            Рис.1.5 -  Схема організації продовольчої служби військової частини

 

- сховище для розміщення борошна, круп, макаронних виробів, цукру й інших сухих продуктів;

- холодильник, холодильні камери,  для зберігання м'яса, свіжої риби, інших швидкопсувних продуктів;

- сховище для, олії, томатної пасти, квашених і солоних овочів;

- овочесховище для свіжих картоплі й овочів ;

- квасильний пункт для засолювання і квашення овочів;

- сховище для зернофуражу;

- навіси для сіна, соломи, дерев'яної тари і перебирання овочів;

- сховище для їдальні і кухонного посуду, устаткування;          

- сховище для технічних засобів.

Їдальні організуються в кожнім підрозділі МВС і призначені для готування, видачі і прийому їжі по діючим нормах постачання.

Їдальні обладнаються засобами обробки продуктів (універсальними приводами, картоплечистками , м'ясорубками, формувальними машинами, овочерізками, обробними столами і т.д.) і засобами готування їжі (казанами, плитами, сковородами, жарочними шафами, кип'ятильниками, котлами для приготування  їжі).

Їдальні повинні мати відповідні приміщення для обробки продуктів і готування їжі, миття посуду  і кухонного інвентарю.

Чайні (кафе) організуються в підрозділах за рішенням командирів (начальників) і призначені для культурного відпочинку військовослужбовців.

Під чайну (кафе) виділяється приміщення, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, що має зал з посадковими місцями, прилавком і вітриною. Крім того, чайна повинна мати у своєму розпорядженні приміщення для установки плити, мийної ванни, роздавального столу і збереження запасів продуктів, а також кімнатою для відпочинку.

Кухні для готування корму службовим собакам повинні мати приміщення для збереження продовольства, його обробки і готування корму. Кухні обладнаються обробними столами, обладнанням для приготування корму, а також забезпечуються необхідним кухонним інвентарем.

Майстерня по ремонті холодильного і технологічного обладнання призначена для ремонту усіх видів обладнання, застосовуваного в продовольчій службі. Майстерня обладнається верстатами, тисками, токарським і свердлильним верстатами, шафами і стелажами для збереження інструмента, запасних частин і ремонтних матеріалів.

Підсобні господарства створюють для виробництва сільськогосподарської продукції на планове забезпечення продовольством військових частин ВВ МВС.

До напрямків виробничої діяльності підсобних господарств відносять: свинарництво; вирощування великої рогатої худоби; вивчарництво; кроливництво; птахивництво; розведення риби; вирощування сількгосппродукції та інш.

Підсобне господарство організується на землях, закріплених за військовими частинами ВВ МВС, або на землях державного фонду. Вони звільнені від продажу державі виробничої продукції, тому що вона ж враховується в державних планах.

У підсобному господарстві вирішується містити свиней, усі види м'ясної і молочної худоби, велика рогата худоба, овець, коней, кроликів, птицю, мати теплиці, парники, фруктові сади і водойми для разведения риби. Виходячи з місцевих умов і можливостей, може організовуватися рибна ловля, полювання на диких дичій (у дозволених місцях і у відведений час), збір і переробка їстівних плодів, ягід, грибів, зелені і т.д.

Вирощування і відгодівля тварин провадяться за рахунок кормів власного виробництва, харчових відходів, що утворяться в Їдальнях військових частин ВВ  МВС, а також збору їх у населення і підприємств суспільного харчування.

Виробництво картоплі, овочів і зелені, зернофуражних, грубих і соковитих кормів здійснюється на землях державного фонду з дозволу місцевих органів влади. Для вирощування картоплі й овочів повинні бути оброблювані земельні ділянки з розрахунку не менше 100 кв.м на кожного що харчується.

При неможливості і недоцільності будівництва теплиць або парників організується вирощування цибулі зеленого найпростішими (на стелажах, у ящиках, бочках і т.п.) засобами.

Для посадки картоплі і посіву кормових культур у підсобному господарстві військової частини вирішується взаимообразно використовувати насіння планових продовольчих фондів військових частин ВВ МВС з обов'язковим поверненням їх із врожаю того ж року.

Мінімальні виробничі нормативи для підсобного господарства військової частини ВВ МВС установлюються з розрахунку одержання в рік не менше 8-10 кг мясопродуктов, 50-80 кг картоплі й овочів, 3-4 кг цибулі зеленого на кожного що задовольняється [14, 53].

Підсобне господарство свою діяльність здійснює на умовах самооплатності. Для вирощування продукції рослинництва, на роботах по уходу за тваринами, опрацюванню земельної ділянки, вилову риби й інших робіт у підсобному господарстві може використовуватися праця військових. Там, де ці роботи не можуть бути виконані військовими, вирішується містити необхідну кількість робітників та службовців.

Організація підсобного господарства проводиться рішенням командира військової частини ВВ МВС і оформляється наказом. Керівництво підсобним господарством командир військової частини ВВ МВС здійснює через свого заступника по тилу і начальника продовольчої служби. Наказом командира (начальника) призначається відповідальний за утримання підсобного господарства (начальник підсобного господарства), а там, де ця посада штатом не передбачена, начальник їдальні військової частини, в окремо дислокованому підрозділі - старшина.

Начальник продовольчої служби,  на якого покладене керівництво веденням підсобного господарства, зобов'язаний забезпечити:

- своєчасне і якісне виконання планових завдань по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції;

- раціональне й ефективне використання теплиць і парників, закріплених земель, техніки й інші матеріальні засоби, що знаходяться в користуванні господарства;

- виконання плану по заготівлі кормів, організацію збору харчових відходів у їдальні підрозділів, раціональне використання і зниження втрат кормів при збереженні;

- обов'язкове виконання зооветеринарних правил утримання і годівлі тварин, їхнє ветеринарне обслуговування, планове відтворення і забезпечення на цій основі високої продуктивності тварин;

- впровадження у виробництво досягнень науки і передової практики, наукової організації праці;

- своєчасне і правильне ведення урахування, упорядкування й уявлення встановленої звітності; цілість тварин і птиця, тваринницьких помешкань, сільськогосподарської техніки й інвентарю, устаткування, кормів, насінь і ін.;

- дотримання трудової, виробничої і фінансової дисципліни, правил

охорони праці і вимог безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

- правильну експлуатацію закріплених за господарством будинків, споруджень, машин, устаткування й іншого майна;

- своєчасне уявлення у відповідні служби розрахунків і заявок на необхідні матеріально-технічні ресурси;

- організацію праці робітників підсобного господарства і що виділяються військових при проведенні сільськогосподарських робіт;

- розробку перспективних і річних планів виробництва продукції сільського господарства.

Зооветеринарне забезпечення підсобного господарства здійснюється ветеринарним лікарем (ветеринарним фельдшером) військової частини ВВ МВС, а в окремих випадках - місцевими ветеринарними органами за домовленістю відповідно до законоположень про державну ветеринарію.

Витрати, пов'язані з веденням підсобного господарства, включають: придбання тварин і птиці, насінь і рослин, розсади овочів, добрив, дрібного сільськогосподарського інвентарю, рибальських снастей, мальков риб, будівництво і ремонт тваринницьких помешкань, парників, теплиць і т.п. Оплата витрат провадиться за рахунок грошового фонду військової частини ВВ МВС України. Придбання тварин і птиця, насінь, розсади овочів, рибальських снастей, кормів і інших предметів підсобного господарства провадиться через муніципальні і державні, кооперативні, фермерські організації у встановленому порядку. Для утримання тварин і птиці будуються й оборудуются відповідні помешкання, розміри яких визначаються з урахуванням кількості тварин (птиці), із дотриманням ветеринарно-санітарних норм і зоотехнічних вимог.

Тваринницькі помешкання повинні бути теплими, сухими, світлими, із гарним повітряним режимом, каналізацією і водопроводом, достатньо просторими і зручними для розміщення тварин і устаткування.

        Стіни тваринницьких будівництв будують із матеріалів, що зберігають тепло в помешканнях. До таких матеріалів ставляться сухе дерево, цеглина і місцеві будівельні матеріали (саман, очерет, шлакобетон, черепашник). Стелі в помешканнях повинні бути легкими, тривкими і сухої, зручними для дезінфекції. У зонах із холодною зимою стелі обов'язково утеплюють. Дуже важливо, щоб у помешканнях статі були сухими і теплими, зручними для очищення гною і дезінфекції. Холодна стать є однієї з головних причин захворювання тварин. Статі виготовляють із дерева, бетону й обпаленої цеглини. На бетонні статі і поли з обпаленої цеглини, як правило, поверх вкладають знімні дерев'яні настили. При будівництві тваринницьких будівництв необхідно передбачати підсобні помешкання, вигульні площадки, теплу кімнату для обслуговуючого персоналу [14, 53].

Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов територію підсобного господарства захищають, упорядковують і озеленюють.

 

 

 

1.5 Основні показники  діяльності підсобних господарств військових частин ВВ МВС України у  2006-2010 роках

    

 

 

При військових частинах внутрішніх військ існує 47 підсобних господарств загальною площею 58,3 га. де збудовано та утримується 30 теплиці, корівників 27 шт. розраховані на утримання 500 голів ВРХ, 38 свинарників розрахованих на утримання 2130 голів, 10 пташників на 1100 голів, 12 вівчарень розрахованих на утримання 260 голів МРХ, обладнано 29 забійних майданчиків. Станом на 1.02.2011 року на підсобних господарствах утримується поголів’я великої рогатої худоби  – 168 голів, свинопоголів’я - 827 голів, вівці та кози 243 голів, птиці – 106 голови, 42 бджолосімї та використовується на допоміжних роботах – 20 коней. Основні показники роботи  підсобних господарств у внутрішніх військах показано в табл. 1.2 та 1.3.

На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 10,2 тис. військовослужбовців що становить 90 % від загальної чисельності забезпечуваних. Таке відношення є сталим на протязі досить тривалого часу про що свідчить динаміка розвитку допоміжного господарства на протязі останніх років.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.2 - Отримано від підсобного господарства військових частин внутрішніх військ за 2006 – 2010 р.

 

 

Показники

 

 

2006р.

 

2007р.

 

2008р.

 

2009р.

 

2010р.

 

Отримано продовольства від роботи підсобного господарства на загальну суму (тис. грн.)

 

 

436

 

484

 

511

 

669

 

840

 

 

 

Таблиця 1.3 - Утримання худоби та птиці у підсобних господарствах військових частин внутрішніх військ за 2006 – 2010 р.

 

 

Найменування продукції (тонн)

 

2006

 

2007

 

2008

 

2009

 

2010

 

 

ВРХ

 

 

161

 

173

 

142

 

134

 

168

 

Свині

 

 

693

 

730

 

630

 

667

 

827

 

Вівці, кози

 

285

206

198

211

243

 

Птиця

 

 

231

 

111

 

89

 

108

 

106

 

Коні

 

 

18

 

20

 

19

 

20

 

20

Проблемним питанням в утриманні підсобних господарств є значний термін експлуатації будівель та споруд допоміжних господарств, відсутність коштів для проведення їх капітальних та поточних ремонтів, відсутність власної кормової бази.

Основу підсобних господарств становить вирощування свиней. За умови належного догляду та наявності достатньої збалансованої кормової бази цикл виробництва свинини з моменту опоросу до моменту забою живою вагою 90 – 110 кг  складає 8-9 місяців. В військових частин утримання свинопоголів’я проводиться в основному за рахунок власної кормової бази частини основу якої становлять харчові відходи. Приблизні витрати на відгодівлю однієї голови : залишки хліба – 110 кг., харчові відходи – 950 кг., відходи від перебірки та чистки картоплі 270 кг., зелена підгодівля – 560 кг., концентровані корми –    260 кг. орієнтовною вартістю – 312 грн., мінеральна підгодівля – 22 кг. орієнтовною вартістю – 55 грн., витрати на ветеринарне забезпечення – 45 грн., витрати на комунальні послуги –  550 грн., середні витрати на відбракування та падіж 4%. При дотриманні такого раціону відгодівлі вартість прямих затрат на вирощування однієї голови до забійної ваги будуть становити близько 1300 грн. 00 коп. та собівартість 1 кг м’яса та м’ясопродуктів становитиме близько 18 грн. за кг., але все це можливе за умови утримання свинопоголів’я з розрахунку не більш ніж 1 голова на 8-10 забезпечуваних та незначної відстані між їдальнею та підсобним господарством, так як харчові відходи необхідно вивозити на підсобне господарство щоденно. При цьому не враховано вартість транспортних витрат, амортизацію будівель, грошове утримання особового складу задіяного на роботах.

За умови відгодівлі свинопоголів’я лише на концентрованих кормах вартість відгодівлі становитиме близько 3000 грн., а собівартість відгодівлі зросте до 43 грн. за кг., та в умовах військової частини з урахуванням непрямих витрат (залучення особового складу, амортизаційні відрахування на утримання приміщень) стає нерентабельною. На даний час відношення свинопоголів’я до числа забезпечуваних в військових частинах в середньому становить 1 тварина на 14 військовослужбовців на котловому забезпеченні. З урахуванням планового скорочення чисельності особового складу строкової служби та перехід на комплектування за контрактом збільшення свинопоголів’я є недоцільним. Крім того в багатьох частинах приписами СЕС заборонено утримувати допоміжне господарство в ядрі частини, а при їх утриманні на стрільбищах гостро постає транспортна проблема вивезення харчових відходів.

Так як з норми забезпечення особового складу вилучено молоко, утримання ВРХ з метою отримання молока не є доцільним, а відгодівля на м’ясо доцільна лише при наявності значної кількості пасовищ та сіножатей. Враховуючи що на даний час військові частини є платниками податку на землю, проводиться робота по зменшенню розмірів ділянок військових частин до оптимальних. Крім того навіть при наявності пасовищ для повноцінного утримання необхідно використовувати концентровані корма, або зернофураж. Цикл вирощування ВРХ на м’ясо становить не менше ніж 1,5 роки, а при відсутності концентрованих кормів відгодівля становитиме не менше ніж - 2 роки. Слід врахувати, що плодовитість корів становить 1 - 2 голови за рік і за умови недоцільності утримування значного молочного поголів’я проблемним питанням стає його відтворення. Так річне утримання корови без врахування надоїв (запуск) за умови власного забезпечення грубими кормами буде коштувати близько 1,8 тис. грн.

Таким чином, на даний час допоміжні господарства військових частин в основному відповідають наявним можливостям військових частин. Однак, утримання худоби доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

 

 

 

 

1.6  Особливості задачі оцінки ефективності діяльності підсобних господарств військової частини. Аналіз факторів та умов, що впливають на економічну ефективність діяльності підсобного господарства військової частини

 

 

 

Як показано в п.п. 1.2. оцінка ефективності служб тилу повинна носити цільовий характер, тобто направлена на вирішення конкретних задач, що поставлені перед військовою частиною.

Метою проведення оцінки ефективності діяльності підсобного господарства є забезпечення визначення на її основі  рішень по управлінню, що пов’язані з способами забезпечення особового складу військових частин різними видами продовольства.

На базі підсобного господарства можуть вироблятися власними силами такі види продовольства, як  м¢ясо, молоко, жири,  риба, картопля, овочі, фрукти та інші.

Крім того, ці види продовольства для особового складу військової частини  можуть бути закуплені  і поставлені в військовій частині в потрібних об’ємах і з задовільними показниками якості у виробників цієї продукції.

При цьому оцінка ефективності підсобного господарства потрібна для прийняття  таких обгрунтованих управлінських рішень :

1) поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства, чи проводити їх закупку у виробників;

2) якщо поставляти конкретний вид продовольства від підсобного господарства, то в яких об’ємах.

Тобто перше управлінське рішення фактично потребує вирішенню питання  чи треба мати  конкретній військовій частині виробничі потужності по виготовленню даного виду продовольства чи ні? Друге управлінське рішення -потрібно вирішити після (чи одночасно) позитивного рішення першого питання.

Слід розуміти, що практично в жодній частині за рахунок підсобного господарства не отримано 100% забезпечення ні по одному виду продовольства, так як мова йде про часткове забезпечення від підсобного господарства.

Однак для любого виду виробництва в тому числі і на базі підсобного господарства є закономірність, що чим більше обсяги виробництва продукції на підприємстві, тим менша собівартість цієї продукції (див п.п.1.3.). Є раціональний обсяг випуску продукції, після якого забезпечується прибутковість діяльності підприємства [14, 24, 33, 38, 49].

Задача оцінки ефективної діяльності підсобного господарства носить чисто економічний характер (необхідно оцінювати економічну ефективність). Це випливає із слідуючого.

 Розглянемо перше питання – необхідність отримання продовольства типу “А” від підсобного господарства чи здійснювати його закупку у виробника.

Зміст варіантів для прийняття рішення має наступний вид:

1 -  варіант: виготовлення продовольства “А” проводити на підсобному господарстві військової частини;

2 – варіант: закупку продовольства  “А” проводити у  виробників.

Показники варіантів:

W1 і W2   - показники ефективності по варіантам;

З1 і З2      -  показники затрат по варіантам.

Під ефектом в даній задачі розуміється показники (обсяг та якість) задоволення потреб особового складу військової частини в продовольстві групи “А”.

Виходячи з поставлених задач необхідно задовольняти в любому випадку або за рахунок його власного виробництва на базі підсобного господарства, або шляхом закупки продовольства у виробників.

Тобто змістовно повинно бути забезпечено рівняння ефектів в задачах:

 

W1     ==  W2;

З1   =/=    З2.

 

Виходячи з поставлених задач виникає перетворення їх з векторної в скалярну, де є досягнення ефекту рівні між у задачах, а витрати на досягнення ефекту відрізняються між собою.

В даному випадку рішення про кращий варіант приймається із економічних поглядів:

 

З1 - З2  > 0 - кращим вважається 2-й варіант;

З1 - З2 < 0  - кращим вважається 1-й варіант;

З1 = З2       - рішення приймається з інших (не економічних) поглядів.

 

Виходячи з цього, оцінка ефективності діяльності підсобного господарства військової частини   переходить від завдання оцінки військово – економічної ефективності (векторної задачі) в задачу оцінки економічної ефективності  (скалярну задачу) [17, 52, 44].

При рішенні задачі оцінка ефективності діяльності підсобного господарства треба ураховувати наступні фактори (табл. 1.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.4 - Фактори, що впливають на економічну доцільність виробництва продукції на підсобному господарстві військової частини

 

 

 

 

Найменування

 

Потрібна кількість робітників

 

Можливості використання особистої кормової бази

 

 

Обсяг транспортних витрат

 

Обсяг амортизаційних нарахувань

 

Обсяг інших витрат

 

1

 

 

Свинарництво

 

+

 

+

 

+

 

- (+)*

 

+**

 

2

 

Вівчарство

 

+

 

+

 

 

_

 

- (+)

 

+

 

3

 

 

Птахівництво

 

+

 

+

 

_

 

- (+)

 

+

 

4

 

Вирощування ВРХ

 

+

 

+

 

_

 

- (+)

 

+

 

5

 

Кролівництво

 

 

+

 

+

 

_

 

- (+)

 

+

 

6

 

Вирощування риби

 

 

+

 

_

 

_

 

_

 

+

 

7

 

Вирощування сільгосппродукції

 

 

 

+

 

 

_

 

 

_

 

 

_

 

 

+

 

 

 

*  Обсяг амортизації будівель треба ураховувати в тому випадку, коли будівлі для утримання тварин , орендуються ;  

**   До інших витрат відносяться витрати на ветеринарне обслуговування,  технічне обслуговування та ремонт обладнання, вибракування тварин та інш.

 

 

 

 

 

 

Висновки до 1 розділу

 

 

 

1. Для виконання задач, які стоять перед внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ України, необхідно створити таку організаційно - штатну структуру, яка б дозволяла виконувати всі завдання в повному обсязі, а об’єм фінансування військ відповідав би цій організаційно-штатній структурі.

2.  Рівень бюджетного фінансування ВВ МВС України низький. Тому у військах особливе  значення приділяється проведенню економічної роботи. Зміст економічної роботи, яка проводиться в частинах внутрішніх військ обумовлюється в діяльності командування і всього особового складу, та направлений на впровадження в життя режиму економії, тобто на збереження всіх матеріальних засобів і грошових коштів, а також на більш економне їх витрачення. Економічна робота організується і проводиться на усіх об’єктах військового господарства.

3. Розглянуто загальні та часткові джерела економії матеріальних засобів у військовій частині, які використовуються у сучасних умовах. Їх аналіз показав, що вони в основному є характерними для адміністративно - командної економіки.

4. Ефективність роботи  служб вимірюється ступенем виконання завдання, поставленого перед даною службою зокрема, і досягненням мети, яка стоїть перед військовою частиною в цілому. Найвищими показниками ефективності діяльності служб є повнота й своєчасність забезпечення необхідного рівня бойової готовності частини при мінімальній витраті ресурсів. Для оцінки ефективності діяльності  служб розробляються й використовуються приватні методики.

5.  Розглянуто основні положення методу „витрати – обсяг – прибуток”, які  будуть  використано для побудови методики оцінки економічної ефективності ведення  підсобного господарства військової частини. Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажі  продукції дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг продажів, починаючи з якого виробник не несе збитків.

6.  Проведено аналіз діяльності підсобних господарств військових частин ВВ МВС України. На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах ВВ,  в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 10,2 тис. військовослужбовців що становить 90 % від загальної чисельності забезпечуваних. Однак, утримання підсобних господарств доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

7. Оцінка ефективності підсобного господарства потрібна для обґрунтування таких управлінських рішень - поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства, чи проводити їх закупку у виробників? Якщо поставляти конкретний вид продовольства від підсобного господарства, то в яких об’ємах?

8. При оцінці ефективності підсобного господарства треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити на підсобному господарстві; другий варіант - закупівлю продовольства  здійснювати за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є  задачею оцінки економічної ефективності. 

 


РОЗДІЛ 2

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ     ВЕДЕННЯ ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

 

 

 

Як показано в п.п. 1.4. діяльність підсобного господарства можна уявити по окремим напрямкам виробництва  - свинарство, вирощування великої рогатої худоби, птахівництво та інше. Кожний з цих напрямків діяльності  має  свої  показники економічної ефективності. Тому пропонуємо окремо оцінювати кожний з цих напрямків, а потім дати оцінку економічний ефективності підсобного господарства в цілому, представити як сукупність показників економічної ефективності окремих напрямків. Як показано в п.п. 1.3., оцінку економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства  пропонується збудувати на основі методу «витрати - обсяг - прибуток», тому витрати на реалізацію напрямку діяльності треба представити у вигляді змінних та постійних витрат [14, 53].

Розглянуті положення дозволили представити розробку методики оцінки ефективності ведення підсобного господарства  військової частини у вигляді трьох складових:

1) оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку  виробничої діяльності підсобного господарства;

2) розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

3) оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини  в цілому. [43]

Розглянемо кожне з виділених елементів окремо.

 

 

 

 

2.1  Оцінка економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства

 

 

 

В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства  покладемо  метод «витрати – обсяг – прибуток».

Однак цей метод пропонується використати  не на пряму, а прокресливши його модифікацію з урахуванням особливостей оцінки підсобного господарства, визначених в п.п. 1.6.

Сутність модифікованого методу полягає в пошуку точки мінімальної ефективності, яка визначає, що закупочна вартість придбаної продукції по ринковим цінам, дорівнює витратам на її виробництво на підсобному господарстві.

            Сутність визначення точки мінімальної ефективності показано на рис.2.1

            Як показано в п.п. 1.5, при оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності, слід розглянути економічні показники  таких  варіантів [17, 43]:

            Варіант 1. Виробництво продовольства «А» ( під видом продовольства «А» будемо розуміти продовольство, яке виробляється на окремому напрямку виробничої діяльності підсобного господарства ) на підсобному господарстві  військової частини;

            Варіант 2.  Закупка продовольства «А» по ринковій ціні .

 

На рис. 2.1 варіант 1 характеризують слідуючи дані :

 

F   -   постійні   витрати  на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві

V   -   змінні витрати на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві

Z  -  загальні  витрати на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві.

Порядок розрахунку постійних та змінних витрат буде розглянуто в п.п. 2.2.

 

 

подс.хоз.! 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2.1 -  Сутність та значення точки мінімальної економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

 

            При цьому загальні витрати дорівнюють сумі постійних та змінних витрат:

 

                                                          Z = F + V                                                     (2.1)

 

           

 

            На рис. 2.1 варіант 2 характеризує один показник:

            Ц – закупівельна вартість придбання продовольства «А» за ринковими цінами.

Показник Q є єдиним для обох варіантів. Він характеризує обсяг виробництва ( закупівлі ) продовольства «А».

В точці мінімальної ефективності  має місце слідуючи співвідношення:

 

                                                     Ц ´ QМЕ =F + V ´ QМЕ,                                                  (2.2)

тоді                                           

                                                    QМЕ = F / ( Ц – V ),                                               (2.3)

 

            де  QМЕ  - точка мінімальної ефективності, тобто такий обсяг виробництва

( закупівлі), починаючи з якого закупівельна вартість продовольства «А» перевищує його виробництво на підсобного господарства.

            Таким чином, визначення планового показника виробництва продовольства «А», який відповідав би беззбитковому виробництву продовольства «А», необхідно знати три показники:

1) закупівельну ціну одиниці продовольства «А», для військової частини;

2) обсяг постійних (фінансових витрат ), тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не залежить від обсягу виробництва на підсобному господарстві, та його змін. Склад цих витрат для підсобного господарства  та порядок їх розрахунку буде розглядатися у п. п. 2.2;

3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв’язку зі змінами обсягу виробництва на підсобному господарстві. Коли обсяг змінюється – змінні витрати зменшуються, та навпаки. Склад змінних витрат для підсобного господарства  та порядок їх розрахунку також буде розглядатися в п.п. 2.2. 

            Наприклад, оцінюється виробництво свинини на підсобному господарстві військової частини для якого отримані слідуючи величини показників:

            - закупівельна ціна ( Ц ) одного кілограму свинини дорівнює 40 грн. за один кілограм ;

            - постійні витрати – 6000 грн. на рік;

            - змінні витрати – 30 грн. за кілограм отриманої продукції.

            Тоді точка мінімальної ефективності буде така:

 

QМЕ  = 6000 / ( 40 – 30 ) = 6000 / 10 = 600 кг./рік.

 

            На підсобному господарстві  треба отримувати не менше 600  кг. свинини на рік, тоді даний напрямок виробництва на підсобному господарстві буде ефективним. Це означає, що загальні витрати на підсобному господарстві  на виробництво 600  кг. свинини дорівнює закупівельної вартості її придбання за ринковими цінами.

            Наприклад підсобне господарство отримує всього 400  кг. свинини на рік. Тоді має місце негативна ефективність ( Е ) роботи свинарника.

 

Е = 40 ´ 400 – ( 6000 + 30 ´ 400 ) = 16000 – 18000 =

= - 2000 грн./ рік.

 

            Таким чином ефект від утримання такого напрямку виробництва  на підсобному господарстві у військовій частині є негативним , та складає  - 2000 грн./ рік. 

Навпаки, коли підсобне господарство військової частини отримує 900  кг. м¢яса свинини на рік. Тоді має місце позитивна ефективність його утримання.

 

Е = 40 ´ 900 – ( 6000 + 30 ´ 900 ) = 36000 – 33000 = 3000 грн./ рік.

 

Графічно точка мінімальної ефективності визначається, як перехрестя закупівельної вартості продовольства і загальних витрат на його виробництво на підсобному господарстві ( рис.2.1 ).

За допомогою методики оцінки точки мінімальної ефективності можливо досліджувати залежність ефективності роботи підсобного господарства в зв’язку зі змінами закупівельних цін на ринку, або зміна змінних витрат.

            Наприклад, для даних вище розглянутого прикладу виробництва свинини на підсобному господарстві будуть мати місце слідуючи залежності ефективності його роботи  від зміни закупівельних цін ( рис.2.2 ), та від зміни змінних витрат ( V ) ( рис.2.3 ).

 

Е

 

820

 

615

 

410

 

2

 
подс.хоз.!подс.хоз.!

1

 

-4

 

-3

 

-2

 

-1

 
подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!

6

 

5

 

4

 

3

 

2

 
подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!                   

 

подс.хоз.!
 

 


                 

подс.хоз.!
 


 

 

 

 

Ц

 
подс.хоз.!
 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2.2 - Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на підсобному господарстві від зміни закупівельних цін ( Ц ) на м'ясо свинини на ринку

 

Таким чином запропонована методика оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства  дозволяє не тільки оцінювати  ефективність, а і визначати  вплив на неї зовнішніх факторів.

Точку мінімальної ефективності утримання окремого напрямку підсобного господарства можливо розраховувати не тільки в фізичному, але й в грошовому виразі – гривнях.

Тоді формула точки мінімальної ефективності в грошовому вимірі ( Q ME (грн.)) буде, такою:

 

                                QМЕ (грн..) = F/( 1 – V/ Ц ),                                            (2.4)

 

Для даного прикладу:

 

 

        QМЕ (грн.) = 6000/( 1 – 30/40 ) =24000 грн.

 

подс.хоз.!
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2.3  - Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на підсобному господарстві від зміни змінних витрат ( V ) на виробництво  м ¢яса  свинини.

 

Тобто, виробництво свинини на підсобному господарстві має здійснюватись на суму 24000, для того щоб перекрити свої витрати .

 

 

 

2.2 Розрахунок змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства

 

 

 

В методиці  оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства ( див. п.п. 2.1 ) основними показниками, що визначають характеристики варіанту виробництва продовольства на підсобному господарстві  є показники [14, 53]:

- постійні витрати на виробництво продовольства на підсобному господарстві;

- змінні витрати на виробництво продовольства на підсобному господарстві.

Розглянемо порядок розрахунку цих показників стосовно особливості ведення підсобного господарства у військовій частині в загальному вигляді складової постійних та змінних витрат по напрямку виробничої діяльності, яке показано в табл. 2.1.

Як показано в п. п. 2.1, к постійним ( фіксованим ) витратам , слід віднести такі з них, які  не залежать  від  змін обсягів виробництва продукції підсобного господарства.

Відсутність змін слід розуміти не в повній мірі, а лише в межах визначеного періоду часу, наприклад, року.

               

 

 

Таблиця 2.1 - Складові постійних та змінних витрат на напрямку виробничої діяльності на підсобному господарстві               

 

 

 

п/п 

 

 

Найменування витрат

 

 

Умовні позначення

 

 

Постійні

  

 

 

 

1

 

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

Грошове утримання ( заробітна плата ) начальника та робітників підсобного господарства.

 

Комунальні витрати.

 

Проведення  поточних ремонтів.

 

Транспортні витрати.

 

Амортизація приміщень.

 

Ветеринарне забезпечення ( постійна складова ).

 

 

СЗП

 

СКВі

 

 

СТРі

 

Саі

 

СВЗПі

 

Змінні

 

 

 

1

 

 

2

 

3

 

4

 

 

 

Придбання тварин та птиці , насінь і рослин , розсади овочів, добрів, мальків риби та інші.

 

Придбання кормів.

 

Ветеринарне забезпечення (змінна складова ).

 

Втрати від вибракування.

 

 

 

СТПj

 

 

СКі

 

СВЗЗі

 

СЗБі

 

 

 

            Розрахунок заробітної плати або грошового утримання начальника та робітників підсобного господарства. На посаді начальника підсобного господарства військової частини знаходиться військовослужбовець за контрактом. Розрахунок вартості річного утримання начальника підсобного господарства  показано в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 - Розрахунок вартості річного утримання начальника підсобного господарства

 

№ з/п

Найменування статей витрат

 

Військовослужбовці

 

Місяць

 

Рік

1.

 

Посадовий оклад (Наказ КВВ МВС України № 7 від 15.01.08р.)

740

8880

2.

 

Оклад за званням (Наказ КВВ МВС України № 7 від 15.01.08р.)

55

660

3.

 

Доплата за вислугу років 20 % (Наказ КВВ МВС України № 7 від 15.01.08р.)

159

1908

4.

 

Надбавка НОУС (Наказ КВВ МВС України № 7 від 15.01.08р.)

477

5724

7.

 

Щомісячна премія 65 % (Наказ КВВ МВС України № 140 від 12.05.98р.)

 

481

5772

Всього

 

1912

22944

 

Вартість грошового утримання робітників підсобного господарства  треба ураховувати тільки коли вони не є військовослужбовцями, а службовці. Це має місце тому, що військовослужбовці – робітники підсобного господарства  утримуються за рахунок бюджету, а службовцям при їх роботі треба платити заробітну платню , яка  пов’язана з цією роботою.

            Однак, в підсобному господарстві військової частини одночасно працює декілька напрямків виробничої діяльності, які одночасно обслуговують як начальник підсобного господарства, так і усі робітники. Тому витрати на їх грошове утримання слід віднести на один напрямок діяльності наступним чином:

 

                             Сзп = Kі ´ ( CНПГ + N ´ CРПГ ) ,                                (2.5)

 

де  Снпг,рпг  -  вартість грошового утримання начальника та робітників підсобного господарства;

N - кількість робітників підсобного господарства;

            Kі - коефіцієнт віднесення витрат на і - й напрямок виробничої діяльності підсобного господарства:

 

                                                               n

                                              Kі = Wі / S´Wі ,                                     (2.6)

                                                                       i=1

 

 

де Wі – обсяг виробництва продукції;

і  -  напрямок виробничої діяльності за попередній рік;

n – кількість напрямків виробничої діяльності у підсобного господарства.

 

            Розрахунок вартості комунальних витрат  ( СКВі  ) та витрат на ремонт приміщень підсобного господарства  ( СТПі )  для  і – го напрямку виробничої діяльності підсобного господарства здійснюється за даними відповідних кошторисних  витрат на ці цілі ( планові та фактичні ).

Розрахунок транспортних витрат (СТРі) на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства, виконується за допомогою формули (2.7):

 

                                                  СТРі = L · Mі  · G · Сед,                                            (2.7)

 

            де L - відстань військового містечка від міста розташування підсобного господарства  (в сотнях км.) ;

G – середня витрата палива на 100 км.; 

Mі  -  необхідна кількість перевезень;

Сед - вартість одного літру палива.

 

Розрахунок вартості амортизації тваринницьких приміщень (Саі) на визначений напрямок діяльності підсобного господарства здійснюється у порядку та нормах, що встановлений Законом України « Про бухгалтерський облік».     

Коли ці помешкання, устаткування, інвентар знаходиться у військової частини в оренді, то замість вартості амортизації до Саі  відносять вартість річних орендних платежів за них.      

Розрахунок витрат на ветеринарні забезпечення (постійної складової) на один напрямок діяльності підсобного господарства (Свзпі).   

            Витрати на ветеринарне забезпечення ділиться на постійні та змінні.

Постійні витрати – це річні витрати за договором між військовою частиною та відповідною службою на ветеринарне забезпечення, яке здійснюється для декілька напрямків виробничої діяльності підсобного господарства і знаходяться за формулою (2.8):                                

 

                                          Свзпі = Кві · Свзд,                                                    (2.8)

 

де  Свзд  -  загальна річна сума в договорі на ветеринарне забезпечення;

Кві  -  коефіцієнт віднесення постійних ветеринарних витрат на один напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

 

 

                                                подс.хоз.! подс.хоз.!подс.хоз.!подс.хоз.!,                                                  (2.9)

 

де  m – кількість напрямків виробничої діяльності підсобного господарства, для яких потрібно віднести ветеринарне забезпечення.      

В тому випадку, коли військова частина може користуватися послугами ветеринарної служби МВС, величина Свзпі не розраховується .

В цілому величина постійних витрат по одному виду виробничої діяльності підсобного господарства (Fi) визначається як сума її складових (див. табл. 2.1): 

 

                                     Fi = Cгуі + Скві + Стпі + Стрі  + Саі + Свзпі,                          (2.10)

 

Як показано в табл. 2.1, до змінних витрат треба віднести ті з них, які змінюють свою величину у зв’язку зі змінами обсягу виробництва підсобного господарства. У табл. 2.1 показані їх складові елементи. 

            Розрахунок витрат на придбання тварин і птиці (Стпі) на одиницю продукції за одним напрямком виробничої діяльності підсобного господарства розраховується за формулою (2.11):

 

                                                  СТПі  =подс.хоз.!СсТПі ,                                               (2.11)

 

де ССТПі - вартість придбання одного виду  тварин і птиці;

m - кількість видів придбання тварин і птиці.

Розрахунок витрат на придбання кормів (Скі) для одного виду виробничої діяльності підсобного господарства знаходиться за формулою (2.12).

 

 

                                                   СКі = подс.хоз.! СКеі ,                                                                                    (2.12)

 

де  Скеj  - вартість придбання одного виду кормів, що приходиться на одиницю продукції;  

m  - кількість видів кормів, що придбаються.

Розрахунок витрат на ветеринарне забезпечення (змінна складова) на одиницю продукції за  одним напрямком діяльності підсобного господарства (Свззі). 

Для кожної тварини (птиці) встановлено обов’язковий перелік щеплень сумарна вартість яких по одному напрямку виробничої діяльності підсобного господарства залежить від кількості тварин в ньому.

Тому формула для розрахунку СВЗЗі  має слідуючий вигляд: 

 

                                                        СВЗЗі = подс.хоз.! ,                                                (2.13)

 

де Спрщ  -  вартість набору прищеплень для одної тварини :

П - середня продуктивність (отримання готової продукції ) з одної тварини.

            Розрахунок витрат на вибракування (тобто збитки) на одиницю продукції за одним напрямком діяльності підсобного господарства (Сзбі).

            Ця велична знаходиться з формули (2.14):

 

                                               СЗБі = (Fi+Vi) · 0,04,                                               (2.14)

 

            де Fі  -  величина  постійних  витрат  по  одному виду  діяльності підсобного господарства;

Vі  – величина змінних витрат по одному виду  виробничої діяльності підсобного господарства без урахування витрат на вибракування, яка розраховується так:

 

                                         Vі = СТПіі  + СКj + CВЗВі ,                                               (2.15)

 

            Тобто, величина збитків оцінюється у 4% від загальних витрат на утримання одного напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

            Взагалі величина змінних витрат по одному виду виробничої діяльності підсобного господарства дорівнює:

 

                                  Vі = СТПі  + СКj + CВЗВі + СЗБі,                                           (2.16)

 

            Таким чином, отримані аналітичні вирази для розрахунку постійних і змінних витрат для використання при оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

 

 

 

 

            Висновки до 2 розділу

 

 

 

1. Алгоритм оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства  військової частини складається з трьох частин : 

1)  оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку  виробничої діяльності підсобного господарства;

2)  розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

3)  оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства  військової частини  в цілому .

            2.  В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства покладено модифікований метод « витрати - обсяг - прибуток ». Його сутність є в пошуку точки мінімальної ефективності яка відзначає, що закупівельна вартість придбання продукції по ринковій ціні, дорівнює витратам на її виробництво на підсобному господарстві військової частини.

            3. Використання розробленого модифікованого методу потребує визначення постійних та змінних витрат на ведення окремого напрямку підсобного господарства . Обґрунтовано, що треба віднести:

            до постійних витрат:

1)  грошове утримання (заробітна плата) начальника та робітників підсобного господарства;

2)  комунальні витрати;

3)  витрати на ветеринарне забезпечення;

4)  транспортні витрати;

5)  амортизація приміщень; 

6)  витрати на проведення капітальних та поточних;

            до змінних витрат:

1)   витрати на придбання тварин та птиці, насінь і рослин, розсади овочів, добрів, мальків риби та інші;

2)  витрати на придбання кормів;

3)  витрати на ветеринарне забезпечення ( змінна складова );

4)  втрати від вибракування .

            По кожної з виділених складових витрат визначено порядок їх розрахунку.

            4. Обґрунтовано показник оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства  у військової частині, та алгоритм прийняття рішення на основі його величини.


РОЗДІЛ 3

 

            ПРИКЛАД ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УТРИМАННЯ СВИНЕЙ НА ПІДСОБНОМУ ГОСПОДАРСТВІ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ 3051

 

 

 

            3.1   Вихідні дані для оцінки економвчної ефективності утримання свиней на підсобному господарстві військової частини 3051

 

 

 

У військовій частині 3051 середньомісячна чисельність особового складу строкової служби становить 109 чоловік.

            Свинарник військової частини розраховано на утримання 30 голів свиней, витримується рекомендації, щодо утримання згідно розпоряджень. 

            Вихід м’яса з однієї голови свині складає від 70 до 90 кг, що середньому складає 80 кг/гол.

            Таким чином, в рік від свинарника отримується 80 × 30 = 2400 кг  м’яса свинини.

            Ринкова ціна свинини станом на 1.01.2011 року за даними управління статистики становить  40 грн. за кг.

            Дані по годуванню тварин наведено в  табл. 3.1.

                                              

 

                                                                                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1 - Дані по годуванню тварин у військовій частині 3051

 

 

 

з/п

 

 

Найменування кормів

 

Кількість

на 1 голову

 

Всього на 30 голів

 

Ціна за

1 кг.

 

1.

 

 

Залишки від хліба

 

110

 

3300

 

-

 

2.

 

 

Харчові відходи

950

28500

-

 

3.

 

 

Відходи від переробки

Картоплі та овочів

 

270

 

8100

 

-

 

4.

 

 

Зелена підгодівля.

 

560

 

16800

 

-

 

5.

 

 

Концентровані корми

 

260

 

7800

 

1-20

 

6.

 

 

Мінеральна підгодівля.

 

22

 

660

 

2-50

 

 

Відходи харчування доставляються на підсобне господарство автомобільним транспортом (УАЗ-31512, витрата палива 16 л. на 100 км., ціна палива якого станом на 1.01.2011 р. складає 7,1 грн. за один літр ) три рази на тиждень.

            Підсобне господарство частини розташоване на військовому містечку    № 2 відстань до якого становить 3 км від пункту розташування частини.

            Ветеринарне обслуговування в частині здійснюється штатним ветеринарним лікарем військової частини 3005 м. Харкова. Вартість змінної складової ветеринарного забезпечення (вартість обов’язкових щеплень та ін.), на утримання однієї голови, становить 45 грн.

  Комунальні послуги для свинарника складаються з забезпечення його електропостачанням  (10 лампочок на приміщення свинарника по 0,1 кВт), водою (450 м3  на рік; вартість одного м3 складає 8.45 грн.)., твердим паливом для приготування їжі та обігріву в зимовий період ( 54 м3  на рік; вартість одного м3 складає  200 грн.).

            На 2011 рік складено кошторис витрат на поточні ремонти. Згідно кошторису на поточний ремонт свинарника передбачено 2500 грн.

     Таким чином, приведені вихідні дані є основою для розрахунку ефективної діяльності окремого виду виробничої діяльності підсобного господарства – свинарника військової частини 3051 в 2011 році.

 

 

 

3.2   Розрахунок економічної ефективності утримання свиней на підсобному господарстві військової частини 3051

 

 

 

Метою оцінки економічної ефективності утримання свиней, є визначення доцільності  даного утримання в  параметрах, що є в військовій частині 3051.

 

 

 

3.2.1  Розрахунок постійних витрат

 

 

 

До постійних витрат на утримання свинарників треба віднести:

грошове утримання, транспортні витрати, комунальні витрати, ветеринарне забезпечення, амортизація приміщень,  проведення капітальних та поточних ремонтів, обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше).

Розрахуємо вартість кожної з цих складових.

Вартість грошового утримання начальника підсобного господарства          ( відповідального ) буде дорівнювати нулю, тому що підсобне господарство не входить до штату частини.

Комунальні витрати складаються з витрат:

- на електропостачання -7183.2 грн./рік (10×0,1×24×365×0,82);

- на постачання води та каналізацію – 3802.5 грн./рік (450×8.45)

- на тверде паливо -  10800 грн./рік ( 54х200)

            Всього на комунальні витрати: 21785.70 грн./рік.

Витрати на проведення поточного ремонту свинарника згідно витягу з річного плану проведення ремонтних робіт та кошторису передбачено 2500 грн./рік.

Транспортні витрати розраховані з урахуванням того, що відстань підсобного господарства від частини складає 3 км, витрати палива 16 л. на 100 км., а вартість одного літра палива складає 7.10 грн./л.

            На тиждень здійснюється три поїздки для доставки відходів, тобто 156 раз на рік, тоді вартість транспортних витрат на рік складає 1628.2 грн./рік

            В складі  постійних витрат не ураховуються амортизаційні витрати по тій   причині, що свинарник відноситься до основних фондів частини, для яких  механізм амортизації не діє.

Вартість постійної частини ветеринарного забезпечення також буде дорівнювати нулю, тому що військова частина 3051 входить до штату військової частини 3005 і користується послугами штатного ветеринарного лікаря.

Таким чином, загальна сума постійних витрат на утримання  свинарника дорівнює:

 

21785.70 +2500 +1628,2 = 25913,9 грн./рік.

 

 

 

3.2.2.   Розрахунок змінних витрат

 

 

 

            До змінних витрат на утримання свинарника треба віднести: придбання тварин та птиці, насінь і рослин, розсади овочів, добрів, мальків риби та інші, придбання кормів, втрати від вибракування, придбання матеріалів та інвентарю.

            Розрахуємо вартість кожної з цих складових.

            Вартість придбання молоднику  для свинарника, буде дорівнювати нулю, тому що на підсобному господарстві питання з поповненням поголів’я вирішується особистими силами (за рахунок отримання опоросу).

Розрахунок вартості кормів на утримання однієї голови свині показано в табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2 - Розрахунок вартості кормів на утримання однієї голови свині

 

 

з/п

 

 

Найменування

 

Кількість

кг на рік

 

Вартість одиниці грн.

 

Загальна вартість грн.

 

1

 

 

Залишки хліба

 

3300

 

-

 

-

 

2

 

 

Харчові відходи

 

28500

 

-

 

-

 

3

 

 

Відходи від переробки

Картоплі та овочів

 

8100

 

-

 

-

 

4

 

 

Зелена підгодівля.

 

16800

 

-

 

-

 

5

 

 

Концентровані корми

 

7800

 

1-20

 

9360

 

6

 

 

Мінеральна підгодівля.

 

660

 

2-50

 

1650

Всього:

 

 

1010

 

 

У військовій частині 3051 вирішено питання щодо надання спонсорської допомоги у вигляді кормів для годування свиней, тому, на одну голову свині треба витрачати  близько 5000 грн. для її повного відгодування. З урахуванням того, що з однієї свині отримується 80 кг. м’яса, то витрати на корма складають 62,5 грн./кг.  (5000:80 ).

Розрахунок змінної частини витрат на ветеринарне забезпечення. Вартість витрат на обов’язкове щеплення однієї голови свині складають

45 грн., що складає 0,56 грн./кг.  (45:80).

 

            Для розрахунку вартості витрат на вибракування треба спочатку визначити вартість змінних витрат  без витрат на вибракування (див п.п.3.2.).

 

V1 = 62,5 + 0,56 = 63,06 грн./кг.

 

Тоді витрати на вибракування тварин дорівнюють:

 

С= [(26913,9 + 63,06 · 30) · 0,04] : 2400 = 0,48 грн./кг.

 

Підсумково змінні витрати на один  кг. м’яса свинини складає:

 

V = 62,5 + 0.56 + 0,48 = 63,54 грн./кг.

 

 

 

 

 

 

 

3.2.3. Розрахунок економічної ефективності утримання свиней

 

 

Підсобне господарство в рік виробляє 2400 кг. свинини. Загальні витрати на його виробництво складають:

 

Z = F + V · N = 25913,9 + 63,54 · 2400 = 178409,9 грн.

 

З урахуванням цих даних, ефективність діяльності свинарника дорівнює:

 

Е = 40 х 2400 – 178409,9 = - 82410 грн.

 

Таким чином, отримано значення показника Е = - 82410  грн. Це визначає, що діяльність свинарника не є економічно ефективною в 2011 році.

  

 

 

 

Висновки до 3 розділу

 

 

 

             1. Проведена апробація розробленої методики оцінки економічної ефективності діяльності окремого напрямку на прикладі даних утримання свинарника в підсобному господарстві військової частини 3051 ;

            2. В підсобному господарстві військової частини 3051 утримується  свинопоголів’я в межах одна голова на 3,6 чоловік особового складу строкової служби . Всього 30 голів свиней .

            3.  Отримані значення постійних витрат для цього господарства в сумі 25913,9 грн. та змінних витрат в сумі 63,54 грн. на один кілограм м’яса.

            4. З урахуванням того, що середня ринкова вартість закупки м’яса свинини, згідно даних управління статистики в Сумській області становить 40 грн. за один кілограм, отримана оцінка економічної ефективності діяльності свинарника, яка дорівнює сумі - 82410 грн. на рік . Це визначає, що діяльність свинарника в підсобному господарстві військової частині 3051 не є економічно ефективною в 2011 році.

 

 


ВИСНОВКИ

 

 

 

Для виконання задач, які стоять перед внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ України, необхідно створити таку організаційно-штатну структуру, яка б дозволяла виконувати всі завдання в повному обсязі, а об’єм фінансування військ відповідав би цій  організаційно-штатній структурі.

Рівень бюджетного фінансування ВВ МВС України низький. Тому у військах особливе значення приділяється проведенню економічної роботи. Зміст економічної роботи, яка проводиться в частинах внутрішніх військ обумовлюється в діяльності командування і всього особового складу, та направлений на впровадження в життя режиму економії тобто на збереження всіх матеріальних засобів і грошових коштів, а також на більш економне їх витрачення. Економічна робота організується і проводиться на усіх об’єктах військового господарства.

            Ефективність економічної роботи служб тилу вимірюється ступенем виконання завдання, поставленого перед даними службами зокрема, і досягненням мети, яка стоїть перед військовою частиною в цілому.

             Розглянуто основні положення методу „витрати – обсяг – прибуток”, які  використано для побудови методики  оцінки економічної ефективності ведення  підсобного господарства військової частини. Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажі продукції дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг продажів, починаючи з якого виробник не несе збитків. Цей метод запропоновано, взятим за основу при розробці методики оцінки ефективності діяльності підсобного господарства.

            Розглянуто продовольче забезпечення як один з основних видів матеріального забезпечення внутрішніх військ МВС України. Показано, що від повного та своєчасного продовольчого забезпечення військових частин внутрішніх військ МВС України в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач. Особливу роль в продовольчому забезпеченні військ грає підсобне господарство. Воно є елементом продовольчої служби військової частини і створюється з метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції для планового забезпечення продовольством. На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах внутрішніх військ,  в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 10,2 тис. військовослужбовців що становить 90 % від загальної чисельності забезпечуваних. Однак, утримання підсобних господарств доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

Показано, що оцінка ефективності підсобного господарства потрібна для обґрунтування таких управлінських рішень, як вибір поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства, чи проводити їх закупку у виробників? Та рішення, якщо поставляти конкретний вид продовольства  від підсобного господарства, то в яких об’ємах?

 При оцінки ефективності підсобного господарства треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити у підсобному господарстві; другий варіант - закупівля продовольства  здійснюється за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є  задачею оцінки економічної ефективності.

            Алгоритм оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства  військової частини розкладається на три частини : 

             - оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку  виробничої діяльності підсобного господарства;

            - розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

             - оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини  в цілому.

В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства покладено модифікований метод « витрати – обсяг - прибуток ». Його сутність є в пошуку точки мінімальної ефективності яка відзначає, що закупівельна вартість придбання продукції по ринковій ціні, дорівнює витратам на її виробництво на підсобному господарстві військової частини. Використання розробленого модифікованого методу потребує визначення постійних та змінних витрат на ведення окремого напрямку підсобного господарства .

Обґрунтовано, що до постійних витрат треба віднести:

1) транспортні витрати;

2) комунальні витрати;

3) витрати на ветеринарне забезпечення;

4) грошове утримання (заробітна плата) начальника та робітників підсобного господарства;

5) амортизація приміщень; 

6) витрати на проведення капітальних та поточних ремонтів, обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше).

До змінних витрат треба віднести:

1)  витрати на придбання тварин та птиці, насінь і рослин, розсади овочів , добрів, мальків риби та інші ;

2) витрати на придбання кормів ;

3) витрати на ветеринарне забезпечення ( змінна складова );

4) втрати від вибракування .

По кожної з виділених складових витрат визначено порядок їх розрахунку.

            Обґрунтовано показник оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства у військової частині, та алгоритм прийняття рішення на основі його  величини .

             Проведено апробацію розробленої методики оцінки на прикладі даних утримання свинарника в підсобному господарстві військової частини 3051.

            В підсобному господарстві військової частини 3051 утримується  свинопоголів’я в межах одна голова на 3,6 чоловік особового складу строкової служби. Всього 30 голів свиней. Для цього господарства отримані значення постійних витрат  в сумі  25914 грн. та змінних витрат в сумі 63,54 грн. на один кілограм м’яса.

            З урахуванням того, що середня ринкова вартість закупки м’яса свинини, згідно даних статистичного управління в Сумській області становить 40 грн. за один кілограм, отримано оцінка економічної ефективності діяльності свинарника, яка дорівнює сумі - 82410 грн на рік. Це визначає, що діяльність свинарника в підсобному господарстві військової частині 3051 не є економічно ефективною в 2011 році.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

1. Закон України “Про Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26.03.1992 р. № 2235 – ХІІ. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/.

2. Закон України “Про господарську діяльність у Збройних силах  України”, - К.: від 21.09.1999 р., № 1076 – XIV. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/.

3. Закон  України « Про здійснення державних закупівель» від 01 06. 2010 р.  № 2289. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/.

4. Статут бойової служби внутрішніх військ України. – К., 1992.

5.  Військові Статути Збройних Силах України.

6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку видів господарчої діяльності, здійснення якої дозволяється військовими частинам Збройних сил України”. –К.: Урядовий кур’єр, від 25.07.2000 р.  № 1171. - Режим доступу: http://kmu.gov.ua/.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку видів     господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних сил України» від 15.04.09 р.  №360. - Режим доступу: http://kmu.gov.ua/.

8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження норм харчування особового складу Збройних сил України та інших військових формувань”від 29.03.2002 року  № 426. - Режим доступу: http://kmu.gov.ua/.

9. Наказ МВС України від 27.12.2001р. № 1181 «Про затвердження Положення про Департамент ресурсного забезпечення МВС України». - Режим доступу: http: // www.vv.gov.ua/.

10.  Наказ МВС України № 1337 від 11.11.2003р. «Про вдосконалення централізованого матеріально-технічного забезпечення органів та підрозділів внутрішніх справ України». - Режим доступу: http: // www.vv.gov.ua/.

11.  Наказ МВС України від 1992 року № 72. «Положення про військове господарство МВС України”.

12.   Наказ Командуючого внутрішніх військ МВС України  від 27.04.2000 року № 193 “Про господарську діяльність військових частин внутрішніх військ МВС України”.

13.  Наказ Командувача внутрішніх військ МВС України від 1992 р № 73. «Про затвердження Положення про продовольче забезпечення»

14.  Наказ Командувача внутрішніх військ МВС України від 1992 р № 69. «Про ведення підсобного господарства»

15.  М.М.Алексеева «Планування діяльності фірми». Учбово-методичний посібник.- М.: Фінанси та статистика,1999.-248 с.

16.  Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. – М.: ВШЕ, 2000 – 688 с.

17.  Викулов  С.Ф.  Военно-экономический анализ. – М.: ВИ – МОРФ, 2001 – 349с.

18.  Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для высших учебных заведений: 6-е изд. перераб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация ”Дашков и Ко”, 2003. – 408 с.

19.  В.Г. Дундуков, В.И. Оспищев. Закупочная логистика армейский вариант. М. Риск. 1998. 1. с 43 – 46.

20.  Киршина М. Коммерческая логистика. – М.: Центр эк. и марк-га, 2003. – 256 с.

21.  Силюк Н.А., Веселов В.П., Галахов В.В. Организация управленческого труда. – М.: Экономика, 1986. – 151 с.

22.  Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.

23.  Теория организации: Учебник для вузов / Г.Р. Латфуллин, А.В.Райченко. – СПб.: Питер, 2003. – 400 с.

24.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник для вузів. – К., 2000. – 377 с.

25.  Бланк И.А. Управление прибылью. Т.1. – К.: Ника-центр,  1998.  – 544 с.

26.  Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для руководителей / Пер. с англ. – Москва, 1995. – 896 с.

27.  Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Організація праці менеджера: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. – К.: "КОНДОР", 2002. – 518 с.

28.  Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина: 3-е изд. перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002.– 368 с.

29.  Николайчук В.Е. Заготовительная и производственная логистика. – СПб.: Питер, 2001. – 160 с.

30.  Чудаков А.Д. Логистика: Учебник. – М.: Издательства РДЛ, 2003. –   480 с. 

31.  Пастухова В.В. Дослідження постачальників у системі стратегічного аналізу // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. – К.: КНТЕУ, 2000. – С. 283-289.

32.  Пилипенко А.А., Пилипенко С.Н. Формирование конкурентных преимуществ и устойчивость процесса выбора поставщика // Коммунальное хозяйство городов. Сер. Экономические науки. - Харьков: Техника, 2000, № 26. – С. 57-62.

33.  Архипов В.Е. Принципы эффективного менеджмента и маркетинга. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 48с.

34.  Бланк И.А. Управление прибылью. Т.1. – К.: Ника-центр,  1998.  – 544 с.

35.  Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для руководителей / Пер. с англ. – Москва, 1995. – 896 с.

36.  Вартанов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. – М.: Фінанси та статистика, 1991. – 80 с.

37.  Друкер П. Эффективное управление. – М.: ФАИР-Пресс, 1998. – 288 с.

38.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник для вузів. – К., 2000. – 377 с.

39.  Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. – 429 с.

40.  В.В. Мальнєв, В.Г. Дундуков, І. Ф. Ролін. Підстави щодо напрямків реформування системи тилового забезпечення внутрішніх військ МВС України // Честь і закон. - Х.: ВІВВ, 2003.- Вип. 2.- с.6 – 11.

41.  Ольшевський В.І. Економіка та оборонні витрати. – Київ, 1988 – 438 с.

42.  Маркетинг: Учебник / А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлюгов, С.А. Красильников и др., Под ред. А.Н. Романова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.- 560 с.: ил.

43.  Демидов Б.А. Методы военно-научных исследований. Ч.3.Кн.2.-Харьков: ВИРТА, 1988.-331 с.

44.  Гордон М.П. Розвиток логістики в управлінні матеріально – технічним забезпеченням, ЦНІІТЕІМС, 1990..

45.  Залманова М.Е. Закупівельна та розподільча логістика: Навчальний посібник, Саратовський держ. техн. ун-т, 1992.

46.  В.Е. Ніколайчук Заготівельна и виробнича логістика, видавничій дім “Пітер”, 2001.

47.  Дробитько Н.А. Методика оценки конкурентноспособности предприятий. Комунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб.Вы.34 К.: Техніка, 2001.– 41-50.

48.  Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Экспертные оценки. М.: Наука, 1973.-157 с.

49.  Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції « Наукове забезпечення СБД  внутрішніх військ МВС України” АВВ МВС України,2011.

50.  Аналіз існуючої системи матеріального забезпечення внутрішніх військ МВС України.

51.  Иванов Ю.Б. Конкурентноспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики. Х.: ХГЭУ,1997 –246 с.

52.  Продовольственное обеспечение подразделений МВД РФ.- Перм: РИА “Стиль-МГ”, 1998. - Режим доступа: http: // www.oboznik.ru/.

53.  В.Л. Рихтюк, А.В. Удод “Підсобні господарства в умовах ринку” К. НАО України, 2001 р. стор. 144

54.  Кириленко В.І. “Економіка Внутрішніх військ України” – К., НАОУ.: 2004 рік, стор. 313.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика