Скачиваний:   0
Пользователь:   prepod
Добавлен:   29.12.2015
Размер:   90.0 КБ
СКАЧАТЬ

Тема №1. „ Організаційно-економічні   засади   управління    якістю   військової   продукції ”

Заняття 1.  Лекція на тему: „Організаційно-економічні   засади   управління   якістю   військової продукції”

 

 

Навчальні   питання   :

1. Характеристика  навчальної   дисципліні  та   методичні   рекомендації,  щодо   її   вивчення.

2. Якість  та   конкурентоспроможність   в  умовах   ринку.

3. Ретроспективний   аналіз   підході   до   управління   якістю  продукції.

4. Особливості управління якістю військової продукції.

 

 

1. Характеристика  навчальної   дисципліні  та  

методичні   рекомендації,  щодо   її   вивчення.

Якість об’єкта (продукції, процесу, організації) є сукупністю характеристик, що стосуються його здатності задовольняти встановленим і передбачуваним потребам (ДСТУ ISO 9000 – 2001 “Системи управління якістю. Основні положення та словник”).

Для того, щоб оцінити якість будь-якого об’єкта, потрібно:

- установити необхідні характеристики об’єкта на підставі аналізу потреб;

- визначити реальні (фактичні) характеристики об’єкта;

- порівняти реальні та необхідні характеристики об’єкта.

Розрізняють потреби встановлені і передбачувані.

Установлені потреби – це потреби, зафіксовані в нормативних документах (нормах, стандартах, технічних умовах і завданнях, договорах та ін.).

Передбачувані потреби – це потреби, виявлені в результаті спеціальних досліджень (у тому числі й маркетингових), але поки що не внесені в нормативні документи.

Залежно від характеру потреби можуть мати кількісне і якісне вираження.

Кількісні потреби виражаються кількісними значеннями показників у різній формі (рівності, нерівності, діапазони і т. ін.). Їх перевагою є кількісна визначеність, можливість застосування формальних процедур оцінювання, перевірки, оптимізації тощо.

Якісні потреби звичайно формулюються змістовно. Така форма іноді призводить до недооцінення значущості якісних потреб і недостатньої уваги до їх переліку і змісту. Однак вони відіграють значну роль і можуть бути важливішими за кількісні потреби.

До якісних потреб можна віднести:

- блоково-модульний принцип побудови;

- рівень уніфікації складових елементів;

- можливості взаємозамінності;

- можливості поєднання з іншими елементами;

- обмеження на вживаність матеріалів та ін.

Потреби мають такі важливі особливості:

- комплексний характер;

- змінюваність у часі;

- можуть бути суспільними, груповими або індивідуальними.

Ці особливості зумовлюють низку принципів вивчення потреб:

1) постійне, планомірне, цілеспрямоване вивчення потреб (номенклатури потреб і кількісних значень характеристик);

2) вивчення поряд із кількісними якісних потреб (окремою групою);

3) чітке визначення соціального рівня потреб;

4) відображення результатів вивчення потреб у вимогах, що ставляться до якості об’єкта.

Lekcija1Таким чином, для того, щоб якість об’єкта була високою, нею потрібно управляти (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Схема управління якістю

 

Різні системи управління якістю відрізняються тільки реалізацією елементів цієї схеми.

У ринкових умовах виробники пропонують споживачам різні товари різної якості, які, крім того, можуть мати різну вартість. У цих умовах споживач вибирає той або інший товар, і, таким чином, відбувається процес конкуренції (суперництва) товарів. Здатність товарів перемагати в конкуренції називають конкурентоспроможністю. Вибір споживача об’єктивно зумовлений якістю товару. Оскільки споживач бажає придбавати товари вищої якості, то саме якість є основою високої конкурентоспроможності.

Проте крім якості продукції вибір споживача, а отже, й конкурентоспроможність визначає ціна товару. Зрозуміло, що продукція високої якості, але дуже дорога не може бути конкурентоспроможною з продукцією нижчої якості, що значно дешевша. Крім того, при виборі споживач, безумовно, бере до уваги витрати, пов’язані з експлуатацією продукції. Тому конкурентоспроможність продукції якнайповніше характеризується поєднанням її якості, ціни та інших економічних характеристик.

У низці підходів ціну продукції (собівартість та інші її економічні характеристики) включають у поняття якості продукції. Так, серед її показників виділяють групу економічних показників. Однак це нераціонально, оскільки при кількісній оцінці якості дуже часто неадекватно проводиться згортання інших показників з економічними. Зокрема, різні споживачі можуть по-різному оцінювати співвідношення між економічними та іншими показниками.

Тому, запровадивши термін “конкурентоспроможність”, доцільно тлумачити якість як сукупність усіх властивостей продукції, крім економічних.

Таким чином ми одержуємо більше інформації про продукцію, а саме: визначаємо її здатність задовольняти потребі за призначенням, оцінюємо витрати на це задоволення, а також можемо проаналізувати причини недостатньої конкурентоспроможності продукції і шляхи її підвищення.

Зрештою в умовах ринкової економіки важливим є досягнення високої конкурентоспроможності продукції, тобто оптимального поєднання якості і ціни продукції. Для цього необхідно весь час окремо аналізувати якість і економічні показники продукції (ціну, вартість технічного обслуговування, вартість експлуатації та ін.).

Саме на такому аналізі об’єктивно засновано технічний прогрес. Нова більш якісна продукція повинна дешевше задовольняти заданим потребам. Зростання ж вартості продукції завжди має супроводжуватися підвищенням якості задоволення потреб або розширенням їх номенклатури.

 

2. Якість та конкурентоспроможність в умовах ринку.

 

Сутність сучасного підходу до управління якістю насамперед визначається змістом його основних принципів:

1) відображення якості;

2) життєвий цикл (петля якості).

При управлінні якістю продукції (послуг) найважливішу роль відіграє принцип відображення якості. Він полягає в тому, що у продукції (послузі) відбивається якість усіх процесів її розроблення, виготовлення, обслуговування та ін.

На підприємстві (в організації), яке постачає продукцію (надає послуги) повинна бути створена система управління якістю (СУЯ).

Система управління якістю (Quality management system) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, яка дає можливість визначити політику та мету управління якістю, спрямовує й контролює діяльність організацій щодо якості продукції, послуг.

Загальні вимоги до СУЯ викладено у ДСТУ ISO 9001 – 2001 і полягають у такому:

1) визначення процесів, необхідних для системи управління якістю, і їх реалізація на всіх рівнях організації (підприємства);

2) визначення послідовності та взаємодії цих процесів;

3) визначення критеріїв і методів, необхідних для забезпечення цих процесів та управління ними;

4) забезпечення ресурсами та інформацією, необхідними для функціонування і моніторингу цих процесів;

5) моніторинг, вимірювання та аналіз цих процесів;

6) реалізація заходів, необхідних для досягнення запланованих результатів і постійного вдосконалення всіх процесів.

Отже, на підприємстві (організації) СУЯ повинна виконувати важливі функції з управління процесами. Тому доречно говорити про те, чи належним чином ця система виконує свої функції, тобто виникає поняття якості системи управління якістю.

Існує взаємозв’язок між якістю об’єктів управління якістю.

Lekcija1
 

 

 

 


Рис. 1.2. Взаємозв’язок між якістю об’єктів управління якістю

 

Таким чином, якість продукції забезпечується ефективною (якісною) системою управління якістю, яка повинна бути створена й постійно вдосконалюватися на підприємстві. Зрозуміло, що неможливо добитися високої якості продукції (послуг) тільки методами контролю якості продукції, навіть найжорсткішими.

Якість СУЯ забезпечується:

- раціональною організаційною структурою;

- правильним розподілом прав і обов’язків посадовців;

- механізмами відповідальності та стимулювання якості роботи тощо.

Якість процесів забезпечується:

- повнотою та якістю документації;

- компетентністю персоналу, що бере участь у цих процесах (освіта, професійна підготовка, кваліфікація, досвід);

- регулярним документальним підтвердженням якості цих процесів.

Отже, принцип відображення якості на сучасному етапі дає можливість ефективніше управляти якістю, таким чином практично реалізувати системний підхід до управління якістю на всіх передових підприємствах.

Lekcija1
Другим важливим принципом управління якістю є управління якістю на всіх етапах життєвого циклу продукції, так званий принцип життєвого циклу (рис. 1.3). Неефективне управління якістю на будь-якому етапі життєвого циклу може значно знизити якість продукції у цілому.

 

Рис. 1.3. Принцип життєвого циклу в управлінні якістю продукції

 

Наведену вище схему називають петлею якості, оскільки вона є концептуальною моделлю взаємопов’язаних видів діяльності, що впливають на якість продукції на різних стадіях життєвого циклу виробу.

Кожна стадія життєвого циклу має певні основні процеси.

1. Формування вимог до продукції:

- маркетинг і вивчення ринку;

- формування номенклатури вимог;

- визначення кількісних значень характеристик продукції;

- формування якісних вимог до продукції;

- прогнозування конкурентоспроможності продукції;

- дослідження перспектив розвитку продукції.

2. Розроблення:

- розроблення загальної конструкції продукції;

- розроблення оригінальних і ефективних конструктивних рішень окремих елементів;

- розроблення економічних технологічних рішень;

- розроблення перспективних ергономічних рішень;

- усунення недоліків продукції за результатами випробувань.

3. Виробництво:

- якісне виконання вимог технологічної документації;

- забезпечення якісною сировиною і матеріалами;

- ефективний контроль якості виготовлення;

- зберігання, упаковка, доставка, реклама.

4. Споживання:

- монтаж і здача в експлуатацію;

- технічна допомога та технічне обслуговування продукції;

- збір інформації про якість продукції;

- визначення напрямів можливого вдосконалення конструкції виробу.

 

3. Ретроспективний аналіз підходів до управління якістю

 

Для більш глибокого розуміння сутності сучасного підходу до управління якістю продукції корисно провести ретроспективний аналіз підходів, що формувались у декілька етапів.

Перший етап охоплює кінець XIX ст., коли управління якістю усвідомлюється однією з проблем організації виробництва промислової продукції. На цьому етапі розробляється система Ф. Тейлора, у рамках якої запроваджуються такі новації:

- верхня і нижня межа якості продукції;

- шаблони, калібри та інші спрощені засоби вимірювань якості, якими могли користуватися робітники;

- посади інспекторів з якості;

- система штрафів за брак та ін.

Другий етап пов’язаний з індустріальною революцією, він охоплює першу третину ХХ ст. (1900 – 1930 рр.). Повною мірою усвідомлюється необхідність контролю якості продукції на підприємствах. Упроваджується нова професія – контролер, на всіх підприємствах створюються відділи контролю.

Відбувається незалежний розвиток методів інженерно-технічного контролю якості продукції (у рамках наукового напряму – контроль якості), а також методів організаційного і соціально-психологічного впливу на якість продукції (у рамках наукового напряму – загальний менеджмент).

Третій етап (1930 – 1950 рр.) характеризується розвитком та істотним збільшенням обсягів виробництва, особливо військової техніки. Контроль якості стає самостійною ланкою виробництва. Посилено розвиваються статистичні методи контролю якості продукції. Засоби контролю досягають високого рівня розвитку. Наукові напрями “контроль якості” і “загальний менеджмент” поєднуються у новому напрямі “менеджмент якості”.

Четвертий етап (1950 – 1970 рр.) пов’язаний з ускладненням продукції, що випускається, і розвитком міжнародної торгівлі. Зростає роль стабільності якості продукції. Створюються системи проектування якості продукції на всіх етапах життєвого циклу. Розпочинається масове навчання працівників методам забезпечення високої якості.

1950 р. – у Японії відкриваються перші курси для керівного складу промислових підприємств по управлінню якістю.

1951 р. – запроваджено премію Демінга за успіхи в галузі якості.

1959 р. – виходить перший цикл телепередач, присвячених проблемам управління якістю.

1962 р. – з’являється щомісячне видання для робітників “Контроль якості для робітників”. Створюються гуртки якості на підприємствах. Починає формуватися ідеологія загального контролю якості.

П’ятий етап (1970 – 1980 рр.) характеризується зростанням ризику при відмовах складних систем, зростанням ролі охорони праці та відповідальності за якість продукції.

На підприємствах створюються системи управління якістю (продукції, роботи, діяльності тощо). Починають запроваджуватися національні стандарти з якості. У 1976 р. у СРСР створюється єдина державна система управління якістю. У Великій Британії 1979 р. видається перший національний стандарт забезпечення якості.

Японія займає провідне місце у світі по забезпеченню високої якості своєї продукції. Увесь світ переконується в необхідності досягнення високої якості продукції, яка забезпечує високу конкурентоспроможність на ринку і значний економічний ефект.

У Радянському Союзі роботи з управління якістю протягом цих періодів велись інтенсивно і продуктивно. Достатньо пригадати створення системи управління якістю на низці підприємств країни:

50-ті роки – система бездефектного виготовлення продукції на Саратовському авіазаводі;

60-ті роки – система бездефектної праці на підприємствах Львівської області; система “Якість, надійність, ресурс з першого виробу” на Горьковському авіазаводі;

70-ті роки – комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП) на підприємствах Львівської області;

80-ті роки – комплексна система управління якістю роботи (КСУЯР) на підприємствах Львівської області.

Усе це, безумовно, дало свої позитивні результати як для конкретних підприємств, так і для визначення світового підходу до управління якістю. Проте через низку обставин це не дозволило досягти світового лідерства в галузі забезпечення високої якості продукції. Вона значно поступалася світовим зразкам, особливо це стосувалося товарів народного споживання.

Шостий етап (сучасний період) характеризується різким зростанням інтересу до управління якістю у світі.

Споживачі промислової продукції віддають найбільшу перевагу якісній продукції і згодні платити за неї високу ціну: якість – вище за ціну.

У багатьох країнах створено національні програми стимулювання діяльності в галузі якості.

Системи якості поширюються на сервісне обслуговування та послуги.

Створюється міжнародна система стандартів у галузі управління якістю ISO 9000 (1987 р.).

У 80 країнах запроваджується система ISO 9000 як національні стандарти (у тому числі і в Україні).

Розвивається процес сертифікації систем управління якістю.

Запроваджуються національні премії за якість (в Україні – з 1996 р.).

Розвивається концепція загального управління якістю (TQM – Total Quality Management).

Таким чином, процес управління якістю продукції пройшов тривалий і об’єктивний шлях розвитку. Наразі підхід до управління якістю продукції втілюється у таких напрямах діяльності підприємства.

1. Досягнення зацікавленості вищого керівництва підприємства в забезпеченні 100 % рівня якості продукції.

2. Створення керівної ради підприємства з поліпшення якості.

3. Залучення до поліпшення якості всієї керівної ланки.

4. Забезпечення колективної участі у підвищенні якості продукції.

5. Забезпечення індивідуальної участі кожного працівника в підвищенні якості.

6. Створення груп удосконалення системи регулювання процесів.

7. Залучення постачальників до поліпшення якості продукції.

8. Забезпечення високої якості функціонування системи управління підприємством.

9. Розроблення довгострокової стратегії щодо поліпшення роботи підприємства.

10. Створення системи визнання заслуг працівників у поліпшенні якості.

Таким чином, на сучасному етапі управління якістю охоплює діяльність усіх працівників підприємства на всіх етапах життєвого циклу продукції.

 

4. Особливості управління якістю військової продукції

 

Військова продукція має певні відмінності від продукції загального призначення. Для ефективного управління якістю військової продукції ці особливості повинні обов’язково враховуватися. До особливостей військової продукції можна віднести такі.

1. Якість військової продукції повною мірою може бути оцінена лише під час ведення війни, оскільки практика є критерієм істини. Це не виключає застосування будь-яких методів оцінки якості військової продукції.

2. Єдиний інтегрований споживач військової продукції – Міністерство оборони.

3. Якість військової продукції оплачується із державного бюджету.

4. Зв’язки Міністерства оборони з постачальниками військової продукції є довгостроковими.

5. Якість військової продукції у мирний і воєнний час можуть істотно відрізнятися.

6. Якість військової продукції повинна забезпечувати створення та збереження резервів і запасів.

7. Якість військової продукції повинна передбачати мобілізаційний розвиток виробництва на воєнний час.

Із цих особливостей випливають такі основні положення щодо організації взаємодії Міністерства оборони з постачальниками військової продукції:

1) можливість і необхідність єдиного формулювання вимог до якості військової продукції;

2) можливість і необхідність створення більш широкого спектру вимог до постачальників військової продукції;

3) можливість і необхідність ефективного застосування економічних стимулів до поставки якісної військової продукції;

4) більш широкі можливості контролю якості військової продукції на підприємствах-постачальниках.

 

Література:

1. Л.Е. Басовский , В.Б. Протасьев. Управление качеством. Учебник. М., ИНФРА-М, 2000. с. 10-22

2. С.К. Фомичев и др. Основы управления качеством. Учебное пособие. Киев, 2000. с. 3-40

 

Наверх страницы

Внимание! Не забудьте ознакомиться с остальными документами данного пользователя!

Соседние файлы в текущем каталоге:

На сайте уже 21970 файлов общим размером 9.9 ГБ.

Наш сайт представляет собой Сервис, где студенты самых различных специальностей могут делиться своей учебой. Для удобства организован онлайн просмотр содержимого самых разных форматов файлов с возможностью их скачивания. У нас можно найти курсовые и лабораторные работы, дипломные работы и диссертации, лекции и шпаргалки, учебники, чертежи, инструкции, пособия и методички - можно найти любые учебные материалы. Наш полезный сервис предназначен прежде всего для помощи студентам в учёбе, ведь разобраться с любым предметом всегда быстрее когда можно посмотреть примеры, ознакомится более углубленно по той или иной теме. Все материалы на сайте представлены для ознакомления и загружены самими пользователями. Учитесь с нами, учитесь на пятерки и становитесь самыми грамотными специалистами своей профессии.

Не нашли нужный документ? Воспользуйтесь поиском по содержимому всех файлов сайта:



Каждый день, проснувшись по утру, заходи на obmendoc.ru

Товарищ, не ленись - делись файлами и новому учись!

Яндекс.Метрика